Зміст:
Волейбол: вид спорта, история, основные термины и понятия, звезды
Волейбол является одним из самых популярных игровых видов спорта в мире. Появившись в конце XIX века в качестве игры для развлечения, он быстро начал развиваться и как вид спорта. Динамичность, простота экипировки и инвентаря стали фундаментом популярности волейбола. Правила игры со временем эволюционировали, но основные принципы сохранились с первых лет ее существования. При этом путь волейбола в олимпийскую программу оказался довольно долгим, и демократичный вид спорта дебютировал на Олимпиаде лишь в 1964 году в Токио. Однако многие сыгранные с тех пор матчи по праву входят в золотой фонд олимпийской истории.
История волейбола
Волейбол – один из немногих олимпийских видов спорта, у которых история сохранила не только точный год рождения, но и имя изобретателя. Отсчет летописи волейбола ведется с 1895 года, когда 25-летний преподаватель физкультуры Уильям Морган подвесил теннисную сетку на высоте около двух метров и предложил подопечным перебрасывать через нее баскетбольный мяч. Местом, где это произошло, был город Холиск в американском штате Массачусетс. Поначалу количество игроков в командах, как и количество передач между ними на своей половине площадки, никак не ограничивались, и даже придуманную им игру Морган назвал не волейбол, а «минтонет». Общего с современным видом спорта у изобретения Моргана было не так много, однако официальной точкой отсчета в истории волейбола считается именно этот эпизод.
Дальнейшее развитие игры оказалось стремительным. Уже в 1897 году она получила свое нынешнее название – волейбол, и были сформулированы первые официальные правила. Игра стала набирать популярность во всем мире, но ее правила по-прежнему были еще довольно далеки от нынешних. И приближение волейбола как спорта к современному виду произошло уже во втором десятилетии ХХ века. Именно тогда было регламентировано, что количество игроков в одной команде должно составлять именно шесть, высота сетки – 243 сантиметра, а победа в партии стала присуждаться после того, как одна из команд набрала 15 очков. И, наконец, в 1922 году – ровно век назад! – было принято правило, ставшее базовым для современного волейбола. Количество касаний мяча командой в одной атаке было ограничено тремя. Таким образом, в каком-то смысле именно в нынешнем году волейбол в его современном виде отмечает вековой юбилей.
До Второй мировой войны международные соревнования по волейболу не имели официального статуса, и первый чемпионат мира был проведен в 1949 году в Праге. В 1957 году на 53-й сессии Международного олимпийского комитета волейбол официально был признан олимпийским видом спорта, а спустя семь лет в Токио состоялся его дебют на Играх. Первыми олимпийскими чемпионами стали сборные СССР среди мужчин и Японии среди женщин.
Эпизод матча между сборными Японии и Бразилии на первых в истории этого вида спорта Олимпийских играх в Токио-1964 (2019 Getty Images)
На данный момент комплекты олимпийских медалей в волейболе были разыграны уже 15 раз. В соревнованиях мужчин чемпионами становились команды 8 стран: СССР (и Россия) – 4 раза, США и Бразилия – по 3, Япония, Польша, Нидерланды, Югославия и Франция – по 1. В женском турнире олимпийское золото завоевывали волейболистки только шести стран: СССР – 4 раза, Китай и Куба – по 3, Япония и Бразилия – по 2, США – 1.
В последнее десятилетие ХХ века в правила волейбола был внесен еще ряд принципиальных изменений. С 1996 года игрокам разрешено касаться мяча любой частью тела (в том числе ногой), год спустя команды получили право иметь в составе игрока специального защитного амплуа – либеро. А с 1998 игра в каждой партии, кроме тай-брейка, ведется до 25 набранных одной из команд очков, а очки начисляются в каждом розыгрыше (а не только при выигранном мяче на своей подаче, как было прежде). Именно после этого правила волейбола окончательно приобрели тот вид, в котором они существуют сейчас.
Основные термины волейбола
Сет (партия) – часть волейбольного матча, которая ведется до того момента, когда одна из команд набирает 25 очков. При счете 24:24 игра продолжается до преимущества одной из команд в два очка. Для победы в матче команде необходимо выиграть три сета.
Тай-брейк – укороченная партия, которая назначается для определения победителя при счете по сетам 2:2. Игра в ней ведется до момента, когда одна из команд наберет 15 очков. При счете 14:14 тай-брейк продолжается до преимущества одной из команд в два очка.
Подача – ввод мяча в игру игроком одной из команд. Выполняется из-за пределов площадки – из зоны за лицевой линией на своей стороне.
Расстановка – расположение игроков на площадке в момент исполнения подачи. Три игрока каждой команды, которые находятся на передней линии, имеют право наносить атакующие удары непосредственно от сетки. Игроки, находящиеся на задней линии, не могут участвовать в блоке или атаковать, отталкиваясь ближе 3-метровой линии.
Блок – технический прием, при котором игроки защищающейся команды стараются руками перекрыть нападающему соперника траекторию атакующего удара. Блок – единственный элемент игры, при котором волейболист имеет право переносить руки на противоположную сторону площадки.
Касание сетки – прикосновение игрока любой из команд к сетке во время розыгрыша очка. Считается нарушением правил и наказывается присуждением очка команде соперника.
Связующий – ключевое амплуа в волейболе. Игрок, не участвующий в приеме и в большинстве розыгрышей выполняющий вторую передачу под атакующий удар. Именно связующий определяет варианты атаки команды и ее направление.
Диагональный – самый мощный и прыгучий игрок команды, который, как правило, совершает наибольшее количество атакующих ударов, в том числе и с задней линии. В расстановке при исполнении подачи располагается по диагонали от связующего.
Доигровщик – нападающий второго темпа, который обычно атакует с краев сетки.
Центральный блокирующий – нападающий первого темпа, который обычно наносит удары с центра сетки, а при обороне активно участвует в блоке.
Либеро – специальный игрок защиты, который может неограниченное количество раз заменить любого игрока на площадке, когда тот находится на задней линии. Либеро не может ни выполнять подачу, ни совершать любых технических действий, касаясь мяча в точке выше верхнего края сетки.
Первый темп – вариант атаки, при котором связующий коротким пасом выводит на удар игрока, располагающегося у сетки в центральной зоне.
Второй темп – вариант атаки, при котором связующий длинным пасом выводит на удар с края сетки диагонального или доигровщика.
Пайп – вариант атаки, когда связующий выводит на атакующий удар игрока с задней линии, который отталкивается для прыжка из-за 3-метровой линии.
Аут – приземление мяча за пределами площадки, либо прикосновение его к любому предмету вне игровой зоны (потолок, часть трибун, стойки сетки и пр.) Очко присуждается сопернику команды, игрок которой последним коснулся мяча перед попаданием его в аут.
Олимпийский чемпион 2020 года в составе сборной Франции Тревор Клевено исполняет силовую подачу (2021 Getty Images)
Силовая подача – подача, выполняемая игроком в прыжке, при которой мяч летит с большой скоростью.
Планер – планирующая подача, при которой мяч летит с относительно небольшой скоростью по неустойчивой траектории.
Эйс – очко, выигранное непосредственно с подачи, когда мяч был доведен до пола, либо произошло только одно касание игроком защищающейся команды, после которого мяч ушел в аут.
Антенна – вертикальные красно-белые стержни, расположенные над внешними сторонами сетки, которые обозначают границы игровой зоны. Если мяч задевает антенну или переходит на сторону соперника с ее внешней стороны, то засчитается попадание в аут.
Звезды волейбола (самые титулованные олимпийцы)
В истории классического волейбола есть всего пять спортсменок, которые трижды завоевывали золотые медали Олимпийских игр. И все они принадлежат одному великому поколению женской сборной Кубы, которая стала победительницей Игр в Барселоне-1992, Атланте-1996 и Сиднее-2000. Это Ана Ибис Фернандес, Регла Белл, Марленис Коста, Мирейя Луис и Регла Торрес. При этом самой титулованной волейболисткой в олимпийской истории является Ана Ибис Фернандес, имеющая кроме трех золотых наград еще и бронзу Афин-2004.
Карч Кирай – уникальный американский волейболист, также имеющий три золотые олимпийские медали. Правда, только две из них завоеваны в классическом волейболе (в Лос-Анджелесе-1984 и в Сеуле-1988), а еще одна – в пляжном (Атланта-1996). Кроме того, в качестве главного тренера женской сборной США Кирай стал победителем Олимпийских игр в Токио-2020.
Либеро сборной Бразилии Сержиньо (в центре) – двукратный олимпийский чемпион и обладатель четырех олимпийских медалей (2016 Getty Images)
Сержиньо (Сержио Сантос) – либеро сборной Бразилии, ставший обладателем четырех олимпийских наград (золото в Афинах-2004 и в Рио-де-Жанейро-2016, серебро в Пекине-2008 и в Лондоне-2012).
Инна Рыскаль – нападающая сборной СССР, четырежды поднимавшаяся на пьедестал Олимпийских игр. В ее активе золото Мехико-1968 и Мюнхена-1972, а также серебро Токио-1964 и Монреаля-1976.
Сергей Тетюхин – обладатель четырех олимпийских медалей в составе сборной России: чемпион Игр в Лондоне-2012, серебряный призер Олимпиады в Сиднее-2000 и бронзовый призер Игр в Афинах-2004 и Пекине-2008.
Жиба (Жилберто Годой) – легендарный нападающий сборной Бразилии, олимпийский чемпион Афин-2004, серебряный призер Игр в Пекине-2008 и Лондоне-2012.
Программа Олимпийских игр
На Олимпийских играх в волейболе разыгрывается два комплекта медалей – в мужском и женском турнирах.
С 1996-го года в программу Олимпиад включены соревнования по пляжному волейболу, также проходящие под эгидой Международной федерации этого вида спорта (FIVB). В турнире «пляжников» разыгрываются еще два комплекта олимпийских медалей – среди мужских и женских дуэтов. Однако пляжный волейбол является самостоятельным видом спорта, имеет свои правила, историю и терминологию.
Структура календаря международных соревнований (главные турниры)
Олимпийские игры. Главные и самые престижные соревнования международного волейбольного календаря. Проходят один раз в четыре года. Ближайшая Олимпиада состоится в Париже в 2024 году.
Чемпионат мира. Турниры сильнейших команд планеты среди мужских и женских сборных также проходят один раз в четыре года. Ближайший мужской чемпионат мира состоится в августе и сентябре 2022 года в Польше и Словении, женский – в сентябре и октябре 2022 года в Нидерландах и Польше.
Чемпионат Европы. Периодичность чемпионатов Европы среди мужчин и женщин – один раз в два года. Они традиционно проходят в нечетные годы, и ближайшие турниры пройдут осенью 2023-го.
Кубок мира. Турниры среди мужских и женских команд проходят раз в четыре года, являясь одними из отборочных соревнований к Олимпийским играм. В последние годы местом проведения Кубка мира традиционно становится Япония. Ближайшие турниры состоятся в сентябре (женщины) и октябре (мужчины) 2023 года.
Лига наций. Ежегодные соревнования 16 мужских и женских национальных команд, проходящие с разъездами в конце весны и первой половине лета. Заканчиваются в середине июля «Финалами шести» с участием сильнейших команд по итогам предварительного раунда.
Історія розвитку волейболу та ключові події
The історія волейбол починається в Сполучених Штатах наприкінці 19 століття. Її творцем був Вільям Дж. Морган, спортивний інструктор в Асоціації молодих християн (YMCA за акронім англійською мовою), Християнська асоціація молодих чоловіків).
Метою Morgan було розробити спорт, який змішував елементи інших дисциплін (баскетбол, теніс, гандбол, серед інших), щоб створити нову дисципліну, яка не була такою вимогливою до фізичного опору, і що зменшився фізичний контакт між учасників.
Результатом став волейбол, який тоді називався mintonette. Пізніше назва змінилася на волейбол через те, що гравці «засунули» м’яч з одного боку до другого..
Незабаром після його створення спорт розширився в Азію завдяки просуванню Молодої християнської асоціації.
На початку 20-го століття для спорту було створено спеціальний бал. Також у перші десятиліття цього століття були вдосконалені і встановлені правила волейболу.
Після Другої світової війни американські солдати вивозили волейбол, і цей вид спорту поширився на європейські країни.
З тих пір ця дисципліна набула популярності, настільки, що більше 800 мільйонів людей грають у волейбол хоча б раз на тиждень.
Батько волейболу
Творцем волейболу був Вільям Г. Морган. Морган народився в 1870 році в Локпорте, Нью-Йорк. У 1891 році він увійшов у високу школу Хермона в Нортфілді, штат Массачусетс.
У цій школі він зустрівся з Джеймсом А. Нейсмітом, який згодом став творцем баскетболу. Нейнсміт визнав спортивні здібності молодого Моргана і закликав його продовжити навчання в Школі християнської молоді в Шпінгфілді..
Там він брав участь у різних спортивних заходах, головним чином у футбольній групі. У 1894 році, після його закінчення, Морган обійняв посаду директора з спорту в штаб-квартирі християнської молодіжної організації Auburn Maine. Наступного року він зайняв ту ж позицію в Холіоке, штат Массачусетс.
Саме в цій штаб-квартирі установи Вільям Морган розробив цей вид спорту, який згодом буде відомий як волейбол.
Альтернатива баскетболу
До 1895 року баскетбол вже був створений і набирав популярності серед населення США. Баскетбол був ідеальною грою для дітей та молоді. Однак для дорослих і людей похилого віку він був дуже важким і енергійним.
Це була проблема, з якою зіткнувся Вільям Дж. Морган в якості спортивного директора Християнської молодіжної асоціації Холіока. Моргану потрібен був альтернативний вид спорту, який могли б грати старші люди в місті.
Мені був потрібен спорт, який не був фізично вимогливим і що вимагав менше фізичного контакту, ніж баскетбол.
Таким чином, Морган вирішив створити свій власний спорт, який змішував би елементи інших видів спорту. Він запозичив певні аспекти баскетболу, тенісу, гандболу та бейсболу.
З баскетболу він взяв м’яч. Для тенісу він зайняв мережу, що розділяє ігрову зону на дві частини. З боку гандболу він взяв використання рук, щоб вдарити по м’ячу і можливість грати в зоні “поза” суду. Нарешті, з бейсболу, він взяв час поділ гри в “подач” \ t.
Гра привернула увагу директорів Християнської молодіжної асоціації та була представлена на конференції 1896 року.
Назва спорту
Вільям Дж. Морган назвав своє творіння “мінтонтетом”. Проте, під час презентації гри на конференції 1896 року, доктор Альфред Халстед з Університету Спрінгфілда зробив коментар, який змінить назву спорту.
Доктор Холстед зауважив, що гравці були волейбольними (залп з м’ячем англійською мовою) з одного боку суду на інший. Назва волейбол це виявилося більш доречним, ніж mintonette і Морган взяв його. Згодом цей термін буде об’єднано одним словом волейбол.
У іспанській мові термін «волейбол» – натуралізований кредит, оскільки це слово походить з англійської мови і адаптовано для того, щоб зробити вимову більше іспанською..
Правила гри встановлені Вільямом Морганом
1 – Про гру: Гра складається з дев’яти подач.
2 – Про подачіТривалість кожного тайма залежить від кількості гравців на кожній стороні суду.
– Коли на кожному кінці грає людина, іннінг буде складатися з сервісу на кожній стороні.
– Коли на кожному кінці грають дві людини, іннінг буде складатися з двох служб з кожної сторони і так далі.
Чоловік, який служить, продовжуватиме це робити, поки його сторона не стане неправильно повернути м’яч.
3-Про судСуд розраховує 7, 625 метрів у ширину і 15, 25 метрів. Довжина суду буде розділена мережею точно навпіл.
На відстані 1, 22 метри від мережі є лінія дриблінгу. На кожній стороні суду має бути лінія дриблінгу; ці дві лінії паралельні.
Вимірювання суду можуть бути адаптовані з міркувань наявності вільного місця.
4-В мережі: Мережа має бути шириною не менше 0, 6 м і повинна бути довжиною 8, 2 метри. Ця мережа повинна бути підвішена на стовпах, розміщених на кожній стороні суду, яка повинна бути 0, 3 м від зовнішньої лінії ігрового поля.
Між верхньою частиною мережі та підлогою має бути принаймні 2 метри.
5-На бал: М’яч повинен бути гумовим покриттям шкіри або полотна. Вона повинна вимірюватися не менше 63 см і не більше 68 см в діаметрі. Вона повинна важити не менше 255 гр і не більше 340 гр.
6-На сервері і сервісі: Гра починається з сервісу, який також називається службою. Сервер повинен стояти однією ногою за кінцевою лінією суду.
Гравець повинен кинути м’яч у повітря однією рукою на висоті не менше 3 метрів. Коли м’яч спускається, гравець повинен вдарити м’яч і передати його через сітку до суду команди противника..
Сервер має дві можливості зробити ефективний сервіс. Це виняток:
Якщо служба збирається доторкнутися до мережі, інший гравець команди може вдарити по м’ячу і добитися його до суду команди суперників..
Якщо рух задовільний, то гра продовжується. Однак, якщо гравець відправляє м’яч з суду, подачу не можна повторити, і це буде черга іншої команди.
7-на рахунку: Гра, яка не повертається стороною, яка отримує рахунки, як точку для сторони, яка залучає кожну ефективну службу або м’яч.
Якщо м’яч потрапляє в сітку в першій службі, він вважається нульовим. Якщо він потрапляє в сітку з другої спроби, це точка для команди суперника.
8-Про удари по мережі
Якщо м’яч потрапляє в сітку, він вважається невдалим, а команда суперника виграє очко. Виключенням є те, коли м’яч потрапляє в сітку в першій службі, що вважається нульовою.
9 – На лінії суду і м’яча
Якщо м’яч потрапляє на зовнішню лінію суду, він вважається поза зоною гри.
10 – Про гру і гравців
Кількість гравців може змінюватися залежно від наявності місця. Ідеальним є те, що кожен гравець відокремлений від іншого на відстані 3 метри.
Якщо гравець торкається сітки під час гри, гра зупиняється і команда суперника отримує точку. Якщо гравець зберігає м’яч, гра зупиняється і команда суперника виграє очко.
Ці правила були вдосконалені з плином часу завдяки внескам інших спортсменів. Наприклад, філіппінці змінили поняття “подач” на поняття “набори” в 1916 році.
У 1917 році він змінив з 21 на 15 очок, щоб виграти матч.
Також у 1918 році було оголошено стандартним, що команди формувалися шістьма учасниками.
У 1920 році було створено нове правило, яке вказувало на те, що одна сторона може вдарити по м’ячу лише три рази, перш ніж передати його на іншу сторону суду. Якщо група дала більше трьох дотиків до м’яча, то гра була зупинена, а протиборча група здобула очко.
Розширення волейболу
Волейбол почався як незначний вид спорту в Массачусетсі. Проте незабаром вона поширилася по всій території США завдяки Християнській молодіжній асоціації.
У 1900 році в Канаді був прийнятий волейбол, що є першою іноземною територією, на якій практикувався цей вид спорту. У 1905 році він прибув на Кубу.
Згодом спорт став популярним на азіатському континенті: у Китаї та Японії його почали практикувати в 1908 році, а на Філіппінах – у 1910 році..
У 1909 році гра стала популярною в Пуерто-Ріко, і в 1912 році вона почала практикуватися в Уругваї.
Позиція волейболу була закріплена в різних країнах завдяки національним чемпіонатам. У Сполучених Штатах Асоціація християнської молоді готувала міждержавні змагання.
Для Азії волейбол був включений до програми Ігор Далекого Сходу. У Східній Європі також були організовані національні змагання.
Таким чином, волейбол пішов від рекреаційної діяльності, яку створив Вільям Морган, і став змагальним спортом.
У 1928 році стало очевидним, що турніри цього виду спорту були звичайною практикою, тому їх треба було регулювати. Для цього була створена Волейбольна Асоціація Сполучених Штатів.
З цією організацією був розроблений перший чемпіонат з волейболу, який був відкритий для гравців, які не належать до Асоціації молодих християн. Таким чином, гра розширилася на інші верстви населення.
Важливі дати в історії волейболу
У 1900 році спеціальний м’яч був розроблений для того, щоб займатися цим видом спорту, який до цього часу грав з баскетболом.
У 1916 році волейбол був включений до шкіл Сполучених Штатів у рамках програм фізичного виховання і позакласної діяльності.
18 квітня 1947 року в Парижі, Франція, була заснована Міжнародна федерація волейболу (FIVB). Це орган, який відповідає за регулювання всього, що стосується волейболу в усьому світі, від правил до розвитку чемпіонатів
У 1948 році відбувся перший турнір з пляжного волейболу. У 1949 році в Празі відбулася перша чемпіонат світу з волейболу.
До 1951 року волейбол поширився в більш ніж 60 країнах і грав більше 50 мільйонів людей.
У 1955 році пан-американські ігри включали волейбол в рамках дисциплін програми.
У 1957 році Міжнародний комітет олімпійських ігор заявив, що волейбол був групою Олімпійських ігор. Було встановлено, що воно повинно бути включене в Олімпійські ігри 1964 року.
У 1959 році Міжнародна університетська спортивна федерація організувала перший турнір університетських ігор в Турині, Італія. Волейбол був однією з восьми дисциплін, які були включені в ці ігри.
У 1964 році цей вид спорту вперше зіграли на Олімпійських іграх в Токіо, Японія. М’яч використовувався гумою і шкірою. Кульки, що використовуються в наступних змаганнях, повинні бути рівними цьому.
У 1987 році Міжнародна федерація волейболу (FIVB), визнавши дисципліну пляжного волейболу, створила Чемпіонат світу з пляжного волейболу.
За 1994 рік був створений перший сайт для волейболу: волейбол World Wide.
У 1996 році пляжний волейбол був включений в Олімпійські ігри, з групами двох чоловік.
Список літератури
- Історія волейболу. Отримано 9 серпня 2017 року з wikipedia.org
- Історія волейболу. Отримано 9 серпня 2017 року, з fivb.org
- Історія волейболу. Отримано 9 серпня 2017 року з сайту ncva.com
- Історія волейболу. Отримано 9 серпня 2017 року, з volleyballadvisors.com
- Волейбол: коротка історія. Отримано 9 серпня 2017 року з сайту olympic.org
- Історія волейболу. Отримано 9 серпня 2017 року, з сайту strong-and-power-for-volleyball.com
- Вільям Дж. Морган. Отримано 9 серпня 2017 року, з volleyhall.com.