Про семінарію

Волинська духовна семінарія – вищий духовний навчальний заклад, що здійснює підготовку кандидатів для пастирського служіння та богословів згідно з Церковним освітнім стандартом базової вищої духовної освіти.

Основним завданням системи освітнього процесу у Волинській духовній семінарії є забезпечення необхідного рівня підготовки кандидатів для пастирського служіння, богословів та фахівців інших форм церковного служіння.

Семінарія має статус юридичної особи, здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту і є учбовим закладом Української Православної Церкви згідно з реєстраційним свідоцтвом Ради у справах релігії при Кабінеті Міністрів України за № 422 від 16.03.1994 р.

Основні напрямки діяльності Волинської духовної семінарії

– співробітництво з іншими навчальними закладами в системі вищої духовної освіти, в тому числі зі світськими навчальними та науковими установами;

– створення системи зв’язків із закордонними церковними та світськими освітніми і науковими установами;

– співпраця з органами державної влади у сфері освітніх ініціатив;

– сприяння науковим, дослідницьким і освітнім ініціативам студентів;

– розробка навчальних і методичних посібників, проведення семінарів і науково-практичних конференцій з удосконалення змісту освітніх програм і навчальних планів;

– аналіз та впровадження новітніх технологій в освітній процес;

– проведення фундаментальних досліджень у сфері богословських дисциплін, публікації джерел з церковної історії, архівних матеріалів, пам’яток християнської писемності і церковного мистецтва;

– організація наукових конференцій, семінарів, круглих столів;

– рецензування та друкування підручників, навчальних і методичних посібників, наукової літератури.

Структура та організація навчально-виховного процесу

У духовній семінарії існують наступні форми навчання: очна (стаціонарна) і заочна. Нормативний термін засвоєння програми для стаціонарної форми навчання – 4 роки.

Підготовка кандидатів для пастирського служіння здійснюється через засвоєння ними православного віровчення, основ духовного життя та пастирського служіння, християнських норм моральності, а також через прищеплення любові до православного богослужіння.

Після закінчення семінарії студенти здають випускні екзамени або захищають випускну кваліфікаційну роботу. Випускнику видається диплом про базову духовну вищу освіту з присвоєнням кваліфікації в галузі православного богослов’я.

У семінарії діє вчена, адміністративна і виховна ради, у 2013 році утворені кафедри, здійснюється наукова робота. Викладачі семінарії мають повну вищу освіту, а викладачі богословських дисциплін – повну вищу духовну освіту.

Церковний освітній стандарт базової вищої духовної освіти фахівця в галузі православного богослов’я (семінарія, бакалавріат) включає загальнообов’язкові дисципліни нормативного циклу, які становлять не менше 80% навчального навантаження, і дисципліни варіативного циклу та факультативи, які становлять не більше 20% навчального навантаження. Співвідношення між загальнообов’язковими дисциплінами нормативного циклу і дисциплінами варіативного циклу та факультативами визначається вченою радою Волинської духовної семінарії відповідно до потреб навчального процесу.

Наукова діяльність у ВДС забезпечується через: органічне поєднання змісту духовної освіти і наукової діяльності; створення стандартів вищої духовної освіти, підручників та навчальних посібників з урахуванням досягнень у сучасній богословській науці; розвиток різних форм наукової співпраці (в тому числі міжнародної) з різноманітними установами і організаціями для розв’язання богословських проблем, впровадження результатів науково-богословських досліджень і розробок; виконання науково-педагогічними працівниками наукових досліджень; залучення до навчально-виховного процесу провідних учених і науковців, працівників вищих духовних навчальних закладів та інших наукових установ і організацій; організацію наукових, науково-практичних, науково-методичних семінарів, конференцій, олімпіад, конкурсів, науково-дослідних, курсових, кваліфікаційних та інших робіт учасників навчально-виховного процесу тощо.

Виховний процес

Принципи виховного процесу ґрунтуються на Євангельському вченні та Святому Переданні Православної Церкви і унормовуються внутрішнім Уставом. Виховний процес має комплексний характер, охоплює всі сторони життя студентів і передбачає їх духовне зростання. Центральне місце у виховному процесі відводиться участі викладачів і студентів у богослужінні та церковних Таїнствах. Вихованню та підготовці кандидатів для пастирського служіння сприяє ретельне вивчення Святого Письма, перейняття досвіду життя Святих Отців, навчання правильній молитві і благочестю.
Особистісному духовному зростанню студентів сприяє їх постійне спілкування з духівником, вихователями і наставниками курсів, безпосередня участь викладачів у виховному процесі, підтримка високого духовного рівня викладачів. Важливе місце у вихованні займає особистий приклад педагога і його взаємини зі студентами. Навчання правилам християнського благочестя здійснюється вихователями, які мають живу і дієву віру, щиру і самовіддану любов до Бога і людей.

Цілі та напрямки роботи ВДС

Головними напрямками роботи Волинської духовної семінарії стали заходи, спрямовані на вдосконалення методичного забезпечення процесу освітньо-виховної роботи та сприяння розвитку сучасного богослов’я. Окрім цього, серед стратегічних завдань можна виділити такі:

— організація науково-богословських конференцій, завданням яких стала актуалізація досліджень у площині православного богослов’я та інтеграції богословських, філософських і гуманітарних знань;

— розвиток вітчизняного та міжнародного міжвузівського співробітництва у сфері богословської освіти та науки.

Поділитися:

Глава УГКЦ у Івано-Франківській духовній семінарії: «Вірити — означає бути здатним торкнутися джерела життя»

«Не бійся, тільки віруй». Ці слова сьогодні звернені до вас, брати-семінаристи. Вони в дуже особливий спосіб ставлять перед вами мету, завдання вашого життя, навчання і виховання у семінарії. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ під час проповіді в Івано-Франківській духовній семінарії імені священномученика Йосафата, де очолив Літургію з нагоди 130-літнього ювілею від першої згадки про заснування формаційного закладу, 400-річчя мученицької смерті святого Йосафата та 380-ї річниці його беатифікації.

Главі Церкви співслужили єпископи УГКЦ, які численно зібрались у Івано-Франківській духовній семінарії: архиєпископ і митрополит Івано-Франківський владика Володимир Війтишин, єпарх Коломийський владика Василій Івасюк, єпарх Стрийський владика Тарас Сеньків, єпарх Бучацький владика Дмитрій Григорак, екзарх Одеський владика Михайло Бубній та єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії владика Микола Семенишин. Також до молитви долучилися духівники, ректорат закладу та семінаристи.

У часі моління Патріарх виголосив проповідь, у якій роздумував над образом Христа як джерела життя: «Сьогоднішнє Євангеліє змальовує нам Ісуса Христа як Того, „що сила виходила з Нього і всіх оздоровляла“. Христос — як джерело сили, що хворих оздоровлює і навіть померлих воскрешає. Христос — як джерело життя, яке саме приходить до того, хто за Ним шукає, Його спраглий. Життя, яке саме приходить до померлого, щоби його оживити».

Блаженніший Святослав запропонував заглибитися в цю таємничу дійсність через слова апостола Павла. Він каже: «Христос — наш мир», тому що Ісус зруйнував стіну, яка розділяла людей, поборов і знищив ворожнечу, помирив людину з Богом і людину з людиною.

«Чому Він міг це зробити? Тому що у Ньому, як каже святий Павло, ми маємо доступ до Отця у Дусі Святому. Христос є джерелом життя і воскресінням. Тому кожної неділі ми з вами святкуємо воскреслого між нами Христа і те відкрите джерело життя, яке усім нам подається», — мовив Предстоятель УГКЦ.

«Христос усуває ворожнечу між людьми через те, що дає можливість людині доступитися до вічного джерела життя. Хто має доступ до Нього — не буде ворогувати чи воювати за земні, дочасні засоби до існування. Але для того, щоби знайти те джерело, щоби сила вийшла з Христа і оздоровила хворого, потрібно, щоби цей хворий увірував», — зазначив архиєрей.

Окрім цього, Предстоятель пояснив суть глибоких слів «Не бійся, тільки віруй» у сьогоденні: «Ці глибокі слова сьогодні по-особливому резонують у серцях українського народу, який переживає війну. Бо ми всі боїмося. Ми кожного дня мусимо навчитися жити у небезпеці смерті. Кожної хвилини ми мусимо бути готові духовно у своєму серці для того, щоби стати перед обличчям вічного Бога».

За словами Блаженнішого Святослава, «Не бійся, тільки віруй» по-особливому промовляють сьогодні до кожного: і до українських воїнів, і до їхніх родин, які чекають, як Божого милосердя, доброї звістки від солдат, і до влади, а також і до братів-семінаристів.

«Як трепетно ці слова „не бійся, тільки віруй“ промовляють до наших воїнів під Авдіївкою і лунають до мами чи дружини, яка боїться за свого сина чи чоловіка, який воює на фронті, і чекає вістки, що він живий. Але вірити — означає бути здатним торкнутися джерела життя. Бо тільки той, хто вірує, може пережити дотик до оздоровляючої та воскрешаючої сили. Для того щоби перемогти хворобу та пройти всі етапи реабілітації потрібно мати силу духа, яку можна зачерпнути лише тоді, коли хтось увірує, що Христос є джерелом його життя. Бо тоді, коли я маю доступ до Нього, я є непереможним і можу перемогти все — навіть власну хворобу і неміч».

З нагоди 400-річчя мученицької смерті, Блаженніший Святослав згадав постать святого священномученика Йосафата, зазначаючи, що сила поштовху віри того чоловіка, який відкрив для своїх людей доступ до джерела життя, сформувала історію Східної Європи, історію єдності між християнами на цих землях.

Відтак Блаженніший Святослав пригадав, що минулої неділі він служив Божественну Літургію у Базиліці Святого Петра, і ствердив, що постать святого Йосафата вже давно вийшла за межі одного народу. Його віра сповнила його такою силою, що сформувала обличчя, ідентичність, чотирьох народів саме у той час, коли формувалися європейські нації у XVII столітті: «Тому святого Йосафата вшановує не тільки Україна, але й Литва, Польща, білорусь. Сила поштовху віри того чоловіка, який відкрив для своїх людей доступ до джерела життя, сформувала історію Східної Європи, історію єдності між християнами на цих землях».

Відтак Отець і Глава УГКЦ звернувся до семінаристів Івано-Франківської духовної семінарії: «Дорогі брати, перед вами стоїть завдання саме у семінарії навчитися торкати Христа, — зазначив Блаженніший Святослав. — Ви, закінчивши семінарію, мусите бути не просто тими, які говорять про Христа, а тими, хто несуть Його людям. Проповідь означає відкрити доступ до Отця через Сина силою і діянням Святого Духа, як це каже нам сьогодні апостол Павло».

Опісля, проповідник закликав їх пригадати гімн «Світло тихе», який закінчується словами: «Життя даєш усьому світу, тому ввесь світ славить Тебе»:

«Кожного вечора прислухайтеся до всього світу, який славить Христа, як свого життя подателя. І все своє життя, всі свої мрії, весь свій духовний пошук, всю свою молодечу силу скеровуйте до Нього, і тоді побачите, ці слова: „Не бійся, тільки віруй“ можуть стати ключем вашої стійкості, ключем, яким ви будете вчити інших перемагати, перемагати самого себе й перемагати ворога, який на нас сьогодні напосідає. Сьогодні ми просимо: „Христе, до нас прийди. Торкнися нас Своєю животворчою десницею. Зціли поранених. Дійди туди, де панує безнадія, на окуповані території, до наших полонених й поранених хлопців. Ти — наша надія безнадійних, поможи знайти тих, хто безвісти пропав. Ісусе, життя подателю, Ти — джерело стійкості й перемоги українського народу. Навчи нас бути носіями Твого миру для нашого народу, нашої Церкви й цілого світу, який так є його спраглий“».

Фото: Департаменту інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ