Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто?
Що таке займенник? Це самостійна частина мови, що вказує на предмет,ознаку або кількість, але не називає їх.
Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов'язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.
Присвійні займенники — розряд особових займенників, що вказують на належність до учасників розмови. Приклади: «мій», «твій», «їхній», «його», «її», «свій». Змінюються як прикметники, за винятком присвійних займенників третьої особи.
Усі займенники змінюються за відмінками: хто — кого, кому, ким, (на) кому. Деякі займенники змінюються ще й за родами та числами: чий — чия, чиє, чиї. У реченні займенник найчастіше виступає: підметом: Вчора я ходив у школу.
Ми й далі мандруємо країною мови. Тривають наші відвідини царства займенників, а Вчитель і далі невтомно …