ПОРЯДОК РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ І ПОКРИТТЯ ЗБИТКІВ ТОВАРИСТВА

6.1. Порядок розподілу прибутку і покриття збитків Товариства визначається рішенням загальних зборів відповідно до чинного законодавства України та Статуту Товариства.

2 ст. 159 Цивільного кодексу, це питання віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, і не може бути передано ними для вирішення іншим органам товариства.

6.2. За рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні Товариства:

· створюється та поповнюється резервний фонд (капітал);

· накопичується нерозподілений прибуток

6.3. Напрями використання додаткових фінансових ресурсів Товариства, отриманих за рахунок накопичення нерозподіленого прибутку, затверджуються загальними зборами акціонерів.

6.4. Резервний фонд (капітал) створюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше п’яти відсотків від чистого прибутку Товариства. Щорічні відрахування у резервний фонд (капітал) здійснюються до досягнення ним

____ відсотків від розміру статутного капіталу

заздалегідь визначеному розмірі, незалежно від розміру одержаного Товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться за рахунок резервного фонду.

Закон «Про цінні папери та фондовий ринок» допускає можливість розміщення товариством привілейованих акцій різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі статутом товариства має бути також встановлена черговість виплати дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу акцій. Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом або з зазначенням конкретної суми, яка підлягає щорічній виплаті.

Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році.

Статутом товариства може бути встановлено, що коли розмір дивідендів, що сплачуються акціонерам, за простими акціями, перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

6.7. Дивіденди виплачуються один раз на рік за Й підсумками календарного року. Виплата дивідендів за а_І акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі. Дивіденди виплачуються протягом 3 місяців з дати прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок акціонера або іншим чином за рішенням загальних зборів акціонерів. За прострочення виплати дивідендів Товариство виплачує акціонерам дивіденди з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також _________ відсотків річних з

В умовах відсутності попиту на акції більшості акціонерних товариств України, їх акціонери не мають практичної змоги продати належні їм акції за справедливою ціною. Право акціонера на участь у розподілі прибутку товариства та отримання його частини у вигляді дивідендів є у більшості випадків єдиною можливістю для нього задовольнити власний майновий інтерес. Втім, недосконалість законодавчого регулювання питань виплати дивідендів призводить до затягування строків виплати дивідендів деяким категоріям акціонерів, нав’язування акціонерам виплат дивідендів продукцією, що виробляється товариством, інших порушень їхніх прав.

Згідно з вимогами чинного законодавства, товариство має право приймати рішення та виплачувати дивіденди тільки раз на рік за підсумками календарного року.

Незважаючи на те, що законодавство не містить прямої заборони щодо виплати дивідендів майном та/або акціями додаткового випуску, часто це не відповідає майновим інтересам акціонерів. Тому у п. 6.7 зразкового статуту передбачена заборона виплати дивідендів не у грошовій формі.

Зрозуміло, що за заявою акціонера замість грошей він може отримати (тобто придбати) продукцію або акції товариства, інше майно.

Оскільки виплата оголошених товариством дивідендів є його обов’ язком, акціонер має право на судовий захист своїх майнових інтересів у разі невиплати товариством оголошених дивідендів або затримки їх виплати понад строки, зазначені у рішенні про виплату дивідендів. Якщо такі строки під час ухвалення рішення не були визначені, акціонер має право вимагати у судовому порядку виплати дивідендів, починаючи з 8го дня з моменту подання акціонером заяви про їх отримання після ухвалення загальними зборами відповідного рішення (ст. 530 Цивільного кодексу). За порушення строків виплати дивідендів (тобто користування чужими коштами) товариство має сплатити акціонерові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних (ст. 625 Цивільного кодексу).

6.8. Право на отримання дивідендів мають особи, які є акціонерами на дату початку строку виплати дивідендів. Дивіденди нараховуються тільки на повністю оплачені акції.

На практиці часто виникають ускладнення під час визначення кола осіб, що мають право на отримання дивідендів. Зі змісту коментованого пункту випливає, що товариство, визначивши термін початку та закінчення виплати дивідендів, повинно визначити коло осіб, які мають право на їх отримання, шляхом складання переліку акціонерів, які є такими за даними системи реєстру на дату початку виплати. Як вже було зазначено вище (див. коментар до ст. 4.10. зразкового статуту), неоплачені у повному обсязі під час первинного розміщення акції не надають їх покупцям прав акціонера, зокрема, права на отримання дивідендів.

6.9. Загальні збори мають право приймати рішення про недоцільність нарахування дивідендів на прості акції за підсумками роботи Товариства за рік.

Товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

· до повної сплати всього статутного капіталу;

· при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

· в інших випадках, встановлених законом.

Наведені у п. 6.9. обмеження щодо виплати дивідендів, встановлені ст. 158 Цивільного кодексу і є засобом захисту інтересів товариства та його кредиторів від вилучення прибутку акціонерами через виплату дивідендів у випадку, коли товариство не в змозі виконати свої зобов’язання перед кредиторами.

6.10. Товариство покриває збитки відповідно до вимог чинного законодавства України.

Прибутки та збитки за МСФЗ: основні види та способи розрахунку

Прибутки та збитки за МСФЗ — це не просто окремі статті у Звіті про прибутки та збитки, але й «життєво» важливі показники діяльності компанії. За цими параметрами інвестори та керівники відстежують продуктивність бізнесу за певний проміжок часу та прогнозують його фінансові результати в майбутньому.

Які види прибутків та збитків виділяють у системі міжнародних стандартів, як їх розраховують та розкривають у фінансовій звітності — розглянемо у статті.

• Що входить у прибутки та збитки згідно із МСФЗ
• Валовий, операційний та чистий прибуток
• Податок на прибуток за МСФЗ 12
• Прибуток на акцію згідно з МСФЗ 33
• Кредитні збитки за МСФЗ 9

Що входить у прибутки та збитки згідно із МСФЗ

Прибутки та збитки, згідно зі стандартом IAS 1 «Подання фінансової звітності», розкривають або в комбінованому Звіті про сукупний дохід, куди, крім обліку прибутків та збитків, входить ще розділ про інший сукупний дохід. Або — в окремому Звіті про прибутки та збитки (далі — ЗПЗ).

Звіт про прибутки та збитки насамперед цікавить керівників, акціонерів та інвесторів, оскільки завдяки цьому документу вони можуть оцінити прибутковість чи збитковість бізнесу за певний період. Відстежити динаміку змін доходів та витрат за видами діяльності. А також, подивитись весь ланцюжок від виручки до чистого прибутку або збитку, щоб знайти місця, де втрачено або переоцінено вигоду. А також зрозуміти, де можна урізати витрати, щоб збільшити чистий прибуток.

До Звіту про прибутки та збитки входить ціла група статей, з яких саме формується підсумковий прибуток чи збиток:

• виручка;
• собівартість;
• комерційні, управлінські та адміністративні витрати;
• фінансові прибутки, фінансові витрати;
• інвестиційні прибутки.

Повний перелік показників звіту можна переглянути в пунктах 81-82 МСФЗ (IAS) 1 або у статті «Форми звітності згідно з МСФЗ».

Згідно з МСФЗ, у прибутках та збитках враховують всі доходи та витрати, окрім тих, що визнані в іншому сукупному доході. Інший сукупний дохід (далі — ІСД) містить решту витрат і доходів, які входять до складу прибутків та збитків (це може бути переоцінка пенсійних планів, зміна вартості від переоцінки основних засобів тощо).

Чистий прибуток підприємства і разом сукупний дохід розкривають окремо для контролюючих акціонерів та неконтролюючих учасників. При розрахунку підсумкового чистого прибутку/збитку, дивляться на співвідношення всіх доходів та витрат за період. А також враховують прибутки й збитки від поточної та інвестиційної діяльності організації.

• Чистий прибуток отримують, коли доходи перевищують витрати. Розраховується показник, як залишок від виручки після вирахування всіх сумарних витрат, кредитних та податкових зобов’язань.
• Чистий збиток — це коли витрати перевищують сумарний дохід компанії за період, в результаті чого зменшується власний капітал.

Валовий, операційний та чистий прибуток

Звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід містить кілька зрізів прибутку:

• валовий прибуток — різниця між виручкою та собівартістю;
• операційний прибуток — це різниця між валовим прибутком та операційними витратами (до них можна віднести адміністративні, управлінські, комерційні витрати, та витрати на збут);
• наступний зріз — прибуток до оподаткування (розраховується як операційний прибуток мінус інші витрати плюс інші доходи);
• і після вирахування податків отримуємо чистий прибуток.

У комбінованому звіті про прибутки і збитки та інший сукупний дохід чистий прибуток плюс інший сукупний дохід дорівнюватиме загальному сукупному доходу компанії. В основному така структура звіту пояснюється зручністю розрахунку фінансових показників щодо кожного зрізу прибутку.

Нерозподілений прибуток — це стаття балансу (іншого фінансового звіту). Показник відображає весь накопичений прибуток компанії з моменту її заснування, а не лише за звітний період, наприклад, як у ЗПЗ.

Така структура звіту дозволяє отримувати різні зрізи прибутку, тому зручна для аналізу. Звіт також може бути перегрупований для управлінських цілей (наприклад, показники EBIT, EBITDA).

Податок на прибуток за МСФЗ 12

При розрахунку чистого прибутку враховується ще податок на прибуток. Його розраховують за правилами податкового обліку, як податковий прибуток, помножений на ставку податку.

Існує два варіанти розрахунку податкового прибутку:

• Бухгалтерський чистий прибуток +(-) коригування за податковим кодексом для великих компаній, або
• Податковий прибуток = бухгалтерський чистий прибуток (для компаній, які не вважають великими).

Критерії першого та другого варіанту розкрито в податковому кодексі.

Для обліку податку на прибуток застосовується стандарт МСФЗ (IAS) 12 «Податок на прибуток». У ньому йдеться про те, що компанії повинні враховувати податкові наслідки операцій так само, як і самі операції, тобто у складі прибутку чи збитку.

Відображення податку на прибуток у звітності за правилами МСФЗ можливе двома способами:

Підприємство може розкрити статті іншого сукупного доходу як із вирахуванням податкових наслідків, так і до їхнього вирахування, відобразивши однією сумою сукупну величину податку на прибуток щодо цих статей.

Прибуток на акцію згідно із МСФЗ 33

Прибуток на акцію або EPS (з англ. Earnings per share) вважають одним із ключових показників у Звіті про прибутки та збитки тих компаній, що діють на ринку цінних паперів. Значення EPS дозволяє акціонерам та фінансовим аналітикам оцінювати як загальну привабливість бізнесу для інвестицій, так і прибуток від окремого портфеля акцій.

Розкриття та спосіб розрахунку EPS регулюється стандартом МСФЗ (IAS) 33 «Прибуток на акцію». Згідно зі стандартом, розкривати значення цього показника у ЗПЗ зобов’язані компанії, чиї цінні папери котируються на біржі або є у вільному обігу. Або ті організації, що знаходяться в процесі емісії цінних паперів.

Щоб розкрити прибуток на акцію у Звіті про прибутки та збитки, потрібно спочатку розрахувати два показники:

Базовий EPS — це прибуток, який належить власникам звичайних акцій. Розраховується так:

Якщо компанія викуповує частину своїх акцій, то показник EPS збільшується, оскільки зменшується кількість акцій в обігу. А от зменшення EPS інвестори можуть розцінити як зниження ефективності роботи підприємства, що може негативно вплинути на ринкову вартість акцій.

Розбавлений або знижений EPS — включає прибуток від конвертації інших цінних паперів у звичайні акції.

Розбавлений прибуток на акцію розкривають у Звіті про прибутки та збитки, тільки якщо компанія має в обігу конвертовані інструменти, так звані, потенційні акції.

• привілейовані акції, які конвертуються у звичайні;
• варанти — документи, за якими можна купити цінні папери за фіксовану ціну ще до їх випуску;
• опціони на акції;
• звичайні акції, які можуть одержати співробітники компанії у вигляді винагороди.

Подібні інструменти вітчизняні компанії використовують в малих кількостях, тому різниця між базовим та розбавленим прибутком на акцію зазвичай несуттєва.

Кредитні збитки за МСФЗ 9

Окремою графою у Звіті про прибутки та збитки йдуть витрати на очікувані кредитні збитки. Кредитний збиток — це різниця між двома грошовими потоками: тими, що належать організації за угодою, і тими, які очікують.

Щоб розрахувати цей показник, необхідно суму можливих збитків помножити на відсоток ймовірності їхнього виникнення (тобто, на випадок дефолту позичальника).

Кредитні збитки детально розглянуті в МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». Відображають їх у звітності, як знецінення фінансових активів (оскільки вони зменшують вартість активу). Або безпосередньо відображають у витратах періоду у зв’язку із знеціненням фінансового інструменту.

За правилами стандарту МСФЗ 9, очікувані кредитні збитки враховують у фінансовій звітності як оціночний резерв. Порядок знецінення стосується фінансових активів, які враховуються за амортизованою або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.

Під знецінення можуть потрапити:

• видані кредити та позики;
• торгова дебіторська заборгованість
• заборгованість з фінансової оренди;
• вкладення в боргові цінні папери.

Якщо фінансовий актив розкривають за амортизованою вартістю, резерв створюють за рахунок прибутків і збитків. Оскільки він зменшує балансову вартість самого активу, його визнають в частині активів у Звіті про фінансовий стан. Якщо актив враховують за справедливою вартістю через ІСД, то оціночний резерв не зменшує вартість активу і його розкривають у резервах власного капіталу в Звіті про фінансовий стан.

Як бачимо, стандарти МСФЗ дають досить гнучкі інструменти не тільки для розкриття інформації про прибутки та збитки у фінансовій звітності, але й також для їхнього аналізу. Що дозволяє вчасно знизити кредитні ризики, побачити, де можна скоротити витрати та збитки, і тим самим, підвищити чистий прибуток.

Кожна компанія може формувати Звіт про прибутки та збитки у тій формі, яка найбільш об’єктивно та наочно відображатиме фінансові результати роботи підприємства. І що найголовніше — допомагатиме акціонерам та керівництву ухвалювати ефективні інвестиційні та управлінські рішення.

Пройдіть курс з МСФЗ, щоб почати працювати з фінансовою звітністю на рівні експерта, а також підтвердити отримані знання та навички міжнародними дипломами АСРМ і ACCA DipIFR.