Володимир (місто)

Володимир-Волинський знаходиться в Волинській області.

Зрозуміти [ ред. ]

Володи́мир, до 2021 — Володимир-Волинський — місто у Волинській області, належить до числа історичних міст України, одне із найдавніших міст України (відоме з кінця Х ст.) Станом на 1 серпня 2012 року в місті проживає 38,6 тис. осіб. Автотраса Н22 сполучає місто з обласним центром — Луцьком і залізниця сполучає з залізничним центром області — Ковелем.

Як дістатись [ ред. ]

Літаком [ ред. ]

Потягом [ ред. ]

Має пасажирське залізничне сполучення з Києвом, Львовом та Ковелем.

Автомобілем [ ред. ]

Автобусом [ ред. ]

Автобусне пасажирське сполучення з Києвом, Львовом, Луцьком, Ковелем, Брестом, Варшавою, Грубешовом.

Транспорт [ ред. ]

Через місто проходять: автошлях Т 0302 Піща — Кременець, автошлях Р15 Ковель — Жовква, автошлях Н22 Устилуг — Луцьк — Рівне.

Шлях від облцентру Луцька проходить автотрасою Н22.

У місті працює автостанція, через яку автобусами та маршрутними таксі здійснюються перевезення Володимир-Волинським районом, Волинською областю та Україною.

В даному населеному пункті знаходиться залізнична станція «Володимир-Волинський».

Міський громадський транспорт представлений системою маршрутних таксі.

Що відвідати [ ред. ]

• Успенський собор (1160 р.)
• Василівська церква, XIII—XIV ст.
• Костел Св. Іоакима і Анни, 1752 р., нині парафіальний римо-католицький костел
• Миколаївська церква, 1780 р.
• Кафедральний собор Різдва Христового УПЦ КП, 1718–1755 рр., (раніше Костел Розіслання Апостолів).
• Земляні вали замку, XIII-XIV ст.
• Мури капуцинського монастиря, 1751 р. Вони знаходяться у сквері неподалік костелу святих Іоакима і Анни
• Цегельня Міхала Беркнера та Ісака Бубеса, вул. Криволуцька, 16 (заснована 1913 р.)
• Друкарня Зельмана і Абрама Вассерів (заснована 1894 р.; вулиця Сенкевича)
• Пивоварний завод братів Якова та Ісака Рубінштейнів
• Друкарня А.Рапопорта (вулиця Пілсудського)
• Бібліотека свято-Володимирського братства
• Бібліотека Хани Вугенштейн

Чим зайнятись [ ред. ]

• Прогулянки містом
• Відвідування історичних пам’яток
• Відвідування природних пам’яток

Що купувати [ ред. ]

Оригінальні місцеві колоритні товари відсутні. На ринку можна купити товари польського виробництва. Є обмежена кількість сувенірної продукції – набори фотокарток, тарілки, магніти, картини, посуд з міською символікою, памʼятками, портретом уродженця міста, відомого сходознавця Агатангела Кримського. Сувеніри продаються тільки в одному магазині на центральній площі міста. У книгарні та музеї можна купити кілька книжок з історії міста. Цікавим сувеніром може бути квиток до музею, на якому написано, що це квиток до кінотеатру.

Де поїсти [ ред. ]

Тематичних та цікавих туристам закладів харчування нема.

• Ресторан «Дружба»
• Ресторан «Веранда»
• Кафе «Троянда»
• Піцерія «Каскад»
• Кафе «Лакомка»
• Кафе «Імпреза»
• Пузата Хата (не фаст-фуд-мережа, а кафе сина мера, тимчасово не працює)
• Кафе «Маяк»
• Кафе «Ірена»

Де розважитись [ ред. ]

Де зупинитись [ ред. ]

• Пасаж, вулиця Катедральна, 9 або 17 (власники – Тодрес Айншпан, Урин Айншпан, Х.Айншпан)
• Краківський, вулиця Понятовського, 24 або 55 (власник – Хаїм Літвак)
• Бристоль, вулиця Кунцевича, 6 (Бейриш Штеренбойм)
• Європейський, вулиця Кунцевича, 8 (власники – Захарія Лішнер, Хуна Лішнер)
• Париж, вулиця Понятовського, 19 (власник – У.Лішнер)

Де навчатись [ ред. ]

Історичні навчальні заклади [ ред. ]

• Коедукаційна гімназія з польською мовою викладання д-ра Марека Старера — приватний навчальний заклад. Заснована у 1923 р. У першій рік роботи працювало тільки 4 класи. У наступні роки був уже повний курс із 7 класів. У 1927/1928 навчальному році у гімназії навчалось 162 учні.

• Володимирська гімназія — відкрита 1 липня 1910 р. Розташовувалась на другому поверсі двокласного міського училища у кімнатах колишнього жіночого відділення. У 1913/1914 н.р. існувало 4 класи, у яких навчалось 124 дитини. Директор — Анатолій Іванович Лісєвіч (кавалер ордену св. Станіслава 2 ступеня). Серед викладачів працював Демʼян Герштанський.
• Володимирська приватна жіноча гімназія Олени Біньковської — створена 15 червня 1910 р. на базі навчального закладу 1-го розряду. Існувало 7 класів. У 1912/1913 н.р. у школі навчалися 134 учениці. Плата за навчання становила від 35 до 50 рублів за півріччя. Головою педагогічної ради був Анатолій Іванович Лісєвіч. Начальниця — Олена Іванівна Біньковська. У 1915 р. у звʼязку з Першою світовою війною евакуйована до Києва. У вересні 1917 р. ліквідована постановою Тимчасового уряду.
• Володимирське міське двокласне училище — відкрите 30 вересня 1869 р. У 1912/1913 н.р. навчалось 342 дитини. Плата — 6 рублів на рік. Штатний наглядач — Веніамін Звойницький.
• «Народний університет» — відкрився у середині грудня 1919 року.

Діючі навчальні заклади [ ред. ]

У Володимирі працюють 5 загальноосвітних шкіл (з них одна гімназія), ліцей, школа-інтернат для дітей з вадами слуху, та школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, музична, художня, спортивна дитячі школи та центр позашкільної освіти. 1916 р. — відкрито 1-шу українську народну школу українськими січовими стрільцями.

• ВКНЗ «Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А. Ю. Кримського» — вул. Устилузька, 42
• Агротехнічний коледж — вул. Генерала Шухевича, 27
• Філія університету «Львівська політехніка» — вул. Луцька, 233
• Центр професійної освіти — вул. Данила Галицького, 10
• НВК «ЗОШ I—III ступенів № 3 — ліцей» — вул. Ковельська,111
• Володимир-Волинська дитяча музична школа — вул. Соборна,4
• Володимир Волинська ЗОШ № 5 вул. Луцька 241
• Володимир-Волинська гімназія ім. О. Цинкаловського — вул. 20 липня, 21
• Володимир-Волинська ЗОШ № 1 — вул. Степана Бандери, 8

Як заробити [ ред. ]

Місцеві мають гарні прибутки на «сірій» контрабанді товарів до Польщі (бензин, горілка, сигарети)

Застереження [ ред. ]

Як вирішувати проблеми [ ред. ]

Спеціальних туристичних органів не існує. Тому по допомогу слід звертатись до простих перехожих (зазвичай не відмовляють) або ж поліції.

Зв’язок [ ред. ]

Куди далі [ ред. ]

Історія міста

Археологічні знахідки свідчать, що на території міста люди жили в різні історичні епохи: тут виявлено залишки поселень доби міді (ІІІ тисячі років до н.е.), раннього заліза (І тисяча років до н.е.) і перших століть нашої ери. Стародавнє місто Володимир було розташоване у південній частині сучасного міста і мало вигляд неправильного п’ятикутника, укріпленого валами та ровами. Воно було розташоване в трикутнику мiж рiчкою Луга (стара назва “Луг”) та її притоками, які також були елементами старих фортифікаційних споруд.

Володимир Святославович Великий

Зі слів літописця Нестора “Доблесний князь Олег покорил в 885 году славянские племена”. Ці слов’янські племена жили по верхів’ях рік Західний Буг, правих приток Прип’яті, центром яких було місто Ладомир. За угорськими хронiками, так званими “Нотарiями короля Бели”, мiсто iснувало вже в 884 роцi пiд назвою Ладомир. А перша літописна згадка про місто під назвою Ладомир відноситься до 866, а Володимир – до 988 року. Вона збереглась у “Повесті временних лет” – найдревнішому київському літописі, укладеному у ХІІ ст. на основі попередніх літописних записів та у давніх літописах під 988 роком. У 906 році ці племена брали участь у поході Олега проти греків. Це означає, що волиняни ввійшли до складу Русько-Київського князівства ще на початку Х століття. Це був період об’єднання східнослов’янських племен в єдину державу – Київську Русь (Русь-Україна).

Вперше Володимир згадується в лiтописах пiд 988 роком, коли київський князь Володимир Святославич, прозваний за свої діла “Великим” здійснив похід на Захід. Тут на землях волинян та бужан, на правому березі річки Луги підпорядкував язичне місто під назвою Ладомир. І у 988 році нарік його своїм іменем – Володимир.

У цей період Ладомир стає значним культурним, торгівельним та військовим центром. Місто знаходилось у прикордонні і в центрі Волинської землі, на перетині важливих шляхів. По утворенню єдиної держави з центром в Києві роль Володимира зростає. Його вигідне стратегічне положення зумовлювало розміщення тут великих торгівельних осередків та місій, в тому числі зарубіжних.

Відповідно тут зосереджувались і значні військові сили. Один із сухопутних шляхів до Європи проходив через Володимир. За 12 кілометрів поблизу міста через річку Буг, біля військової фортеці Вотня (нині Устилуг) існувала значна переправа. В політичному відношенні місто набуло статусу столиці Волинської землі.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці близько 1900 року

В хроніках раннього середньовіччя Володимир згадується як столиця значних слов’янських племенних об’єднань. Варто згадати про ранньо-слов’янське поселення 6-9 століть, Зимнівське городище, що в 5 кілометрах від міста. Це поселення на початку 9 століття було повністю знищене варварами. Ймовірно, що частина жителів, після руйнування поселення вибрала новим своїм осідком місцевість, на котрій тепер знаходиться місто. Тобто цілком можливо, що в історії Володимира маємо один з найбільш ранніх випадків так званого “перенесення міста”. Бурхливий розвиток Володимира в Х-ХІ столітті привів до того, що в його міську територію було внесено і Зимне, де споруджено монастир відомий з 1054 року, і виник один з міських некрополів що нараховував майже 500 курганів. Місто мало дуже міцні, досконалі укріплення. На високих земляних валах були збудовані стіни з кількома воротами. В Х-ХІІ ст. у місті були розвинуті зброярське, ювелірне ремесла, гончарство та кам’яне будівництво. Археологічні знахідки на відомих пам’ятках давнини свідчать про високий рівень ремісників Володимира. З міста був поширений експорт зброї, ювелірних виробів за межі Волині. На початку ХІІ ст. у місті орієнтовно нараховувалось понад 20 тис. жителів. За літописними та археологічними знахідками княжий період відзначався значним економічним розвитком, в тому числі будівництво. У місті було побудовано 8 кам’яних храмів (Х-ХІІІ ст.) , разом з дерев’яними – понад 20 храмів і палаців. У ХІІ ст. у місті склалась своя архітектурно-будівельна школа.

У 992 роцi у Володимирi заснована єпископська кафедра. Першим єпископом Володимирської кафедри став Стефан I. При кафедрi була заснована школa, де вчили грамоти, писання й переписування церковних книжок та документiв не тiльки на слав’янськiй, але й на грецькiй та латинськiй мовах. В 1097 роцi у Володимир заради перевiрки шкiл та вчителiв приїжджав лiтописець Нестор.

Центральна частина укрiплень – це городище “Волинського типу”. Дитинець займав площу 1,5 гектарiв мав два виходи – з пiвнiчної сторони великий, i менший, з пiвденної; був оточений валом, по верху якого розмiщенi дерев’янi стики з галереями та баштами. Навколо дитинця викопаний рiв, по якому був пропущений один iз рукавiв рiчки Смоча. Окольне мiсто також являло собою лiнiю валiв та ровiв,що оточували дитинець, ансамбль Успенского собору та кiлька монастирiв з житловими забудовами. Воно мало майже правильну пiвкруглу форму, чому сприяло радiально-кiльцеве планування вулиць. В мiстi було троє ворiт – Київськi, П’ятницькi та Гридшинi.

Пізніше князь Володимир вiддає мiсто в удiльне володiння своєму сину Всеволодовi. Вiдтодi Володимир стає столицею Волинського, а з 1199 року Волинсько-Галицького князiвства – державним, адмiнiстративним, торгoвельним i культурним центром не тiльки Волинi, але i сусiднiх князiвств та земель. Наприкiнцi XIII – початку XIV столiття у Володимирi-Волинському писався Волинсько-Галицький лiтопис (Волинська частина). Володимир вiдiгравав велику роль в торгiвлi мiж пiвднем i пiвнiччю, використовуючи водяний шлях рiчкою Буг через Дрогочин до Балтiйського моря i рiчкою Прип`ять до Києва. Для розвантаження суден у місті були обладнані спеціальні “узвози”. Місцеві купці вели торгівлю з багатьма країнами Європи і Азії. Ймовiрно, що вже в другiй половiнi XIII ст. Володимир користувався мiським прaвом, яке боронило як купцiв, так i ремiсникiв вiд мiсцевих феодалiв.

Володимирський престол часто переходив з рук в руки, тут довго не могла сформуватись окрема князiвська династiя. Міжусобиці, що часто спалахували між нащадками Володимира Великого, сповільнювали розвиток міста. Засновником династії став внук Володимира Мономаха Iзяслав Мстиславович. Його нащадки князювали на Волинi майже два сторiччя. У 1199 роцi володимирський князь Роман Мстиславович об’єднав галицькi i волинськi землi в одну велику державу. Цей великий державний діяч і полководець України-Руси був на престолі у Володимирі і Києві. Певний період керівництво державою здійснювалось з єдиного стольного града Володимира. Бурхливi часи, лиха доля принесла дiтям великого князя Романа по його смертi, якi змушенi були поневiрятись по чужих краях iз своєю матiр’ю, а у дорослому вiцi всi сили вiддали боротьбi з боярством і татарами.

Частi мiжусобнi вiйни, напади ятвячiв та литовцiв, а вiд 1240 року руйнiвнi напади татар, завдавали величезної шкоди мiсту. Особливо трагiчно закiнчилися напади татар на Володимир у 1241 i 1261 роках, коли не тiльки замок, але й цiле мiсто було стерте з лиця землi. Данило Галицький, князь Василько, а пiзнiше його син Володимир Василькович, боронили та вiдбудовували Володимир. Пiсля Володимира Васильовича на володимирському столi княжили: вiд 1292 р. Юрiй I, Андрiй I, Лев II i Болеслав, Юрiй II (у 1340р.) На цьому лiнiя Романовичiв обривається. На печатках грамот Юрiя II постатi останнiх володимирських князiв на тронi одягненi в мантiї iз короною на головi (що свiдчить про королiвський титул), а також з мечем на конi.

Пiсля трагiчної смертi Юрiя II (вiн був отруєний), польський король Казимир захопив Володимир i почав тут будувати великий мурований замок, однак невдовзi змушений був вiдступити, залишаючи замок князю Любарту Гедiмiновичу недобудованим. З невiдомих причин Любарт нищить кам’яний замок. Після 1341 року, коли столиця під брязкіт мечів переходить до східного міста Луцька, Володимир стає центром удільного Волинського князівства.

Василівська ротонда близько 1917 року

Як видно з документiв, мiсто Володимир в 13-14 ст. веде велику торгiвлю з Польщею, Чехiєю та Тевтонським орденом, але вiдсунення кордонiв i перенесення столицi князiвства спричиняє майже цiлковите припинення торгiвлi. Володимир, безустанно плюндрований татарськими загонами, стає поступово мiстом-руїною. В 1324 році місту було надано Магдебурзьке право. У складі Литви воно перебувало до Люблінської унії 1569 року, коли Польща і Литва об’єднались в одну державу. Після Люблінської унії місто перейшло до корони Польської. Володимир стає місцем перебування уніатських митрополитів. В 16 ст. було двi ревiзiї замку. Iз актiв ревiзiї 1545 року вiдомо, що Володимирський замок знищений пожежею. Король Казимир разом з дружиною вiдвiдав Володимир i велiв вiдбудувати замок, тодi ж вiн вiддав Володимирське староство князю Олександру Сангушковичу. З ревiзiї 1552 року дiзнаємося, що замок побудовано з дубового дерева стараннями городничого Солтана, i що вiн має п’ять веж. B’їздна чотирикутна, iншi круглі, королiвський палац, побудований з соснового дерева i покритий гонтою, є церква Iокима i Анни та дванадцять домiв. I ледве мiсто починає пiднiматися пiсля татарських нападiв 15 ст., як знову було пограбоване та спалене в 1657 р., пiд час шведської вiйни. З iлюстрацiї 1765 року вiдомо: замок, що стоїть посеред болiт, обнесений валами, i мiст через болото дерев’яний пошкоджений. Ворота дерев’янi, в два яруси. На першому – в’язниця для простих людей, на другому – для шляхтичiв. У мiстi дiють цехи: кушнiрський, пекарський, рiзницький, ковальський, шевцiв та кравцiв, налiчується сорок будинкiв. I з iлюстрацiї 1789 року – населення – 202 чол., дерев’яний замок розiбрано, мiщани скаржаться на вiдсутнiсть ратушi. Народ настiльки збiднiв, що вже не в змозi платити податки. Для пiдняття благоустрою мiста король Казимир II Ягемонович на початку 14 ст. дарує Володимиру магдебурське право, яке в 1509 роцi було пiдтверджено королем Сiгiзмундом I. В 1570 роцi король Сiгiзмунд Август знову пiдтвердив це право, установив цехи, забезпечив свободу промислiв i торгiвлi, заснував два рази в недiлю базари i три двотижневi ярмарки в рiк, а також дав право мати свою мiську печатку з зображенням< св. Георгiя Змiєборця на конi.

В 1774 роцi король Станiслав-Август пiдтвердив мiсту магдебурське право i збiльшив число ярмарок. В найтяжчi часи, в 1593 i 1652 роках вiдбувалися у Володимирi так званi саймишi Волинського воєводства, урядував мiський суд Київського воєводства, саймишi Київського воєводства. Саймишi проходили в Успенському соборi, побудованому ще за часiв Мстислава Iзясловича (1154-1162 рр.), або в домiнiканському костелi. У 1786 році у мiстi відкрито аптеку, взагалi, першу на Волинi. У місті діяла друкарня. В 1588 роцi князь Костянтин Острожський реформує давню школу при православнiй кафедрi, призначаючи двох вчителiв з слов’янської та грецької. На початку 17 ст. школа переходить пiд патронат єпископа Iпатiя Потiя. Його наступник реєструє її на зразок єзуїтських колегiй, пiзнiше ця школа переходить до Василiан. У вiсiмнадцятому столiттi школа у Володимирi називається колегiумом i має шiсть класiв. Колегіум отримує статус вищого навчального закладу. В ньому навчалось більше 400 учнів, а також освіту тут здобували Феофан Прокопович та Стубелевич.

Залізнодорожний вокзал близько 1915 року

У 1795 р. мiсто Володимир приєднано до Росiї, як повiтове мiсто новоутвореної Волинської губернiї i перейменовано у Володимир-Волинський. Школа (колегiум) переходить пiд управлiння Волинської учбової округи i, як усi школи, пiдлягає Фадею Чацькому, як п’ятикласна повiтова школа. Пiсля першого польського повстання 1831 року школа була закрита i лише в 1869 р. у Володимирi-Волинському знову було вiдкрито двокласну росiйську повiтову школу. В цей же рiк було вiдновлено Волинську єпархiю i призначено православного єпископа. В 1887 роцi в пам’ять 900-рiччя Хрещення Русi у Володимирi при св. Василiвськiй церквi було засноване Православне Свято-Володимирське Братство, одним iз основних завдань якого було збереження древнiх церковних пам’ятникiв, в т.ч. збереження Мстиславового храму вiд дальшого руйнування. В число завдань входило обладнання сховища древнiх лiтературних та iнших пам’яток i бiблiотеки з книг релiгiйно-мирського змiсту.

У 1892 роцi у Володимир-Волинському налiчується 8836 жителiв; 1199 будинкiв (з них 133 кам’янi); тютюнова фабрика та трубочний завод, на яких працювало 33 робiтники. Вулицi не брукованi, лише подекуди прокладенi дерев’янi тротуари у двi-три дошки. Чотири рази в рiк бувають ярмарки. Трохи оживила мiсто побудована у 1908 роцi залiзниця, яка сполучила Володимир з Ковелем, а тим самим з Варшавою та Києвом. Мiсто славилось своїм гончарним промислом, при мiському магiстратi до 70-х рокiв 19 столiття iснувала цехова управа гончарiв.

Історичні навчальні заклади:
• Коедукаційна гімназія з польською мовою викладання д-ра Марека Старера — приватний навчальний заклад. Заснована у 1923 р. У першій рік роботи працювало тільки 4 класи У наступні роки був уже повний курс із 7 класів. У 1927/1928 навчальному році у гімназії навчалось 162 учні.
• Володимирська гімназія — відкрита 1 липня 1910 р. Розташовувалась на другому поверсі двокласного міського училища у кімнатах колишнього жіночого відділення У 1913/1914 н.р. існувало 4 класи, у яких навчалось 124 дитини. Директор — Анатолій Іванович Лісєвіч (кавалер ордену св. Станіслава 2 ступеня). Серед викладачів працював Дем’ян Герштанський.
• Володимирська приватна жіноча гімназія Олени Біньковської — створена 15 червня 1910 р на базі навчального закладу 1-го розряду. Існувало 7 класів. У 1912/1913 нр у школі навчалися 134 учениці. Плата за навчання становила від 35 до 50 рублів за півріччя Головою педагогічної ради був Анатолій Іванович Лісєвіч. Начальниця — Олена Іванівна Біньковська У 1915 р. у зв’язку з Першою світовою війною евакуйована до Києва. У вересні 1917 р. ліквідована постановою Тимчасового уряду. • Володимирське міське двокласне училище – відкрите ЗО вересня 1869 р. У 1912/1913 н р навчалось 342 дитини. Плата — 6 рублів на рік. Штатнии наглядач — Веніамін Звойницький
• «Народний університет» — відкрився у середині грудня 1919 року.
1916 р — відкрито 1-шу українську народну школу українськими січовими стрільцями .

Hа початку першої свiтової вiйни майже все населення мiста було eвакуйоване на схiд. Залишилися лише пiдроздiли Бородинського полку. У 1915 р. Володимир-Волинський зайняли австрiйськi вiйська. Пiд час окупацiї мiстом командував вiйськовий посадник – українець Гнат Мартинець. У цей час при сприяннi Українських Сiчових Стрiльцiв, що перебували тут, створилися школи. У Володимирi українська школа нараховувала понад 300 дiтей. З 1921 по 1939 роки Волинь була у підпорядкуванні Польщі. У цей період місто носило назву “Владзімеж”. Безкiнечнi вiйни у перiод княжої доби, першої i другої свiтових воєн, знищили не тiльки унiкальнi пам’ятники старовини, а i його населення. Статистичнi данi говорять, що мiсто у 1864 роцi нараховувало 5922 чол., Луцьк – 4970, Ковель- 3286. Через 50 рокiв населення Володимира-Волинського досягло 18 тис. чоловiк. Пiсля Другої Свiтової вiйни у 1921 роцi Володимир мав 11623 чол., а за наступне десятилiття населення досягло тiєї кiлькостi, яку воно мало в часи лiтописної слави – 20 тис. чол. До Великої Вiтчизняної вiйни мiсто нараховувало 25 тис.чол., а пiсля – всього 7 тис.чол.

Відповідно до постанови Верховної Ради України № 1959-ІХ від 21 грудня 2021року “Про перейменування міста Володимир-Волинський Володимир-Волинського району Волинської області” м.Володимир-Волинський перейменовано у м. Володимир.

Володимир-Волинський близько 1915 року

§ 23. Події 1650-1653 років

Чи пам’ятаєте ви, що, відповідно до Зборівського мирного договору, встановлювалася автономія Війська Запорозького у складі Речі Посполитої в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств? Що вам про це відомо?

1. Перший молдовський похід. Відновлення воєнних дій

У протистоянні з Річчю Посполитою Богдан Хмельницький прагнув заручитися підтримкою православних держав Трансильванії, Волощини, Молдови. Насамперед йшлося про Молдову, правитель якої Василь Лупул підтримував польський уряд. А король прагнув використати її в боротьбі проти повстанців. 1650 року козацько-кримськотатарське військо рушило на Молдовське князівство. У вересні 1650 року здобуло столицю держави Ясси. Господар Молдови Василь Лупул погодився на союз із Військом Запорозьким. Одночасно Богдан Хмельницький виношував плани заснування власної правлячої династії, для чого домігся згоди на одруження свого сина і спадкоємця Тимоша і дочки молдовського господаря Розанди. Так завершився перший молдовський похід.

Польський уряд прагнув не допустити зміцнення козацької держави. Річ Посполита першою почала воєнні дії на прикордонні, порушивши тим самим Зборівський договір. Наприкінці 1650 року сейм схвалив воєнний наступ на Гетьманщину. Командувачами було призначено звільнених з кримськотатарського полону Миколая Потоцького та Мартина Калиновського.

Пам’ятний знак на місці загибелі брацлавського полковника Данила Нечая, Світлина

1. Підрахуйте, якій річниці Краснянської битви присвячено пам’ятний знак, встановлений у 2016 році.

2. Дослідіть, чи у вашому регіоні є пам’ятні місця, пов’язані з боротьбою козацтва за волю.

У лютому 1651 року коронна армія під орудою Мартина Калиновського напала на корпус полковника Данила Нечая, який стояв у містечку Красне на Брацлавщині. Завдяки раптовості та чисельній перевазі, полякам удалося повністю розгромити козаків, хоча коронне військо також зазнало значних втрат. У бою загинув Данило Нечай. Потім польська армія спробувала захопити місто Вінницю. Проте в результаті активних дій полковника Івана Богуна та вчасно надісланого Богданом Хмельницьким підкріплення вдалося відстояти Вінницю й вигнати загарбників за межі козацької держави. Так було зірвано спробу поляків утвердитися на Брацлавщині.

• 1. Коли відбувся й чим завершився перший молдовський похід?
• 2. Яка зі сторін-підписантів Зборівського договору першою порушила його умови?
• 3. Хто й коли зірвав спробу коронного війська утвердитися на Брацлавщині?

2. Битва поблизу Берестечка. Білоцерківський договір 1651 року

Після зимових поразок Річ Посполита до початку літа зібрала велике військо: регулярні королівські загони, шляхетське ополчення, наймані західноєвропейські загони та озброєні слуги на чолі з Яном II Казимиром, Миколаєм Потоцьким та Мартином Калиновським. До війська Богдана Хмельницького входили козацькі та селянські загони, кримськотатарська кіннота Іслам-Гірея III. Армії були стягнуті в низовину, що лежала в межиріччі річок Стиру і Пляшівки на околиці містечка Берестечко на Волині. З одного боку її оточували болота, а з другого — великий ліс. Тут відбувся один із найбільших боїв Національно-визвольної війни.

Картина Миколи Івасюка «Іван Богун під Берестечком», 1919 рік

1. Якими художніми засобами митець передав настрій козаків під Берестечком?

Берестецька битва тривала з 18 по 30 червня 1651 року. Обидві сторони билися відчайдушно. Очевидець оповідав: «Усе було у вогні, не було нічого чутно, лише гук. з ручної стрільби й гармат, так що ми вже думали, що звідти живим ніхто не повернеться». На третій день бою стала відчутною деяка перевага козацько-кримськотатарського війська. Проте в найбільш вирішальний момент поранений Іслам-Гірей III відвів свої загони з поля битви. Богдан Хмельницький з малою охороною кинувся навперейми ханові, однак був ним ув’язнений і відпущений лише по завершенні бою. Тим часом козаки майже десять днів в оточенні боронилися від чисельнішого коронного війська. Після чого 30 червня під орудою Івана Богуна налагодили переправу через річку Пляшівку, і під покровом ночі більша частина війська вийшла з оточення. Вдалося врятувати також більшість гармат. Героїчно билися воїни, приблизно 300 козаків, котрі прикривали відступ. Хоча Берестецька битва була для козаків невдалою, вважати її цілковитою поразкою не можна. Козаки не капітулювали, значну частину армії було врятовано завдяки рішучим діям Івана Богуна. Богдану Хмельницькому вдалося за короткий час відновити боєздатність війська. Наступ противника був зупинений неподалік міста Біла Церква.

Тим часом з півночі на Київ рушила армія великого литовського гетьмана Януша Радзивілла. Перемігши козаків у битві біля містечка Лоєва, литовські війська спочатку пішли на Чернігів, який не змогли взяти, а потім — на Київ. У бою поблизу Києва козаки змушені були відступити перед чисельно переважаючим ворогом. Наприкінці липня 1651 року місто було захоплене, пограбоване і спалене. Це була одна із найбільших пожеж в історії Києва. Однак вже на початку вересня Януш Радзивілл, дізнавшись про наближення козацьких полків, залишив Київ і рушив на з’єднання з польською армією. Результатом літньої військової кампанії стало укладення 18 вересня 1651 року Білоцерківського мирного договору, який обмежував володіння гетьмана лише землями Київського воєводства, але в цій непростій ситуації дозволяв Богдану Хмельницькому зберегти козацьку державу і дав час готуватися до наступної боротьби.

• 1. Де відбувся один із найбільших боїв визвольної війни?
• 2. Коли відбулася й чим завершилася Берестецька битва?
• 3. Що стало результатом літньої військової кампанії 1651 року?

Детальніше про.

умови Білоцерківського договору

• Обмеження території козацької держави Київським воєводством.
• Позбавлення української сторони права на дипломатичні відносини з іноземними державами.
• Повернення польської адміністрації до Брацлавського і Чернігівського воєводств.
• Підтвердження гетьманських повноважень Богдана Хмельницького за умови його підпорядкування коронним гетьманам.
• Відновлення прав магнатів і шляхти на довоєнні маєтки.
• Зменшення козацького реєстру із 40 до 20 тисяч.
• Повернення «випищиків» до попереднього соціального стану.

Військові події 1650-1653 років

• 1. Порівняйте напрямки руху козацьких військ у 1650-1653 роках.
• 2. Знайдіть на карті місця головних битв, а за матеріалом параграфа визначте, коли вони відбулися.
• 3. Дослідіть, яке місто було знищено, яке — розграбовано, а які — потрапили в облогу.
• 4. Де й між ким було укладено мирні договори?
• 5. Віднайдіть територію та межі Війська Запорозького згідно з Білоцерківським договором.
• 6. Куди було перенесено Запорозьку Січ у 1652 році?

3. Батозька битва. Молдовські походи. Воєнна кампанія 1653 року

Молдовський господар Василь Лупул після Берестецької битви відмовився дотримуватися союзу з Військом Запорозьким. Тоді гетьман разом із кримським ханом вирушили у другий молдовський похід, а король, щоб захистити свого нового союзника, відправив навперейми їм військо на чолі з Мартином Калиновським. Бій відбувся 23 травня 1652 року поблизу гори Батіг на Брацлавщині (нині Вінницька область). Польський табір був оточений та атакований з усіх боків. Королівське військо зазнало нищівної поразки. Після Батозької битви втратив чинність Білоцерківський договір, позаяк повсталі козаки, селяни і містяни знову очистили від королівських урядників Брацлавське і Чернігівське воєводства. Гетьман же із сином Тимошем рушили до Молдови, відновили союз із Василем Лупулом, а дещо згодом справили весілля Тимоша і Розанди.

Портрети Розанди Лупул і Тимоша Хмельницького із музею Богдана Хмельницького в Чигирині

У відповідь правителі Волощини Матвій Бесараб і Трансильванії Дєрдь II Ракоци, об’єднавши свої зусилля, навесні 1653 року захопили місто Ясси й усунули від влади Василя Лупула. Через це в квітні 1653 року відбувся третій молдовський похід. Тиміш Хмельницький на чолі експедиційного козацького корпусу відновив владу тестя над Молдовою. Проте ненадовго. Василь Лупул знову змушений був утікати зі своєї столиці і потрапив в оточення в місті Сучава. В серпні 1653 року розпочався трагічний четвертий молдовський похід. Козаки на чолі з Тимошем Хмельницьким прорвалися крізь оточення до Василя Лупула, але зняти облогу не змогли. До того ж син Богдана Хмельницького зазнав смертельного поранення від гарматного ядра. Надалі відносини між обома державами були припинені.

Богдан Хмельницький не зміг надіслати до Молдови підкріплення, бо разом із кримськими татарами оточив 40-тисячне військо Яна II Казимира під Жванцем (неподалік Хотина). Від повного розгрому коронну армію під час Жванецької облоги, яка тривала з жовтня по грудень 1653 року, знову порятував Іслам-Гірей III. У грудні 1653 року він уклав з королем Кам’янецьку угоду. За нею, король мав виплачувати ханові щорічні «упоминки» — своєрідну данину, а щодо козаків — повертали в дію умови Зборівського договору. Та вони вже не влаштовували Військо Запорозьке. Зважаючи на це, Богдан Хмельницький вирішив шукати нового союзника.

• 1. Які наслідки мала битва біля гори Батіг на Брацлавщині?
• 2. Коли відбулися третій і четвертий молдовські походи?
• 3. Що спонукало Богдана Хмельницького наприкінці 1653 року шукати нового союзника?

1. Уважно розгляньте хмаринку подій. Випишіть у зошит із хмаринки роки та слова. Складіть із ними речення.

2. Користуючись рубрикою «Детальніше про. », складіть історичну довідку про Білоцерківський мирний договір за критеріями: обставини укладання; рік укладання; договірні сторони; території, на які поширювалася влада гетьмана; чисельність козацького реєстру; припинення чинності договору.

3. На прикладі бойових побратимів Богдана Хмельницького — Данила Нечая та Івана Богуна — доведіть українську народну мудрість «Вірного друга народ прославить, бо він товариша в біді не оставить».

4. Перевірте себе, зайшовши за посиланням.