4. Науки про людину

• природничі — розглядають людину, як організм: анатомія, фізіологія, ембріологія, цитологія, гістологія, екологія, гігієна, біохімія, біофізика, медицина, генетика, антропологія, валеологія;
• суспільні — розглядають людину, як об’єкт соціальної взаємодії: історія, політологія, соціологія, економіка, правознавство, етнографія;
• гуманітарні — вивчають духовний світ людини: філологічні науки, культурологія, мистецтвознавство, педагогіка.

Науки, що вивчають людину, як біологічний об’єкт поділяють на теоретичні і прикладні.

• антропологія — вивчає походження та еволюцію людини;
• ембріологія — вивчає ембріологічний розвиток;
• генетика — досліджує спадковість і механізми передачі ознак від батьків нащадкам;
• анатомія — вивчає будову організму та органів;
• фізіологія — вивчає функції та процеси життєдіяльності організму;
• цитологія — вивчає будову і функцію клітин;
• гістологія — вивчає будову і функцію тканин;
• біохімія — вивчає біологічні процеси з хімічної точки зору;
• біофізика — вивчає біологічні процеси з фізичної точки зору.

• медицина — наука про організм людини, про хвороби та їх лікування;
• гігієна — практика підтримки чистоти з ціллю забезпечення доброго здоров’я;
• екологія людини — дослідження впливу на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища;
• психологія — вивчає психічні явища та поведінку людини;
• валеологія — наука про формування, збереження, зміцнення та передачу здоров’я (генетичний фактор) за допомогою, як правило, не медикаментозних, природних чинників та засобів.

Визначення, характеристика науки та її види

Виникнення науки тісно пов’язане з природним процесом поділу суспільної праці, зростанням інтелекту людей, прагненням їх до пізнання невідомого, всього сущого, що становить основу їх буття. При цьому наука є однією з форм суспільної свідомості, що дає об’єктивну картину світу, системою знань про закони розвитку природи і суспільства.

Часто науку визначають як сферу дослідницької діяльності, спрямовану на виробництво нових знань. Однак будь-яке виробництво виникає тоді, коли в ньому є потреба. Чим же зумовлено історичне походження науки?

Походження науки пов’язане із запитами матеріального практичного життя людей, постійного накопичення та відокремлення знань про різні сторони дійсності. Один із засновників наукознавства Дж. Бернал, відзначаючи, що “дати визначення науки, власне кажучи, неможливо”, намічає шляхи, якими можна наблизитися до розуміння того, чим є наука (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Визначення поняття “наука” за Дж. Берналом

Нині розвиток виробництва неможливий без наукового підходу. Зростає роль інженерної праці. Настав час, коли ефективність виробництва визначається не кількістю витраченої праці, а загальним рівнем наукового розв’язання конкретних виробничих завдань, впровадженням досягнень науки у практику.

У дослідженнях науки відомого західного філософа Е. Агацці щодо результатів її впливу на суспільство і природу зазначено, що науку варто розглядати так (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Визначення поняття “науки” за Е. Агацці

Визначення

У широкому розумінні наука – це струнка, логічно несуперечлива, історично розвинена система людської діяльності з метою отримання нових знань про світ, про об’єктивні процеси, що існують у природі та суспільстві. Наука оперує системою понять і категорій, що відображують теоретичні положення та виражають суттєві зв’язки між ними і законами дійсності. Від констатації й точного описування окремих фактів наука має йти до пояснення їх суті, визначення місця у загальній системі, розкриття законів, що містяться в основі цих фактів.

Окрім наведеного вище, існують численні визначення поняття “наука”, окреслені різними науковцями. Найбільш цікавими і змістовними є такі дефініції (табл. 2.2 і 2.3).

Варіанти дефініції терміна “наука”

Учений (учені)

Характеристика

Наука вимагає дедалі більших жертв. Вона не бажає ні з ким ділитися. Вона вимагає, щоб окремі люди присвячували їй усе своє існування, весь свій інтелект, всю свою працю. . Знати, коли слід виявити завзятість, коли зупинитися, – це дар, властивий таланту і навіть генію.

Кондрашов А. Антология успеха в афоризмах / А. Кондрашов. – М.: Ламартис, 2010. – 1280 с.

Наука – це скарб, і вчена людина ніколи не пропаде

Душенко К. В. Большая книга афоризмов / К. В. Душенко. – 5-е ИЗД., испр. – М.: ЭКСМО- пресс, 2011. – 1056 с.

Наука є не що інше, як відображення дійсності.

Якби наука сама по собі не приносила ніякої практичної користі, то й тоді не можна було б назвати її марною, аби тільки вона робила витонченим розум і наводила в ньому порядок

Бэкон Фрэнсис. Философия науки. Хрестоматия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: philsci.univ.kiev.ua/biblio/ Bekon.htm.

П’ер Бурдье (Pierre Bourdieu)

Наука створена, щоб бути неперевершеною

Bourdieu Pierre. Les Conditions socials Internationale des idees / Pierre Bourdieu II Romanistische Zeitschriftfur Literaturgeschichte. – Heildelberg. – № 14-1/2. – 1990.-p. 1-10.

Наука – не предмет чистого мислення, а предмет мислення, який постійно залучається в практику і постійно підкріплюється практикою. Ось чому науку не може вивчати у відриві від техніки

Кондрашов А. Антология успеха в афоризмах / А. Кондрашов. – М.: Ламартис, 2010. – 1280 с.

Якщо мета науки – істина, наука має домагатися несуперечності

Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции / И. Лакатос. – М.: 1978. – 235 с.

Наука – те, що ми знаємо, філософія – те, чого ми не знаємо

Крысова Ю.А. Становление либеральных идей в философии Бертрана Рассела / Ю.А. Крысова II Компаративное видение истории философии. – СПб., 2008. – С.119-125

Томас Гвнрі Гекслі (Хакслі)

Вічна трагедія науки: потворні факти вбивають красиві гіпотези

Душенко К. В. Большая книга афоризмов / К. В. Душенко. – 5-е изд., испр. – М.: ЭКСМО- пресс, 2011. – 1056 с.

Наука має бути найбільш піднесеним втіленням батьківщини, бо з усіх народів першим буде завжди той, який випередить інші у сфері думки і розумової діяльності

Patrice Debre. Louis Pasteur / Debre Patrice. – JHU Press, 2000. – 600 c.

Наука – це зовсім особлива сфера праці, яка приваблює до себе непереборною силою. Вчений завершує свою дослідницьку діяльність майже завжди, тільки йдучи 3 життя

Юшкевич А. П.. С.И. Вавилов как исследователь творчества И. Ньютона / А. П. Юшкевич II Труды ИИЕТ. – Т. 17. – М.: Изд- во АН СССР, 1957. – С.66-89

Наука – це нервова система нашої епохи

Душенко К. В. Большая книга афоризмов / К. В. Душенко. – 5-е изд., испр. – М.: ЭКСМО- пресс, 2011. – 1056 с.

Наука в сучасному розумінні означає проект добування об’єктивного знання, розроблюваний розумом. 3 погляду розуму цей проект означає виклик усіх речей у світі на суд суб’єкта та розслідування їхнього буття з тим, щоб вони самі видали нам причину, чому вони об’єктивно такі, якими є

Грант П. Философия, культура, технология / П. Грант II Новая технологическая волна на Западе. – М.: Наука. – С. 156

В. С. Мариин, Н. Г. Міценко. О. А. Даниленко

Наука – це динамічна система достовірних, найбільш суттєвих знань про об’єктивні закони розвитку природи, суспільства та мислення

Основи наукових досліджень: навч. посіб. / В. С. Марцин, Н. Г. Міценко, О. А. Даниленко. – Л.: Ромус-Поліграф, 2002.-128 с.

Дефініції поняття “наука” у словниках

Наука – сфера людської діяльності, функція якої – вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність; одна із форм суспільної свідомості; включає як діяльність із набуття нового знання, так і її результат – знання, що лежать в основі наукової картини світу; визначення окремих галузей наукового знання

Большой энциклопедический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

Наука – одна із сфер людської діяльності, функцією якої є вироблення і систематизація знань про природу, суспільство і свідомість

Словарь логики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: onlinedics.ru/slovar/log/n/nauka.html.

Наука – система знань про закономірності розвитку природи, суспільства та мислення

Толковый словарь русского языка Ожегова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: onlinedics.ru/slovar/ojegov/n/nauka.html.

Наука – система знань про закономірності розвитку природи, суспільства та мислення і про способи планомірного впливу на навколишній світ

Толковый словарь русского языка Ушакова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: onlinedics.ru/slovar/ushakov/n/nauka.html

Наука – сфера діяльності, вироблення і теоретичної систематизації об’єктивних знань про дійсність, одна із форм суспільної свідомості, що включає діяльність із набуття знань, а також її результат – знання, що лежать в основі наукової картини світу

Исторический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovarionline.ru/word/исторический-словарь/наука. htm

Наука – сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність

Политический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovarionline. ru/word/политический-словарь/наука.htm

Наука – система знань про закони природи, суспільства, мислення. Науки розрізняють: за характером предмета дослідження (природничі, технічні, гуманітарні, соціальні та ін.); за способом збору даних та рівнем їх узагальнення (емпіричні, теоретичні, фундаментальні); за методом дослідження (номотетичні, ідеографічні); за ступенем практичного застосування (чисті, прикладні)

Социологический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovarionline. ru/word/социологический-словарь/наука.htm

Наука – особливий вид пізнавальної діяльності, що спрямований на вироблення об’єктивних, системно організованих та обґрунтованих знань про світ

Философский словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovarionline.ru/word/философский- словарь/наука.htm

Наука як специфічний вид діяльності, спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення і характеризується такими основними ознаками:

• – наявністю систематизованих знань (ідей, теорій, концепцій, законів, принципів, гіпотез, основних понять, фактів);
• – наявністю наукової проблеми, об’єкта і предмета дослідження;
• – практичною значущістю процесу, що вивчається.

Будучи дуже багатогранною, наука різними способами торкається різних сфер суспільного життя. Основне завдання науки – виявлення об’єктивних законів дійсності, а її головна мета – істинне знання (рис. 2.5).

Звідси випливає, що наука має дати відповідь на запитання: Що? Скільки? Чому? Які? Як? На запитання: “Як зробити?” відповідає методика. На запитання: “Що зробити?” відповідає практика. Відповіді на ці запитання зумовлюють безпосередні цілі науки – описування, пояснення і передбачення процесів та явищ об’єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкриває, тобто у широкому значенні – теоретичне відтворення дійсності.

Критеріями науковості, якими наука відрізняється від інших форм пізнання, є (рис. 2.6):

Рис. 2.6. Критерії науковості

Об’єктом відображення у науці є природа та суспільне життя. У зв’язку з цим за предметом і методом пізнання усі конкретні науки поділяють на такі види (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Поділ наук на види за предметом та методом пізнання

Суспільні науки (економічні, філологічні, філософські, логічні, психологічні. історичні, педагогічні та ін.) вивчають різноманітні сторони суспільного життя, закони функціонування та розвитку суспільного організму. їх предметом вивчення г дослідження соціально-економічних, політичних та ідеологічних закономірностей розвитку суспільних відносин.

Природничі науки (фізика, хімія, біологія, географія, астрологія та ін.) займаються вивченням закономірних властивостей та зв’язків (законів) живої і неживої природи; предметом вивчення їх с різні види матерії та форми їхнього руху, їх взаємозв’язки та закономірності.

Технічні науки (радіотехніка, машинобудування, літакобудування), займаються вивченням не тільки продуктивних сил у певній сфері господарства, але і промислових відносин; предметом вивчення є дослідження конкретних технічних характеристик і їх взаємозв’язків.

За співвідношенням із практикою виділяють такі види науки (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Поділ наук на види за співвідношенням із практикою

Фундаментальні науки не мають прямої практичної орієнтації та безпосередньо не орієнтовані на отримання практичної користі.

Прикладні науки націлені на безпосереднє практичне використання наукових результатів.

Науково-практичні розробки – це творча діяльність, яка здійснюється на системній основі з метою збільшення обсягу наукових знань, у тому числі про людину, природу та суспільство, а також пошук нових сфер застосування цих знань.

Основу розвитку науки, як і інших суспільних явиш, становить матеріальне виробництво, закономірна зміна способу виробництва. 60

Математика і механіка, біологія і фізика, та всі технічні науки зросли, розвивалися й досягай розквіту завдяки розвитку продуктивних сил, зростанню виробничих потреб, так само як і суспільні науки – на основі зміни умов суспільного життя та неодмінно виникаючих завдань перетворення суспільних відносин людськими.

Кожне наукове відкриття, відповідаючи на виникаючі запити життя, водночас ґрунтується на накопичених раніше знаннях у тій чи іншій галузі. Наука є стрункою системою законів та висновків, має свою внутрішню логіку розвитку, особливу послідовність та примхливість. Окремі мислителі, спираючись на всі досягнення науки, можуть іноді робити такі відкриття, для реалізації яких ще не дозріли виробничо-технічні умови.

Наука розвивається у тісній взаємодії зі всіма іншими сторонами та явищами суспільства. На її розвиток впливають політичні і правові відносини в суспільстві.

У методології науки розрізняють такі функції науки: опис, пояснення, передбачення, розуміння, пізнання, конструювання, організація, виховання, пізнання, що становлять предмет її вивчення на основі відкритих нею законів (рис. 2.9).

Існують різні думки вчених щодо функцій науки.

За всього властивого І. Канту емпіризму він не схильний був зводити науку до зборів одиничних фактів. Він вважав передбачення основною функцією науки.

І. Кант писав: “Щире позитивне мислення полягає переважно в здатності знати, щоб передбачати, вивчати те, що є, і звідси укладати про те, що повинно відбутися відповідно до загального положення про незмінність природних законів”.

Е. Мах єдиною функцією науки вважав опис: “Чи дає опис усе, що може вимагати науковий дослідник? Я думаю, що так!”. Пояснення і передбачення Мах по суті зводив до опису. Теорії, з його погляду, – це ніби спресована емпірія.

Науці властива пізнавальна і практична діяльність. У першому випадку про науку можна говорити як про інформаційну систему, що здійснює систематизацію раніше накопичених знань, яка слугує основою для подальшого пізнання об’єктивної дійсності, а в другому – про систему реалізації пізнаних закономірностей у практиці.

Узагальнюючи, можна сказати, що поняття науки потрібно розглядати з двох основних позицій (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Трактування науки з двох основних позицій

У першому випадку науку розглядають як систему вже накопичених знань, як форму суспільної свідомості, що відповідає критеріям об’єктивності, адекватності та істинності; у другому – як певний вид суспільного поділу праці, як наукову діяльність, пов’язану з цілою системою відносин між ученими і зовнішніми контрагентами. При цьому науку розуміють як особливий спосіб діяльності, спрямований на фактично вивірене й логічно упорядковане пізнання предметів та процесів навколишньої дійсності.