Як розбудити волосяні цибулини: 12 перевірених способів!

Цибулина волоса в науковій сфері називається фолликулой. Цибулина волосини складається з власне кореня, кореня мішечка, сальних і зрідка потових залоз.

Волосся людини – це такий же орган, як серце, печінка, легені.

Ми звикли ставитися до волосся як до природного прикраси, але вони – частина захисного покриву, який призначений для утримування тепла в області голови.

Волосяний покрив відбиває загальний стан організму, волосся реагують на хвороби органів і сигналізують про це сухими кінчиками, випаданням. Тому волосяні цибулини потребують такого ж догляду, як і інші частини організму, вони також можуть хворіти.

Волосся мають свій життєвий цикл – вони народжуються, ростуть і вмирають. У середньому, волосся живе до чотирьох років. Як вже зазначалося, здоров’я цибулини волосся безпосередньо пов’язане зі здоровим станом людини, і хвороби фолікул є наслідком запущеної патології.

Стадії захворювання фолікул

В цілому, всі хвороби цибулин можна розділити на три стадії:

Хвороби волосяних фолікул можуть виникати з різних причин. Це, як вже зазначалося, стреси, погана екологія, спадковість, імунні та шкірні захворювання, гормональний дисбаланс. Хвороби волосся не є косметичною проблемою, вони свідчать про серйозні внутрішніх порушеннях.

Народні засоби лікування волосяних фолікул

Обов’язково перед лікуванням хвороб народними засобами консультуйтеся з лікарем. Це допоможе врахувати індивідуальну переносимість, підтвердити діагноз, переконатися у правильності лікування і виключити негативні взаємодії препаратів. Якщо ви використовуєте рецепти без консультації з лікарем, то це повністю на ваш страх та ризик. Всі рецепти представлені для ознайомлювальних цілей. Уся відповідальність за їх застосування лежить на вас.

Тюльпани відцвіли, що робити далі?

Червоні і білі, жовті і сині, рожеві і помаранчеві, чорні, фіолетові – палітра кольорів тюльпанів радує і дивує одночасно. Бувають в цяточку і смужку, з бутонами на довгій ніжці і зовсім на короткій, п’яти пелюсткові, овальної форми і багато пелюсткові, круглі. За формою бутона схожі з кульбабою і грушею – все це тюльпани, ранні та красиві весняні квіти, що прикрашають дачні та садові ділянки. І, цілком виправдане бажання господаря такої краси, зберегти і примножити це «живе багатство».

Сьогодні поговоримо про те, що ж робити з тюльпанами після закінчення цвітіння і як правильно зберегти сортову рослину для майбутнього весняного періоду, аби знову і знову насолоджуватися видом і ароматом найкрасивіших бутонів.

Навіть садівнику початківцю цілком зрозуміло, для того, аби гарне цвітіння раннього тюльпана не обмежилося одним сезоном, необхідно створити всі умови для правильного формування цибулини.

Умови збереження сортового екземпляра тюльпанів

Перелік дій для догляду за рослиною після цвітіння практично не відрізняється від дій під час утворення квітучого бутона. Але, як показує практика, багато садівників доглядають за тюльпанами до і під час цвітіння, а далі забувають про рослину, яка росте на клумбі.

Так, забута квітка знаходиться в ґрунті, без належного харчування та зволоження, повністю обділена увагою господаря. У підсумку, на наступний рік, на місці де красувалися пахучі бутони, утворюється тільки зелена листяна маса, а цвітіння повністю відсутнє. І вже ніщо не нагадує про прекрасні тюльпані.

Що робити? Послідовні дії з тюльпанами

1. Зрізання квітконосу. Перш за все, слід пам’ятати, при зрізанні квітконосу на кущику потрібно залишити зелене листя, яке дуже необхідне рослині. Зелена листяна маса слугуватиме не тільки міткою знаходження цибулини в ґрунті, а й частковим харчуванням для неї. При видалені всієї наземної листяної маси рослини, цибулина не зможе повністю сформуватися і визріти, бо її вегетація закінчується наприкінці червня, про що свідчить зів’яле і пожовкле листя, а цвітіння бутонів рослини відбувається на початку травня. Якщо бутон на стеблі не зрізаний на початку цвітіння і залишений на весь період, аж до в’янення пелюсток і осипання, то вже «голий» квітконос слід зрізати на відстані 10-15 см від поверхні землі для запобігання утворення насіннєвої коробочки на місці бутона. Утворені в ній насіння,часом не придатні для розмноження рослини, а цибулина значно постраждає. Стебло після цвітіння почне забирати на себе всі поживні речовини для того, аби сформувати насіннєву коробочку. Сама цибулина при цьому сильно виснажується.Отже, квітконос після цвітіння необхідно частково зрізати, листяну масу максимально залишити. Поливи рослини не припиняти ще протягом двох-трьох тижнів, орієнтуємося на погодні умови і на зовнішній вигляд квітки.
2. Підживлення. Після зрізання бутона цибулина починає активно накопичувати поживні речовини, нарощувати свою масу і формувати «діток» для розмноження. В даний період рослині необхідні фосфорно-калійні добрива у вигляді суперфосфату з розрахунком 30 г порошку на 1 м квадратної клумби. Гранули добрива просто розсипають між рослинами, злегка розпушують верхній шар ґрунту для проникнення їх вглиб, а після зрошують ґрунт з садової лійки. Не можна перегодовувати рослину – формування цибулини затягнеться, що обов’язково негативно вплине на квітку. Після цвітіння для тюльпанів згубні добрива з хлором або азотом.
3. Видалення листя до викопування цибулини. Коли зелена листяна маса остаточно пожовтіє, її можна зрізати, залишаючи на рослині пеньок в 2-3 см над поверхнею ґрунту. До повного пожовтіння зелені листя не обрізають, інакше цибулина зупиняє свій розвиток. Так само після обрізки жовтого листя доцільно встановити мітки, аби краще орієнтуватися на клумбі при викопуванні цибулини для зберігання.
4. Викопування дозрілої цибулини. Однозначної думки про обов’язкове викопування цибулин тюльпана щороку немає. Багато садівників стверджують, що необхідності в цьому немає, адже цибулини і без викопування в землі добре зберігаються і дають гарні квітучі бутони на наступний рік. А ось вчені експерти-біологи, все ж, стверджують про користь викопування цибулин на літній період. Вважають, що пересаджені щороку цибулини, дають красивіші квітучі бутони на майбутній рік, і довгий час рослина зберігає сортові ознаки. Залишені в ґрунті на кілька років цибулини, не здатні дати красивого цвітіння і через пару – трійку років зовсім не помітно гинуть. Тому після зрізки відмерлого листя цибулини, все ж, рекомендують викопувати для періоду «сплячки» в теплі і сухості. Орієнтовний період викопування припадає на початок-середину липня. В особливо теплих регіонах тюльпани рекомендують пересаджувати раз на два роки. При цьому садівники забезпечують рослині сухість і тепло, припиняючи поливи. У регіонах з холодним і мокрим літом тюльпани викопують щороку. Слід зазначити, що і для викопування цибулин тюльпанів також існують певні тимчасові рамки. Головне не пропустити необхідний період, інакше підвищується ризик розпаду гнізда і втрати на цибулині лушпиння, а голі зберігаються погано. Середина липня – рекомендований фахівцями час для викопування цибулинних тюльпанів.
5. Чому викопування все ж обов’язкове? Вчені захищають свою точку зору, пояснюючи тим, якщо не викопувати багато років поспіль цибулини тюльпанів, то ризик загибелі їх з часом підвищується. Цибулина після закінчення кожного вегетаційного періоду, все більше заглиблюється в ґрунт і відстань до поверхні, яку долає паросток, збільшується, а це означає, що самій цибулині для розвитку потрібно більше харчування і вологи. У підсумку, цибулини, які сидять у землі занадто глибоко, позбавлені харчування і вологи, що призведе до загибелі і повної втрати сорту.
6. Викопування цибулин, висаджених навесні. Досить часто виникає питання: «Чи потрібно викопувати цибулини, висаджені навесні?». Пояснюємо, що навесні торгові мережі продають цибулини з частковою зеленою масою після зрізання квітконоса, які не придатні для висаджування, а вирощувалися для вигону бутона. Нормальний цикл у цих рослин порушений, вони не встигли накопичити необхідні поживні речовини і не здатні зацвісти на наступний рік. Такі цибулини в оранжереях утилізують. Торгові мережі з метою наживи продають не придатний матеріал. Або ж не досвідчений садівник купує на ринку навесні цибулину з не зрізаним квітконосом і з бутоном, який розкрився, та плекає надію стати володарем шикарної сортової рослини. Цибулину висаджують в землю і на наступний рік отримують тільки зелену масу замість красивого бутона. І в першому, і в другому випадку квітку можливо отримати за умови весняної посадки, повноцінного догляду, липневого викопування і вересневої висадки у відкритий ґрунт тільки на другий рік росту.
7. Обробка цибулин. Після викопування цибулини обов’язково оглядають на наявність слідів хвороби або пошкодження комахами-шкідниками. Особливо цим страждають цибулини, висаджені навесні і придбані в оранжереях. Посадковий матеріал обережно очищають від верхнього лушпиння і оглядають. Якщо луска легко знімається, оголюючи білу м’якоть, і під нею видні місця темного або сірого нальоту – цибулина потребує ретельної дезінфекції та обробці потужним фунгіцидом. Добре зарекомендував себе препарат «Максим» фірми «Зелена аптека садівника». Ампулу препарату необхідно розвести в 1 л води і занурити в розчин очищені від луски і пошкоджені хворобою цибулини на 1 годину. Далі цибулини добре просушують і відправляють на зберігання. Якщо посадковий матеріал не має слідів хвороб, цибулинка щільна і красива, луска яскраво-коричневого кольору щільно облягає голівку, то цілком достатньо обробити її в розчині «Фітоспорін» протягом 30 хвилин.

Суть вегетаційного процесу цибулини тюльпана. Який посадковий матеріал найбільш придатний для висадки

Перш, ніж визначитися чи якісний посадковий матеріал є в наявності, потрібно ознайомитися з процесом його формування.

Материнська цибулина росте в ґрунті, дає листяну масу і викидає на поверхню квітконос до тих пір, поки не почалося цвітіння. Поступово, у міру розкриття бутона, основна цибулина гине, на її місці виростає нова цибулина, яка і буде служити посадковим матеріалом. Чим раніше зробити викопування, тим імовірніше отримання неякісної і не зрілої цибулини, яка не здатна дати паросток на майбутній рік.

Слід розуміти, що нова цибулина в процесі формування і росту отримує харчування виключно від материнської цибулини і листяної маси. Якщо в цей час листя немає зовсім, то харчування цибулина буде брати з луски і все одно зростати. Але, цілком зрозуміло, що харчування не повноцінне і посадковий матеріал в результаті вийде низької якості.

Зовнішні особливості посадкової цибулини тюльпанів

Зріла цибулина, яка є відмінним посадковим матеріалом, звільнена від присохлого листя і донців має щільну білу м’якоть, покриту яскраво-коричневою лускою.

З практики можна відзначити, цибулина, що визріла легко віддає зайву покривну луску і непотрібні вже донці з присохлими корінцями. У разі, якщо донці при легкому натисканні не відриваються, то насильно, із застосуванням сили або садового ножа, цього робити не варто. Через необережність можна пошкодити молоді донці, які зароджуються на цибулинках-дітках. Обріжте зайве стебло, а цибулину з донцями і корінцями відправте в кошик для зберігання. Через деякий час донце присохне і легко відійде разом з сухим корінням.

Секрети успішного зберігання цибулин тюльпанів

А як же правильно зберігати цибулини тюльпанів? Оброблені і злегка підсушені цибулини складають в дерев’яний або пластмасовий ящик, плетений кошик в один шар і залишають для більш глибокого просушування. Цибулина знаходиться в стані спокою, лусочки і донця підсихають і відокремлюються, оголюючи сформоване гніздо з цибулин-діток. Період спокою цибулин тюльпана, який і вважають зберіганням, триває з середини липня і до кінця вересня.

Температура і місце зберігання цибулин тюльпанів

Оптимальним температурним показником для якісного зберігання вважають +25 градусів. Пам’ятайте, температуру повітря необхідно поступово знижувати, тим самим готувати цибулинки для висадки до уже холодного ґрунту. Забезпечити безперешкодну підтримку і зниження температури можна, помістивши ящик з цибулинами на темній полиці садового будиночка. Природа сама буде контролювати температуру в приміщенні. У липні вона сягатиме +25 градусів, а до кінця вересня встановиться на позначці в +15. Таким чином, цибулинки не тільки підсохнуть і очистяться, а й загартуються перед висадкою.

Як виглядають цибулини-дітки. Зовнішні особливості молодих цибулин

Після зберігання маткових цибулин, при огляді можна побачити чіткий зв”язок гнізда з «дитинками», цибулинами, які мають своє маленьке денце. Багато садівників висаджують ціле гніздо, не розділяючи на цибулинки між собою. В цьому випадку цвітіння обов’язково буде наступної весни. При висаджуванні діток, цвітіння найчастіше виникає тільки на другий рік після висадки. Але, бувають і винятки.

Якщо цибулинка-дитинка круглої форми, з щільною м’якоттю і хорошим денцем, то цілком можливо вона зацвіте наступного року. А якщо дитинка плоска, приплющена, м’якоть ніжна, а денце виглядає слабким – цвітіння можна очікувати тільки на другий рік росту. У перший рік може нарости зелене листя, а квітконосу не буде.

Головні правила висадки цибулин тюльпанів

Найчастіше недосвідчені садівники, виконавши всі рекомендовані заходи з посадковим матеріалом, все ж не отримують очікуваного результату. Швидше за все, відбуваються порушення в технології посадки цибулин восени.

Справа в тому, що для висадки необхідно використовувати переважно піщані ґрунти і поглиблювати цибулину в ґрунт не більше, і не менше глибини двох висот самої цибулини. Якщо посадка не глибока, то молода цибулина, яка не вкоренилася з настанням осінніх нічних заморозків просто підмерзне і загине. А при глибокій посадці всі сили молода рослина буде витрачати на вигін листя з глибини ґрунту, а на цвітіння сил і зовсім не залишиться.

Висновок, перед висаджуванням цибулин, наприкінці вересня або початку жовтня весь посадковий матеріал знову обробляють в розчині «Фітоспорін», просушують і висаджують на клумбах.

Цибулини тюльпанів потребують особливої ​​уваги, правильних маніпуляцій, адже тільки так можливо не просто зберегти сортову приналежність, а й забезпечити щорічне цвітіння неймовірних тюльпанів з новою силою.

Цибуля: вирощування на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 26 лютого 2019 Перша редакція: 26 січня 2016 🕒 16 хвилин 👀 82362 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за цибулею
• Овоч цибуля – опис
• Посадка цибулі у відкритий ґрунт
  • Коли садити цибулю в ґрунт
  • Ґрунт для цибулі
  • Після чого можна садити цибулю
  • Як садити цибулю у відкритий ґрунт
  • Посадка цибулі під зиму
  • Як виростити цибулю
  • Полив цибулі
  • Підживлення цибулі
  • Обробка цибулі
  • Цибуля ріпчаста
  • Цибуля-порей
  • Цибуля-шалот
  • Шніт-цибуля
  • Запашну цибулю
  • Багатоярусна цибуля
  • Цибуля-батун
  • Старіюча цибуля
  • Цибуля-слизун
  • Коментарі

  Рослина цибуля (лат. Allium) – рід багаторічних і дворічних трав’янистих рослин, що належить до підродини Цибулеві родини Амарилісові і нараховує близько 400 видів, що зростають у природі північної півкулі в степах, лісах і на луках. В Ірані, Китаї та Середземномор’ї цибулю знали ще 4000 років тому, на наші ж терени вона прийшла з берегів Дунаю на початку XII століття. All у перекладі з кельтської означає «пекучий» – мабуть, тому Карл Лінней і назвав цибулю allium. А може, латинська назва походить від слова halare, що означає «пахнути».

  У культурі вирощують різні види цибулі, але найчастіше це Allium cepa, або цибуля ріпчаста, і її численні сорти, а також цибуля-шалот, цибуля-батун, цибуля дудчаста, цибуля-порей та інші. Цікавий овоч цибуля і як декоративна рослина: ландшафтні дизайнери використовують для оформлення клумб такі види цибулі, як похила, афлатунська, голландська, велетенська, каратавська, круглоголова, Шуберта, Христофа та інші.

  Посадка й догляд за цибулею

  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у першій декаді травня, посадка в ґрунт сіянки – навесні, в ті ж терміни, що й посів насіння, посадка в ґрунт вівсюжки – під зиму (з 5 по 20 жовтня).
  • Цвітіння: появу квіткової стрілки допускають тільки якщо потрібне насіння.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: сухий, багатий на органіку, з водневим показником pH 6,5-8,0. Кислі ґрунти під цибулю вапнують.
  • Полив: у середньому один раз на тиждень при витраті на кожен м² 5-10 л води.
  • Підживлення: при підготовці ділянки вносять органіку, перед посівом або посадкою – повне мінеральне добриво. Надалі підживлюють тільки якщо повільно наростає листя. Допускається 2-3 підживлення органічним добривом. Останнє – коли цибулини досягнуть розміру волоського горіха.
  • Розмноження: насінням, сіянкою (дрібні цибулинки) та вівсюжкою (дрібна сіянка).
  • Шкідники: цибульні молі, мухи й прихованохоботник, паросткові мухи, капустянки, совки (городні, капустяні й озимі), тютюнові трипси.
  • Хвороби: біла та сіра гнилі, жовтяниця, пероноспороз, фузаріоз, головня, іржа, трахеомікоз, шийкова гниль цибулі, вірусна мозаїка.

  Овоч цибуля – опис

  У рослин роду велика куляста сплюснута цибулина, вкрита фіолетовим, білим або червонуватим лушпинням. Листя прикореневе, ременевидне або лінійне, дудчасте, стебло роздуте, товсте, до 1 м у висоту. Квітки непоказні, дрібні, розташовані на довгих квітконіжках і зібрані в парасолькоподібні суцвіття, що досягають у деяких видів 40 см у діаметрі й одягнені в чохол, який зберігається до початку розкриття квіток. Зав’язь одногнізда або тригнізда. Насіння кругле або кутасте. Плодоносить цибуля в серпні або вересні. У городній культурі найчастіше вирощують цибулю ріпчасту. Про те, як садити цибулю, як поливати цибулю, чим удобрювати цибулю, коли викопувати цибулю, як зберігати цибулю і які сорти цибулі для відкритого ґрунту краще обрати, ми розповімо вам у цій статті.

  Посадка цибулі у відкритий ґрунт

  Коли садити цибулю в ґрунт

  Цибулю садять навесні, в першій декаді травня, в добре прогріту землю: якщо температура ґрунту буде менше 12 ºC, цибуля починає стрілкуватися. Принцип вирощування цибулі у відкритому ґрунті такий: у перший рік навесні ви сієте насіння, і до осені у вас виростають маленькі цибулинки – сіянка, а посадивши наступної весни сіянку, ви до осені отримаєте вже повноцінні цибулини. Але річ у тім, що зберегти сіянку до весни важко, оскільки для цього потрібен особливий температурний і вологісний режим, тому сіянку сіють у ґрунт на рік дозрівання під зиму.

  Ґрунт для цибулі

  Цибуля – рослина світлолюбна, і віддає перевагу відкритим, сухим і сонячним ділянкам, багатим на органіку, з водневим показником у межах рН 6,4-7,9. Якщо у вас на городі кислий ґрунт, під цибулю його доведеться вапнувати. Місце готують заздалегідь: восени ґрунт для цибулі перекопують на глибину 15-20 см із торфогнійним компостом або з перепрілим гноєм (свіжий гній цибулі вадить, оскільки провокує зростання зелені, через що цибулини не визрівають). У кислий ґрунт додають доломітове борошно, деревну золу, мелену крейду або вапняк. Навесні, перед посівом, вам залишиться тільки внести в ґрунт на кожен м² по 60 г суперфосфату, 10 г сечовини та по 20 г хлористого калію й зарити добрива в ґрунт граблями.

  Після чого можна садити цибулю

  Найкращі попередники для цибулі – картопля, капуста, боби, горох, сидерати і томати, а от після таких культур, як часник, морква, огірок і власне цибуля, сіяти цибулю на ділянці можна лише через три роки, а ще краще через п’ять років.

  Як садити цибулю у відкритий ґрунт

  Цибулю-ріпку можна вирощувати трьома способами:

  • у дворічній культурі, попередньо вирощуючи сіянку;
  • в однорічній культурі з насіння;
  • в однорічній культурі з попереднім вирощуванням розсади.

  Розглянемо всі три способи.

  Вирощування цибулі з насіння за один сезон можливе тільки в районах із довгим літом, і культивують таким способом солодкі й напівсолодкі сорти цибулі. Передпосівна підготовка насіння передбачає стратифікацію або закладку у вологу марлю на добу для набубнявіння. Потім насіння цибулі висівають у заправлений мінеральними добривами та пролитий розчином мідного купоросу з розрахунку 1 столова ложка на 10 л води ґрунт на глибину близько 1,5 см за схемою 13х1,5 см, рясно поливають ділянку водою через розсікач і накривають посів плівкою. Як тільки з’являться сходи, плівку прибирають, сходи проріджують, залишаючи між сіянцями відстань 2-3 см, після чого ділянку мульчують перегноєм. Наступне проріджування проводять тижні за три, і в підсумку відстань між сіянцями має стати 6-8 см.

  Розсадним способом вирощуються напівгострі і солодкі сорти цибулі. Підготовлені (стратифіковані або набряклі) насінини сіють в ящики за 50-60 днів до висаджування розсади у відкритий ґрунт дуже густо на глибину 1 см, залишаючи відстань між рядами близько 4-5 см. Розсада цибулі невибаглива, але перед пересадкою сіянців у відкритий ґрунт листя і коріння краще на третину вкоротити.

  Якщо ви живете в кліматі з недовгим і неспекотним літом, вам навряд чи вдасться за один сезон виростити з насіння повноцінну цибулину-ріпку, тому доведеться вирощувати цибулю в дворічній культурі: у перший рік виростити з насіння сіянку, а в другий – з сіянки цибулину-ріпку. Таким способом найкраще культивувати гострі сорти цибулі. Принцип посіву насіння на сіянку той самий, що і для вирощування ріпки. Наступної весни на початку травня сіянку висаджують на глибину 4-5 см у ґрунт із проміжком 8-10 см і з дистанцією між рядами 30 см, підготувавши ділянку так, як це вже було описано. Але попередньо переберіть, відкалібруйте і добре прогрійте на сонечку посадковий матеріал протягом тижня, інакше він почне стрілкуватися, а безпосередньо перед посадкою потримайте сіянку 10 хвилин у розчині чайної ложки мідного купоросу в 10 літрах води. До речі, якщо ви збираєтеся ласувати молодою зеленою цибулькою, посадка цибулі в ґрунт проводиться густіше – через 5-7 см, а потім проривайте ряди, поки між рослинами не залишиться дистанція 8-10 см.

  Посадка цибулі під зиму

  В одній із наших статей ми вже писали про те, як садити цибулю восени. Під зиму найкраще сіяти дрібну сіянку, оскільки вона не утворює стрілок. Якщо ви хочете навесні їсти зелену цибулю з городу якомога раніше, то посадіть для цього під зиму трохи великої сіянки. Взагалі ж посадка озимої цибулі має масу переваг:

  • по-перше, не потрібно зберігати сіянку до весни, оскільки зазвичай вона швидко висихає, якщо не створити їй особливих умов;
  • по-друге, коли з’являється цибульна муха, яка пошкоджує весняні посадки, озимій цибулі, вже досить зміцнілій, вона не страшна;
  • по-третє, у вас буде ранній урожай – уже в липні;
  • по-четверте, на звільненій від цибулі ділянці ще можна встигнути щось виростити.

  Під зиму сіють зазвичай холодостійкі сорти – Арзамаський, Даниловський, Стригуновський, Штутгартен. Що ж до вибору ділянки, то вимоги до неї такі самі, як і при весняному посіві, крім однієї деталі: саджайте цибулю там, де найраніше сходить сніг і не застоюється вода. Посадка цибулі восени проводиться з 5 по 20 жовтня, під самі заморозки, але в ще теплу землю. Перед посадкою посівний матеріал перебирають, калібрують, прогрівають і садять у борозенки завглибшки 5 см на відстані 6-7 см між цибулинами. Між рядами зберігають інтервал 15 см. Після перших заморозків – але не раніше, інакше цибуля може випріти – ділянку накривають ялиновим гіллям або соломою, які прибирають навесні, коли починає танути сніг.

  Догляд за цибулею

  Як виростити цибулю

  Вирощування цибулі у відкритому ґрунті передбачає своєчасний регулярний полив, після якого в обов’язковому порядку необхідно розпушувати ґрунт і видаляти з ділянки бур’ян, щоб він не задушив молоді сходи рослини. Крім того, цибуля потребує підживлення, а у випадках зараження хворобами чи шкідниками знадобиться її обробка фунгіцидами або інсектицидами.

  Полив цибулі

  Простіше було б сказати, що цибулю слід поливати раз на тиждень, витрачаючи на 1 м² від 5 до 10 л, але одне літо не схоже на інше: в один рік може стояти посуха, і поливати цибулю доведеться мало не щодня, в інший рік дощ може лити через день, і цибуля почне гнити від перезволоження. Тому просто стежте за тим, щоб цибуля не пересихала і не потерпала від надміру води: при нестачі вологи пір’я стає сизувато-білим, а при надлишку зелень набуває блідого відтінку. У липні полив скорочують, оскільки настає період дозрівання цибулин, якщо тільки літо не надто посушливе.

  Підживлення цибулі

  Як ми вже писали, восени при підготовці ділянки у ґрунт вносять органічні добрива, а навесні, перед посадкою, комплекс із мінерального підживлення. Згодом, якщо листя наростає повільно, проводять удобрення цибулі розчином органіки (склянка пташиного посліду, сечовини або коров’яку на 10 л води) з розрахунку 3 літри на 1 м². Через два тижні підживлення можна повторити, а коли цибулини досягнуть розмірів волоського горіха, проводять третє підживлення за тією ж рецептурою.

  Обробка цибулі

  Дуже часто новачки запитують, чим обробити цибулю, щоб захистити її від хвороб. У садівничій практиці нормою є профілактична обробка листя цибулі від грибкових захворювань при досягненні його пір’ям висоти 15 см розчином мідного купоросу – чайної ложки препарату на 10 л води. Для того, щоб рідина занадто швидко не стікала з листя, можна додати в розчин столову ложку тертого господарського мила.

  Шкідники і хвороби цибулі

  Для організації правильного догляду важливо знати, чим хворіє цибуля і які комахи можуть завдати їй шкоди. З хвороб для цибулі небезпечними є шийкова, сіра та біла гнилі, а також жовтяниця, фузаріоз, несправжня борошниста роса (пероноспороз), сажка, іржа, мозаїка і трахеомікоз.

  Біла гниль розвивається на кислих ґрунтах, тому намагайтеся кислий ґрунт на ділянці вапнувати. Крім того, розвитку хвороби сприяє надлишок азоту в ґрунті. Хворі екземпляри необхідно з грядки видаляти, а перед закладкою цибулин на зберігання їх із профілактичною метою опудрюють крейдою.

  Сіру гниль викликає грибок, а сприяє поширенню хвороби волога і дощова погода. Хворі цибулини потрібно видаляти, а в якості профілактики гарні результати дає неухильне дотримання агротехнічних умов і весняна обробка цибулі розчином мідного купоросу.

  Жовтяниця цибулі – вірусне захворювання, яке деформує квітки й утворює на листках хлоротичні плями. Вилікувати вірусну хворобу неможливо, тому необхідно негайно не тільки видаляти з ділянки екземпляри з її симптомами, а й утримувати грядки з цибулею та міжряддя в чистоті, видаляючи бур’ян, як тільки він з’являється. Ну і, звичайно, дотримуватися сівозміни.

  Несправжня борошниста роса (пероноспороз) проявляється на листках і стеблах світлими плямами довгастої форми з сірим нальотом, які поступово чорніють. Цибулини, уражені пероноспорозом, при зберіганні починають рано проростати, хворі рослини не утворюють насіння. Щоби знищити збудників пероноспорозу, зібрані цибулини перед закладанням на зберігання прогрівають протягом 10 годин при температурі 40 ºC. Щоб уникнути захворювання, стежте за тим, аби посадки цибулі не були надто загущеними.

  Фузаріоз проявляється пожовтінням кінчиків пір’я, оскільки в районі денця цибулини розвивається гниль і відмирання тканин. Це грибкове захворювання, яке особливо активно проявляється в спекотні сезони. Причиною фузаріозу може бути ураження рослини цибулевою мухою. Як превентивний захід використовують прогрівання посівного матеріалу перед посадкою.

  Симптоми сажки виглядають як опуклі напівпрозорі темно-сірі смуги, на яких із часом тріскаються тканини, випускаючи назовні спори грибка, кінчики листя сохнуть. Щоб захистити від хвороби цибулини, які укладаються на зберігання, потрібно прогрівати їх перед закладкою при температурі 45 ºC протягом 18 годин. В якості профілактики своєчасно видаляйте бур’яни і не сійте різні сорти цибулі на одній ділянці.

  Іржа виявляється буро-червоними здуттями на листі цибулі, що містять спори грибка. Як профілактичний захід можна використовувати прогрівання зібраних цибулин при температурі 40 ºC протягом 10 годин перед закладанням на зберігання. Слідкуйте за густотою грядок і своєчасно видаляйте з них екземпляри з симптомами хвороби.

  Трахеомікоз є наслідком фузаріозу: гниль починається з нижніх тканин цибулини, поступово піднімаючись вище і поширюючись на всю цибулину, викликаючи відмирання коренів і пожовтіння пір’я цибулі. Видаляйте рослини з симптомами трахеомікозу, дотримуйтесь правил агротехніки і сівозміни.

  Шийкова гниль цибулі проявляється сірим щільним нальотом цвілі на зовнішніх лусках, що з часом перетворюється на чорні плями. Виявляється хвороба після збирання цибулин, а наступні симптоми виникають місяці за два. Особливо схильні до зараження пізні сорти. Розвивається захворювання при вирощуванні цибулі в несприятливих умовах, тому головним правилом має стати дотримання агротехнічних умов, а також прогрівання сіянки перед посадкою і зібраних цибулин перед закладанням на зберігання при температурі 45 ºC.

  Мозаїка перетворює листя цибулі на плоскі, гофровані клапті з жовтими смугами, суцвіття цибулі дрібнішають, насіння стає менше, рослина відстає у рості. Це вірусне захворювання, і боротися з ним можна тільки профілактично.

  Усі грибкові захворювання легко лікуються фунгіцидами, але перед тим, як обробити цибулю, подумайте про те, що цибулинам властиво накопичувати не тільки поживні речовини, а й отрути, тому ми не рекомендуємо вам використовувати в боротьбі з хворобами хімічні препарати.

  Із комах-шкідників найнебезпечніші для рослини цибульні прихованохоботник, міль і муха, паросткова муха, капустянка, а також капустяна, городня й озима совки та тютюновий трипс. Проти гусені совок ефективна обробка рослин однопроцентним розчином Бітоксибацилліну або піввідсотковим розчином Гомеліна. Проти тютюнових трипсів допомагає обробка Актеліком або Карбофосом (0,15 %). Прихованохоботника знищують системними інсектицидами. Личинки росткової мухи гинуть при глибокому осінньому перекопуванні ділянки. Цибулева муха боїться запаху моркви – чергуйте ряди цибулі з рядами моркви, і цибульна муха облетить вашу ділянку стороною. У боротьбі з цибулевою міллю необхідно протягом сезону своєчасно видаляти з ділянки бур’яни, а в кінці сезону – всі рослинні залишки, дотримуватися правил агротехніки і сівозміни. Капустянку звичайну приманюють пастками: викопують у декількох місцях ділянки ями півметрової глибини, укладають у них кінський гній і накривають щитами з дощок. Коли капустянки залізуть туди погрітися, їх знищують.

  Збирання та зберігання цибулі

  Збір урожаю цибулі починають у суху погоду, коли перестають утворюватися нові листки, пір’я полягає, а цибулини набувають форми і характерного для сорту забарвлення й об’єму. Зазвичай це буває з середини серпня до першої декади вересня. Намагайтеся не пропустити час збору, бо цибуля може відновити ріст і стане непридатною для зберігання. Цибулини викопують, складають на грядці для просушування, потім очищають їх від підсохлої на повітрі землі.

  Перед закладанням цибулі на зберігання її просушують на сонці або в добре провітрюваному сухому приміщенні. Досвідчені городники сушать цибулю в духовці: спочатку при температурі 25-35 ºC, потім близько 10 годин при температурі 42-45 ºС. Після цього цибулини оглядають і обмацують, виявляючи ознаки гниття і хвороб. Не годяться для зберігання зіпсовані цибулини або без лушпиння. Після просушування у цибулин обрізають ножицями листя, залишаючи шийку довжиною 4-6 см.

  Найкраще залишати на зберігання звичайну жовту цибулю: у неї щільна оболонка, вона не така примхлива, як інші. Цибуля, що виросла з сіянки, зберігається краще, ніж та, що з насіння, як і гіркі сорти, які лежать довше, ніж солодкі і напівсолодкі, що більше схильні до захворювань через занадто тонке лушпиння.

  Найбільше для зберігання цибулі підходить сухий льох із температурою близько 0 ºC або трохи вище, однак поруч не повинні зберігатися картопля, буряк, морква та інші овочі, що вимагають високої вологості повітря. Складають цибулини в ящики, мішки з тканини, сітки, кошики або безрозмірні панчохи – до цибулин має бути доступ сухого повітря, тому, щоб уникнути появи гнилі, не варто складати цибулю в посуд товстим шаром. У сухому погребі чи підвалі цибулю час від часу перебирають, виявляючи підгнилі або пророслі цибулини. З метою збільшення терміну зберігання коріння цибулин припікають. Можна зберігати цибулю в квартирі при температурі 18-20 ºC подалі від гарячих радіаторів, заплівши з неї вінки, але тоді не треба обрізати перед зберіганням сухе листя цибулі.

  Види і сорти цибулі

  Цибуля ріпчаста

  Найпоширеніший вид цибулі – ріпчаста. Його історія налічує більше 6000 років – він згадується ще в давньоєгипетських папірусах. Це багаторічна рослина висотою до 1 метра з кулясто-плескатою м’ясистою цибулиною діаметром до 15 см із зовнішнім лушпинням жовтого, білого або фіолетового кольору, трубчастим сизувато-зеленим листям, зеленувато-білими квітками на довгих квітконіжках, зібраними в густе кулевидне парасолькоподібне суцвіття. Стрілка в ріпчастої цибулі порожниста, роздута, заввишки до півтора метрів, плоди кулясті.

  Сорти ріпчастої цибулі за смаковими якостями поділяються на:

  • гострі й гіркі, що містять від 9 до 12 % цукру;
  • напівсолодкі сорти з вмістом цукру 8-9 %;
  • солодкі сорти, в яких цукру від 4 до 8 %.

  Солодкі сорти, хоч як це дивно, містять менше цукру, ніж гіркі, але й ефірних олій у них менше, тому вони видаються солодшими за гіркі. Гіркі, напівгіркі і гострі сорти використовують для приготування перших і других страв, а з солодких сортів готують салати та десерти.

  Пропонуємо вам знайомство з найкращими сортами ріпчастої цибулі:

  • Аліса Крейг – смачні цибулини для будь-яких страв із білими верхніми лусками, чудово зберігаються;
  • Фен Глоуб – великі цибулини м’якого смаку з жовтуватими лусками, підходять для будь-яких страв і довгого зберігання;
  • Стурон – середнього розміру соковиті цибулини з жовтими лусками, призначені для гарячих страв і тривалого зберігання;
  • Штутгартер – солодкі, великі яскраво-жовті цибулини тривалого зберігання, використовувані для приготування перших і других страв;
  • Лонг Ред Флоренс – червоні, солодкі на смак і м’які цибулини, схожі на цибулю-шалот. Використовуються для приготування соусів і в свіжому вигляді. На жаль, зберігається ця цибуля погано;
  • Ред Барон – великі червоні, гострі на смак цибулини, придатні для тривалого зберігання.

  Із салатних сортів цибулі найбільш відомі червоні Фуріо і Редмейт; Гардсмен із довгими білими стеблами; високоврожайний сорт для теплиць Вайт Лісбон і багаторічний, схожий на цибулю-батун, сильно розгалужений сорт Принц Уельський, листя якого можна використовувати як шніт-цибулю.

  Цибуля-порей

  або перлова цибуля з Середземномор’я, відома ще з часів стародавніх держав – Греції, Риму та Єгипту. Це дворічна рослина з ланцетоподібним, вкритим восковим нальотом листям, яке складається по серединній жилці – воно схоже на часникове, але набагато більше за розміром. Цибуля-порей надзвичайно вимоглива до догляду і вологості ґрунту.

  Цибуля-шалот

  вирощується в Середній Азії і на Близькому Сході, вона вирізняється скоростиглістю, забарвлення цибулин цього виду таке ж, як і у цибулі ріпчастої – жовте, біле і фіолетове. Крім того, цибуля-шалот відрізняється багатогніздістю і високою лежкістю. Французькі кухарі цінують цибулю-шалот за те, що її цибульний смак не так сильно виражений, і вона чудово підходить для приготування вишуканих соусів. Найкращі сорти:

  • Пікассо – сорт із м’якоттю рожевого кольору, що має прекрасний смак;
  • Єллоу Мун – ранній сорт шалота, стійкий до стрілкування і прекрасно зберігається;
  • Голден Гурме – сорт чудово зберігається, з великими цибулинами прекрасного смаку.

  Шніт-цибуля

  (цибуля-різанець, цибуля-скорода) вирощується на території всієї Європи: поки вона молода, її використовують у свіжому вигляді для салатів, а зі зрілих стебел готують начинку для пирогів. Листя шніт-цибулі пряне, схоже на пір’я цибулі-батуна, але менше за розміром. Шніт-цибуля морозостійка та стійка до хвороб і шкідників.

  Запашну цибулю

  вирощують у Китаї для приготування страв азійської кухні, особливо для тих, які поєднуються з соєвим і рибним соусом. У неї плоске листя з гострим часниковим ароматом. Зацвітає цей вид на другий чи третій рік гарними медоносними суцвіттями розміром 5-7 см із приємними пахощами, через які вид і отримав свою назву.

  Багатоярусна цибуля

  теж зростає в Китаї і використовується для приготування гарнірів, салатів і приправ. Смачні мариновані цибулини цього виду вживаються з жирними сортами м’яса. Багатоярусна цибуля вважається видом, найбільш багатим на вітаміни і фітонциди.

  Цибуля-батун

  існує в трьох іпостасях – китайська, японська та корейська. Вона використовується в стравах азійської кухні, які готують на сковороді-вок, у салатах із морепродуктами або рибою, в маринадах. Корейський та японський батун мають ніжніший смак.

  Старіюча цибуля

  росте в природі в Південно-Східній Азії і є інгредієнтом корейської національної кухні, а в свіжому вигляді використовується для супів, салатів і кимчхи.

  Цибуля-слизун

  або поникла цибуля – багаторічник, поширений у Сибіру і європейській частині Росії. Назву свою вона отримала за тягучий сік, схожий на слиз. Цей вид морозостійкий, стійкий до захворювань, має високі смакові якості. Листки лінійні, плоскі, соковиті, смак у них слабкогострий. Цибулин цей вид не утворює. Вживають цибулю-слизун як дієтичний продукт свіжою і консервованою.

  Крім описаних у статті видів, відомі також цибуля Регеля, Суворова, стебельчаста, гігантська, або велетенська, блакитна, ведмежа, коса, афлатунська, Христофа, або Зірка Персії, похила або дика, жовта, каратавська, круглоголова, або Барабанні палички, Маклеан, Моля, або золота, сицилійська, або Медовий часник, та інші.