Зміст:
Презентація для учнів 7 класу “Акули, які небезпечні для людини”
Презентація містить інформацію про найбільш небезпечніших видів акул. Розробка спрямована на формування екоголічної свідомості та правил поведінки в природі. Можна використовувати дану презентацію на уроках біології та виховних годинах.
Підготувала: Кльопа Катерина Олександрівна, вчитель біології Корсунь-Шевченківської ЗОШ № 1
Відомо близько 850 сучасних видів хрящових риб, які розподіляються на 2 підкласи: Щілинозяброві з 2 надрядами – Акули і Скати та Суцільноголові з 1 рядом Хімероподібні.
Надряд Акули Об’єднує хрящових риб з обтічним видовженим тілом. За розмірами акули бувають від 20-30 см до 20 м завдовжки та масою до 14-20 тонн. Тіло здебільшого торпедовидне, спинних плавців 1—2, добре розвинений хвостовий плавець з більшою верхньою лопаттю. У самців черевні плавці видозмінені на парувальні органи — птеригоподії. Рот на нижній стороні голови у вигляді поперечної щілини. В щелепах кілька рядів зубів. Втрачені зуби замінюються новими з глибше розміщеного ряду. З кожного боку голови відкривається 5, рідше 6—7 зябрових щілин. Більшість видів відносяться до так званих справжніх хижаків, вони активно розшукують та переслідують здобич, деякі харчуються бентосом. Полюють у товщі води на різноманітних тварин: від дрібних планктонних організмів до великих за розмірами інших видів риб, головоногих молюсків та водяних ссавців .Здобич вони заковтують цілком або роздирають на шматки зубами, розміщеними на щелепах у кілька рядів.
Небезпечними для життя людини є близько 50 видів акул. Це, насамперед, такі, як кархародон або “біла смерть” ( Carcharodon carcharias), тигрова акула (Galeocerdo cuvieri) та велетенська риба-молот (Sphyrna mokarran).
Кархародон, якого називають „білою смертю”, живе у всіх теплих морях. Найчастіше саме ця акула нападає на людину й „атакує” навіть човни з людьми. Ряд – Ламноподібні Родина – Оселедцеві акули Рід/Вид – Carcharodon carcharias
РОЗМІРИ Довжина: у середньому 5-6 м, але може сягати 8 м. Маса: приблизно 600-3 200 кг. РОЗМНОЖЕННЯ Про розмноження акул відомо дуже мало. Акули – живородні риби. У 1934 році неподалік Олександрії було спіймано самицю довжиною 4,2 м. В її яйцепроводах було знайдено 9 акуленят довжиною по 60 см. СПОСІБ ЖИТТЯ Звички: одинак. Постійно знаходиться у русі. Їжа: різноманітні ссавці, також риба. Тривалість життя: приблизно 30-40 років.
ЇЖА Й ПОЛЮВАННЯ Всі морські мешканці є потенційними жертвами акули кархародон. Акула полює зазвичай поодинці, але буває, що в одному місці з’являється відразу кілька акул, приваблених кров’ю вбитої жертви. Кількість їжі, яку акула з’їдає щодня, невідома. Очевидно, що вона залежить від розмірів риби й температури води. Чим тепліша вода, тим кращий апетит може бути у акули. Взагалі акула кархародон їсть тоді, коли їй для цього трапляється зручна нагода. їсть вона навіть тоді, якщо тільки-но ситно попоїла. Після прийняття великої кількості їжі акула довгий час може обходитися без споживи. Найважливішим органом чуття у акули є ніс. У ньому розташовані тисячі маленьких йор. Область нюху за своїм розміром удвічі перевищує інші області мозку. Акула відчуває навіть невелику кількість крові, розчиненої у воді. У неї є орган, який здатний дуже чутливо реагувати на зміни електричного поля – він фіксує зміни напруги в мільйонні частки вольта. А це менше, ніж величина електричних імпульсів у нервовій системі тварин.
РОЗМНОЖЕННЯ Розмножується біла акула дуже повільно, оскільки статева зрілість в особин настає у віці 12-15 років. Біла акула – це живородна риба. За рік самиця народжує одне, рідше – двох дитинчат. У наші дні дуже рідко зустрічаються білі акули, довжина котрих перевищувала б чотири метри, оскільки небагато особин здатні дожити до такого віку. Очевидно, що популяції білої акули може загрожувати вимирання.
АКУЛА Й ЛЮДИНА Кархародон частіше, ніж інші акули, нападає на людину. Цей висновок був зроблений на основі аналізу відбитків зубів, залишених на човнах, що їх атакували акули. Біла акула користується великим попитом у рибалок-спортсменів, які ловлять її на вудку. Піймати цю акулу вважається за чимале досягнення. Відрізнити білу акулу можна по трикутному спинному і серповидному хвостовому плавцях. Цих акул зазвичай вбивають заради спортивного інтересу, а їхнє м’ясо неїстівне, оскільки сеча, яку вона виділяє безпосередньо через шкіру, проходить через її м’язи. У тихоокеанському регіоні існує безліч забобонів, пов’язаних з акулою. Деякі вважають, що існує велика акула, котру шанують як „акулу-бога”. Інколи вона випливає із глибин і показується людям. Відомості про білу акулу дуже мізерні. Спроби одержати інформацію закінчувалися безуспішно, оскільки ця акула зустрічається рідко і, крім того, вона постійно
ПРИСТОСУВАННЯ Для цього виду акул характерні дуже великі (висотою до 5 см) і широкі зуби. Вони схожі на зубці пилки і допомагають їй утримувати здобич. У всіх акул зношені та втрачені зуби заміняються новими. Зуби ростуть рядами, один за одним. Використовуються тільки зуби першого ряду. У разі втрати на їхнє місце висовуються зуби із заднього ряду.
ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО. Акула, яка стоятиме на місці, або буде перевернена догори черевом, через декілька хвилин потоне. Акули спроможні відчувати навіть невелику кількість крові, розчиненої у величезній кількості води – приблизно одна крапля крові в 115 літрах води. На відміну від інших морських мешканців, у акули немає плавального міхура, тому, щоб забезпечити себе киснем, вона постійно плаває із середньою швидкістю 3,5 км на годину. Акули стискають жертву із силою кілька тон на квадратний сантиметр.
НАПАД КАРХАРОДОНА 1. Акула, яка нападає, піднімає ніс таким чином, що її зуби висовуються вперед і встромлюються в беззахисну жертву. 2. Після цього акула вириває великий шматок м’яса з тіла жертви. Доросла акула, що напала на велику здобич, може вирвати шматок масою 60-70 кг.
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ У південній частині Японського моря, біля берегів штату Вашингтон і Каліфорнії, на тихоокеанському узбережжі США й навіть біля острова Ньюфаундленд. ЗБЕРЕЖЕННЯ Кількість акул важко встановити, оскільки проведення наукових досліджень є ускладненим, крім того, акули постійно мігрують, однак очевидно, що це – рідкісний вид. – Ареал кархародона
Один з найвідоміших представників надряду акул. Вона полює поодинці, пожираючи практично все, що взмозі проковтнути, у тому числі й інших акул. Ряд – Кархариноподібні Родина – Сірі акули Рід/Вид – Galeocerdo cuvieri
РОЗМІРИ Довжина: у середньому 3-6 м, зустрічаються особини завдовжки до 9 м. Маса: до 1 000 кг. РОЗМНОЖЕННЯ Статеве дозрівання: тигрова акула – яйцеживородна риба. Це означає, що ембріони розвиваються в ікринках, проте звільняються від яєчних оболонок ще в тілі матері. Період розвитку: 9 міс. Кількість мальків: 30-50.
СПОСІБ ЖИТТЯ Звички: одинаки. Їжа: черв’яки, молюски, каракатиці, хребетні тварини. Тривалість життя: ймовірно, 30-40 років.
ЇЖА Під час полювання тигрова акула пожирає все, що видається їй їстівним. Разом з рибою, головоногими молюсками, дрібними видами акул, черепахами, крокодилами і тюленями в її шлунку можна знайти такі предмети, як каністри з-під бензину, пляшки і банки. Відомі навіть випадки, коли акули ковтали вибухові речовини. Акула має величезну пащу з могутніми щелепами, всіяними численними гострими зубами трикутної форми. Зуби розташовані в декілька рядів один за одним. Тигрові акули мають чудовий зір, проте під час полювання найчастіше вони покладаються на інші відчуття. За допомогою нюху акули відчувають у воді навіть зовсім незначну кількість крові, реагують на низькочастотні коливання. Наблизившись до потенційної жертви, тигрова акула реєструє електричні імпульси, що посилаються нервовою системою іншої тварини – завдяки цій здатності вона може полювати в каламутній воді і в темряві. Виявивши здобич, тигрова акула якийсь час кружляє біля неї або торкається до неї носом, потім нападає і убиває. Хапаючи свою жертву, тигрова акула робить обертальні рухи могутніми щелепами, так що її великі зуби розрізають навіть велику здобич на декілька шматків. Інколи під час миттєвої атаки тигрова акула ковтає здобич цілою.
СПОСІБ ЖИТТЯ Доросла тигрова акула є сірого або сірувато-коричневого кольору з білим черевом. Молоді особини мають смугасте забарвлення. Величезна тигрова акула живе в прибережних водах тропічного моря і більшу частину життя кочує з місця на місце. За день вона пропливає до 80 км, зупиняючись тільки для їди. Влітку акула слідує за теплими течіями до Нової Зеландії або на північ, до берегів Японії, з’являлася навіть поблизу Нью-Йорка. Тигрова акула зимує в екваторіальних водах, а полює серед коралових рифів Тихого і Індійського океанів і в Карибському морі. Тигрова акула володарює на коралових рифах. Іноді вона припливає в теплі затоки і канали, де нападає на тварин, що гріються на мілководді. Тигрова акула нерідко з’являється просто біля берегів і навіть заходить у вузькі протоки, її звичка нишпорити по мілководдю становить серйозну небезпеку для відпочиваючих на воді людей. Вночі тигрова акула полює біля морського дна.
ТИГРОВА АКУЛА І ЛЮДИНА Тигрова акула відповідальна за більшість випадків нападу на людей, що закінчилися трагічно. Великі особини тигрової акули пожирають практично все, що знаходять поблизу. Людей, що купаються, вони також вважають своєю здобиччю. Проте більшість кровожерних акул по суті не є людоїдами. Вони здатні атакувати людину, проте зазвичай залишають жертву. В результаті нападу людина може померти від отриманих поранень. Тигрові акули практично скрізь вважаються найбільш кровожерними хижаками. Наприклад, наводять випадок нападу тигрової акули на двох чоловіків і жінку, коли один з чоловіків був з’їдений, а інший знайшов порятунок на рифі. Хоча аквалангісти характеризують їх як спокійних тварин, але зустріч з ними завжди є ризикованою.
РОЗМНОЖЕННЯ Більшість риб є яйцеродними, тобто розвиток зародків відбувається в зовнішньому середовищі. Запліднення в них зовнішнє: ікра запліднюється спермою самця у воді. Такий спосіб розмноження характеризується великими втратами, оскільки запліднюються не всі ікринки, і до того ж ними ласують багато тварин. Акули розмножуються іншим способом. Цікаво, що вони виробляють справжню ікру, проте народжують живих рухливих мальків. Під час спаровування як копулятивний орган самець використовує черевні плавники – він вводить один з них у статевий отвір самки. Для самки процес спаровування проходить досить болісно, оскільки самець, щоб утримати партнерку, нерідко задіює зуби. Через 9 місяців після спаровування самка народжує 30-50 дитинчат. Тіло новонароджених покрито виразними темними смугами. Від самого нарождення він веде самостійний спосіб життя.
ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО. Раніше вважалося, що акули – примітивні вбивці, які керуються хижим інстинктом. Нині панує думка, що акули атакують ними визначену, вибрану здобич. Шкіра акули всіяна тисячами дуже дрібних зубчатих лусочок. До винаходу наждачного паперу її використовували для шліфування дерев’яних поверхонь. Нюх є дуже важливим для акул. Центр нюху займає 2/3 об’єму мозку.
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ Взимку тигрові акули живуть у тропічних і прибережних континентальних водах, влітку переміщаються в прохолодніші райони. ЗБЕРЕЖЕННЯ На відміну від інших акул, тигрова акула не має високої промислової цінності, і тому, незважаючи на популярність серед спортсменів-риболовів, небезпека зникнення їй не загрожує. – Ареал тигрової акули
Судячи з назви, ці акули є найбільшими. Їх середня довжина тіла становить 6 метрів, але траплялися екземпляри і побільше. Так біля берегів Нової Зеландії була виловлена акула-молот довжиною в 7 метрів 89 сантиметрів і вагою в 363 кілограм. Зустрічається гігантська акула-молот в теплих водах Індійського, Атлантичного і Тихого океанів. З нею можна зіткнутися як у відкритому океані, так і в прибережній смузі. Чисельність цих акул не дуже велика.
Відмінною рисою цієї акули є форма голови, з боків якої розташовуються великі вирости. Її 2 невеликих очей розташовуються саме по краях цих виростів. Таке розташування органів зору дає рибі можливість огляду на 360 градусів. На передній частині голови розташовані ніздрі і невеликі отвори, що вловлюють електричне поля інших риб. Навіть якщо здобич закопалася від акули в пісок, то та все одно її відчує. Встановлено, що акула може вловлювати електричні розряди в одну мільйонну вольта.
Існує думка, що така незвичайна форма голови служить своєрідним кермом для акули. Її пащу всіяна дрібними, але дуже гострими зубами, тому вона становить серйозну небезпеку для людини. При сутичці з нею залишитися в живих – велика удача. Їдять ці акули практично все, що рухається – рибу, кальмарів, крабів, молюсків, отруйних скатів-хвостоколів. Отрута останніх не приносить акулам ніякої шкоди. Мабуть у них вже виробився своєрідний імунітет до нього. Здобичі практично неможливо втекти від переслідування, тому що ці акули відмінно плавають і розвивають досить великі швидкості при гонитві. Їх природним ворогом є лише людина.
Найбільш часті випадки нападу цих акул на купальщиків зафіксовані на мілководних пляжах Гавайських островів, Флориди і Філіппін. Пов’язано це з тим, що саме ці райони є основними місцями розмноження акул-молотів. Але і люди в боргу не залишаються. Вони виловлюють цих риб заради їх великих і смачних плавників, з яких виготовляють знаменитий акулячий суп. Як результат, популяція гігантських акул-молотів стрімко зменшується. Часто акули гинуть, потрапивши в рибальські сіті. Тепер ця риба знаходиться під загрозою зникнення.
Безпечна доза радіації для людини і його організму
Опромінення підстерігає нас в найнесподіваніших місцях, тому так важливо знати безпечну дозу радіації для людини і його організму.
Ще недавно людству здавалося, що радіація не здатна завдати великої шкоди людині і його життєдіяльності, проте, кожен, хто безпосередньо стикався з подібним випромінюванням, відчув на собі всю небезпеку даного процесу. Сьогодні знамениті експерименти Марії Кюрі, яка контактувала з випромінюванням протягом тривалого терміну.
Незнання небезпеки призвело не тільки до раптової і болісної смерті великої жінки, а й до необхідності її поховання в повній ізоляції на довгі роки. До сих пір саркофаг, в якому знаходиться дослідник, випромінює небезпечні дози радіації, здатні нашкодити людині.
Сьогодні, через кілька десятиліть, місто асоціюється з жахом тих років – жити тут неможливо досі через високий радіаційного фону, а саму станцію вимушено запроторили в міцний сталевий саркофаг.
Найсумнішим є той факт, що практично всі, хто брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії, раптово померли від променевої хвороби. Саме це захворювання може спровокувати небезпечне випромінювання, а муки, в яких помирає потерпілий, нагадую даний суворе покарання.
На жаль, в той час мало хто знав, що радіація здатна вбити людину з такою дивовижною легкістю, тому й наслідки виявилися плачевними.
Що таке радіація?
Насправді поняття радіації набагато ширше, ніж ми звикли думати. Вчені відносячи до цього терміну випромінювання, що поширюються в вигляді елементарних частинок і квантових потоків. Виділяється кілька видів радіації:
Особливий інтерес людство виявляє до останнього виду випромінювання – іонізуючого. Саме воно має здатність проникати в клітини будь-якого живого організму і руйнувати важливий елемент – білок, який є будівельним інструментом для тканин.
Процеси, що відбуваються в результаті подібного руйнування, можуть привести не тільки до розвитку серйозних патологій, але і до смерті живого організму, тому під словом «радіація» в сучасному світі розуміється саме таке випромінювання.
види радіації
Більшість людей сьогодні помилково вважають, що будь-яка радіація неодмінно несе за собою смертельну небезпеку. На ділі все виглядає зовсім інакше, існує навіть безпечна доза радіації для людини, яка не завдає практично ніякої шкоди при разовому дії. Звичайно, якщо стикатися з випромінюванням регулярно, ефект буде виключно негативним – частинки мають властивість накопичуватися на одязі, речах, волоссі і навіть шкірі людини.
Деякий випромінювання людство навчилося використовувати з метою отримання власної вигоди. Серед таких факторів застосування можна відзначити наступні:
- селекція різних видів тварин;
- лікування небезпечних захворювань, в тому числі онкології;
- народне господарство;
- енергетика.
Зверніть увагу! Слід розрізняти радіацію і радіоактивність. Незважаючи на те що ці поняття тісно пов’язані між собою, різниця в них очевидна. Радіація – це потоки енергії, здатні існувати у відкритому просторі до зіткнення з предметом або живою істотою, а радіоактивність – це здатність певного предмета поглинати ці самі потоки.
Як було сказано вище, існує кілька видів радіаційного випромінювання. Серед них можна виділити основні і найпоширеніші:
- Альфа-випромінювання, засноване на позитивно заряджених частинках з великою масою. Подібний вид випромінювання здатний іонізувати організм, тому небезпечний для людини. Проникаючи в шлунково-кишковий тракт, частки не поширюються по всьому організму, так як сприйнятливі до перешкод.
- Бета випромінювання, чия проникаюча здатність замено вище, ніж у попереднього виду. Запобігти опроміненню в цьому випадку допоможе алюмінієвий лист або дерев’яний саркофаг.
- Гамма-промені і рентгенівське випромінювання – частинки, заряджені нейтрально. У них спостерігається максимальна проникаюча здатність, за рахунок чого виникає сильна небезпека не тільки для людського, але і для будь-якого іншого живого організму. Захист від такого опромінення складається з створення щільного саркофага, наприклад, створеного зі сталі, при цьому шар повинен становити кілька сантиметрів.
Крім розподілу випромінювань, що полягають у характері променів, існують і інші різновиди радіації. Випромінювання може проводитися як природним шляхом, так і вилучатись в результаті людської праці. Другий варіант частіше використовується на промислових підприємствах з метою отримання енергії, і саме такий спосіб застосовувався на Чорнобильській АЕС.
Якщо говорити про природу, то основним джерелом радіаційного фону на нашій планеті є Сонце – зірка, що знаходиться в безпосередній близькості до Землі. Доза опромінення, яка проникає на поверхню, залишається в рамках допустимого за рахунок озонового шару, який ефективно поглинає промені і не дає їм знищити людство.
Цікаво, що навіть людський організм, що функціонує в нормальному режимі, регулярно виробляй радіаційні промені, які ніяк не позначаються на життєдіяльності.
Штучна радіація, як правило, виникає в процесі діяльності атомних електростанцій, створення будь-якого виду техніки і навіть її застосування. Використання радіоактивних ізотопів в процесі лікування будь-якого страшного захворювання також провокує появу променів.
Зверніть увагу! Відходи, регулярно викидаються більшістю підприємств, що функціонують на нашій планеті, не тільки руйнують озоновий шар, але і створюють підвищену радіаційну небезпеку. Як правило, речовини, що входять до складу виробничих відходів, вимагають професійної утилізації, але підприємств, здатних провести це процес, сьогодні дуже мало.
Зовнішнє і внутрішнє опромінення
- Шкідливі речовини проникають в організм через травний тракт разом з їжею або рідиною, що повністю пов’язано зі способом життя або характером роботи потерпілого.
- Випромінювання може проникати в організм і з зовнішнього середовища. Якщо людина працює на підприємстві, безпосередньо пов’язаному з випромінюванням, або проживає недалеко від подібного заводу або станції, через його шкіру і волосся в організм регулярно потрапляють шкідливі речовини, поступово руйнують будівельні елементи всіх систем організму.
Зверніть увагу! Небезпека радіаційного опромінення несуть не тільки великі підприємства, націлені на отримання енергії або виробництво ресурсів, але навіть прості будівельні матеріали, при виготовленні яких не дотримувалася або недостатньо дотримувалася технологія і техніка безпеки.
Доза опромінення, яка не завдасть шкоди людині, визначається не тільки з його індивідуальних показників, але залежить про місцевість проживання людини і характеру його роботи. При тривалому впливі невеликої кількості променів організм починає самостійне боротьбу і адаптується до умов, тим самим захищаючи себе від серйозного ураження.
Величина, що показує рівень опромінення, визначається дозою, отриманої за конкретний період часу.
- Експозиційна доза, яка визначає кількість проникаючих в організм гамма-променів. Основною величиною, яка і зазначає кількість, є рентген.
- Доза, яку зміг поглинути людський або інший тваринний організм або навіть предмет вимірюється в так званих «греях».
- Доза, допустима для опромінення організму, що не впливає на його нормальну життєдіяльність, для кожного організму визначається в індивідуальному порядку.
- Повноцінна доза отриманого випромінювання розраховується також індивідуально і повністю залежить від тривалості та виду опромінення.
Міста і поселення, що знаходяться в безпосередній близькості від серйозних промислових підприємств, регулярно знаходяться в небезпеці. Саме тому в таких поселеннях проводять виміри радіаційного фону для того, щоб виключити можливу поразку громадян.
Середній показник норми становить близько п’ятдесяти мікрорентген на годину, але він може значно змінюватися. Наприклад, в зонах з підвищеною радіацією нормальний показник буде рости, а в екологічно чистих зонах радіаційний фон значно зменшується. Дослідити подібні показники рекомендується виходячи з індивідуальних особливостей певної території.
Важливо розуміти, що при регулярному знаходженні в зоні підвищеного радіаційного фону створюється певна небезпека. Проникаючі промені впливають на весь людський організм, руйнуючи його структуру і перешкоджаючи нормальному росту і розвитку клітин.
Тому фахівцям, що працюють в зонах підвищеної небезпеки, необхідно не тільки часто змінюватися змінами і залишати заражене приміщення, але і регулярно приймати душ, носити захисний одяг і перевіряти власний радіаційний фон.
Варто звернути увагу на те, що високу небезпеку для людського здоров’я несе не тільки разове перебування в неблагополучній зоні, але і регулярне вплив невеликої кількості гамма-променів. Радіаційним зараженням прийнято вважати опромінення, яке здатне завдати серйозної шкоди здоров’ю і життю людини.
Основною групою ризику є люди, котрі живуть поблизу територій, на яких відбувалися аварії або витоки шкідливого речовини, так як період розпаду у подібних елементів досить тривалий і може складати десятки, а іноді і сотні років.
Нормальний радіаційний фон може бути порушений в результаті витоку, що сталася під час виробництва чи транспортування шкідливої речовини, в результаті техногенної катастрофи, а також при втраті радіоджерел.
Зверніть увагу! Найнебезпечнішими речовинами, які можуть стати причиною зараження, є йод-131, стронцій, цезій, кобальт і америцій. У випадку з цими речовинами період напіврозпаду може займати від декількох діб до декількох років, а в разі техногенних аварій на атомних станціях шкоди від випадання подібних елементів максимальний.
небезпечні дози
Незважаючи на всі запобіжні заходи, які існують на більшості сучасних підприємств, опромінення радіацією досі може нести смертельну небезпеку для людей. Вбити людину за кілька днів може доза радіації, що дорівнює 15гр, при цьому вона вважається максимальної.
Вже на 3-4 Гр людина отримує практично несумісне з життям зараження, і половина постраждалих поступово вмирає. При зараженні, рівному 9гр, вмирає практично кожен потерпілий за рідкісним винятком.
Після подібного зараження у людини розвивається променева хвороба, тривалість якої залежить від кількості променів і виду зараження. Середня тривалість життя пацієнтів рідко досягає трьох тижнів, хоча в історії були випадки, коли потерпілі трималися кілька місяців. Смерть від такого зараження досить болісна, органи поступово руйнуються, а першим симптомом вважається загальне нездужання і облисіння.
Симптоми виникнення променевої хвороби повністю залежать від того, яка кількість променів потрапило в організм. Слабке отруєння найчастіше супроводжується запамороченнями, нудотою і загальним нездужанням, може проявлятися блювотний позив. При наступного ступеня існуючі симптоми помітно посилюються, починається розвиток патологічних процесів і руйнування клітин.
Дві останні стадії припускають повне порушення всіх важливих органів і їх відмова, що призводить до болісної смерті. Шансів на одужання у пацієнтів з серйозними ураженнями практично немає, тому рекомендується дотримуватися всіх заходів безпеки на підприємстві і регулярно проводити перевірки на радіаційний фон.
Незважаючи на те що такі шкідливі і небезпечні промені завдали непоправної шкоди тисячам людей, сьогодні саме вони здатні і врятувати людське життя. Практично кожен стикається з рентгенівськими променями, проходячи медичне обстеження, а лікування променями є одним з ефективних методів боротьби з онкологічними захворюваннями.
Можливо, коли-то людство навчиться поводитися з небезпечними елементами і вони стануть частиною повсякденного життя, але сьогодні все ще важливо убезпечити себе і своїх близьких від впливу такого негативного фактора.