Дитинство Чіпки — основа його бунтарства (за романом Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Споконвічно точиться на землі боротьба між добром і злом, якій не видно кінця. Панас Мирний у романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” яскраво показує борсання сильної людини між цими двома протилежними началами.

Батька свого Чіпка не знав, ніколи не бачив. Його мати — убога селянка. Мотря жила із своєю матір’ю, ледве перебивалася випадковими заробітками у багатших сусідів. У холоді, у постійному недоїданні зростав малий Чіпка. Ще з раннього дитинства, часто битий долею, ровесниками і матір’ю, хлопець ріс відлюдькуватим. Єдиною відрадою у його сирітстві була баба Оришка. Дитяче товариство його не приймало: безбатченко, злидень. Мав він від ровесників тільки стусани та образи. Не злюбив він це товариство, похмуро дивився на дітей і тікав від них до баби — у світ казки і життєвої мудрості. Він цікавився всім: і птахами, і землею, і Богом. Діставав наївні пояснення, що відповідали знанням і світогляду баби Оришки, та не приймав їх на віру, а ставився до них критично. Це свідчило про глибокий природний розум хлопця.

Усе, що Чіпка бачив і чув, примушувало його задуматися, викликало часом зовсім не дитячі запитання. Злидні погнали дванадцятирічного хлопця в найми до куркуля Бородая. Коли ж той побив його за непослух, Чіпка ледь не спалив господарство. Це був перший вияв протесту, який потім перейшов у стихійне бунтарство. Відтоді він і “поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділили людей на хазяїна й робітника”. Закипіла в дитячому серці злість до жорстоких людей. Недоля та неволя, у якій зростав Чіпка і жили близькі йому люди, почали пробуджувати в його серці ті давні зерна ненависті.

Наруга над улюбленим дідом Уласом, якого на старість зробили панським попихачем, та розповідь про батькове безталання пошматували на клапті те всепрощення, яке намагалася прищепити Чіпці баба Оришка, знищили й без того його слабку віру в божу справедливість. Він все більше почав нагадувати людям свого батька, бо виростав впертим, непокірним, швидким на розправу, не визнавав ніяких заборон.

Як відомо, все, що закладено в людську душу у дитинстві, залишається назавжди. Ненависть до людей, яка вкорінилася в серці Чіпки з малих літ, штовхнула його на шлях злодія і вбивці, витіснивши світлі думки, мрії, сподівання.

Родинонька. Заняття з освітньої лінії «Дитина в соціумі» для дітей старшого дошкільного віку

Мета: узагальнити знання дітей про сім’ю, родину її склад; складати родинне дерево своєї сім’ї; сформувати поняття про те, що сім’я – це найближчі люди, які піклуються одне про одного; розвивати почуття поваги до найближчих і найрідніших людей – до всіх членів родини, наслідувати народні традиції. активізувати словник словами на позначення родинних стосунків; виховувати глибинні почуття любові до своєї країни.

Матеріал: аудіоапаратура, карта України, кольорові стрічки, презентація «Моя сім’я», кліп пісні Тіни Кароль «Україна – це ти!», дидактична гра «Обереги для родини»; родинні дерева, кружечки трьох розмірів.

Хід заняття

Вихователь. Діти, погляньте на екран (на екрані зображення української хати). Як ви думаєте, що тут зображено? Якими словами ще можна назвати хату?

Вихователь. Дім, будинок, хата, оселя, домівка – так ще її називають. Оселя у якій ми народилися і живемо, – це наша Берегиня. Саме в хаті твориться людська доля. Хата, як і людина, може сумувати і веселитись, плакати і всміхатись, бути пихатою і доброзичливою. Все залежить від того, яка родина у ній мешкає. Зараз ми подивимося відеоролик і поглянемо хто живе у цій хатині?

Мультимедійна презентація «Моя сім’я». Діалог з дітьми по ходу презентації: Хто ти, дівчинка чи хлопчик? Як звати тебе? Скільки тобі років? А у тебе є братики чи сестрички? Як їх звати? Як звати твоїх батьків? Яке прізвище маєш ти? Як звучить твоє ім’я та по батькові? У тебе є дяді чи тьоті? Як їх звати? У тебе є двоюрідні брати чи сестри? Як їх звати? Як звати твоїх бабусю та дідуся з татової сторони? Як звучить прізвище ім’я та по батькові твого тата? Як звати твоїх бабусю та дідуся з маминої сторони? Як звучить прізвище ім’я та по батькові твоєї мами?

Вихователь. Діти! Я запрошую вас розглянути родинне дерево (презентація). Тут зображена сім’я. Листочки – це ви діти, ваші братики та сестрички. Тонкі гілочки – ваші мами і тата. А міцний стовбур – ваші бабусі та дідусі. У кожної сім’ї своя родина, своє родинне дерево. То ж я запрошую вас створити своє родинне дерево, дерево вашої родини. Практична діяльність дітей. Діти складають родинне дерево своєї родини з допомогою моделювання ( маленькі кружечки – діти, середні – батьки, великі – бабусі і дідусі).

Вихователь. Сім’ї бувають різні: великі і маленькі. В народі кажуть: «Дерево міцне корінням, а родина – сім’єю». Людина без роду, як листок відірваний від дерева. У кожного з вас є своя родина. Свій родовід має знати кожен з вас. Діти! Як можна захистити свою сім’ю?

Вихователь. Колись у кожній українській оселі були обереги. Щоб у ваших родинах панували злагода і щастя, пропоную вам вибрати лише обереги і розмістити їх навколо вашого родинного дерева.

Дидактична гра «Обереги для родини».

Вихователь. Що ви хотіли б побажати своїй сім’ї? (побажання дітей).

Вихователь. Діти, погляньте, на килимку український віночок. Скільки красивих, яскравих стрічок, які заплітаються у віночок з українських квітів, всередині віночка карта України, нашої держави, бо кожна українська родина і ваша родина – це частинка України. Міцна щаслива сім’я – міцна країна.

Відеоролик на кліп пісні Тіни Кароль «Україна – це ти!». Діти разом з кліпом співають пісню

Вихователь. Нашу зустріч, мої малята, я закінчу словами з вірша: