Как убить Океанида в Genshin Impact — советы

Океанид в Genshin Impact — босс, который находится восточнее поселения Цин Цэ, на островке посреди озера. Это очень сильный противник. Некоторые игроки не знают как его победить. Рассказываем.

Как убить Океанида

Во время боя босс призывает на помощь монстров:

• Водных журавлей — атакуют с дальней дистанции;
• Водяных белок — шустрые враги, которые наносят большой урон хвостом;
• Водных кабанов — разгоняются и на огромной скорости бьют противника бивнями;
• Водяных жаб — после смерти взрываются;
• Водяных соколов — их можно победить только при помощи лука;
• Водяных крабов — атакуют вас пузырьками из воды;
• Водяных воробьев — эти монстры с высоты птичьего полета устремляются на вас, а затем взрываются и наносят повреждения слизью.

Одновременно босс способен призвать до пяти таких помощников — сосредоточьтесь сначала на одном и убивайте их по очереди. Если будете наносить понемногу урона разным врагам, монстры исцелятся и вы проиграете.

На сражение с Океанидом лучше всего взять следующих персонажей:

• Фишля;
• Лизу;
• Барбару;
• Ноэль или Цицы.

Первые два наносят неплохой урон, остальные лечат и обеспечивают защиту.

Як звати Океаніда

Океаніди (за грецькою міфологією) — Німфи, доньки Океану і Тефіди. Давній Титан Океан породив три тисячі доньок — Океанід і стільки ж синів — річкових потоків (Гесіод). Вони сполучалися з людським родом і були виховательками молодого покоління. Вони асоціювалися з незліченними річками південної Європи і Малої Азії, як і їх брати — річкові потоки. Гесіод перераховує більше 40 Океанід. Найбільш відомі Океаніди: Асія, Гесіона, Діона, Доріда, Калліроя, Клімена, Клітія, Клонія, Літа, Метіда, Озомена, Плейона, Персеїда, Стікс, Тіхе, Філіра, Харікло, Еврінома і Електра.
Мудра Океаніда Метіда була першою дружиною Зевса (Аполлодор). За віруваннями давніх греків, батько Океанід — це Титанічний потік, довколишній населений земний диск, річка у яку сідають Сонце і зірки, і з якої вони знов з’являється. На крайньому заході Океан омиває кордони між світом життя і смерті. Океан у грецькій міфології відомий своєю миролюбністю і добротою. Ці якості в більшості своїй були також успадковані і його доньками.

Океаніди. Міфологія Давньої Греції

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Менади («що безумствують») — вони ж — Вакханки, бессаріди. Їх жертвами ставали чоловіки, яких катували, піддавали насильству і вбивали.

Менелай — цар Спарти, син Атрея і Аеропи, муж Єлени, молодший брат Агамемнона. Менелай, за допомогою Агамемнона, зібрав царів на Іліонський похід і сам надав шістдесят кораблів.

Мнемон — слуга знаменитого Героя Ахілла. Фетіда попередила сина, що якщо він уб’є дитя Аполлона, то сам помре від руки бога. Єдиним обов’язком Мнемона було нагадувати господареві про це.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?

Меркурій — римський Бог торгівлі і спритності. У грецькій міфології йому відповідає … дізнатися

Веста — римська Богиня домівки. У грецькій міфології їй відповідає… дізнатися

Вулкан — римський Бог вогню і ковальського ремесла. У грецькій міфології йому відповідає … дізнатися

Океаніди: Історія найбільш таємничого народу Тейвату

Тейват населяє незліченна кількість різноманітних народів та рас, кожна з яких вирізняється поміж інших особливою рисою. Тут можна знайти і звичайних людей з різних націй, і загадкових милих мелюзин, подібних до драконів, і навіть таких чудернацьких істот як аранари! Серед усіх цих мешканців континенту є і герої нашої сьогоднішньої статті — елегантні й непорочні океаніди. Поспішіть ознайомитися з їхньою історією та лором окремих представниць!

УВАГА: Стаття містить багато сюжетних та інших важливих спойлерів, тому читайте на свій страх і ризик, якщо ще не пройшли “Маскарад винуватців” та розділ квестів “Слідом за Нарцисом”.

Тейват населяє незліченна кількість різноманітних народів та рас, кожна з яких вирізняється поміж інших особливою рисою. Тут можна знайти і звичайних людей із різних націй, і загадкових милих мелюзин, подібних до драконів, і навіть таких чудернацьких істот як аранари! Серед усіх цих мешканців континенту є також елегантні й непорочні океаніди. Вони відомі як фамільяри та шпигунки попередньої Гідро Архонтки — Еґерії, яка прагнула за їх допомогою об’єднати Тейват. Ці чисті водні духи прославилися тим, що, після смерті своєї володарки, відмовилися прийняти нову богиню й натомість розселилися по світу.

Як вони виникли? Яка в них історія? Відповіді на ці та інші питання ви зможете знайти в поданій статті. Приємного читання!

Поява та сутність

Розпочати розповідь про непорочних водних духів традиційно слід з народження та сутності.

З миті появи першої океаніди в світі пройшла незліченна кількість часу. З тієї пори до наших днів дійшла лиш легенда про появу цих чарівних водних істот:

За легендою лагідна Еґерія проронила першу сльозу, з якої народилася перша океаніда.

Першій океаніді було доручено збагнути всі форми життя: шукати розуміння широкого спектру видів і любити кожну істоту. Вона була роджена з моря життя та мала здібність до метаморфоз. Еґерія воліла використати цю силу аби викарбувати подоби живих створінь у її сутність, що поступово переросло в жагу до [створення] життя. Щойно вона набула достатнього розуміння людяності, перша сльозина впала з її лику в землю.

Таким чином, зі сліз спочатку першої Гідро Архонтки, а потім і першої океаніди, з’явився цілий рід озерян, як ще називають цей народ. Попри те, що існують деякі записи й підозри, що поява океанід передувала появі самої Еґерії та царя Рема з його Ремурією, версія з легенди — єдина, яку ми наразі маємо в грі.
Океаніди є чистими водними Елементальними істотами жіночої статі (адже про них завжди кажуть в жіночому роді), що мають розум та свідомість, близьку до людської. Вони виглядають як риби з крилами птахів і головами циклопів та обов’язково носять білу “раковину” на шиї, що, ймовірно, репрезентує життя у них.
Представницям виду властива значна диспропорція в когнітивних здібностях, спричинена різною тривалістю та навіть місцем життя. Результатом останнього є сильна різниця в досвіді й знань про світ у різних представниць виду.

“Деякі океаніди просто занадто дурні” — дослідник Інституту натурфілософії

Коли океаніда перебуває поза межами батьківщини, вона втрачає багато сил та розуму, які, втім, можна відновити. Основним джерелом набуття розуму для водних істот є злиття з різноманітними джерелами води; також деяку частину знань вони можуть черпати з відображення місяця у воді, просто вдивляючись у нього. Та все ж, найбільшим інтелектуальним смаколиком для Гідро дівчат є міміки, створені іншою океанідою.

Кількість озерян у Фонтейні й світі не стояла й не стоїть на місці: вони здатні розмножуватись. Для цього їм не потрібно ані спарюватись, ані знаходити собі партнерів:

Після набуття достатнього розуміння й емоцій, вони [океаніди] звертаються до Гідро Архонтки чи старшини за дозволом виконати. ем. штуку, результатом якої є їхній поділ на маленьких океанід.

Дійство це, як писав дослідник Інституту натурфілософії, дуже абстрактне, тож людям збагнути його складно. За однією з версій, в процесі такого “розмноження” ділиться не водяне тіло істоти, а її біла раковина, через що процес було названо “Поділ раковини”. За другою, океаніди народжуються з крапель води, наділених інтелектом та емоціями материнської особи. У третій спекуляції йдеться про можливий вислів, слово, ім’я, здатне змішати цикл Елементальних сил та спиратись на бажання, якого нема з чистоводними тілами океанід, дозволяючи новому життю прийти в цей світ. Четверта думка, що належить Катерпіллару, каже, що розмноження океанід здійснюється через уяву та мімікрію: коли океаніда шкодує про певні минулі події чи каїться, вона починає уявляти шлях, яким могла б тоді піти й уникнути журливих наслідків, таким чином даючи життя новій океаніді. Останнім способом була створена океаніда Енн з великої серії квестів про Інститут та Орден Нарцисового хреста: вона за сутністю є сумішшю свідомостей директорки Лірис та Мері-Енн, що мріяли про вічне життя у простому, казковому світі.

Про розмноження океанід можна довго думати й спекулювати, але що відомо точно — океанідам заборонено створювати Гідро міміків свого виду, як людям заборонено штучно створювати людей. Тобто, вони можуть створювати міміків-тварин, міміків-людей, але в жодному разі не океанід.

Новонароджені озеряни, на відміну від дорослих океанід, необізнані та невинні. У цьому вони нагадують людських дітей. Можна припустити, що Гідро ейдолони і є тими океанідами-немовлятами, адже вони також мають здібність набувати форм істот чи предметів різних видів, а також нагадують голову океаніди з двома недорослими крапельками-крильцями.

Окрім звичних нам океанід, у Фонтейні існував ще один рід подібних істот — озерицарі. Вони могли з’явитися дещо пізніше, вже під час правління Царя богів Рема.

У ті роки, коли землю вкривала золота пелена, чисті джерельні води мусили ховатися серед прихованих гірських потічків, у цих святинях народилися озерицарі. Ці лицарі присягалися своїм срібним риштунком захищати духів, рождених з чистої води, боронити їхніх товаришів, які також зберігають віру в єдину істинну купіль, чинячи опір всюдисущій золотій владі, що затулила небо та затьмарила сонце.

Здібності океанід

Як і будь-які представники інших рас чи видів, океаніди мають свої унікальні здібності, що можуть відрізнятись у слабших та сильніших озерян. Для виживання їм не потрібен ані кисень, ані їжа; до того ж озеряни здатні пересуватись будь-якими способами: і плавати, і літати, і навіть ходити в інших формах. При перших двох способах пересування вони рухаються зі значною швидкістю, а отже таким чином здатні долати великі дистанції за короткий час. Усі океаніди вміють говорити, проте цей дар може бути тимчасово втрачено під час довгих мандрівок до інших регіонів.

Найвизначнішою здібністю океанід можна вважати створення ними Гідро міміків, що можуть бути як тваринами, так і людьми. Океаніди з низьким рівнем інтелекту на таке, на жаль, не здатні: створювати інші форми життя з води вміють лише представниці виду з середніми чи високими розумовими здібностями. Потужні озеряни можуть створювати не лише бездумні оболонки, а цілих персонажів з води, як наприклад команда звірят у Аннапавзисі. Такі розумні й сильні Гідро жіночки, як Ідія, Родія чи Калліроя, можуть також мімікрувати в людей чи створювати їх або з Гідро ейдолонів, або з води: такі людські особини завжди мають синє чи блакитне волосся та сяйливі очі того ж кольору. Проте для останнього знадобиться не лише міць з розумом: людина або має потонути в руках океаніди, або океаніда має провести з людиною велику кількість часу та знати про неї все. Випадки перетворення озерян на таких людей (що, до речі, мають Гідро ауру, якщо дивитись на них Елементальним зором) дуже рідкісні.

Ще рідші випадки злиття двох океанід у одну, потужнішу істоту, що сприймається представницями виду здебільшого нормально й позитивно. Але якщо розумніша й сильніша океаніда зіллється чи вступить у контакт з дурнішою й слабшою, розум цілої істоти чи розумнішої стане “розколотим”, здеградує.

Окрім вищезгаданого, океаніди можуть керувати навколишніми водами й міняти їх. Так, Родія зробила воду навколо своєї пристані незносно гіркою, щоб вбити бідосю Ендору, яка здалась їй убивцею. Але разом із тим ці Гідро істоти дуже чутливі до змін води та навіть можуть відчувати емоції чи почуття, закладені в ній. Гірка вода з акваторії Родії, як було зазначено, ледь не вбила Ендору, а солодка вода з джерела Спринґвейла навпаки відновила її сили й дала життя; після смерті Архонтки Еґерії води Фонтейну змінилися на гіркіші, сповнені болю й ненависті, що не лишило озерянам ніякого іншого виходу, крім як покинути рідну землю (або коректніше воду).

Історія океанід

Історія озерян дуже довга й корінням може сягати часів до приходу Еґерії та появи Ремурії, та оскільки на початку ми вже розглянули легенду про створення океанід Еґерією, надалі будемо відштовхуватись від цієї події.

Після своєї масової появи в Тейваті, океаніди стали вірними послідовницями й фамільярами попередньої Гідро Архонтки. Вона зробила їх своїми шпигунками й розіслала по всіх водах континенту, аби ті об’єднували нації та людей, як вода об’єднує різні водойми континенту. Проте не всі озеряни вирушили за межі батьківщини:

Деякі океаніди просто занадто тупі, щоб виконувати доручення, пов’язані з континентальною водяною системою, тому лишаються в межах Фонтейну, де допомагають урівноважувати людські емоції.

Ті океаніди, що були більш-менш могутні, жили поруч із людьми в струмках, розкиданих по всьому світу, і сполучали таким чином води семи регіонів. Інші ж, менш освічені, лишились на теренах батьківщини і там доказували свою вірність Еґерії будь-якими способами. Вони полюбляли збиратися в Берилових горах та влаштовувати там пікніки з походами, допомагали людям.

Коли на ці землі прийшла влада Царя богів Рема, і Еґерію, ймовірно, було ув’язнено, з’явилися згадки про озерицарів — океанід, що присягли на вірність своїй богині.

. коли озерицарі й досі сновигали світом — якщо вірити лицарям, вони й досі були вірними духами гірських джерел та полонин, де ще не ступала людська нога, охороняли ті чисті, незаймані води…

Кажуть, куди б не вирушив Гармост Боецій, замість потоків природного нектару поставали водоканали імперії, а духи, уроджені з чистої води, зникли безслідно…

А також вбивала чи закріпачувала сім’ї деяких океанід, зокрема чи то озерицарки, чи то просто океаніди Еринії. Ця особа здобула милість Володарки безлічі вод чи Богині-матері, імовірно зібрала з собою інших озерицарів (чи просто океанід) та в ім’я Еґерії вирушила з ними на пошуки Непорочного Ґрааля. Цей артефакт був необхідний, щоб заплатити за невідомий гріх озерицарів, тож знайти його треба було за будь-яку ціну. Пізніше, завдяки їх чистим серцям й Ґраалю (у другій версії опису Величі ідилічних вод Ґрааль знайти не вдалося), Володарку безлічі вод було звільнено (у другій версії — ні) з невідомого ув’язнення та відновлено (мабуть на своєму троні).

Послідовниці Еґерії довго протистояли тиранові та піддавались гонитвам через жагу Рема до уникнення пророцтва, проте пізніше королівство все ж пало, і Богиня-мати стала новою володаркою фонтейнських терен. Озерицарі нарешті змогли скинути свої лати й повернутись до звичного, мирного життя.

Незадовго після падіння імперії, лицарі, що чинили узурпаторові супротив, здерли свої обладунки.

Після повернення влади до своєї богині, фамільяри Володарки амрити зажили звичним життям разом із людьми, продовжуючи виконувати свої обов’язки. І все було б чудово, якби одного разу океаніди та Гідро ейдолони не зажадали жити на суші.

Океаніди були зачаровані красою й романтизмом людей, і, бажаючи також самостійно пережити цей досвід, виразили Гідро Архонтці своє воління стати схожими на них.

Еґерія дуже хотіла здійснити бажання своїх дітей, та все ж як одна з Семи не мала повноважень для створення нової людської форми життя. Але з часом їй удалося знайти спосіб створення постійних гуманоїдних тіл для океанід: це можна було зробити з використанням сил Первозданного моря цієї планети.

Вона влила воду з Первозданного моря в жили океанід, у процесі створюючи людиноподібних міміків.

Таким чином з’явилися знайомі нам фонтейнці. Та ця витівка не обійшлася без заборон і негативних наслідків:

Проте коли фонтейнці вступали в прямий контакт з водою Первозданного моря, сила з їхніх тіл виковзувала з-під цих штучних обмежень та поверталась до свого джерела. В результаті їхні тіла розчинялися й поверталися до первісної форми океанід.

Окрім цього, Еґерія за скоєння первісного гріха (привласнення й використання сил Первозданного моря) разом із новоспеченою нацією була проклята Целестією й приречена на затоплення регіону водами цього ж моря.

Звісно, не всі океаніди пройшли ці метаморфози: були й ті, хто забажав лишити собі свою первісну форму, як Лірис, Родія, Ендора, Ідія, Калліроя, тощо. Вони продовжили допомагати людям й служити богині, Лірис навіть стала для цього директоркою Інституту Нарцисового хреста! Але і ця ідилія вічно тривати не могла.

500 років до початку подій в грі, у Хаенрії, а потім і в усьому Тейваті, сталася жахлива масштабна катастрофа, що зруйнувала під корінь першу націю та забрала безліч життів по всій планеті. Цей період став кінцем світу для всіх, і океаніди не стали виключенням. Деякі з них вирушили на подавлення сил Безодні та пошуки Гідро Архонтки в Піщаному анклаві (серед них була Лірис), але більшість з них не повернулись назад, океаніди були сильно розбиті тим, що їхня мати, їхня володарка стала амритою та більше не могла бути з ними. До Фонтейну з відомих океанід тоді повернулася Лірис, і то її ще більше розбило, коли вона побачила затоплені руїни свого інституту без діточок та Бейзіл.
Після приходу й смерті Елінаса, води Гідро регіону сильно забруднились і наповнились болем та ненавистю, що змусило всіх океанід, крім Лірис, тікати в інші землі. Але Родія припускає, що деякі озеряни, як вона, повтікали через небажання прийняти нову Гідро Архонтку Фокалорс, і хотіли “зберегти минулорічні мрії в сьогоденні”.

. Більшість Океанід загинули вслід за своїм богом, а ті, що зуміли вижити, не визнають жодного іншого божества.

Забруднені води Фонтейну перестали народжувати океанід, і замість чистих вишуканих істот у регіоні почали з’являтися осквернені фантазми.

На місці Океанід, які покинули землі Фонтейну, з водойм почали з’являтися дивні Елементальні форми життя.
Елементальні духи, які з’явилися після катастрофи, не володіють ані грацією, ані вродою Океанід. Тому їх і прозвали “оскверненними”. Попри те, що розчинені токсини давно очистилися, води Фонтейну більше ніколи не зможуть породити зі своїх надр нових Океанід. Втім, можливо, існують забуті водойми, які не пізнали впливу отрути.

Людиноподібні океаніди, що прийняли такий-собі дар Еґерії, почали називати себе фонтейнцями та потихеньку, покоління за поколінням, забувати свою справжню сутність. Оскільки такі люди все ще не могли розмножуватись звичним способом, про дітей все ще доводилося просити у Гідро Архонтки, через фонтан Люсін. Що більше часу проходило, то більше цей ритуал вважався за просту традицію, але саме прокляття небес і пророцтво народ пам’ятав завжди.

Відомі представниці

Родія — найпотужніша та найславетніша розвідниця, що зараз перебуває біля пагорба Вуван у Ліюе. Нею захоплювалось чимало океанід. Як і інші озеряни, вона пережила смерть Богині-матері та багатьох сестер, вирушила в паломництво до земель Піщаного анклаву, але, розчарувавшись долею Еґерії, вирушила в далекі края. Вона була проти ідеалів Фокалорс та не хотіла сприймати нікого, крім Еґерії, тож про повернення до Фонтейну і мови йти не могло.

Багато років Родія перебувала в своєму озері, насолоджуючись спокоєм, але одного разу до неї завітала інша геть ослаблена океаніда Ендора, яку та прийняла за вбивцю. Господиня ріки Бішвей перетворила її води на гіркі, бажаючи таким чином вбити прибульця, та все ж у неї не вийшло. Забруднення води повбивало всю рибу та принесло ґуральні “Світанок” купу проблем. Навіть після “порозуміння” з Ендорою та Мандрівником/ицею океаніда не перестала очікувати на осквернення чистих вод та лишилась невдоволеною.

Родія — одна з небагатьох океанід, що здатні набути форму людини чи створити людину-міміка. Вона вміє створювати різноманітних Гідро міміків, а також може маніпулювати водами й змінювати їх. Вона також могла випадково злитися з Ендорою та розколоти свій розум, але, на щастя, цього не сталося.

Ідія — ще одна не менш потужна океаніда з Велуріямового міражу, що здебільшого ходить у формі людини. Вона слідкує за цією місциною та за допомогою Гідро ейдолонів відтворює подоби відвідувачів оази. Після смерті Еґерії вона також стала вигнанкою та втекла до Сумеру, де зустріла легендарну Алісу. Відьма здійснила бажання водного духа бути відстороненою від усіх, послала її в пустельну частину Дендро регіону та надала їй у володіння цілий Велуріямовий міраж. Там вона приймала різноманітних гостей, що заблукали в пісках, проводила з ними багато часу та лишала їхні образи у вигляді міміків.

Ідія — також обна з небагатьох озерян, що ходить в подобі людини та створює їх самостійно, на основі спогадів та інформації.

Калліроя — фея джерела зі Спринґвейла, героїня книги “Серце чистих джерел” та дух, що допомагав мешканцям селища. Вона, як і усі інші озеряни, покинула Фонтейн після смерті Еґерії та в пошуках нового дому засіла у вищезгаданому джерелі. Мандрівка сильно виснажила океаніду, та й настільки, що вона втратила левову частку своєю мудрості та деякий час навіть не могла говорити. Але коли “джерельна фея” відновлювалась, вона почула плач малого хлопчика та почала його заспокоювати. Так почалась дружба Каллірої та старого Фінча. За дні, проведені в поселенні, Гідро жіночка допитливо спостерігала за всім навколо та постійно дивилась на місячне відображення у воді, аби відновити свої сили.
Однієї ночі океаніда нарешті заговорила з хлопцем, але тоді в ній і зародився страх, що колись це дитя виросте, постарішає і врешті помре, тому зближатися їй було страшно. Вона не розуміла людського кохання; також вона боялась розлуки.

Роки йшли, і за книгою одного дня океаніді довелось покинути селище. Проте нещодавно вона була в тому ж джерелі та допомогла Ендорі вижити й відновити сили своєю солодкою водою. Через малу океаніду вона передала Фінчу, щоб той жив далі та не зациклювався на ній.

Ще пізніше Каллірої вдалося набратись стільки сил, що їх було достатньо аби перевтілитись у людину. В такому образі вона брала участь у поетичному фестивалі в Ліюе, а потім — повернулася в Спринґвейл та подарувала вже старому Фінчу обіцяний в дитинстві поцілунок.
Варто ще згадати, що саме ця “джерельна фея” наділила Діону майстерними здібностями в сфері випивки.

Ендора — мала океаніда, що покинула Фонтейн після смерті Еґерії та шукала свою кумирку Родію. Ці пошуки відняли в неї велику частину розуму й сил, а сама Родія ледь її не добила, зробивши воду річки Бішвей гіркою. Тоді сильніша океаніда прийняла слабшу за вбивцю з Фонтейну та намагалася позбутись її, проте вищезгадана Калліроя не дала цьому статись та вилікувала бідосю солодкою джерельною водою. Врешті їй все ж удалося порозумітись із найславетнішою океанідою, та все ж остання лишилась похмурою, холодною та жорстокою.

Фокалорс, мабуть, океаніда номер один за відомістю й популярністю. Еґерія зробила її своєю правонаступницею, проте цей факт був для океанід, що не прийняли людську форму, пустим звуком. Вони так і не прийняли нову Архонтку, та навіть пов’язали появу негативних емоцій у воді з її приходом до влади.

могутня й владна океаніда в людському образі вирішила розділити себе на дві частини: божественну, в якій лишався дух Фокалорс; та смертну, що мала власний характер і була названа Фуріною. У новоспеченої богині був грандіозний план, що полягав у майстерній омані Небесного порядку задля уникнення пророцтва. Для його здійснення вона створила “Механічний трибун аналізу й винесення вироків”, що мав накопичувати Індемнітій до своєї страти за “первісний гріх”, та помістила божественну частину з гнозисом у нього. Фуріну ж океаніда прокляла безсмертям та доручила впрожовж 500 років грати роль Фокалорс на публіку, щоб ні в кого не виникло ніяких підозр щодо плану богині.

Фокалорс сподівалася, що після своєї смерті гріх фонтейнців буде покутувано, місце правителя Фонтейну й сили повернено їх законному власникові Невіллетту, а справедливість у регіоні встановлена. І її сподівання справдилися. Вона змогла уникнути покарання народу за фатальну помилку своєї Богині-матері та виконала всі цілі цієї затяжної кропіткої операції.
Врешті її стратив “Механічний трибун аналізу й винесення вироків” на очах у Невіллетта.

Лірис — найзагадковіша з усіх океанід. Вона була директоркою Інституту Нарцисового хреста й була прозвана “Червоною імператрицею” в однойменному Ордені. Лірис мала здібність розчиняти й вилучати людські волі, проте разом із цим була лагідна з дітьми притулку та була віддана своїй справі. Це може прозвучати іронічно, але її рівень інтелекту серед океанід був нижче середнього. Вона не дуже добре визначала причини й наслідки, навіть рахувати не вміла!

Під час катастрофи 500-річної давності, директорка вирушила до Піщаного анклаву разом зі своїми сестрами задля подавлення лиха й пошуків Еґерії, але більшість з тих океанід, Еґерія разом з ними, померли й не повернулися назад. Лірис у горі вирушила до рідного Інституту, проте й тут на неї чекало розчарування: будівля була зруйнована й затоплена, дітей розібрали прийомні сім’ї, а її правиця Бейзіл померла під час битви з Елінасом. Тоді Гідро дух почав блукати руїнами й згадувати минулі часи з бажанням їх повернути.

Одного разу директорку в такому стані помітили Рене де Петрикор і Жакоб інґольд, та почали запрошувати її вступити в Орден Нарцисового хреста. Жінка сумнівалась і відмовлялась, але це був не перший випадок. Пізніше до цих руїн приходила сама Мері-Енн із механічним Сеймуром та розмовляла з такою собі інститутською мамою. Такі розмови надихнули її створити свій світ з водяними героями й прекрасним сюжетом, що ми пройшли в розділі “Енн з Нарцисового хреста”.

Жакоб з Рене не переставали приходити до Лірис, та одного дня їм все ж вдалося затягнути її в свій Орден. Там Лірис мала свою роботу: вона розчиняла й вилучала людську волю з членів організації, тим самим роблячи їх “святими”. Плани Рене ставали все божевільніші, а з ними і експерименти. Щоб виграти для себе й тракого досліду трохи часу й відволікти від Ордену поліцейських, він послав у Елінаса Лірис, Жакоба та інших членів братства. Як ви вже мабуть знаєте, тоді всередині дракона стався потужний вибух, що спричинив не лише появу мелюзин, а й з’єднання свідомостей Мері-Енн Ґійотен та Лірис. Після цього Мері-Енн Ґійотен почала вважатись зниклою безвісти, і на світ з’явилася зовсім нова сутність — океаніда Мері-Енн, яку ми бачили в розділі “Енн з Нарцисового хреста.

Океаніда Мері-Енн звела свій власний уявний світ Аннапавзис серед руїн колишнього притулку та створила казку з героями-дітьми з нього. Сама вона оселилась у “Справжньому Аннапавзисі” та продовжувала жити в ілюзії, де Мері-Енн Ґійотен розповіла Лірис, щоб та уникала жорстоку реальність та просто чекала на повернення дітей з Інституту. До речі, Мері-Енн не знає, ким її слід вважати: Лірис чи, власне, Мері-Енн.

Малютка Енн, яка супроводжує Мандрівника/цю у серії квестів з Інститутом і Орденом Нарцисового хреста, була випадково створена з вищезгаданої ілюзії Мері-Енн. У неї є свідомість як Лірис, так і самої Мері-Енн. Ця хорошуля не вирізняється нічим, вона здебільшого просто героїня казки в Аннапавзисі.

Також неможливо не згадати про видатну озерицарку Еринію, про яку вже все було написано у розділі “Історія океанід: Епоха Ремурії”.

Ще не прочитав / не пройшов / не отримав / не знайшов

Вже прочитав / пройшов / отримав / знайшов