Хімія 7 клас – Попель П.П. – Академія 2015

> використовувати періодичну систему як джерело відомостей про хімічні елементи.

Атоми. Гіпотезу про те, що всі речовини складаються з невидимих і неподільних частинок — атомів, висунули ще давньогрецькі філософи. Наявність запаху деяких речовин вони пояснювали рухом атомів і дією па органи чуття, а процес розчинення — проникненням атомів однієї речовини між атомами іншої речовини.

Довести існування атомів вдалося лише в XIX ст. за допомогою складних фізичних експериментів. Водночас було з’ясовано, що атом не є суцільною, монолітною частинкою. Він складається з ядра і електронів. Одну з перших моделей атома — планетарну — було запропоновано в 1911 р. Згідно з нею ядро займає незначну частину об’єму атома, а електрони рухаються навколо ядра(с. 38, мал. 29), як планети навколо Сонця.

Електрон значно легший за атомне ядро. Він має негативний заряд, що є найменшим серед існуючих у природі. Тому величину заряду електрона фізики обрали за одиницю вимірювання зарядів найдрібніших частинок (крім електронів існують ще й інші заряджені частинки). Отже, заряд електрона дорівнює -1. Цю частинку позначають так: е – .

Ядро атома заряджене позитивно. Заряд ядра і сумарний заряд усіх електронів атома однакові за величиною, але протилежні за знаком. Тому атом є електронейтральним. Якщо заряд ядра атома становить +1, то такийатом містить один електрон, якщо +2, — два електрони і т. д.

Якщо атом збільшити до розмірів стадіону, то ядро виглядатиме, як вишнева кісточка.

Йот. Деякі атоми за певних умов можуть втрачати один або кілька своїх електронів. У цьому разі атом перетворюється на позитивно заряджену частинку. Інші атоми здатні приєднувати додаткові електрони й перетворюватися на частинки з негативним зарядом. Такі заряджені частинки називають йонами. Якщо атом втрачає один електрон, то утворюється йон із зарядом +1, а якщо приєднує два електрони, то заряд йона становить -2. Із протилежно заряджених йонів складається значна кількість речовин, зокрема кухонна сіль.

Хімічні елементи. Лтоми розрізняють за величиною заряду їхніх ядер.

Вид атомів із певним зарядом ядра називають хімічним елементом.

Атоми із зарядом ядра +1 належать одному хімічному елементу, із зарядом +2 — іншому елементу і т. д.

Поняття «хімічний елемент» застосовують для класифікації атомів. Із подібною метою, наприклад, запроваджено сорти фруктів, овочів, квітів тощо. Слід пам’ятати: хімічний елемент — не частинка і не речовина (так само сорт яблук — це не яблуко). Він не має агрегатного стану, густини, температур плавлення і кипіння, інших фізичних властивостей.

Нині відомо 115 хімічних елементів. Заряди ядер їхніх атомів становлять від +1 до +112, а також +114, +116 і +118.

Майже 90 елементів існують у природі, а решта (як правило, з найбільшими зарядами атомних ядер) — штучні елементи. їхні атоми добувають учені на унікальному обладнанні.

Ядра таких атомів є нестійкими й розпадаються.

Інформацію про поширеність хімічних елементів у довкіллі, рослинах, організмі людини ви знайдете після параграфа в тексті під заголовком «Для допитливих».

Назви хімічних елементів. Кожний елемент мас назву. Сучасні українські назви майже всіх хімічних елементів походять від латинських назв (табл. 1). їх пишуть з великої літери. Назви елементів використовують і для відповідних атомів.

Назви і символи деяких хімічних елементів

Як отримали свої назви хімічні елементи

Згадаймо походження назв хімічних елементів. Вісім з них – золото, срібло, залізо, мідь, свинець, олово, ртуть і сірка – відомі з доісторичних часів і тоді ж отримали свої назви. Назви елементів, відкритих у XVII, XVIII і XIX століттях, за рідкісним винятком (у російській мові – водень, кисень, кремній, сурма і вуглець), мають у європейських мовах одну мовну основу.

У ХХ столітті назви із загальною основою приймаються і багатьма азіатськими мовами, стають загальносвітовими.

Назви хімічних елементів утворені відповідно деяким принципам:

1) по характерним властивостям (азот – нежиттєвий, актиній – активний, аргон – недіяльний, астат – нестійкий, барій – важкий, бром – смердючий, водень – породжує воду, йод – фіолетовий, іридій – веселковий, кисень – складова частина кислот, криптон – прихований, ксенон – чужий, молібден – здатний писати на папері (подібно свинцю), неон – новий, осмій – пахучий, платина – схожа на срібло, радій, радон – випромінюючий, родій – рожевий, рубідій – темно-червоний, талій – зелений, технецій – штучний, вуглець – породжує вугілля, фосфор – світиться, фтор – руйнівний, хлор – жовто-зелений, хром – кольоровий, цезій – небесно-блакитний);

2) по природному джерелу (алюміній – від латинської назви квасцов, берилій – по мінералу берил, бор – по мінералу бура, вольфрам (по-англійськи «тангстен») – за однойменним мінералу, кадмій – за назвою цинкової руди, калій і кальцій – від арабської назви золи , кремній – від давньогрецького слова kremnos – «скеля», літій – від грецького слова lithos – «камінь», нікель – за назвою мінералу, сурма – від турецької назви порошку для чорніння брів, цирконій – по мінералу циркон);

3) по іменах древніх богів і героїв міфів або за назвами небесних об’єктів (ванадій, гелій, нептуній, ніобій, паладій, плутоній, прометій, селен, тантал, телур, титан, торій, тулій, уран, церій); назву «кобальт» походить від стародавнього імені злого духа рудокопів і металургів – кобольдов;

4) за назвою континенту, країни, міста, місцевості, річки (америцій – Америка, європій – Європа, германій – Німеччина, полоній – Польща, рутеній – Росія, францій – Франція, реній – річка Рейн , сюди ж відносяться: берилій, галій, гафній, гольмій, ітербій, ітрій, каліфорній лютецій, скандій, стронцій, тербій, єрбій).

У відповідності з першим принципом, як вважають, названий вісмут, в перекладі з давньогерманської «біла маса», а також індій – від назви барвника індиго. Вперше ж цей принцип був введений з відкриттям фосфору в 1669 році. Другий і третій принципи появи назв з’явилися приблизно лише через століття після першого, з відкриттям нікелю, вольфраму, а потім телуру і урану.

Четвертий спосіб найменування зобов’язаний своєю появою відкриттю в 1794 році ітрію. Найбільше число таких назв пов’язано зі Швецією, де було відкрито 20 елементів. Тільки по імені містечка Іттербю, біля якого в 1788 був виявлений мінерал бастнезіт, названі чотири елементи: ітрій, ітербій, тербій і ербій. Сюди ж треба додати гольмій – найменування його походить від латинської назви Стокгольма, і скандій, що отримав своє ім’я на честь Скандинавії.

У 1944 році новий хімічний елемент – кюрій – першим серед елементів був названий на честь учених – П’єра Кюрі і Марії Склодовської-Кюрі. З цих пір всі нові хімічні елементи, крім прометію, стали отримувати свої назви тільки у відповідності з двома пізнішими принципами – географічним та іменним.

По імені містечка Берклі, передмістя Сан-Франциско, з його радіаційної лабораторією імені Е. О. Лоуренса, а також штату, де розташований Сан-Франциско, названі синтезовані в 1949 і 1950 роках берилій і каліфорній. Імена видатних фізиків були увічнені в назвах «ейнштейній» (отриманий штучно в 1952 р.), «фермій» (1953), «менделевій» (1955). Нещодавно були названі імена нових елементів.

Елемент за номером 114 отримав назву «Флерова» (в честь Лабораторії ядерних реакцій імені Флерова), 116-й елемент тепер має назву «Лівермор» (в честь Ліверморської національної лабораторії). Скорочення нових назв хімічні єлементів – Fl і Lv. Ці назви пропонувалися науковими колективами, які першими отримали новий елемент і зуміли показати його хімічну індивідуальність.

Окремо стоїть технецій. Назва відображає штучне отримання цього елемента: нікчемні кількості технецію були синтезовані в 1936 році при опроміненні молібдену в циклотроні ядрами дейтерію. По-грецьки «технетос» і означає «штучний».