Гептрал ® (Heptral ® ) Лікарські препарати

фармакодинаміка . Адеметіонін, або S-аденозил-L-метіонін, — похідне амінокислоти метіонін. S-аденозил-L-метіонін (адеметіонін) — натуральна амінокислота, наявна практично у всіх тканинах і рідких середовищах організму. Адеметіонін, перш за все, діє як коензим та донор метильної групи у реакціях трансметилювання, що є невід’ємним метаболічним процесом у людини та у тварин. Перенесення метильних груп (трансметилювання) також є невід’ємним метаболічним процесом при будуванні подвійного фосфоліпідного шару в мембранах клітин та сприяє плинності мембран. Адеметіонін здатний проникати через ГЕБ. Процес трансметилювання за участю адеметіоніну є ключовим в утворенні нейромедіаторів ЦНС, включаючи катехоламіни (допамін, норадреналін, адреналін), серотонін, мелатонін та гістамін.
Адеметіонін також є попередником в утворенні фізіологічних сульфурованих (тіолових) сполук (цистеїну, таурину, глутатіону, коензиму А та ін.) у реакціях транссульфурування. Глутатіон, найпотужніший антиоксидант у печінці, відіграє важливу роль у печінковій детоксикації. Адеметіонін підвищує рівень печінкового глутатіону у пацієнтів з ураженням печінки як алкогольного, так і неалкогольного генезу. Фолієва кислота (фолати) та вітамін В₁₂ є невід’ємними конутрієнтами у процесах метаболізму та відновлення адеметіоніну.
Внутрішньопечінковий холестаз . Внутрішньопечінковий холестаз може бути одним з ускладнень гострих та хронічних захворювань печінки і може проявлятися незалежно від їх етіології. Цей патологічний стан характеризується зменшенням секреції жовчі гепатоцитами, що призводить до накопичення у крові речовин, які зазвичай виводяться за допомогою жовчі, зокрема білірубіну, солей жовчних кислот та ензимів.
Антихолестатичний ефект адеметіоніну забезпечується завдяки:
1) відновленню мікротекучості цитоплазматичних мембран шляхом адеметіонінзалежного синтезу мембранних фосфоліпідів (зменшення відношення холестерин/фосфоліпіди);
2) подоланню метаболічного блокування процесу транссульфурування та, відповідно, відновленню синтезу тіолових груп, які беруть участь в ендогенних процесах детоксикації.
Фармакокінетика. Абсорбція . У людини після в/в введення фармакокінетичний профіль адеметіоніну є біекспоненціальним та складається з фази швидкого вираженого розподілу у тканинах та кінцевої фази елімінації з Т_½ близько 1,5 год. Абсорбція при в/м введенні майже повна (96%), C_max у плазмі крові досягається приблизно через 45 хв після застосування. Після перорального застосування кишково-розчинних таблеток адеметіоніну C_max у плазмі крові є дозозалежною, становить 0,5–1 мг/л та досягається через 3–5 год після прийому разової дози від 400 до 1000 мг. Концентрація у плазмі крові знижується до початкового значення протягом 24 год. Біодоступність після перорального застосування підвищується, якщо адеметіонін застосовують між прийомами їжі. При пероральному застосуванні таблетки абсорбуються у кишковому тракті та значно підвищують концентрацію адеметіоніну у плазмі крові. Дослідження на тваринах за допомогою ізотопних методів підтвердили, що пероральне застосування адеметіоніну стимулює утворення метильованих сполук у печінці. Також підтверджено, що засвоєння адеметіоніну організмом відбувається типовими метаболічними шляхами, характерними для ендогенної сполуки (трансметилювання, транссульфурування, декарбоксилювання тощо).
Розподіл . Об’єм розподілу становить 0,41 та 0,44 л/кг маси тіла для доз адеметіоніну 100 та 500 мг відповідно. Зв’язування з білками плазми крові незначне і становить ≤5%.
Метаболізм . Реакції, які продукують, засвоюють та регенерують адеметіонін, називаються циклом адеметіоніну. На першому етапі цього циклу адеметіонінзалежна метилаза використовує адеметіонін як субстрат для продукції S-аденозил-гомоцистеїну, який потім гідролізується до гомоцистеїну та аденозину за допомогою S-аденозил-гомоцистеїн-гідролази. Гомоцистеїн, у свою чергу, піддається зворотній трансформації до метіоніну шляхом переносу метильної групи від 5-метилтетрагідрофолату. Зрештою, метіонін може перетворитися в адеметіонін, завершуючи цикл.
Виведення . У радіоізотопних дослідженнях при пероральному застосуванні радіоактивно міченого (метил 14 С) адеметіоніну у здорових добровольців виведення із сечею радіоактивної речовини становило 15,5±1,5% через 48 год та виведення з калом — 23,5±3,5% через 72 год, при цьому у стійких пулах залишалось інкорпоровано близько 60% речовини.

Показання Гептрал

• внутрішньопечінковий холестаз у дорослих, у тому числі у хворих на хронічний гепатит різної етіології та цироз печінки;
• внутрішньопечінковий холестаз у вагітних.

Застосування Гептрал

лікування може розпочинатися з парентерального введення препарату з подальшим застосуванням препарату у формі таблеток або одразу із застосування таблеток. Добову дозу таблеток можна розподілити на 2–3 прийоми.
Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи. Таблетки препарату Гептрал покриті спеціальною оболонкою, що розчиняється тільки в кишечнику, завдяки чому адеметіонін вивільняється у дванадцятипалій кишці. Для кращого всмоктування активної речовини та для повного терапевтичного ефекту таблетки слід застосовувати між прийомами їжі.
Таблетку препарату Гептрал слід виймати з блістера безпосередньо перед прийомом. Якщо таблетки мають інший колір, крім від білого до жовтуватого (через порушення цілісності алюмінієвої обгортки), рекомендовано утриматися від їх застосування.
Початкова терапія
Перорально : рекомендована доза становить 10–25 мг/кг/добу. Звичайна початкова доза становить 800 мг/добу, загальна добова доза не має перевищувати 1600 мг.
В/в або в/м : рекомендована доза становить 5–12 мг/кг/добу впродовж 2 тиж. Звичайна початкова доза становить 500 мг/добу, загальна добова доза не має перевищувати 1000 мг (для парентерального введення застосовувати препарат Гептрал у формі порошку ліофілізованого для р-ну для ін’єкцій у комплекті з розчинником).
Підтримувальна терапія. Застосовувати перорально 800–1600 мг/добу.
Тривалість терапії залежить від тяжкості та перебігу захворювання і визначається лікарем індивідуально.

Протипоказання

• підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату (див. СКЛАД);
• генетичні дефекти, що впливають на метіоніновий цикл та/чи спричиняють гомоцистинурію та/чи гіпергомоцистеїнемію (наприклад недостатність цистатіонін-β-синтази, дефект метаболізму вітаміну В₁₂).

Побічна дія

у ході клінічних досліджень адеметіонін застосовували близько 2000 пацієнтів. Найчастіше під час лікування адеметіоніном повідомлялося про головний біль, діарею та нудоту.
Про нижченаведені побічні реакції повідомлялося зі вказаною частотою в ході клінічних досліджень застосування адеметіоніну (n=1922), а також у спонтанних повідомленнях. Побічні реакції класифіковано за системами органів (згідно з MedDRA) та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Шлунково-кишкові розлади : часто — біль у животі, діарея, нудота; нечасто — сухість у роті, диспепсія, метеоризм, шлунково-кишковий біль, шлунково-кишкова кровотеча, шлунково-кишкові розлади, блювання, езофагіт; рідко — здуття живота.
Загальні розлади та реакції в місці введення : часто — астенія; нечасто — набряк, гіпертермія, озноб*, реакції у місці введення* 1 , некроз у місці введення* 1 ; рідко — нездужання.
Порушення з боку імунної системи : нечасто — гіперчутливість*, анафілактоїдні реакції* або анафілактичні реакції (наприклад гіперемія, диспное, бронхоспазм, біль у спині, дискомфорт у грудній клітці, зміни АТ (артеріальна гіпотензія, АГ) або частоти пульсу (тахікардія, брадикардія))*.
Інфекції та інвазії : нечасто — інфекції сечовивідних шляхів.
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини : нечасто — артралгія, м’язові судоми.
Розлади з боку нервової системи : часто — головний біль; нечасто — запаморочення, парестезії, дисгевзія*.
Психічні розлади : часто — тривога, безсоння; нечасто — ажитація, сплутаність свідомості.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : нечасто — набряк гортані*.
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини : часто — свербіж; нечасто — гіпергідроз, ангіоневротичний набряк*, алергічні шкірні реакції (наприклад висип, свербіж, кропив’янка, еритема)*.
Судинні розлади : нечасто — припливи, гіпотензія, флебіт.
*Побічні реакції, що спостерігалися частіше у спонтанних повідомленнях або не відмічалися у ході клінічних досліджень, класифіковані за частотою виникнення «нечасто» з огляду на те, що верхня межа 95% довірчого інтервалу для очікуваної частоти не перевищує 3/Х, де Х=1922 (загальна кількість добровольців у клінічних дослідженнях).
1 Стосується ін’єкційної форми препарату.

Особливості застосування

слід контролювати рівні аміаку у пацієнтів із прециротичною чи циротичною стадією гіперамоніємії, які застосовують таблетки адеметіоніну.
Оскільки недостатність вітаміну В₁₂ та фолієвої кислоти (фолатів) може спричинити зниження концентрації адеметіоніну, пацієнтам групи ризику (анемія, захворювання печінки, вагітність або можливість розвитку вітамінної недостатності внаслідок інших хвороб або способу харчування, такого як вегетаріанство) необхідно регулярно проводити аналіз крові для перевірки рівнів цих речовин у плазмі крові. Якщо виявлено недостатність, рекомендується прийом вітаміну В₁₂ та/чи фолієвої кислоти (фолатів) до або під час застосування адеметіоніну. У разі неможливості проведення зазначених досліджень пацієнтам групи ризику рекомендується застосування вітаміну В₁₂ та/чи фолієвої кислоти (фолатів) згідно з інструкціями для медичного застосування цих лікарських засобів (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, Метаболізм ).
Цей препарат не призначається для лікування депресивних розладів, але може застосовуватися для лікування внутрішньопечінкового холестазу у пацієнтів з депресивними розладами. Тому необхідно враховувати наведені нижче застереження стосовно пацієнтів, які отримують терапію антидепресантами.
Адеметіонін не рекомендується для застосування у пацієнтів із біполярними психозами. Повідомлялося про пацієнтів, у яких відбувся перехід від депресії до гіпоманії або манії при лікуванні адеметіоніном.
Опубліковане одне повідомлення про розвиток серотонінового синдрому у пацієнта, який застосовував адеметіонін на тлі прийому кломіпраміну. Хоча можливість взаємодії припускається теоретично, слід з обережністю застосовувати адеметіонін одночасно із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), препаратами та рослинними засобами, що містять триптофан (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пацієнти з депресією зазвичай перебувають у групі ризику щодо скоєння суїциду чи інших серйозних вчинків, тому потребують ретельного спостереження та постійної психіатричної допомоги під час лікування адеметіоніном з метою належного виявлення і лікування симптомів депресії.
Були повідомлення про короткотривалу появу або посилення відчуття тривоги у пацієнтів, які приймають адеметіонін. У більшості випадків у перериванні терапії не було необхідності. Іноді відчуття тривоги зникало після зниження дозування або припинення терапії.
Вплив на імунологічний аналіз гомоцистеїну . Адеметіонін впливає на імунологічний аналіз гомоцистеїну, результати якого можуть помилково вказувати на підвищений рівень гомоцистеїну в плазмі крові у пацієнтів, які приймають адеметіонін. Тому цим пацієнтам рекомендується застосовувати неімунологічні методи визначення рівня гомоцистеїну у плазмі крові.
Ниркова недостатність . Існують обмежені клінічні дані щодо застосування адеметіоніну у пацієнтів з нирковою недостатністю. Цим пацієнтам адеметіонін слід застосовувати з обережністю.
Печінкова недостатність . Фармакокінетичні характеристики не відрізняються у здорових добровольців та пацієнтів із хронічним захворюванням печінки.
Пацієнти літнього віку. Клінічні дослідження адеметіоніну не включали достатньої кількості пацієнтів віком від 65 років, щоб установити, чи є різниця у відповіді на лікування порівняно з молодшими пацієнтами. На основі наявного клінічного досвіду не виявлено відмінностей у реакціях на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами. Загалом підбір дози для пацієнтів літнього віку необхідно здійснювати обережно, зазвичай розпочинаючи з найнижчої рекомендованої дози, враховуючи підвищену частоту зниження печінкової, ниркової або серцевої функції, наявність супутніх патологічних станів та застосування інших лікарських засобів.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. У ході клінічних досліджень у жінок, яких лікували адеметіоніном у ІІІ триместр вагітності, не спостерігали будь-яких побічних реакцій. Адеметіонін слід застосовувати лише у разі нагальної потреби у перших двох триместрах вагітності.
У період годування грудьми адеметіонін застосовують лише тоді, коли потенційна користь від його застосування переважає потенційний ризик для немовляти.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. У деяких пацієнтів при застосуванні адеметіоніну може виникнути запаморочення. Пацієнтам слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами доти, поки не буде цілковитої впевненості, що терапія адеметіоніном не впливає на їх здатність виконувати зазначені види діяльності.
Діти. Безпека та ефективність застосування адеметіоніну у дітей не встановлені.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому в пацієнта, який застосовував адеметіонін на тлі прийому кломіпраміну. Тому, хоча можливість взаємодії припускається теоретично, слід з обережністю застосовувати адеметіонін одночасно з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), препаратами та рослинними засобами, що містять триптофан (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Передозування

випадки передозування адеметіоніну відзначали рідко. При передозуванні лікарі мають звертатися до місцевих токсикологічних центрів. Загалом рекомендоване спостереження пацієнта та застосування підтримувального лікування.

Умови зберігання

не потребує особливих умов зберігання. Зберігати в оригінальному блістері у недоступному для дітей місці.
Термін придатності . 3 роки.
UKR2190935

Кардіологічне лікарський засіб Бісопролол: як пити таблетки при високому тиску і інших захворюваннях серцево-судинної системи

У наш час у багатьох людей спостерігаються проблеми з серцево-судинною системою. Їм супроводжує нестабільне стрибкоподібне артеріальний тиск, тому пошук оптимального лікувального засобу залишається актуальним завданням.

Бісопролол – один з ефективних варіантів вирішення проблеми артеріального тиску. Однак перед застосуванням слід ретельно вивчити всі аспекти прийому цього серйозного лікарського засобу.

Свідчення

Бісопролол сприяє зниженню частоти серцевих скорочень, зменшує потребу міокарда в кисні і покращує надходження крові.

За рахунок цього і відбувається зниження артеріального тиску. У своїй основі препарат містить бісопролол фумарат.

Ефект після прийняття препарату настає через 1-3 години після приймання внутрішньо і зберігається протягом доби. Лікарі призначають даний засіб для лікування артеріальної гіпертензії, стенокардії, ішемічної хвороби серця, хронічної серцевої недостатності та інфаркту міокарда.

Крім того, Бісопролол приймають при тахікардії та порушеннях серцевого ритму. При наявності пролапсу мітрального клапана і аритмії, лікарі можуть призначити даний препарат. Можливе використання препарату при тиреотоксикозі.

Як приймати Бісопролол при високому тиску?

Високий тиск у людини може викликати безліч ускладнень, аж до інсульту та інфаркту. Тому призначати та обирати дозування, визначати спосіб застосування Бісопрололу повинен лікар, який зможе врахувати всі індивідуальні особливості пацієнта.

З питання про те, коли приймати Бісопролол – вранці або ввечері, лікарі віддають перевагу першому варіанту. Тому не слід пити його ввечері. Запивати ліки необхідно невеликою кількістю води. Не має значення як приймати Бісопролол – до їжі або після.

В середньому курс прийому становить близько 3 місяців. При дотриманні всіх рекомендацій лікаря тиск повинно стабілізуватися і встановитися на оптимальному рівні.

Дозування передозування і

Перед прийомом препарату слід усунути гостру серцеву недостатність. Курс лікування дуже тривалий, тому краще спочатку проконсультуватися з лікарем з приводу наявності у вас захворювань нирок і печінки.

Схема, як приймати таблетки Бісопролол:

Зміна дозування можлива тільки у разі доброї переносимості препарату. З 12 тижня його приймають на постійній підтримуючій основі. Протягом всього курсу необхідно ретельно відслідковувати зміни пульсу, рівень артеріального тиску й загальний стан організму.

Якщо при збільшенні дозування спостерігається погана переносимість ліків, слід провести поступове зниження дози.

Різко припиняти прийом препарату можна – необхідно плавне зниження дози, аж до відмови від засобу.

У разі передозування знижується серцевий ритм, знижується тиск, з’являється аритмія, і відбувається посиніння кінцівок.

Можливі труднощі з диханням, втрата свідомості і судоми. Спостерігається зниження артеріального тиску, бронхоспазм і гостра серцева недостатність. Після появи даних симптомів хворому необхідно припинити прийом препарату та прийняти адсорбент.

Після цього потрібно звернутися в лікарню, де проведуть всі необхідні заходи щодо нейтралізації передозування. У важких випадках ставлять тимчасовий кардіостимулятор. При сильному скороченні шлуночків призначають Лідокаїн. Якщо утруднене дихання, проводять інгаляції. При брадикардії потрібно внутрішньовенний введення Атропіну. Якщо спостерігається сильне зниження артеріального тиску, то внутрішньовенно вводять плазмозамісний розчин.

Взаємодія

Бісопролол заборонено приймати з Флоктафеніном або Султопридом.

Можливо виникнення тяжких алергічних реакцій при паралельному прийомі алергенів або їх екстрактів, а так само йодовмісних рентген контрастів.

Це призводить до зміни ефективності дії інсуліну і приймаються перорально гіпоглікемічних препаратів, а так само приховує прояв гіпоглікемії.

При взаємодії з Лідокаїном і Теофеллином може в деякій мірі підвищувати концентрацію. Найбільш це помітно при курінні тютюнових виробів. Недополяризующие міорелаксанти діють довше, так само як і антікоагулірующее дію кумаринів.

Помітно зниження артеріального тиску при прийомі Фенітоїну, анестезуючих газів, діуретиків, клонідину, гидралазина і гипотензинових лікарських засобів. Хворим, які приймають β-адреноблокатори, необхідне спостереження лікаря з-за істотного підвищення їх ефективності.

Прийом Бісопрололу разом з антиаритмічними лікарськими засобами підвищує ймовірність розвитку брадикардії, серцевої недостатності, зупинки серця та атріовентрикулярної блокади.

Можливе ураження центральної нервової системи при прийомі антидепресантів, етанолу, седативних і снодійних препаратів.

Необхідно почекати два тижні після прийому інгібіторів моноаминоксиадази. Прийом Сульфасалазину призводить до підвищення концентрації Бісопрололу, в той час як Рифампіцин знижує її.

При одночасному застосуванні Бісопрололу і Ніфедипіну може відбутися сильне пониження тиску. Якщо даний препарат приймається з нейролептиками, може виникнути різке уповільнення частоти серцевих скорочень. Одночасний прийом Бісопрололу та препаратів від мігрені може призвести до порушення периферичного кровопостачання.

Небажано поєднувати лікарський засіб з грейпфрутом – підвищиться зміст Бісопрололу в крові. Забороняється сумісно з препаратом вживати алкоголь. Це може призвести до втрати свідомості аж до летального результату.

Побічні ефекти

Більшість препаратів викликають різні побічні дії, до них можна віднести і Бісопролол:

• засіб може чинити вплив на центральну нервову систему, що проявляється у вигляді підвищеної стомлюваності, слабкості в тілі, головний біль і запаморочення, проблеми зі сном, нестабільного психологічного стану, короткочасної амнезії. Так само можливі появи галюцинацій, міастенії, астенії, парестезії кінцівок і тремор;
• існує ймовірність появи гіперглікемії у хворих на цукровий діабет;
• прийом Бісопрололу може порушити роботу органів чуття, призвести до проблем із зором – знизити виділення слізної рідини, викликати сухість та біль в очах або кон’юнктивіт;
• з боку травної системи є ймовірність блювотних позивів, болю у животі, діареї, зміни смакових рецепторів і проблем з печінкою;
• закладеність носа, труднощі з диханням, бронхо — і ларингоспазм – основні симптоми згубного впливу на дихальну систему;
• препарат може викликати алергічну реакцію, таку як висип, кропив’янка або свербіж шкіри. Можливі деякі проблеми з шкірою – сильне потовиділення і деякі симптоми псоріазу;
• ліки може негативно вплинути на серцеву функцію, порушити провідність міокарда, призвести до аритмії і болів в грудях;
• прийом даного препарату може спровокувати запаморочення, безсоння. Посилюється і серцева недостатність, знижується тиск. Якщо порушений кровообіг у кінцівках, з’являється кульгавість і поразка кінцевих артерій верхніх кінцівок. Може спостерігатися зниження статевого потягу у чоловіків.

Протипоказання

Якщо ви вболіваєте хоча б одним з перерахованих захворювань, лікар не призначить Бісопролол:

• новоутворення в легенях;
• брадикардія;
• друга або третя ступінь AB блокади;
• слабкість синусового вузла;
• артеріальна гіпертензія у важкій формі;
• цукровий діабет;
• бронхіальна астма;
• недолік лактози;
• гиполактазия;
• проблеми з кровообігом кінцівок;
• гостра форма патології серця, при якій проводиться інотропна терапія;
• шок кардіогенного характеру;
• синоатріальна блокада;
• рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія і гиперцальциемия;
• метаболічний ацидоз.

Препарат протипоказаний людям, що мають високу чутливість до хімічного складу лікарського засобу. Тим, кому прописані курси терапії з допомогою інгібіторів МАО, теж не рекомендується приймати Бісопролол.

Відео по темі

Чи можна пити Бісопролол ввечері? Чи можна приймати Бісопролол при зниженому тиску? Як приймати Бісопролол при тахікардії і високому тиску? Відповіді на відео:

Бісопролол – досить серйозний лікарський препарат, що володіє великим списком переваг, але не меншим переліком протипоказань і побічних ефектів. Слід точно дотримуватися дозування і періодичність прийому. Призначити препарат і скласти схему лікування може тільки професійний лікар. Самолікування категорично не рекомендується.

Серцеві таблетки Бісопролол – тривалість лікування та рекомендації щодо прийому

Бісопролол – це досить ефективний лікарський препарат, який лікує серцево-судинні захворювання: артеріальну гіпертонію, стенокардію та інші.

Цей унікальний склад володіє відмінним гіпотензивною дією, тому швидко знижує високий тиск.

Крім цього, він відрізняється швидким антиангінальною ефектом, тому зменшує високу частоту скорочень серця, яка з’явилася в результаті тахікардії.

Ліки відновлює пульс, якщо у пацієнта аритмія серця. Багатьом пацієнтам необхідно регулярно приймати Бісопролол, якщо вони страждають частими або тимчасовими нападами стенокардії, при яких можливі сильні больові відчуття в серці.

Однак кожна людина повинна точно знати, як довго можна приймати Бісопролол без перерви, щоб не погіршити стан здоров’я, тому консультація лікаря повинна бути обов’язковою до і під час лікування. Комплексне лікування за допомогою цього ліки призначають хворим, у яких гостра або хронічна форма хвороб щитовидної залози, до них відносяться гіпотиреоз, тиреотоксикоз та інші.

• 1 Як правильно пити Бісопролол і як довго можна приймати ліки?
• 2 Прийом ліків при вагітності
• 3 Можливі побічні ефекти
• 4 Що лікує Бісопролол?
• 5 Протипоказання
• 6 Переваги лікарського препарату
• 7 Особливі вказівки
• 8 Відео по темі

Як правильно пити Бісопролол і як довго можна приймати ліки?

Добова доза Бісопрололу для дорослої людини становить 1 таблетку один раз в день, п’ють препарат в ранковий час після їжі, запиваючи звичайною водою, не можна запивати його газованими напоями, кавою або чаєм.

Серцево-судинні таблетки Бісопролол

Моменти, як довго приймати Бісопролол, як припинити прийом лікарського засобу визначається тільки лікарем для кожного пацієнта виключно індивідуально. Лікар при цьому враховує протягом конкретної серцевої хвороби і стан здоров’я людини.

Максимальна доза даного препарату за одну добу не повинна бути більше 15 мг діючої речовини, що становить 2-3 таблетки. Якщо не дотримуватися правильного дозування при лікуванні, то у хворого можуть розвинутися вторинні ускладнення недуги.

Прийом ліків при вагітності

Цей препарат можуть призначити вагітній жінці у тому випадку, якщо для майбутньої мами користь вище, ніж ризики для життя малюка.

Щодо негативних наслідків на плід після прийому цих ліків, у малюка може бути внутрішньоутробна затримка росту, іноді брадикардія, гіпоглікемія, а також розлад дихання та інші негативні наслідки для здоров’я.

Щодо прийому таблеток під час годування груддю, потрібно пам’ятати, що Бісопролол виділяється з молоком матері, тому необхідно або переходити на штучне вигодовування малюка, або порадитися з лікарем, як правильно скасувати Бісопролол. Можливо, лікар зможе підібрати більш щадні медикаментозні засоби для лікування, при яких допускається годування груддю.

Можливі побічні ефекти

При прийомі препарату можуть виникнути різні побічні дії, серед яких зустрічаються: порушення сну, депресія, запаморочення, відчуття оніміння кінцівок, поколювання в шкірі.

З боку зорового апарату може відбутися порушення зору, кон’юнктивіт, зниження сльозовиділення. Крім цього, у хворого може розвинутися брадикардія, порушитися атріовентрикулярна провідність, з’явитися ортостатична гіпотензія.

Після прийому Бісопрололу може з’явитися закладеність носа, бронхоспазм, запори, нудота або блювання, діарея, в крові підвищується активність печінкових ферментів. Ліки може викликати висипання на шкірі, судоми, почервоніння або свербіж, м’язову слабкість, підвищену пітливість. У хворого іноді з’являється шум у вухах, відбувається короткочасна втрата пам’яті, випадає волосся, може збільшитися маса тіла.

При тривалому лікуванні цим препаратом у пацієнта виникають побічні реакції у вигляді частого запаморочення, головного болю, нудоти, блювання, сухість у роті, з’являється порушення сну, задишка, спостерігаються больові відчуття в животі, а також різні алергічні реакції у вигляді сильного свербежу, кропив’янки, почервоніння.

Якщо у хворого є хоча б один з перерахованих вище симптомів, необхідно обов’язково звернутися до свого лікаря з питанням про те, як скасувати Бісопролол.

Що лікує Бісопролол?

Так як препарат дає хороший гіпотензивний ефект, то у пацієнта нормалізується високий артеріальний тиск.

Завдяки дії антиангінального, усуваються прояви стенокардії, а також знижується частота скорочень серця.

Ліки часто призначають для комплексного лікування патологій щитовидної залози, особливо якщо у хворого розвинувся тиреотоксичний криза і гіпертиреоз.

Основні показання для призначення даного препарату — це ішемічна хвороба серця, хворобливі відчуття в області грудини, напади стенокардії, гострий період інфаркту міокарда, артеріальна гіпертензія на будь-яких стадіях розвитку, не ускладнена і неускладнена, вторинна і есенціальна гіпертензія.

Протипоказання

Перелік протипоказань для прийому ліків досить великий, наприклад, лікар не призначає його, якщо у хворого:

• тяжка форма бронхіальної астми;
• обструктивні захворювання дихальних шляхів;
• виражена синоатріальна блокада;
• гіперчутливість до бетаксололу;
• атріовентрикулярна блокада 2-3 ступеня;
• виражена гіпотонія;
• синдром слабкої синусового вузла;
• останні стадії порушення периферичного кровообігу;
• порушення периферичного кровообігу;
• призначено лікування разом з інгібіторами МАО.

Переваги лікарського препарату

Якщо порівняти Бісопролол з аналогічними бета-блокаторами, то він має масу своїх переваг.

Для того, щоб контролювати тиск достатньо приймати одну таблетку на добу, вночі і вдень ефективність ліків однакова.

Працює ліки незалежно від прийому їжі, тобто натщесерце або після їжі або навіть під час прийому їжі. Препарат не дає негативного впливу на здоров’я чоловіків, що доведено в ході проведення спеціального дослідження.

Так як Бісопролол є метаболічним нейтральним засобом, то не посилює обмінні процеси в організмі. Даний препарат призначають пацієнтам з діабетом другого типу, хворим у зрілому віці його прописують для постійного прийому, так як він має меншу кількість побічних дій, ніж його аналоги.

Особливі вказівки

Важливо знати не тільки скільки часу можна приймати Бісопролол, але і деякі інші нюанси.

Препарат з максимальною обережністю може застосовуватися при розвитку псоріазу, цукровому діабеті, а також при схильності людини до різних алергічних реакцій.

Якщо у пацієнта феохромоцитома, то призначають препарат після прийому альфа-адреноблокаторів.

До проведення операцій анестезіологу потрібно розповісти про прийом Бісопрололу. Якщо робота людини пов’язана з концентрацією уваги, то на час лікування краще побути вдома, так як можливе зниження швидкості психомоторної реакції.

Відео по темі

Коротко і інформативно про препарат Бісопролол: скільки часу приймати, механізм дії, показання і протипоказання:

Незважаючи на протипоказання і побічні дії, Бісопролол вважається самим широко поширеним препаратом для лікування серцево-судинних захворювань. Даний засіб є ефективним селективним препаратом групи бета-блокаторів і рідко викликає побічні реакції, більша частина хворих добре переносять і справляються зі своїми недугами. У питаннях про те, скільки можна приймати Бісопролол, лікарі враховують протягом конкретної серцевої хвороби і стан здоров’я людини. Багато пацієнтів, які регулярно приймали Бісопролол, знизили артеріальний тиск до нормального значення, в інших знизилася частота нападів стенокардії і симптоми серцевої недостатності. Ліки не впливає на стан і роботу гладкої мускулатури бронхів, рівень цукру і на вміст холестерину в крові. Препарат істотно покращує якість життя хворого і збільшує її тривалість.

Бісопролол

Інструкція по застосуванню:

Бісопролол – препарат, що застосовується при лікуванні захворювань серцево-судинної системи.

Форма випуску та склад

Бісопролол випускається у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою (по 10 шт. у контурних ячейкових упаковках, по 1 упаковці в картонній пачці; по 30 шт. в полімерних або скляних банках, по 1 банці в картонній пачці).

Активна речовина – бісопрололу фумарат, в 1 таблетці – 2,5 мг, 5 мг або 10 мг.

Показання до застосування

Бісопролол має антиангінальними (противоишемическими) властивості, які виражаються в здатності препарату зменшувати частоту серцевих скорочень та скоротливість міокарда, що дозволяє знизити потребу міокарда в кисні і покращує його постачання кров’ю.

Гіпотензивну дію (зменшення артеріального тиску) Бісопрололу обумовлено його здатністю знижувати загальний периферичний опір і зменшувати серцевий викид.

Застосування Бісопрололу дозволяє купірувати тахікардію, пригнічувати активність симпатичної нервової системи, знижувати артеріальний тиск, уповільнювати атріовентрикулярну провідність, що свідчить про антиаритмическом ефект препарату.

Діючою речовиною препарату є бісопрололу фумарат. Максимальна дія даного лікарського засобу спостерігається через 1-3 години після перорального застосування та зберігається протягом доби.

• Артеріальна гіпертензія;
• Стенокардія напруги;
• Ішемічна хвороба серця;
• Інфаркт міокарда (для вторинної профілактики);
• Хронічна серцева недостатність.

Також препарат ефективний при порушенні ритму (синусової тахікардії, надшлуночкової і шлуночкової екстрасистолії), аритміях на фоні пролапса мітрального клапана, тиреотоксикозі.

Протипоказання

Протипоказаннями до застосування Бісопрололу є:

• Атріовентрикулярна блокада II і III ступеня;
• Кардіогенний шок;
• Синдром слабкості синусового вузла;
• Брадикардія;
• Виражена синоатріальна блокада;
• Артеріальна гіпотензія;
• Фаза декомпенсації при серцевій недостатності;
• Хвороба Рейно, тяжкі порушення периферичного кровообігу;
• Обструктивні захворювання дихальних шляхів, в тому числі бронхіальна астма;
• Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази;
• Феохромоцитома;
• Псоріаз;
• Дитячий вік до 18 років;
• Період вагітності і лактації;
• Гіперчутливість до бисопралола фумарату.

Обережність при призначенні Бісопрололу необхідна при таких захворюваннях: цукровий діабет, метаболічний ацидоз, тиреотоксикоз, вазоспастична стенокардія, атріовентрикулярна блокада першого ступеня.

Додаткова консультація лікаря потрібно з приводу застосування Бісопрололу при строгій дієті і десенсибілізуючої (протиалергічною) терапії.

Спосіб застосування і дозування

Приймати Бісопролол рекомендується вранці, незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи водою.

Режим дозування визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта. Застосування Бісопрололу при стабільній стенокардії та артеріальної гіпертензії слід починати з 2,5-5 мг на добу з наступним збільшенням до 5-10 мг, не перевищуючи добової дози в 20 мг.

При хронічній серцевій недостатності застосування Бісопрололу можливо лише пацієнтами, які перебувають у стані стабілізації протягом останніх 6 тижнів. Протягом першого тижня такі пацієнти приймають 1,25 мг препарату 1 раз на добу. Другий тиждень препарат призначається по 2,5 мг на добу, третій тиждень – по 3,75 мг, з четвертого по восьмий тиждень – по 5 мг, з восьмий по дванадцяту тиждень – по 7,5 мг, після дванадцятої тижні добову дозу Бісопрололу збільшують до 10 мг.

Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю після початку прийому препарату протягом перших декількох годин повинні бути перевірені артеріальний тиск, провідність, частота серцевих скорочень на відповідність нормі. У разі якщо всі показники в порядку можливе подальше збільшення дози, якщо є відхилення – необхідна відміна препарату.

Максимальна добова доза Бісопрололу становить 20 мг, однак пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки і вираженою нирковою недостатністю не слід приймати в добу більше 10 мг. Відміняти препарат слід повільно, знижуючи дозу поступово.

Побічні дії

• Депресія, порушення сну, головний біль, запаморочення, галюцинації, відчуття оніміння, поколювання;
• Кон’юнктивіт, зниження сльозовиділення, порушення зору;
• Погіршення стану хворих з синдромом Рейно або переміжною кульгавістю (зазвичай на початку лікування);
• Брадикардія, ортостатична гіпотензія, порушення атріовентрикулярної провідності;
• Закладеність носа, бронхоспазм, задишка;
• Біль у животі, блювання, нудота, запори, діарея, підвищення активності печінкових ферментів у крові;
• Судоми, м’язова слабкість, моно — або поліартрит;
• Висипання на шкірі, почервоніння, свербіж, підвищена пітливість;
• Шум у вухах, випадання волосся, короткочасна втрата пам’яті, збільшення маси тіла.

Особливі вказівки

Бісопролол застосовують з обережністю при псоріазі (включаючи вказівки на псоріаз у сімейному анамнезі), цукровому діабеті у фазі декомпенсації, схильності до розвитку алергічний реакцій.

При феохромоцитомі прийом препарату можливий тільки після застосування альфа-адреноблокаторів.

Перед проведенням операцій про прийом Бісопрололу необхідно повідомити анестезіолога.

Препарат слід приймати з обережністю хворим, чия робота пов’язана з необхідністю високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Аналоги

• За активної речовини – Конкор, Біол, Арител, Корбис, Бисомор, Кординорм, Бисокард, Бисогамма, Тирез, Бидоп, Бипрол;
• За механізмом дії – Бетак, Лидалок, Атенолол, Корданум, Беталок, Бетакард, Вазокардин, Сердол, Веро-Атенолол, Небиватор, Небилет, Небіволол, Эгилок, Локрен, Метокард, Бревиблок, Невотенз, Метозок, Метопролол-Акрі.

Терміни та умови зберігання

Препарат відпускається за рецептом лікаря.

Термін придатності – 3 роки при температурі до 25 °C.

Бісопролол (2.5 мг, Борисовський завод медичних препаратів ВАТ) (Bisoprolol)

Інструкція

Торгова назва

Міжнародна непатентована назва

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою 2,5 мг; 5 мг і 10 мг.

Склад

активна речовина – бісопрололу фумарату – 2,5 мг; 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини – целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), опадрай II (у т. ч. спирт полівініловий, частково гідролізований, тальк, макрогол 3350, забарвлює пігмент білого кольору (містить титану діоксид Е 171), пігмент-барвник рожевого кольору (містить титану діоксид Е 171, кармін, Е 120, алюмінієвий лак на основі індигокарміну, Е 132, заліза оксид чорний Е 172) або забарвлює пігмент блакитного кольору (містить титану діоксид Е 171, алюмінієвий лак на основі індигокарміну, Е 132, алюмінієвий лак на основі хінолінового жовтого, Е 104).

Опис

Таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору – дозуванням 2,5 мг, блакитного кольору – дозуванням 5 мг, рожевого кольору – дозуванням 10 мг, з двоопуклою поверхнею, з рискою. На поперечному розрізі видні два шари – для доз 5 мг та 10 мг.

Фармакотерапевтическая група

Бета-адреноблокатори. Бета-адреноблокатори селективні. Бісопролол.

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Всмоктування і розподіл. Абсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax в плазмі крові спостерігається через 1-3 ч.

Зв’язок з білками плазми крові – близько 30%. Проходить через ГЕБ і плацентарний бар’єр, у незначній мірі, у незначних кількостях виділяється з грудним молоком.

Метаболізм і виведення. 50% дози метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. T½ – 10-12 ч. Близько 98% виводиться з сечею – 50% в незмінному вигляді, менше 2% – з жовчю.

Фармакодинаміка

Селективний β1-адреноблокатор. Зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (в стані спокою і при навантаженні). Надає гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дії. Пригнічує провідність і збудливість міокарда, знижує атріовентрикулярну провідність.

При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 міс.

Показання до застосування

ішемічна хвороба серця (стенокардія)

Спосіб застосування та дози

Таблетки слід приймати з невеликою кількістю рідини, не розжовуючи вранці до сніданку, під час або після нього.

Лікування повинно бути розпочато в основному поступово, з малих доз, які потім збільшуються. У всіх випадках доза повинна підбиратися індивідуально, враховуючи частоту пульсу і терапевтичний ефект.

Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (стенокардія)

Рекомендована доза становить 5 мг (1 таблетка 5 мг Бісопрололу) на добу. При необхідності добову дозу можна збільшити до 10 мг (1 таблетка 10 мг Бісопрололу) на добу. Збільшення дози допускається лише в окремих випадках. Максимальна добова доза – 20 мг.

Титрування. Лікування бісопрололом має бути розпочато з поступовим збільшенням дози наступним чином:

1-я тиждень 1,25 мг один раз на день. При гарній переносимості 2-я тиждень 2,5 мг один раз на день. При гарній переносимості 3-я тиждень 3,75 мг один раз на день. При гарній переносимості протягом 4-7 тижнів дозу збільшують до 5 мг один раз в день. При добрій переносимості дозу збільшують до 7,5 мг один раз на день протягом наступних 4 тижнів. При добрій переносимості дозу збільшують до 10 мг один раз в день в якості підтримуючої дози постійно.

Під час фази титрации необхідний ретельний моніторинг пульсу, артеріального тиску і ознак погіршення серцевої терапії.

Корекція дози. Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, має бути проведено поступове зниження дози.

При тимчасовому погіршенні серцевої недостатності, гіпотензії або брадикардії можна розглянути тимчасове скорочення або припинення лікування бісопрололом. При стабілізації стану хворого в кожному випадку для відновлення лікування необхідна титрация дози бісопрололу.

Дозу слід знижувати поступово, оскільки раптова відміна може призвести до різкого загострення захворювання. Дозу слід знижувати поступово (на 25% на тиждень).

Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки. Для пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця та порушенням функцій печінки або нирок легкого і середнього ступеня тяжкості підбір дози зазвичай робити не потрібно. Для пацієнтів з тяжкою формою ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) і пацієнтів з тяжкою формою печінкової недостатності добова доза не повинна перевищувати 10 мг бісопрололу.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози препарату не потрібна.

Побічні дії

Центральна нервова система

– запаморочення*, головний біль*

– астенія (у пацієнтів з ХСН), підвищена стомлюваність*

– астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією)

– галюцинації, нічні кошмари

– зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз)

З боку серцево-судинної системи

– брадикардія (у пацієнтів з ХСН)

– посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з ХСН)

– відчуття похолодання або оніміння в кінцівках

– виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН

– брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією)

– посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією)

– бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі

З боку кістково-м’язової системи

– реакції підвищеної чутливості, такі як шкірний свербіж, висип, гіперемія шкірних покривів

– алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загострення симптомів перебігу псоріазу або викликати висип псориазоподобную

З боку репродуктивної системи

– підвищення концентрації тригліцеридів і активності «печінкових» трансаміназ в крові (АЛТ, АСТ)

* У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з’являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.

Протипоказання

підвищена чутливість до бисопрололу або до будь-якого з компонентів препарату

гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стадії декомпенсації, яка вимагає внутрішньовенну терапію інотропну

атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (без електрокардіостимулятора)

синдром слабкості синусового вузла

важкі форми бронхіальної астми і хронічної обструктивної хвороби легень в анамнезі

пізні стадії периферичної артеріальної обтурирующей хвороби або хвороба Рейно

дитячий вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності і безпеки у даної вікової групи)

вагітність і період лактації

– гіпертонія або стенокардія з супутньою серцевою недостатністю

– діабет зі значними коливаннями рівня глюкози в крові; симптоми гіпоглікемії (наприклад, тахікардія, прискорене серцебиття або пітливість), які можуть бути замасковані

– триваюча десенсибілізуюча терапія

– периферична артеріальна обтурирующая хвороба (можуть збільшуватися скарги, особливо на початку терапії)

– пацієнтам, у яких в анамнезі є псоріаз, бета-блокатори (наприклад, бісопролол) повинні призначатися тільки після ретельної оцінки користі/ризику.

Лікарські взаємодії

На ефективність і переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарських засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийомі інших лікарських засобів, навіть у разі їх прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурного відпустки).

Не рекомендовані комбінації

Антиаритмічні препарати I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон). Може спостерігатися посилення впливу на час AV-провідності та збільшення негативного інотропного ефекту.

Блокатори кальцієвих каналів групи верапамілу і меншою мірою – з групи дилтіазему. Негативний вплив на скоротливість і AV-провідність. Введення верапамілу пацієнтам, які отримують терапію бета-адреноблокаторами, може супроводжуватися розвитком вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади.

Антигіпертензивні засоби центральної дії (наприклад, клофелін, метилдопа, моксонідин, рилменідин). Одночасне застосування антигіпертензивних препаратів центральної дії може додатково знизити симпатичний тонус центральної нервової системи і, як наслідок, зменшити частоту серцевих скорочень та серцевий викид, а також викликати вазодилатацію. Різке припинення терапії, особливо в умовах попередньої відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку ефекту рикошету (артеріальна гіпертензія).

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Блокатори кальцієвих каналів дигидропиридинового типу (наприклад, фелодипін і амлодипін). Не можна виключити, що поєднане застосування може збільшити ризик артеріальної гіпотензії та зниження насосної функції шлуночка у пацієнтів з серцевою недостатністю.

Антиаритмічні препарати III класу (наприклад аміодарон). Може спостерігатися посилення впливу на час AV-провідності.

Парасшлпатомиметики. Одночасне застосування може збільшувати час AV-провідності та підвищувати ризик розвитку брадикардії.

Бета-адреноблокатори, призначені для місцевого застосування (наприклад очні краплі для лікування глаукоми). Можливе потенціювання системних ефектів бісопрололу.

Інсулін та пероральні цукор знижують препарати. Посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.

Анестетики. Пригнічення рефлекторної тахікардії і збільшення ризику артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливі вказівки»)

Препарати наперстянки. Збільшення часу атріовентрикулярної провідності, зменшення частоти серцевих скорочень.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Можуть пригнічувати гіпотензивні ефекти бісопрололу.

Бета-симпатоміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін). Комбінація з бісопрололом може пригнічувати ефекти обох препаратів.

Симпатоміметики, що діють як на бета-, так і на альфа-адренорецептори (наприклад, норадреналін, адреналін). Комбінація з бісопрололом може посилювати альфа-адренорецептор-опосередкований судинозвужувальний вплив цих препаратів, що призводить до зростання рівня артеріального тиску і загострення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія більш імовірно при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.

Одночасне застосування антигіпертензивних препаратів або інших препаратів, що знижують артеріальний тиск (наприклад, трициклічних антидепресантів, барбітуратів, фенотіазинів), може збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО-В) можуть посилювати гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.

Особливі вказівки

Алергічні реакції: Як і у випадку інших бета-блокаторів, бісопролол може як збільшувати чутливість до алергенів, так і вираженість анафілактичних реакцій. В даних випадках адреналін не завжди може забезпечити бажаний терапевтичний ефект.

Дихальна система: При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних дисфункціях, які можуть супроводжуватися симптомами, показана супутня бронхолитическая терапія. У рідкісних випадках у пацієнтів з астмою може збільшуватися опір дихальних шляхів, що потребує підвищення дози β2-симпатоміметиків.

Загальна анестезія: У пацієнтів, які отримали загальну анестезію, бета-блокатори зменшують ризик аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу, інтубації та після операції. В даний час рекомендується продовжувати застосування бета-блокаторів периоперационно. Анестезіолог повинен бути поінформований про те, що пацієнт приймає бета-блокатори, оскільки можлива взаємодія з іншими лікарськими засобами, яке може призвести до брадиаритмії, ослаблення рефлекторної тахікардії, а також зниженою рефлекторної здатності до запобігання крововтрати. Якщо необхідно припинення терапії бета-блокаторами до операції, то воно повинно виконуватися поступово і бути повністю завершено приблизно за 48 годин до анестезії.

Феохромоцитома: Пацієнтам з феохромоцитомою бісопролол повинен вводитися тільки після блокади альфа-рецепторів.

Тиреотоксикоз: При лікуванні бісопрололом можуть бути не виявлені симптоми тиреотоксикозу.

Застосування бісопрололу може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.

Гіпертиреоз: при лікуванні препаратом симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть маскуватися.

Пацієнтам із зазначенням на псоріаз в анамнезі або в сімейному анамнезі бета-блокатори можуть бути призначені тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами

Бісопролол не впливав на здатність керувати автомобілем при дослідженні пацієнтів, які страждають захворюваннями коронарних судин серця. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати автомобілем або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.

Передозування

Симптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, виражене зниження артеріального тиску, хронічна серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми.

Лікування: промивання шлунка і призначення адсорбентів; симптоматична терапія: при розвиненій AV блокаді – в/в введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються ); при зниженні АТ – хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легенів – в/в плазмозамінні розчини, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну; при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – в/в діазепам; при бронхоспазмі бета-адреностимулятори інгаляційно. Гіпоглікемія: внутрішньовенне введення глюкози. Бісопролол погано виводиться з організму при діалізі.

Форма випуску та упаковка

По 10 таблеток поміщають в контурну ячейковую упаковку з плівки полівінілхлоридної по ГОСТ 25250-88 і фольги алюмінієвої друкованої лакованої по ГОСТ 745-2003.

По 3 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією для медичного застосування на державному та українською мовами поміщають у пачку із картону хром – ерзац.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці!

Термін зберігання

Не використовувати після закінчення терміну придатності.

Умови відпустки з аптек

Виробник

Відкрите акціонерне товариство «Борисовський завод медичних препаратів» (ВАТ «БЗМП»), Республіка Білорусь, Мінська обл., р. Борисов, вул. Чапаєва, 64, тел/факс: +375 (177) 734043

Власник реєстраційного посвідчення

Відкрите акціонерне товариство «Борисовський завод медичних препаратів», Республіка Білорусь (ВАТ «БЗМП»), Республіка Білорусь

Адреса організації, що приймає на території Республіки Казахстан претензії від споживачів щодо якості продукції (товару) і відповідальною за пострегистрационное спостереження за безпекою лікарського засобу

Відкрите акціонерне товариство «Борисовський завод медичних препаратів», Республіка Білорусь, Мінська обл., р. Борисов, вул. Чапаєва, 64, тел/факс: +375 (177) 734043,

адреса електронної пошти market@borimed.com

Таблетки Бісопролол – як правильно приймати препарат, і чим його можна замінити?

Застосовуються таблетки Бісопролол вже давно, їх вважають одним з найбільш ефективних препаратів групи бета-блокаторів. Рідко викликають побічні реакції, пацієнти відзначають суттєве покращення після прийнятого курсу. Склад ліки не впливає на роботу мускулатури бронхів, рівень цукру в крові, що особливо цінно при лікуванні діабетиків.

Що таке Бісопролол?

Розроблявся препарат Бісопролол для лікування гіпертензії і гіпертонії, він підтримує серце і судини після інфаркту, при ішемічної хвороби, хронічної серцевої недостатності. Допомагає відновити здоров’я при порушеннях серцевого ритму. Вимагає суворої дозування, яка залежить від діагнозу.

Таблетки Бісопролол – склад

Бісопролол відноситься до виборчих бета-адреноблокаторами, не має стимулюючої дії, стабілізує динамічність мембран, не є гормональним засобом, дуже швидко всмоктується в кров і знижує високий тиск. Випускається препарат у різних дозах – по 2,5, 5 і 10 мг, потрібну для пацієнта дозу, як і графік прийому, підбирає лікар.

В основі – однойменне речовина, доповнюють склад Бісопрололу такі компоненти:

• лактози моногідрат;
• целюлоза;
• повідон;
• магнієва сіль стеаринової кислоти;
• оксид заліза.

Від чого допомагає Бісопролол?

Призначення Бісопрололу – зниження високого тиску, зменшення активності реніну, що допомагає знизити потребу серцевого м’яза в кисні, зробити рідше частоту серцевих скорочень. Крім антиаритмічного, препарат має гіпотензивний ефект, зменшує викид крові, відновлює чутливість.

Основний перелік захворювань, що лікує Бісопролол:

Як працює Бісопролол?

Відповідь на питання, для чого потрібен Бісопролол, включає не тільки зниження високого тиску. Ліки допомагає купірувати тахікардію, уповільнюють атріовентрикулярну провідність. Таблетки підвищують опірність судин, вже через 1-3 дні пацієнти забувають про скачках тиску, показники стабілізуються.

Який механізм дії Бісопрололу:

1. Зменшує хвилинний об’єм крові.
2. Знижує активність реніну.
3. Пригнічує активність симпатичної нервової системи.

Бісопролол – показання до застосування

Прийняті показання до застосування препарату Бісопролол не обмежуються тільки гіпертонією, його призначають і при лікуванні патологій щитовидної залози, якщо їм супроводжують тиреотоксичний криза і гіпертиреоз. Рекомендується ліки при сильному серцебитті, болях у грудях, нападах стенокардії, ускладнення при підвищеному тиску.

Враховуючи доповнюють один одного компоненти, показання Бісопрололу можуть розширюватися, таблетки ще призначають при:

• ішемічної хвороби серця;
• надшлуночкової, шлуночкової екстрасистолії;
• аритмії;
• збої серцевого ритму;
• гіпертензії.

Бісопролол – протипоказання

Хоча Бісопролол вважається одним з найбільш ефективних ліків для зниження високого тиску, пити його можна не всім. З особливою обережністю призначають таблетки при міастенії, печінкової недостатності, діабеті, псоріазі. На питання, чи можна застосовувати Бісопролол пацієнтам похилого віку і людям, схильним до депресій, відповідь позитивна. Але процес повинен постійно контролюватися медиками.

Не можна приймати Бісопролол:

Має Бісопролол великий перелік та інших протипоказань:

• тяжка форма бронхіальної астми;
• синоатріальна блокада;
• підвищена чутливість до бетаксололу;
• синдром слабкої синусового вузла;
• важка ступінь порушень периферичного кровообігу;
• низький тиск;
• хронічна обструктивна хвороба легень;
• метаболічний ацидоз;
• збільшення маси і розмірів серця;
• феохромоцитома;
• кардіогенний шок.

Як приймати Бісопролол?

Правильне застосування Бісопрололу базується на грамотно підібраній дозі, при різних захворюваннях вона відрізняється. Тому не варто підбирати дозу самостійно, помилка може обійтися неприємними побічними ефектами. Ліки не потрібно розжовувати, але запивати необхідно, хоча б невеликою кількістю рідини.

Рекомендації, як правильно приймати Бісопролол:

• при ішемічній хворобі серця починають з 5 мг 1 раз на добу, поступово підвищуючи дозу до 10 мг;
• при гіпертензії, стенокардії стартують з 2,5 мг, потроху збільшуючи до 10 мг.

Щоб препарат не втратив ефективності, його потрібно правильно зберігати. Це має бути сухе і темне місце, запечатаний флакон залишається придатним близько 2 років. При лікуванні Бісопрололом важливо постійно контролювати частоту пульсу, показники тиску, періодично перевіряти вміст глюкози в крові.

Варто враховувати і такі нюанси:

1. У пацієнтів з бронхолегеневими захворюваннями препарат може викликати часті спазми.
2. Як і інші бета-блокатори, це ліки зменшує виділення слізної рідини, тому тим, хто носить контактні лінзи, потрібно закапувати частіше розчини, зволожуючі оболонку очей.
3. У людей похилого віку прийом Бісопрололу може спровокувати напади брадикардії або різке підвищення тиску. У таких випадках потрібно зменшити дозу.

Бісопролол – дозування

Стандартно добову дозу приймають відразу, лікарі рекомендують робити це вранці. В середньому при гіпертонії призначають Бісопролол від 5 мг, але порція може бути менше, з урахуванням віку і стану хворого. Максимально прийом ліків на добу становить 20 мг. Пацієнти з проблемами нирок або печінки приймають таблетки по спеціально розробленим графіком.

За особливою схемою приймають таблетки Бісопролол раз на добу і при хронічній серцевій недостатності:

1. У перший тиждень вживають по 1,15 мг.
2. У другу тиждень порцію збільшують до 2,25 мг.
3. На третьому тижні доза становить 3,75 мг.
4. На четвертому тижні п’ють по 5 мг.
5. З 8 по 12 тиждень призначається по 7,5 мг.
6. Після 12 тижня доза може підніматися до 10 мг, але за призначенням лікаря.

Як приймати Бісопролол – до або після їжі?

Зручний і прийом Бісопрололу, потрібно приймати лише 1 таблетку раз на добу, бажано в один і той же час. Краще робити це вранці, щоб дії препарату вистачило на весь день. З приводу того, приймати ліки до або після вживання їжі, лікарі відзначають, що різниці немає, таблетки діють ефективно у всіх випадках. Допустимо пити ліки навіть під час прийняття їжі.

Як довго можна приймати Бісопролол?

Тривалість курсу лікування, як довго приймати Бісопролол, визначає лікар, при цьому враховуються перебіг хвороби, стан здоров’я пацієнта, ефективність прийнятого кошти. Якщо не перевищувати дозу і дотримуватися приписів, реально обійтися без побічних ефектів або вторинних ускладнень. В середньому курс прийому становить близько 3 місяців, але тимчасові рамки визначаються індивідуально для кожного конкретного випадку.

Як перестати приймати Бісопролол?

Важливо знати, що і починати і закінчувати приймати таблетки Бісопролол потрібно строго за схемою. Якщо різко припинити лікування, виникає ризик спровокувати неприємні для організму наслідки. У середньому медики відводять на те, щоб плавно піти від прийому цього препарату, близько двох тижнів. Терміни можуть коригуватися з урахуванням стану пацієнта і його діагнозу.

Як проходить скасування Бісопрололу:

1. Дозування плавно скорочують з 10 мг до 1,25, скорочуючи дозу кожні 2-3 дні.
2. Весь перехід повинен займати від 10 до 14 днів.

Бісопролол – побічні ефекти

Навіть при відсутності протипоказань таблетки Бісопролол можуть спровокувати побічні дії. Особливо це характерно початку курсу у пацієнтів, які вперше стали приймати препарат. Найбільш часті прояви – зміна частоти серцевих скорочень, але з часом картина вирівнюється. А ось пацієнти із серцевою недостатністю можуть відчувати більш рідкісне серцебиття, ніж завжди.

Характерні для Бісопрололу побічні дії викликають таку реакцію з боку інших систем організму:

• слабкість, головний біль;
• депресія, сплутаність свідомості;
• розлад сну;
• тремтіння рук;
• гіпоглікемія;
• гіперглікемія;
• порушення зору, біль в очах;
• утруднене дихання;
• аритмія;
• різке зниження тиску;
• нудота, діарея;
• запори;
• проблеми з печінкою;
• спотворення смаку;
• сильна пітливість.

Частіше фіксуються побічні ефекти у таблеток від тиску Бісопролол при передозуванні. Так що, якщо препарат не надав відразу потрібного дії, не потрібно ковтати другу порцію, на всмоктування ліків необхідно час. При передозуванні необхідно одразу робити промивання шлунка і вводити симптоматичні засоби. Важливо знати перші характерні симптоми:

Бісопролол – побічні ефекти для жінок

Небезпечні побічні дії Бісопрололу для жінок фіксуються при вагітності, цей препарат призначають майбутнім мамам дуже рідко, але таке трапляється. Склад небезпечний тим, що може спричинити внутрішньоутробну затримку плода, тому, як мінімум, за 3 доби до планованих пологів прийом ліків припиняють. Якщо ж пологи почалися позапланово, коли скорегувати лікування не встигли, немовля тримають під особливим контролем педіатрів не менше 5 днів.

Як проявляються побічні дії препарату при вагітності:

Бісопролол – побічні ефекти для чоловіків

Досі спірним залишається питання, чи має Бісопролол побічні дії, небезпечні для чоловіків. За однією версією медиків, на чоловічій потенції негативно позначаються будь-які серцеві захворювання і гіпертонія, а препарат має до цього відношення. За іншою версією, Бісопролол пригнічує еректильну функцію.

Аргументи на користь другої версії полягають у тому, що препарат:

• уповільнює ритм серця;
• розслабляє гладку мускулатуру органів, що позначається на порушення;
• пригнічує виробництво тестостерону.

Чим замінити Бісопролол?

Бісопролол має багато позитивних аспектів – зручно приймати, не впливає на обмін речовин, на обмін холестерину і глюкози в крові, ефективно знижує тиск. Але при цьому не рідкісні випадки, коли потрібно рівноцінна заміна, і лікарі вибирають ліки з групи селективних бета-адреноблокаторів з аналогічним або іншим активним речовиною.

Чим можна замінити Бісопролол:

1. Арител – українського виробництва. Вважається повною заміною за складом і показниками. Але має більш широкий перелік протипоказань, в який входять аритмія, миготливі ефекти і бронхіальна астма.
2. Кординорм – препарат з Німеччини. Розроблений для лікування гіпертензії, нестабільного серцевого ритму, тахікардії, прибирає задишку, знижує потребу серцевого м’яза у кисні.
3. Біол – розробка швейцарських фахівців. М’яко приводить в норму тиск, утримує показники тиску в нормі близько доби. Прибирає біль у грудях, знімає відчуття нестачі повітря у пацієнтів.
4. Конкор – вітчизняний препарат. Теж вважається повною заміною Биспопрололу, але більш м’якої дії, знижує тиск, додатково налагоджує стан пацієнта при збої серцевого ритму.

Ентеросгель (Enterosgelum) Лікарські препарати

під терміном «ентеросорбція» зазвичай розуміють зв’язування різноманітних речовин, що у вільному вигляді містяться у просвіті ШКТ. Ентеросорбентом є препарат, що зв’язує різні молекули, але при цьому сам ніколи не абсорбується через слизову оболонку ШКТ, не потрапляє у кров та не піддається метаболізму (Howell C.A., 2019). Ентеросорбенти застосовують у різних клінічних ситуаціях, пов’язаних з екзо– чи ендогенною інтоксикацією, особливо якщо детоксикаційного потенціалу печінки та нирок недостатньо для отримання задовільного терапевтичного ефекту.

Як діє Ентеросгель ?

Ентеросгель — це кишковий адсорбент для перорального застосування, препарат, що застосовується для зв’язування різноманітних субстанцій у просвіті кишки (Howell C.A., 2019). Діючою речовиною Ентеросгелю є метилкремнієва кислота, також відома як поліметилсилоксан. У пасті для перорального застосування метилкремнієва кислота представлена у вигляді гідрогелю (розчинна водяниста суспензія (Gun`ko V.M., 2007)), а в капсулах — у вигляді ксерогелю (речовина, що висушена до стану порошку (Gun`ko V.M., 2007)) (інструкція МОЗ України). Ентеросгель широко застосовується вже більше 30 років у країнах СНД у пацієнтів будь-якого віку — від новонароджених до осіб похилого віку — при широкому спектрі патологічних процесів: від кишкових інфекцій до лікування побічних ефектів хіміо- та променевої терапії. В Європі препарат належить до класу ІІа медичних засобів та рекомендується як засіб симптоматичної терапії гострих кишкових інфекцій чи хронічної діареї за наявності синдрому подразненої кишки (СПК) (Howell C.A., 2019).
За своєю хімічною структурою Ентеросгель є інертною кремнійорганічною сполукою (інструкція МОЗ України) — поліконденсатом метилсилоксану. Поліметилсилоксан утворює пористі мікроглобули, які утворюють більші гідрогелеві частинки у разі змішування з водою у пропорції 70/30. Аморфний гель при цьому утворює унікальну пористу структуру із площею поглинання 150–250 м 2 на 1 г сухої речовини. Ентеросгель має унікальний профіль адсорбції, оскільки поглинає великі молекули (продукти незавершеного метаболізму, середньомолекулярні екзо- та ендотоксини), але при цьому менш активно адсорбує дрібні (наприклад молекули лікарських препаратів) (Howell C.A., 2019). Адсорбція відбувається не тільки у суспензії кишкового вмісту — препарат активно адсорбує токсини із крові завдяки достатній проникності мембрани капілярів кишкових ворсинок. Окрім того, він ефективно обволікає слизову оболонку ШКТ та перешкоджає розвитку ерозивних пошкоджень (інструкція МОЗ України).
Встановлено, що Ентеросгель ефективно адсорбує субодиницю В шига-токсину ІІ, токсин А та токсин В Clostridium difficile — екзотоксини, які найчастіше викликають діарею, а також жовчні кислоти (таурохолеву, глікохолеву, таурохенодеоксихолеву та глікохенодеоксихолеву) (Howell C.A., 2019).

Ентеросгель : досвід клінічного застосування

Ентеросгель показаний для симптоматичного лікування колітів, ентероколітів, діареї різної етіології, а також гастритів за умови зниження кислотопродукуючої функції (інструкція МОЗ України). Рекомендовано включати ентеросорбенти (зокрема Ентеросгель ) у схеми лікування сальмонельозу та дизентерії Флекснера (Nikolaeva L.G., 1993). Дослідження на щурах показали, що препарат сприяє зниженню колонізації патогенами парієтального шару стінки тонкої кишки та посилює елімінацію патогена (Nikolaeva L.G., 1994). При цьому доведено, що застосування ентеросорбентів не пригнічує формування сироваткових імунних комплексів та не впливає на їхню фіксацію до специфічних антигенів (Nikolaeva L.G., 1993).
Питання лікування діареї дуже актуальні, оскільки, за даними ВООЗ та UNICEF, кожного року в світі реєструється до 2 млрд випадків цього захворювання, близько 1,9 млн осіб (переважно у країнах, що розвиваються) гинуть від кишкових інфекцій. Причому захворювання зазвичай має короткочасний характер та регресує протягом декількох днів, а основним методом лікування є адекватна регідратація. Однак у деяких випадках її виявляється недостатньо, а тяжкість стану зумовлює звернення хворих за медичною допомогою. Медикаментозна терапія кишкових інфекцій в багатьох країнах включає кишкові адсорбенти, зокрема Ентеросгель . І хоча в клінічній практиці він застосовується вже більш ніж 30 років, у Європі він став доступним з 2011 р. (Howell C.A., 2019).
Ефективність, переносимість та безпеку Ентеросгелю оцінювали в рандомізованому контрольованому багатоцентровому прагматичному дослідженні у порівнянні зі стандартною терапією. На відміну від багатьох інших лікарських засобів, Ентеросгель практично не порівнюють із плацебо — це пов’язано з його специфічними органолептичними властивостями та гелеподібною структурою, які складно імітувати. У результаті дослідження встановлено, що при включенні у схему Ентеросгелю тривалість захворювання від початку до останнього водянистого випорожнення становить 25,3 год порівняно з 38,4 год для контрольної групи (скорочення тривалості діарейного синдрому на 56%) (Howell C.A., 2019).
Ентеросгель рекомендовано застосовувати у комплексній терапії вірусних гепатитів А та В (інструкція МОЗ України). Доведено, що включення ентеросорбента в схему лікування показане при інтоксикаційному синдромі, що розвивається внаслідок печінкової недостатності, холестазу зі шкірним свербежем та симптомами алергії (Vozianova Zh.I., 1990). Виробник також рекомендує включати препарат у схеми лікування токсичного гепатиту, холециститу, цирозу печінки та холестазу різної етіології (інструкція МОЗ України). Ентеросгель адсорбує жовчні кислоти, що також можуть бути причиною хронічної діареї у пацієнтів із СПК (Howell C.A., 2019).
Описаний доволі цікавий досвід застосування Ентеросгелю в комплексній терапії міокардитів ревматичного та неревматичного походження. Додавання до звичайної лікувальної схеми ентеросорбентів та лазерного опромінення крові дозволяє знизити дозу НПЗП та сприяє швидшій реабілітації пацієнтів (Ovcharova A.P., 1999).
Виробник рекомендує використовувати Ентеросгель для симптоматичного лікування алергічних реакцій, діатезів та нейродермітів (інструкція МОЗ України), особливо якщо вони пов’язані з харчовою алергією. Препарат ефективно зв’язує алергени у просвіті ШКТ. Однак слід враховувати, що він також здатний адсорбувати антигістамінні препарати, які застосовували перорально. Наприклад встановлено, що зі стандартної дози цетиризину 10 мг Ентеросгель адсорбує 5,7 мг (Howell C.A., 2019), що може позначитися на терапевтичному ефекті.
У 1988–1989 рр. було проведене дослідження, в якому доведені безпека та протизапальна активність Ентеросгелю , що використовувався як засіб ентеральної детоксикації для лікування септичних форм гострого гематогенного остеомієліту у новонароджених (Khanes G.S., 1991).
Ентеросгель рекомендовано застосовувати при опіковій хворобі та гнійно-септичних процесах, що супроводжуються інтоксикацією (інструкція МОЗ України). В експерименті доведено (Pasechka N.V., 1996), що тяжка опікова травма супроводжується реактивними змінами у тонкій кишці: порушенням процесів мембранного травлення та абсорбції поживних речовин. Ентеросгель сприяє підвищенню активності лужної фосфатази та збільшенню кількості ендоцелюлярних везикул ворсинчастого епітелію, що є еквівалентом покращення процесів мембранного травлення та кишкової абсорбції. Також встановлено (Naida I.V., 1993), що опікова хвороба супроводжується змінами детоксикаційної функції печінки. Це виявляється зниженням активності мікросомальної гідроксилази та деметилази, а також зростанням активності амінотрансфераз. Терапія ентеросорбентами сприяє стабілізації мембран гепатоцитів та підвищенню активності монооксигеназної системи, завдяки чому активуються природні механізми детоксикації та репарації, та знижується загальна летальність. За даними дослідників (Naida I.V., 1994), введення Ентеросгелю у схему лікування осіб похилого чи старечого віку з опіковою хворобою сприяє більш легкому перебігу захворювання, прискоренню регенерації шкірного дефекту та скороченню тривалості перебування в стаціонарі.
Ентеросгель рекомендовано застосовувати для передопераційної підготовки пацієнтів з онкологічними захворюваннями ШКТ. Препарат виступає як профілактичний засіб гнійно-запальних ускладнень, а також сприяє зниженню рівня білірубіну при пухлинній обтураційній жовтяниці (Kaban O.P., 2001).
Поліметилсилоксан знайшов застосування в торакальній хірургії: при проведенні радикальних оперативних втручань з приводу раку легені сорбентом обробляють плевральну порожнину для профілактики післяопераційного адгезивного плевриту (Shevchenko A.I., 1998). Повний ефект при цьому досягається у 23% пацієнтів, а частковий — у 48%, причому як при радикальному оперативному втручанні, так і при експлоративній торакотомії (Shevchenko A.I., 1997). Також існує досвід успішного застосування Ентеросгелю в абдомінальній хірургії — для лікування гнійного перитоніту (Burdeniuk I.T., 1999).
Поєднання лізоциму з поліметилсилоксаном чинить позитивний ефект при лікуванні гнійних ран м’яких тканин (флегмони, абсцеси): нанесення такої комбінації на ранову поверхню сприяє очищенню її від некротичних мас, активує грануляцію та епітелізацію, що в цілому сприяє скороченню тривалості лікування на 3–5 днів (Timofeev A.A., 1990). Окрім того, суміш поліметисилоксану з фуразолідоном та метронідазолом рекомендовано вводити в періодонтальні кишені у пацієнтів із генералізованим пародонтитом. Це сприяє скороченню тривалості реактивного запального процесу, ранньому розвитку кісткової тканини та регенерації кістки (Borysenko A.V., 1998).
Ентеросгель включали до схеми лікування постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС — препарат сприяє інтенсифікації виведення радіоактивного цезію 137 Cs з 17 до 40% протягом 20 днів (Stetsenko H.I., 1997).
Виробник також вказує на можливість застосування Ентеросгелю з метою дезінтоксикації при алкогольному чи наркотичному отруєнні, хронічній нирковій недостатності (як результат пієлонефриту, нефролітіазу, полікістозу нирок), а також у разі ранніх гестозів вагітних (інструкція МОЗ України).

Ентеросгель: особливості застосування

Ентеросгель дозволений до застосування у всіх категорій пацієнтів, включно із вагітними та новонародженими. Однак застосування препарату може бути обмежене при схильності пацієнта до закрепів, а також при гострій кишковій непрохідності (інструкція МОЗ України).
Курс лікування Ентеросгелем визначається поточною клінічною ситуацією. У разі необхідності допускається його тривале застосування (більше 1 міс) (інструкція МОЗ України).
Важливо, аби часовий інтервал між прийомом Ентеросгелю та інших препаратів, що приймаються всередину, становив не менше 2 год (інструкція МОЗ України).

Висновки

Ентеросгель є інертним ентеросорбентом, що не всмоктується в кров та не метаболізується в організмі людини. Він характеризується унікальними адсорбційними властивостями, безпечний, а його фізико-хімічні характеристики дозволяють застосовувати його навіть у новонароджених. Препарат активує детоксикаційну функцію печінки, оптимізує регенеративно-репаративний потенціал організму, а також добре поєднується із засобами підтримувальної терапії — про- та пребіотиками, імуномодуляторами, адаптогенами та фітопрепаратами (інструкція МОЗ України).