Встановлення паркану своїми руками: поради з монтажу

Встановлення паркану між ділянками необхідне власникам приватних будинків, котеджів, дачних будиночків. Внаслідок монтажу сусідам вдається повністю розмежувати свою та сусідську території. Крім того, споруда допомагає забезпечити захист свого земельного наділу від проникнення сторонніх.
Однак не всі готові наймати фахівців для установки паркану. З метою економії деякі домовласники вирішують побудувати загородження своїми руками. У такому разі важливо знати, як встановити паркан, адже цей процес складний і має багато нюансів. Але при правильному виборі матеріалів, точних розрахунках та дотриманні низки умов, наявності невеликого досвіду роботи з будматеріалами місія не видається нездійсненною.

Який матеріал вибрати для забору?

Перше питання, яке постає перед бажаючими поставити самостійно огорожу, який матеріал вибрати? І часом самостійно знайти на нього відповіді не вдається. Існує багато сучасних матеріалів, з яких можна виготовити надійну конструкцію. Якщо раніше, кілька десятків років тому, основним варіантом виготовлення був штакетник, то сьогодні вибір будматеріалів, придатних для паркану, широкий.
Як і який встановити паркан, залежить від вимог самих господарів та цілей, які вони переслідують. Одні хочуть убезпечити свої володіння від проникнення сторонніх осіб, іншим достатньо захистити територію від нескромних поглядів перехожих, а третім – не допустити небажаного самостійного виходу дітей за межі ділянки. З урахуванням цих особливостей виділяють такі види матеріалів:

1. Дерево – традиційний вибір для мешканців країн СНД. Вибір такого роду очевидний: матеріал добре піддається обробці, а установка в окремих випадках не потребує заливання фундаменту. При цьому існує кілька варіантів вартості – від бюджетного штакетника до дощок з модрини або екзотичних порід. Однак дерев’яний паркан має свої недоліки: служить конструкція недовго, при тривалих дощах розбухає, пліснявіє, через що вимагає періодичної обробки біозахисними складами.
2. ДПК – дерево-полімерний композит. Зовні виглядає як натуральне дерево, але завдяки пластику у складі стійке до негативних погодних умов та шкідників. Термін служби матеріалу – до 50 років.
3. Профлист – вибір сучасних практичних домовласників. Оптимальне поєднання вартості та якості зумовлює вибір на користь цього матеріалу. Оцинкована сталь, покрита в промислових умовах спеціальним полімером, здатна прослужити щонайменше 20 років. Установка відрізняється технологічністю та швидкістю монтажу порівняно із загородженнями з дерева. При цьому особливого догляду не потрібно. Недоліки – підвищений шум при сильному вітрі через парусність і схильність до механічних впливів – при ударі на листі залишиться вм’ятина.
4. Цегла – ідеальний матеріал для огорожі. Забір із нього може експлуатуватися десятиліттями. Однак через велику вагу конструкції потрібен ґрунтовний фундамент, дорожнеча та необхідність заливання якого зумовлюють низьку поширеність такого типу.
5. Сітка-рабиця – найбюджетніший варіант. Не забезпечує повний захист від проникнення небажаних гостей і часто використовується як тимчасове рішення. Ідеально підходить для огородження дачних ділянок. Виконує функцію опори для озеленення ділянки, при цьому не потрібне заливання фундаменту. Головний недолік – домовласники, які встановили такий паркан, постійно на очах у сусідів.

Способи кріплення

Методи кріплення повністю залежать від структури вибраного матеріалу. Зважаючи на те, що найпоширенішим варіантом для виготовлення є профнастил, йтиметься про паркани, виготовлені з використанням даного будматеріалу. Для того, щоб створювана конструкція мала необхідну жорсткість, могла витримувати тиск снігу взимку, протистояла поривам вітру, необхідно врахувати ряд нюансів перед тим, як встановити паркан із профнастилу. Головний з них – різноманітність методів кріплення та типів кріплення. Розглянемо найпоширеніші з них:

1. Саморези – найпоширеніший метод кріплення. Все що знадобиться в такому випадку – спеціальні шурупи зі свердлом, спеціальні шайби та пристрій для їх закріплення (шуруповерт).
2. Металеві заклепки – гарний та надійний матеріал. Однак його використання – більш трудомісткий процес, що потребує спеціального інструменту. З його допомогою необхідно стиковувати листи з балками. Даний тип кріплення визнаний надійнішим за саморізи.
3. Зварювання листів металу – використовується рідко, коли потрібно закріпити велику кількість листів. При встановленні здійснюється кілька точкових зварних швів. Цей метод визнаний менш надійним через схильність до швів корозії.

Необхідні інструменти

Перед тим, як встановити паркан, потрібно подбати про придбання інструменту та розхідників. Список необхідного для зведення огорожі залежить від типу обраного матеріалу. Як показує практика, можна обійтися і невеликим арсеналом. В окремих випадках достатньо підручних засобів, таких як молоток, пасатижі, пила, рулетка, дриль. У випадку, коли вибрано метод кріплення за допомогою шурупів, список необхідних інструментів може виглядати таким чином:

• спеціальні шурупи;
• шуруповерт;
• хомути;
• ножиці з металу або болгарка.

З усього перерахованого окрему увагу приділяють вибору саморізів. У першу чергу він повинен мати наконечник-свердло: вони краще входять в каркас з металу і забезпечують необхідну міцність. Такі самонарізи коштують недорого, і знайти їх легко можна в будь-якому магазині будматеріалів. Однак професіонали рекомендують використовувати спеціальні шурупи з ущільнювальною шайбою – покрівельні. Головки їх пофарбовані, і можна підібрати кріплення у колір огорожі. Це надає більше естетики. Крім того, шайба з ущільнювачем забезпечує найкраще прилягання матеріалу до стовпчиків та виключає корозію у місцях отворів у металі. Для виробництва покрівельних шурупів використовують сталь С1022, яка відрізняється підвищеною стійкістю до великих навантажень.

Особливості встановлення стовпів

Перед тим, як встановити паркан, займаються розміткою території та монтажем опорних стовпів. Роблять це за допомогою кілочків та натягнутого шнура. Спершу визначаються з місцем розташування кутових та кінцевих стовпчиків. Потім намічають розташування стовпів для хвіртки та воріт, потім розраховують розташування проміжних. При їх розмітці дотримуються кроку 2500 мм, а крок по осях повинен бути в межах 2500 ± 10 мм. За інших розрахунків правильно зібрати каркас не вдасться. Якщо немає можливості дотримуватись зазначеного кроку, то його необхідно зменшити до потрібного значення та обрізати прогони з урахуванням нового розміру кроку.
Після розмітки викопують ями для стовпів. Їхня підготовка залежить від типу ґрунту, на якому встановлюється паркан:

1. Пучинисті ґрунти – вимагають спеціальної підготовки для встановлення стовпа. Яма повинна мати розміри 800х800х1200 мм. При цьому глибина ями повинна відповідати глибині промерзання ґрунту в зимовий період (1000–1200 мм). Після цього в яму засипають пісок середньої фракції, який ретельно утрамбовують і рясно поливають водою. Через 48 годин починають буріння отвори для бетонування стовпа з глибиною закладення фундаменту від 1000 мм.
2. Піщані ґрунти – в цілому процес не відрізняється від описаного вище, проте глибина закладення фундаменту не менше 1200–1500 мм.
3. Площі з асфальтом або гравієм – глибина закладення фундаменту для стовпів – не менше 1000 мм.

У процесі встановлення стовпчиків приділяють окрему увагу послідовності:

• Починають з монтажу кутових та кінцевих стовпів, потім тих, що знаходяться в місцях зламу, для хвіртки та воріт.
• Між кутовими забірними стовпами натягують шнур по верхньому зрізу, щоб відрегулювати висоту.
• Після описаних маніпуляцій встановлюють проміжні стовпи. При цьому їх висота регулюється натягнутим шнуром, а відхилення від вертикальної осі регулюється за допомогою схилу або будівельного рівня.

Як поставити ворота та хвіртку?

Перед тим, як встановити паркан, необхідно розрахувати ширину отвору воріт та хвіртки. Перша визначається з урахуванням габаритів автомобіля: враховується ширина авто разом із дзеркалами, до якої додають 1000 мм додаткового (500 мм з кожного боку) простору. Потрібно бути уважним при розрахунках і не забувати про ширину опорних стовпів. Коли за проектом ворота ставлять окремо від хвіртки, потрібне встановлення трьох стовпів. Не можна упускати з розрахунків параметри зазорів між каркасом і опорними стовпами, між хвірткою та парканом з урахуванням обраної фурнітури та методу кріплення. Досвідчені майстри стверджують, що оптимальні розміри для воріт з хвірткою мають бути такими:

• проріз для воріт – ширина 4,5–5 м;
• хвіртки – ширина 120 см;
• висота воріт – 2,2–2,5 м.

Під час монтажу обов’язково враховувати зазор знизу – між нижнім краєм воріт та поверхнею землі. Він дозволяє нормально функціонувати воротам і хвіртці навіть при утворенні криги взимку, при високому сніговому покриві. Оптимальний зазор під воротами має бути в межах 15–30 см. Все залежить від місцевості, на якій встановлена ​​огорожа.
Перед тим як встановити паркан, визначаються розміром хвіртки, її розташуванням у воротах. Можливі наступні варіанти:

• Стулка воріт виконує роль хвіртки – найпростіший. Одна з стулок робиться меншого розміру і виконує роль хвіртки. Вимагає встановлення додаткової петлі та посилення каркасу.
• У середині воріт – каркас хвіртки у такому разі є підсилювачем воріт.
• Поблизу опорного стовпа – велика частина навантаження на опорний стовп, що утримує раму воріт та хвіртки.

Щоб хвіртка функціонувала нормально, важливо правильно встановити петлі:

1. Спершу петля приварюється на опорну стійку, а потім на каркас воріт. Відстань від краю рами стулки – 20–30 см.
2. Для того, щоб хвіртка відкривалася в обидва боки, петлю необхідно приварити до опори встик.
3. Профлист може монтуватися з одного або з двох боків огорожі.

Як встановити паркан на нерівному грунті?

У випадках, коли поверхня ділянки нерівна, необхідно перед тим, як встановити паркан, уважно розрахувати особливості монтажу. Існує кілька технологій, вибір яких залежить від ландшафтних особливостей. Так, найпримітивнішою, але й трудомісткою є вирівнювання поверхні за допомогою насипу. Попередньо вирівнюють поверхню, яку планується встановити паркан, і після цього здійснюється сам монтаж конструкції. Основний недолік – висока трудомісткість: щоб правильно та ідеально вирівняти поверхню, потрібно докласти багато зусиль та грошових витрат.
При сильній горбисті чудовим рішенням, як встановити паркан, є ступінчастий монтаж. Конструкція передбачає встановлення секцій огорожі на різній висоті. При цьому верхній край паркану розташовують так, щоб наступна секція була нижчою за попередню. Тут важливо правильно виправити усі секції. Вибір методу встановлення на нерівній поверхні визначається залежно від характеру ухилу:

1. Дільниці з малим ухилом вирівнюють. Для цього достатньо придбати необхідний матеріал, з якого споруджуватиметься насип (пісок, гравій).
2. З середнім ухилом – перепади рівня землі досягають 20 см. Вирівнювання за допомогою насипу в такому разі не підходить. Оптимальним рішенням є створення фундаменту, що має різну глибину та висоту цоколя. Для компенсації дефектів ландшафту допускається монтаж секцій паркану зі зміщенням (ступінчастий монтаж).
3. Земельні площі з великим ухилом, де різниця між окремими ділянками землі сягає 1 м, потребують ступінчастого закладання фундаменту. Ці роботи є складними та дорогими. Однак іншого виходу у таких ситуаціях не існує. Багато досвідчених господарів ще на етапі вибору ділянки для будівництва будинку враховують особливості ландшафту, щоб уникнути зайвих грошових витрат при зведенні житла та встановлення паркану.

Як себе поводити, якщо сусід поставив свій паркан на вашій ділянці

Паркан створює відчуття безпеки, а в наших широтах, паркани також покликані приховувати життя господарів від поглядів цікавих перехожих. З юридичної точки зору, огородження ділянки, в першу чергу показує межі володінь. Саме тому Юридичний ресурс «Протокол» пропонує розібратися, що робити, якщо згадані межі порушені сусідами, наприклад, якщо сусіди перенесли паркан, і які є «методи профілактики» такої проблеми.

Зміст:

Встановлення меж земельної ділянки

На сьогодні формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (далі – ДЗК).

Інформація в ДЗК вноситься на підставі документації землеустрою. Закон говорить, що розробниками земельної документації можуть бути тільки сертифіковані інженери землевпорядники, перелік яких можна знайти на сайті Держгеокадастра.

Обов’язковою частиною документації землеустрою є кадастровий план земельної ділянки.

Кадастровий план виготовляється шляхом проведення кадастрових зйомок. Кадастрові зйомки – це комплекс робіт, які виконуються вже згаданими сертифікованими інженерами для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка зокрема включає:

• геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
• погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
• відновлення меж земельної ділянки на місцевості.

Частиною документації із землеустрою, в разі формування земельної ділянки, є матеріали перенесення меж земельних ділянок в натуру (на місцевість).

Межа земельної ділянки – сукупність ліній, що утворюють замкнутий контур і розмежовують земельні ділянки. Таким чином, одна з ліній буде розділяти сусідські ділянки, а паркан між сусідами повинен стояти чітко на такій лінії.

Межі ділянки, точніше його поворотні точки, закріплюються на місцевості межовими знаками. Зразки таких знаків встановив ще в 2010 році Держкомзем, затвердивши своїм наказом № 376 від 18.05.2010 Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Держкомзему (далі – Інструкція). Згідно з Інструкцією виконавець земельних робіт може встановити три види межових знаків, на вибір замовника, згідно з такими нормами:

• металева труба діаметром 3-7 см заввишки 80-100 см з привареною в верхній частині металевою пластиною для написів;
• дерев’яний стовп діаметром не менше 10 см заввишки не менше 100 см з хрестовиною в нижній частині і верхньої основою 15х15 см і заввишки 20 см, у верхній частині стовпа робиться виріз для написів;
• конструкція, яка складається з чотирьох деталей: деталь 1 – металева марка у формі кола, деталь 2 – закладний дюбель, деталь 3 – фіксуючий стержень червоного кольору, деталь 4 – інсталяційний стовпчик.

У разі закріплення меж земельних ділянок, які збігаються з дорожніми спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні інсталяційний стовпчик може не використовуватись, а закладений дюбель встановлюється в отвір у твердій поверхні.

Незалежно від матеріалу межових знаків їх знищення заборонене. Більш того, за такі дії винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності відповідно до статті 56 Кодексу України про адміністративні порушення (далі – КУпАП). Покарання передбачене у вигляді штрафу. За порушення правил землеустрою, в тому ж числі за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, також передбачена адміністративна відповідальність, статтею 55 згаданого кодексу.

У перелік обов’язкових дій для визначення меж земельної ділянки, включено узгодження його кордонів з суміжними власниками та землекористувачами. Про це з сусідами підписується відповідний акт, а власнику ділянки передаються межові знаки на зберігання. Що безумовно є не тільки обов’язковою складовою земельної документації, а й важливим документом у можливій майбутній суперечці сусіда про межі ділянки. Тобто варто його зберегти, на випадок якщо сусід порушив межі земельної ділянки, які сам визнав.

Номінально власники земельних ділянок можуть вимагати від сусідів сприяння встановленню твердих меж. Яким чином вимагати, закон не встановив.

Резюмуємо, межі ділянки встановлюються не тільки на «папері», але і в натурі, а паркан між сусідами повинен знаходиться на встановленій межі (межах).

Паркан від сусідів

Здавалося б, встановлення паркану – справа не хитра. Але все ж скажемо декілька слів про вимоги до паркану між сусідами. Огорожа між сусідами заввишки не може перевищувати 2 м, а огорожа з боку вулиці – 2,5 м. Водночас суцільний паркан допустимий тільки за домовленістю між сусідами.

Відновлення меж земельної ділянки

Інструкція передбачила також варіант, коли знаки ненавмисно або спеціально були пошкоджені або перенесені, що може відбуватися не тільки внаслідок погодних умов та інших природних причин, а й в результаті суперечки між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Якщо межові знаки зникли, перемістились або стали невиразними, знову ж можна вимагати сприяння сусідів для їх відновлення.

Відновлення меж земельної ділянки здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою, яку варто ретельно пошукати в «засіках», адже в разі відсутності документації доведеться розробляти нову.

Відразу ж зазначимо, де знаходяться ці «засіки». Так, згідно з чинними нормативно-правовими актами, розробники документації із землеустрою зобов’язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Користуйтеся консультацією: Як покарати галасливих сусідів

Навіть, якщо документація розроблялася двадцять років тому, знайти її теж можливо. Згідно з Інструкцією, затвердженою наказом Держкомзему України від 04.05.99 № 43 земельна документація розроблялася у двох примірниках. Перший (з матеріалами польових вимірювань і обчислень) передавався в районні (міські) відділи (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, другий залишався у виконавця робіт.

Увага! У відповідності до Інструкцією, у разі неможливості виявлення дійсних меж, їхнє встановлення здійснюється за фактичним використанням земельних ділянок. Якщо не вдалося визначити межі за фактичним використанням, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Захоплення землі сусідами: куди звертатися?

Самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним порушенням, відповідальність за яке і покарання у вигляді штрафу передбачені статтею 53-1 КУпАП.

Якщо ж власнику земельної ділянки завдано значної шкоди, то винний може бути притягнутий до кримінальної відповідальності (стаття 197-1 КК України). Варто пояснити, що збиток вважається значним, якщо він в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Покарання передбачене у вигляді штрафу або арешту.

Стосовно питання «куди звертатися», то зазначимо, що якщо мова йде про кримінальний злочин, то необхідно повідомити в правоохоронні органи.

У всіх інших випадках треба звернутися в Держгеокадастр і / або його територіальні підрозділи, адже саме на цей орган покладено здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Що стосовно земельних суперечок .

Земельний кодекс України зобов’язує сусідів жити дружно і з дотриманням правил добросусідства, але, якщо сусід поставив паркан на моїй території, це істотно псує добрі відносини.

Тому відзначимо, що суперечки, що стосуються дотримання правил добросусідства та суперечки щодо меж земельних ділянок, наприклад, якщо сусід поставив паркан на загальній території, вирішують органи місцевого самоврядування.

Якщо ділянка розташована за межами населених пунктів, для вирішення земельної суперечки потрібно закликати відповідний територіальний орган Держгеокадастру.

Якщо ділянка у власності, то тільки суд може розглянути суперечку, що стосується володіння нею, користування і розпорядження.

Але в будь-якому випадку потерпіла сторона завжди може звернутися безпосередньо до суду.

«Мій будинок – моя фортеця», і свою фортецю, прийнято захищати парканом. Але захистити свою власність потрібно і в юридичному сенсі. Встановити межі ділянки, оформити свої права на неї. Ці завдання ви можете перекласти на плечі професіонала. А у випадку, якщо сусід зайняв частину земельної ділянки, яка належить вам, і ви хочете захистити свою територію за допомогою юриста, пропонуємо скористатися послугою “Тендер на юридичну допомогу” від юридичного порталу Протокол”.

Автор консультації: Марія Дунай