Віск: склад, властивості та застосування

Природа подарувала людині велику кількість найрізноманітніших корисних продуктів, серед яких є і бджолиний віск. Це унікальна речовина, здатна надавати комплексний вплив на організм. Про користь і шкоду воску ходять легенди. Склад воску дозволяє використовувати його в медицині та косметології. Природа завжди дає нам усім необхідне для підтримки здоров ‘я, і віск – один з тих компонентів, які не мають аналогів. Натуральний продукт унікальний, має безліч корисних властивостей. Він безпечний для дітей, вагітних, годуючих жінок. Що такого особливого в цьому продукті бджільництва?

• Як отримують віск
• З чого складається
• Як відрізнити справжній продукт від підробки
• У чому користь
• Де використовується
• Фізичні властивості
• Шкідники воску
• Застосування, лікувальні властивості
• Косметологія
• Застосування будинку
• Шкода продукту бджільництва
• Особливості зберігання
• Використання в медицині
• Приготування мазей
• У чому користь жування продукту
• Користь воску для дітей
• Бджолиний продукт і схуднення
• Користь для шлунково-кишкового тракту
• Як розтопити

Як отримують віск

Віск є унікальним продуктом бджільництва. Як і мед, нектар, прополіс, він володіє чудодійними властивостями. Виробляється в організмі робочих бджіл і виділяється на поверхню воскових дзеркалець, де застигає у вигляді воскових лусочок, які і служать матеріалом для сот. У різну пору року продукт має різний окрас. Навесні він білого кольору, а до осені стає жовтим, іноді темно-коричневим.

У чистому вигляді віск отримують методом перетопки. Для цього використовують пасічну сировину: обрізки вощини, соти, залишки сотень після вигонки меду, забрус. Для отримання воску використовують різні методи: водний, екстракційний, паровий і сухий. Незалежно від обраного методу, у складі воску залишаються всі корисні компоненти, через які він так високо цінується.

З чого складається

Продукт має складний склад, в якому понад півсотні компонентів і сполук. До складу воску входять такі речовини:

• складні ефіри – понад 70%;
• жирні кислоти – близько 15%;
• мінеральні речовини, каротиноїди, вітаміни – близько 2%;
• граничні вуглеводні – близько 10%;
• інші компоненти (вода, прополіс, пилок тощо) – до 5%.

Процентне співвідношення компонентів залежить від пори року і різновиду бджіл.

У складі воску є ефірні масла. Вони дозволяють зберігатися продукту тривалий час без змін його структури.

У хімічний склад бджолиного воску входить невелика кількість речовин, які забарвлюють продукт і надають йому аромат.

Вільні жирні кислоти представлені мелісовою, церотиновою і неоцеротиновою, монтановою, олеїновою. Вони сприяють розчиненню металів і вступають у реакцію з лужами.

У результаті взаємодії жирних кислот і спиртів утворюються складні ефіри. Зі спиртів до складу ефірів включено цетиловий, мирициловий та інші.

Під час кип ‘ятіння лужного розчину з воском відбувається омилення ефірів, їх розкладання. У результаті виділяються вільні жирні кислоти і спирти з одним атомом.

У хімічний склад бджолиного воску входять також вуглець, кисень і водень. У продукті міститься невелика кількість кисню порівняно з іншими речовинами. Через це при горінні та окисленні виділяється невелика кількість тепла.

Хімічний склад воску змінюється, але незначно. Це залежить від породи бджіл, місця утримання. У складі продукту, що виготовляється безжалісними бджолами, міститься близько 40% смол, близько 1% золи, а в продукті від жальних порід зольність становить близько 0.03%.

Як відрізнити справжній продукт від підробки

Найчастіше недобросовісні бджолярі пропонують підробку під виглядом воску. Відрізнити її від справжнього продукту просто:

• подивитися на колір – у справжнього продукту він варіюється в діапазоні від білого до темно-коричневого, за запахом нагадує мед або прополіс;
• на розрізі має матовий відтінок;
• при нагріванні бджолиний віск не змінює свого забарвлення;
• якщо взяти шматочок воску в руки і розім ‘яти його, то залишаться жирні сліди;
• якщо помістити віск у воду або спирт, віск опускається на дно, а підробка плаває на поверхні;
• деякі перевіряють справжній продукт, пожувавши його: справжній не прилипає до зубів.

Через унікальність складу віск коштує дорого. Якщо вартість товару нижча, ніж у інших бджолярів, то це підробка або неякісний продукт.

У чому користь

Склад бджолиного воску визначає його користь. Ця речовина має виражену бактерицидну дію, через що рекомендовано при запальних патологіях, опіках, пораненнях, виразках. Жування бджолопродукту сприяє зняттю запальних процесів у ротовій порожнині, ковтку.

Віск вважається хорошим натуральним сорбентом, що очищає організм не гірше активованого вугілля. При внутрішньому застосуванні він сприяє активації роботи травної системи, покращує перистальтику кишківника, а також нормалізує кишкову мікрофлору, лікує дисбактеріоз.

Найбезпечніше купувати віск у спеціалізованих магазинах, які торгують продукцією бджільництва. Також продається натуральний бджолиний віск в аптеці. А ось від покупок продукту на ринках варто відмовитися.

Де використовується

Через свій склад бджолиний віск отримав широке застосування в різних галузях діяльності людини: косметології, електротехнічної та харчової промисловості, фармацевтики.

У народній медицині він цінується за протизапальні властивості. На основі воску виготовляють мазі, що допомагають побороти застуду, дерматологічні хвороби. У косметології віск використовується в чистому вигляді, а також включають його до складу масок, лосьйонів, шампунів, кремів.

Фізичні властивості

Через вхідні до хімічного складу воску компонентів він може бути різного кольору: білий, жовтий, сіруватий, темно-жовтий. Віск не тоне у воді. При температурі + 15 градусів питома вага продукту становить близько 0.97. Температура плавлення продукту – 65 градусів, а застивання – 61 градус.

Натуральний бджолиний віск являє собою тверду речовину (при кімнатній температурі). При 30-35 градусах він розм ‘якшується, а при 50 – втрачає тверду структуру. При 100 градусах бджолопродукт розплавляється, причому емульсія води руйнується, утворюючи білу піну на поверхні. Кипіння воску настає при температурі понад 300 градусів.

Шкідники воску

У бджолопродукті міститься велика кількість теплової енергії, необхідної для деяких видів комах, що мають здатність розщеплювати жири і віск. Ця унікальна здатність має, наприклад, воскова моль. Вона розвивається в гніздових сотах, в пасічній суші, мерві. З воску ці шкідники отримують вуглеводні речовини, а з перги, лялечкових коконів і бджолиного розплоду – азотисті корми.

Застосування, лікувальні властивості

Про унікальний склад і застосування воску відомо з давніх часів. Тисячі років тому люди вже знали про користь цього продукту. У Стародавньому Єгипті жреців і вель^, як відомо, бальзамували. Тіла ретельно обмивали і загортали в пелени, широкі лляні смуги, просочені камеддю і смолами. Для цієї роботи потрібно як мінімум п ‘ятнадцять різних речовин, в тому числі і бджолиний віск – їм покривали вуха, очі, ніс, рот і розріз, зроблений бальзамувальником. Рецепти застосування бджолиного воску передавалися від одного покоління іншому. Зараз продукт бджільництва використовують у різних галузях.

Косметологія

Застосування бджолиного воску в косметології широко. Властивості цієї речовини дозволили створювати корисні продукти, здатні прибирати шкірні висипання, покращувати зовнішній вигляд шкіри, зберігати молодість. З ним виготовляють маски для обличчя, що сприяють поліпшенню зовнішнього вигляду шкіри, а також різні бальзами і креми, які прибирають прищі. У промислових масштабах виробляють креми для рук на основі бджолиного воску. Засоби для тіла сприяють збереженню молодості шкіри.

У косметології продукт бджільництва застосовується давно. Його цінують за високий вміст вітаміну А та інших мікроелементів, які надають комплексний сприятливий вплив на клітини шкіри.

Будинки з воском готують різні маски. Для запобігання зморшкам необхідно взяти сік половинки лимона, дві ложки меду і стільки ж воску. Склад наносять на шкіру обличчя перед сном. Маску тримають двадцять хвилин, потім видаляють теплою водою.

Чистий віск допомагає впоратися з чорними точками. Для їх видалення засіб підігрівається і наноситься на шкіру тонким шаром.

Щоб відбілити шкіру, віск змішують з лимонним соком і блакитною глиною в рівних пропорціях. А засіб із соку лимона і бджолопродукту допомагає зволожити шкіру.

Застосування будинку

Унікальний склад і властивості бджолиного воску дозволяють використовувати його не тільки в промислових цілях, але і вдома. Рецептів його використання багато, ось деякі з них:

• Матерям, що годують, рекомендується втирати віск у зону молочних залоз. Це сприяє поліпшенню вироблення молока.
• При виникненні патологій ротової порожнини, запальних захворюваннях десен, рекомендується розжовувати невеликі порції воску. Вони допомагають зняти біль, а вхідні до складу компоненти чинять антибактеріальний вплив на патогенні мікроорганізми. Також продукт бджільництва робить позитивний вплив на стан емалі, відбілюючи її.
• При болях у спині, попереку, проводять втирання воску в проблемні зони. Для цього готують спеціальні склади, до яких входять додаткові компоненти.

Є й інші способи застосування продукту. Його навіть використовують для обробки взуття, для надання блиску автотранспорту, для захисту металу від корозії. З нього виготовляють свічки. За допомогою воску лікування деяких видів патологій проходить швидше.

Шкода продукту бджільництва

Віск не має протипоказань до застосування, крім випадків індивідуальної непереносимості. У його складі є невелика кількість пилку, нектарину. Якщо у людини є алергія на ці речовини, то ймовірна реакція на віск. Щоб дізнатися, чи буде алергія, рекомендується трохи воску або речовини з його вмістом нанести на тильну сторону руки. У разі алергічної реакції шкіра стане гіперемованою.

Особливості зберігання

Воск тривалий час зберігає свій стан і корисні властивості. У косметологічних цілях його рекомендується застосовувати не більше трьох років, а ось у побуті термін придатності продукту не обмежений. Зберігають його в сухому, темному місці. Найкраще без доступу повітря і сторонніх запахів, оскільки продукт здатний вбирати їх у себе.

Використання в медицині

Ще з часів відомого перського вченого і лікаряча Авіценни відомо про застосування бджолиного воску в медицині. У ті часи його рекомендували дітям, жінкам і чоловікам незалежно від віку і для лікування різних хвороб, а також в якості засобу, що підвищує імунітет. Завдяки своїм особливим фізичним і хімічним властивостям і складу, віск знайшов своє застосування майже в кожній галузі.

Приготування мазей

У народній медицині на основі бджолиного продукту готують різні мазі, що допомагають у лікуванні ран. Рецептів приготування коштів безліч, і ось деякі з них:

• Для засобу знадобиться 100 грамів оливкової олії, 20 грамів смоли сосни, 15 грамів воску, ложка вершкового масла. Все змішується і підігрівається на слабкому вогні. Склад зберігається в холодильнику в скляній тарі. При наявності ран мазтю змащують хвору ділянку.
• П ‘ятдесят грамів воску і сто грамів оливкової олії кип’ ятять на повільному вогні. Готовий склад остужають. Зберігають у холодильнику. Застосовують для загоєння саден, ран.

Є мазі, що допомагають від мозолів. Для приготування такого засобу необхідно взяти 50 грамів прополісу, свіжовижатий сік одного середнього лимона і 40 грамів воску. Склад нагрівається до повного розчинення воску. Засіб прикладається до мозолів щодня.

При поліартриті готують засіб з підігрітого воску і меду. Склад накладають на марлю і прикладають до хворого місця. Зверху марлі накладається целофан, теплий шарф. Компрес тримають півгодини. Досить раз на день робити цю процедуру. Тривалість лікування – два тижні, потім робиться перерва.

У чому користь жування продукту

Відомо про застосування бджолиного воску в народній медицині для лікування гаймориту, сінної лихоманки, астми, для очищення дихальної системи, при патологіях ротової порожнини. Зазвичай у лікуванні рекомендується жувати мед або віск із сотів. При такому методі використання підвищується обмін речовин, посилюється слиновиділення, підвищується секреторна і моторна функція ЖКТ. Також очищаються органи дихання, йде наліт з зубів, зміцнюються десни, проходить нежить.

При патологіях рекомендується жувати шматочки воску кожні півгодини. Після жування віск спльовують.

Користь воску для дітей

Для лікування кашлюку дітям рекомендується такі ліки: 2 краплі фенхеля, 50 грам гусиного жиру і стільки ж воску змішуються. Склад наносять на зону грудей і тримають 15 хвилин.

Допомагає віск і при юнацьких угрях. Для приготування кошти готують масу з 20 грам воску, двох ложок подрібненого чистотілу і ложки гліцерину.

Бджолиний продукт і схуднення

Віск має здатність викликати посилений виробіток кишкового соку, який необхідний для перетравлення їжі. Через цю особливість шматочки воску рекомендується жувати на ніч протягом 15-20 хвилин. Особливо корисно це робити після ситної вечері.

Користь для шлунково-кишкового тракту

У продукті міститься велика кількість сорбентів, корисних для кишечника. Вживання в їжу воску допомагає стимулювати травні залози, сприяє скороченню стінок кишечника. Його вживання сприятливо впливає на мікрофлору ЖКТ.

З воском виготовляють свічки для лікування тріщин прямої кишки. Для їх приготування необхідно три частини воску змішати з однією частиною меду і двома частинами подрібнених квітків календули. Після випорожнення кишечника (обов ‘язково після гігієнічних процедур) готову свічку вставляють у пряму кишку.

Як розтопити

Особливість фізичних властивостей воску не дозволяє йому розчинятися у воді, спирті. Зате в жирах, маслах він тане добре. Для приготування коштів із воску його потрібно розтопити. У домашніх умовах це робиться на водяній лазні. Через 15-20 хвилин продукт починає танути. Коли він рідкий, його легко змішати з іншими компонентами.

Про користь воску говорить не тільки народна, а й традиційна медицина. Унікальний склад продукту дозволяє використовувати його в різних напрямках, не тільки для лікування хвороб, але і в якості профілактичного засобу.

Відтворити віск, зберігши його склад, не під силу навіть співробітникам науково-технічних інститутів. Це говорить про те, що перевершити природні джерела здоров ‘я, довголіття і краси навіть передові технології не можуть.

Віск

Бджолиний віск — цінний продукт, який з давніх-давен широко використовується в народному господарстві. Нині налічується понад 40 галузей народного господарства, для яких заготовлюється віск з різною метою: для поліпшення фізичних властивостей стійкості матеріалів, захисту від води, газів тощо.

Натуральний віск добувають з бджолиних гнізд. Чим більше його виробляють бджоли, тим краще забезпечені вони стільниками, тим вищий вихід товарної продукції.

Виділення і використання воску бджолами.

Віск виділяють особливі воскові залози, розташовані з нижнього боку черевця робочих бджіл. На чотирьох останніх етернітах парні воскові дзеркальця нагромаджують тоненькі пластинки виробленої продукції. Бджоли знімають їх ніжками, обробляють виділеннями верхньощелепних залоз і використовують для побудови стільників.

Найбільшу фізіологічну активність мають восковидільні залози у бджіл 12—18-денного віку під час медозбору та при достатньому забезпеченні пергою. Функція восковиділення стимулюється наявністю у гнізді розплоду, для якого годувальниці підготовляють і виділяють корм (сім’ї без матки й розплоду не будують стільників). Для збільшення виділення воску застосовують заходи, що утримують сім’ї в найкращому робочому стані. Перед роїнням будування стільників припиняється. Важливо своєчасно підставляти у вулик вощину та будівельні рамки. Достатній простір у гнізді не тільки забезпечує бджіл місцем для використання воску, а й запобігає виникненню ройового стану. Розведенням високопродуктивних, мало схильних до роїння порід бджіл також збільшують вихід воску на пасіках. Потенціальні можливості одержання воску від бджолиної сім’ї становлять близько 7 кг за рік (Г.П.Таранов).

Але не всі генерації бджіл живуть у сприятливих для цього умовах. Так, наприкінці літа після закінчення медозбору віск не виділяється. Бджоли, що перезимували, можуть почати восковиділення лише за теплої погоди та доброго весняного медозбору. Від сильних сімей за сприятливих умов протягом весняно-літнього періоду одержують по 2—2,5 кг воску. Вихід його на пасіках з посереднім медозбором не перевищує 1 кг від сім’ї. За рахунок щорічно виділюваного воску поновлюється гніздо бджіл (старі стільники замінюються нововідбудованими), а товарна частина йде на задоволення різних потреб. В пасічницькому обороті у вигляді відбудованих стільників, різних видів воскосировини та готової продукції перебуває від 2,8 до 4—5 кг воску з розрахунку на одну сім’ю бджіл.

Хімічний склад воску.

Бджолиний віск містить близько 80 % вуглецю, 13 % водню і близько 7 % кисню. Органічні сполуки, яких у воску понад 300, поділяють на три групи: 1) складні ефіри — 72 % (24 речовини); 2) вуглеводні, переважно насичені,— 14 % (250 речовин); 3) вільні кислоти, здебільшого жирні,— 14 % (12 сполук). При будуванні стільників та переробці воскової сировини у віск у незначних кількостях потрапляють домішки інших речовин, які впливають на органолептичні та фізико-хімічні властивості воску (виділення верхньощелепних залоз, якими склеюються воскові часточки, вода, смолисті і барвні речовини прополісу й перги, мінеральні елементи). Найчистішим є більш високоякісний віск, щойно виділений бджолами.

Складні ефіри воску утворюються із спиртів і жирних кислот. В таких сполуках жирні кислоти неактивні, а у вільному стані легко взаємодіють з різними речовинами. Віск вступає в реакцію з металами, внаслідок чого утворюються солі, що погіршують якість продукції. Так, у мідному посуді віск набуває зеленого відтінку, залізному — рудого, цинковому — сірого. Вміст жирних кислот є показником якості воску. Якість воску характеризується кислотним числом — кількістю міліграмів їдкого калі, що витрачається для нейтралізації вільних жирних кислот в 1 г воску. Ефірне число — це кількість зв’язаних жирних кислот, що виділяються з воску при омиленні складних ефірів. Сума кислотного і ефірного чисел є числом омилення, що показує загальний вміст у воску вільних і зв’язаних жирних кислот.

Бджолиний віск характеризується такими константами: кислотне число 18,5—22, ефірне 71—78; число омилення 89—97. За аналогічними показниками він дуже відрізняється від стеарину, церезину, парафіну, каніфолі, які могли б бути використані при фальсифікації бджолиного воску.

Види воскової сировини.

Більшість воску добувають з вибракуваних стільників, які є основним видом воскової сировини. У заводських умовах віск добувають з пасічної і заводської мерви, витопок. На пасіках найбільшу кількість воску добувають із сушнику — вибракуваних стільників — та шматочків стільників, вирізаних з будівельних рамок (мал. 75). Свіжовідбудовані стільники — це майже зовсім чистий віск (97—98 %). У процесі старіння вони стають важчими за рахунок коконів, перги та інших залишків. Тому навіть при незмінній кількості воску процент його восковитості знижується. Залежно від вмісту воску розрізняють три сорти сировини.

Мал. 75. Стільник з будівельної рамки для перетоплювання.

До першого сорту належить сушник білого та жовтого кольору без сторонніх домішок. Стільники другого сорту світлі з незначними домішками перги. Восковитість цієї сировини становить 55—70 % . Сушник третього сорту після тривалого використання в гнізді має темно-бурий або чорний колір і низьку восковитість (40—55 % ). Сировину, яка не відповідає вимогам третього сорту, відносять до витопок.

Витопки — це відходи, що утворюються при перетоплюванні на сонячній воскотопці стільників та іншої воскосировини. Восковитість їх може становити 40—55 % . Витопки заготовляють на пасіках і добувають з них додаткову кількість воску на воскобійних заводах.

Пасічна мерва — це залишки сушнику після переробки на пасіці розварюванням і пресуванням. Вона містить досить багато воску (близько 40 % ), який добувають за допомогою потужних пресів на воскобійних заводах. У заводській нерві значно менше воску (близько 20 % ), і переробляють її на воскоекстракційних заводах.

Переробка воскової сировини на пасіках.

Воскову сировину переробляють на пасіках з використанням сонячних і парових воскотопок, а також способом розварювання і пресування (мал. 76). На сонячній воскотопці сировину переробляють в міру потреби майже протягом всього весняно-літнього сезону. Сушник першого сорту, шматочки вирізаних з гнізда стільників, віск з будівельних рамок, маточники та сировина майже повністю перетоплюються на віск. Цей спосіб широко застосовується на пасіках, де бджолині сім’ї забезпечені стільниками. Добутий віск-капанець має високу якість. При цьому майже не залишається відходів і затрати праці невеликі.

Воскова сировина другого й третього сортів на сонячній воскотопці перетоплюється погано, що зменшує вихід воску ( його вбирають при розплавлюванні невоскові частини стільника). Чим старіший сушник, тим більше в ньому коконів та інших домішок. Щоб збільшити кількість воску, сировину другого і третього сортів переробляють мокрим способом. Технологічний процес його грунтується на розварюванні у воді та віджиманні гарячої маси на воскопресах різної конструкції (мал. 77). Вихід воску та його якість залежить в основному від підготовки переробленої сировини, використовуваних для цього води і посуду та інших факторів.

Мал. 77. Воскопрес пасічний.

Сировину перед переробкою замочують протягом 1—2 діб, а потім промивають. Сушник заливають теплою водою, щоб вона добре проникла між кокони та інші часточки. Для кращого проникання води змочувану масу бажано подрібнити. Якщо сушник дуже темний і містить залишки перги та інші домішки, воду треба замінити. При цьому частина розчинних речовин вимивається і баласту стає менше. Відбувається концентрація воску, полегшується його віджимання з розвареної маси. Крім того, у готову продукцію потрапляє менше речовин, які погіршують її якість.

Для розварювання треба використовувати м’яку воду — дощову або чисту ставкову. Джерельна (кринична) вода, що містить багато солей кальцію, магнію та інших елементів, утворює з воском емульсію, що погіршує його якості. Така емульсія у вигляді нещільної сірої речовини при відстоюванні після пресування утворює шар на нижній частині воскового круга.

Розварена сировина у процесі переробки має бути гарячою. Незначне зниження її температури зменшує вихід воску при віджиманні внаслідок збільшення в’язкості. Тому в прохолодну пору віск добувають у теплих кімнатах, а воскопрес перед початком роботи обливають кип’ятком.

При відстоюванні воску чим довше він буде гарячим, тим краще очиститься від механічних домішок і більше розкладеться емульсія. Для зберігання тепла його відстоюють на більшій масі гарячої води, користуються дерев’яними бочками та утеплюють їх.

Віск легший за воду і збирається зверху у вигляді суцільної маси. Віск з домішками після охолодження зчищають з нижньої частини і переробляють вдруге. Останнім часом для переробки воскової сировини на пасіках широко використовують парові воскотопки.

У Науково-дослідному інституті бджільництва розроблено технологію переробки воскової сировини центрифугуванням, яка запроваджується на воскозаводах і великих пасічницьких підприємствах. За цією технологією воскосировину, змішану з дренажним матеріалом (соломою, осокою), у сухому вигляді обробляють сухою парою на фільтрувальних центрифугах ТВ-600-4Н. Після того як центрифуга почне працювати на максимальних обертах, водяна пара пропускається через сировину при низькому тиску безперервно. Центрифуговий спосіб порівняно із старою технологією економічно вигідніший. Вихід воску при його застосуванні збільшується на 5—10, а заводської мерви — на 30 % . Продуктивність праці при цьому підвищується в 3 рази.

Властивості і якість воску.

Властивості і якість воску залежать від сировини, способу і технологічних умов переробки (табл. 26). Найбільш якісний, як уже зазначалося, свіжо-виділений віск.

Залежність якості воску від сировини та способу добування

Віск, добутий при переробці стільників способом розварювання і пресування, а також перетоплюванням воскової сировини на сонячній або паровій воскотопці, називається пасічним. Його використовують здебільшого для виробництва вощини. Сорти пасічного воску характеризуються такими ознаками.

Віск першого сорту на всій товщині злому має однорідний білуватий або світло-жовтий колір без домішок, а також приємний медовий запах.

Віск другого сорту темно-жовтого кольору без домішок, але з темнішим нижнім шаром. Його добувають з воскової сировини нижчих сортів.

До третього сорту належить віск темно-коричневого і сірого кольору, неоднорідний на зломі (знизу до половини темна гуща). Його добувають з низькосортної сировини при неправильній технології переробки (використання твердої води, розтоплювання на киплячій воді, внаслідок чого утворюється емульсія).

Віск низької якості потрібно розтопити. При температурі 95—105 °С з нього випаровується вода внаслідок руйнування емульсії. Нагрівання до температури 120 °С протягом 30 хв не тільки підвищує твердість воску, а й стерилізує його. Для стерилізації на воскозаводах використовується спеціальне обладнання.

З пасічної мерви і витопок добувають додаткову кількість воску на воскобійних заводах. Транспортувати і зберігати їх слід тільки в сухому вигляді. Для цього мерву з воскопресів, а також витопки з парових воскотопок розстелюють тонким шаром і, регулярно перемішуючи, просушують.

У недосушеній масі з’являється пліснява, що призводить до втрат воску. З пасічної мерви і витопок на воскобійних заводах за допомогою потужних пресів добувають пресовий віск. За якістю він поступається перед пасічним і використовується здебільшого у різних галузях промисловості. Останнім часом на воско-вощинних підприємствах України пресовий віск додають до пасічного при виробництві штучної вощини.

Екстракційний віск добувають із заводської мерви способом екстракції. При екстракції бензином з мерви добувається віск, який за допомогою пресування не виділяється. Порівняно з іншими видами він нижчої якості і використовується для технічних потреб.

Фізичний стан воску залежить від домішок, температури, умов зберігання. При кімнатній температурі це тверда маса кристалічної структури, з підвищенням температури до 30—35 °С віск стає пластичним, а до 63 °С — рідким. Температура тверднення на один градус нижча за температуру топлення (62 °С). З підігрітого до 95—105 °С воску виділяється вода, про що свідчить утворення на поверхні піни. Точка кипіння воску — десь за 300 °С, при цьому він димить і розкладається.

Велике значення має твердість воску. Найвища вона у воску-капанцю. З високоякісного твердого воску міцніша вощина, що має значення у відбудові стільників. Від прополісної смоли, перги, води у вигляді емульсії, що потрапляють при пасічній і заводській переробці сировини, віск стає м’якшим, коефіцієнт його твердості знижується. Цей показник при температурі 20 °С становить для воску-капанцю 8—13, пресового — 3—6, екстракційного — нижче за 1.

Витриманий після перетоплення віск значно твердіший, ніж свіжий після відливання у форми. Так само поліпшується і якість вощини.

Розчинність воску в різних речовинах неоднакова. Він добре розчиняється у бензині, скипидарі, бензолі, жирах, сірководні, ацетоні, погано — у винному спирті. Зовсім не розчиняється він у воді та гліцерині. Воскова плівка паро- і газонепроникна.

Щільність бджолиного воску при температурі 20 °С становить 0,95—0,973. Колір свіжовиділеного воску на стільнику білий, а добутого із воскової сировини — від світло-жовтого до темно-жовтого. Із сировини низької якості (мерви) добувають віск коричневого відтінку, в ньому залишаються барвні речовини та механічні домішки. Віск має характерний медовий запах, смаку не має.

X. Н. АБРИКОСОВ. Кандидат сельскохозяйственных наук.

В книге дана характеристика американского пчеловодства, кратко описана кормовая база, конструкция улья, комплекс методов получения высоких медосборов, опыт США в разрешении вопроса о роении пчёл.

ОГИЗ – Сельхозгиз, Москва. 1946 г.

У книзі розглядаються питання кормової бази бджіл, найкращі системи вуликів, догляд за бджолами весною та літом, осінні роботи на пасіці, зимівля бджіл, хвороби та шкідники бджіл і боротьба з ними, организация пасеки.

Видавництво “Урожай”. 1966 год.

Ви узнаєте: Про склад меду і його значення для обміну речовин; Про застосування в здоровому харчуванні; Про профілактичну і терапевтичну дію меду. Багаточисельні поради по використанню меду допоможуть справитися з хворобами, збалансувати свій раціон і потоваришувати з цим чудовим подарунком природи!

Переклад з німецького. Харків. 2007 год.

Видання, переглянуте по дванадцятому французькому виданню, під редакцією В.С.РАЙНОВСЬКОГО. З 83 малюнками. З додатком таблиць конструкторських креслень вуликів, рецептів приготовлення медових вин, горілки і уксусу та листів до Бертрана Маргарити Меркадьє.

Видавництво „МЫСЛЬ”. ЛЕНІНГРАД. 1928 рік.

Книга присвячена опису натуральних (нативних) продуктів бджільництва, а також їх цілющих і лікувальних властивостей. У книзі представлені практичні рекомендації по використанню та правильному зберіганню бджолопродуктів, народні рецепти для підсилення організму, профілактиці та лікування найбільш розповсюджених недугів. Всі рекомендації та народні рецепти слід використовувати тільки після узгодження з лікуючим лікарем.

2-е вид. — X.: Віровець А.П. «Апостроф», 2012 рік.

Священник Олександр Лазебний.

Бог створив бджолу для блага людини, і ця чудова комаха вже багато тисяч років щедро дарить людям чудові продукти – мед, воск, маточне молочко, прополіс. На сторінках цієї книги ви знайдете рецепти лікування продуктами бджільництва, а також науково пояснені описи бджоловжалень – методики лікування за допомогою укусів бджіл. Самі тяжкі захворювання відступають завдяки цим чарівним засобам. За благословінням преосвященнійшого Владимира єпіскопа Почаївського.

Книга в доступній формі розповідає про хімічний склад продуктів медоносної бджоли і їх дію на організм людини, про застосування їх з лікувальною метою в народній і науковій медицині. Описано методи лікування медом і продуктами бджільництва – бджолиною отрутою, пергою, маточним молочком, а також бджолиним воском і прополісом. У книзі представлені способи визначення достовірності меду, його застосування в косметології, протипоказання до застосування меду, інструкція із застосування бджоловжалення.

Ковальов А.М., Таранов Г.Ф., Нуждін А.С. та ін.

Книга може служити посібником при підготовці бджолярів на курсах, а також практичним посібником для зоотехніків, агрономів та інших спеціалістів сільського господарства. Багато корисного в ній знайдуть і бджолярі-любителі. Книга призначається як підручник для підготовки бджолярів у сільських професійно-технічних училищах. У книзі міститься 12 таблиць, 8 кольорових таблиць і 119 малюнків.

Ковальов А.М., Таранов Г.Ф., Нуждін А.С. та ін.

Призначений для підготовки масових кадрів бджолярів в системі професійно технічної освіти. Висвітлюються: біологія бджолиної сім’ї і селекція бджіл; кормова база бджільництва і запилення с.-г. культур; бджолиний інвентар і пасічні споруди; розведення і утримання бджіл; хвороби бджіл, їх профілактика і боротьба з ними; зберігання і переробка продуктів бджільництва, економіка і організація бджолярського господарства.

Вид. 5-е, перероб. и доп. М., «Колос», 1973 рік.

Зимівля – найвідповідальніший період в житті бджолиної сім’ї, про який ми знаємо дуже мало. За твердженням автора цієї книги практично всі наші сформовані уявлення про життя бджіл в зимовий період помилкові або потребують перегляд. Автор пропонує нові оригінальні високотемпературні способи зимівлі нуклеусів і відводків, що дозволяють при мінімальних витратах корму зберігати взимку бджіл і отримувати навесні інтенсивне їх розвиток.

Київ: НПП “Лабораторія біотехнологій”, Інститут зоології АН України, 1994 рік.