Отже, фізіологічною основою характеру є поєднання рис типу нервової системи та стійких систем нервових зв'язків, що вироблені в результаті індивідуального досвіду, виховання.
Як було зазначено вище, характер є прижиттєвим утворенням. Це означає, що він формується після народження людини. Витоки характеру людини і перші ознаки його прояви слід шукати в самому початку життя. Основну роль у формуванні та розвитку характеру дитини грає його спілкування з оточуючими його людьми.
Багато різних чинників формують характер людини і впливають на нього протягом життя. Найважливішими серед цих чинників є біологічні особливості, соціальне середовище, активність самої людини. Біологічною основою для формування характеру є центральна нервова система.
Це переконання, ідеї, принципи, орієнтири, тобто ті цінності, що сповнюють наше життя сенсом, формують наш характер, визначають нашу долю. Життєві цінності — це внутрішні зобов'язання людини перед собою, вона не може їх порушити, бо при цьому перестає існувати як особистість.
Характер конкретної людини відображає як ті суспільно-історичні умови, в яких він живе, так і спрямованість виховання, оскільки і перше і друге умови детермінують певні риси характеру особистості.
Характер — у психології — динамічна, упорядкована сукупність стійких, індивідуально психологічних особливостей людини.
Характер і темперамент нерідко ототожнюють, але це різні поняття. У психології з цього приводу висловлювалися різні точки зору : 1. обидва поняття тотожні; 2. темперамент – це частина, ядро характеру; 3. два поняття є антагоністами; 4. темперамент – це природна основа характеру. …