З якого віку можна садити дитину або у скільки місяців можна намагатися садити дитину самостійно

У питанні про той час, коли починати дитину садити, важливу роль відіграє те, як розвинута кісткова та м’язова система малюка, чи готові вони до того, щоб малюк міг самостійно сидіти. Деякі діти прагнуть щосили, щоб вже в 5 місяців сидіти самостійно. Тим більше, якщо його висаджують на інше м’яке ліжко або подушки. Звичайно, що сидіти на твердій і рівній поверхні у малюка в п’ять місяців ще не вийде. Необхідні можливості та впевненість сидіти рівно у дитини з’являється до 6-7 місяців. Звідси стає ясно, коли слід починати садити дитину.

Цього не можна робити рано, тому що у дитини ще не зміцніли спинні м’язи. У цьому випадку кістки та хребет будуть зазнавати серйозного навантаження, що негативно позначиться на здоров’ї дитини.

Підготовка до висаджування

Щоб зробити процес висаджування дитини максимально безпечним, малюка потрібно підготувати до цього. Повзання та гімнастика відіграють серйозну роль у підготовці до цього відповідального кроку. М’язову систему малюка зміцнює регулярна гімнастика. Наприклад, вправа: малюк хапається за пальці дорослого та починає за ними підтягуватися потроху. Цю вправу потрібно починати з маленького кута нахилу тільця малюка, згодом кут нахилу збільшується.

Потрібно робити з дитиною нахили та перевороти тіла. Навіть елементарний масаж стане гарною підготовкою до того, щоб дитина починала сидіти.

Підготовлений малюк самостійно сідає в певний момент, спочатку невпевнено, а потім швидко вдосконалює свої вміння.

Для дитини можливість сидіти – найважливіший етап у пізнанні світу. У вертикальному положенні діяльність малюка стає різноманітнішою.

Стрибки та ходунки

Про те, коли можна скористатися стрибунцями, потрібно радитися з лікарем, який спочатку оцінює фізичні дані малюка. Сидіти в ходунках або стрибунках малюкові можна починати не раніше, ніж він навчиться самостійно сидіти.

Якщо спочатку дитина не може рівно сидіти, це не привід для паніки. Спочатку малюк ухилятиметься в бік, спиратиметься на ручки під час сидіння. Але це все з часом минає, і дитина навчиться добре сидіти. Його не потрібно поправляти, смикати, садити рівно. Він має самостійно навчитися тримати баланс. А нові рухи для дитини є чудовим методом пізнання всього нового, пізнання світу.

Час сідати: з якого віку можна садити дитину?

Краса Здоров’я

Зміст

Діти ростуть та розвиваються дуже швидко. Незважаючи на те, що при народженні вони абсолютно безпорадні і повністю залежні від дорослих, що вже оточують, вже через кілька місяців ми бачимо зовсім іншого малюка. Він активно пізнає світ навколо себе, дуже активно рухається — не вміючи ще навіть повзати, діти чудовим чином вміють за одну хвилину опинитися зовсім не в тій частині дивана, де ви їх поклали. Всі ці досягнення радують батьків. І коли малюк намагається самостійно сидіти, здається, що це несе лише позитивні емоції. Насправді фахівці дуже серйозно підходять до питання: зі скільки місяців дитину можна садити.

Активність і бажання малюка обов’язково сісти самостійно не означає, що його м’язова і кісткова системи вже достатньо для цього розвинені. М’язи спини повинні досягти певного рівня розвитку, щоб запобігти великому навантаженню на хребет та кістки дитини.

У скільки місяців можна намагатися садити дитину самостійно?

На сьогоднішній день педіатрами озвучується середній вік – 6 місяців, коли можна починати садити дитину. Проте слід розуміти, що у кожного малюка протікає індивідуально. Тому батькам слід виходити з особистих спостережень і рекомендацій спостерігача лікаря. Не завжди варто поспішати, для деяких дітей такий вік може наступати 7-7,5 місяців.

Тому, крім досягнення малюком 6-місячного віку, критеріями для прийняття рішення мають стати інші набуті на цей момент навички:

• вміння вільно самостійно перевертатися
• здатність досить тривалий час утримувати голівку
• самостійні спроби перебувати у вертикальному положенні
• впевнене вміння стояти, тримаючись за опору

Чим небезпечні ранні спроби садити дитину?

Іноді батькам здається, що коли малюк нарешті зможе самостійно сидіти, то спроститься безліч процесів – від годування до ігор із ними. Проте спроби садити малюка раніше ніж півроку можуть мати негативні наслідки.

1. Несформованість м’язової та кісткової системи — це основна причина, що виступає протипоказанням. Великі навантаження можуть призвести до неправильного розвитку та деформацій, які у шкільному та підлітковому віці можуть стати причиною різних порушень постави – сутулості, викривлення хребта, сколіозу.

2. Дитині до 6 місяців складно контролювати та змінювати положення свого тіла. Тобто, якщо він зміститься і відчуватиме дискомфорт, то самостійно малюк виправити це не зможе, а батьки можуть не відразу зрозуміти, чому дитина вередує і плаче.

3. Можливість самостійно сидіти — це ще й велике емоційне навантаження, до якого дитина може бути не готова через свій психологічний розвиток.

З якого віку можна садити дитину?

Чому не можна рано садити дитину?

Діти народжуються із прямим хребтом. Всі фізіологічні вигини — грудний кіфоз, поперековий і шийний лордоз — формуються в процесі зростання. Раннє висадження дає навантаження, до якого ще не готовий хребет. Згодом може виникнути викривлення хребта, сколіоз, біль у попереку.

Батьки можуть думати, що дитина хоче сісти, коли вона в положенні лежачи піднімає голову та плечі. Або чіпляється за руки та намагається підтягнутися. Але справа тут зовсім інша. Малюк своїми чіпкими та досить сильними ручками намагається руки дорослого, як і всі предмети, підтягнути до рота. Саме так малюк пізнає світ. За рахунок своєї маленької ваги вона сама підтягується. Це не означає, що дитину можна садити.

З якого віку можна садити дитину? Перевірка на готовність

Можна провести невелике дослідження: спробувати посадити дитину передчасно. Якщо малюк завалюється в різні боки і в нього сильно округляється спина, це демонструє, що дитина ще не готова сидіти.

Деякі ігнорують цей факт і намагаються садити дитину, обкладаючи її подушками чи валиками. Звісно, ​​малюк буде задоволений. Йому легше сидячи грати, все розглядати, він довше зайнятий самостійно. Але таке становище завдає шкоди здоров’ю дитини, створюючи невиправдане навантаження на хребет. Немає об’єктивних причин, щоб садити дитину передчасно. Тому краще набратися терпіння та дочекатися, коли малюк сяде самостійно.

Як наблизити цей момент?

Не забуваючи про головний принцип «не нашкодь», батьки все ж таки можуть підготувати дитину, створивши додаткові умови для зміцнення м’язів малюка. У цьому вся допоможуть систематичні гімнастичні вправи. Коли дитина хапається за руки, можна обережно, без ривків підтягувати її спочатку під маленьким кутом, а потім трохи вище. Корисні та інші вправи: перевертання з боку на бік, нахили тіла. Добре зміцнює тіло легкий масаж.

Приблизно з 6 місяців, коли м’язи спини вже зміцніли, можна сідати дитину на короткий час. Наприклад, щоб одягнути його чи погодувати з ложечки. У цей час малюк перебуває у напівсидячому положенні, дорослі підтримують його спинку, і таке короткочасне висаджування не шкодить здоров’ю хребта.

З якого віку можна садити хлопчиків та дівчаток?

Існує досить поширена думка, що хлопчиків можна садити раніше за дівчаток. Це з різним фізіологічним розвитком статі. Кажуть, що раннє всадження дівчаток може сприяти загибу матки. Науково такий зв’язок нічим не підтверджений, а значить можна стверджувати, що це лише припущення. На запитання, «коли можна садити дитину» для хлопчиків і для дівчаток відповідь одна — тоді коли малюк буде готовий сидіти самостійно.

Ознаки впевненої посадки дитини:

1. Рівна спина.
2. Таз трохи нахилений вперед.
3. Ніжки розташовуються так, щоб бути опорою.
4. Якщо трохи штовхнути в бік, малюк не впаде і не прогнеться.

Насправді кожна дитина індивідуальна. Іноді малюк сідає сам раніше за звичний термін. Можливо його розвиток та зміцнення м’язів проходить швидше. Дітки з маленькою вагою часто сідають раніше, ніж більші однолітки. Батькам потрібно орієнтуватися на розвиток та особливості своєї дитини та узгоджувати всі питання з досвідченим педіатром.

Сподіваємося, що ми відповіли на хвилююче вас питання «з якого віку можна садити дитину?».

З якого віку можна садити дитину в ходунки

Чи потрібні дитині ходунки? Чи це пристосування для батьків?

Історія ходунків

Історія дитячих ходунків йде в далеке минуле. Точну дату створення цього пристрою назвати складно. Але перші згадки про ходунки зустрічаються у витворах мистецтва XV ст. На картині Хієронімуса Босха «Немовля-Христос у ходунках» (Christ Child with a Walking Frame), створеної в 1480 році, зображений малюк, що спирається на триопорний пристрій на коліщатках. Полотно цього художника висить у Відні, Музеї історії Мистецтв. З тих пір ходунки зазнали багато перетворень і змін, але мета пристосування — бути опорою для малюка при перших кроках — залишається незмінною.

Плюси та мінуси ходунків

Дитячі ходунки популярні й у наші роки. Без них зараз не обходиться практично жодна сім’я, в якій росте маленька дитина. У перші місяці життя дитини ходунки будуть добрим подарунком. І батьки чекають із нетерпінням, коли вони зможуть випробувати пристосування у справі.

Але при використанні ходунків для дітей у ранньому віці батьки можуть неусвідомлено нашкодити дитині. У ходунках виникає сильне вертикальне навантаження на хребет та м’язи дитини – мабуть, це головний недолік ходунків для дітей. І якщо м’язи ще не зміцніли, це може негативно позначитися на здоров’ї дитини. Спочатку малюк повинен навчитися сидіти, повзати і цим натренувати м’язи і хребет. При недостатньо зміцнілих м’язах при прямоходженні навантаження на них збільшується.

Але зовсім відмовлятися від ходунків для дітей не варто. Кілька хвилин ходіння на день не зашкодять. Потрібно тільки спостерігати за дитиною та її станом, чи не втомлюється вона від ходьби.

Вважається, що у ходунках малюк починає швидше ходити. Але цей факт не підтверджений та не оскаржений. Адже кожна дитина розвивається індивідуально. І сказати, що саме вплинуло на його вміння ходити, досить складно.

А ось страх до самостійного ходіння, без підтримки, у малюка після використання ходунків може виникнути. Тому, якщо у дитини раптом з’явиться бажання «прогулятися», краще просто підтримайте її під час прогулянок по дому. Але не перестарайтеся. Пам’ятайте: все має бути в міру та своєчасно.

Від тривалого перебування в ходунках малюк може так і не навчитися повзати. А це теж недобре для нього. Адже повзання покращує необхідні для подальшого розвитку дитини нейронні зв’язки у головному мозку. При нестачі повзання не буде розвитку нейронних зв’язків. І, звичайно, не варто забувати про користь повзання для зміцнення м’язового апарату спини, і надалі — для правильного формування біологічного механізму ходьби.

Крім цього, пам’ятайте, що у ходунках малюк переміщається шляхом відштовхування ніжками від підлоги. Через це у дитини може сформуватись неправильне вміння ставити стопу на підлогу. Нерідко часто бігаючі в ходунках малюки спочатку починають ходити носочками (навшпиньки).

До плюсів використання ходунків відноситься те, що в ходунках маленьким дівчаткам і хлопчикам світ відкривається набагато ширше. Це позитивно позначається на емоційному стані дитини (йому цікаво, вона радіє) і розширює її світогляд.

Коли садити малюка у ходунки

Одні батьки садять малюка в ходунки якомога раніше, вважаючи, що це допоможе дитині швидко навчитися ходити. Інші мами та тата не поспішають із цим, аргументуючи свій вибір тим, що кожному етапу умінь малюка свій час, і не потрібно поспішати його випередити.

То з якого ж віку садити дитину в ходунки? Яка користь ходунків? І чи потрібні вони малюкові? Педіатр, кандидат медичних наук, автор популярних книг та телепрограм про здоров’я та розвиток дітей доктор Євген Комаровський вважає, що використання ходунків – потреба не дитини, а мами та тата. Ходунки «корисні» для батьків, бо можуть на якийсь час «нейтралізувати» дитину, поки мама займається справами, каже лікар. Він же дотримується думки, що з ходунками не варто поспішати. До досягнення малюком дев’яти місяців Євген Комаровський категорично не рекомендує використовувати ходунки. До цього часу їх найкраще замінити знаходженням малюка в манежі, де він зможе і поповзати, і посидіти, і навіть постояти, якщо йому це потрібно.

У середньому ж вік, коли дитину можна ставити в ходунки, — 7-8 місяців (якщо йдеться про дитину, що вчасно народилося). Якщо ж дитина народилася раніше за визначений термін (недоношена), додайте до віку стільки тижнів, на скільки раніше пройшли пологи.

Досягнення 7-8 місяців вважається відповідним віком для ходунків, тому що в цей час діти впевнено тримають голівку, вміють сидіти без підтримки та стояти біля опори. А це, у свою чергу, говорить про дозрівання кістково-м’язового апарату та готовність до прямоходіння.

Але батьки повинні знати, що навіть у 7-8 місяців хребет і м’язи малюка ще не готові до тривалого навантаження, яким є ходьба. До того ж, сидячи в одному положенні в ходунках, вага тіла розподіляється на тазові кістки і хребет. Через неповну опору на ступню у малюка можуть сформуватися патологічні вигини хребта або розвинутися зміщення хребців. Тому якщо ви вирішили користуватися ходунками, не тримайте в них малюка подовгу. Обов’язково робіть перерви та не допускайте великого навантаження для дитини.

Заходи безпеки під час використання ходунків

Не залишайте малюка у ходунках без нагляду дорослих. Дитина у цьому віці погано тримає рівновагу і може випасти з ходунків. І не забувайте: залишений без нагляду дитина в ходунках наражається на небезпеку навіть в умовах квартири.

Коли дитина встане в ходунки, закривайте шафи, щоб вона не змогла відкрити шафки та тумбочки. Ховайте вище предмети, що б’ються, щоб він не дотягнувся до них. Закривайте розетки спеціальними заглушками.

Обмежуйте рух малюка, щоб він не вийшов на сходи або на вулицю. Слідкуйте, щоб дитина не падала на порогах.

З якого віку можна садити дитину: практичні рекомендації

«У жодному разі не поспішайте!» — кажуть лікарі молодим батькам, які цікавляться у них, з якого віку можна садити дитину. Проте деякі тата і мами все ж таки йдуть на експерименти, починаючи висаджувати малюка вже з 3-4 місяців. Наскільки це виправдано, і чи не завдадуть подібних дій шкоди? Давайте спробуємо розібратися в цьому непростому питанні.

І в якому віці можна садити дитину?

Найкраще не раніше ніж півроку. Педіатри говорять про те, що кісткова та м’язова системи малюка мають бути повністю готові до сидіння. Важливо, щоб дитина намагалася сідати сама, а не підкорялася наполегливим спробам батьків.

Чим шкідливо раннє привчання сидіти?

Неокрепший скелет малюка може витримати великого навантаження. У результаті сформується порушення зчленувань у хребті. Пізніше – у шкільному віці – це «відгукнеться» сколіозом чи лордозом. Занадто раннє присадження у дівчаток може спровокувати викривлення кісток малого таза, що створить проблеми вже в дорослому віці (при природних пологах). Так що питання «з якого віку можна садити дитину» аж ніяк не пусте.

Скільки місяців можна садити дитину на вигнутій поверхні?

Все залежить від самого малюка. Деякі дітки з чотирьох-п’яти місяців намагаються прийняти сидяче положення у шезлонгу, автокріслі (автолюльці) або на колінах у батьків. Тим не менш, навіть на такій поверхні дитина починає впевнено сідати ближче до півроку.

У якому віці можна садити дитину у ходунки?

Між іншим, багато лікарів у принципі налаштовані проти ходунків. Однак якщо батьки твердо вирішили посадити малюка в цей пристрій, їм варто знати, що ходунки не призначені для дітей молодше півроку. Причина та сама – велике навантаження на хребет.

Як підготувати дитину до висаджування?

Після того, як ми з’ясували, скільки місяців можна садити дитину, не завадить поговорити про підготовку до переходу в це положення. Педіатри радять робити з малюком нескладну гімнастику, яка допоможе зміцнити його м’язи та підготуватися до сидіння та наступного повзання:

• дайте малюкові схопитися за руки дорослого і м’яко притягніть його на себе;
• обережно поробіть з дитиною нахили;
• проведіть сеанс легкого та приємного масажу.

По досягненні 6 місяців, коли малюк навчиться самостійно тримати спинку прямо, можна почати сідати його на рівній поверхні. Поступово тривалість сидіння збільшується, а потім батьки й самі не помітять, як їхній юний дослідник перейде від простого сидячого споглядання до активного повзання.

Коли дитина починає сидіти і які вправи цьому сприяють?

Кожне нове вміння малюка мама і інші родичі сприймають із захопленням. Гордість переповнює, хочеться негайно поділитися з усіма дивовижною за значимістю новиною — малюк сидить на попі. Але такі ж сильні емоції, тільки з від’ємним знаком, відчувають жінки, коли їх малюки відмовляються сидіти у встановлені для цього строки. У цій статті ми з’ясуємо, коли дитина повинна навчитися сидіти і як йому допомогти освоїти цей навик, не заподіявши шкоди.

Строки і норми

Уміння сидіти досить складне і вимагає дотримання ряду певних умов. По-перше, до цього повинні бути готові м’язи спини, по-друге, достатньо зрілими повинні бути хребетний стовп і тазостегнові суглоби немовляти.

За сформованою педіатричній практиці, вважається, що середньостатистична дитина повинна сісти з підтримкою до 6 місяців, а вже 7 місяців дитина починає сидіти без підтримки, сам. Сідати з положення лежачи без сторонньої допомоги малюк, згідно з нормами, прийнятими у лікарів, повинен у віці 8 місяців.

Однак ці норми тому і називаються середньостатистичними, що вони не враховують індивідуальних особливостей окремої дитини. А тому, з точки зору практики, розумніше вважати, що малюк починає сидіти в проміжку між півроку і 8-9 місяцями. Від того, наскільки добре готові м’язи його спинки, живота і ручок і залежить в кінцевому підсумку термін освоєння нового досвіду. Навчившись сидіти, малюк отримає суттєве розширення своїх можливостей у пізнанні світу. До того ж така поза вважається перехідною до вміння стояти, а потім і пересуватися на своїх двох.

Більш активні хлопці можуть робити спроби сісти і раніше півроку, а менш активні цілком можуть зволікати до останнього. В цьому також немає нічого незвичайного або патологічного. Хоча багато залежить від того, як споглядач дитини педіатр належить до середнім нормам. Не надто утруднюючий себе фахівець може сухо констатувати відставання дитини від фізичних норм розвитку, чим сильно засмутить батьків.

Хороші фахівці в області дитячого здоров’я підкреслюють індивідуальність термінів сидіння. Навичка розвивається за певним планом, і уважні батьки обов’язково помітять ознаки швидкого освоєння дитиною нового вміння, якщо будуть знати характеристику етапів становлення.

Етапи розвитку навички

Готуватися до майбутнього сидіння малюки починають завчасно. По мірі зміцнення всіх груп м’язів і особливо м’язових тканин спини малюк починає перевертатися, крутитися, пробувати прийняти вертикальне положення на попі, спираючись на ручки. У фізично розвиненої здорового малюка перші такі спроби можуть спостерігатися вже в 4,5 місяці. Дитина, звичайно, падає, але він вперто знову намагається піднятися на руці і сісти.

Перший етап має назву стадії короткострокового сидіння. Малюк, навіть якщо йому вдається сідати, не може довго утримувати вагу свого тіла в такому положенні і завалюється назад на бік. Саме на цьому етапі не виключені травми обличчя та голови, адже при падінні дитина цілком може вдаритися головою об бічні стінки дитячого ліжечка.

Вже на підготовчому етапі важливо забезпечити дитині безпечне падіння — покласти з чотирьох боків від нього невеликі м’які подушки. Спроби сісти повинні обов’язково відбуватися у вашій присутності, адже ймовірність травми або механічної асфіксії збережуться і при наявності подушок.

Короткочасна стадія зазвичай освоюється за пару місяців. Потім малюк починає сідати і недовго утримувати свою вагу, хоча з балансом у нього поки ще все досить проблематично. Починається друга стадія придбання навику — сидіння з підтримкою.

Можна допомагати дитині зберігати баланс, притримуючи його, поступово можна садити малюка з опорою на його власну ручку. Так, дещо кострубато, діти зазвичай сидять недовго — це незручно і непрактично, адже обидві руки йому необхідні для ігор і тактильного пізнання світу навколо.

Саме неможливість повноцінно володіти двома руками стимулює дитину перейти до нової стадії. Вже через місяць малята можуть сидіти без підтримки, вся навантаження при цьому лягає на хребет. До 8 місяців діти вже можуть досить багато часу проводити сидячи, займаючись цікавою іграшкою. Саме на цьому етапі можна почати переходити до повзання, якщо дитина раніше не робив самостійних спроб переміщатися на животі або чотирьох кінцівках.

На завершальному етапі (приблизно до 9-10 місяців) дитина може самостійно сідати з положення лежачи. Деяким це дається легко, інші явно страждають, пихтять і силкуються зробити це швидко, але не виходить. Спосіб, яким малюк сідає, великого значення не має. Одні роблять це з опорою на руки, інші — через проміжну позу рачки, треті шукають, за що вхопитися, щоб підтягнутися на руках і сісти. Головне — результат.

Чому малюк не сидить?

З таким питанням батьки нерідко звертаються до педіатрів. Але відповісти на нього однозначно досить складно, адже причин може бути досить багато. Так, якщо малюк народився раніше акушерського терміну його розвитку кісткової і м’язової систем вимагає більшого часу: недоношені діти починають сідати пізніше через неготовність до освоєння нового вміння.

Дитина з надмірною вагою, хоч і захоплює родичів пухкими щічками і ніжками, буде сідати значно пізніше, ніж діти з нормальною вагою. Якщо у малюка є проблеми з тазостегновими суглобами, які були виявлені ще тоді, коли малюк був новонародженим, присаживать його не потрібно.

Повільніше освоюють новий навик діти, яким не створені відповідні умови — малюка туго сповивають після півроку, їм мало займаються, не роблять гімнастику, масаж, не залишають надовго з відкритими ручками та іграшками.

Важливе значення має і темперамент дитини. Є спокійні і розмірені флегматики і меланхоліки, які просто не бачать стимулу для прийняття іншого становища, їм більше до душі щільно поїсти і подовше поспати. А є рухливі і допитливі холерики і сангвініки, яких важко утримати від усього нового, а тому вже за замовчуванням цікавого.

Якщо відсутність навику — єдина скарга батьків, хвилюватися не про що, просто час для цього маляти ще не настав. Проте, якщо відсутність досвіду супроводжується іншими симптомами — рясним частим зригуванням, блідістю шкірних покривів, відсутністю у дитини емоційних реакцій на маму і тата, відсутністю вміння перевертатися і впевнено утримувати голівку, то обов’язково потрібно звернутися до лікаря.

Наявність в анамнезі таких патологій, як ішемія, крововилив у мозок після народження, гіпоксія головного мозку при відсутності спроб сісти після 7-8 місяців — також вагомий привід відвідати невролога.

Хлопчики і дівчатка — особливості та навички

На форумах в інтернеті молоді мами активно обговорюють здібності і нюанси фізичного розвитку дітей різної статі. Чомусь вважається, що дівчатка розвиваються швидше. Це не відповідає дійсності. Від статевої приналежності дитини час настання спроб сідати не залежить ні в якій мірі.

Інша поширена помилка свідчить, що хлопчаків можна присаживать раніше, а ось навіть самостійні спроби дівчаток сідати до півроку слід рішуче присікати. Пояснюють це тим, що статева система дівчинки влаштована таким чином, що рання вертикалізація може порушити анатомічне розташування матки в малому тазу.

Насправді, дітям обох статей не рекомендовано раннє присадка, це стосується і хлопчиків теж. І не тому, що щось необоротне страшне може статися з репродуктивною системою, а тому, що необоротне або важковиліковною може статися з хребтом і тазостегновими суглобами. Що стосується дівчаток, то рання насильницька вертикалізація може призвести до травм кісток малого тазу, що в майбутньому дійсно може привести до проблем з репродукцією.

Часто виникає питання, чи варто припиняти спроби дівчинки сісти раніше півроку. Якщо маля розвинена досить добре, про що свідчать її самостійні і мимовільні спроби сісти, то заважати доньці не варто. Точно такої ж тактики слід дотримуватися і з маленькими хлопчиками. Але якщо дитина сама ще не демонструє жодного бажання сидіти, то буде великою помилкою присаживать дитини, обкладати подушками і пуфиками.

Вважаючи, що так вони допомагають дитині, батьки шкодять дитині. Надмірне навантаження на хребет раніше строку, встановленого самою природою для конкретної дитини, може привести до травм хребців, порушення твердіння суглобів, що в майбутньому може не тільки зіпсувати дитині поставу і ходу, але і стати причиною встановлення інвалідності.

Вправи і гімнастика

Гімнастика не повинні бути тільки зарядкою «щоб сів». Це комплексний вплив на організм малюка, не сприяє розвитку власне навички, а розвитку м’язів дитини. З розвиненими м’язами і цей, і інші навички дитина легко осягне сам. Перед гімнастикою обов’язково проводите легкий загальнозміцнюючий масаж. Це зробить вправи комплексу більш ефективними. Завжди проводите вправи у формі веселої гри, у іншому випадку дитині швидко набриднуть маніпуляції мами з його тілом, і він почне протестувати проти такого дозвілля.

Як ми вже знаємо, для сидіння потрібно володіти розвиненими м’язами спини, рук, живота. А тому в щоденну зарядку обов’язково включіть активні і пасивні вправи на стимуляцію саме цих м’язових груп. Ось кілька цікавих і корисних вправ.

«Рибка»

Це вправа проводиться у воді, наприклад, у великій ванні під час вечірнього купання. Для нього вам знадобиться спеціальний ортопедичний надувний гурток на шию малюка. Він надійно фіксує шийні хребці і не дає дитині піти на дно.

Надівши коло, покладіть дитину у воду на живіт і за ніжку покатайте по воді вперед і назад. Потім залиште його в такому положенні, трохи почекайте — малюк повинен сам повернутися на спинку. У воді повороти виконуються куди простіше і легше.

Після плавання на спині візьміть малюка за одну ручку і стимулюйте його переворот назад на живіт. Чим більше він зробить поворотів за сеанс плавання, тим краще. Вправу можна виконувати з самого раннього віку — з 1 місяця.

«Гойдалки»

Вихідне положення — лежачи на спині. Поверхня повинна бути жорсткою. Ця вправа не проводять на ліжку, яка не може забезпечити анатомічно правильної підтримки хребта.

Простягніть дитині свої вказівні пальці і дайте йому вхопитися за них. Повільно підніміть корпус крихти в напівсидяче положення. Не потрібно садити дитину, досить підняти верхню частину тіла на 45 градусів. Потім також повільно опустіть малюка назад.

Секрет цієї вправи в тому, що робити все треба повільно. Поки ви його робите, м’язи рук і спини напружуються максимально. Вправа рекомендовано з 4-5 місяців.

«Льотчик»

Правою рукою обхопіть лежачого на животі дитини навколо корпусу і підведіть долоню під грудну клітку, а лівою підтримуйте його під ніжки.

Підніміть дитину над поверхнею масажного столу — при цьому дитина рефлекторно напружить спинку, сідниці і підніме голівку, розкинувши ручки в сторони. Потримайте його близько 30-40 секунд у такому положенні і плавно опустіть на животик назад на поверхню. Вправа рекомендовано з 4 місяців.

«Гусениця»

Це вправу роблять в позі лежачи на животі. Перед малюком треба поставити іграшку, але так, щоб взяти її він не зміг. Легко натискаючи своїми руками стопи малюка, стимулюйте його інерційне відштовхування і повзання вперед. Виглядати це буде як характерні рухи тіла гусениці за час переміщення. Виконуйте до тих пір, поки малюк не «доповзе до мети і не вхопиться за іграшку.

«На м’ячі»

Ефективно зміцнюють м’язи спини і живота заняття на фітболі. Покладіть дитину спочатку спинкою, підтримуючи за ніжки на м’яч, і легко покачайте його назад і вперед, в праву і ліву сторони, а потім і по колу.

Поверніть дитину на живіт і виконайте все ще раз. Це буде не тільки зміцнювати м’язи, але і розвивати вестибулярний апарат, що обов’язково стане в нагоді на стадії освоєння сидіння, при якій потрібно вміти балансувати.

Думка доктора Комаровського

Відомий педіатр Євген Комаровський стверджує, що здоровій дитині не потрібна допомога батьків, він сяде сам і зробить це тоді, коли буде готовий. Тим більше не повинно бути допомоги з розряду «ведмежих послуг». До таких, безперечно, належить таке досягнення людства, як стрибуни.

Багато батьки пишаються собою, купивши такий подарунок дитині. Вони підвішують малюка в стрибуни і впевнені, що він висить у них і тренується в посиленому режимі.

Насправді, за словами Комаровського, в прыгунках дитина відчуває стрес, але ще більший стрес відчуває хребет малюка. Якщо ж дитині вдається відштовхуватися ніжками від підлоги, то ситуація ще ускладнюється ймовірністю одержання компресійного перелому і мікротравм хребців.

Самим корисним вправою Комаровський називає викладання на живіт. Інші м’язи цілеспрямовано тренувати доктор рекомендує тільки після уважного спостереження за тим, як сидить дитина (або намагається сидіти). Якщо спина при цьому має округлу форму, можна говорити про слабких довгих м’язах спинки, якщо завалюється на бік — потрібно приділити увагу м’язам живота і бічних груп м’язів.

Присаживать дитини примусово — батьківський злочин, каже Євген Олегович. Ні в прогулянкову коляску з її ременями безпеки, ні в гостинне простір м’яких подушок не можна висаджувати дитину, який сам не вміє сидіти.

Коли дитина почне сідати, потрібно уникати патологічних поз. До них Євген Комаровський відносить сидіння з зігнутими в колінах ногами, вивернутими назад. Якщо подивитися на дитину зверху, виглядати його поза буде як латинська «W». У такій позі неймовірні навантаження лягають на тазостегнові суглоби і коліна, що може стати причиною тяжких патологій і деформації ніг. Ось в цьому випадку бажання і прагнення мами допомогти малюкові буде цілком доречним — навчіть дитину правильно сидіти, і це буде найкраща допомога. Куди більш корисна, ніж спроби мами навчити дитину, якій ледь виповнилося півроку, просто сидіти.

Про те, в якому віці дитина повинна сама навчитися сидіти, ходити і так далі, розповість доктор Комаровський в наступному відео.

З якого віку можна садити дитину або у скільки місяців можна намагатися садити дитину самостійно

У питанні про той час, коли починати дитину садити, важливу роль відіграє те, як розвинута кісткова та м’язова система малюка, чи готові вони до того, щоб малюк міг самостійно сидіти. Деякі діти прагнуть щосили, щоб вже в 5 місяців сидіти самостійно. Тим більше, якщо його висаджують на інше м’яке ліжко або подушки. Звичайно, що сидіти на твердій і рівній поверхні у малюка в п’ять місяців ще не вийде. Необхідні можливості та впевненість сидіти рівно у дитини з’являється до 6-7 місяців. Звідси стає ясно, коли слід починати садити дитину.

Цього не можна робити рано, тому що у дитини ще не зміцніли спинні м’язи. У цьому випадку кістки та хребет будуть зазнавати серйозного навантаження, що негативно позначиться на здоров’ї дитини.

Підготовка до висаджування

Щоб зробити процес висаджування дитини максимально безпечним, малюка потрібно підготувати до цього. Повзання та гімнастика відіграють серйозну роль у підготовці до цього відповідального кроку. М’язову систему малюка зміцнює регулярна гімнастика. Наприклад, вправа: малюк хапається за пальці дорослого та починає за ними підтягуватися потроху. Цю вправу потрібно починати з маленького кута нахилу тільця малюка, згодом кут нахилу збільшується.

Потрібно робити з дитиною нахили та перевороти тіла. Навіть елементарний масаж стане гарною підготовкою до того, щоб дитина починала сидіти.

Підготовлений малюк самостійно сідає в певний момент, спочатку невпевнено, а потім швидко вдосконалює свої вміння.

Для дитини можливість сидіти – найважливіший етап у пізнанні світу. У вертикальному положенні діяльність малюка стає різноманітнішою.

Стрибки та ходунки

Про те, коли можна скористатися стрибунцями, потрібно радитися з лікарем, який спочатку оцінює фізичні дані малюка. Сидіти в ходунках або стрибунках малюкові можна починати не раніше, ніж він навчиться самостійно сидіти.

Якщо спочатку дитина не може рівно сидіти, це не привід для паніки. Спочатку малюк ухилятиметься в бік, спиратиметься на ручки під час сидіння. Але це все з часом минає, і дитина навчиться добре сидіти. Його не потрібно поправляти, смикати, садити рівно. Він має самостійно навчитися тримати баланс. А нові рухи для дитини є чудовим методом пізнання всього нового, пізнання світу.

Час сідати: з якого віку можна садити дитину?

Краса Здоров’я

Зміст

Діти ростуть та розвиваються дуже швидко. Незважаючи на те, що при народженні вони абсолютно безпорадні і повністю залежні від дорослих, що вже оточують, вже через кілька місяців ми бачимо зовсім іншого малюка. Він активно пізнає світ навколо себе, дуже активно рухається — не вміючи ще навіть повзати, діти чудовим чином вміють за одну хвилину опинитися зовсім не в тій частині дивана, де ви їх поклали. Всі ці досягнення радують батьків. І коли малюк намагається самостійно сидіти, здається, що це несе лише позитивні емоції. Насправді фахівці дуже серйозно підходять до питання: зі скільки місяців дитину можна садити.

Активність і бажання малюка обов’язково сісти самостійно не означає, що його м’язова і кісткова системи вже достатньо для цього розвинені. М’язи спини повинні досягти певного рівня розвитку, щоб запобігти великому навантаженню на хребет та кістки дитини.

У скільки місяців можна намагатися садити дитину самостійно?

На сьогоднішній день педіатрами озвучується середній вік – 6 місяців, коли можна починати садити дитину. Проте слід розуміти, що у кожного малюка протікає індивідуально. Тому батькам слід виходити з особистих спостережень і рекомендацій спостерігача лікаря. Не завжди варто поспішати, для деяких дітей такий вік може наступати 7-7,5 місяців.

Тому, крім досягнення малюком 6-місячного віку, критеріями для прийняття рішення мають стати інші набуті на цей момент навички:

• вміння вільно самостійно перевертатися
• здатність досить тривалий час утримувати голівку
• самостійні спроби перебувати у вертикальному положенні
• впевнене вміння стояти, тримаючись за опору

Чим небезпечні ранні спроби садити дитину?

Іноді батькам здається, що коли малюк нарешті зможе самостійно сидіти, то спроститься безліч процесів – від годування до ігор із ними. Проте спроби садити малюка раніше ніж півроку можуть мати негативні наслідки.

1. Несформованість м’язової та кісткової системи — це основна причина, що виступає протипоказанням. Великі навантаження можуть призвести до неправильного розвитку та деформацій, які у шкільному та підлітковому віці можуть стати причиною різних порушень постави – сутулості, викривлення хребта, сколіозу.

2. Дитині до 6 місяців складно контролювати та змінювати положення свого тіла. Тобто, якщо він зміститься і відчуватиме дискомфорт, то самостійно малюк виправити це не зможе, а батьки можуть не відразу зрозуміти, чому дитина вередує і плаче.

3. Можливість самостійно сидіти — це ще й велике емоційне навантаження, до якого дитина може бути не готова через свій психологічний розвиток.

З якого віку можна садити дитину?

Чому не можна рано садити дитину?

Діти народжуються із прямим хребтом. Всі фізіологічні вигини — грудний кіфоз, поперековий і шийний лордоз — формуються в процесі зростання. Раннє висадження дає навантаження, до якого ще не готовий хребет. Згодом може виникнути викривлення хребта, сколіоз, біль у попереку.

Батьки можуть думати, що дитина хоче сісти, коли вона в положенні лежачи піднімає голову та плечі. Або чіпляється за руки та намагається підтягнутися. Але справа тут зовсім інша. Малюк своїми чіпкими та досить сильними ручками намагається руки дорослого, як і всі предмети, підтягнути до рота. Саме так малюк пізнає світ. За рахунок своєї маленької ваги вона сама підтягується. Це не означає, що дитину можна садити.

З якого віку можна садити дитину? Перевірка на готовність

Можна провести невелике дослідження: спробувати посадити дитину передчасно. Якщо малюк завалюється в різні боки і в нього сильно округляється спина, це демонструє, що дитина ще не готова сидіти.

Деякі ігнорують цей факт і намагаються садити дитину, обкладаючи її подушками чи валиками. Звісно, ​​малюк буде задоволений. Йому легше сидячи грати, все розглядати, він довше зайнятий самостійно. Але таке становище завдає шкоди здоров’ю дитини, створюючи невиправдане навантаження на хребет. Немає об’єктивних причин, щоб садити дитину передчасно. Тому краще набратися терпіння та дочекатися, коли малюк сяде самостійно.

Як наблизити цей момент?

Не забуваючи про головний принцип «не нашкодь», батьки все ж таки можуть підготувати дитину, створивши додаткові умови для зміцнення м’язів малюка. У цьому вся допоможуть систематичні гімнастичні вправи. Коли дитина хапається за руки, можна обережно, без ривків підтягувати її спочатку під маленьким кутом, а потім трохи вище. Корисні та інші вправи: перевертання з боку на бік, нахили тіла. Добре зміцнює тіло легкий масаж.

Приблизно з 6 місяців, коли м’язи спини вже зміцніли, можна сідати дитину на короткий час. Наприклад, щоб одягнути його чи погодувати з ложечки. У цей час малюк перебуває у напівсидячому положенні, дорослі підтримують його спинку, і таке короткочасне висаджування не шкодить здоров’ю хребта.

З якого віку можна садити хлопчиків та дівчаток?

Існує досить поширена думка, що хлопчиків можна садити раніше за дівчаток. Це з різним фізіологічним розвитком статі. Кажуть, що раннє всадження дівчаток може сприяти загибу матки. Науково такий зв’язок нічим не підтверджений, а значить можна стверджувати, що це лише припущення. На запитання, «коли можна садити дитину» для хлопчиків і для дівчаток відповідь одна — тоді коли малюк буде готовий сидіти самостійно.

Ознаки впевненої посадки дитини:

1. Рівна спина.
2. Таз трохи нахилений вперед.
3. Ніжки розташовуються так, щоб бути опорою.
4. Якщо трохи штовхнути в бік, малюк не впаде і не прогнеться.

Насправді кожна дитина індивідуальна. Іноді малюк сідає сам раніше за звичний термін. Можливо його розвиток та зміцнення м’язів проходить швидше. Дітки з маленькою вагою часто сідають раніше, ніж більші однолітки. Батькам потрібно орієнтуватися на розвиток та особливості своєї дитини та узгоджувати всі питання з досвідченим педіатром.

Сподіваємося, що ми відповіли на хвилююче вас питання «з якого віку можна садити дитину?».

З якого віку можна садити дитину в ходунки

Чи потрібні дитині ходунки? Чи це пристосування для батьків?

Історія ходунків

Історія дитячих ходунків йде в далеке минуле. Точну дату створення цього пристрою назвати складно. Але перші згадки про ходунки зустрічаються у витворах мистецтва XV ст. На картині Хієронімуса Босха «Немовля-Христос у ходунках» (Christ Child with a Walking Frame), створеної в 1480 році, зображений малюк, що спирається на триопорний пристрій на коліщатках. Полотно цього художника висить у Відні, Музеї історії Мистецтв. З тих пір ходунки зазнали багато перетворень і змін, але мета пристосування — бути опорою для малюка при перших кроках — залишається незмінною.

Плюси та мінуси ходунків

Дитячі ходунки популярні й у наші роки. Без них зараз не обходиться практично жодна сім’я, в якій росте маленька дитина. У перші місяці життя дитини ходунки будуть добрим подарунком. І батьки чекають із нетерпінням, коли вони зможуть випробувати пристосування у справі.

Але при використанні ходунків для дітей у ранньому віці батьки можуть неусвідомлено нашкодити дитині. У ходунках виникає сильне вертикальне навантаження на хребет та м’язи дитини – мабуть, це головний недолік ходунків для дітей. І якщо м’язи ще не зміцніли, це може негативно позначитися на здоров’ї дитини. Спочатку малюк повинен навчитися сидіти, повзати і цим натренувати м’язи і хребет. При недостатньо зміцнілих м’язах при прямоходженні навантаження на них збільшується.

Але зовсім відмовлятися від ходунків для дітей не варто. Кілька хвилин ходіння на день не зашкодять. Потрібно тільки спостерігати за дитиною та її станом, чи не втомлюється вона від ходьби.

Вважається, що у ходунках малюк починає швидше ходити. Але цей факт не підтверджений та не оскаржений. Адже кожна дитина розвивається індивідуально. І сказати, що саме вплинуло на його вміння ходити, досить складно.

А ось страх до самостійного ходіння, без підтримки, у малюка після використання ходунків може виникнути. Тому, якщо у дитини раптом з’явиться бажання «прогулятися», краще просто підтримайте її під час прогулянок по дому. Але не перестарайтеся. Пам’ятайте: все має бути в міру та своєчасно.

Від тривалого перебування в ходунках малюк може так і не навчитися повзати. А це теж недобре для нього. Адже повзання покращує необхідні для подальшого розвитку дитини нейронні зв’язки у головному мозку. При нестачі повзання не буде розвитку нейронних зв’язків. І, звичайно, не варто забувати про користь повзання для зміцнення м’язового апарату спини, і надалі — для правильного формування біологічного механізму ходьби.

Крім цього, пам’ятайте, що у ходунках малюк переміщається шляхом відштовхування ніжками від підлоги. Через це у дитини може сформуватись неправильне вміння ставити стопу на підлогу. Нерідко часто бігаючі в ходунках малюки спочатку починають ходити носочками (навшпиньки).

До плюсів використання ходунків відноситься те, що в ходунках маленьким дівчаткам і хлопчикам світ відкривається набагато ширше. Це позитивно позначається на емоційному стані дитини (йому цікаво, вона радіє) і розширює її світогляд.

Коли садити малюка у ходунки

Одні батьки садять малюка в ходунки якомога раніше, вважаючи, що це допоможе дитині швидко навчитися ходити. Інші мами та тата не поспішають із цим, аргументуючи свій вибір тим, що кожному етапу умінь малюка свій час, і не потрібно поспішати його випередити.

То з якого ж віку садити дитину в ходунки? Яка користь ходунків? І чи потрібні вони малюкові? Педіатр, кандидат медичних наук, автор популярних книг та телепрограм про здоров’я та розвиток дітей доктор Євген Комаровський вважає, що використання ходунків – потреба не дитини, а мами та тата. Ходунки «корисні» для батьків, бо можуть на якийсь час «нейтралізувати» дитину, поки мама займається справами, каже лікар. Він же дотримується думки, що з ходунками не варто поспішати. До досягнення малюком дев’яти місяців Євген Комаровський категорично не рекомендує використовувати ходунки. До цього часу їх найкраще замінити знаходженням малюка в манежі, де він зможе і поповзати, і посидіти, і навіть постояти, якщо йому це потрібно.

У середньому ж вік, коли дитину можна ставити в ходунки, — 7-8 місяців (якщо йдеться про дитину, що вчасно народилося). Якщо ж дитина народилася раніше за визначений термін (недоношена), додайте до віку стільки тижнів, на скільки раніше пройшли пологи.

Досягнення 7-8 місяців вважається відповідним віком для ходунків, тому що в цей час діти впевнено тримають голівку, вміють сидіти без підтримки та стояти біля опори. А це, у свою чергу, говорить про дозрівання кістково-м’язового апарату та готовність до прямоходіння.

Але батьки повинні знати, що навіть у 7-8 місяців хребет і м’язи малюка ще не готові до тривалого навантаження, яким є ходьба. До того ж, сидячи в одному положенні в ходунках, вага тіла розподіляється на тазові кістки і хребет. Через неповну опору на ступню у малюка можуть сформуватися патологічні вигини хребта або розвинутися зміщення хребців. Тому якщо ви вирішили користуватися ходунками, не тримайте в них малюка подовгу. Обов’язково робіть перерви та не допускайте великого навантаження для дитини.

Заходи безпеки під час використання ходунків

Не залишайте малюка у ходунках без нагляду дорослих. Дитина у цьому віці погано тримає рівновагу і може випасти з ходунків. І не забувайте: залишений без нагляду дитина в ходунках наражається на небезпеку навіть в умовах квартири.

Коли дитина встане в ходунки, закривайте шафи, щоб вона не змогла відкрити шафки та тумбочки. Ховайте вище предмети, що б’ються, щоб він не дотягнувся до них. Закривайте розетки спеціальними заглушками.

Обмежуйте рух малюка, щоб він не вийшов на сходи або на вулицю. Слідкуйте, щоб дитина не падала на порогах.

З якого віку можна садити дитину: практичні рекомендації

«У жодному разі не поспішайте!» — кажуть лікарі молодим батькам, які цікавляться у них, з якого віку можна садити дитину. Проте деякі тата і мами все ж таки йдуть на експерименти, починаючи висаджувати малюка вже з 3-4 місяців. Наскільки це виправдано, і чи не завдадуть подібних дій шкоди? Давайте спробуємо розібратися в цьому непростому питанні.

І в якому віці можна садити дитину?

Найкраще не раніше ніж півроку. Педіатри говорять про те, що кісткова та м’язова системи малюка мають бути повністю готові до сидіння. Важливо, щоб дитина намагалася сідати сама, а не підкорялася наполегливим спробам батьків.

Чим шкідливо раннє привчання сидіти?

Неокрепший скелет малюка може витримати великого навантаження. У результаті сформується порушення зчленувань у хребті. Пізніше – у шкільному віці – це «відгукнеться» сколіозом чи лордозом. Занадто раннє присадження у дівчаток може спровокувати викривлення кісток малого таза, що створить проблеми вже в дорослому віці (при природних пологах). Так що питання «з якого віку можна садити дитину» аж ніяк не пусте.

Скільки місяців можна садити дитину на вигнутій поверхні?

Все залежить від самого малюка. Деякі дітки з чотирьох-п’яти місяців намагаються прийняти сидяче положення у шезлонгу, автокріслі (автолюльці) або на колінах у батьків. Тим не менш, навіть на такій поверхні дитина починає впевнено сідати ближче до півроку.

У якому віці можна садити дитину у ходунки?

Між іншим, багато лікарів у принципі налаштовані проти ходунків. Однак якщо батьки твердо вирішили посадити малюка в цей пристрій, їм варто знати, що ходунки не призначені для дітей молодше півроку. Причина та сама – велике навантаження на хребет.

Як підготувати дитину до висаджування?

Після того, як ми з’ясували, скільки місяців можна садити дитину, не завадить поговорити про підготовку до переходу в це положення. Педіатри радять робити з малюком нескладну гімнастику, яка допоможе зміцнити його м’язи та підготуватися до сидіння та наступного повзання:

• дайте малюкові схопитися за руки дорослого і м’яко притягніть його на себе;
• обережно поробіть з дитиною нахили;
• проведіть сеанс легкого та приємного масажу.

По досягненні 6 місяців, коли малюк навчиться самостійно тримати спинку прямо, можна почати сідати його на рівній поверхні. Поступово тривалість сидіння збільшується, а потім батьки й самі не помітять, як їхній юний дослідник перейде від простого сидячого споглядання до активного повзання.