У чому різниця між Ліотоном та гепариновою маззюУ чому різниця між Ліотоном та гепариновою маззю

0 Comment

Мазь для зовнішнього застосування. Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при варикозному розширенні вен.

Показання. Лікування захворювань поверхневих вен, таких як варикозне розширення вен і пов'язаних з ним ускладнень, флеботромбоз, тромбофлебіт, поверхневий перифлебіт. Післяопераційний варикозний флебіт, ускладнення після хірургічного видалення підшкірної вени ноги.

Також можна використовувати тампон з нанесеною на нього маззю, який вводять у задній прохід. Мазь застосовують 2-3 рази на добу до зникнення ознак запалення, в середньому 3-14 днів. Можливість тривалішого застосування визначає лікар індивідуально.

Нанести мазь тонким шаром на зону ураження (із розрахунку 0,5-1 г на ділянку діаметром 3–5 см) та обережно втирати у шкіру. Наносити ЛЗ 2-3 рази на добу протягом 3–7 діб до зникнення проявів запалення.

Для профілактики гострого тромбозу Гепарин вводять підшкірно по 5000 МО кожні 6-8 годин. При першій фазі синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) у дорослих Гепарин призначають підшкірно тривалий час у добовій дозі 2500-5000 МО під контролем тромбінового часу.





Їх важливою відмінністю є концентрація основного активного компонента – гепарину. Так, 1 г Гепаринової мазі містить 100 МО натрієвої солі гепарину, тоді як Ліотон – 1 000 МО, Гепатромбін 30.000