Соя: всі аспекти вирощування — дайджест матеріалів

За даними Мінагрополітики, у воєнному 2022 році вітчизняні аграрії зібрали сою з площі 1,5 млн га, намолотивши 3,7 млн тонн. Порівняно з попереднім, мирним роком, зібрані площі збільшились на 4%. Це означає, що на культуру покладали певні надії у складних обставинах минулого сезону.

Як стверджують аналітики, передусім спрацював той фактор, що ця зернобобова потребує менше азотних добрив (і навіть її взагалі можна вирощувати без внесення азоту).

Також ця культура має хороший експортний потенціал — звісно, передусім не-ГМ варіант.

Виробництво олійних культур в Україні, в т.ч. сої, у 2020-2022 рр. (дані інфографічного довідника Агробізнес України під час війни)

З цих та інших причин прогнози щодо посівних площ сої на сезон-2023 також оптимістичний. Можливо, передбачають не такий значний «стрибок» як для соняшнику, але очікується, що розширення площ під культурою буде обов’язково.

Тому ми вирішили нагадати вам про різноманітні аспекти технології вирощування, зібравши дайджест зі статей, опублікованих останніми роками на SuperAgronom.com .

«Соя — це дуже цікава культура. З нею не можна працювати так, як з іншими. У чому різниця? Наприклад, соняшник або кукурудза — там усе стандартно: посіяв, добрива вніс, спрацював засобами захисту і чекаєш на збирання. А за соєю необхідно стежити практично щодня. Вона, як маленька дитина, постійно вимагає уваги», — розповідав нам іще у 2020 році Андрій Патрило, нині заступник голови ФГ «Персей-Агро».

Тоді у матеріалі « Технологія вирощування сої на прикладі господарств різних регіонів » аграрії поділилися деякими своїми поглядами та секретами, які вони застосовують у виробництві цієї культури.

Перед самим початком повномасштабного вторгнення, не передбачаючи таких поворотів, але оглядаючись на зміни ринку (зокрема у сегменті добрив), які почалися ще з осені 2021-го, також розмірковували про доцільність розширення площ під соєю для господарств на основі досвду A.G.R. Group .

З’ясували, що головні фактори, які слід врахувати, плануючи вводити сою у сівозміну або ж збільшувати під нею площі:

1. Загальна вартість технології вирощування з урахуванням системи захисту, можливості поливу, потребу у добривах на основі агрохімічного аналізу.
2. Придатність ґрунтів та кліматичних умов регіону саме до вирощування сої, тривалість та час настання посушливих періодів — на основі спостережень за останні 3 роки.
3. Ціна на урожай сої та урожайність, яку можна отримати.
4. Наскільки складною та вартісною вийде логістика під час збирання культури.

Коли ж уже рішення прийнято, то тут уже варто продумати технологію, «прорахувати» всі нюанси та умови, послухати/почитати думки фахівців — може, щось для себе нове почерпнути чи під іншим кутом зору поглянути.

Як наголошував Володимир Мірненко , бренд-менеджер компанії «Пьоттінгер Україна» , у своєму блозі «Що потрібно зробити до сівби сої» , перед тим, як вийти з сівалкою в поле, потрібно визначитися з кількома параметрами, а саме:

• глибина посіву,
• міжряддя,
• норма висіву,
• стартові добрива,
• інокуляція.

Він виклав своє бачення по кожному з цих пунктів, але ці чинники у технології вирощування сої і справді досить вагомі, тому на нашому сайті можна знайти не один експертний матеріал з порадами та роздумами на відповідні теми.

Власні підходи до інокуляції, підживлення сої та обробітку ґрунту поділився Юрій Дробязко , власник «Аграрної технологічної компанії» . Зокрема, він навів декілька практичних порад щодо інокуляції, уникнення зайвих технологічних операцій у підготовці ґрунту під сівбу, а також висловив свою думку стосовно необхідності внесення під сою азотних добрив.

До слова, Володимир Мірненко також написав окремий блог про міфи та правду про азотне живлення й інокуляцію сої . І наголосив при цьому, що доказова агрономія — те, з чого треба починати вибирати інокулянт, навів результати дослідів з інокуляцією та азотним підживленням сої фахівців зі США. А також відповів на запитання: Чи можна підвищити врожайність сої за рахунок підживлення азотом?

Дослідження щодо сої та азоту провели і польські науковці з Природничо-гуманітарного університету в Сєдлцях. Вони опублікували свої результати, а ми їх переклали й опублікували у статті « Скільки азоту поглинає соя? Вплив густоти посіву » .

Але не азотом єдиним, як то кажуть (який соя і сама собі дістає завдяки бульбочковим бактеріям). Культура загалом досить чутлива до дефіциту макроелементів, які засвоює протягом усього періоду вегетації. Тож якщо внесення додаткового азоту то фосфор і калій потрібно внести обов’язково. Не менш важливі й мікроелементи — про це читайте у статті « Елементарно, соя! Які елементи живлення найбільше потрібні сої та як розпізнати дефіцит? » .

Однією з ключових засад майбутньої урожайності сої є норма висіву. До того ж цей елемент технології, у разі оптимальних параметрів, дає змогу зекономити на посівматі. Але щоб зробити правильний вибір норми висіву сої, потрібно врахувати цілу низку факторів .

До певної міри з вибором норми висіву «перегукуються» і чинники, на основі яких слід визначати ширину міжрядь. Фахівці одного з насіннєвих брендів пояснили критерії вибору цього елементу технології .

Збереження врожаю сої (власне, як і решти культур) слід починати ще до її сівби. Зокрема, ризик «підчепити» хворобу починається ще з посівмату. Фахівці переконують, що ситуація з хворобами насіння сої в Україні досить критична, адже вірусні хвороби сої зафіксовані у всіх районах її вирощування, дуже часто спостерігається бактеріоз насіння та сходів культури, широко представлені найбільш шкодочинні хвороби грибкової етіології. Тож варто заздалегідь перевірити насіння сої, яке збираєтесь сіяти , аби уникнути найбільших проблем вже на початкових стадіях розвитку рослин.

Загалом же загрози від різноманітних збудників супроводжують бобову упродовж вирощування. В Україні на різних етапах розвитку культури її можуть вражати понад 20 хвороб, а ми виокремили основні, аби детальніше розповісти у статті « Від чого «чхає» соя: 7 найпоширеніших хвороб бобової культури » .

Коли минулого, 2022 року, ми бували в господарствах на полях із соєю, то дехто з агрономів жалівся — через вимушену пізню сівбу (переважно в регіонах, які так чи інакше зачепили воєнні дії) не вдалося провести усі технологічні операції, зокрема вчасний гербіцидний захист. Про що свідчили десь поодинокі рослини, а десь цілі «острівки» перерослої лободи, що височіли над посівами культури. За понад 5 років, що пройшли з публікації статті « Лобода біла та соя: битва, у якій програють в першу чергу агрономи » , ситуація дещо поліпшилась, але проблема є і про неї варто згадати.

Підступно чатують на бобову в полях і шкідники. Через них можна втратити як від 0,5% врожаю, так і до 50%. А, наприклад, акацієва вогнівка може «зжерти» до 60% посівів. Тож ми розбирались « Кому ще смакує соя? Найактивніші шкідники на соєвих полях » .

Якщо порівнювати досвід вирощування сої українських аграріїв, то варто визнати, що він досить невеликий порівняно з американськими колегами. Й хоч у нас тут чимало відмінностей, і не лише ґрунтово-кліматичних, а й економічних, ринкових, у культурі споживання (використання), але «їхній» досвід також може знадобитись і для «кругозору». І для розуміння філософії вирощування та особливостей самої культури. Тому ми часто публікуємо перекладні статті з іноземних джерел (переважно США). Даємо їх просто списочком — що кого зацікавить:

І насамкінець, вже з вітчизняного досвіду — відеопоради щодо правильного збирання врожаю культури: Збирання сої без втрат: основні правила

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Технологія вирощування сої: основні аспекти, поради науковців та досвід практиків. Частина 1

За даними Мінагрополітики, у воєнному 2022 році вітчизняні аграрії зібрали сою з площі 1,5 млн га, намолотивши 3,7 млн тонн. Порівняно з попереднім, мирним роком, зібрані площі збільшились на 4%. Це означає, що на культуру покладали певні надії у складних обставинах сезону. У 2023 році площі під соєю ще збільшились, а культуру було названо однією з наймаржинальніших в умовах обмеження експортних можливостей та цін на зерно.

Як стверджують аналітики, передусім спрацював той фактор, що ця зернобобова потребує менше азотних добрив (і навіть її взагалі можна вирощувати без внесення азоту). Також соя має хороший експортний потенціал — звісно, передусім не-ГМ варіант. З цих та інших причин очікується, що і у 2024 році розширення площ під соєю буде відбуватись. В цілому ж культура стала постійним учасником сівозмін українських агропідприємств. Тому технологія вирощування сої на основі наукових рекомендацій, досвіду практиків та порад зарубіжних і вітчизняних фахівців стане в нагоді.

Насіння сої: вибір сортів

До вибору сортів сої важливо підійти так само серйозно, як і до вибору гібридів кукурудзи. Якщо обрати тільки один чи два сорти, не взявши до уваги особливості ведення господарства та природні умови вашого регіону, швидше за все, отримаєте гірший урожай.

Всі сорти сої, зареєстровані в Україні

Обираючи сорт сої, слід зважати на такий параметр як термін дозрівання. Посіявши сорти з різними термінами дозрівання, можна мінімізувати ризики втрати урожаю через непогоду. Зазвичай більш пізні сорти мають кращі показники врожайності. Визначити, наскільки сорт є пізньостиглим за інформацією насіннєвих компаній може бути складно, оскільки насправді цей параметр може варіюватися залежно від умов навколишнього середовища. Рекомендують обирати сорти з групи стиглості від 0,5 до 1,0.

Слід також зважати на міцність стебла та деформацію бобів. Соя, посіяна з високою нормою висіву або на в родючий грунт, має більшу схильність до вилягання через висоту, якої сягають стебла. Якщо злам стебла – проблема вашого поля, це може призвести до втрат врожаю та сповільнення. Деформація бобів зазвичай виникає в результаті затримки дозрівання, коли вологість насіння опускається нижче 13% і потім проходять цикли регідрації та висихання. Втрати від деформації можна мінімізувати, якщо обирати декілька сортів, зокрема з групи оптимального дозрівання.

Крім названих факторів, варто брати до уваги вартість насіння. Сорти з найвищою врожайністю не обов’язково є найбільш прибутковими. Вартість посівного матеріалу треба оцінювати, виходячи з їх потенційної врожайності та коштів, які будуть необхідні для догляду за посівами. Сорти, генетично удосконалені для боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами, можуть виявитися більш економічно вигідними, оскільки допоможуть скоротити витрати на гербіциди і пестициди, чи, принаймні, стануть альтернативним джерелом управління ризиками. Проте, хоча в Україні й дозволили офіційно вирощувати ГМ-культури, їх не можна вважати панацеєю. До прикладу, власник «Аграрної технологічної компанії» (А.Т.К.) Юрій Дробязко відмовився від вирощування ГМ-сої ще у 2003 році, адже скорочення операційних витрат за рахунок генетичної стійкості модифікованих сортів все одно «обнулиться» мінусами при продажі вирощеного врожаю.

В цілому ж треба обирати високоврожайні різновиди, оскільки марно чекати високих врожаїв від сорту з генетикою низької врожайності. Шукати ті сорти, які щорічно дають хороші результати в різних умовах. Зважати на особливості технології вирощування методів природньо-кліматичних умови полів та вивчати існуючу інформацію, перш ніж прийняти рішення.

Насіння сої: хвороби та протруювання

Існує понад 145 вірусів з 27 груп і 31 класифікований вірус, які здатні інфікувати сою в природних умовах. Вірусами, що спричиняють строкату пігментацію насіння сої, є віруси мозаїки сої та плямистості бобів квасолі (Bean pod mottle virus).

Знебарвлення насіннєвої оболонки починається з рубця («кровотеча рубця»), насіння стає плямистим, з нерегулярними коричневими або темно-коричневими плямами. По суті, це візуальний прояв накопичення антоціанів або лейкоантоціанів. Причиною строкатості насіння можуть бути інші абіотичні та біотичні фактори. До абіотичного фактору відносять зниження температур до 15°C у фазі цвітіння або зберігання насіння сої в умовах підвищеної вологості. Вже доведено, що серед збудників грибкової та бактеріальної етіології викликають появу плямистості насіннєвої оболонки Phomopsis spp., Cercospora kikuchii та Alternaria spp.

Однак потрібно враховувати, що строкатість насіння може бути особливістю сорту, тому для надійної ідентифікації потрібно проводити тестування насіння на наявність патогенів.

Бактеріози насіння та сходів сої, або так званий сім’ядольний бактеріоз, викликають такі збудники, як Xantliomonas phaseoli Dows. var. sojense (Hedges) Starr, and Burkh. і Pseudomonas tabaci.

Видимі ознаки ушкодження насіння: білі, дещо вдавлені плями і виразки, видимі з-під оболонки, іноді зморщеної. Хворе насіння відрізняється від здорового білястим кольором і ослабленим блиском. Але інфекційний прояв може бути не тільки на поверхні насіння, а й в глибині його тканини. Як виявляти:

• Через деякий час після намочування хворе насіння зслизає і стає м’яким. На сім’ядолях утворюються світло-жовті і бурі плями у вигляді патьоків зі слизом на поверхні: сім’ядолі поступово перетворюються на клейку масу.
• Хворе насіння в залежності від умов в період проростання і ступеня захворювання не сходить і загниває. У хворих паростках та на молодих сходах, на сім’ядолі з’являються бурі плями і виразки різних розмірів і глибини.
• Для паростків, які не можуть вийти на поверхню ґрунту, характерні потовщення і вигини, а якщо ураження паростків слабке, то рослина спочатку дещо відстає у зростанні, а в подальшому розвивається без видимих змін.

Оптимальна температура для розвитку бактерій 24-25°С. Хвороба передається з насінням і зберігається в ґрунті на післяжнивних рештках.

Також насінню сої шкодять грибкові хвороби, основними збудниками яких є гриби: Fusarium Link , який викликає фузаріоз сходів , Sclerotinia Libertiana (збудник білої гнилі ), Ascochyta sojaecola ( аскохітоз ), альтернаріоз ( Alternaria alternata ), Erysiphe communis f. glycine ( борошниста роса ). Найбільш шкодочинними для сої є фузаріозні кореневі гнилі.

Деякі хвороби насіння сої можна розпізнати неозброєним оком. Наприклад, церкоспороз, для якого характерне пурпурово-фіолетове забарвлення насіння від рубчика. Насіння при цьому недостатньо виповнене. Якщо ж на додачу до цього спостерігаються невеликі заглиблення, це свідчить про фомопсис .

Якщо на насінні є фузаріум, то при поміщенні його у вологу камеру (пробірка з мокрою ваткою) воно скоро покривається білим пушком з характерними спорами, чого не буває при бактеріозі. Дуже часто насіння одночасно буває уражене бактеріозом і фузаріозом. Розвитку фузаріозу, як і інших хвороб сходів, сприяє низька агротехніка, що затримує появу сходів. Особливо негативно позначаються рання сівба в холодний ґрунт або різке похолодання після висіву.

Хвороби розвиваються, коли є знижені температури при підвищеної вологості в періоди збирання врожаю, зберігання насіння, ранніх строків сівби сої, тобто насіння тривалий час перебуває в недостатньо прогрітому ґрунті. Та особливо часто пліснявіння розвивається на недозрілому, здеформованому, щуплому, з тріщинками на оболонці, насінні.

Та, щоб визначити реальний стан здоров’я насіння у частині зараженості хворобами, які передаються через насіння, найкраще зробити дослідження в лабораторних умовах та мати достовірні показники.

Протруювання насіння є важливою складовою у системі захисту сої. І тут також є свої нюанси. Протруйники для насіння, які мають у своєму складі триазоли, є ефективними в плані контролю хвороб, але не підходять для обробки насіння сої.

Вони уповільнюють ріст надземної частини та й загалом сходи затримуються та розвиваються значно повільніше. На полі це виглядає так: через три тижні після посіву рослини сої, насіння яких було оброблено, наприклад, протруйником із тебуконазолом, приблизно на 10 см нижчі, ніж рослини сої на контрольній ділянці.

Згодом рослини розвиваються, і різниця у висоті поступово нівелюється. Проте незворотних пошкоджень вже завдано. Через суттєву затримку в розвитку місце кріплення нижнього шару бобів буде розташоване нижче в середньому на 4-5 см. І коли прийде час збирати врожай, жатка комбайна просто не захопить ці боби.

Наприклад, тебуконазол впливає більшою мірою, значно знижує схожість насіння, протіоконазол менше, тритіконазол ще менше, але всі вони будуть зменшувати схожість насіння. Інший клас хімічних речовин — стробілурини, які також часто містяться в протруйнику, навпаки підвищують схожість. Теж різною мірою, але позитивно впливають як на схожість, так і на енергію проростання насіння. А якщо брати інший популярний клас — бензимідазоли — то це буде або нейтральний вплив, або більше до позитивного.

Як правило, виробник обробляє насіння якимось базовим протруйником і забезпечує вирішення проблеми найпоширеніших хвороб. Якщо потрібно протруювати від якоїсь специфічної хвороби або додати, наприклад, компонент проти шкідників — інсектицид, то це робиться додатково. У даному випадку необхідність такої операції є. Але потрібно пам’ятати, що обробка насіння протруйником є додатковою технологічною операцією. Тому насіння, особливо таке як бобові (горох, соя), може зазнати додаткового травмування. Тому тут важливо одноразово вибрати протруйник чи комплекс протруйників, який буде вирішувати всі проблеми — тобто комплексний багатокомпонентний препарат. Якщо є необхідність, щоб одразу була інсектицидна складова.

На ринку вже з’явилися біологічні протруйники, проте наразі повністю замінити хімічний захист вони не можуть, оскільки ефективність біологічного протруйника буде складати від 20% до 40%, максимум — 60%, у той час, коли більш-менш якісний хімічний протруйник забезпечує контроль хвороб на рівні 60-80% — до 90%.

Державний реєстр пестицидів та агрохімікатів

Онлайн державний реєстр пестицидів та агрохімікатів

Насіння сої: інокуляція

Поради щодо інокуляції від агропрактиків наступні:

• На інокулянт не повинне потрапляти пряме сонячне світло, йому не можна пересихати. Інокуляцію краще проводити в вечірні години і лише тієї кількості насіння, яке планується висіяти впродовж доби.
• Якщо попередником сої була соя, інокуляцію можна не проводити. Практики у США говорять, що інокуляція економічно доцільна лише тоді, коли перерва у висіванні сої складає 3 роки і більше. Також варто інокулювати сою за умови, що від попереднього вирощування сої поле зазнало стресових умов (спека протягом довгого періоду чи перебування довгий час в перезволоженому стані).
• Якщо сівозміна у господарстві не насичена соєю або соя раніше взагалі на полі не вирощувалася, рекомендується використовувати торф’яні інокулянти.
• Рідкі інокулянти іноді не спрацьовують, навіть якщо інокуляція проводилася за всіма правилами. Практики не рекомендують використовувати рідкі препарати для обробки насіння, якщо соя на полі висівається вперше. До того ж при використанні рідких інокулянтів насіння необхідно висіяти швидко, тому що бактерії таких препаратів не мають поживного середовища, щоб підтримувати життєдіяльність.
• Пролонговані інокулянти, або ж препарати тривалої дії, в більшості не містять живих бактерій. Такі препарати містять лише маркери, які провокують мутацію місцевого ґрунтового ризобіуму. А якщо цього ризобіуму немає, інокуляція почнеться дуже пізно.

При цьому американські науковці, після ряду проведених досліджень, поділилися такими висновками:

• Дворазова інокуляція призводить до зниження врожайності сої. Загалом 5 препаратів з 6 випробовуваних показали зниження врожайності після повторної інокуляції сої.
• Найкращий результат забезпечує одноразова інокуляція сої без внесення азотних добрив.
• За одноразової обробки інокулянтом врожай однаковий незалежно від методу внесення: рідкий в борозну, рідкий на насіння чи торф’яний у сівалку.
• Внесення разом з інокулянтом 56 кг діючої речовини азоту у формі сечовини під час сівби майже завжди знижувало врожайність. Адже 56 кг азоту мало, щоб забезпечити врожай, але достатньо, щоб завадити симбіозу сої з азотфіксуючими бактеріями.

Норми висіву сої

Щоб визначити оптимальну для даного поля норму висіву сої, варто звернути увагу на такі фактори:

• генетичний потенціал сорту;
• тип ґрунту;
• особливості живлення на даному полі;
• особливості застосовуваної агротехнології;
• схожість насіння;
• групу стиглості;
• погодні умови до та після сівби, а також загальні кліматичні умови регіону.

У південних регіонах, більш посушливих та спекотних, для підвищення урожайності потрібно зменшувати кількість рослин на гектар. Це дасть змогу уникнути конкуренції між рослинами за вологу та забезпечити максимально можливий в умовах регіону рівень живлення і вологопостачання для культури.

У регіонах із достатнім зволоженням норми висіву, навпаки, краще збільшувати, щоб максимально реалізувати потенціал урожайності.

Що ж до групи стиглості, то тут науковці наводять наступні цифри:

• ультраранні сорти – 800-900 тис./га:
• ранньостиглі сорти – 700-750 тис./га;
• середньоранні сорти – 550-600 тис./га;
• середньостиглі сорти – 450-500 тис./га;
• пізньостиглі сорти – 350-500 тис./га.

Це дуже приблизні норми, які не враховують кліматичних умов регіону. Тому можна вважати їх рекомендованими для сприятливих умов вирощування. Для помірно несприятливих умов норми висіву слід зменшувати на 20-25%, для несприятливих – на 30-35%. Тобто якщо на Тернопільщині ранньостиглий сорт сої сіятимуть з нормою 700 тис./га, то на Херсонщині той же таки сорт краще сіяти з нормою не більше 480-490 тис./га.

Американські дослідники наводять дещо інші коефіцієнти залежно від умов вирощування:

• для несприятливих умов рекомендовану норму висіву сорту слід помножити на коефіцієнт 0,5;
• для помірно несприятливих умов рекомендовану норму висіву сорту слід помножити на коефіцієнт 0,55;
• для помірно сприятливих умов рекомендовану норму висіву сорту слід помножити на коефіцієнт 0,8;
• для сприятливих умов коефіцієнт становить 1.

Стандартно норми висіву вираховують, виходячи з польової схожості насіння 80%, щоб отримати оптимальну густоту стояння рослин. При цьому результати численних досліджень, у тому числі зарубіжних, показали, що в окремих випадках польова схожість насіння може варіювати від 50% до 100%. Тому важливо отримати достовірні результати схожості насіння, яке збираєтесь сіяти, щоб мати більш-менш прогнозований результат густоти стояння рослин.

Дуже важливо чітко визначити середину вегетації культури і таким чином обрати терміни сівби, щоб на середину вегетації припали сприятливі умови. Боби сої починають формуватися саме з середини вегетаційного періоду, а закінчується їхнє формування приблизно тоді, коли минуло 70% періоду вегетації. Саме в цей час дуже потрібне достатнє зволоження.

Глибина висіву сої та міжряддя

На вибір глибини висіву впливають такі фактори:

• Структура ґрунту . Чим важчий, щільніший, вологіший ґрунт, тим важче через нього протиснутися долям насінини сої, щоб утворити сім’ядолі. Тобто на важких ґрунтах глибину посіву сої зменшують до 3-4 см. За рахунок своєї щільності такі ґрунти мають багато капілярів і довго тримають вологу в посівному горизонті.

• Волога та капіляри . Для проростання насіння сої поглинає 150-180% вологи від своєї маси. Доступ до вологи — необхідна умова дружніх якісних сходів. На легких ґрунтах більше повітряних пор і волога швидше втрачається. Варто сіяти трішки глибше за горизонт вологи з розрахунком, щоб волога не встигла зникнути з глибини посіву до хорошого розвитку кореневої системи. На легких, піщаних ґрунтах глибину посіву сої можна збільшити до 4-5 см. За рахунок легкої структури псевдолисточкам легше пробитися назовні.

• Ґрунтовий гербіцид . Дощі можуть промивати ґрунтовий гербіцид на глибину 3-4 см. Не можна допустити контакту гербіциду з посівним матеріалом сої, тому, за умови використання ґрунтового гербіциду, висів має бути не мілкіше 4 см. З тієї ж причини потрібно слідкувати за якісним закриттям борозни при сівбі.

• Наявність доступної вологи . За умови наявності доступної вологи неглибокі посіви показують себе у всьому краще. У верхніх 5 см ґрунт прогрівається раніше. Соя проростає швидше. Енергія насінини більше витрачається на формування наземної частини. Легше перехід від живлення сім’ядолями до автотрофного. Активніший розвиток на ранніх стадіях. Швидше закриття міжрядь. Менші втрати ґрунтової вологи. Вище точка кріплення нижнього боба.

Робити занадто малу глибину висіву не завжди добре. Якщо є волога та посівне ложе не порушене обробітком, глибина висіву 4-6 см буде оптимальною для будь-якої культури. На пісках сіяти сою потрібно не більше, ніж на 2 см, бо культура може просто не дати сходів. Особливо у тому випадку, коли після висіву пройде сильна злива.

Взагалі, чим важчі ґрунти, чим менше в них міститься гумусу, тим меншою повинна бути глибина загортання насіння, бо вони схильні до запливань і формування міцної кірки.

Важливо також дотримуватися швидкісного режиму при висіві. Для сої це не більше 10 км/год. Якщо перевищувати швидкість, розподіл насіння буде нерівномірним і тоді після появи сходів надто густо висіяні рослини будуть пригнічувати одна одну.

У фото та відео про життя і роботу агрономів з Instagram SuperAgronom

Міжряддя обирають відповідно до групи стиглості:

0000 та 000 — генетично не схильні гілкуватися, не потребують широкого міжряддя, формують високий врожай за рахунок більшої кількості рослин на одиниці площі. Зазвичай найвищий врожай дають при густоті стояння до обмолоту в 500-550 тис./га. Їх висівають з міжряддям, характерним для зернових.

00 та 0 — мають обмежену здатність до гілкування. Врожай формують з густоти стояння та активнішого гілкування. Для останнього потребують вільного простору в міжрядді. Максимальний врожай дають при густоті стояння до обмолоту в 450-500 тис./га. Їх висівають з міжряддям у два рази більшим за притаманне для зернових. Для цього на зернових сівалках глушать сошники через один.

І та ІІ — ще активніше гілкуються, а тому потребують більше простору в міжрядді (в три рази більше за міжряддя для зернових), а найвищий врожай дають при ще меншій густоті стояння до обмолоту (400-450 тис./га). Для цих груп стиглості можна розглядати сівбу як зерновими сівалками з перекриттям через сошник чи два, так і сівалками точного висіву з міжряддям 35 см. Обидва методи висіву будуть давати приблизно однаковий результат.

Про обробіток грунту, хвороби та шкідників сої, гербіцидний захист а також особливості збирання сої читайте в другій частині матеріалу.

Найбільша спільнота СуперАгрономів у Facebook