Стрижи

Стрижи представляют пернатых, которые встречаются практически на всех континентах, за исключением Антарктиды, а также таких стран, как Чили, Аргентина, Новая Зеландия, в том числе большей части территории Австралии. И все же, немногие знают, как выглядит эта птица и, как она живет, несмотря на повсеместное распространение.

Стриж: описание

Жители городов и деревень буквально каждый день встречаются с этими птичками, если те не улетают в теплые края, чтобы перезимовать. Жители некоторых стран прозвали этих птиц «пернатыми шустриками». Следует отметить, что стрижи являются необычными птицами, представляющими целое семейство, в которое входит больше 16 видов. Несмотря на некоторое сходство с ласточками, стрижи не имеют с ласточками никаких родственных связей, так как ласточки представляют семейство воробьиных. Если внимательно присмотреться, то можно обнаружить визуальные отличия: стрижи обладают большими крыльями, поэтому, в полете, они совершают меньшее количество движений. Кроме этого, у ласточек конечности несколько длиннее, что позволяет им взлетать с ровной поверхности и без проблем на нее садиться.

Интересно знать! Стрижи в полете демонстрируют настоящий высший пилотаж. Такая маневренность связана с возможностью регулирования частоты взмахов крыльев, независимо одно от другого. В результате разницы частоты взмахов левого и правого крыла, стрижи осуществляют мгновенные маневры, не изменяя при этом скорость полета. В результате они догоняют в полете насекомых и осуществляют атаку с разворота.

Стрижи – это небольшие по размерам птички, разгоняющиеся в полете до 170 км/час. Если стрижей сравнивать с ласточками, то их скорость полета в 2 раза больше, по сравнению с ласточками. Строение крыла у стрижей просто уникальное, а прекрасные полетные характеристики позволяют без отдыха находиться в небе до 6 месяцев. Зачастую стрижи, находясь в небе, спариваются, что само по себе является уникальным событием.

Внешний вид

Взрослые птицы вырастают до 10-25 см, в зависимости от видовой принадлежности, при этом их вес находится в пределах 50-185 граммов, что также зависит от вида. У стрижей сравнительно крупная голова, а глаза темные. Крылья изогнутой формы и сравнительно длинные, а хвост вильчатой формы, прямой и длинный.

Несмотря на то, что крылья мощные, конечности у стрижей короткие и слабые. Пальцы также короткие, но когти длинные, направленные вперед. Такое строение конечностей вызывает некоторые проблемы в связи с тем, что стрижам неудобно взлетать с ровной поверхности. И все же, такое строение позволяет птицам цепляться даже за выступы отвесных скал.

Основной окрас оперения не считается привлекательным и выполнен в серо-черных оттенках, хотя встречаются стрижи с наличием пояска белого цвета. Такие же перья, белого цвета, присутствуют в области груди, в пределах подхвостья, в области шеи и на голове. Определить по внешнему виду, самка это или самец, не представляется возможным, так как самцы и самки не имеют внешний различий. Наиболее распространенным считается вид черных стрижей, хотя популяции белополосых стрижей, обитающих в восточных регионах, считаются весьма многочисленными. Похожая ситуация наблюдается и в ряде других стран. Можно часто видеть, как стрижи, со свистом, на большой скорости шныряют в пределах городских парков. Если не учитывать их основного окраса, в зависимости от вида, семейство стрижей имеет схожее строение тела, а также схожий характер поведения.

Характер и образ жизни

Стрижи представляют отряд стрижеобразных, при этом на нашей Планете обитает около 8 десятков видов, входящих в данный отряд. Среди представителей отряда существуют, как оседлые виды, так и перелетные. Стрижи предпочитают гнездиться многочисленными колониями, хотя иногда живут в составе немногочисленных групп. Каждая колония может насчитывать несколько сотен особей. Эти пернатые проявляют свою активность с раннего утра и до позднего вечера.

В прошлом стрижи предпочитали гнездиться в дуплах высоких деревьев. Они и в наше время обустраивают свои гнезда таким образом, обитая в Шотландии, а также Аберне Лесной. В наше время стрижи в основном гнездятся под крышами старых построек, за что часто расплачиваются своей жизнью, поскольку часто старые здания сносятся. Они строят свои гнезда благодаря наличию специальной слюнной железы, которая вырабатывает достаточное количество строительного материала, в виде слизи. Эта слизь достаточно прочно соединяет все строительные компоненты.

Сколько живет стриж

Обитая в естественной среде, продолжительность жизни стрижей составляет около 5 с половиной лет.

Виды стрижей

В природе обитают десятки видов этих уникальных пернатых, при этом наиболее распространенным считается черный стриж. Это единственный представитель многочисленного семейства, который способен взлетать с ровной поверхности. Чтобы взлететь, птица подпрыгивает на небольшую высоту, что позволяет сделать первый взмах крыльями, чего достаточно для дальнейшего полета. Пение стрижа можно сравнить с тонкой музыкой.

Интересная информация! Усатые стрижи вырастают в длину до 30 см, а то и больше, поэтому являются самыми крупными представителями этого семейства. Этот вид стрижей предпочитает жить в условиях гор, на высотах до полутора тысяч метров над уровнем моря. Его голова украшена длинными привлекательными усами, при этом надбровье характеризуется белым цветом.

Иглохвостые стрижи вырастают в длину до 22 см, при этом размах крыльев достигает полметра, при весе до 180 граммов. Верхняя часть тела светло-коричневая, а нижняя часть тела более темная.

Крылья черного оттенка с металлическим отливом, при этом голова и область горла – практически белые. Предпочитают гнездиться в пределах лесных массивов, обустраивая свои гнезда в дуплах деревьев. Самка откладывает от 3-х до 6-ти яиц.

Среда обитания

Зимуют стрижи на территориях, расположенных южнее пустыни Сахара. Птицы, окольцованные в Британии, были обнаружены в бассейне реки Конго, в Малави, на территориях Танзании и Зимбабве, а также в Мозамбике и на юге Африканского континента. Ученые до сих пор не располагают достоверной информацией о маршрутах перелета этих пернатых.

Чем питаются

Стрижи – это птицы, питание которых зависит от погодных условий. Для них недопустимо длительное голодание, которое приводит к снижению температуры тела. Часто можно видеть, как стрижи как бы находятся в состоянии оцепенения. Проворность этих пернатых в воздухе просто зашкаливает. Они своим клювом, как сачком ловят на лету различных насекомых. Это единственные птицы, способные отобрать добычу даже у сокола.

Если пропитания недостаточно из-за погодных условий, стрижи впадают в спячку от 2-х до 10-ти дней, чтобы пережить непогоду. Что удивительно, в спячку могут впадать не только взрослые птицы, но и птенцы.

Птенцы могут спать целую неделю, при этом их родители время от времени покидают гнездо в поисках пропитания, если погодные условия позволяют это сделать. Где-то в августе месяце эти птицы отправляются на зимовку в теплые края, но в любом случае, многое зависит от наличия пропитания, а также от погодных условий. В поисках пропитания стрижи могут покидать родные места на длительное время, но затем обязательно возвращаются обратно.

Размножение и потомство

Эти пернатые встречаются, как в больших и маленьких городах, в сельской местности, так и в лесах, в горах, а также в пустынях. Птицы могут гнездиться в различных условиях, поскольку могут обустраивать для себя гнезда на деревьях, в дуплах деревьев, под крышами домов, а также в земляных норах.

Птица сооружает гнездо из различных подручных материалов, которые доступны для пернатых в конкретных условиях обитания. Несмотря на этот факт, стрижи не собирают листья, палочки, грязь и другие компоненты с земли, как делают это другие пернатые.

Строительные материалы состоят из тех элементов, которые стрижи могут поймать на лету. Это тонкие волокна различного происхождения, перья и пух и т.д. Пара справляется со строительством гнезда где-то за неделю. Ежегодно эти птицы возвращаются в то гнездо, которое обустроили сами.

Важный факт! Стрижи выбирают для себя вторую половинку один раз и на всю жизнь. Учитывая тот факт, что эти птицы большую часть своей жизни проводят в воздухе, они могут в воздухе и спариваться.

Отложив яйца, которые характеризуются белым окрасом, самка садится на них и в течение 3-х недель высиживает. Самец в этот период добывает пропитание не только для себя, но и для будущей мамы.

Длительность высиживания во многом зависит от погодных условий, которые влияют на добычу самцом пропитания. После появления на свет птенцы находятся рядом со своими родителями почти полтора месяца, что также зависит от погодных условий, которые влияют на процесс роста и развития птенцов.

Естественные враги

Независимо от видовой принадлежности, у стрижей не так и много естественных врагов. Самый грозный хищник для стрижей – это чеглок. Зачастую наибольшую опасность для этих птиц представляет человек и это совсем неудивительно, так как он внедряется в жизненное пространство многих обитателей естественной среды.

На юге Европы местные жители считают, что мясо молодых стрижей обладает не только прекрасными вкусовыми качествами, но и качествами полезными. Из-за этого люди охотятся на этих птиц, устанавливая различные ловушки.

Важный момент! Ловушки устраивают таким образом, что внутрь ее можно попасть в любой момент. Птицы, ничего не подозревая, откладывают в этих ловушках яйца и высиживают птенцов. Когда птенцы стают почти взрослыми и готовы покинуть гнездо-ловушку, люди их забирают и съедают.

Многие хищные птицы не могут поймать стрижей в полете, так как те быстро летают и не опускаются близко к поверхности земли. Эти пернатые рискуют своей жизнью в периоды сезонных миграций, а также перемещаясь на другие территории в поисках пропитания.

Зачастую гнезда стрижей посещают различные грызуны и разоряют их. Особенно это актуально тогда, когда стрижи обустраивают гнезда в доступных местах. Обустраивая свои гнезда под крышами старых зданий, они лишаются гнезд, так как человек избавляется от старых построек, а когда возвращаются после зимовки, то погибают от холода, не найдя своих гнезд.

Популяция и статус вида

Популяция стрижей во всем мире не выглядит катастрофической, независимо от внешних воздействий, как природной среды, так и человека. Несмотря на это, в мире существуют реабилитационные центры для подобных пернатых. Часто птенцы выпадают из гнезда, особенно в плохую погоду, так как они могут впасть в спячку. Люди, подобрав этих птиц, не могут выкормить их в условиях неволи, поскольку это связано с некоторыми трудностями. Часть людей, зная о существовании подобных центров, относят птенцов специалистам, которые и занимаются выкармливанием таких пернатых.

В заключение

Стрижи по праву считаются уникальными птицами, которые к тому же приносят огромную пользу, уничтожая огромное количество всевозможных насекомых. Другими словами, они принимают участие в регулировании численности насекомых, поэтому заслуживают на защиту и внимание.

Вага йорку стандарт дорослого – таблиця зростання та розвитку мініатюрного вихованця

Скільки живуть йоркширські тер’єри, стандарт породи з фото та відео

Багато потенційних господарів замислюються, скільки років живуть йоркширські тер’єри перед тим, як придбати собаку цієї породи. Щоб розібратися з цим питанням, необхідно, перш за все, ознайомитися зі стандартом породи, прийнятим РКФ, потім визначитися, якому виду віддати перевагу собакі. Тривалість життя йоркширських тер’єрів різних видів, вага кожного різновиду в різні місяці життя, до якого віку ростуть представники цієї породи та іншу корисну інформацію, ви дізнаєтесь із цієї статті.

Основні параметри

РКФ (Українська кінологічна федерація) у своєму стандарті використовує самі норми для собак породи йоркширський тер’єр, що у стандарті, прийнятому FCI (Міжнародна кінологічна федерація).

Стандарт FCI, затверджений для породи собак, йоркширський тер’єр – це загальні параметри, взяті зі стандартів тих країн, де розводять племінних представників цієї породи.

Основні норми стандарту РКФ:

• загальний вигляд;
• темперамент;
• рухи;
• голова;
• корпус;
• кінцівки;
• вовняний покрив;
• забарвлення;
• дефекти та вади;
• розміри: вага та зростання.

Загальний вигляд

Інтелігентний та активний йоркширський тер’єр – володар компактного та гармонійного тулуба та довгого вовняного покриву. Пряма шерсть, що спадає до землі, має рівний проділ на спині, який проходить від шиї до основи хвостика.

М’язистий і пропорційний корпус собаки цієї породи, а також прямі і міцні лапи, дозволяють їй зберігати витончену і гордовиту поставу.

Темперамент

Як і всі сімейство тер’єрів, собаки породи йоркширський тер’єр, мають у своєму характері такі якості, як мужність, самостійність, кмітливість, впевненість. І це все незважаючи на невеликий зріст та вагу.

Одночасно з умінням відстоювати свою думку протягом усього життя, йоркширський тер’єр легко піддається навчанню, слухняний та відданий своєму господареві.

Рухи

Йоркширський тер’єр рухається легко, у добре заданому темпі. Паралельні один одному кінцівки собаки виконують широкі та розкуті рухи. Під час бігу хребет тварини має бути рівним і паралельним щодо землі.

Голова

Плоский череп маленької форми має мордочку середньої довжини – не маленької, але й не великої. Завдяки цьому голова не виглядає надто круглою. Стоп (перехід від морди до лобової частини) помітний з першого погляду. Він рівно ділить навпіл черепно-лицьову частину. Мочка носа має чорний колір.

Очі йоркширського тер’єра, що дивляться прямо, постійно стежать за зовнішнім світом з розумним виразом. Повіки мають темну пігментацію і щільно прилягають до оболонки очних яблук.

Вуха йоркширського тер’єра мають невеликий розмір та форму трикутника. Вони завжди перебувають у стоячому положенні і стоять недалеко один від одного. Вовна на вухах собаки має золотаво-коричневий відтінок.

Зуби собаки цієї породи виглядають міцними та здоровими. Комплект корінних зубів має бути повним – сорок два вертикально стоячі зуби. Прикус – обов’язково ножиці.

З боку м’язова шия середньої довжини виглядає елегантно завдяки легкому вигину.

Корпус

Компактно складений тулуб йоркширського тер’єра має трохи округлені ребра, через що грудна клітка виглядає овальною. Пряма лінія спини має бути короткою та добре розвиненою.

Хвіст тварини практично завжди купірують – у собак цієї породи зазвичай видаляють половину від усієї довжини.

На території Великобританії з недавнього часу дозволили участь у виставках йоркширських тер’єрів із необрізаними хвостиками. Але до стандарту FCI зміни з цього приводу поки що не внесли. Тому постав і довжина незайманого хвоста тварини ще невідомі.

Пси йоркширського тер’єра повинні мати добре розвинені сім’яники, які повністю знаходяться в мошонці.

Кінцівки

Передні кінцівки йоркширського тер’єра мають бути прямими, паралельними, з розвиненою мускулатурою та добре поставленим плечем.

Задні кінцівки собаки цієї породи повинні бути прямими, якщо подивитися на них ззаду, і мати помірні кути в колінах.

На компактних та круглих лапках тварини знаходяться пазурі чорного кольору.

Вовняний покрив

Довгий, абсолютно прямий, без будь-якої кучерявості або хвиль, непухнастий вовняний покрив спадає з боків йоркширського тер’єру. На спині він рівно розділений проділом. На дотик шерсть має бути тонкою та шовковистою.

Відходячи від теми стандарту йоркширського тер’єру, слід зазначити кілька важливих фактів.

Шерсть собак цієї породи нагадує людське волосся. Вона росте постійно і рідко випадає. У дорослого йоркширського тер’єра, зростання якого варіюється від двадцяти до двадцяти п’яти сантиметрів, шерсть росте зі швидкістю приблизно п’ятнадцять міліметрів на місяць.

Щоб під час розчісування тварини не пошкоджувалися її шерстинки, необхідно правильно підібрати гребінець. Потрібно придбати гребінець з натуральною щетиною для регулярного розчісування, а також металеву гребінець для акуратного вичісування ковтунів, які псують вигляд і структуру вовни.

У жодному разі не можна використовувати гребінець пуходерку, інакше можна пошкодити ніжний шкірний покрив йоркширського тер’єру.

Забарвлення

Основне забарвлення шерсті йоркширського тер’єру – сизо-сталевий (але не срібний), від початку потилиці до хвостика. Хвіст повинен бути покритий вовною такого ж кольору, що і на тулубі, але темнішого відтінку, особливо ближче до кінчика.

Кінцівки від землі до ліктьових і колінних суглобів густо вкриті золотисто-коричневою шерстю, коріння шерстинок темніше за їхні кінчики.

Голова йоркширського тер’єру вкрита шерстю золотисто-коричневого кольору. Більш насичений відтінок золотисто-коричневого знаходиться в тих місцях, де вовняний покрив довший: з обох боків, біля вух, в районі мордочки. Але це забарвлення не повинно змішуватися з основним сизо-сталевим, тому він не переходить на шию.

На грудях у собаки шерсть інтенсивного золотаво-коричневого кольору. Як і на кінцівках, вовни на грудях мають темну основу, яка світлішає до кінчика.

Дефекти та вади

Якесь відхилення у йоркширського тер’єра від перерахованих вище параметрів вважається недоліком.

Вади, за які можуть дискваліфікувати на виставці йоркширського тер’єру:

• крипторхізм – хвороба собак, коли один або два сім’яники не опускаються в мошонку;
• проблеми з прикусом – недокус чи перекус;
• проблеми з вухами – висячі чи напіввичісячі;
• забарвлення, що не відповідає стандарту.

Розміри

Відповідно до стандарту, прийнятого РКФ і FCI, вага йоркширського тер’єра не повинна перевищувати трьох кілограмів ста грамів. У росту собаки в стандарті обмежень немає, але він не повинен становити понад двадцять п’ять сантиметрів.

Незважаючи на те, що і в мінімальній вазі тварини також відсутні обмеження, перевагу на виставці віддадуть тому собаці, який важить не менше двох кілограмів і не більше трьох кілограмів. Хоча стандарт і не розглядає поділу йоркширських тер’єрів на підвиди, є кілька неофіційних різновидів цієї породи.

Відхід від стандарту

Є стандартні йоркширські тер’єри, вага яких варіюється від двох до трьох кілограмів. Ще існує міні-йоркширський тер’єр, який важить від кілограма п’ятисот грамів до двох кілограмів, і супер міні – вага від кілограма до кілограма п’ятисот грамів.

Через різницю у вазі та зростанні йоркширських тер’єрів міні та супер міні зі стандартним представником породи, у багатьох покупців виникають сумніви, чи варто брати собак із меншими розмірами. Розберемося докладніше у цьому питанні.

Середня тривалість життя стандартного йоркширського тер’єру становить дванадцять-шістнадцять років.

Виходячи з кількох факторів, можна приблизно визначити, скільки живуть йоркширські тер’єри різновиду міні. На тривалість життя міні собачок можуть вплинути генетична спадковість, набуті захворювання, якість догляду та утримання, нещасні випадки. Прийнято вважати, що за хорошого результату, середня тривалість життя міні собачок становить десять-дванадцять років.

Скільки живуть йоркширські тер’єри супер міні – не менш хвилююча тема, особливо для тих, кому подобаються ці карликові собачки. На тривалість життя найменших представників породи впливають ті самі чинники, що й у випадку з міні-йоркширськими тер’єрами. Тільки рівень небезпеки підвищується через дуже маленьку вагу та зростання. Відповідно, середня тривалість їхнього життя буде меншою – сім-дев’ять років.

Багато майбутніх власників також хочуть дізнатися, до якого віку ростуть представники цієї породи, і скільки важить собака того чи іншого місяця життя. Кожен вихованець індивідуальний, але вважається, що в середньому йоркширські тер’єри зростають до віку шести-вісім місяців. Особливо інтенсивно вони ростуть із двох до чотирьох місяців. Після восьми місяців зростання у висоту у собаки загальмовується, далі вона росте лише обсягом.

Дізнатися про приблизну вагу собаки породи йоркширський тер’єр по місяцях ви можете з даної таблиці.

А ваш собака проходить під норми стандарту? Поділіться з нами у коментарях. Для нас дуже важлива ваша думка.

Якою має бути вага йорку? йоркширські тер’єри міні? Догляд та виховання

Вага йоркширських тер’єрів

Вага йоркширського тер’єра відноситься до основних ознак цієї породи собак. Відповідно до стандартів різних світових кінологічних асоціацій, він відрізняється, але ненабагато. Так, за стандартами, встановленими асоціаціями МКФ, AKC та FCI, максимальне його значення має бути не більше 3100 г, АКК – 3175 г, UK KC – 3200 г, IKU – 3500 г. Ця вага собака зазвичай набирає вже у 12-14 місяців .

Але якщо з максимальною вагою все зрозуміло, значення мінімальної ваги жоден стандарт не встановлює. Тим не менш, в оголошеннях про продаж собак цієї породи часто можна зустріти такі визначення, як міні або супер міні йоркширський тер’єр. Передбачається, що вага міні йорків становить трохи більше 2000 р, а супер міні йорків – від 900 до 1300 р.

Проблеми собак, чия вага менша за стандарт

Хоча стандартами поділ на звичайних, міні- і супер міні собак і не передбачено, деякі несумлінні заводчики, користуючись підвищеним попитом на мініатюрних йорків, запровадили цю градацію для того, щоб підвищити їхню вартість. Звичайно, трапляється, що в звичайному посліді виявиться щеня, розміри і вага якого набагато нижча за встановлені стандартом. Таких собак скуповують для селекційної роботи, щоб вивести зовсім невеликих, карликових йорків, і це у заводчиків виходить, але якою ціною вони про це не говорять.

Однією з основних проблем карликових йоркширських тер’єрів є пологи, які загрожують смертю і матері, і потомства.

А тим часом такі міні-йорки відрізняються особливою фізичною слабкістю, низьким імунітетом, вродженими патологіями та сприйнятливістю до будь-якої інфекції. Найчастішою патологією у таких собак, яку, на жаль, виявити відразу неможливо, є атипове положення печінки, яке часто призводить до смерті собаки в ранньому віці. Та й взагалі, такі собаки живуть дуже недовго і часто страждають на блювоту і пронос. Карликові собаки часто вмирають під скальпелем хірурга, їхнє серце не витримує анестезії.

Йоркширські тер’єри стандартної ваги відрізняються добрим здоров’ям і можуть дожити до 10-15 років.

Звичайно мініатюрний йорк і сам по собі – істота зворушлива, а міні або супер міні зовсім схожі на живих іграшок, але такі розміри і невелика вага тварини підвищують небезпеку її травмування. Непоодинокі випадки, коли господарі таких малюків з необережності душать їх, не розрахувавши силу обіймів. Ненароком наступивши на таку собачку або просто впустивши на неї що-небудь, ви можете або вбити її, або зробити калікою.

скільки важить міні-йорк — Скільки важить дорослий йорк? – 22 відповіді

Вага йорку стандарт дорослого

Скільки важить дорослий йорк? заданий автором Микита найкраща відповідь це Вага дорослого стандартного Йорка до 3200г, перевага від 2 до 3 кг. На жаль зустрічаються і 4-5 кг. Вага дорослого міні Йорка 1500-2000р. Є зовсім маленькі екземпляри доросла вага приблизно 800гр – 1000г (карлики) в цій групі тварин досить часто зустрічаються особини з ознаками виродження. років.

Якщо Ви берете собаку «для себе», не збираючись її в’язати, то вага йорка не має значення. Для племінного розведення слід брати собаку стандартної ваги і розміру. вага дорослого собаки? Точно це зробити не можна, оскільки багато залежить від умов вирощування, але для стандартних йорків вага в двомісячному віці становить 600-950 р. голові, лапах, грудях і під хвостом. Не довіряйте тим, хто пропонує вам цуценя сріблясто-сірого або іншого нестандартного забарвлення, стверджуючи, що згодом він перецвіте. Тільки якщо шерсть цуценя чорна із золотими мітками, вона зможе прийняти характерний для Йорка. Зазвичай, Йорк перецвітає до 15-18 місячного віку.

Відповідь від 22 відповіді[гуру]

Вітання! Ось добірка тем із відповідями на Ваше запитання: Скільки важить дорослий йорк?

Відповідь від Добросусідство [гуру] Я бачила карликового йорку -700гр., а звичайний від 2х. до 3,800 кг.

Відповідь від філософствувати[гуру]близько 4 кгВідповідь від Євробачення[гуру]

Відповідь від Mistica[гуру]Еріки діляться на три (якщо нічого не плутаю) типу і важать від 1,5 до 5 кг ну це якщо загалом брати інтервал, але є ще й конкретно за типами вага (1,5-2…3 -5 приблизно так)

Відповідь від Катринка[активний]Дивлячись що за йорк…. взагалі стандарт до 3,8 …. але може і більше а може і менше =)

Відповідь від Аамара .[гуру] Від 2.5, до 4кг., Приблизно.

Відповідь від The ​​Doctor[гуру]Так…. знати б ще що це))

Відповідь від 2 відповіді[гуру]

Вітання! Ось ще теми з відповідями:

Відповісти на питання:

Які стандарти у породи йоркширський тер’єр? Породи собак

Відповідно до стандарту, вага дорослих собак не повинна перевищувати 3,1 кілограми, в ідеалі — становить 2-3 кілограми. Мінімальні рамки зростання (висоти собаки у загривку), як і ваги, в офіційних документах не вказані. Разом з тим, серед українських заводників поширена неофіційна класифікація залежно від габаритів собак: особин, які у дорослому віці важать до півтора кілограма, відносять до так званих «мікро», або «супер-міні», група «міні» охоплює тих, чий вага становить від півтора до 2,1 кілограма. Ті собаки, маса яких від 2,1 до 3,1 кілограмів, називаються стандартними.

Забарвлення у йоркширських тер’єрів допускається різноманітне, зокрема, досить темне блакитно-сталеве (але не сріблясто-блакитне), яке має простягатися починаючи від потиличного бугра аж до основи хвоста собаки. Домішки або вкраплення жовто-коричневого, бронзового або темно-коричневого відтінку не допускається. На грудях шерстий покрив повинен бути насиченого червоно-коричневого забарвлення, при цьому все волосся цього відтінку біля коріння має бути темнішим, світліша до середини і до кінців.

В офіційному стандарті породи міститься досить багато вимог до вовни: на тулуб вона повинна досягати середньої довжини і бути абсолютно прямою без натяку на хвилястість, а також блискучою та шовковистою. На голові шерсть довша, має насичений золотавий колір червоно-коричневого відтінку. Відзначається, що інтенсивність кольору підвищується з боків голови і біля основи вух, а також на морді собаки, де довша вовна. Разом з тим, червоно-коричнева шерсть не повинна поширюватись на шию. Небажаними є домішки або вкраплення сірого або чорного волосся.

Кінцівки у йоркширських тер’єрів добре вкриті вовною, що має золотистий та червоно-коричневий відтінок. Однак кінці волосся є світлішими в порівнянні з корінням. Червоно-коричневий відтінок не повинен бути присутнім вище ліктьової та колінної частини лап собаки. Вуха покриває коротка шерсть насиченого червоно-коричневого відтінку. Хвіст йоркширів також рясно покриває шерсть блакитного кольору, відтінок якого темніший, ніж на тулубі. Колір вовни, що посилюється до кінця хвоста, повинен бути темнішим, ніж на тулубі собаки.

Недоліками, через які на кінологічній виставці можуть суттєво (залежно від ступеня виразності того чи іншого дефекту) принизити оцінку, є:

– вага і зріст, що виходять за рамки, передбачені стандартом; – масивна з зайво округлим або опуклим черепом голова, непропорційна морда і згладжений перехід від лоба до морди; – брак двох і більше зубів на одній з щелеп; — круглі та надто великі очі, погано пігментовані повіки; – занадто великі або далеко посаджені вуха; – надмірно коротка або довга, масивна або тонка шия; – занадто розтягнутий або масивний корпус, скошений круп;

Залежно від ступеня вираженості ризикують отримати погану оцінку на рингу з хвилястою, кучерявою або паклеподібною вовною або сірого, сріблястого або чорного кольору (у собак, які досягли дорослого віку). Небажаними також є і надто бліді палиці.

Відповідно до офіційного стандарту породи, до дискваліфікуючих вад у йоркширських тер’єрів відносять:

— неправильний прикус, висячі або напіввисячі вуха (зміни введені при перегляді стандарту в 1989 році, раніше напіввисячі вуха були цілком допустимі), незаросле тім’ячко, нестандартне забарвлення, у кобелів — крипторхізм.

Джесс Макаллан: біографія, творчість, кар’єра, особисте життя

Йоркширський тер’єр: вага

Йоркширський тер’єр – одна з наймініатюрніших собачих порід, яка відрізняється малим зростом та вагою. Одночасно, це одна з «виставкових» порід, яка має свої чіткі стандарти екстер’єру – і вага собаки також має значення!

Автор: Басков Олександр

Згідно з міжнародним стандартом FCI, собаки породи йоркширський тер’єр вага можуть мати в межах 2-3 кг, причому нижня межа чітко не регламентується, а верхня становить не більше 3,1 кг.

На практиці можна зустріти й інші, не відображені в офіційних документах, вагові категорії йорків. Зазвичай під час продажу це вказують. Найменша, супер-міні або мікро-різновид – це йоркширські тер’єри, вага яких у дорослому стані не перевищує 1,5 кг. Найменший йоркширський тер’єр, що відноситься до цієї категорії, важив трохи більше ста грамів! Міні-йорки зазвичай трохи більші, у віці одного року вони досягають ваги в 1,5-2 кг, яка не змінюється протягом усього життя.

Однак тут потрібно бути обережними – невеликий та «нестандартний» розмір собаки нерідко пов’язаний із низкою захворювань, у тому числі генетичних (наприклад, карликовість). Тому варто відразу звернути особливу увагу на те, чи є мала вага цуценя особливістю породи чи це – наслідок поганого харчування чи хвороби.

Є й ще одна небезпека, про яку потрібно пам’ятати, – надто маленькі дівчатка-йорки часто не можуть виносити та народити цуценят, і вагітність у них протікає дуже складно.

Перевищення ваги, що рекомендується стандартом, унеможливлює перемогу собаки на великих виставках. Іноді для позбавлення зайвих грамів йоркширським тер’єрам, як і людям, достатньо збалансованого харчування та посилених фізичних навантажень. У ряді випадків може йтися про гормональні збої або інші порушення здоров’я.

І звичайно, не варто забувати про те, що собака може просто мати міцне додавання від природи, тоді її вага може бути більшою, ніж передбачає порода. І з цим уже нічого не вдієш. Не варто доводити свого вихованця до виснаження – адже краще здоровий вгодований пес, ніж нервовий і виснажений чемпіон породи з медаллю в зубах.

Яка стандартна вага йорку? Як відрізнити йорка? Породи собак

Незважаючи на свої невеликі розміри, складені йорки дуже пропорційно, що не приховує навіть густа довга і шовковиста шерсть, що рівномірно спадає з двох сторін. Йоркширкські тер’єри характеризують спритність і живий, але врівноважений темперамент. Оскільки цю породу розводять у багатьох країнах, існуючі національні стандарти можуть трохи відрізнятися в описі фізичних параметрів.

Так, стандартна вага, встановлена ​​Міжнародною Кінологічною Федерацією (FCI), для йорків становить 3,1 кг. Це значення як максимальне наведено і в стандартах Американського Клубу Собаководів (АКС). Родоначальником породи є Великобританія, британський Кеннел Клаб (UK KC) встановив максимум на позначці 3,2 кг, а стандарт Міжнародного Кінологічного Союзу (IKU) є найвищим і становить 3,5 кг.

Якщо дотримуватися вимог до стандарту, встановлених Великобританією, найбільш переважними вважаються особини, чия вага становить від 1,8 до 2,7 кг, середня висота в загривку – 28 см. Усі стандарти відносять до недоліків перевищення максимального значення ваги, і хоча мінімальна вага у них жодним чином не обговорюється, зазначається, що і його невеликі значення не вітаються.

Тим не менш, існує неофіційна градація, за якою йеркширські тер’єри вагою не більше 2-х кілограмів відносяться до категорії «міні», а ті, чия вага становить від 0,9 до 1,3 кг – до категорії «супер міні». Коштують вони, звичайно, дорожче, ніж собаки стандартного розміру та ваги, але окремою породою не є. Поява таких «малюків» у послідах від батьків, які мають стандартну вагу, є випадковістю, і всі спроби заводчиків вивести новий різновид йорків меншого розміру, як правило, не увінчуються успіхом.

Купуючи такого цуценя, ви повинні чітко розуміти, що дуже ризикуєте, але заводчик вам про це може і не сказати. Справа в тому, що дрібні особини, у своїй більшості, мають проблеми зі здоров’ям, які можуть бути виявлені тільки через деякий час. Найсерйознішою патологією є атипове становище печінки, яке стає причиною смерті собаки в 1-3 роки. Крім того, ці “малюки” чутливі до будь-якої інфекції і їм потрібне постійне спостереження у ветеринара. Звичайна собака стандартної ваги не потребує постійного ветеринарного обслуговування, рідко хворіє і живе в середньому до 15 років.

Основи дієтології Йоркширський тер’єр

Джерело: книга “Йоркширський тер’єр: стандарти, зміст, розведення, профілактика захворювань”

Близько 45 мільйонів років тому розпочався еволюційний процес, і приблизно 15 мільйонів років тому з’явився перший предок із сімейства псових. Травна система собак – простий шлунок та короткий травний тракт (довжина кишечника у собаки 4,5 м) – залишається незмінною у сучасних собак і донині. Короткий травний тракт сприяє швидкому травленню їжі. Причому тверда їжа, перемелена шлунком у хімус, потрапляє в кишечник у певному порядку. Насамперед евакуюється рідина, потім білки, вуглеводи і в останню чергу – жири. Висококалорійна їжа знижує швидкість спорожнення шлунка, а низькокалорійна їжа перетравлюється та видаляється зі шлунка швидше. З цієї причини собаки поїдають низькокалорійну їжу, потребують більшої кількості корму і спорожняють кишечник частіше в порівнянні з собаками, які отримують висококалорійну їжу. Раціон собак можна вважати оптимальним за умови, якщо собак розглядати переважно як м’ясоїдних тварин, а не всеїдних. Хоча це твердження не означає, що собаки повинні харчуватись виключно м’ясом. Годування їжею домашнього приготування, як правило, не є повним і збалансованим, оскільки якість інгредієнтів (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів), що входять до її складу, дуже складно підтримувати щодня на постійному рівні. Наприклад, часто дефіцит кальцію виникає при надлишку в раціоні собак м’ясних продуктів, оскільки у м’ясі фосфору міститься більше, ніж кальцію. Якщо ж цуценят годувати їжею, що містить великі кількості кальцію (сир, молоко тощо), і додавати ще й різні мінеральні підживлення, як часто це роблять власники, то такий незбалансований корм неминуче призводить до надлишку кальцію. В результаті спостерігається мінералізація кісткової тканини, що призводить до зайвого ущільнення кісток (мармурова хвороба), окостеніння хрящів, кальцифікації м’яких тканин та органів – нирок, легенів, кровоносних судин. Часто у таких собак відзначають зниження рухливості та болючість суглобів. Для годування собак необхідно використовувати раціон правильно збалансований по всіх поживних речовин.

Вироблена в промислових умовах їжа є надійним гарантом у цьому відношенні за умови, що фірма-виробник добре зарекомендувала себе на світовому ринку.

На підставі набутого досвіду можна сказати, що одним йоркам бажано давати лише натуральну їжу, іншим сухий корм. Одні не виносять зовсім сире м’ясо, інші не можуть жити без нього. Ідеальним є сухий корм, але він має бути правильно підібраний і не викликати алергії та розлади шлунково-кишкового тракту. Якщо ви вирішили свого йорку все ж таки годувати натуральними продуктами, майте на увазі, що тоді необхідно додавати в їжу вітаміни та мінеральні речовини.

Ми рекомендуємо до 6 місяців годувати щенят 4 рази на день, після 6 – не більше ніж 3 рази.

Дорослі йорки, як правило, їдять двічі на день. Рекомендована норма корму -1-2 ст. ложки на 0,5 кг ваги собачки за один прийом.

Годувати слід з невеликої підставки, змінюючи рівень залежно від майбутнього зростання цуценя – миска з їжею має бути на рівні грудей собачки. Миска для їжі повинна бути плоскою і досить важкою. Вода має бути завжди свіжою, кип’яченою або фільтрованою.

Яку воду краще використовувати для ваших вихованців? Насамперед вода буває наступної жорсткості:

5-10 ° – м’яка10-20 ° – середньої жорсткості20-30 ° – жорстка> 30 ° – дуже жорстка

Використання жорсткої води, що містить велику кількість солей магнію та кальцію, може бути одним із факторів сечокам’яної хвороби у собак. Жорсткість київської води від 9,8 до 10 ° dGН. Тому таку воду можна використовувати для пиття йорків. Бажано, щоб вода була відстоєна або профільтрована через будь-який побутовий фільтр.

ПОТРІБНІСТЬ ОРГАНІЗМУ СОБАКИ В ЕНЕРГІЇ

Енергія може бути забезпечена жирами, вуглеводами та білками. Використання білка як джерело енергії є дорогим та неефективним.

Жири, вуглеводи та білки є складовою загальної обмінної енергії корму. Калорійність корму (енергетична цінність) виявляється у кілокалоріях і має бути зазначена кожному промисловому кормі.

Якщо собака отримує незбалансований раціон, може розвинутися дефіцит поживних речовин. Особливо це небезпечно для собаки під час росту, лактації чи вагітності. Годування домашнім кормом або низькокалорійною їжею призводить до того, що собака з’їдає такого корму більше, ніж належить, це призводить до уповільнення росту та розвитку у цуценят, відвисання живота, порушення екстер’єру. Лактуючі самки худнуть, зменшується секреція молока, що призводить до послаблення імунітету у цуценят і до збільшення смертності в посліді. Якщо ж корм, навпаки, висококалорійний, виникає інша проблема: швидке задоволення енергетичних потреб собаки за рахунок високого вмісту жирів і вуглеводів, що призводить до недостатності забезпечення організму тварини мінеральними речовинами і вітамінами, т.к. собака внаслідок швидкого насичення з’їдає недостатню кількість такого корму.

Тому необхідно використовувати раціони, правильно збалансовані за всіма поживними речовинами.

Дослідження таких відомих вчених, як Коугіл (1928 р.) та Роєме (1983 р.), підтверджують, що собаки споживають їжу відповідно до потреб організму в енергії.

Метою будь-якого годування є забезпечення собаки необхідними поживними речовинами та енергією.

Підтримуюча енергія (ПЕ) визначається кількістю енергії, що витрачається помірно активним, здоровим дорослим собакою, у звичній і спокійній обстановці при кімнатній температурі (Armstrong, 1988). ПЕ включає витрату енергії споживання корми і травлення, необхідний підтримки маси тіла, але не матимуть витрат за додаткову фізичну активність (зростання, вагітність, лактація, робота тощо.). Більшість енергії йде на теплоутворення, особливо в таких маленьких порід, як йоркширські тер’єри. Тепло губиться шляхом випромінювання з поверхні тіла. Отже, витрата енергії прямо пропорційна площі поверхні собаки: чим менше собака, тим більше відношення площі поверхні тіла до маси. Наприклад, у Йоріка з масою тіла 2,5 кг у 3 рази більша площа поверхні тіла на 1 кг ваги тіла порівняно з ротвейлером вагою 50 кг.

Формула для визначення підтримуючої енергії для собак:

ПЕ (ккал/день) = 2 х [70 (маса тіла) 0’75].

Розглянемо з прикладу. Вага Йорику 3 кг. Отже, кількість добових кілокалорій, необхідне цієї собаки, розраховуємо за такою формулою: ПЕ = 2 x [70 (З)0’75].

Щоб звести 30,75 необхідно 3 звести в куб і взяти з отриманого числа 2 рази квадратний корінь.

33 = 27; V27 = 5,1 => V5,1 = 2,2.

Отже, ПЕ = 2 x [70 (2,2)] = 2 x 154 = 308 ккал/день.

Результати обчислень показують, що енергетична щоденна потреба собаки вагою 3 кг дорівнює 308 ккал, але це не враховуючи витрат за додаткові фізичні навантаження. Lewis та співавт. (1987 р.) пропонують запровадити такі поправочні коефіцієнти для ПЕ.

Таблиця 1 Коефіцієнт перерахунку кількості підтримуючої енергії (ПЕ) залежно від фізіологічного стану собак

1 година легкої роботи 1,1х ПЕ1 день легкої роботи 1,4-1,5х тижня) 2-4 х ПЕРОСТ від народження до 3 міс. 2 х ПЕОт 3-6 міс. 1,6 х ПЕОт 6-12 міс. 1,2 хПЕХолод (8,5 °) 1,25 х ПЕМороз 1,75 х ПЕ

З наведеної таблиці видно, що підтримуючу енергію впливають такі чинники, як вікові рамки, активність, фізичний стан, температурний режим. Звичайно ж, впливають і довжина вовни, умови акліматизації (інше місто, країна), довкілля та психологічні фактори, наприклад темперамент.

Дані обчислення можуть служити тільки відправним пунктом, якщо ж ви не любитель усіх цих розрахунків, то при годівлі слід використовувати збалансований по всіх основних інгредієнтах корм і враховувати наступні критерії: ребра повинні легко промацуватися, талія повинна бути добре окреслена (якщо дивитися зверху) , підтягнутий живіт (якщо дивитися у профіль). В умовах стресу (виставки, в’язки) після перенесеної хвороби, переохолодження або перегріву також спостерігається підвищене споживання енергії. У цих ситуаціях необхідно або збільшувати кількість корму або пропонувати більш енергоємне харчування.

Якщо ви все-таки вирішили підрахувати, наприклад, кількість корму Hill’s Science Plan Canine Maintenance для дорослого 3-річного Йорика вагою 3 кг, ваші дії такі:

1. Підрахувати величину необхідної ПЕ (ккал/день): ПЕ = 308 ккал/день (див. вище).

2. Вибрати корм та визначити його енергетичну цінність. Корм, як і домовилися Hill’s Science Plan Canine Maintenance, для дорослих собак віком від 1 до 6 років.

Енергетична цінність вказана на пакеті – 388 ккал/100г.

3. Розділити енергетичну потребу Йорика на енергетичну цінність даного корму, отримаємо добову норму корму (308 ккал: 388 ккал) х 100 = 80 г корму на день. Ось і весь розрахунок.