Петро Порошенко

Порошенко Петро Олексійович народився 26 вересня 1965 р. в м. Болград (Одеська область, Україна). Згодом він разом з родиною переїхав до міста Бендери (Молдова), де закінчив школу.

Освіта Петра Порошенко

У 1982-1989 рр. Петро Порошенко навчався у Київському університет Шевченка на факультеті міжнародних відносин і права за спеціалізацією міжнародні економічні відносини. Закінчив навчання Порошенко з відзнакою.

У 1989-1992 рр. працював аспірантом-асистентом кафедри міжнародної економіки в тому ж університеті, в якому до цього навчався.

У 1984-1986 рр. проходив військову службу в радянській армії.

У 2002 р. в Одеській юракадемії захистив дисертацію кандидата юридичних наук, темою якої стало правове регулювання управління державними корпоративними правами.

Підприємництво

З 1990 р. Петро Порошенко працював у приватному секторі, а згодом започаткував власний бізнес (торгівля какао-бобами). У цей період він придбав декілька кондитерських підприємств, які згодом об’єднав у групу компаній «Рошен» (Roshen) – нині найбільшого виробника кондитерки в Україні.

У 1993-1998 роках працював гендиректором концерну «Укрпромінвест», головними напрямками діяльності якого були харчова галузь і автомобілебудування і який об’єднував близько 50 підприємств. Найбільш відомими підприємствами в структурі бізнесу Порошенка у ті чи інші часи були «Рошен», «Рідна марка», промислово-інвестиційний холдинг «Богдан», ВАТ «Черкаський автобус», Луцький автомобільний завод, «Ленінська кузня», «Укрпромінвест-Агро», а також «5 канал».

У листопаді 2017 р. видання «Новое время» оцінило статки П. Порошенка в 1 млрд дол., що дозволило йому посісти 5 сходинку у рейтингу найбагатших українців.

Політична кар’єра Петра Порошенко

У 1998 р. Петро Порошенко вступив до партії СДПУ(о), яку очолював Віктор Медведчук.

На парламентських виборах того ж року балотувався за її партійним списком під № 11. Мандат народного депутата у Раді ІІІ скликання здобув за дванадцятим мажоритарним округом (Вінницька область).

При цьому з 1998 по 2003 рр. був членом Координаційної ради з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні. Також у 2000-2004 рр. був заступником голови ради НБУ.

На початку 2000 р. Порошенко залишив СДПУ(о), після чого заснував власну фракцію «Солідарність». Пізніше він створив партію з аналогічною назвою, яка восени того року ввійшла до попередниці «Партії регіонів» – Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України». При цьому П. Порошенко став співголовою новоутвореної партії, а у березні 2001 р. – заступником голови, однак вже за півроку залишив її.

У грудні 2001 р. «Солідарність» увійшла до виборчого блоку «Наша Україна» Віктора Ющенка. При цьому сам Петро Порошенко очолив виборчий штаб блоку на парламентських виборів 2002 р. На цих виборах блок Ющенка, який на той момент перебував в опозиції, одержав понад 25% голосів виборців.

З липня 2004 р. Порошенко обіймав посаду заступника керівника штабу коаліції «Сила народу», а також перебував у керівництві «Нашої України» з моменту її створення.

За списком «Нашої України» політик обирався до Верховної Ради під час виборів 2002 і 2006 рр.

При цьому під час роботи у парламенті IV скликання Порошенко він був головою парламентського комітету з питань бюджету (2002-2005 рр.), а під час V скликання очолював фінансовий комітет Ради (2006-2007 рр.).

У лютому 2005 р. Порошенко був призначений на посаду секретаря Ради нацбезпеки та оборони. Однак вже у вересні подав у відставку після того, як тодішній Державний секретар України Олександр Зінченко звинуватив його у корупції, вимагаючи відокремити бізнес та владу. Тоді проти політика навіть відкрили кримінальну справу, яку невдовзі закрили.

У 2007 р. він очолив раду Нацбанку України.

У жовтні 2009 р. за поданням тодішнього президента Ющенка Рада призначила Петра Порошенка очільником МЗС. Однак вже у березні 2010 р. він був звільнений разом з рештою Кабміну новообраним президентом Віктором Януковичем.

У 2012 р. Порошенко за поданням Януковича повернувся до Кабміну, очолюваного Миколою Азаровим, як міністр економіки і торгівлі. На міністерській посаді він пропрацював до грудня 2012 р. – до наступних парламентських виборів.

У 2012 р. Порошенко був обраний нардепом VII скликання на виборах в окрузі № 12 (Вінницька область) як самовисуванець. Під час депутатства був співголовою Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС.

На початку 2013 р. Порошенко заявив про готовність взяти участь у виборах мера Києва як єдиний кандидат від опозиції, однак згодом висловив готовність підтримати кандидатуру Віталія Кличка на посаду мера столиці.

Після перших сутичок на Банковій на початку грудня 2013 р. Порошенко вийшов на Євромайдан підтримати активістів. Як результат, за перший місяць Революції Гідності його рейтинг помітно зріс. Втім після усунення від влади Януковича та Ко в лютому 2014 року Порошенко відмовився ввійти до новоствореного Кабінету міністрів Арсенія Яценюка.

Президентство Порошенка

Петро Порошенко оголосив про намір балотуватиметься в президенти України 28 березня 2014 р. під час концерту у Вінниці. Цьому передували результати соцопитування КМІС, згідно з якими президентський рейтинг Порошенка сягнув 19%, тоді як на другому місці з 12% був Віталій Кличко. Вже 29 березня Кличко заявив, що підтримає на виборах Порошенка, а згодом закликав Юлію Тимошенко також знятися з виборів на користь Порошенка. Однак Тимошенко відмовилася.

25 травня 2014 р. на позачергових виборах у першому турі Порошенко був обраний президентом України, за нього проголосували 54,70%. Тимошенко, яка посіла друге місце, отримала лише 12,81%.

7 червня 2014 р. відбулася інавгурація П. Порошенка.

Передвиборча компанія Порошенка проходила під гасом «Жити по новому», на яку його виборчий фонд витратив понад 90 млн грн. Ключовими передвиборчими обіцянками було закінчити війну на Донбасі, запровадити безвізовий режим з ЄС, підняти зарплати військовим та реформувати армію, провести децентралізацію, реформу міліції, провести дострокові вибори до Ради, створити суспільне телебачення тощо.

Під час передвиборчої кампанії 2014 року Порошенко також обіцяв продати всі свої активи (за винятком «5 каналу») у випадку обрання його президентом.

Однак продаж активів так і не відбувся. Після виборів Порошенко передав свої активи в управління інвестфонду Прайм Ессетс Кепітал, яким керує батько політика.

У березня 2015 р. Порошенко заявив, що залучає до продажу своїх активів міжнародну компанію Rothschild. За умовами укладеної угоди, Порошенко втратив право втручатися в процес продажу, а всі повноваження отримала Rothschild.

14 січня 2016 р. Порошенко заявив, що передав в незалежний сліпий траст свою частку «Рошену» і тепер не може контролювати актив на період президентства. Також він пообіцяв в майбутньому передати трасту «Міжнародний інвестиційний банк».

При цьому він стверджує, що за умов, які склалися в Україні протягом останніх років, знайти покупця на його активи досить складно.

Крім того, продаж одного з найбільших активів Порошенка – кондитерської корпорації «Рошен», ускладнювався наявністю фабрики в російському Липецьку. Так, за твердженням представників «Рошену», 24 квітня 2015 р. слідкомітет РФ наклав арешт на майно Липецької кондфабрики «Рошен», а компанію позбавили права розпоряджатися цим майном до 13 вересня того ж року. У «Рошен» стверджують, що саме через це Порошенко так і не продав вказану фабрику. Тільки на початку 2017 р. російську фабрику вирішили закрити. 1 квітня 2017 р. вона припинила свою роботу, а у червні завершили її консервацію.

Благодійна діяльність

У 1998 заснував іменний Благодійний фонд, який здійснює благодійні проекти у різних сферах суспільного життя. Повідомляється, що протягом 2014-2016 рр. Фонд Петра Порошенка пожертвував понад 700 млн грн на благодійність, половина з яких пішла на підтримку української армії (275 млн грн на матеріально-технічне забезпечення і 75 млн грн на благодійні фонди для ЗСУ), ще 350 млн грн – на інші соціальні та інфраструктурні проекти.

Родина Петра Порошенко

Батько – Олексій Іванович Порошенко (1936 р.н.), український господарський і політичний діяч, герой України, заслужений працівник сільського господарства України. З 2005 року – керівник ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал».

Мати – Євгенія Сергіївна Порошенко (1937-2004 рр.), бухгалтер.

Дружина – Марина Анатоліївна Порошенко (1962 р.н.), лікар-кардіолог.

Діти – син Олексій (1985 р.н.), народний депутат України VIII скликання від «Блоку Петра Порошенка»; син Михайло (2001 р.н.); доньки Євгенія і Олександра (2000 р.н.).

У Порошенка був старший брат Михайло, який загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі у 1997 р.

Інші особисті дані

Громадянин України. Мешкає на території України з дня народження.

Судимості не має.

Володіє українською, російською, англійською, румунською, болгарською та польською мовами.

У школі займався дзюдо, отримував нагороди на змаганнях.

Що треба знати виборцю про Петра Порошенка

Одружений. Дружина – Марина Порошенко, лікар за освітою, зараз очолює раду благодійного Фонду Петра Порошенка.
Має чотирьох дітей: Олексій Порошенко – депутат Верховної Ради VIII скликання; Олександра Порошенко – студентка, навчається в Лондоні; Євгенія Порошенко – студентка, навчається в Лондоні; Михайло Порошенко – студент, навчається в британському Шрусбері.

Політичний бекграунд

Порошенко – старожил української політики. Він був міністром закордонних справ в уряді Тимошенко, очолював міністерство економічного розвитку та торгівлі при прем’єрі Азарові, нетривалий час був секретарем Ради нацбезпеки і оборони під час президентства Ющенка. Окрім цього головував у Раді Нацбанку, а також чотири рази обирався у ВР.

На початку 2000 року Порошенко створив у Верховній Раді фракцію “Солідарність”. Восени того ж року вона увійшла до Партії регіонального відродження “Трудова солідарність України”, яку за рік переіменували на Партію регіонів. Порошенко, разом з Володимиром Рибаком і Валентином Ландиком, став співголовою партії.

Ще за півроку він вийшов із лав ПР і разом із “Солідарністю” увійшов у виборчий блок Ющенка “Наша Україна”.

Передвиборча програма

• система протиракетної та протиповітряної оборони;
• модернізація флоту і повітряних сил;
• підняття рівня соцзабезпечення військовослужбовців;
• соцпідтримка самотнім людям похилого віку, особам з інвалідністю, багатодітним сім’ям;
• замість оподаткування прибутку підприємств – податок на виведення капіталу;
• збільшення допомоги при народженні і догляді за дитиною;
• освіта та наука за європейськими стандартами;
• підвищення зарплати вчителям і викладачам;
• в школах працюватимуть носії англійської мови;
• ремонт медичних закладів по всій країні;
• створення фонду для сприяння громадським ініціативам;
• акцент на секторах економіки, де Україна “може вийти на лідерські позиції“;
• розвиток агросектору – створення переробних підприємств, покращення інфраструктури для виробників с/г продукції, захист прав власників;
• перетворення ІТ-сектору на “креативну індустрію“;
• ставка на високотехнологічні галузі з високою доданою вартістю;
• модернізація транспортної інфраструктури;
• підтримка ініціатив з розвитку туризму.

Погляди на ключові питання:

Повернення окупованих територій Донецької та Луганської областей відбудеться політико-дипломатичним шляхом, “забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції у світі, використовуючи інструмент санкцій та механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу“.
Всі українські громадяни та території мають повернутися під суверенітет України.

У 2023 році Україна подасть заявку на вступ до ЄС, а також отримає План дій щодо членства в НАТО.

Завдяки членству в ЄС і НАТО будуть забезпечені: високі стандарти життя людей; верховенство права і рівні правила для всіх; допомога в розвитку економіки; доступ до найбільшого світового ринку; безпека і захист держави, бо основний принцип НАТО – це “один за всіх, всі за одного“.

Також РФ за “репресії і знущання над нашими громадянами на окупованих територіях” і завдані збитки понесе відповідальність і буде змушена їх відшкодовувати через міжнародні правові механізми.

Українська мова – єдина державна. Буде розширена підтримка культурних проектів – кіно, музики, книги.

З якою стратегією йде на вибори

Безальтернативність. Саме цим словом можна описати передвиборчу стратегію команди президента.

Політтехнолог Порошенка Ігор Гринів, відповідаючи на запитання, чому українці повинні підтримати чинного президента вдруге, каже, що “він найкращий, а люди вважають, що кращих немає”.

Медійну основу піару Порошенка перед виборами складають “армія, мова та віра”, тобто посилення Збройних сил, української мови та отримання томосу про автокефалію Української православної церкви.

Але якщо вірити близькому соратнику президента Ігорю Кононенку, передвиборчі “фішки” Порошенка з’являться тільки після офіційної заяви про участь у виборах.

Рейтинги

Дані: ті, хто визначився та має намір голосувати. КМІС – похибка до 3,3%. “Социс”, КМІС і Центр Разумкова – похибка +/– 0,9%.
*Олександр Шевченко

Скандали

Перший трапився ще в далекому вересні 2005 року. Тоді екс-державний секретар Олександр Зінченко звинуватив Порошенка (на той час секретаря РНБО), першого помічника Олександра Третьякова і лідера парламентської фракції “Наша Україна” Миколу Мартиненка в корупції.

“Порошенко, Третяков і компанія, посилаючись на президента, призначають своїх всюди, де тільки можна, свідомо тиснуть на незалежну судову гілку влади, вільно почувають себе в приватизаційних процесах. Здавалося б саме тому у вищому ешелоні влади має працювати вимога Майдану – відокремлення бізнесу від влади. Це саме вас стосується, Петро Олексійович“, – казав Зінченко.

У відповідь Порошенко заявляв, що в спічі Зінченка “немає жодного слова правди”. Та все ж на тлі скандалу подав у відставку. Згодом проти Порошенка відкрили кримінальну справу, але її було закрито.

У березні 2016 року після публікації Панамських документів стало відомо, що президент створив три офшорні компанії для реструктуризації своїх активів Roshen.

Юристи Порошенка заявили, що частку президента в Roshen передано в нову іноземну структуру в рамках укладеного з Rothschild Trust договору про сліпий траст та запевнили, що ніяких порушень немає.

Офшорні компанії Порошенка фігурували і в Райських паперах, які опублікували в листопаді 2017 року. Журналісти-розслідувачі зазначали, що метою створення офшору президентом могла бути мінімізація податків, а не плани передати кондитерський бізнес у “сліпий траст”.

У вересні 2016 року народний депутат Олександр Онищенко, з якого ВР зняла недоторканність і дала згоду на арешт через підозру в організації корупційної схеми з перепродажу газу на суму близько 3 млрд грн, з-за кордону заявив, що брав участь в переговорах про купівлю телеканалу “112 Україна” за нібито дорученням Порошенка.

А вже згодом Онищенко розповів про наявність у нього таємних записів розмов з президентом. За його словами, Порошенко намагався домовитись щодо нерозповсюдження записів, але у підсумку Онищенко передав компромат спецслужбам США.

ЗМІ з посиланням на джерела в оточенні нардепа-утікача писали, що в Онищенка є записи про скупку голосів депутатів Ради, боротьбу Порошенка та його оточення за контроль над фінансовими потоками, у тому числі тіньовими, а також спроби заволодіти телеканалом “112 Україна”.

Загалом Онищенко опублікував записи з нібито Олесем Довгим, Миколою Мартиненком та Петром Порошенком. У відповідь на Банковій зазначили, що “фейки не вимагають коментарів“.

Також Онищенко заявляв про наявність запису розмови, де президент нібито погрожує йому кримінальними справами, “якщо дехто не буде голосувати за його законодавство“.

Зазначимо, що в ході публікації перших плівок Онищенка в СБУ заявили, що нардеп-утікач вчинив державну зраду і співпрацює зі спецслужбами РФ.

Перед вступом на посаду президента в 2014 Порошенко казав про намір “зробити рішучі кроки” і продемонструвати “не лише країні, а й світу, що позбувається бізнесу, продає його і концентрує всі зусилля <. >на служіння народу“.

Але за нинішню каденцію президенту не вдалось позбутись багатьох своїх активів, зокрема, фабрики Roshen у Липецьку.

Проблеми у кондитерської корпорації в Росії почались ще до анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі. У липні 2013 року Росспоживнагляд заборонив імпорт до Росії продукції Roshen через її погану якість.

Уже в березні 2014 року проти Roshen Слідчий комітет РФ порушив кримінальну справу щодо незаконного використання товарного знака, а на російські рахунки корпорації був накладений арешт. У 2015 році наклали арешт і на саму липецьку фабрику.

У 2017 році фабрику закрили. У корпорації заявили, що рішення прийняли з економічних і політичних причин.

А ще в Roshen кажуть, що не можуть продати свій російський актив нібито через президента РФ Володимира Путіна.

“За всіма перевірками, кримінальними справами та арештом майна, через яке ми не можемо продати фабрику, стоїть він (Путін – УП). Він тримає наші Липецькі активи в заручниках на своїй території, а ми виводимо всі дивіденди, отримані від них, і вкладаємо їх у благодійні проекти і наше виробництво в Україні“, – запевняв президент корпорації Roshen В’ячеслав Москалевський.

Під час новорічної відпустки з 1 по 8 січня 2018 року Порошенко перебував на Мальдівах. Він летів на приватному літаку разом із 7 пасажирами. Вони, ймовірно, не проходили паспортний контроль та летіли під іншими іменами.

За підрахунками журналістів, президент витратив на відпустку щонайменше 500 тисяч доларів.

В Адміністрації президента підтвердили факт поїздки Порошенка на Мальдіви. На Банковій запевняли, що це був “короткий відпочинок, який він сплатив сам із власного рахунку задекларованих коштів”.

Хто спонсор

Офіційних даних про спонсорів кампанії Порошенка немає.

Інформаційно президента підтримують, крім “5 каналу” та “Прямого”, на телеканалі “Україна”, що належить олігарху Рінату Ахметову, каналах з орбіти впливу Віктора Пінчука та частково “Інтері” Льовочкіна-Фірташа.

Нагадаємо, що під час засідання суду у Відні в кінці квітня 2015 року, олігарх Дмитро Фірташ заявив, що зустрічався з Порошенком і Віталієм Кличком навесні 2014 року і уклав з ними політичні угоди про підтримку на виборах президента і мера Києва відповідно.

Президент наполягає, що під час “беззмістовної і дуже короткої” зустрічі з Фірташем жодних угод не укладав.