Словник української мови

1. розм. Розумово обмежена, тупа людина. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 248) ; Осел прислів’я нагадав, А я до байки приладнав: Нехай не забувають люди, Що дурень всюди дурнем буде (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 186) ; Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає (Тарас Шевченко, I, 1951, 75) ; * У порівняннях. Безпальчиха аж розсердилась: носиться [Наталя] з своїм отцем Симопом, як дурень із ступою (Андрій Головко, II, 1957, 45) ;
// лайл. Уживається з метою образити кого-небудь, засудити чиюсь поведінку. Василь трохи не скрикнув товаришеві у вічі: дурень! (Панас Мирний, IV, 1955, 135) ; Ні пощади, ні поваги, тільки лайки і зневаги: капрал Мирка дурнем звав! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 419) ; Якось молода цариця Почала з царем свариться: — Дурню, — каже, — ти старий, Печериця і тюхтій! (Леонід Первомайський, Райдуга. 1960, 86) .
♦ Дурня валяти (клеїти, строїти і т. ін. ): а) прикидаючись, що не розумієш чого-небудь, робити безглузді вчинки, дурниці. — Тільки от що, Маріє, — затримав її Давид, — хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (Андрій Головко, II, 1957, 41) ; б) нічого не робити. — Іди до печей [на завод]. Там дурня не будеш клеїти. (Микола Рудь, Гомін. 1959, 74) ; Дурня гнути (робити, корчити і т. ін. ) з себе — прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — Не робіть із себе дурня, Йойно! Адже при вас учора Нута возив кип’ячку — свою, не вашу (Іван Франко, IV, 1950, 21) ; Завдавати (завдати) дурня кому, заст. — виставляти, робити кого-небудь дурним. — Оникій тобі заробити дає, а цей [Вустимко].. йому дурня завдає. У власній хаті хазяїна ображають (Іван Багмут, Опов., 1959, 13) ; Знайшли (знайшов і т. ін. ) дурня — уживається для вираження відмови або незгоди робити щось. — Ти думаєш, я стану тягтись та скаредничати так, як другі там скаредничають? Як же? Знайшли дурня (Панас Мирний, III, 1954, 277) ; Набитий (безнадійний, заплішений) дурень — про дуже дурну людину. Конторщика нема, а той, що сидить у конторі — дурень набитий (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 161) ; Найбільший сором — стояти за грубою. Туди ставлять тільки безнадійних дурнів (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 14) ; Після кількох зустрічей із лікарем Бруно переконався, що його новий знайомець — заплішений дурень, і почав собі з нього кепкувати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша. 1964, 503) ; Нема дурнів — хто-небудь не такий наївний, некмітливий, непередбачливий, як про нього думають. Макар Іванович осміхнувся. Нема дурнів! На сей гачок його не зловиш! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 164) ; Пошити у дурні — хитрістю, обманом поставити кого-небудь у незручне, смішне становище. Став [писар] її пильно прохати, щоб як би того пана. Микиту зовсім у дурні пошити (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 188) ; Улан засміявся. Не щастить сердешному Збишеку сьогодні. В дурні пошили (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 50) ; Пошитися (убратися, записатися і т. ін. ) у дурні — поставити себе в незручне, смішне становище. Ісправник Трохи не сказився! Що нічого, бачиш, взяти, А він же трудився! І день і ніч побивався Та в дурні й убрався (Тарас Шевченко, I, 1951, 307) ; Єгор.. хотів був замовкнути, щоб не пошитись у дурні й не стати посміховищем (Олександр Довженко, I, 1958, 460) .

2. Назва гри в карти. Грати в підкидного дурня;
// Той, кого обіграли в цій грі. Сидять паничі молоденькі круг стола, люльки смокчуть і в карти грають, по-панськи, бач. Хто дурень, той грошики й платить (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 276) .
♦ Залишити (зоставити) в дурнях (дурнем) — одурити кого-небудь, поставити в ненормальне, смішне становище. Парубки ззаду реготали. — Молодець Тимошко! отак зостав панів у дурнях! (Панас Мирний, IV, 1955, 143) ; У дурнях побувати ; Дурнем (у дурнях) залишитися (зостатися) — бути одуреним, опинитися в ненормальному, смішному становищі. А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Тарас Шевченко, II, 1953, 165) .

Рівень розвитку українців: не дурні, але бідні

У загальному рейтингу людського розвитку Україна посіла 88 місце серед 189 держав і територій.

Автори списку відзначають, що в Україні збільшилася тривалість життя і кількість років навчання в школі, проте рівень доходів – низький.

ВВС News Україна попросила соціолога Людмилу Черенько з Інституту демографії та соціальних досліджень пояснити, чому навіть з такою економікою нас вважають державою з високим людським розвитком.

Витягує освіта

За період з 1990 до 2018 року Індекс людського розвитку України збільшився на 6,3%.

“Всі міжнародні рейтинги мають певні вади, але вони завжди цікаві, хочеться подивитися на свою країну щодо інших країн”, – зазначила Людмила Черенько, яка працює завідуючою відділом дослідження рівня життя населення Інституту демографії.

За її словами, індекс має три компоненти. Перший стосується доходів населення. Другий – того, наскільки населення освічене, тут враховується частка людей з вищою освітою. А третій показник – здоров’я і смертність.

“Україна завжди витягує цей індекс на досить високі позиції за рахунок освіти. У нас освічене населення”, – зазначила соціолог.

Найгірше в Україні з доходами. За показником ВВП на душу населення країна “провисає”, в рейтингу він і тягне вниз.

З іншого боку, в останні роки покращився показник рівня смертності. За даними Держстату, у 2016 році в Україні померли 583 тис. людей, а в 2017 році – 574 тис.

25% бідних

Українці освічені, але не такі багаті, як могли б бути з такими знаннями, розповідає соціолог.

У 2018 році в Україні було 24% бідного населення, а також 1,3% – вкрай бідного, це люди, які живуть на менш, ніж 5 доларів на добу.

Більшість населення може задовольнити базові потреби у їжі, одягу, обов’язкових виплати. Проте їм не вистачає на додаткові покупки.

Багатих людей у країні – близько 5%.

Дослідження ПРООН свідчить, що скорочення середнього класу, високий рівень неофіційної та нестабільної зайнятості, проблеми соціального захисту, еміграція кваліфікованих і молодих працівників і відчуття нерівності перед законом посилюють проблему в Україні та регіоні.

Краще чи гірше, ніж у СРСР?

Рівень життя українців, який вимірювали валовим національним доходом (ВНД) на душу, скоротився на 25,6% у період між 1990 та 2018 роками.

Проте, за словами соціолога, порівнювати життя українців зараз і у 1990 році некоректно.

“Із 90-им роком взагалі краще не порівнювати, тоді ще була радянська система, навіть ВВП по-іншому рахувався”, – твердить пані Черенько.

“При всіх мінусах ми рухаємось у правильному напрямку. Важливий паритет купівельної спроможності, якщо враховувати цей коефіцієнт, то ми мали б бути вище у рейтингу”

Україна прогресує у людському розвитку, попри збройний конфлікт та пов’язані з ним економічні потрясіння. Індекс постійно зростає з 2000 року, уточнюють в ООН.

“Українці виявили величезну стійкість і бажання досягти успіху”, – сказала постійна представниця ПРООН в Україні Дафіна Ґерчева.

У 2015 році Україна посідала 81 місце у цьому рейтингу від ООН.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Ідіотократія: скільки років залишилося до перемоги дурості?

У 2006 році вийшов фантастичний фільм американського режисера “Ідіотократія”, антиутопія про те, як в результаті природного відбору чисельна перевага безглуздих людей над розумними стала зашкалювати і що з цього вийшло. Сьогодні, через 14 років, повний розвал нашого світу не виглядає такою вже фантастикою: рівень IQ у молодих людей неухильно знижується, і деякі дослідники вважають, що цей процес вже незворотній.

На думку одних, в цьому винен негативний відбір по інтелекту (розумні люди таки гірше розмножуються), інші винять у всьому смартфони. Чи встигнемо ми переламати тенденцію

до того, як середній IQ homo sapiens впаде до рівня розумової відсталості?

Видатний вчений Ардаліон Токарський (читайте про нього статтю на нашому сайті) рахував, що дурість є психіатричним захворюванням. Він тоді не вимірював її ніяким IQ, але дуже переконливо довів в 1896 році на зборах Московського суспільства невропатологів і психіатрів, що між поняттями “нерозумно” і “безглуздо” існує різниця.

Нерозумно, говорив він, впасти з вікна, задивившись на місяць; нерозумно забути адресу своєї квартири або «сісти на катафалк замість пролетки», однак це зовсім не можна назвати дурістю. Це щось інше, що входить в негативний, дуже загальне поняття «нерозумно». А дурість – поняття позитивне, тобто володіє властивостями, органічно притаманними цьому поняттю і саме йому. Які ж це властивості? Відмовляючись лаконічно визначити їх, Токарський перераховує прояви.

Він передусім говорить, що дурість – родове поняття, яке включає обмеженість, безрозсудність, легковажність, необачність, безцільність, безглуздість. А скільки ще діянь подібного роду, говорив Токарський, ми просто “соромливо і соромливо іменуємо іншими іменами”! Виступає в римському сенаті оратор-демагог, підтримуваний преторіанською гвардією. Він обіцяє свідомо неможливе, обіцяє неймовірне і нездійсненне. Йому ніхто не вірить, так, і сам він знає, що бреше, але ніхто не заперечує. “Хіба це дурість”? – запитує Токарський. Ні, “політика”.

Консенсус людей в суспільстві і компроміс людини з самим собою являється, схоже, головним рушійним чинником роботи дурним населення Землі. Ми живемо у світі “симулякрів” (як назвав цей феномен Жан Бодрійяр), копій без оригіналу, які люди згодні приймати за оригінали і гонитву за якими робити метою свого життя. Просто тому, що так роблять усі.

І так, що ж говорять цифри? Минулого року французький нейропсихолог Мішель Демурже випустив книгу “Фабрика екранних ідіотів”. Автор б’є в усі дзвони: з 1999 по 2009 рік середній IQ молоді на стику школи і ВНЗ впав на 3,8 пункту. Дрібниця, так, але продовживши цю тенденцію на 100 років вперед, ми отримаємо падіння інтелекту до 62. А згідно з тестом IQ, вже показник 70 – це особи з розумовою відсталістю (верхня межа дебільності). Загроза серйозна. Суспільство, що складається з таких людей, не зможе підтримувати власне існування. Нікому буде управляти машинами і справляти їх, тобто наша техногенна цивілізація впаде. Штучний інтелект може, звичайно, прийти на «допомогу», але це може лише посилити ситуацію для людини як такої.

Ще 20 років тому ніхто б не подумав, що XXII століття людство ризикує зустріти розумово відсталим. Рівень IQ щосили ріс, адже упродовж XX століття люди вважали, що кращий інтелект і знання забезпечують дітям кращі шанси в житті і вселяли цю ідею молодшому поколінню. Учені зі схваленням спостерігали так званий ефект Флінна, по імені новозеландського філософа Джеймса Флінна, який в 1984 році опублікував статтю “The mean IQ of Americans : Massive gains 1932 to1978” в журналі “Psychological Bulletin”, де було написано, що середній IQ жителів США за вказані роки збільшився на 15 пунктів – приблизно на 3 пункти за кожен десятиліття. Аналогічні дослідження в інших країнах показали схожі результати, що хоч і різняться по країнах. Так, Флінн описав підвищення на 20 пунктів IQ голландських призовників з 1952 по 1982 рік.

Проведені після 2000 року дослідження показали те, що зараз називають “зворотний ефект Флінна” : зростання IQ сповільнюється, припиняється або навіть змінюється спадом. Проведене в 2004 році дослідження даних про IQ норвезьких призовників показало, що після середини 1990-х років зростання зупинилося і змінилося невеликим спадом; роботи Тисдейла і Оуена, проведені в 2005 і повторно в 2008 роках, продемонстрували, що результати тестів на IQ датських призовників росли з 1959 по 1979 роки на 3 пункти в десятиліття, за десятиліття 1979-1989 років виросли тільки на 2 пункти, за 1989-1998 роки – на 1,5 пункту і за 1998-2004 роки знизилися на ті ж 1,5 пункт.

З чим дослідники зв’язують поворот тенденції розумнішання людства? Ось що говорить сам Флінн: “Перемога візуального сприйняття означає, що менше людей читає довгі романи або книги з історії. Люди живуть у бульбашці з сьогодення, що робить їх більше уразливими до дії інформації, що подається ззовні, – у них просто немає нічого “свого”, нічого, що вони могли б протиставити тому, що їм говорять. Поліпшення аналітичних здібностей більше не робить вас кращим громадянином”. Блоги, поп-культура, дорогі тренінги про те, як “відкласти голову убік і згадати, що ти тіло”, люди без освіти, що знаходяться на вершині соціальної піраміди (Кім Кардаш’ян, наприклад), – усе це різко зводить бажання займатися своїм інтелектом нанівець. Бути розумним більше не престижно, не забезпечує переваги.

Досі престижно, втім, в нашій країні мати “симуляцію розуму” – диплом про вищу освіту юриста, економіста, журналіста і так далі. Але приходячи на співбесіду влаштуваючись на роботу, ці люди (що вивчилися “журналістиці”, приміром, в Політехнічному, а “адвокатурі” – в Інфізі) не можуть показати своєї реальної корисності підприємству. Більше того, підприємство не може знайти собі відповідного електрика або токаря або тесляра, тому що ці професії вже практично не випускають! Велика кількість “мильних бульбашок” будує таку ж “мильну цивілізацію”, тестування функціонерів яких дає таку страхітливу тенденцію.

Ще декілька слів про те, що у наш час люди з нижчим IQ в нормі заводять більше дітей. До 1850 року це взагалі не було проблемою для нашого людства. Безглуздий мисливець гине частіше за розумного, а розумному селянинові по плечу прогодувати дітей в голодний рік. Найзабезпеченіші класи Британії віками мали приблизно удвічі більше дітей на жінку, ніж робітничий клас. Якщо у представника нижчих класів раптом і було більше дітей, то вони, в силу недостатнього живлення, мали помітні проблеми із здоров’ям, і вже в другому поколінні число їх нащадків падало. Після 1850 року погане харчування у дітей в розвинених країнах стало відходити в минуле навіть у бідних шарах, а збільшення доходів населення дозволяло прогодувати велику сім’ю навіть тим, хто не мав вищої освіти.

Уся проблема полягає в тому, що цивілізація перестала бути реальною, тобто мати реальні перевірочні інструменти для оцінки стану справ кожної конкретної людини. Тому людям стало багато чого “здаватися” – у тому числі, що вони насправді розумні.

Не в змозі переварити таку величезну кількість інформації, яка сиплеться на них з усіх боків, люди усе менше розуміють в тому, що відбувається – тобто управляти ними стає все простіше.

Усе питання в тому, хто цим займеться. Кому знадобиться стільки ідіотів.