Хребці грудні та їхні особливості. Скільки грудних хребців у людини? Остеохондроз грудних хребців

Всім відомо, що головною опорною віссю скелета людини є її хребет. Саме тому йому приділяється так багато уваги – без належної роботи цього органу людина позбавляється основної частини свого життя.

Анатомія хребта людини

Анатомія нашого тіла розповідає нам, що цей важливий опорний елемент не такий простий, як здається на перший погляд – його ділять на 5 частин. До складу стовпа входять: шийний відділ, грудний, поперековий, хрестець і копчик. Загальна кількість хребців у всіх відділах: 7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 4-5 копчика. Крім того, кілька зрослих кісток становлять хрещений.

Еволюція створила людський організм таким, яким він є сьогодні: в міру рухливий і в той же час здатний на унікальні вчинки (про що розповість Книга рекордів Гіннесса). Здебільшого своїх здібностей людина зобов ‘язана хребту, а також органам його оточуючим і його підтримуючим: зв ‘язкам, м’ язам, міжхребцевим дискам і навіть спинному мозку, який знаходиться всередині стовпа.

“Помічники” хребетного стовпа

Кожен хребець, незалежно від належності до того чи іншого відділу, має більш масивну частину, що знаходиться спереду, що приймає все основне навантаження на себе. Це є його тіло. Від нього відходить дуга, що утворює разом з тілом кільце, в ньому розташовується спиною мозок. Звідси виходять хребетні відростки. Вони виконують з ‘єднувальну функцію. Всі разом шийні, грудні, поперекові хребці в один стовп об ‘єднуються за допомогою міжхребцевих дисків. Крім того, ця конструкція підтримується зв ‘язками і м’ язами. Розміри міжхребцевих дисків різняться, у дорослого можуть досягати 25% від всієї довжини хребта. Крім того їх розміри відрізняються і по відділах: у шийному і поперековому диски більше, оскільки там необхідно забезпечити найбільшу рухливість.

Анатомія будови грудного хребця

Хребці грудні приймають на себе трохи більше навантаження, ніж їхні “побратими”, тому можна помітити і невеликі відмінності в їх будові. Одне з них – більш масивне тіло хребця. Крім того, сусідами цих елементів є ребра, звідси також різниця в анатомії.

Відділи грудного хребця такі: верхня і нижня хребетні вирізки, верхній і нижній суглобовий відросток, поперечний відросток і його реберна ямка, тіло хребця, верхня і нижня реберні ямки, остистий відросток, дуга хребця і хребетний отвір.

Призначення реберних ямок – з ‘єднання тіла хребця з ребрами. Розташовуються вони поруч з дугою. Розташування ребер між двох “” сусідів “” обумовлює наявність у грудного хребця верхньої і нижньої ямки, однак, вони неповні (половинні). Тим не менш і тут є винятки – 1-й хребець має тільки повну і одну нижню половинну ямку для відповідних 1-го і 2-го ребра. А також одна половинна ямка є у 10-го хребця, призначена для відповідного ребра, а 11-й і 12-й “” помічник “” обзавівся всього лише повною ямкою для відповідних “” сусідів “”.

Особливо грудних хребців можна також додати будову остистих відростків. Вони більш довгі і нахилені книзу, де, з ‘єднуючись, утворюють щось схоже на черепицю. Цю особливість найлегше розгледіти на рівні 4-10-го хребців.

Що таке грудний кіфоз?

Гнучкість хребта – одна з його головних здібностей, вона набувається в процесі розвитку. Існують такі поняття, як лордоз і кіфоз. Лордоз – це здатність шийного і поперекового відділу згинатися вперед, а кіфоз – здатність грудного і хрещеного згинатися назад.

Дуже часто трапляється так, що під впливом травм або ослаблених м ‘язів і зв’ язок починає розвиватися ненормальна постава. Це в свою чергу веде до ряду захворювань.

Анатомічні властивості хребта сприяють тому, що хребти грудні, утворюючи грудний кіфоз, можуть прийняти на себе велике навантаження і амортизувати його. Однак, потрібно пам ‘ятати що зміщення даного навантаження в ту чи іншу сторону можуть призвести до деформації форми тіла хребця або деструктивно впливати на міжхребцеву область.

Остеохондроз грудних хребців

Це захворювання є одним з найбільш поширених у грудному відділі опорно-рухового апарату. За своєю природою воно дещо відрізняється від подібного захворювання в іншому відділі, адже, як раніше вже було помічено, будова хребців дещо різна.

Можна помітити, що грудні хребці менш рухливі. Але симптоми остеохондрозу цього відділу можна відрізнити за досить-таки болісними відчуттями, оскільки спинно-мозкові нерви з цієї зони іннервують весь плечовий пояс і верхні кінцівки. А також удар на себе можуть приймати внутрішні органи грудної та черевної області. Тут також найвужчий спинно-мозковий канал і невеликого розміру самі хребці, а, значить, найбільш сприятливі умови для розвитку дискової грижі.

Що є причинами грудного остеохондрозу?

Для того щоб розібратися, що є причиною захворювання, звернемо увагу, хто найчастіше піддається йому?

• Люди з порушеним обміном речовин і надмірною вагою.
• Ведучі малорухливий спосіб життя.
• Хворі на гіпертонію, цукровий діабет, з патологією щитоподібної залози.
• Люди, які перебувають довгий час у незручній позі.
• Хворі з остеохондрозом шийного відділу.
• Хворі зі сколіозом або надмірним кіфозом.

Ознаки грудного остеохондрозу

Захворювання відрізняється великою різноманітністю симптомів. Напевно, скільки грудних хребців у людини, стільки і проявів остеохондрозу. Обумовлюється це розмаїття великою зоною іннервації, що виходить від грудного відділу спинного мозку. Дуже часто відбувається утиск або запалення корінцевих нервів. Супроводжується цей процес больовим синдромом різної інтенсивності та локалізації. Однак може призвести навіть до порушень функцій внутрішніх органів.

Симптоми того, що хребці грудні вражені остеохондрозом, такі:

• Біль у спині.
• Засмучуючий біль у грудній клітці з більшою інтенсивністю на вдиху.
• Оніміння, “мурашки” в області грудної клітини.
• Біль у серці.
• Біль у животі.
• Біль і зниження м ‘язової активності у верхніх кінцівках.
• Розлад роботи внутрішніх органів через іннервацію.

Зсув грудних хребців

Під літературним медичним діагнозом “підвивих хребців” сховався всім відомий зсув грудних хребців. Симптоми його дуже схожі на остеохондроз. Передує такому результату зміна розташування хребця або пошкодження фіброзного кільця міжхребцевого диска, що веде до звуження всього каналу, пережаття нервових волокон і кровоносних судин і в результаті больового синдрому і набряку.

Різниця між підвивихом і вивихом полягає в тому, що хоч поверхні суглобового зсуву зсуваються, вони продовжують стикатися.

Оскільки хребці грудні менше за інших схильні до навантажень і менше за інших беруть участь у руховій активності, зміщення в грудному відділі – рідкісне явище. Частіше така патологія зустрічається в шийній частині. Тим не менш, якщо зміщення все ж відбулося, то ускладнення тут більш небезпечні. Це може призвести до порушення кровопостачання або циркуляції спинно-мозкової рідини. Враховуючи, скільки грудних хребців, до наслідків підвивиху можна також віднести:

• Труднощі дихання або астму (підвивих 1-го грудного хребця).
• Порушення роботи серця (підвивих 2-го грудного хребця).
• Бронхо-легеневе нездужання (підвивих 3-го грудного хребця).
• Панкреатит та інші захворювання жовчевивідних шляхів (підвивих 4-го хребця).
• Артрит (зміщення 5-го грудного хребця).
• Виразку шлунка, гастрит (6-7 хребець).
• Зниження імунітету (8 хребців).
• Порушення функцій нирок (зміщення 9-го хребця).
• Розлади кишечника, порушення зору, проблеми в роботі серця (10-й хребець).
• Шкірні захворювання (підвивих 11-го хребця).
• Ревматизм і навіть безпліддя в результаті зміщення 12-го хребця.

До симптомів можна віднести такі прояви:

• Біль між лопатками, різкий потім тягнутий, який помітно загострюється під час руху торсу.
• Обмежена рухливість однієї або обох рук.
• Слабкість.
• Напруження м “язів.

Переломи грудного відділу хребта

Одне з найскладніших захворювань хребта – перелом. І грудний відділ не є винятком. По локалізації серед переломів в цьому відділі виділяють переломи 5,6,7-го грудних хребців, 9-12-го, поперечних і остистих відростків.

Через виникнення виділяють кілька видів. Це посттравматичний перелом грудних хребців (наслідки важких ДТП або спортивних травм), при падінні тяжкості на плечі потерпілому, при падінні з висоти; у десантників і парашутистів в результаті трудової діяльності. Переломи на тлі метастазів у хребет або остеопорозу спостерігаються рідше, проте теж мають місце.

За характером пошкодження помічають, що частіше переломи грудних хребців не супроводжуються зміщенням і дуже рідко супроводжуються ураженням спинного мозку.

Наш хребет – наша опора в прямому і переносному сенсі, життя людини кардинально змінюється, якщо настає момент, коли ми втрачаємо її. Саме тому так важливо більше знати про цей орган і краще піклуватися про його здоров ‘я.

Загальна інформація про ящірок. Реферат

Спосіб життя і зовнішня будова. По всій території нашої країни, крім Крайньої Півночі, живуть різноманітні ящірки. Найпоширеніша з них – ящірка прудка. Це невелика тварина: довжина тіла разом з хвостом становить 15-20 см. Вона живе на сухих, прогрітих сонцем місцях у степах, лісах, горах на висоті до 2,5 км. Бурувате або зелено-буре забарвлення добре приховує її серед каміння й трави. Живуть ящірки парами, ховаючись уночі в норах, під камінням, під корою пнів. Тут вони й зимують. Живляться комахами.

Зовні ящірка нагадує хвостатих земноводних, але тіло в неї стрункіше. Голова спереду загострена, з тулубом ц з’єднує коротка товста шия. На кінці морди є пара ніздрів. Нюх у ящірки розвинений краще, ніж у земноводних. Очі, як і в усіх наземних хребетних, захищені повіками. У ящірки є третя повіка – напівпрозора мигальна перетинка, за допомогою якої поверхня ока постійно зволожується. Позаду очей міститься округла барабанна перетинка. Слух у ящірки дуже тонкий: слабенький шурхіт повзучої комахи вже привертає її увагу.

Раз у раз ящірка висовує з рота довгий, тонкий, роздвоєний на кінці язик – її орган дотику.

Кінцівки діляться на такі самі відділи, як і в жаб. Пальців на кожній нозі по п’ять, перетинок між ними немає.

Шкіра в ящірки суха, вкрита роговими лусочками, які на морді й на череві переходять у досить великі щитки. На кінчиках пальців роговий покрив утворює кігті, за допомогою яких ящірка може лазити. Роговий покрив тіла перешкоджає ростові тварини, через те ящірка за літо чотири-п’ять разів линяє: зроговілі шари її шкіри відлущуються й відпадають шматками.

Внутрішня будова ящірки багато в чому подібна до внутрішньої будови земноводних, хоч деякі системи органів мають істотні відмінності. У ящірки шийних хребців 8 – вони забезпечують рухомість голови. До грудних хребців з кожного боку приєднується по ребру. Другий кінець кожного ребра за допомогою хряща зростається з непарною грудною кісткою. Так утворюється грудна клітка, що оберігає легені й серце тварини.

Шкірного дихання в ящірки немає, вона дихає тільки легенями. Будова легень у неї складніша, ніж у жаби: вони комірчасті, завдяки чому збільшується поверхня газообміну.

Серце трикамерне, складається з двох передсердь і шлуночка. У ящірки, на відміну від земноводних, шлуночок має неповну внутрішню перегородку, яка ділить його на праву, венозну, частину і ліву, артеріальну.

Хоч будова легень і серця ящірки складніша (порівняно із земноводними), обмін речовин в її організмі відбувається все-таки повільно й залежить від температури навколишнього середовища. Тому в теплу погоду ящірки жваві, а в холодну, як і всі плазуни, вони стають млявими.

Травна, видільна та нервова системи ящірки подібні будовою до відповідних систем земноводних. Але в неї у головному мозку трохи більше, ніж у земноводних, розвинений мозочок, який керує рівновагою та координацією рухів. Це пов’язане з великою рухливістю ящірки і значною різноманітністю її рухів.

Розмноження. Риби й земноводні під час розмноження викидають статеві клітини у воду. Там відбувається й запліднення. У плазунів, які розмножуються на суші, сперматозоїди вводяться самцем у клоаку самки. Вони рухаються по яйцепроводу й проникають у яйцеві клітини.

Запліднення яйцевих клітин плазунів відбувається всередині організму самки. Внутрішнє запліднення властиве всім наземним тваринам.

У травні – червні самка ящірки прудкої відкладає від 5 до 15 овальних яєць. Вона їх закопує в неглибоку ямку або залишає в тому самому сховку, де ночує.

Яйця плазунів досить великі. У ящірки прудкої вони бувають завдовжки до 1,5 см. У яйці міститься запасна поживна речовина – жовток, яким живиться зародок. Зовні яйце покрите шкірястою оболонкою, яка захищає його від висихання. На відміну від риб і земноводних, з яйця виходить не личинка, а схожа на Дорослу молода ящірка.

Регенерація. Ящірками живляться різні птахи, дрібні ссавці та змії. Якщо схопити ящірку за хвіст, то частина його відпаде. Завдяки такій властивості ящірка може врятуватися від ворога. Відпадання хвоста – рефлекторна відповідь на біль. При цьому хвіст переламується посередині одного з хребців. М’язи навколо рани скорочуються, і кровотечі не буває. Пізніше хвіст знову відростає, тобто регенерує.

Пристосування до умов життя. Більшість плазунів – типові наземні тварини. На відміну від земноводних, у них добре розвинені легені, немає шкірного дихання, тому вони не потребують регулярного змочування шкіри. Розмножуються плазуни не у воді, а на суші. Через те вони часто поселяються недалеко від водойм (наприклад, крокодили, морські й прісноводні черепахи). Деякі плазуни живуть у воді, але перейшли у водну стихію вже після того, як пристосувалися жити на суші. Усі водяні плазуни дихають тільки атмосферним повітрям, а для розмноження неодмінно виходять на берег, де й відкладають яйця.

Відомо близько 7000 видів сучасних плазунів, крім того, знайдено численні залишки давно вимерлих представників цього класу. Ви ознайомитеся з основними рядами сучасних і вимерлих плазунів.

Ряд лускаті. Як видно із самої назви, тіло представників цього ряду (ящірок і змій) вкрите лускою.

Крім ящірки прудкої, відомо багато інших видів. Живородна ящірка не відкладає яєць: потомство вилуплюється з яєць ще в тілі матері.

Про змій чули всі, а багато хто бачив їх у природі або в зоопарку. Але не так просто сказати, чим змія відрізняється від ящірки. Річ у тім, що є безногі ящірки (наприклад, веретільниця), яких часто плутають із зміями. Із зовнішніх ознак важливо виділити будову повік: у змій вони зростаються, стають прозорими й прикривають очі, наче годинникове скло. Тому погляд у цих тварин здається дивним, застиглим. Це породило неправильну думку, нібито зміям властивий гіпнотичний вплив. У ящірок, у тому числі й безногих, повіки рухомі й непрозорі.

У змії, коли вона линяє, шкіра злущується вся відразу, вивертаючись, наче панчоха. Забобонні люди безпідставно вважають, що скинутий змією кожушок має чудодійні властивості.

Змії пересуваються, плазуючи й звиваючись усім тілом по землі. Звідси й назва класу – плазуни.

Усі змії відкладають яйця. Проте звичайна гадюка, – змія живородна.

Усі змії ковтають свою здобич цілою. Кістки щелепи в них з’єднані розтяжними зв’язками й рухомі, а зуби загнуті назад. Змія мовби натягує свою голову на здобич, поступово ковтаючи її.

Деякі змії ковтають свою здобич живою. Так з’їдають жаб і рибу вужі, які живуть біля водойм або у воді.

Удави спочатку душать здобич, обвиваючись навколо неї своїм тілом. У пустинях Казахстану, Середньої Азії та на Кавказі трапляються невеликі (менші за метр) удавчики, що нападають на тушканчиків та інших дрібних тварин. У тропічних країнах живуть величезні удави. Найбільша змія – велетенський удав анаконда — довжиною до 11 м, водиться в Північній Америці.

Отруйність змій загальновідома, хоч отруйні змії становлять лише одну десяту частину всіх-видів цих тварин. У голові отруйної змії позаду очей містяться отруйні залози (видозмінені слинні залози), які виробляють сильну отруту.

Передні зуби отруйних змій мають борозну або канал, по якому отрута під час укусу вводиться в організм жертви або ворога. Так зване “жало” – довгий роздвоєний на кінці язик – ніякого відношення до отруйного апарату не має. Це орган дотику й смаку, однаковий в отруйних і неотруйних змій. Змія постійно висовує свій язик, “обмацуючи” ним навколишні предмети.

Якщо людину вкусить змія, не можна займатися самолікуванням (робити надрізи, припікання, перетяжні пов’язки тощо). Потерпілого треба якнайскоріше доставити до лікаря. Найдійовіший спосіб лікування – впорскування спеціальної протизміїної сироватки й переливання крові. Потерпілому від укусу гадюки рекомендується пити гарячий чай або каву.

Убивати змій, навіть отруйних, не треба. Отруйні змії, самі на людину не нападають. Найчастіше вони кусають, коли їх дражнять або наступають на них.

Знищуючи шкідливих гризунів, усі змії, в тому числі й отруйні, приносять користь. Зміїну отруту використовують у медицині для виготовлення ліків. З цією метою змій розводять у спеціальних розплідниках.

Ряд черепахи. Тіло черепахи вкрите панциром, що являє собою розширені кістки скелета, прикриті зверху роговими пластинками. Відчувши небезпеку, черепаха втягує голову, кінцівки й хвіст у панцир або ховає їх під його виступи. Це її добре захищав від ворогів, бо панцир дуже міцний. Зубів у черепахи немає, її щелепи вкриває роговий дзьоб. У сухопутних черепах високий панцир і короткі пальці; у водяних – панцир сплюснутий. Черепахи, які живуть у річках та озерах, мають між пальцями ніг плавальну перетинку, а в морських черепах ноги перетворилися на ласти.

У південних районах Казахстану і по всій Середній Азії водяться степові черепахи. Навесні вони бродять по степах і пустинях, живлячись соковитими частинами рослин, і відкладають яйця.

На початку літа, коли рослинність вигоряє, вони риють нори і впадають у літню сплячку. Прокидаються черепахи восени, щоб підгодуватися бідною осінньою рослинністю, і знову йдуть у нори на всю зиму.

Ряд крокодили. Колись крокодили заселяли водойми жарких зон усіх материків (особливо Південної Америки, Африки та Азії). Багато цих тварин люди знищили заради їхньої гарної й міцної шкіри.

Зовні крокодили нагадують гігантських ящірок. Вони бувають завдовжки до 10 м. Хвіст у них помітно сплюснутий з боків, що пов’язане з їхнім водним способом життя.

Серед сучасних плазунів у крокодилів найскладніша будова. Зокрема, легені в них мають усередині багато перегородок, серце, на відміну від усіх інших плазунів, чотирикамерне, хоча венозна й артеріальна кров, виходячи із серця, частково змішується.

Крокодили звичайно підстерігають свою здобич, сховавшись під водою і виставивши наверх тільки очі й кінчик морди з ніздрями.

Молоді невеликі крокодили поїдають риб, земноводних, птахів, а більші – нападають на звірів, які приходять до водопою.