Хто такий Ігор Коломойський та чому його арештували: бізнес, суди, скандали

Шевченківський райсуд Києва ввечері 2 вересня арештував олігарха Ігоря Коломойського з можливістю виходу під заставу у понад 500 млн гривень. Його підозрюють у шахрайстві.

РБК-Україна розповідає, хто такий Ігор Коломойський та що відомо про його справу.

Бізнес

Свою діяльність, згідно з відкритими даними, Коломойський почав наприкінці 80-х – на початку 90-х років. У 1991 році разом з Леонідом Милославським, Олексієм Мартиновим і Геннадієм Боголюбовим створив фірму “Сентоза”, яка займалася завезенням техніки з Москви та продажем в Дніпрі (тоді ще Дніпропетровську). Потім почав займатися імпортом нафтопродуктів, пізніше перейшов на феросплави.

В 90-х разом з партнерами Коломойський створив ПриватБанк, який перебував у його власності до націоналізації у грудні 2016 року.

У період з 1999 по 2003-й Коломойський отримав контроль над “Укрнафтою”, коксохімічним заводом імені Калініна, Дніпропетровським ринком “Озерка”, Нікопольським заводом феросплавів та іншими підприємствами.

Коломойському належить одне з найбільших підприємств хімічної галузі – комплекс “ДніпроАзот”. Підприємству тривалий час вдавалося робити мінеральні добрива коштом дешевого ресурсу “Укрнафти”. Ця компанія орендувала потужності “ДніпроАзоту”, переробляла газ власного видобутку і продавала продукцію структурам Коломойського.

Коломойський також володіє низкою ЗМІ, зокрема співвласник медіа-групи “1+1”, до складу якої входять телеканали “1+1”, “2+2”, ТЕТ, “ПлюсПлюс”, “УНІАН ТБ” та “Бігуді”. Серед активів Коломойського також авіакомпанії Windrose та МАУ.

Весь бізнес олігарха та його партнерів було об’єднано в групу “Приват”, яка налічує сотні підприємств. На початку 2022 року статки Коломойського оцінювали в 1,8 млрд доларів, але до листопада, за даними Forbes, вони скоротилися до 850 млн доларів.

Коломойський також володів футбольним клубом “Дніпро”, але відмовився його фінансувати і залишив з боргами.

Політика

У березні 2014 року Коломойський очолив Дніпропетровську обласну державну адміністрацію. На посаді він пробув рік – до березня 2015 року. У 2016 році він вступив до партії “УКРОП”. У Верховній раді 9-го скликання з Коломойським пов’язують парламентську групу “За майбутнє”, а також нардепа Олександра Дубінського, який в минулому працював на “1+1”.

Скандали

Захоплення “Укртранснафти”

У березні 2015 року Рада позбавила Коломойського контролю над “Укртранснафтою”, після чого будівлю компанії в центрі Києва захопили озброєні люди. Олігарх це називав “рейдерським захопленням підприємства російськими диверсантами”.

Через кілька днів після цього Коломойський заявив, що озброєні люди – це представники приватної охоронної фірми, яка нібито працює за дозволом “Укртранснафти”. 25 березня за наказом тодішнього президента Петра Порошенка правоохоронці роззброїли охорону “Укртранснафти”, а потім позбавили ліцензії.

Втрата “Укрнафти”

У листопаді 2021 року очікувалося, що компанію “Укрнафта” розділять – нафтовий бізнес передадуть міноритарним акціонерам з групи “Приват”, які володіють понад 40% акцій, а газовий бізнес залишиться в “Укрнафти”, 50%+1 акція якої знаходяться у “Нафтогазу”.

Вже у листопаді 2022-го “Укрнафту” націоналізували разом з низкою компаній, зокрема “Мотор Січчю”. Таке рішення було ухвалено безпосередньо на Ставці верховного головнокомандувача.

У травні 2023 року Кабмін передав в управління “Укрнафти” активи “Укрнафтобуріння” та трьох газових компаній. Ці компанії були пов’язані з Коломойським та бізнесменами Павлом Фуксом та Віталієм Хомутинником.

Націоналізація ПриватБанку

У грудні 2016 року держава вирішила націоналізувати ПриватБанк, яким разом з партнерами володів Коломойський. Причиною націоналізації тоді стала нестача капіталу в 113 млрд гривень, яку виявив Національний банк.

Коломойський разом з Геннадієм Боголюбовим оскаржують рішення про націоналізацію у низці українських та закордонних судів. У липні 2022 року Верховний суд остаточно визнав дії держави законними. Водночас суди тривають в Лондонському арбітражу.

У грудні 2017 року вже державний ПриватБанк подав позов до Високого суду Лондона проти Коломойського, Боголюбова, а також компаній, які ймовірно їм належать або перебувають під їхнім контролем.

Санкції США

На початку березня 2021 року адміністрація президента США ввела санкції щодо Коломойського. Окрім самого олігарха до санкційного списку потрапили члени найближчої родини – його дружина Ірина Коломойська, дочка та син.

За даними Держдепу США, санкції стосувалися періоду перебування Коломойського на посаді глави Дніпропетровської ОДА. Тоді він нібито “брав участь у корупційних діяннях, що підривали верховенство права і довіру української громадськості до демократичних інститутів і процесів урядування, включаючи використання свого політичного впливу та офіційної влади для особистої вигоди”.

Справи

Відмивання грошей в США

У 2020 році Міністерство юстиції США звинуватило Коломойського у викраденні “мільярдів доларів” з ПриватБанку та відмиванні грошей на території США. Разом з ним у справі фігурує і його бізнес-партнер Боголюбов.

У серпні 2020 року Мін’юст США подав цивільну скаргу з вимогою конфіскації майна в Техасі та Кентуккі, яке належить підконтрольній Коломойському компанії.

“Укрнафта” та “Укртатнафта”

У лютому 2023 року до Коломойського прийшли з обшуками в рамках розслідування схеми привласнення 40 млрд гривень компаній “Укрнафта” та “Укртатнафта”.

Тоді в рамках справи підозри отримав топ-менеджмент компаній, але Коломойський серед підозрюваних не фігурував.

Підозра в шахрайстві

Сьогодні до Коломойського знову навідалися правоохоронці. СБУ повідомила йому про підозру за статтями “шахрайство” та “відмивання коштів”. За даними слідства, він протягом 2013-2020 років легалізував понад 500 млн гривень шляхом їх виводу за кордон, використовуючи при цьому інфраструктуру підконтрольних банківських установ.

Ввечері Шевченківський районний суд Києва вирішив арештувати Коломойського з можливістю внесення застави в розмірі 509 млн гривень. Його взяли під варту прямо в залі суду.

За словами адвокатів Коломойського, олігарх не збирається вносити заставу, а його захист буде оскаржувати рішення суду.

Боротьба з олігархами в Україні

Ще до початку повномасштабного вторгнення Україна почала боротьбу з олігархами. Зокрема, було ухвалено закон про деолігархізацію, ініційований президентом Володимиром Зеленським, який передбачав створення реєстру олігархів. До реєстру мали потрапляти особи, які підпадали під декілька пунктів закону.

Деолігархізація та боротьба з корупцією є однією з вимог Європейського союзу для початку переговорів про вступ України, від цього також залежить і фінансування України з боку Заходу.

Коломойський — людина 1990-х і він не зрозумів, що на дворі уже 2020-ті

Київський апеляційний суд переніс на 25 вересня розгляд скарги олігарха Ігоря Коломойського на обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 509 млн грн у зв’язку з тим, що не надійшли матеріали справи з Шевченківського райсуду столиці.

Підозра та взяття під варту

Коломойському, як відомо, інкримінується шахрайство та легалізація майна, отриманого злочинним шляхом, за 190-ю та 209-ю статтями Кримінального кодексу України . Якщо судова перспектива цієї справи поки що залишається в тумані, то сам факт затримання олігарха такого масштабу та його відмова внести заставувиглядає як акт принципової незгоди з обвинуваченням.

Чому Коломойський відмовився від внесення застави та згодився на перебування у цілком комфортному, але метрично та концептуально обмеженому просторі слідчого ізолятору? Складно припустити, що в нього не вистачає коштів, навіть попри значне звуження його донедавна розлогої бізнес-імперії. Ймовірно, Ігор Валерійович дотепер живе за поняттями початку первісного накопичення капіталу, тобто 1990-х років, коли піти на принцип та не здавати жодного сантиметру відвойованого та набутого вважалося неабиякою чеснотою.

Втім, можливе й інше пояснення цього демаршу – фантастичне, якщо чесно: попереднє ув’язнення зараховується у загальний термін відбування покарання, а за згаданими статтями ККУ, у разі доведення злочинного умислу, передбачено чималі роки ізоляції від суспільства. Втім, це майже жарт. Очевидно, олігарх розраховує на щось сприятливе для себе. Тож подивимось.

Керівництво держави утримується від коментарів щодо цієї резонансної справи, однак у суботньому відеозверненні Президента Зеленського прозвучала фраза про те, що «… буде Україна інших правил… точно без багатолітнього «як завжди» щодо тих, хто грабував Україну та ставив себе вище, ніж закон і будь-які правила».

З інженерів – в олігархи, з олігархів – під санкції та арешт

Шлях пана Коломойського до камери слідчого ізолятора СБУ, яка й ініціювала розслідування та довела його до вручення підозри та судового засідання щодо обрання запобіжного заходу, розпочався давно. Після отримання диплому інженера Ігор Коломойський займався різноманітним підприємництвом, був та є власником та тримачем значних пакетів акцій різноманітних підприємств. Бізнес-імперія Коломойського включала в себе банківські установи, промислові та переробні підприємства, чималий медіа-холдінг. За різноманітними бізнес-рейтингами Коломойський багато років входить до першої п’ятірки найзаможніших людей України, його статки оцінюються у майже 1,5 млрд доларів.

Ігор Коломойський у молодості

Починаючи з відставки з посади керівника Дніпропетровської обласної адміністрації у березні 2015 року, розгалужена бізнес-імперія Коломойського почала неухильно зменшуватися, як і його політичний та економічний вплив в Україні. Суботнє вручення підозри та потрапляння до камери слідчого ізолятору ще не є судовим вироком, розгляд справи , вирок і подальші апеляції можуть зайняти тривалий час. Водночас ці події дають потужний сигнал і українському суспільству, і нашим зарубіжним партнерам щодо того, що в Україні недоторканних персон немає, а союзники України щоразу наголошують на необхідності боротьби з корупцією.

Нещодавній візит до США керівників Вищого антикорупційного суду, Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України, де вони мали зустріч у тому числі й з радником з національної безпеки президента США Джейком Салліваном засвідчив, що Сполучені Штати надають боротьбі з корупцією та відмиванням грошей значну увагу. Коломойський, як відомо від 5 березня 2021 року знаходиться під санкціями США через його причетність до корупції. Навіть якщо розглядати вручення підозри Коломойському як демонстративну відповідь нашим американським партнерам на їхню стурбованість певними процесами в Україні, ця відповідь у будь-якому разі є назрілою.

Клани і плани

Варто згадати, що т. зв. дніпропетровська група від давніх давен мала неабиякий вплив на політико-економічний стан в Україні, а до проголошення незалежності – навіть й в СРСР. Це пояснювалося кількома факторами, насамперед тривалим перебуванням на вершині радянської влади Леоніда Брежнєва (колишнього дніпропетровця за посадою) та концентрацією у Дніпрі та Дніпропетровській області стратегічно важливих підприємств. Хоча “дніпропетровський клан” ніколи не був однорідним та об’єднаним, але його представники вміли домовлятися, знаходити компроміси та щоразу отримувати належне і використовувати це для розвитку бізнесу.

І другий Президент України Леонід Кучма, і одіозний колишній прем’єр Павло Лазаренко були представниками різних гілок вельми розгалуженого дніпропетровського чудо-дерева. Сталь “дніпропетровського клану” гартувалася у протистоянні з полум’яним вогнем донецьких бізнес-еліт, які врешті-решт віддали пальму першості своїм політичним та економічним конкурентам. У цьому сенсі слід побіжно згадати керівника іншої ще донедавна найпотужнішої бізнес-імперії Рината Ахметова, який втратив вплив на донецькі еліти після подій 2014 року та згорнув свою медіа-активність на території України.

Ще під час подій Помаранчевої революції було відчутно регіональний поділ бізнес-еліт сходу України. Якщо «донецькі» активно підтримали або принаймні тримали доброзичливий нейтралітет стосовно Януковича, то Коломойський підтримував коаліцію, яка склалася навколо Віктора Ющенка. Взагалі, тема підтримки т.зв. олігархами політичних партій та громадських організацій в України доволі широка та ще чекає свого вдумливого, прискіпливого та неупередженого дослідника. Зокрема, Коломойському та його бізнес-структурам приписували взаємодію з низкою політичних сил, серед яких називали повний політичний спектр від «Батьківщини» – до «Свободи». Що насправді відбувалося у перші десять-п’ятнадцять років становлення української політичної системи, ми навряд чи колись дізнаємося достеменно, проте небезпідставною є думка, що розумні бізнесмени доклалися до поповнення золотими яйцями певної кількості політичних кошиків. І тут Ігор Коломой1ський не є виключенням. Але що це йому дало?

Метаморфоза від патріота до угодовця з Росією

Коломойський є дуже суперечливою постаттю у новітній історії України. Ігор Валерійович мав значний вплив як у бізнес-середовищі, так і на політичні процеси. Коломойський досить рано, на відміну від інших топ-бізнесменів, усвідомив значення політичного фактору у процесі заробляння грошей. Хоча він безпосередньо не брав участі у виборах до представницьких органів влади, але його підтримкою користувалися чимало українських політиків, а опосередкований політичний вплив Коломойський та його команда уміло і вправно конвертували у вигідні контракти та підряди.

Ігор Коломойський був головою Дніпропетровської ОДА з березня 2014-го по березень 2015-го

За першого вторгнення Росії, анексії Криму та спалаху сепратизму на Донеччині та й загалом на південному сході України, Ігор Коломойський відіграв неабияку роль у придушенні промосковської п’ятої колони там, де мав безпосередній або опосередкований вплив. Формування добровольчих батальйонів, вплив на ситуацію у Харкові та Одесі, витіснення колаборантів та заїжджих ініціаторів «руской вєсни» з Запоріжчини, Миколаївщини та Херсонщини, не кажучи вже про власне Дніпро – у цьому була певна заслуга Коломойського.

Як керівник Дніпропетровської обласної державної адміністрації Ігор Коломойський діяв рішуче, з «сепарами» не загравав. Його заяви про готовність виплатити винагороду за лідерів проросійських формувань, яких доставлять до рук спецслужб, стали інтернет-мемами. Варто також згадати, що найпершу захисну стіну, що захищала українські землі від проросійських територій, почали зводити саме за ініціативи Коломойського. Химерній «стіні Яценюка» передувала цілком реальна «лінія Коломойського».

Що спонукало пана Коломойського змінити свою позицію після подій 2014-15 років, першої гарячої фази російського вторгнення, чому він почав виступати із закликами «домовитися з Путіним» – відає Бог. Але не тільки. Вірогідно, «внутрішній олігарх» переміг в ньому «внутрішнього політика і патріота». Перемозі бізнесмена над політиком сприяло й те, що Коломойський не знайшов спільної мови з тодішнім Президентом Петром Порошенком, а також був вельми незадоволений ситуацією навколо «Укрнафти», контроль над якою він втратив, а також – націоналізацією фундаменту його бізнес-імперії – Приватбанку.

У 2019 році Коломойський, який тоді щойно повернувся в Україну після тривалого перебування в Ізраїлі, заявив, що Україні час відвернутися від Заходу та обернутися у бік Росії. І він не приховував, що зі зміною особи президента, розраховує на повернення націоналізованого Приватбанку та на відновлення свого впливу на політичне та економічне життя в Україні. Втім, не так сталося, як гадалося.

Реальна політика і олігархи. 1:0

Реальний політичний процес та становлення демократичних інститутів в Україні призвели до того, що Ігор Валерійович зі своїм способом мислення та вирішення проблем, притягнутих в початку 90-х років минулого століття, дедалі більше ставав токсичною фігурою. Український політикум, на який ми небезпідставно нарікаємо, за ці роки пройшов неймовірно важкий та звивистий шлях – від фонового «оздоблення» при сильному керівникові та обслуги певних бізнес-груп спочатку – до ситуації, за якої він змушений реагувати на запити та настрої виборців. Ці настрої відкидають кланово-олігархічну модель, що впроваджувалася домайданними керманичами держави. Два українські Майдани довели, що політикам найвищого рівня варто таки прислухатися до реальних побажань своїх виборців, інакше вони не мають перспективи досидіти до кінця своєї каденції.

Широкомасштабна російська агресія супроти України лише загострила потребу у справедливості. Не слід забувати, що фоном справи про виведення сотень мільйонів доларів з-підд оподаткування відбулося на фоні щоденного збору коштів для ЗСУ та отримання Україною військової та фінансової допомоги від союзників. За таких умов будь-які новини про махінації з великими грішми і воєнними поставками сприймаються вкрай боляче. Не менш важливою є й реакція наших партнерів на Заході, які у допомозі не відмовляють, але й цілком обґрунтовано вважають, що якщо вони виділяють Україні допомогу, то ці кошти мають витрачатися у найбільш ефективний спосіб, а українські способи знаходити та залучати кошти зі своєї власної економіки повинні бути прозорими та позбавленим навіть натяку на будь-які корупційні методи.

СБУ проводить обшуки в Ігоря Коломойського / Лютий 2023 року

Схоже, саме цього не зміг зрозуміти Коломойський, а якщо й зрозумів – то не зміг подолати інерцію. Він, повторимось, залишився в 90-х – і ментально, і за способом заробляння грошей, і за характером стосунків з оточуючими.

Будьмо відвертими – справа Коломойського, його арешт та запроторення до слідчого ізолятору є демонстрацією того, що в Україні немає недоторканних фігур, ніщо не є індульгенцією у разі порушення закону. Минули часи його тіньового впливу і до мільярдера Коломойського держава ставиться так само, як і до пересічного пана Петренка або Василенка.

Коломойський йшов до такого проміжного фіналу (остаточним буде судовий вирок) тривалий час, конфлікт інтересів носить не персональний характер протистояння з владними вертикалями. Це конфлікт інтересів потужного бізнесмена та держави. Бізнес, побудований на схемах та ментальних засадах розвитку дикого капіталізму в Україні, за сьогоднішніх умов приречений в Україні, якщо від й надалі хоче керуватися не законом, а домовленостями та напівлегальними схемами. Часи остаточно змінюються, сподіваймося – на краще.

Ми маємо можливість спостерігати, як сама ментальність 90-х стикнулася із новою ментальністю 20-х. За цей час українське суспільство та українська державність змінили своє ставлення до багатьох явищ, які три десятиліття тому здавалися цінностями, а насправді виявилися хибним відступленням від загальноприйнятних норм.

За демократичного ладу та безумовної вищості закону у зіткненні таких ментальностей завжди перемагає поліція.

Дмитро Редько, Київ