Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. Суб'єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за договором позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем.
Так, суть кредитного договору полягає у наданні послуги фінансовою установою її клієнтам, натомість укладення договору позики не потребує наявності спеціального суб'єкта надання, а також обов'язковості оплати відповідної послуги у вигляді процентів, що залишається на розсуд сторін.
Відмінністю договору позики від позички є те, що предметом позики є гроші або речі, визначені родовими ознаками, а предметом позички — навпаки — речі, визначені індивідуальними ознаками, крім цього, позичка завжди є безоплатною (оплатна позичка — це оренда).
По́зика — передача активів у грошовій або натуральній формі на певний обумовлений час. Позичальник повертає позикодавцеві позику — таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Тому не може бути предметом договору позики, наприклад, колекція картин або нерухоме майно. Якщо інше не встановлено в договорі позики або в законі, то позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики (ст. 1048 ЦК).
Позичкодавець — (фізична або юридична особа) власник відмовленої речі, а також інша особа, яка має спеціальні повноваження щодо передання речей у користування.Користувач (фізичні або юридичні особи)