Матеріальні витрати: що включають в себе, рядок в бухгалтерському балансі

До матеріальних затрат організації прийнято відносити такі витрати, що були спрямовані на купівлю матеріалів, а також сировини з метою створення кінцевого готового продукту. Специфічні особливості, характерні процесу ведення бухобліку в комерційних компаніях, припускають те, що керівництво кожної подібної організації самостійно визначає перелік витрат матеріального характеру з його фіксацією в власною схемою обліку.

Одночасно з цим, необхідно відзначити той факт, що процедура обліку всіх матеріальних витрат організації була уніфікована на рахунках 20-29 запропонованого плану представниками керівництва Міністерства фінансів РФ. З цієї причини були розроблені певні методи, що дозволяють підрахувати розмір матеріальних витрат в рамках балансу і вивести на їх основі коефіцієнт, який з високою точністю оцінює результативність роботи компанії.

Що входить

До числа найбільш значних витрат підприємства, безумовно, відносять матеріальні. Найчастіше подібний вид займає близько 60-90% від усіх витрат компанії. З цієї причини їм варто приділити особливу увагу. Перед тим як переходити до розгляду обліку матеріальних витрат, необхідно з’ясувати, що саме в них входить.

Матеріальних видами витрат організації можна віднести:

• купується на стороні сировину і різні матеріали;
• покупку у постачальників напівфабрикатів і якихось комплектуючих елементів;
• різний вид послуг і робіт, що проводяться сторонніми компаніями;
• всі види палива, що купуються у інших організацій;
• всі види енергетичних ресурсів, що використовуються компанією в процесі її функціонування;
• оплату послуг посередників, а також різні комісійні збори.

Кожен з представлених елементів зараховується в загальну схему собівартості з урахуванням необхідності вирахування ціни відходів, що підлягають реалізації. До відходів прийнято зараховувати залишкова кількість первинної сировини, матеріалів, комплектуючих або теплових носіїв, що виникли в результаті виробничого процесу і повністю або ж частково втратили свої первісні споживчих властивостей.

Залежно від способу подальшого їх застосування вони можуть бути продані за заниженою ціною або ж по повній первинної вартості. Одночасно з цим варто наголосити на тому, що до поворотного типу відходів можна віднести ті матеріальні ресурси, що в рамках певного технологічного процесу переходять в інші виробничі відділи та можуть бути використані як повноцінні матеріали для створення готового продукту.

Матеріальні витрати компанії складаються з сукупності всіх придбаних матеріалів, що застосовуються для забезпечення роботи виробничого процесу. До таких матеріалів відносяться навіть ті, що використовуються для упаковки готової продукції , А також для інших потреб виробництва, що стосуються змісту, експлуатації, випробування і контролю наявного обладнання, а також будівель.

До цієї категорії також можна віднести різного роду пристосування, інструменти, інвентар, а також лабораторні установки та інші трудові інструменти, які не можуть бути розцінені як частини основних фондів підприємства.

Методи обчислення розміру

Величезне значення в розмірі собівартості матеріальних ресурсів компанії має вартість їх покупки без урахування ПДВ. Крім того, не можна нехтувати впливом розміру націнки, вартості послуг брокера, бірж товарів, митних зборів, оплати за зберігання продукції, вартості транспортування і доставки, а також комісійної винагороди організацій, що займаються постачанням та зовнішньоекономічною діяльністю.

Для того щоб визначити оптимальну ціну кінцевого продукту підприємства, проводиться ретельна аналітика цін матеріалів, що пропонуються постачальниками. Крім того, такий метод дозволяє підвищити загальні показники економічної стабільності організації в сучасних ринкових умовах.

Також не можна забувати про те, що для поліпшення показників ефективності використання ресурсів матеріального характеру рекомендується активно використовувати технології, що допомагають зменшити обсяг відходів і знизити енергоспоживання виробничого процесу.

Важливим аспектом, що впливає на кінцеву собівартість продукції, є повноцінність використання промислових відходів, а також обґрунтованість їх оцінювання.

Процес нормування використання матеріальних витрат виступає в якості одного з обов’язкових умов раціонального застосування наявних ресурсів компанії. Видаткова норма являє собою максимальний допустимий обсяг застосовуваного сировини, матеріалів і паливних ресурсів, що витрачаються для створення одного кінцевого продукту певної якості, а також для повноцінного виконання технологічних виробничих процесів.

На сьогоднішній день існуюча нормативна система є комплексом норм, що мають наукове, трудове, економічне і фінансове обґрунтування, що застосовуються в процесі розробки і створення як перспективних, так і поточних планів комерційної структури.

Всього існує лише чотири основні методи, що дозволяють здійснювати контроль кількості використаних матеріалів і сировини:

• документування;
• партійного розкрою;
• партійного обліку;
• інвентаризації.

Методика документування застосовується всіма підприємствами. Цей метод ґрунтується на процедурі оформлення окремих документів для кожного випадку відхилення кількісного витрат сировини від раніше визначених нормативних обсягів.

У промисловості, що зачіпає сферу машинобудування, часто використовується методика, що отримала назву партійний розкрій. Суть полягає в формуванні спеціальних розкрійних листів для кожної окремої партії матеріалів, що надійшли.

У подібних листах необхідно вказувати загальний обсяг матеріалів і сировини, напівфабрикатів, а також відходів, що повинні були бути отримані і реальний отриманий їх обсяг. На наступному етапі відбувається порівняння підсумкових результатів з нормативними показниками. Після цього робиться висновок про наявну економії або ж перевитрату. В кінцевому підсумку в облікову карту вноситься інформація про причини виявлених відхилень, а також особи, які несуть відповідальність за отриманий розкрій.

Процес партійного обліку передбачає формування однорідних з точки зору технологічних параметрів сировинних і матеріальних партій. Кожна з партій зберігається окремо. Крім того, для кожної з них відбувається присвоєння унікального індивідуального номерного позначення.

Надалі всі ці номери партій повинні бути вказані у всій первинної документації матеріального обліку. Такий метод дає можливість віднести кожну партію матеріалів до якогось конкретного виду продукції.

Використання інвентарної методики передбачає те, що в кінці кожного місяця ініціюється процес інвентаризації наявних невитрачених сировинних і матеріальних запасів. Інвентарна методика може бути охарактеризована наступною формулою:

Р = Він + П – Ок, де

Р – ціна використаних матеріальних запасів, Він – ціна первинного матеріального залишку, П – розмір надходжень матеріалів на місяць, Ок – ціна підсумкового матеріального залишку.

Кожне підприємство в процесі своєї роботи використовує величезну кількість різного роду матеріалів і сировинних запасів. Однією з основних завдань керівництва подібних організацій є відстеження дотримання встановлених виробничих нормативів, а також динаміки реального матеріального витрати.

Це пов’язано з тим, що подібний вид витрат має найбільший вплив на розмір підсумкової витягується прибутку. Одночасно з цим, процеси, що зачіпають економію матеріалів, виступають в якості найважливіших факторів, що допомагають підвищити загальні показники ефективності виробничого процесу.

підсумки

Основне завдання кожного підприємства полягає в отриманні якомога більшого прибутку. Це можливо досягти лише за рахунок грамотного управління внутрішніми процесами такого підприємства. Одним з найважливіших факторів, що впливають на загальні економічні показники успішності роботи комерційної структури, є правильність управління матеріальними витратами.

Вебінар по скороченню матеріальних витрат можна подивитися нижче.

Норми витрат матеріалів: правила застосування

У сучасному світі практично все контролюється різними нормами та правилами. З одного боку, це ускладнює життя і накладає певні обмеження на діяльність суб’єктів господарювання. З іншого — чітка регламентація певних положень стає стимулом для зниження витрат, дозволяє госпсуб’єктам планувати й контролювати свої витрати. З цієї статті ви дізнаєтеся, що таке норми витрат, де їх узяти і яка їх роль у податковому та бухгалтерському обліку.

Поняття норм витрати

Норма витрати — це достатня і необхідна кількість сировини, матеріалів, палива, енергії та інших видів ресурсів, що витрачаються на виробництво одиниці продукції (роботи) встановленої якості в існуючих умовах виробництва.

За своїм змістом норма витрати є орієнтовною (середньою) величиною. Її не можна ототожнювати з фактичними витратами ресурсів. Це орієнтир, який допомагає дізнатися, наскільки раціонально та ефективно витрачаються ресурси суб’єкта господарювання.

У складі норми витрати матеріалів враховують:

• корисну витрату матеріалу, тобто ту його кількість, яка матеріалізована в конкретному виробі;

• технологічні відходи, обумовлені встановленою технологією виробництва;

• безповоротні втрати матеріалів.

Для чого потрібні норми витрат?

На етапі попереднього планування, ще до того, як продукція буде виготовлена, норми дозволяють приблизно прикинути, скільки та яких матеріалів буде потрібно, скільки це коштуватиме, дати завдання відділу постачання визначити, скільки й чого купувати.

У виробничому процесі норми витрат теж важливі. Уявіть, що виробничий цех отримав завдання виготовити n-ну кількість продукції. Для цього на складі потрібно отримати необхідну кількість матеріалів. Знаючи, яку продукцію і в якій кількості потрібно виготовити, які норми витрат на одиницю цієї продукції, дуже легко скласти список необхідних матеріалів та обчислити приблизну їх кількість.

Нарешті, наявність норм на підприємстві дозволяє контролювати витрачання ресурсів. Значне відхилення фактичної витрати від нормативної, наприклад, може свідчити про неефективне використання матеріалів або про їх псування чи розкрадання.

Хто встановлює норми витрат?

Для переважної більшості підприємств норми витрати матеріальних ресурсів на законодавчому рівні не регламентовані. Підприємства встановлюють їх самостійно відповідно до конструкторсько-технологічної та іншої документації на виробництво продукції. Норми утворюють взаємопов’язану систему, яка регламентує всі сторони госпдіяльності підприємства. Норми слід періодично переглядати (як правило, знижувати) у міру освоєння виробництва та поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Окремо слід сказати про норми витрати паливно-мастильних матеріалів (ПММ). Ви знаєте, що Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автотранспорті затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43 (ср. ). Як зазначає Мінінфраструктури в листі від 17.02.14 р. № 1545/25/10-14, цього документа зобов’язані дотримуватися усі підприємства-автовласники незалежно від форми власності. На застосуванні норм витрати ПММ в облікових цілях традиційно наполягають податківці (див., наприклад, лист ДФСУ від 09.06.15 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15). Детальніше про норми витрачання ПММ читайте на с. 15.

Яку роль відіграють норми витрат в обліку, розглянемо далі.

Норми витрат в обліку

Бухоблік. Основоположним нормативним документом для обліку витрат підприємства є П(С)БО 16 «Витрати». У п. 11 цього Положення знаходимо згадку про наднормативні виробничі витрати, під якими мають на увазі витрачання (використання) ресурсів на виробництво понад норми, нормативи, розцінки тощо.

Виділення таких витрат в окрему групу пояснюється принципом обачності. Згідно з цим принципом у бухобліку повинні застосовуватися такі методи оцінки, які запобігають завищенню вартості активів (у тому числі запасів) підприємства ( ст. 4 Закону про бухоблік).

Відповідно до складу виробничої собівартості включають лише ті витрати, які передбачені нормами та технологією виробництва (у межах установлених норм і нормативів). А наднормативні витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) є витратами звітного періоду і мають бути віднесені на собівартість не виготовленої, а реалізованої продукції.

Важливо! Наднормативні витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) за рішенням керівника підприємства тільки у тому разі, якщо вони не пов’язані з нестачами, псуванням, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання (див. лист Мінфіну від 15.04.05 р. № 31-04220-20-17/6687).

Дещо інша ситуація з ПММ. Вартість палива, витраченого в межах установлених норм, списують на рахунки обліку витрат залежно від напряму використання автомобіля. А перевищення суми фактичної витрати над нормативною розглядають як нестачі й втрати від псування цінностей.

Отже, у бухобліку норми витрати матеріалів, палива та інших ресурсів використовують для правильного відображення витрат і подання достовірної інформації у фінансовій звітності.

Податок на прибуток. ПКУ не містить жодних обмежень щодо включення до складу витрат виключно нормативних витрат на матеріали (у тому числі ПММ). Документально підтверджені наднормативні витрати у повній сумі відображаються у складі бухвитрат і зменшують об’єкт обкладення податком на прибуток.

Підприємствам-високодохідникам і малодохідникам-добровольцям коригувати свій фінансовий результат до оподаткування на суму наднормативних витрат матеріалів (у тому числі ПММ) не потрібно.

ПДВ. На практиці співробітники податкових органів рідко порівнюють фактичні витрати матеріалів з нормативними через відсутність законодавчо затверджених норм витрати матеріалів. За великим рахунком в економіці, заснованій на свободі підприємницької діяльності, чітко регламентованих та обов’язкових до застосування на підприємстві норм витрати ресурсів немає і бути не може.

Виходячи з цього, підприємство у звичайному порядку відображає податковий кредит при купівлі сировини та матеріалів.

Необхідно зауважити, що в п. 1.3 Інструкції № 141* Мінфін пропонує нараховувати податкові зобов’язання у разі втрат і витрат матеріальних цінностей та інших ресурсів понад установлені норми (Дт 949 — Кт 641/ПДВ). Але ПКУ подібних норм не містить. До того ж, як ми з’ясували, норми витрати матеріалів на нормативному рівні не затверджені.

Ми вважаємо, що діяти потрібно виходячи з конкретних обставин, у результаті яких було допущено перевитрату.

Так, якщо перевитрата була викликана об’єктивними причинами (скажімо, технічними несправностями обладнання) і підприємство не стягуватиме з працівників збиток за таку перевитрату, підстав для нарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань немає, адже матеріали використовувалися у господарській діяльності підприємства.

Якщо ж перевитрата сталася з вини працівника і з нього стягують збиток за такі дії згідно з гл. IX КЗпП, то безпечніше нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання на підставі п.п. «г» п. 198.5 ПКУ. Адже у такому разі є підстави стверджувати, що матеріали використано не в господарській діяльності підприємства.

• Підприємства встановлюють норми витрат матеріалів самостійно (крім ПММ).
• До складу виробничої собівартості включають лише ті витрати, які передбачені нормами та технологією виробництва. Наднормативні витрати відносять на собівартість реалізованої продукції.
• На вартість матеріалів, витрачених понад установлені норми з вини працівників, з яких стягуватиметься їх вартість, безпечніше нарахувати «компенсуючі» ПДВ-зобов’язання.