Когнітивна сфера – це що таке? Розвиток когнітивної сфери

Психологи визначають когнітивну сферу як сукупність психічних процесів, призначених для виконання функції раціонального пізнання. Цей термін був введений в 60-х роках минулого століття. Тоді на хвилі масштабного розвитку кібернетики і повсюдного захоплення цією наукою отримало популярність порівняння людини зі складним біокомпьютером. З перемінним успіхом робилися спроби моделювання людських психологічних процесів.

Когнітивна сфера – це те, що піддавалося моделюванню. Сферу, з якою цей прийом не спрацював, назвали афективною.

Поняття і суть пізнавальної сфери

Сьогодні в психологічній практиці під словосполученням “когнітивна сфера особистості” фахівці розуміють кілька психологічних процесів, що протікають у згоді з логічною та осмисленою послідовністю, метою якої є переробка інформації.

Тобто про цю сферу мова може йти тільки в тому випадку, коли переробка даних характеризується логікою і раціональністю.

Традиційно цю сферу пов ‘язують з пам’ яттю, увагою, сприйняттям, розумінням, мисленням, прийняттям рішень, діями і впливами (проте тільки тоді, коли це стосується пізнавальних процесів, а не розваг або потягу). При певному спрощенні, можна стверджувати, що когнітивна сфера – це сукупність компетентності і знань, умінь і навичок.

Більш детально про раціональні та емоційні механізми сприйняття

Когнітивна сфера – це своєрідний синонім раціонального сприйняття, яке проявляється в якості критичної, аналітичної оцінки.

Прямою протилежністю раціонального типу пізнання стає інтуїція, тобто чисте, живе враження. Будь-який термін стає більш зрозумілим, коли визначення підкріплюється ілюстраціями: незважаючи на те що морозиво смачне і його дуже хочеться купити, людина не їсть ці солодощі на вулиці взимку, оскільки може захворіти. Ось цей висновок і є наслідком раціональних роздумів.

Коли активується раціональний механізм розуміння, він задіє поняття і логіку. У той час як емоційні, тілесні і переживальні способи розуміння підключають співпереживання, емпатію і відчутність.

Тому, щоб зробити раціональний вплив, використовують різні методи переконань і пояснень (звертаються до розуму і логіки). Ірраціональні способи застосовують для навіювання, емоційного зараження, якіріння та інших прийомів.

Взаємодія і взаємозалежність двох сфер

Враховуючи те, що кожна особистість має цілісність, її основні сфери (емоційна, когнітивна) виконують свої специфічні функції, доповнюючи один одного.

У повсякденному житті більшість людей звикає обходитися почуттями і напрацьованими звичками, вони довіряють автоматизмам. Однак при необхідності активується раціональне мислення з його логікою і поняттями.

Вчені досі вивчають розвиток когнітивної, емоційної сфери та особливості їх функціонування. Що стосується раціональних способів пізнання, то в їх класифікації та описі наука просунулася досить далеко.

Афективні процеси змоделювати вкрай складно через їх непередбачуваність. До них відносять емоції, які супроводжують чуттєве ставлення до життя, взаємодії зі світом, з собою і суспільством. Правда, існує ряд психічних процесів, виникнення яких регулюється конкретними закономірностями. Тоді говорять про вивчення когнітивної складової даних емоцій.

Когнітивна сфера людини: структура і значення

Завдяки наявності і правильному функціонуванню даної сфери, люди мають можливість сприймати, обробляти і запам ‘ятовувати інформацію. Іншими словами, когнітивна сфера – це механізм, що дозволяє навчатися і застосовувати засвоєні знання.

Він включає такі складові:

Далі буде наведено детальний опис зазначених здібностей, їх види та функції.

Характеристика і визначення пам ‘яті

Пам ‘яттю називають здатність людини до збереження і накопичення інформації про навколишній світ. Якби цього механізму не було, людям постійно доводилося б сприймати всі події і явища так, ніби вони відбуваються вперше. Пам ‘ять дозволяє знизити енерговитрати мозку на оцінку постійних або повторюваних факторів, а також адаптуватися до обставин з мінімальним стресом.

Таким чином, пам ‘ять відповідає за те, що людина зберігає, запам’ ятовує і потім, при необхідності, відтворює свій індивідуальний досвід.

Типи пам ‘яті

Залежно від того, які ділянки мозку та органи людського тіла задіяні в процесі запам ‘ятовування, розрізняють:

1. Рухову пам ‘ять – автоматичні рухи. Вона відповідає за вироблення корисних навичок, які використовуються досить часто. Мета цього механізму в тому, щоб підвищити ефективність і прискорити рухові процеси. Люди використовують рухову пам ‘ять для керування автомобілями, написання слів, ігри на музичних інструментах і навіть для ходьби.
2. Емоційний вид пам ‘яті – запам’ ятовування емоційних станів, супутніх певним ситуаціям. Цей механізм призначений доповнювати інші види пам ‘яті. Збереження емоцій і реакцій дозволяють людині прагнути до одних подій і уникати інших.
3. Образну пам ‘ять, при якій відбувається збереження даних про зорові, слухові, смакові, нюх та інші образи. Цей вид пам ‘яті вважається професійним, оскільки інтенсивність його розвитку залежить від діяльності людини.
4. Словесно-логічну, об ‘єктом якої стають думки. Вона здійснюється завдяки наявності слів.
5. Довільну і мимовільну пам ‘ять. Їхня відмінність у тому, що під час збереження інформації людина може розуміти, навіщо їй потрібні ці відомості, або ж запам ‘ятовувати їх у випадковому порядку.
6. Короткочасну, оперативну і довготривалу пам ‘ять. Перша забезпечує збереження інформації буквально за долі секунд, друга надає доступ до проміжних результатів в ході вирішення поточних завдань, а остання являє собою накопичення даних на майбутнє.

Перелічені види пам ‘яті, як особливості когнітивної сфери, функціонують у тісному взаємозв’ язку один з одним.

Однією з найважливіших відмінностей у діяльності людини і тварини стає те, що люди проектують (представляють) кінцевий результат своїх дій до того, як що-небудь зробити. Це відбувається завдяки такій здатності, як уява. Воно надає людям можливість створювати образ предмета, якого немає в реальному світі, утримувати його, і навіть більше того, маніпулювати ним.

Розвиток когнітивної сфери в цілому і уяви зокрема важливий для генерування рішень в умовах відсутності повної інформації. Володіючи здатністю проектування теоретичних моделей, люди можуть не тільки уявити кінцевий результат дій, але і “побачити” проміжні продукти.

Види уяви та їхні характеристики

Основними параметрами, які описують уяву, вважаються активність і дієвість.

Найчастіше воно виступає як складовий елемент творчої діяльності, тобто бере участь у перетворенні навколишнього дійсності. Це активна уява.

На противагу йому виділяють пасивний вид, який відрізняється нереальними або нездійсненними проектами. До пасивної уяви вдаються люди, які прагнуть відволіктися від реальності. Вони можуть створювати образи і намічати програми поведінки, які ніколи не зможуть бути реалізовані.

Ненавмисна уява активується в момент ослаблення контролю над свідомістю (сни, галюцинації).

Увага і його різновиди

Характеристика когнітивної сфери була б неповною без опису такого явища, як увага. Воно супроводжує практично всі види людської діяльності: забезпечує чітке та ефективне сприйняття, пам ‘ять або мислення.

Основне завдання уваги полягає в тому, що воно відбирає і обмежує діючі подразники. Також воно забезпечує зосередженість і концентрацію психічної діяльності. Іншими словами, допомагає суб ‘єкту зосередитися на об’ єкті.

1. Мимовільне. Є найпростішим і природним, оскільки з ‘являється без зусиль з боку людини.
2. Довільне. Вимагає прояву волі для концентрації на обраній меті, а також витіснення заважаючих думок і спонукань.
3. Післяпрозвільне. Його особливість у тому, що воно є наслідком довільної уваги, але підтримується свідомо.

Як правило, післяпрозвільний тип буває викликаний глибоким і стійким інтересом до того, що відбувається і що буде отримано в результаті.

Як і різні види пам ‘яті, типи уваги зазвичай міцно пов’ язані між собою, вони можуть переходити і перетікати один в одного.

Когнітивні порушення: критерії, формулювання діагнозу і терапевтична тактика

21 березня 2019 р. в рамках засідання Асоціації неврологів Києва доктор медичних наук, професор, завідувач відділу вікової фізіології та патології нервової системи Державної установи «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України» Наталія Бачинська представила ґрунтовну інформацію стосовно сучасного формулювання діагнозу когнітивних порушень, діагностичної та терапевтичної тактики у пацієнтів із хворбою Альцгеймера, судинною деменцією та фронтотемпоральною дегенерацією.

Нейрокогнітивні розлади: судинна деменція та фронтотемпоральна дегенерація

За словами Наталії Бачинської, спектр когнітивних порушень при старінні можна підрозділити на:

1. Легкі когнітивні порушення (наприклад вікові зміни, синдром легких когнітивних порушень, вікова когнітивна дисфункція).
2. Помірні когнітивні порушення (синдром помірних когнітивних порушень).
3. Тяжкі когнітивні порушення (деменція).

У діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів (Diagnostic and Statistical Manual of mental disorders, fifth edition — DSM-5), опублікованому в 2013 р., використовують термін «нейрокогнітивні розлади», який включає делірій, великий та малий нейрокогнітивний розлад, що відображає тенденцію відсторонення терміна «деменція» як стигматизаційного фактора.

З метою встановлення діагнозу пропонується двоетапний підхід:

1. Встановлення наявності когнітивного порушення: помірного чи деменції (для цього рекомендується використовувати Коротку шкалу оцінки психічного статусу (Mini-Mental Scale Examination — MMSE), Монреальську шкалу оцінки когнітивних функцій (Montreal Cognitive Assessment — MoCA), тест малювання годинника).
2. Виявлення патологічних процесів, що є причиною когнітивних порушень (для цього необхідно провести повне обстеження згідно з табл. 1).

Таблиця 1. Перелік лабораторних та інструментальних обстежень для пацієнта з когнітивними порушеннями

Професор Н. Бачинська привернула увагу присутніх до васкулярної деменції та васкулярних когнітивних порушень. «Важливо розуміти, що судинна деменція характеризується когнітивною дисфункцією, яка виникає на фоні цереброваскулярного захворювання», — наголосила Н. Бачинська. Причинами судинної деменції можуть бути:

• хвороба малих судин;
• мультифокальні корові інсульти;
• стратегічні інфаркти;
• церебральна амілоїдна ангіопатія та інші.

Передусім у пацієнта із судинною деменцією порушується увага, а виконавчі (фронтальні) функції, швидкість опрацювання матеріалу, порушення пам’яті можуть бути вторинними відносно зазначених розладів.

Клінічні дослідження свідчать, що при порушенні пам’яті ефективним є призначення інгібіторів холінестерази та мемантину (особлива перевага при апатії).

Наступною нозологією, розглянутою на конференції, стала фронтотемпоральна деменція, яка може бути представлена у трьох варіантах клінічного перебігу:

I. Поведінковий (фронтальний; характеризується зміною особистості, втратою розуміння, критики, співчуття, турботи про зов­нішній вигляд, появою ненормальної харчової та соціальної поведінки).

II. Семантичний (скронева прогресуюча афазія, семантичне слабоумство, скроневий варіант фронтотемпоральної деменції; характеризується втратою концептуальних знань, розуміння мови та звуків, впізнавання об’єктів та облич).

III. Аграматичний (первинна прогресуюча афазія з порушенням швидкості мовлення, що завершується мутизмом).

Професор представила сучасні критерії встановлення діагнозу фронтотемпоральної деменції, що наведені в табл. 2.

Генетичні маркери фронтотемпоральної деменції:

• MAPT (пов’язаний з мікротрубочками тау, Microtubule associated protein tau).
• GRN (програнулін, progranulin).
• C9ORF72 (ген, розташований на короткому плечі 9-ї хромосоми, Chromosome 9 open reading frame 72).
• Валозинвмісний білок, який кодується геном VCP (Valosin containing protein).
• СНМР2В (мультивезикулярний протеїн 2В, loss-of-function charged multivesicular body protein-2В).
• FUS (об’єднаний із саркомою ген, Fused in Sarcoma/Translocated in Sarcoma).
• TARDBR (транзактивний ДНК-зв’язуючий білок, Transactive response DNA-binding protein).
• Білок SQSTM1 (секвестосома-1, Sequestosome 1).
• Ген DCTN1 (динактин, dinaktin).

«Існують деякі докази ефективності селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад флуоксетин) при менеджменті пацієнтів із фронтотемпоральною дегенерацією.

Інгібітори ацетилхолінестерази (наприклад донепезил, рива­стигмін, галантамін), що застосовуються при хворобі Альцгеймера, не підтверджують ефективності для цієї групи пацієнтів.

Нейролептики (наприклад галоперидол, оланзапін, рисперидон та кветіапін) застосовуються при корекції поведінкових розладів, але пов’язані зі значними побічними ефектами, включаючи розвиток паркінсонізму та погіршення мислення», — підсумувала Н. Бачинська.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Маргарита Марчук,
фото автора