Слива: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 07 лютого 2019 Перша редакція: 07 березня 2016 🕒 33 хвилини 👀 56154 рази 💬 11 коментарів

• Посадка й догляд за сливою
• Дерево слива – опис
• Посадка сливи
  • Коли садити сливу
  • Посадка сливи восени
  • Як посадити сливу навесні
  • Догляд за сливою навесні
  • Догляд за сливою влітку
  • Догляд за сливою восени
  • Обробка сливи
  • Полив сливи
  • Підживлення сливи
  • Зимівля сливи
  • Коли обрізувати сливу
  • Як обрізувати сливу
  • Обрізування сливи навесні
  • Обрізування сливи влітку
  • Обрізування сливи восени
  • Як розмножувати сливу
  • Розмноження сливи кореневими паростками
  • Розмноження сливи кісточками
  • Розмноження сливи зеленими живцями
  • Розмноження сливи кореневими черешками
  • Розмноження сливи щепленням
  • Сорти сливи для Підмосков’я
  • Ранні сорти сливи
  • Середні сорти сливи
  • Пізні сорти сливи

  Слива (лат. Prunus) – рід деревовидних рослин родини Розові, що налічує близько 250 видів, котрі зростають у північній півкулі. Слива – природний гібрид аличі і терну. Сливу культивували ще в Стародавньому Єгипті, в V-VI ст. до н. е. А сирійці задовго до нашої ери вміли готувати з неї чорнослив, яким торгували з іншими країнами. За легендою, в Європу сливу завіз із Дамаска римський полководець Помпей. У Римі найкращими сортами сливи вважалися горіхова і дамаська. А під час хрестових походів до Європи потрапили інші прекрасні сорти, зокрема ренклод, названий так на честь Клод, дочки Людовика XII.

  Вид слива домашня, про яку сьогодні піде мова, родом із Кавказу.

  Посадка й догляд за сливою

  • Посадка: в прохолодній місцевості – навесні, перш ніж набубнявіють бруньки, у теплій – і навесні, і восени, в середині вересня.
  • Цвітіння: з початку травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: родючий, добре дренований, нейтральної реакції.
  • Полив: за вегетаційний період – 3-5 разів. Ґрунт потрібно промочити на глибину 40 см: під молоді дерева ллють від 4 до 6 відер води, під плодоносні – 10 відер. Сухий про покровом проводять підзимній полив.
  • Підживлення: органічні добрива вносять 1 раз на 3-4 роки (10-12 кг на м²), мінеральні – один раз на 2-3 роки: азотні навесні, а калійні та фосфорні – восени. У перший і четвертий рік у пристовбурні кола під перекопування вносять по 150 г суперфосфату і 50 г калійної солі (восени), а також 75 г аміачної селітри (навесні). У п’ятий і восьмий сезон кількість добрив подвоюють.
  • Обрізування: зазвичай навесні, до початку сокоруху, але можна також улітку, у кінці червня, і восени, із середини по кінець вересня. Формують крону впродовж п’яти років, зазвичай надаючи їй розріджено-ярусної форми.
  • Розмноження: кісточками, паростю, кореневими й зеленими живцями, щепленням.
  • Шкідники: білан, вишнева пагонова міль, вишневий слизистий трач, золотогузка, сливова та яблунева плодожерки, кільчастий шовкопряд, сливова запилена попелиця і яблунева комоподібна щитівка, яблунево-подорожникова попелиця, яблунева склівка, чорний сливовий трач, фруктова смугаста міль, сливовий галовий кліщ, п’ядун-обдирало, пуховий шовкопряд, підкорова листовійка, плодова міль, непарний шовкопряд, мінуюча міль, червоний яблуневий кліщ, казарка, зимовий п’ядун, західний непарний короїд, заболонник, грушевий трубковерт, східна плодожерка й бурий плодовий кліщ.
  • Хвороби: уражається клястероспоріозом (дірчастою плямистістю), моніліозом (сірою гниллю), гомозом (камедетечею), іржею, плодовою гниллю, кокомікозом, сажистим грибком, кореневим раком, сумчастою хворобою, молочним блиском, бурою плямистістю, відьминою мітлою, грибним опіком, карликовістю, мозаїчною хворобою, віспою й відмиранням гілок.

  Дерево слива – опис

  Слива – дерево заввишки до 15 м із яйцевидною кроною, продуктивний вік якого 10-15 років, але жити воно може до чверті століття. Скороплідні сорти починають плодоносити на другий або третій рік після посадки, пізньоплідні – тільки на шостий чи сьомий. Коренева система у сливи стрижнева, велика частина коренів залягає на глибині 20-40 см. Листя сливи просте, короткочерешкове, чергове, оберненояйцеподібне або еліптичної форми, з пилкуватим або городчастим краєм, опушене зі споду листової пластини. Довжина листя – від 4 до 10 см, ширина від 2 до 5. Квіткові бруньки дають від однієї до трьох білих квіток діаметром 1,5-2 см. Плід сливи – фіолетова, жовта, світло-зелена, червона або синьо-чорна з сизим нальотом кістянка зі сплюсненою і загостреною з обох сторін кісточкою. Форма плоду може бути округлою або подовженою. До роду Слива належать також плодові дерева вишня, черешня, черемха, мигдаль, абрикос і персик.

  Посадка сливи

  Коли садити сливу

  У регіонах із прохолодним кліматом сливу висаджують навесні, у квітні, до того, як почнуть розкриватися бруньки. У теплішій місцевості сливу можна посадити і восени, в середині вересня, щоб вона встигла вкоренитися до заморозків. Але якщо ви придбали саджанці сливи пізніше, в жовтні або листопаді, прикопайте їх у саду до весни й укрийте від морозів ялиновим гіллям, укладаючи його голками догори, щоб до саджанців не пробралися миші. Коли піде сніг, накидайте на ялинове гілля сніговий замет. Навесні, як тільки почнуть розпускатися бруньки, відкопайте саджанці і посадіть їх у підготовлену з осені яму.

  Посадка сливи восени

  Якщо у вашій місцевості м’які зими, ви можете садити дерева восени, але готувати ділянку під посадку потрібно заздалегідь. Навіть якщо ви придбали саджанець самоплідної сливи, все одно бажано, щоб поруч росло кілька слив іншого сорту – таке сусідство сприяє стабільно високому плодоношенню.

  Котлован під сливу готується за два тижні до посадки. Слива зростає на будь-яких ґрунтах, крім кислих, але ґрунтові води на ділянці повинні залягати не вище, ніж на півтораметровій глибині. Виберіть для сливових дерев сонячне, захищене від протягів і холодного вітру місце південного, південно-західного або західного напрямку. Перекопайте ділянку на глибину штиха і, якщо ґрунт кислий, внесіть під перекопування розкислювач – доломітове борошно або золу з розрахунку 600-800 г на м². Потім викопайте яму глибиною не менше 60 см і діаметром близько 70 см, відкидаючи верхній, родючий шар ґрунту в один бік, а нижній, неродючий – в інший. У дно ями по центру вбийте посадковий кіл такої довжини, щоб він височів над поверхнею ділянки як мінімум на півметра. На дно ями насипте горбик родючого ґрунту, змішаного в рівних частинах із перегноєм або торфом.

  Тепер поговорімо про вимоги до саджанців. Гарним вважається саджанець зі свіжою, не пересушеною кореневою системою. Якщо коріння злегка обвітрене, замочіть його перед посадкою на кілька годин у воді. Кора сливи мусить бути без пошкоджень, а штамб – у чудовому стані. Стовбур сливи не повинен мати роздвоєнь.

  Посадка сливи восени здійснюється так: однорічний саджанець встановлюють на земляний горбик, насипаний навколо кілочка, обережно розправляють його корені і засипають землею з верхнього шару ґрунту, змішаною з органічними добривами таким чином, щоб не залишалося порожнин. Коренева шийка саджанця при посадці повинна виявитися вище рівня поверхні на 3-4 см. Після посадки полийте саджанець двома-трьома відрами води, а коли вона вбереться, ґрунт осяде і коренева шийка опиниться на рівні поверхні ділянки, замульчуйте пристовбурні кола торфом.

  Як посадити сливу навесні

  Посадка сливи навесні відрізняється від осінньої лише тим, що, крім органіки, необхідно додавати в родючу посадкову суміш весь набір мінеральних добрив, включаючи азотні, які при осінній посадці в ґрунт не вносять. Родючий шар ґрунту перемішують у співвідношенні 1:1 з перегноєм або компостом, додають до нього 200-300 г суперфосфату, 40-60 г калійної солі і 300-400 г деревної золи, ретельно перемішують і засипають цією посадковою сумішшю коріння саджанця. Садять сливи на відстані 3-4 м один від одного. Найкраще посадити відразу два сливових дерева таких сортів, які цвітуть приблизно в один час. Якщо поблизу росте алича, її як запилювача буде досить. Як ми вже писали, здійснюють весняну посадку перед початком сокоруху.

  Догляд за сливою

  Як правильно доглядати за сливою? Посадка і догляд за сливою не виявляться складними, якщо ви точно знаєте, що і коли потрібно робити: як удобрювати сливу навесні, влітку і восени, як прищеплювати сливу на кореневий відросток, чим обробити сливу, яка захворіла. Для зручності сприйняття інформації ми розділили розділ «Вирощування сливи» на сезони.

  Догляд за сливою навесні

  На самому початку весни для залучення в сад птахів, які допоможуть вам боротися зі шкідливими комахами, розвісьте по деревах шпаківні. В середині березня можна приступити до обрізування сливи. У квітні ґрунт у пристовбурних колах і міжряддях перекопують з азотними добривами з розрахунку 100-200 г кальцієвої селітри або сечовини для молодих дерев старше одного року і 300-400 г для слив, що вступили в плодоношення. При перекопуванні намагайтеся не пошкодити коріння дерева: довкола самого штамба копайте не глибше, ніж на 5-10 см. Слива навесні потребує профілактичної обробки від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, що перезимували в корі дерев або в ґрунті пристовбурного кола. Якщо температура знизиться до 1 ºC, доведеться ночами палити димові купи, припиняючи диміння лише через дві години після сходу сонця. Сухої весни сливи поливають із розрахунку 3-6 відер на одне дерево. У кінці травня дерева підживлюють органікою, а після цього мульчують ділянку тирсою або торфом. Пристовбурні кола утримують у чистоті, регулярно видаляючи кореневу парость.

  Догляд за сливою влітку

  Сливи влітку, після цвітіння, потребують підживлення органічними і мінеральними добривами в тих же пропорціях, що й навесні. У посушливу погоду проводять поливання. В кінці літа слива починає плодоносити, тому будьте готові знімати і переробляти врожай.

  Догляд за сливою восени

  У вересні триває збір слив, а після цього в якості підготовки дерев до зимівлі проводять вологозарядкове поливання. Якщо ви тримаєте ґрунт на ділянці під чорним паром, необхідно перекопати її в пристовбурних колах і в міжряддях, одночасно забираючи і спалюючи опале листя. Чим підживити сливу після збору врожаю, щоб вона могла відновити свої сили та підготуватися до зими і до плодоношення в наступному році? Під перекопування вносять під кожне дерево органічні й мінеральні добрива, здійснюючи останнє в поточному році підживлення. З чого воно складається, читайте у відповідному розділі. Штамби й основи скелетних гілок очищають від відмерлої кори, лишайників і моху, зачищають виявлені рани, обробляють їх розчином мідного або залізного купоросу, а після цього садовим варом. Штамби й основи гілок білять розчином вапна з додаванням мідного купоросу, після чого готують сливи до зимівлі.

  Обробка сливи

  Першу профілактичну обробку сливи проводять навесні, до початку сокоруху – в кінці березня або на початку квітня. Сливи обробляють розчином 700 г сечовини в 10 л води. В результаті знищуються вижилі після зими шкідники і збудники захворювань, а рослини отримують перше в поточному році азотне підживлення. Але якщо ви не встигнете обробити дерева сечовиною до розпускання бруньок, то доведеться використовувати Фітоверм, Агравертін, Акарін, Іскру-біо або інші препарати подібної дії. Після цієї обробки обприскайте дерева розчином Екоберіну або Циркону, щоб підвищити стійкість рослин до перепадів погоди і хвороб. Такі ж профілактичні обробки проводять у жовтні перед підготовкою сливи до зимівлі.

  Полив сливи

  Достатнім вважається такий полив сливи, при якому ґрунт зволожується на глибину до 40 см. За період вегетації залежно від кількості опадів ґрунт навколо слив зволожують від 3 до 5 разів, виливаючи під молоді дерева від 4 до 6, а під плодоносні до 10 відер води за одне поливання. Восени обов’язково проводять підзимне поливання, що заряджає вологою ґрунт до весни і підвищує морозостійкість дерев.

  Підживлення сливи

  Внесення добрив поєднують із розпушуванням ґрунту навколо дерев. Органічні добрива вносять раз на три-чотири роки з розрахунку 10-12 кг на м², а мінеральні – раз на 2-3 роки, причому азотні тільки навесні, а фосфорні та калійні краще вносити восени. У перший і четвертий рік після посадки на м² ділянки під перекопування вносять по 120-180 г суперфосфату, 40-50 г калійної солі і 60-90 г аміачної селітри. На 5-8 роки цю норму подвоюють.

  Зимівля сливи

  Як і будь-які інші садові дерева, доросла слива зимує без укриття. Необхідно тільки замульчувати пристовбурні кола торфом або перегноєм. Молоді дерева на зиму потрібно обв’язати ялиновим гіллям або вкутати мішковиною. Не використовуйте для вкутування штучний покривний матеріал, тому що під ним саджанці пріють.

  Обрізування сливи

  Коли обрізувати сливу

  Формування сливи обрізуванням найчастіше проводять навесні, до початку сокоруху. Популярною є розріджено-ярусна форма крони на штамбі заввишки не менше 40 см. Обрізування починають проводити з другого після посадки року, оскільки слива інтенсивно росте саме в перші роки життя. Крону формують протягом п’яти років.

  Як обрізувати сливу

  У рік посадки сливу не обрізують, а наступної весни на ній формують нижній ярус із 5-7 скелетних гілок на рівній відстані одна від одної, спрямованих урізнобіч із кутом відходження від стовбура 45º. Починають формувати ярус, відступивши вгору по штамбу від поверхні ділянки 45-50 см, а гілки, що ростуть нижче цієї позначки, видаляють. Гілки вище штамба, розташовані під кутом менше 40º, теж залишати не можна – вони можуть відламатися під час плодоношення. Скелетні гілки вкорочують на третину довжини, а інші вирізують на кільце, не залишаючи пеньків. Провідник вкорочують так, щоб висота однорічного дерева була 1,5-1,8 см.

  На третій рік провідник вкорочують на 30-40 см вище верхньої гілки – цей захід необхідний для того, щоб провідник ріс прямим. Прирости продовження гілок, що витягнулися більш ніж на 60 см, обрізають на третину або чверть довжини, а бічні пагони до 15 см – на бруньку, орієнтовану вниз. Скелетні гілки другого порядку формують на відстані 50 см від стовбура, відстань між скелетними гілками другого порядку, розташованими на скелетній гілці першого порядку, має бути не менше 30 см.

  На четвертий рік провідник обрізують таким чином, щоб він був довшим за скелетні гілки на 6 бруньок. Обрізування провідника проводять доти, доки він не досягне висоти 2,5 м, після цього лише щорічно видаляють новий приріст. Відповідально поставтеся до формування верхівки, вчасно видаляючи всі неправильно зростаючі пагони: крона сливи повинна мати пірамідальну форму, тому зі вступом у плодоношення провідник обрізають по рівню верхньої бокової скелетної гілки. Тогорічні прирости вкорочують, щоб стимулювати розвиток нових приростів у наступному році.

  Після чотирьох років, коли крона загалом сформована, обрізуванням стимулюють відростання нових плодових гілок, що дають основну масу врожаю. Плоди отримують на молодій плодовій деревині дво-трирічного віку. Чотирирічні гілки, що дали урожай торік, обрізують. Якщо це робити систематично, то тотальне омолоджуюче обрізування старіючого дерева робити не доведеться.

  Обрізування здійснюють гострими інструментами, всі зрізи обробляють садовим варом.

  Обрізування сливи навесні

  Весна – найкращий час для обрізування сливи, і оптимальний термін – кінець березня або початок квітня. Саме навесні роблять санітарне обрізування поламаних та обморожених за зиму гілок і формують крону сливи. Формування ярусів передбачає такий захід, як відгинання гілок: скелетну гілку сливи обв’язують шпагатом і відтягують униз від стовбура під кутом 50-60º таким чином, щоб вона при відхиленні не утворювала дугу. Нижній кінець шпагату закріплюють біля основи штамба. Під кріплення шпагату до гілки або стовбура підкладають гуму, щоб не травмувати кору дерева. Відгинання гілок сливи дозволяє прискорити вступ дерева в плодоношення на 2-3 роки. Якщо провести процедуру пізніше, ніж у квітні, то її результат позначиться тільки в наступному році.

  Обрізування сливи влітку

  Оскільки молода слива зростає інтенсивно і схильна до загущення крони, її формування поводять у міру необхідності протягом всього періоду вегетації. Найкращий час для літнього обрізування – кінець червня. Бічні пагони наймолодших дерев укорочують на 20 см, передчасні пагони – на 15 см. Центральний провідник влітку не обрізують. У цю пору вже добре видно гілки, обморожені взимку – їх обрізують до здорової тканини. Видаляють і пагони, що загущують крону.

  Обрізування сливи восени

  Осіннє санітарне обрізування проводять після того, як опаде листя – приблизно з середини вересня. Видаляють сухі, хворі та зламані гілки, вкорочують центральний провідник, якщо він занадто витягнувся за період вегетації. Потім вирізують швидкозростаючі пагони і пагони-конкуренти, що загущують крону. Обрізані гілки і пагони необхідно спалювати. Це обрізування актуальне для районів із теплими, м’якими зимами, в більш прохолодних районах обрізування краще перенести на весну.

  Розмноження сливи

  Як розмножувати сливу

  Слива розмножується кісточками, паростю, зеленими або кореневими живцями і щепленням, але вегетативні способи розмноження набагато простіші і надійніші за насіннєвий. Ми розповімо вам, як виростити сливу з живця і з кісточки, як використовувати для розмноження сливи кореневі відростки, а також познайомимо з усіма способами щеплення сливи – брунькою, окуліруванням, живцями, в розщеп і за кору.

  Розмноження сливи кореневими паростками

  Це найбільш швидкий і простий спосіб розмноження культури, яка дає багату кореневу парость. Оскільки вам усе одно доведеться видаляти кореневі паростки, що засмічують пристовбурні кола дерева, чому б не спробувати виростити з них нове дерево? Виберіть на відстані від сливи розвинений паросток, розкопайте його корінь і відрубайте його від материнської рослини на відстані 20 см від стовбура. Викопайте відросток, а щоб не занести інфекцію, обробіть зріз кореня садовим варом і висадіть відросток на постійне місце. Якщо великих, розвинених відростків у сливи ще немає, і ви викопали тонку гілочку, посадіть її на рік у шкілки на дорощування.

  Розмноження сливи кісточками

  Цей спосіб може вам стати в пригоді, щоб виростити підщепу для сортового щеплення. Кісточку загортають у марлю або тканину і кладуть у холодильник із середини осені до початку березня на стратифікацію. У березні кісточку садять у горщик. Коли вона проросте, за нею доглядають, як зазвичай доглядають за розсадою – поливають і підживлюють. Восени, коли сіянець підросте, його висаджують на дорощування в парник або в шкілки, а через рік він буде готовий для висадки на постійне місце і для щеплення сортової сливи.

  Розмноження сливи зеленими живцями

  Цей спосіб розмноження останнім часом стає дедалі популярнішим серед садівників-любителів, оскільки дає швидкі результати і відрізняється високим показником приживлюваності молодих рослин. Однак далеко не всі сорти сливи здатні вкорінюватися, і вибирати для живцювання потрібно ті з них, які схильні утворювати рясну кореневу парость. Живцювання проводять у червні, в період активного росту пагонів. Живці завдовжки 30-40 см беруть у похмурий день із молодих рослин, ставлять їх у воду, гострим інструментом підрівнюють нижню частину паростків, видаляючи також нижній листок і залишаючи від нього лише половину черешка, а верхній зріз на черешку роблять відразу над третім листком. Після цього живці пов’язують і опускають на ніч їхні нижні кінці на 1,5 см у розчин гетероауксину. Оскільки укорінення має відбуватися в тепличних умовах, спорудіть для живців міні-парник. Помістіть у посудину суміш торфу навпіл із піском, насипте зверху шар піску завтовшки 1 см, полийте субстрат і злегка його ущільніть. Живці заглиблюють до черешка віддаленого листка під кутом 45º на відстані 5-7 см один від одного, проміжок між рядами зберігають у межах 5 см. Висаджені живці накривають прозорою банею і ставлять у світле місце, притінюючи за необхідності від прямих сонячних променів. Поливають живці через розсікач, через місяць після висадки проводять підживлення розчином 30 г азотного добрива в 10 л води або слабким розчином гною. Як тільки черешки укоріняться, баню знімають. Щоб зберегти живці до весни, їх викопують у кінці вересня, обкладають їхнє коріння вологим мохом, загортають у плівку і відправляють на зберігання в сарай або укладають у траншею, викопану в саду, а зверху прикривають тирсою, мохом або опалим листям. Навесні живці висаджують у ґрунт і дорощують протягом двох років перед тим, як посадити на постійне місце.

  Розмноження сливи кореневими черешками

  Нарізають кореневі живці весною або восени від парості, яка перебуває на відстані не менше метра від материнського дерева. Спочатку викопують відростки разом із корінням, а потім відрізають від них живці довжиною до 15 см і діаметром близько 1,5 см. Якщо на дворі осінь, складіть живці в ящик, пересипте їх піском і зберігайте при температурі 0-2 ºC до весни. Висаджують кореневі живці на початку травня за тією самою схемою, що і зелені: під нахилом, на відстані до 10 см один від одного і під прозорим ковпаком. Усі подальші дії здійснюють так само і тоді ж, як при розмноженні сливи зеленими живцями.

  Розмноження сливи щепленням

  Для здійснення розмноження сливи способом щеплення необхідні дві складові: щепа і підщепа. Підщепу можна виростити самому з кісточки, а можна використовувати в цій якості кореневий паросток дорослої сливи, який відкопують, відокремлюють від материнської рослини і відкидають. Як сировину для підщепи можна використовувати кореневу парость таких сортів сливи, як Скороспілка червона, Московська, Ренклод колгоспний, Угорка, Євразія 21 – вони досить зимостійкі. Можна прищеплювати сортові щепи на підщепу аличі, тернослива, терну або повстяної вишні.

  Щеплення брунькою. Підщепу рясно поливають, щоб посилити сокорух, що дозволить легко відокремити кору від деревини. Штамбик протирають вологою ганчіркою або губкою, а з прищепи видаляють усе листя, залишаючи тільки залишки черешків завдовжки півсантиметра. На підщепі на 4 см вище кореневої шийки окулірувальним ножем роблять Т-подібний надріз, відгинають розрізану кору. З сортової прищепи зрізають бруньку зі смужкою кори завдовжки 3 см і завширшки півсантиметра, вставляють її в Т-подібний розріз деревиною до деревини, щільно притискають кору і обв’язують місце щеплення окулірувальною плівкою, скотчем або шматком поліетилену, не закриваючи плівкою бруньку.

  Окулірування вприклад. Якщо стоїть суха погода і кора погано відгинається, використовують метод окулірування вприклад. На підщепі роблять надріз кори завдовжки 7 см із захопленням тонкого шару деревини. У живця роблять косий нижній зріз такої самої довжини, як на підщепі, але з уступом відразу під брунькою, який вставляють під кору підщепи деревиною до деревини, після чого обв’язують місце щеплення окулірувальною плівкою або поліетиленом таким чином, щоб брунька щепи залишалася відкритою. За три тижні плівку знімають, а верхню частину підщепи напровесні спилюють або зрізують, залишаючи над брунькою колючку завдовжки близько 15 см. Можна провести окулірування двома бруньками, розташувавши одну на висоті 4 см над поверхнею ділянки, а другу на 7 см вище за першу.

  Щеплення живцями. Влітку або навесні проводять щеплення сливи живцями. Зробіть на підщепі косий заріз завдовжки 2,5 і завглибшки 1,5 см, захоплюючи деревину. На свіжому сортовому держаку зробіть косий зріз такої ж довжини і вставте його в заріз на підщепі зрізом до частини розщепу, що відходить. Оберніть місце щеплення окулірувальною плівкою і стежте за станом живця: коли будете впевнені, що він прижився, можете зняти плівку.

  Щеплення в розщіп. Спиляйте стовбур підщепи, зробіть по центру зрізу розщіп глибиною 3 см, на держаку зробіть два нижніх зрізи, щоб вийшов клин, вставте цей клин у розщіп підщепи й оберніть місце щеплення плівкою і поліетиленом.

  Щеплення за кору. В період активного сокоруху, коли кора добре відстає від деревини, від спилювання стовбура підщепи роблять згори донизу два-три врізи кори, відгинають у цих місцях кору і вставляють у кожен розщіп зрізаний навскіс сортовий держак із трьома бруньками зрізом до деревини підщепи, після чого місце щеплення фіксують плівкою, скотчем або ізоляційною стрічкою.

  Спосіб «у розщіп» і «за кору» передбачає можливість щеплення на одній підщепі декількох щеп – кількість прищеплений сортових живців залежить від товщини підщепи. Плівку знімають через місяць.

  Хвороби сливи

  Хвороб, які можуть вразити сливове дерево, на жаль, багато. Деякі захворювання є загальними для всіх кісточкових дерев, а на деякі частіше хворіють саме сливи. Сливу в саду вражає клястероспоріоз, або дірчаста плямистість, моніліоз, або сіра гниль, гомоз, або камедетеча, іржа, плодова гниль, коккомікоз, сажистий грибок, кореневий рак, сумчаста хвороба і молочний блиск.

  Клястероспоріоз – грибкове захворювання, яке може вразити листя і гілки, а квітуча слива ризикує бруньками і квітками. Починається хвороба з появи на листках сливи бурих плям із більш темною облямівкою, які перетворюються спочатку на виразки, а потім на дірки. Плоди вражаються до самої кісточки і стають потворними. Прогресує захворювання в дощову погоду.

  Заходи боротьби. Регулярно проріджуйте крону, не допускаючи її загущення. Восени, після падолисту, видаляйте і спалюйте все листя, а ґрунт на ділянці перекопайте. Всі вражені частини рослини видаляйте і знищуйте. Через 2-3 тижні після цвітіння обробіть сливу однопроцентним розчином бордоської рідини або розчином хлорокису міді з розрахунку 30-40 г на 10 л води.

  Моніліоз – теж грибкове захворювання, що вражає квітки, плоди, листя, зав’язі і гілки плодових дерев. Плоди стають бурими і м’якими, на них утворюються подушки сірого кольору зі спорами грибка. Активізується хвороба навесні, особливо швидко розвивається вона в дощову погоду.

  Заходи боротьби. Збирайте і знищуйте всі вражені плоди, видаляйте загиблі гілки. Перед цвітінням обробіть дерева Нітрафеном, залізним або мідним купоросом або одновідсотковою бордоською рідиною. Відразу після цвітіння проведіть другу обробку бордоською рідиною або розчином таких препаратів, як Фталан, Купрозан, Каптан, хлорокис міді або інших фунгіцидів.

  Гоммоз (камедетеча) може з’явитися на будь-якому кісточковому дереві. Уражена рослина починає виділяти безбарвну або жовтувату підсихаючу смолу з ран на корі. Гілки, що стікають камеддю, сохнуть і гинуть. Виникає це явище від сонячних опіків, пошкодження кори і деревини, а також від надлишку вологи та азоту в ґрунті. Найнебезпечніша камедетеча в холодну пору року, і частіше вона вражає ослаблені надмірним обрізуванням або шкідниками дерева. Кора, просочена камеддю, стає сприятливим середовищем для розвитку бактерій, що викликають рак стовбура і гілок. При сильній камедетечі слива сохне і гине.

  Заходи боротьби. Не допускайте механічних пошкоджень стовбура й гілок сливи, а вже якщо вони з’явилися, негайно зачистіть рану і продезінфікуйте її однопроцентним розчином мідного купоросу, після чого обробіть Петралатумом. Сильно вражені гілки краще спиляти. Мертву кору на стовбурі зчищають, а рану під нею натирають тричі з інтервалом 10 хвилин листям кінського щавлю, після чого замазують садовим варом.

  Іржа – теж грибкове захворювання. Воно вражає листя сливи й особливо активне в липні: на верхній стороні листової пластини виникають опуклі плями рудого або бурого кольору, що поступово збільшуються в розмірах. Хворі дерева стають слабкими, знижується їхня зимостійкість, а листя завчасно опадає.

  Заходи боротьби. Своєчасно видаляйте з ділянки опале листя, до початку цвітіння обробіть сливу розчином 40 г хлорокису міді в 5 л води, витрачаючи по 3 л на кожне дерево. Після збору врожаю вражену сливу обробляють одновідсотковою бордоською рідиною.

  Плодова гниль вражає як кісточкові, так і зерняткові дерева – вишню, черешню, абрикос, айву, персик, яблуню, грушу та інші. Перші ознаки захворювання можна побачити в середині липня, в період наливу плодів: спочатку на них з’являються бурі плями, які поступово збільшуються, потім на плодах виникають сіруваті подушечки зі спорами грибка, що розташовуються концентричними колами.

  Заходи боротьби. Уражені плоди збирають і знищують, однак намагайтеся не торкатися при цьому до здорових плодів, щоб не перенести на них збудників хвороби. Обробіть сливу одновідсотковою бордоською рідиною.

  Коккомікоз – одне з найнебезпечніших грибкових захворювань, що вражають не тільки листя, але іноді плоди і молоді пагони. В середині літа можна виявити на поверхні листя червоно-коричневі або пурпурно-фіолетові плями, які з часом зростають, зливаючись одна з одною. На споді хворого листя утворюється світло-рожевий наліт зі спор грибка. В результаті захворювання у сливи знижується холодостійкість, листя жовтіє, буріє й опадає, а плоди перестають розвиватися, стають водянистими, а потім засихають.

  Заходи боротьби. Знищуйте опале листя, перекопуйте восени ґрунт, після збору врожаю обробіть сливу розчином 30-40 г хлорокису міді в 10 л води або одновідсотковою бордоською рідиною.

  Сажистий грибок проявляється чорним нальотом на листі сливи. Його можна легко стерти. Цей наліт ускладнює доступ світла і кисню до клітин рослини, що ускладнює процес фотосинтезу.

  Заходи боротьби. З’ясуйте причину почорніння. Нею може бути надмірна вологість ґрунту або загущеність крони. Усуньте причину, і тільки після цього обробіть сливу мідно-мильним розчином (5 г мідного купоросу і 150 г мила в 10 л води). Мідний купорос можна замінити бордоською рідиною або хлорокисом міді.

  Сумчасту хворобу теж викликає грибок. Проявляється вона після цвітіння сливи, вражаючи і спотворюючи її плоди: вони розростаються, не утворюють кісточки, вкриваються борошнисто-восковим нальотом, що містить спори грибка.

  Заходи боротьби. Своєчасно вирізайте вражені грибком гілки, щоб хвороба не поширювалася на здорові частини сливи. Хворі плоди зберіть і спаліть. У період набуття бутонами сливи рожевого відтінку і відразу після цвітіння обробіть дерево одновідсотковою бордоською рідиною.

  Кореневий рак проявляється наростами на коренях і кореневій шийці сливи, викликаними бактеріями, що живуть у ґрунті, які проникли в корені через тріщини і ранки. Доросла слива перестає рости, саджанці не приживаються і гинуть. Прогресує захворювання в посуху, особливо в нейтральному і слабколужному ґрунті.

  Заходи боротьби. Не висаджуйте саджанці на тих місцях, де раніше було виявлено вражені раком рослини. Садовий інструмент обробляйте розчином формаліну або хлораміну. При виявленні наростів на коренях видаліть їх, а кореневу систему продезінфікуйте однопроцентним розчином мідного купоросу.

  Молочний блиск – дуже поширене небезпечне захворювання, що вражає багато плодових культур і призводить до загибелі дерев. Листя ураженої рослини стає сріблясто-білим, у ньому утворюються отвори, тканина листя відмирає, кора дерева темніє. Найчастіше захворювання губить молоді дерева, підморожені взимку.

  Заходи боротьби. При підготовці саду до зими обробіть розчином вапна штамби й основи скелетних гілок. Напровесні проведіть профілактичну обробку дерев від грибкових хвороб сечовиною – це водночас посилить імунітет сливи до захворювань і підживить рослину азотом. Уражені гілки та пагони видаліть і спаліть.

  Крім описаних захворювань, слива може потерпати від бурої плямистості, відьминої мітли, грибного опіку, карликовості, мозаїчної хвороби, віспи і відмирання гілок.

  Шкідники сливи

  Ворогів серед комах у сливових дерев теж більш ніж задосить. Найактивніші серед них білан, вишнева паросткова міль, вишневий слизистий пиляр, золотогуз, сливова і яблунева плодожерки, кільчастий шовкопряд, сливова запилена попелиця і яблунева комовидна щитівка.

  Яблунева комовидна щитівка розповзається по корі дерев, присмоктується до пагонів та молодих гілок і завмирає, вкриваючись щитком. Окуповані щитівками дерева виснажуються і гинуть.

  Заходи боротьби. У період сплячих бруньок обробіть дерева і ґрунт у пристовбурних колах Нітрафеном (200-300 г на 10 л води), а відразу після цвітіння – десятивідсотковим розчином Карбофоса.

  Сливова запилена попелиця (тля) дуже поширена в садах. Вона пошкоджує терен, персик, мигдаль, абрикос і сливу, живе величезними колоніями, вкриваючи товстим шаром нижню сторону листя, від чого воно згортається і сохне, а вражені плоди починають гнити. Крім того, екскременти попелиці є сприятливим середовищем для розвитку сажистого грибка.

  Заходи боротьби. Лікування сливи від попелиці цього виду таке: напровесні дерева обробляють Нітрафеном, а в момент розкриття бруньок і після цвітіння – десятипроцентним розчином Карбофосу або Бензофосфату. Слідкуйте за тим, щоб навколо дерева не розросталася коренева парость.

  Яблунева плодожерка. Гусінь цього метелика харчується плодами, виїдаючи насіння, а пророблені ходи маскує відходами їжі, склеєними павутиною.

  Заходи боротьби. Збирайте і знищуйте передчасно опалі плоди, очищайте і дезінфікуйте кору, через два тижні після цвітіння проведіть обробку дерева двопроцентним розчином хлорофосу або трипроцентним розчином Карбофосу.

  Білан жилкуватий – великий метелик із розмахом крил близько 7 см. Його вкрита густими волосинками гусінь досягає в довжину 45 см і прикрашена по спині двома жовто-бурими смужками, що виділяються на чорному тлі. Вона харчується верхньою стороною листя сливи, а також її бутонами і квітками, оголюючи гілки, а іноді й дерево повністю.

  Заходи боротьби. Знімайте з дерев і знищуйте гнізда білана, збирайте і знищуйте гусінь. У кінці квітня або на початку травня, коли гусінь виходить із гнізд, і влітку після цвітіння обробіть сливу однопроцентним розчином Актелліка, Корсара або Амбуша.

  Вишнева паросткова міль ушкоджує кісточкові культури. Її гусінь виїдає бруньки сливи, бутони і розетки листя, прокладає ходи в зелених пагонах.

  Заходи боротьби. Регулярно розпушуйте і перекопуйте ґрунт на ділянці. До початку сокоруху обробіть дерева і ґрунт під ними дво-трипроцентним розчином Нітрафену, а в період набрякання бруньок обприскайте сливу десятивідсотковим розчином Карбофосу.

  Вишневий слизистий пиляр – дуже поширений шкідник, що ушкоджує такі дерева, як вишня, черешня, айва, груша, слива і глід. Небезпечні личинки пиляра, що гризуть листя з верхньої сторони.

  Заходи боротьби. Необхідно розпушувати і перекопувати ґрунт на ділянці, а в разі масової окупації сливи пилярами найкраще обробити її десятивідсотковим розчином Карбофосу або Трихлорметафосом-3.

  Сливова плодожерка небезпечна не тільки для сливи, а й для персика, абрикоса, терену й аличі. Один метелик відкладає до 40 яєць у зелені плоди, а гусінь, що з’явилася з них, виїдає м’якоть плодів, виходить із них і відповзає в місця зимівлі. На зіпсованих плодах з’являються краплі камеді, вони набувають фіолетового відтінку й опадають.

  Заходи боротьби. Гусінь потрібно збирати вручну, а сливу в період появи гусені, а потім ще за два тижні обробляють десятивідсотковим розчином Бензофосфату або Карбофосу.

  Кільчастий шовкопряд – нічний метелик. Його гусінь поїдає листя і бруньки дерев, сплітаючи в розвилках гілок павутинні гнізда.

  Засоби боротьби. Зніміть зі сливи всі зимові гнізда, знищте яйцекладки, а дерево в період розпускання бруньок і в момент появи гусені обробіть настоями ромашки аптечної, тютюну або полину. З біологічних препаратів добрі результати дає обробка дерев Антобактеріном або Дендробацелліном відповідно до інструкції.

  Золотогуз – білий метелик із розмахом крил до 5 см. Її зеленувата гусінь харчується м’якоттю листя з верхньої сторони пластини і за допомогою павутини звиває із залишків листя гнізда, в яких і зимує.

  Заходи боротьби. Зимові гнізда знищують, а дерева до початку цвітіння обробляють трипроцентним розчином Карбофосу.

  Крім описаних шкідників, час від часу сливу доводиться рятувати від яблунево-подорожникової попелиці (тлі), яблуневої склівки, чорного сливового пиляра, фруктової смугастої молі, сливового галового кліща, п’ядака-обдирала, пухового шовкопряда, підкорової листовійки, плодової молі, непарного шовкопряда, мінуючої молі, червоного яблуневого кліща, казарки, зимового п’ядуна, західного непарного короїда, заболонника, грушевого трубковерта, східної плодожерки і бурого плодового кліща. Перед тим, як обробляти сливу від шкідників, постарайтеся визначити, з якою саме комахою ви маєте справу.

  Як боротися зі сливою

  Парость – прагнення дерева самозберегтися, що цілком природно для будь-якого живого організму. Найчастіше зростання парості активізується при травмах – пошкодженнях кори або рубанні гілок. Ще однією причиною рясного росту прикореневої парості може бути невідповідність підщепи і прищепи. У будь-якому разі інтенсивне зростання кореневих відростків ознака нездоров’я сливи. Парость псує естетику саду, послаблює дерево і знижує його здатність давати високий урожай, тому її необхідно видаляти. Визначте й усуньте причину появи відростків, інакше зростання парості не припиниться.

  Найпростіше вирізати паростки секатором, але перш ніж обрізати паросток, його слід розкопати до самого кореня і відрізати в тому місці, де він відходить від кореня материнської рослини, після чого ямку слід засипати землею і притоптати її.

  Садівники іноді дуже забобонні, і ось яку рекомендацію ми виявили на одному форумі: щоб коренева парость більше ніколи не відростала, знищувати її потрібно тільки в такі дні: 3 квітня, 22 червня і 30 липня. Скористайтеся цією рекомендацією і поділіться з нами результатами.

  Сорти сливи

  У наших садах ростуть сорти і гібриди чотирьох видів сливи – сливи домашньої, сливи колючої (терну), сливи американської (зокрема канадської) і сливи китайської. Але найчастіше садівники воліють сорти сливи домашньої, які теж розділені на чотири підвиди: тернослива, ренклоди, мірабелі та угорки.

  За термінами дозрівання сорти сливи поділяються на ранні, середньостиглі та пізні. Розрізняють серед сортів також зимостійкі і незимостійкі сорти, посухостійкі і вологолюбні, самоплідні і самобезплідні.

  Сорти сливи для Підмосков’я

  Сортів сливи існує стільки, що завжди можна вибрати для кожного регіону кілька найбільш вдалих і адаптованих. У районах із м’якими теплими зимами рясно і довго плодоносна слива явище цілком звичайне, але для клімату Московської області вимоги до плодових дерев особливі. Головна проблема при виборі сортів для середньої смуги – низька зимостійкість плодових культур. Але завдяки невтомній роботі селекціонерів сьогодні існують сорти сливи, які можна безбоязно вирощувати в Підмосков’ї і навіть у більш північних районах. Отже, найкраща слива для Підмосков’я:

  • Угорка Корніївська – стійкий до засух сорт, здатний із шестирічного віку давати стабільно високі врожаї – по 40-50 кг з одного дерева. Рясне плодоношення триває близько двадцяти років. Плоди у цього сорту фіолетово-бурі з восковим нальотом, середньо-великого розміру, з соковитою солодкою м’якоттю жовтого кольору. Єдиним недоліком цього сорту можна вважати те, що гілки під вагою плодів можуть ламатися;
  • Яхонтова – урожайна посухостійка слива заввишки до 5 м із компактною кулястою кроною, несприйнятлива до грибкових хвороб, мужньо зносить поворотні заморозки, від яких найчастіше гинуть квіткові бруньки нехолодостійких сортів. Кисло-солодкі на смак яскраво-жовті плоди яхонтової сливи досягають ваги 35 г. Вони вкриті легким восковим нальотом. З одного дерева можна отримати до 50 кг слив щорічно;
  • Ренклод колгоспний – морозостійкий і стабільно урожайний ранньостиглий самобезплідний сорт із зеленувато-жовтими плодами середнього розміру з кисло-солодкою соковитою м’якоттю тонкого смаку. Сорт виведено шляхом схрещування Ренклода зеленого з терносливом. Плодоносити слива цього сорту починає на третій рік. Ренклод колгоспний є прекрасним обпилювачем для інших сортів сливи;
  • Смолінка – ранньостиглий самобезплідний врожайний сорт із великими темно-фіолетовими плодами дуже правильної яйцевидно-овальної форми, до 35 г вагою, десертного смаку з жовтою м’якоттю і кісточкою, що добре відділяється. Смолінка – гібрид між сортами Ренклод Уллеса та Очаківська жовта. Як запилювачі для Смолінки підходять сорти Надрання, Опал, Синій дар;
  • Пам’яті Тімірязєва – пізній зимостійкий самоплідний сорт, який не потребує наявності на ділянці інших сливових дерев. Жовті плоди яйцевидної форми з червоним нерівним рум’янцем важать до 22 г, м’якоть у них теж жовта, не надто щільна, але напрочуд ароматна. Однак плодоношення цього сорту може бути періодичним.

  Крім описаних сортів, чудово ростуть і плодоносять на території Московської області такі сорти сливи: Дашенька, Пересвіт, Євразія-43, Загорськ, Кантемирівська, Жовта велика, Пам’яті Фінаєва, Велика нова, ЕЛСЕ-Р, Скороспілка нова, Тульська чорна, Сіянець Волгограда, Ранок, Рання жовта, Волзька красуня, Ніженка, Червона куля, Яєчна синя та інші.

  Ранні сорти сливи

  До ранніх сортів належать сливи, що дозрівають із кінця липня до кінця першої декади серпня. Їх представляють:

  • Липнева троянда – ранньостиглий, зимостійкий, стійкий до хвороб, частково самоплідний сорт із яйцевидними жовтими плодами до 35 г вагою з малосоковитою м’якоттю середньої цукристості. Кісточка в плодах цього сорту відділяється від м’якоті в повному обсязі;
  • Ода – швидкоплідний, урожайний, зимостійкий сорт української селекції, стійкий до грибкових хвороб, із великими овальними плодами фіолетово-бурого кольору з ніжною жовтою м’якоттю кисло-солодкого пряного смаку. Кісточка маленька, відділяється добре. Найкращими запилювачами для Оди є сорти Угорка, Кірке, Катерина;
  • Опал – самоплідний високоврожайний сухофруктовий сорт з округлими червоними плодами з темно-помаранчевою щільною, соковитою і солодкою м’якоттю. Кісточка відділяється в повному обсязі;
  • Рекорд – цілком зимостійкий, високоврожайний, частково самоплідний сорт з овально-подовженими синьо-фіолетовими плодами вагою до 30 г із жовтувато-зеленою соковитою, щільною й ароматною м’якоттю. За смаковими якостями це один із найкращих сортів сливи. Відповідні запилювачі для Рекорда – Скороспілка червона та Угорка;
  • Оленка – самобезплідна, стійка до захворювань, досить зимостійка слива, здатна зносити холод до -25 ºC. Плоди вагою до 35 г округло-овальної форми, темно-червоного кольору. М’якоть помаранчева, соковита, хрустка. Кісточка не відділяється;
  • Ренклод Карбишева – самобезплідний сорт української селекції, отриманий від сортів Цвітіння і Джефферсон, обпилювачами для котрого можуть бути дерева сортів Угорка донецька, Угорка донецька рання, Ренклод ранній. Плоди масою до 50 г округлі, пурпурові з сизим нальотом, м’якоть темно-жовтого кольору, ароматна, соковита, солодка з незначною кислинкою.

  Цікавість у садівників можуть викликати такі ранні сорти сливи, як Ренклод ранній, Кубанська рання, Червона куля, Золота куля, Угорка липнева, Угорка Вангенгейма, Монфор, Рання, Сапа, Скороспілка червона, Тернослив річний, Кліман, Надія, Зарічна рання, Скороплідна, Киргизька чудова, Кульова, Кубанська комета, Рання рожева, Ранок та інші.

  Середні сорти сливи

  Середньостиглі сорти слив дозрівають у період з 10 серпня по 10 вересня. До цих сортів належать:

  • Велетенська – самоплідний посухостійкий сорт американської селекції. Плоди великі, темно-фіолетові, видовжені. Зеленувато-жовта м’якоть соковита, на смак кисло-солодка;
  • Сувенір Сходу – урожайний, але недостатньо зимостійкий сорт із великими темно-бордовими плодами серцеподібної форми з щільною, солодкою м’якоттю пряного медового смаку;
  • Угорка ажанська – французький перспективний високоврожайний сорт, стійкий до грибкових хвороб, вологолюбний і частково самоплідний. Плоди середнього розміру, яйцевидної форми, фіолетові з сильним восковим нальотом. М’якоть солодка, з кислинкою, ніжна. Кісточка відділяється добре;
  • Ромен – незвичайний сорт сливи з червоним листям і червоною м’якоттю бордового кольору плодів серцеподібної форми. Має легкий мигдальний присмак;
  • Каліфорнійська – стійкий до хлорозу високоврожайний, частково самоплідний сорт американської селекції. Плоди з соковитою, смачною м’якоттю середньої щільності. Кісточки відокремлюються в повному обсязі.

  Популярністю користуються такі середньостиглі сорти, як Пам’ять Вавилова, Дюче, Краса Орловщини, Кубанська легенда, Угорка донецька, Угорка білоруська, Богатирська, Ветразь, Світлана Приморська, Волошка та інші.

  Пізні сорти сливи

  З пізньостиглих сортів, що дозрівають із другої декади вересня, найбільш затребуваними в аматорському садівництві вважаються:

  • Стенлі – зимостійкий врожайний сорт із темно-фіолетовими плодами з сильним восковим нальотом і явно вираженим швом. М’якоть жовта, щільна, середньої соковитості. Кісточка відділяється добре;
  • Жигулі – стійкий до попелиці і плодожерки зимостійкий самобезплідний сорт, який набирає плодоношення на п’ятий рік. Плоди великі – до 31 г вагою, округло-овальні, сині з нальотом. М’якоть жовтувато-зелена, соковита і ніжна, з кислувато-солодким смаком;
  • Віка – сорт естонської селекції, виведений із сорту Вікторія і сливи американської. Плоди до 24 г вагою, бордового кольору з сильним восковим нальотом, овальні. М’якоть світлого жовтого кольору, кислувато-солодка. Кісточка легко відділяється;
  • Тульська чорна – досить зимостійкий, стійкий до плодової гнилі самобезплідний сорт, який потребує присутності на ділянці опилювачів сортів Ренклод колгоспний, Ренклод теньковський, Тернослив дубовський або Тернослив тамбовський. Плоди у цього сорту яйцевидної форми, дуже темного синього кольору, майже чорні, зі слабким нальотом. М’якоть масляниста, світло-жовта, кисло-солодка. Кісточка відділяється добре;
  • Угорка італійська – всесвітньо відомий сорт, на жаль, його вражають плодожерки, пилярі і попелиці, однак у його великих, овальних темно-синіх, майже чорних плодів із сизим нальотом і зеленою соковитою м’якоттю чудовий солодкий смак із легкою кислинкою. Крім того, кісточка від м’якоті відділяється легко;
  • Угорка велика пізня – самоплідний урожайний зимостійкий і посухостійкий сорт, рідко вражається грибковими захворюваннями, з овальними червонувато-фіолетовими плодами з восковим нальотом вагою до 40 г. М’якоть соковита, кислувато-солодка, смачна.

  Крім описаних сортів, популярністю користуються такі сливи пізнього дозрівання: Вижен, Приморська рясна, Світлана, Червоном’яса, Канадський Візіон, Угорка Пулковська, Валор, Пам’яті Тімірязєва, Золота крапля, Чорнослив 4-39 ТСХА, Ренклод мічурінський, Анна Шпет, Озима червона, Озима біла, Угорка московська, Тернослив осінній, Угорка жовтнева, Тернослив тамбовський, Тернослив дубовський, Пам’ять Фінаєва, Терн великоплідний та інші.

  Що стосується таких понять, як самоплідність або самобезплідність, то вони досить умовні і непостійні, оскільки один і той же сорт сливи залежно від агрокліматичної зони і умов вирощування може бути і самоплідним, і самобезплідним, і частково самобезплідним. Мало того, одне і те саме дерево може бути в поточному році самоплідним, а в наступному році для його плодоношення можуть знадобитися запилювачі. Частково самобезплідні сорти – ті, які можуть плодоносити і самостійно, проте за наявності на ділянці запилювачів їхня врожайність значно підвищується.

  Властивості сливи

  Крім чудових смакових якостей, плоди сливи мають цілющі властивості. Вони насичені вітамінами, мінералами та іншими необхідними людському організму речовинами. До складу м’якоті входять білки, вуглеводи, харчові волокна, вільні органічні кислоти, калій, натрій, кальцій, магній, фтор, провітамін A, вітаміни B1, B2, B6, PP, C і E.

  Свіжі і сушені плоди сливи мають м’яку послаблюючу дію, тому рекомендуються лікарями при атонії кишечника і закрепах. Слива, вживана при хворобах нирок і гіпертонії, очищує організм від холестерину. Сполуки калію, що містяться в плодах, мають сечогінну дію, позбавляючи організм набряків і сольових відкладень. Корисна слива при ревматизмі, порушеннях обміну речовин, подагрі, ураженнях нирок, хворобах серця. Крім того, її плоди сприяють підвищенню апетиту і налагоджують секрецію шлункового соку.

  Посадка сливи навесні

  Улюблені усіма варення та компоти, що смакують мало не в усі пори року і під будь-який настрій, мають задумуватися заздалегідь. Оптимально – ще на етапі планування саду, тобто набору фруктових дерев під висадку. Одним з найпопулярніших фруктових дерев є слива – і саме задля смачних сухофруктів та кисло-солодкого варення з неї ви маєте вивчити усі принципи правильної та своєчасної посадки сливи у саду.

  Зазвичай плодові дерева можна висаджувати як восени, так і навесні приблизно з однаковою ефективністю. Висадка восени, як вважається, сприяє кращому закалюванню молодого дерева і швидшому вступу у цвітіння наступного року. З іншого боку, весняна посадка виключає фактор морозостійкості, який може стати слабким місцем майбутньої окраси саду. А весною молоде коріння потрапить одразу у прогрітий ґрунт

  Коли саме висаджувати сливу

  Звісно, український клімат, усе тепліший останніми роками, дозволяє ризикнути і з осінню. Але гарантовано безпечними є ранньовесняні строки висадки. Температура повітря, рекомендована для проведення цієї процедури, має бути вище нуля, причому навіть вночі.

  Загальний принцип стверджує: саджанець має перебувати у спокої на момент висадки, у нього ще не повинні розпускатися перші бруньки. Якщо погода (температура повітря) сприяє, треба висаджувати якнайскоріше після того, як зійде сніг, навіть якщо земля ще не надто прогрілася чи просохла.

  Також вважається, що посадку варто здійснювати у пахмурну чи не надто сонячну погоду, за можливості – рано вранці чи ввечері.

  Вибір матеріалу слив

  Варто зазначити важливість підбору якісного саджанця для отримання якісного і здорового дерева у майбутньому. Нормальний життєздатний саджанець має розгалужену і довгу кореневу систему, щонайменш 25 см, бажано з боковими корінцями. Дефекти гілок та стовбура також мають бути відсутні. Звичайний вік саджанців повинен не перевищувати 1-2 роки, бо саме у цьому діапазоні молоді сливи найкраще адаптуються до нових умов. Ну, і для такого віку нормальний розмір більшості сортів становить приблизно 1-1,5 метри – якщо для сорту не зазначено іншого та не було порушень розвитку (наприклад, надлишок добрив) або обрізання. Зазначені принципи працюють як для щеплених саджанців, так і звичайних.

  Умови посадки слив

  Перш за все слід потурбуватися про якість ґрунту на майбутній ділянці. Основні вимоги сливи до ґрунтів: плодючість та рихлість. Реакція субстрату має бути приблизно нейтральною, надто кислу обов’язково розкисляють, вносячи золу, доломіт, вапняк. Жодної сирості слива, тим паче молода, не витримає. Тому надто висока вологоємність ґрунту допускати не можна. Дренажне розбавлення такої землі піском має бути передбачене у такому випадку.

  Сюди ж можете додати ідею не саджати сливу у будь-яких зниженнях, де буде накопичуватися вода – ближче пари метрів ґрунтових вод бути не повинно. Як варіант, у знижених чи перезволожених місцях облаштовують штучний насип, у який вже саджають сливу.

  Загалом місце для сливи підбирайте за класичним принципом: освітлене, без протягів. Також бажано не впритул до інших дерев.

  Підготовка посадкової ями

  Яму готують або з осені, або незадовго перед посадкою весною. Вийнятий об’єм землі десь 70х70х70 см (залежно від коренів) додатково збагачують торфом чи перегноєм. Також можна додати сууперфосфат, сечовиною та сульфат калію. Неродючий шар просто відкидаючи.

  Проведення посадки

  Кореневу систему саджанця треба промити від старого ґрунту. Наступним кроком часто є обробка коренів глиною або замочування у воді перед цим, якщо є ознаки підсихання. Кінцеві ділянки довгих коренів можна підрізати, особливо якщо вони сильно підсохли, відмерзли, пошкоджені чи почали підгнивати. До того ж, це зіграє роль прищипки: стимулює галуження і бічний ріст!

  Дно ями розпушутють та насипають на нього родючу суміш, на яку встановлюють саджанець, розправляючи корені. Далі досипають залишки землі, особливо якщо це земля з верхнього шару. Якщо ґрунту не вистачає (після видалення неродючої фракції), додають дернової землі.

  Коренева шийка (не плутати з місцем щеплення!) має бути приблизно на рівні поверхні або трішки вище. Заповнену землею яму гарно поливають та трамбують. За потреби додають землі і знову полити, аби досягти потрібного рівня. Гарним рішенням стане мульчування торфом чи тирсою після усіх процедур.

  За необхідності до зазначеного протоколу додаються кілок чи посадкова дошка – для закріплення занадто хиткого саджанця.

  Подальший догляд за сливою

  Насамперед, саджанцю сливи знадобиться ще кілька рясних поливів. Кожен полив — не менше кількох відер (до 8 у посушливих регіонах). Після цього полив проводиться раз у 2-3 тижні або за висихання ґрунту. Якщо ґрунт навколо стовбура не замульчований, показані рихлення та прополка.

  Дуже часто задля оздоровлення та стимулювання галуження саджанець рекомендується майже одразу після посадки обрізати. Це стосується і бічних гілок, на яких лишають по парі бруньок.

  Правильно внесених при посадці добрив має вистачити на найближчі пару років.

  На першу зиму свіжі саджанці треба обов’язково прикрити та додатково промульчувати ґрунт під ними.

  СЛИВА: ПОСАДКА І ВИРОЩУВАННЯ

  Слива дуже популярна рослина, яке вирощують практично в усіх садах. Вона характеризується невибагливістю, стійкістю до різних шкідників. До того ж плоди сливи характеризуються дуже вітамінної і смачною м’якоттю. Їх можна вживати в свіжому вигляді, виготовляти з них різні компоти, варення.

  Вона також полюбилася багатьом за раннє дозрівання плодів і рясну врожайність. Адже отримувати з невеликого дерева до 40 кілограмів хіба це не мрія садівника.

  • «Волзька красуня» – дуже хороший по врожайності сорт. Форумірует хороший кущ. Має недолік – для нього потрібно запилювачі, інші види сортів, які збігаються з ним по цвітінню.
  • «Віола» – термін дозрівання пізній. Формує невисоке деревце. Досить висока врожайність. Характеризується стійкістю до різних хвороб.
  • «Машенька» – плодоносити починає на 3 рік після посадки. Високоврожайний і стійкий до захворювань сорт. Зимостійкість дуже висока.
  • «Ренклод Теньковскій» – підходить для вирощування в морозних регіонах. Формує хороший кущ, що відрізняється середньо – рослость. Плоди правильної форми, гарного смаку. Дуже стійкий до шкідників і хвороб. Вимагає інші сорти для запилення.

  СОРТИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ В м’який клімат

  • «Улюблена з Млієва» – формує правильний кущ, середньої висоти. У даного сорту пагони мають сірий колір. Для запилення потрібні інші сорти запилювачі. Плоди досить великого розміру. Смак хороший. Дозрівання плодів відбувається до кінця липня.
  • «Афасская жовта» – високоврожайний сорт. Плодоносити добре. Дозріває у вересні. Плоди добре наливаються. Мають приємний запах і соковитість. Кущ формується добре.
  • «Ода» – формує низькорослий кущ. Дуже невимогливий до умов зростання. Плодоносити починає на п’ятий рік після висадки. Дає дуже смачні і соковиті плоди.

  ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ПОЧВІ, ДЕ РОСТИМЕ СЛИВА

  Чим характерна зливу так це тим, що вона вважає за краще ті грунту, на яких мало що росте. Для неї підходять глинисті грунти, грунти з підвищеною вологістю. Так само не боїться ця рослина і грунту з підвищеним вмістом кальцію. На всіх цих несприятливих грунтах дерева добре ростуть і дають рясні врожаї.

  Але ось чого не переносить зливу, так це кислі грунти. Для зміни таких грунтів потрібно внести в них суміш певних речовин. Вапно, золу, крейду змішують у певній пропорції і вносять в землю при посадці.

  МІСЦЕ ТА ЙОГО ВИБІР

  Хоч зливу і не вимоглива до більшості грунтів і росте практично на всіх місцях, але все ж є обмеження і переваги. Найбільше вона любить місця на височинах, де є можливість гарної циркуляції повітря, але без протягів. Не можна садити її в низинах, де йде підвищене скупчення атмосферних опадів. Хоча зливу і любить вологі грунту, але не переносить місця, де близько до поверхні проходять про
  мулові водні горизонти.

  Місце слід вибирати дуже ретельно. Так як неправильно його, вибравши, можна згодом позбутися і врожаю і самого дерева.

  Навіть знаючи, що слива відмінно росте на глинистих ґрунтах, їх слід заздалегідь готувати під посадку дерев, готуючи ці ділянки.

  ПРАВИЛА РОЗМНОЖЕННЯ

  Найбільш простим способом розмноження вважається відбір відростків від коренів материнського дерева. При цьому найбільш переважними будуть відростки, які знаходяться найбільш далеко від дерева. Це пов’язано з тим, що у них спостерігається найкраща розвиненість кореневої системи.

  Так само при наявності досвіду і знань можна скористатися метод щеплення. Але для цього треба дотримати ряд процедур і не завжди результат виявляється позитивним.

  В принципі ніхто не відміняв і спосіб вирощування сливи з кісточки. Але цей спосіб не завжди дає потрібні результати. Так як знати заздалегідь, що виростить з кісточки неможливо. І в підсумку можна отримати так звану – дички.

  У природі, кісточки після опадання плодів, проходять природну обробку холодом і навесні починають проростати. Якщо є бажання виростити самостійно деревце з кісточки, то потрібно попередньо обернути її в мокру ганчірку і покласти в холодильник. Весь цей час ганчірочка повинна залишатися сирої.

  У певний момент на кісточках почнуть з’являтися тріщини, значить вже можна висаджувати їх у землю. Для цього заздалегідь готують горщик з родючою землею. Насіння поміщають на глибину до 5 сантиметрів і рясно поливають. Подальший догляд не так вже й складний, потрібно стежити за те, щоб не було висихання землі, проводити підгодівлю.

  Коли сформується невелике деревце можна пересаджувати його в відкритий грунт. Але не слід забувати, що перш ніж стане зрозуміло, яке дерево виходить з кісточки, доведеться почекати кілька років.

  ПРАВИЛА ПОСАДКИ СЛИВИ

  Щоб здійснити посадку або пересадку сливи, потрібно правильно вибрати час. Переважно для цього весна. В цей час нирки ще не почали розкриватися і можна сказати, що дерево перебувати в періоді спокою. Не варто, і відкладати цю процедуру. Наприклад, на осінь. Адже осіння посадка для сливи дуже не бажана, так при такій посадці часто відбувається загибель рослини.

  Перед посадкою кожен саджанець попередньо ретельно оглядається. Увагу треба приділити хворим і пошкодженим гілках і коріння. Їх необхідно видалити, а місця видалення промазати олійною фарбою.

  Якщо планується посадка сливи поруч з іншими деревами, вже ростуть на ділянці, для неї краще виділити південну сторону від них. Це в основному відноситься до таких деревах як – яблуня і груша.

  Відстань між садити дерева повинно бути не менше 2-3 метрів.

  Глибина посадки визначається кореневою шийкою. Її слід розташовувати або по поверхні землі або заглиблювати не глибше ніж на три пальці. Адже якщо зробити заглиблення нижче, то активно почне рости поросль.

  Яма готується заздалегідь, приблизно за два тижні до посадки. Посадкова яма копається 50 * 50. На дні ями укладається дренаж – піском з великими фракціями. Посередині ями формується пагорб землі, на який і укладаються коні рослини. Грунт гарненько перемішують з перегноєм, приблизно два до одного. На ньому коріння розправляються, і яма засипається і злегка утрамбовується. Після цього відбувається полив, і місце навколо стовбура обсипається тирсою. Це дозволить зберігати вологу в землі і до того ж згодом стане відмінним перегноєм.

  Також заздалегідь готують кілочки по висоті рівні садити деревця. Вони встановлюються поруч з ним, так щоб не пошкодити кореневу систему. До нього прив’язується саджанець.

  ПОРАДИ ПО обрізки

  Обрізка необхідна зливі. Так як у неї відбувається активне зростання нових пагонів в перший період літа. Це потрібно для того, щоб залишилися дали більш рясний і великий урожай. До того ж листю потрібно багато світла.

  Так само під обрізку потрапляють всі пошкоджені взимку пагони. Від кореневої шийки теж видаляються пагони.

  Якщо потрібно навпаки омолодити дерево, то для цього обрізають старі гілочки на невеликих ділянках.

  Увагу слід приділити і відростках від основного кореня, які можуть відходити від стовбура дерева на кілька метрів. Вони витягають з дерева додаткові соки.

  ПОЛИВ

  Щоб отримати хороший врожай, потрібно проводити регулярний і ретельний полив сливи. Необхідно звернути увагу на постійний полив ослаблених дерев після пересадки або важкої зими. Особливу увагу даній справі треба приділяти під час росту пагонів і початку формування плодів. Після збору врожаю, інтенсивність поливу відразу зменшується. І практично зводитися нанівець.

  Слід враховувати, що треба дуже добре виробляти полив, щоб проникнення вологи було більше п’ятдесяти сантиметрів. Після поливу, необхідно на наступний день проводитися розпушування грунту, навколо дерева проводитися обсипання тирсою.

  Догляд за сливові дерева

  Після посадки дерева на місце його зростання потрібно забезпечити постійну боротьбу з бур’янами. У міру зростання деревця потрібно міняти опору для деревця. При весняної обрізування потрібно ретельно видаляти всі непотрібні пагони і замазувати місця зрізів. Так само в міру зростання молодих саджанці потрібно формувати кущ, надаючи йому форму кулі. Починаючи з весни, проводитися побілка стволом для захисту їх від сонячних опіків і шкідників. Якщо є загроза нападу гризунів, то навколо стовбура слід зробити захист.

  На зиму слід обертати стовбур мішковиною. І присипати трохи землею.

  Щовесни проводитися підгодівля дерев. Особливо мінеральні. Вони вносяться в будь-якому вигляді на глибину до 40 сантиметрів по колу навколо стовбура.

  Для підгодівлі азотними або калійними добривами слід зробити ямку – куди містяться дані підгодівлі. І потім в процесі поливу вони будуть збагачувати грунт.

  У сливи зустрічається такий недолік як виникнення подпреваніе кори. Боротьба з цією проблемою основне завдання при вирощуванні сливи. Пошкодження настає на висоті до тридцяти сантиметрів від поверхні землі. Починається ця проблема вже з ранньої весни.

  Але труднощі її визначення полягає в тому, що розпізнати її за зовнішнім виглядом кори не представляється можливим на ранніх етапах. Для цього на висоті виникнення цієї проблеми треба обережно провести надрізи кори. Якщо кора бура по надрізу, то вона почала подпревать. Таких надрізів треба зробити кілька, і по ним визначити точну область обхвату даного захворювання. Це може бути і невелику ділянку і велика поразка.

  При сильному пошкодження кори. Коли пошкоджену ділянку дуже великий і навіть формує кільце з нього, то деревце особливе молоде перебувати в небезпеці і швидше за все засохне. Щоб врятувати деревце, потрібно провести спеціальне щеплення містком.

  Такий спосіб дозволить врятувати пошкоджене дерево.

  ШКІДНИКИ

  У сливових дерев є одна велика проблем і це сливова плодожерка. Вона відрізняється невеликим розміром і червоним кольором. Боротьба ведеться з чоловічими особинами даного шкідника. Застосовують спеціальні феромоновими пастки. Хоча звичайно для більш ефективного методу боротьби з цим шкідником краще проводити обприскування. Перше обприскування проводиться навесні, потім все повторюється через кожні два тижні. Припиняється все за один місяць до збору врожаю.

  ВИСНОВОК

  Вирощування сливи не дуже складний процес. До того ж завдяки тому, що вона може рости на таких ґрунтах, які не переносять інші види дерев, то стають дуже незамінними в багатьох ситуаціях. А так як плоди дуже смачні і корисні і з них можна приготувати безліч різної смакоти.

  І не варто кидати зростання сливи на свавілля, керуючись її не вибагливі, адже при погіршенні догляду, всі переваги обраного сорту швидко стають непомітними.

  • Не правильная пароизоляция под полом
  • Дизайн ванной комнаты с черным полом
  • Ремонт сливного бачка унитаза – обзор популярных поломок и их устранение
  • Не правильная пароизоляция под полом
  • Мыши под полом: обзор способов избавления от ненавистных грызунов
  • Не правильная пароизоляция под полом
  • Вот так делают стяжку над теплым полом
  • Не правильная пароизоляция под полом
  • Вот так делают стяжку над теплым полом
  • Одна из причин почему плитка отходит от теплого пола