Словосполучення — це щонайменше два самостійних слова, одне з яких є головним, а інше — залежним, наприклад джерельна вода, дивитися фільм. Будова Головним називають слово, від якого ставлять питання. Залежним називають слово, яке відповідає на поставлене питання.
Словосполучення – синтаксична одиниця, що утворюється у результаті поєднання двох або більше повнозначних слів засобом підрядного зв'язку (високий чоловік, лист до брата, приємний мені, розмовляти пошепки). Словосполучення складається найменше з двох слів: головного і залежного.
Прості — переважно двочленні (бінарні), що складаються з двох повнозначних слів, з-поміж яких одне головне (стрижневе), а друге — залежне, наприклад: крута гора, піти додому, дуже швидко. Складні — утворюються з трьох і більшої кількості повнозначних частин мови.
Словосполученням називаємо поєднання повнозначних слів, одне з яких головне, а друге залежне. Наприклад: Слова у словосполученні поєднуються граматично, тобто за допомогою закінчень і службових слів, наприклад: м'яч (який?) футбольний, форма (яка?)
-гр. σύνταξις — «побудова, порядок, складання», від σύν — «з, разом» і ταξις — «впорядкування») — розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові.
Словосполучення – це сполучення від двох повнозначних слів , що пов’язані граматично й за змістом. У школі вивчення словосполучень в українській мові починають з 3-го класу. Словосполучення складається із (будова …