Клас Однодольні. Характеристика родин Лілійні, Цибулеві, Злакові

Лілійні – це група однодольних рослин, найхарактернішими ознаками яких э тричленно яскраво квітка та підземні запасаючі органи – цибулини. Лілійні – це невелика родина, яка об’єднує близько 470 видів, поширених у помірних та субтропічних регіонах Північної півкулі. У флорі України представлені такі роди, як Лілія, Тюльпан, Рябчик, Зірочки та ін.

Характерні ознаки. Квітки правильні двостатеві з простою яскравою оцвітиною, яка складається з 6 вільних пелюсток, розташованих у два кола, звичайно у квітці є б тичинок та одна маточка ( ). Квітки поодинокі або зібрані в суцвіття (китиця, зонтик). Плід – коробочка. Листки прості, з паралельним жилкуванням, розташовані почергово або утворюють прикореневу розетку.

Біологічні особливості. Усі Лілійні – це багаторічні трав’янисті рослини, їх надземні частини восени відмирають, а цибулини зимують у ґрунті. Для цибулин лілійних властива здатність до заглиблення, що здійснюється за допомогою втягувальних коренів. У міру висихання вони вкорочуються у вертикальному напрямку і заглиблюють цибулину. Лілійні – це комахозапильні рослини, тому квіти у більшості з них ароматні, з великою кількістю нектару. Цвітуть і плодоносять навесні, після чого надземна частина відмирає, а цибулини залишаються у ґрунті до наступної весни. Плід – довгаста коробочка із плоскими насінинами. Насіння у них поширюється шляхом розкидування, тому квітки, а згодом і плоди, утворюються на видовжених стеблах. Прямостояче, пружне стебло з дозрілими плодами розгойдується і викидає насіння. Воно оточене крилоподібною тонкою каймою і легко поширюється вітром. У деяких лілійних (зірочки жовті) насіння має ніжні та соковиті утвори для приваблювання мурах, які його й поширюють. У лілійних добре розвинене вегетативне розмноження, яке здійснюється за допомогою дочірніх цибулинок. Отже, найголовнішими особливостями лілійних є наявність видовжених квітконосних стебел, цибулин, вегетативного розмноження, комахозапилення та ін.

Господарське значення. Лілійні є чудовими декоративними рослинами. Для весняного оздоблення квітників чи ділянок використовують тюльпани. У культурі їх налічується понад 8 тисяч сортів. Розмножують їх, зазвичай, цибулинами, а насіннєве розмноження застосовують лише для створення нових сортів. Тюльпани відрізняються від інших лілійних рядом цікавих особливостей. Наприклад, квітки у різних особин можуть мати різний колір. У тюльпана Шренка на відносно невеликій ділянці зустрічаються рослини з білим, жовтим, рожевим, червоним, фіолетовим забарвленням квіток. У тих же тюльпанів зі зміною температури середовища відбу-

вається рух пелюсток. При підвищенні температури квіти широко розкриваються завдяки розширенню клітин на внутрішній стороні пелюсток, при зниженні температури закриваються внаслідок розширення клітин на зовнішній стороні пелюсток. Лілії приваблюють людину красивими квітками та приємним запахом. Найчастіше вирощують лілію білу, лілію тигрову і лілію королівську. Нині відомо понад 2000 сортів і садових форм лілій. Із родини Лілійні до Червоної книги України занесені такі види, як рябчик шаховий, рябчик малий, рябчик руський, лілія лісова, тюльпан гранітний, тюльпан дібровний, тюльпан скіфський, тюльпан Шренка та ін.

Отже, родина Лілійні найбільш відома своїми декоративними рослинами.

Цибулеві – це група однодольних рослин, найхарактернішими ознаками яких є тричленна дрібна квітка, цибулини та суцвіття зонтик. Усі цибулеві – це багаторічні трав’янисті рослини, поширені в обох півкулях, особливо в Середземномор’ї, Передній та Середній Азії. Це невелика родина, яка об’єднує близько 750 видів.

Характерні ознаки. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, з простою оцвітиною, яка складається з 6 вільних або зрослих при основі пелюсток, розташованих у два кола, звичайно у квітці є 6 тичинок та одна маточка (↑O3+3Т6М1). Квітки поодинокі або зібрані в суцвіття зонтик. Плід – трикутна коробочка. Листки прості, трубчасті або лінійні.

Біологічні особливості. Найхарактернішою особливістю цибулевих є різкий запах, обумовлений наявністю у всіх тканинах рослини ефірних олій, які виконують функції фітонцидів. У цибулевих ці речовини мають сильну антибіотичну дію, тобто пригнічують життєдіяльність хвороботворних вірусів, бактерій, грибів, найпростіших тварин, паразитичних червів. За своїми ознаками цибулеві досить близькі до лілійних. Подібними у них є і цибулини, які мають тонкі втягувальні корені. Але у цибулевих спостерігається ще більша їхня різноманітність. Вони можуть бути одиничними (у цибулі городньої), збірними (у часника), великими й маленькими, округлими й видовженими, підземними й надземними тощо. Листки у цибулевих вузькі трубчасті або лінійні, без черешків, з паралельним або дуговим жилкуванням. Квітки зібрані у зонтики, які також можуть бути дуже різноманітними як за кількістю квіток, так і за довжиною квітконіжок. Суцвіття піднімається над поверхнею землі квітковою стрілкою. У суцвітті цибулевих досить часто замість насіння утворюються повітряні цибулинки, які мають тривалий період спокою і проростають лише навесні наступного року. Цибулеві – перехреснозапильні рослини. Запилення здійснюється комахами, тому квітки мають приємний для людини запах та утворюють велику кількість нектару. Більшість цибулевих утворюють багато насіння, яке поширюється вітром. Отже, найголовнішими особливостями цибулевих є наявність фітонцидів, цибулин, комахозапилення та ін.

Господарське значення. Цибулеві зустрічаються в різних екологічних умовах. Серед них є гірські посухостійкі (цибуля гірська). У тінистих лісах Карпат живе вологолюбна цибуля ведмежа. На заплавних луках трапляється цибуля гранчаста, яка є небажаною на сіножатях, бо надає молоку неприємного часникового запаху. Проте більшість цибулевих ростуть у степових і навіпустельних ділянках рівнин і гір. В Україні в природніх умовах росте понад 40 видів цибуль. Найбільш відомим видом є цибуля городня. Інший вид роду Цибуля – це часник, який ботаніки називають цибулею посівною. Цибулина часника складається з окремих невеликих цибулинок – зубків, і вся вона оточена білою оболонкою. Цибулеві використовують у їжу, у медицині, декоративному садівництві, консервному виробництві. Як овочеві культури

вирощують цибулю городню, часник, цибулю порей та ін. Листки і цибулини цибулевих багаті на цукри, вітаміни С, В, різноманітні мінеральні солі. їх використовують як приправу до салатів, вінегретів, перших і других страв, але найкорисніший результат- при вживанні їх у свіжому вигляді. Деякі дикорослі види – цибуля ведмежа і цибуля переможна, які зростають у західних областях України у великих кількостях, також можуть вживатися в їжу і як лікарські рослини. Серед цибулевих є багато гарноквітучих рослин, але їх використання в декоративному садівництві обмежує їхній запах. Із родини Цибулеві до Червоної книги України занесені такі види, як цибуля лінійна, цибуля коса, цибуля пряма, цибуля ведмежа та ін.

Отже, родина Цибулеві найбільш відома своїми овочевими культурами.

Злакові (Тонконогові) – це група однодольних рослин, найхарактернішими ознаками яких є тричленна дрібна квітка та плід зернівка. Це багаторічні, зрідка одно-чи дворічні трави, поширені по всій суші Землі, за винятком територій, вкритих льодом. Є однією із найбільших родин квіткових, яка охоплює близько 11 тисяч видів. Найвідомішими родами є Пшениця, Жито, Ячмінь, Овес, Рис, Ковила, Пирій, Кукурудза, Очерет та ін.

Характерні ознаки. Квітки дрібні, двостатеві або одностатеві, з простою оцвітиною, яка складається з двох квіткових лусок, звичайно у квітці є 3 тичинки та одна маточка ( ). Квітки зібрані в суцвіття складний колос (у пшениці), волоть (у вівса) і початок (у кукурудзи). Плід – зернівка. Листки прості, сидячі, з паралельним жилкуванням.

Біологічні особливості. Злаки мають членисте, з добре розвиненими вузлами, порожнисте у міжвузлях стебло, яке називається соломина. Більшість рослин родини – трав’янисті, однак у бамбуків стебла здерев’янілі. Листки злаків розташовані почергово, утворюючи основою трубчасту піхву. Вона захищає вузли від механічних впливів. При основі листків є виріст – язичок, який перешкоджає проникненню води, бактерій й грибків усередину піхви. Живуть злаки на відкритих освітлених місцях, тому листки їхні вузькі й довгі, щоб зменшити випаровування. Для злакових характерне самозапилення (у пшениці) та перехресне запилення (у кукурудзи). Запилюються вітром, тому квітки у них дрібні та непримітні. Вони мають три довгі тичинки, які звисають і утворюють легкий пилок, і одну маточку з перистоволосою приймочкою для вловлювання пилку. Нектарників немає. Плід – зернівка, більшу частину якої складає ендосперм. Поширюються вітром, тваринами, водою. Пристосуванням зернівок до поширення є наявність у них остюків, волосків, лусочок тощо. Злакові дуже добре розмножуються вегетативно за допомогою кореневищ, повзучих надземних пагонів, завдяки чому вони рідко ростуть поодинці. Отже, найголовнішими особливостями злаків є соломина, вузькі довгі листки, вітрозапилення або самозапилення та добре розвинене вегетативне розмноження.

Господарське значення злаків у житті людини надзвичайно велике й різноманітне. На перше місце варто поставити хлібні та круп’яні культури, серед яких пшениця м’яка, пшениця тверда, рис посівний і кукурудза вважаються основними харчовими рослинами людства. З борошна пшениці м’якої виготовляють смачне печиво, а насіння пшениці твердої йде на виробництво борошна, манних круп і макарон найвищого гатунку. Із зернівок рису посівного виготовляють борошно, крупи тощо. Рисові крупи містять багато крохмалю, легко засвоюються організмом. Для випікання хліба рис непридатний, бо в ньому дуже мало клейковини. З насіння кукурудзи виготовляють муку, крупи, пластівці, отримують крохмал і олію тощо. В Україні для одержання зерна

вирощують і овес, жито, ячмінь, просо та ін. Із зернівок вівса посівного виготовляють вівсяні крупи, пластівці “геркулес”, із жита посівного – дуже корисний житній хліб, із ячменю звичайного – перлові та ячмінні крупи. Зернівки проса посівного, після очищення від плівок, дають пшоно, а в неочищеному вигляді є важливим кормом для птахів. Не менш важливим є також використання злаків як кормових культур. Концентровані корми і зелену масу дають кукурудза, ячмінь, овес. Кращими із кормових трав є тимофіївка лучна, лисохвіст лучний, тонконіг лучний, стоколос безостий, житняк гребінчастий, костриця лучна та ін. Є серед злакових і лікарські рослини (кукурудза, пирій), декоративні культури (різні види ковили), які використовуються в косметиці (із рисового борошна виробляють найвишуканіші види пудри), рослини, із яких виготовляють папір, картон, кошики, капелюхи (рис, жито, очерет, папірус). Із родини Злакові до Червоної книги України занесені такі види, як пирій крейдяний, ковила дивна, ковила дніпровська, ковила закарпатська, ковила Лессінга, тонконіг різнобарвний, пшениця дика однозернянка та ін.

Отже, родина Злакові найбільш відома своїми зерновими, кормовими та технічними культурами.

Скандал з Порошенком. Чи доречно жалітись в ЄС на порушення прав опозиції

В Україні розгорівся політичний скандал через те, що опозиція в особі експрезидента Петра Порошенка поскаржилась в ЄС на владу, яка порушує їхні права на безперешкодний виїзд у відрядження за кордон. Владі це не сподобалось, адже, мовляв, може зашкодити процесу вступу до ЄС – мовляв, не варто скаржитись до Брюсселя на внутрішні проблеми.

Але, як звертають увагу експерти, саме така політика держави щодо опозиції і може зашкодити євроінтеграції. А численні випадки дуже дивних заборон саме Петру Порошенку і так помічають в Євросоюзі. І навіть згадали про це в окремій резолюції Європарламенту.

Ще ввечері 29 лютого у телеграм-каналах почали поширювати лист-скаргу Порошенка єврокомісару з питань розширення від Угорщини щодо заборон на виїзд. А зранку віцепрем’єрка з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина звинуватила Петра Порошенка у спробі зриву євроінтеграції України.

“Вважаю проявом найвищого цинізму звернення до єврокомісара з питань розширення, фактично, із закликом зупинити подальший рух України переговорним процесом через особисті інтереси”, – заявила віцепрем’єрка з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина у коментарі “Європейській правді”.

Експрезидент і лідер опозиційної партії “Європейська солідарність” Порошенко не раз зіштовхувався з труднощами, коли намагався виїхати за кордон у відрядження. На це ж скаржились і низка опозиційних депутатів з інших фракцій, зокрема Роман Костенко з “Голосу”.

Із запровадженням воєнного стану чоловікам віком 18-60 років заборонили виїзд з країни без спеціальних дозволів.

Народні депутати-чоловіки хоч і звільнені від мобілізації, але також мали отримувати дозвіл на відрядження. Депутати-жінки певний час їздили вільно.

Проте після низки скандалів, зокрема і з депутатами зі “Слуги народу”, які їздили на відпочинок за кордон, Володимир Зеленський своїм указом заборонив нардепам відрядження без спеціального дозволу. Це стосується і жінок, і чоловіків.

Якщо депутат хоче поїхати у відрядження, то має представити керівництву парламенту документи – куди і навіщо. Після цього отримати спеціальний дозвіл, який пред’явити на кордоні.

У Порошенка з цим часто виникали проблеми, іноді прямо на кордоні. В грудні йому і зовсім заборонили в’їзд через “таємничий лист” від СБУ, де нібито йшлося про те, що він може стати “інструментом в руках російських спецслужб за кордоном”. Його зупинили просто на кордоні, хоча він мав усі дозволи на руках. А в лютому 2024 року його не пустили на Мюнхенську безпекову конференцію.

Європейський комісар із питань розширення Олівер Варгеї 29 лютого опублікував лист від лідера “ЄС”, в якому Порошенко попросив його вплинути на уряд України і припинити “дискримінаційну практику” невипуску за кордон.

У листі було прохання до Варгеї звернутись до уряду України і, у разі відсутності відповіді, – порушити це питання в контексті прийдешнього звіту Єврокомісії про прогрес України щодо руху в ЄС і розробки переговорної рамки про вступ.

Показово, що у четвер 29 лютого Європарламент ухвалив резолюцію про необхідність і далі підтримувати Україну з боку ЄС після двох років війни з Росією, де також йшлося про досягнення України на шляху підготовки до членства в ЄС.

Але там був і пункт про те, що у Європарламенті стурбовані обмеженнями поїздок за кордон для українських депутатів, зокрема опозиціонерів.

Європарламент переконаний, що під час війни “не можна нехтувати будь-яким політичним ресурсом, який може представляти справу України на будь-якому міжнародному форумі”.

Від QR-коду до “таємничих листів” з СБУ

Порошенко, який як експрезидент має багато зв’язків у міжнародній спільноті, не раз мав проблеми з виїздом за кордон під час воєнного стану.

У травні 2022 року його випустили тільки з третього разу: спочатку в нього нібито не спрацював QR-код на підписаному спікером Ради розпорядженні про відрядження, потім, сказали прикордонники, він “надав не всі документи”.

Але найгучніший скандал, який став міжнародним, стався у грудні 2023 року, коли Порошенка не пустили у відрядження до Польщі та США, тому що влада в останній момент скасувала дозвіл на виїзд через “таємничий лист” від спецслужб.

Пізніше у СБУ пояснили, що в такий спосіб вони зірвали російську ІПСО, і що Порошенко нібито “мав стати інструментом в руках російських спецслужб”, тому що планував зустрітися в тому числі з угорським прем’єром Віктором Орбаном, який висловлює антиукраїнську позицію і є “другом Путіна”.

Автор фото, Телеграм-канал Петра Порошенка

Проблеми з виїздом за кордон у Порошенка постійно

На скандал здивовано відреагували в Угорщині, зазначивши, що не хочуть “відігравати жодної ролі у внутрішньополітичній боротьбі президента Зеленського”, і що саме “такі політичні чистки є ще одним свідченням того, що Україна ще не готова до членства в ЄС”.

Але не пройшло і двох місяців, як ситуація повторилася. У лютому 2024-го Порошенку не дали виїхати на Мюнхенську безпекову конференцію, тому що там на нього нібито чатувала небезпека.

“Причиною нібито стало звернення керівника ГУР Кирила Буданова щодо “ймовірної небезпеки” для Петра Порошенка під час перебування у Європі”, – йшлося у повідомленні фракції “ЄС”.

Тому Порошенко, як підтверджують його однопартійці, поскаржився на ситуацію єврокомісару.

“Дуже показово, що ні автор, ні ніхто з його команди не хизується ним у соцмережах. Думаю, вони не очікували, що єврокомісар опублікує скріни. Тобто, припускаю, сподівалися приховати свою безпосередню роль у майбутніх негативних рішеннях по Україні. Це обурливо”, – думає віцепрем’єрка Стефанішина.

Вона каже, що так, “є певна дискусія” щодо ситуації з відрядженнями представників різних гілок влади у воєнний стан, і “це не питання однієї-єдиної конкретної особи, хоча президент Порошенко і намагається представити це саме так”.

Стефанішина наголосила, що вона – представниця уряду і не може оцінювати процедури у Раді, але відзначила, що “цей лист показує найгірше у нашій політиці”.

“Брюссель і Париж і так все бачать”

У Порошенка справді нічого не повідомляли про скаргу єврокомісару, але не заперечують, що вона була. У опозиції кажуть, що обвинувачуючи опозицію, влада не розуміє, що сама створила цю проблему.

“Влада обурена, що питання невипуску опозиції у відрядження отримало найвищу увагу в ЄС. Кажуть, ніби це опозиція “зриває євроінтеграцію”. Якраз навпаки. Євроінтеграції загрожують авторитарні дії влади. Неможливо одночасно іти в Європу і будувати в Україні диктатуру”, – каже Ростислав Павленко, однопартієць Порошенка.

“Підхід “патаму чта можем” – російський, а не європейський. Його вже не терпітимуть. Сподіватися, що партнери не бачать, і будуть далі потурати – марно. Треба звикати: на шляху до Європи диктаторські замашки не терпітимуть”, – вважає депутат.

“Замість припинити будувати авторитарну державу, політичну цензуру і цькування опозиції, влада шукає винних, хто ж це наскаржився європейцям на повернення практик Януковича в українську політику. Брюссель, Вашингтон, Париж і Берлін і самі все це бачать”, – пише Ірина Геращенко, інша соратниця експрезидента.

Автор фото, Facebook Ольга Стефанішина

На думку Гаращенко, замість звинувачувати “партнерів у тому, що вони говорять владі правду про неєвропейськість її дій”, влада має припинити тиск на опозицію, бізнес, журналістів “і всіх неугодних”, а також повернути трансляцію засідань Верховної Ради і закрити телемарафон.

Сергій Сидоренко, головний редактор “Європейської правди”, якій Стефанішина розповіла свою оцінку дій Порошенка, вважає, що така “завзята та гротескна” боротьба влади з Порошенком “шалено і просто зараз” шкодить Україні, а “стратегічно” – і самій владі.

На його думку, такі новини ніяк не впливають на рейтинги Порошенка, а ще нагадують політичне минуле України, коли Віктор Янукович так само затято боровся зі своєю опоненткою Юлією Тимошенко. Що тільки посприяло її популярності, а самому Януковичу успіхів не принесло.

Експерт Володимир Горбач нагадує, що заборона стосується усіх депутатів і багато представників опозиції нарікають на порушення їхніх прав. Він закликає не боротись з конкретними політиками, усунути причини порушення їхніх прав.

“Кому як не їй, віцепрем’єрці з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, знати, що існуюча в Україні практика переслідування опозиції і усіх неугодних владі осіб аж ніяк не сумісна з членством у ЄС”, – вважає Горбач.

На його думку, звинувачувати людей у тому, що вони звертаються в ЄС за захистом демократії, це усе одно, що звинувачувати осіб, які шукають справедливості у Європейському суді з прав людини.