§ 11. Цитоплазма та її основні складові

Цитоплазма — основна за об’ємом частина тваринної чи рослинної клітини, яка розташована між клітинною мембраною та оболонкою ядра і є безбарвною напіврідкою речовиною, що містить чимало різноманітних органел — структур клітини певного функціонального призначення (іл. 11.1). Насправді цитоплазма є складною системою відсіків, каналів, лабіринтів, утворених плазматичною мембраною, що занурені в щільну напіврідку речовину — матрикс цитоплазми. Цитоплазма клітини перебуває в постійному русі.

Іл. 11.1. Схема будова тваринної клітини: 1 — гладенька ендоплазматична сітка; 2 — цитоплазма; 3 — лізосома; 4 — ядро; 5 — ядерце; 6 — центріолі; 7 — гранулярна ендоплазматична сітка; 8 — мітохондрія; 9 — зовнішня клітинна мембрана; 10 — комплекс Гольджі; 11 —рибосоми

Сучасні дані, отримані за допомогою електронного мікроскопа, довели, що цитоплазма має чітку структуру, основою якої є система зв’язаних одна з одною плазматичних мембран, які утворюють різноманітні відсіки. Що зумовлює таку будову цитоплазми еукаріотів?

У живій клітині щосекунди відбуваються тисячі хімічних реакцій. Причому часто перетворення тих самих речовин мають протилежний характер (зокрема — у клітинах рослин при фотосинтезі утворюється глюкоза, яка під час дихання розкладається). Це потребує розмежування біохімічних процесів у просторі.

Саме тому цитоплазма еукаріотної клітини — це не безформна протоплазма, а структурно впорядкована система. Необхідність чіткого поділу цитоплазми клітини на функціональні відсіки зумовлена ще й багатоступеневістю реакцій обміну речовин, що вимагає їх певної послідовності.

Продукт, отриманий у результаті першої ферментативної реакції, миттєво взаємодіє з іншим ферментом — вступає в наступну реакцію. Тому ферменти, що каталізують реакції того самого метаболічного циклу, зібрані у клітині в одному місці, а не розкидані по всій цитоплазмі. Для цього мембрани розділяють цитоплазму клітини на функціональні відсіки, у яких і міститься набір ферментів. Принцип поділу цитоплазми клітини на функціональні відсіки є обов’язковим для кожної клітини еукаріотів.

Організація цитоплазми прокаріотної клітини. На відміну від клітин грибів, рослин і тварин у бактеріальних клітин цитоплазма не поділяється на функціональні відсіки.

Це означає, що в прокаріотних клітинах відсутні такі органели, як ендоплазматична сітка, апарат Гольджі та його похідні, немає вакуоль. У результаті більшість біохімічних реакцій, що протікають у бактерії, відбуваються на внутрішній поверхні клітинної мембрани, а не в товщі цитоплазми. Це робить обмін речовин неефективним, порівняно з клітинами еукаріотних організмів, адже для цього останні використовують весь об’єм клітини.

Органели — складові цитоплазми.

Ендоплазматична сітка. Усі клітини рослин, грибів та тварин неодмінно містять складну систему переплетених мембран, які сполучаються між собою. Ці мембрани поділяють цитоплазму на функціональні відсіки, а також формують у цитоплазмі порожнини. Усе це разом називають ендоплазматичною сіткою (ЕС) (іл. 11.1, 11.2). Вона має різноманітну конфігурацію і може утворювати мішечки, трубочки та пухирці. Основна її функція — синтез і транспортування речовини в клітині, тому форма й розмір ЕС значною мірою визначаються функціональним станом клітини.

ЕС складається з одного шару клітинної мембрани, яка має таку ж будову, що й зовнішня клітинна мембрана. Вона є одночасно безпосереднім продовженням зовнішньої мембрани та ядерної оболонки. Таким чином, по каналах ЕС речовини, що синтезовані в ядрі, надходять до цитоплазми, а високомолекулярні сполуки цитоплазми можуть виводитись за межі клітини, наприклад, формуючи клітинну оболонку рослин чи глікокалікс тварин.

Іл. 11.2. Гладенька (а) та шорстка (б) ендоплазматична сітка; 1 — ядро; 2 — ядерна оболонка; 3 — рибосоми

Відповідно до того, чи має ЕС на зовнішній поверхні особливі органоїди рибосоми (від рибонуклеїнова кислота і грец. сома — тіло), її поділяють на два типи: гладеньку та шорстку, на якій помітно багато точок (це і є рибосоми) (іл. 11.2).

Рибосоми — це органели, що побудовані лише з рРНК і білків. Вони є обов’язковими для будь-яких клітин, у тому числі й прокаріотних. Найбільше рибосом, кількість яких може коливатися від 1 тис., у тих клітинах, де найбільш активно протікають життєві процеси. їх біологічна функція полягає в синтезі білків. Рибосоми можна роздивитись лише в електронний мікроскоп. Кожна рибосома складається з двох різних за розміром частин (іл. 7.4). Окремі рибосоми можуть з’єднуватись у групи — полі соми (від грец. полі — багато і сома).

Шорстка ЕС розвинена у клітинах, у яких синтезується багато білка, тому було зроблено висновок, що вона безпосередньо пов’язана з процесом синтезу й транспортування білка. Гладенька ЕС побудована з трубочок і пухирців меншого діаметра, ніж шорстка, її функції у клітині різноманітніші. Зокрема, вона бере участь у синтезі ліпідів, які використовуються для утворення клітинної мембрани та їх транспортування. Крім того, гладенька ЕС здатна виконувати функцію насоса, наприклад, перекачувати з однієї частини клітин поперечносмугастих м’язів до іншої йони Са 2+ .

Отже, ЕС — дуже важлива органела, що міститься в кожній еукаріотній клітині; її функціональне призначення полягає в синтезі й транспортуванні речовин всередину клітини та за її межі. Це динамічна система мембран, котрі легко руйнуються й швидко відновлюються. Видозмінюючись, ЕС пристосовує клітину до виконання різноманітних функцій.

Комплекс Гольджі (КГ). Свою назву органела отримала на честь італійського вченого Камілло Еольджі (1843-1926), який її відкрив.

Комплекс Гольджі можна побачити у світловий мікроскоп. Це система елементарних мембран і невід’ємний компонент усіх еукаріотних клітин.

Установлено, що КЕ та ЕС пов’язані між собою. В електронний мікроскоп видно, що КЕ має вигляд купки розташованих паралельно одна до одної порожнин — цистерн, яких може бути від п’яти до десяти (іл. 11.3). Вони розміщуються на однаковій відстані одна від одної, найчастіше мають зігнуту форму й обмежені спільною оболонкою. У цистернах накопичуються білки та інші речовини, синтезовані у клітині. Крім того, КЕ є своєрідним «перевальним пунктом» для речовин, що надходять до клітини і, навпаки, виходять з неї.

Основні функції КЕ полягають у накопиченні білків і полісахаридів, їх укладанні й транспортуванні всередину клітини та за її межі, яке здійснюється завдяки постійному руху цитоплазми.

Іл. 11.3. Схема будови комплексу Гольджі

Лізосоми (від грец. лізис — розпад і сома — тіло) — це невеликі округлі тільця, розташовані у цитоплазмі клітини (іл. 11.1). Їх можна побачити лише в електронний мікроскоп. За походженням лізосоми — це ті самі пухирці, що відщепилися від комплексу Гольджі або ендоплазматичної сітки і є порожнинами, заповненими травними ферментами та обмеженими одним шаром клітинної мембрани. Лізосоми містять речовини, здатні розщепити й перетравити будь-які білки. Завдяки цим ферментам, зібраним в один органоїд, відбувається клітинне травлення, за якого клітина розкладає складні для засвоєння речовини. Для перетравлення піноцитозної або фагоцитозної частинки лізосома обволікає її, утворюючи вторинну лізосому. Крім того, за допомогою лізосом клітина захищається від вірусів та бактерій.

Мікротільця — це округлі органели, що походять від ендоплазматичної сітки. Це не що інше як різноманітні ферменти, що перебувають у сухому кристалічному стані й оточені одним шаром клітинної мембрани. Живуть ці органели недовго — не більше шести діб. Основна функція мікротілець полягає в чіткому просторовому розмежуванні реакцій, що відбуваються в клітині.

Особливе значення мають ферменти мікротілець, що руйнують молекули гідроген пероксиду (Н₂O₂) — речовини, яка у високій концентрації є отрутою для будь-якої клітини. Невипадково ці органоїди ще називають пероксисомами.

Вакуолі — органели, найбільш характерні для зрілих рослинних клітин. Це округлі порожнини цитоплазми, обмежені одним шаром клітинної мембрани, що заповнені спеціальним розчином. Їх оточує один шар клітинної мембрани. Вакуолі добре видно у світловий мікроскоп (іл. 11.4).

У деяких рослинних клітинах вакуоля займає 90 % об’єму цитоплазми.

Основне призначення вакуоль — підтримувати тургор і забезпечувати середовище для накопичення розчинних у воді речовин. До того ж вакуолі можуть бути місцем, де накопичуються кінцеві продукти хімічних реакцій.

В одноклітинних тварин типу Найпростіші є специфічні вакуолі — скоротлива й травна.

Клітинні включення. Це особливі компоненти клітини. Вони не є органелами та не належать до числа сталих структур цитоплазми клітини.

Іл. 11.4. Мікрофотографія рослинної клітини: 1 — клітинна стінка; 2 — вакуоля; 3 — ядро; 4 — міжклітинний простір; 5 — хлоропласт

Відповідно до функціонального стану клітини включення то зникають, то з’являються знову. Їх легко побачити у світловий мікроскоп. Зовні включення мають вигляд цупких зерняток, крапельок або кристаликів. Включення утворюються з речовин, отриманих у результаті біологічного синтезу. Ці речовини — крапельки жиру, зерна крохмалю і глікогену, кристалики білка — відкладаються у цитоплазмі про запас. Найбільше включень запасних речовин у клітинах людини зосереджено у печінці та підшкірній жировій клітковині, а в яйцеклітинах тварин відкладаються переважно білки. У рослинних клітинах також чимало включень, наприклад, у клітинах бульб картоплі накопичується значна кількість крохмалю (іл. 11.5).

Іл. 11.5. Клітинні включення: а — складне крохмальне зерно (К) у клітині нектарника квітки огірка; б — кристали оксалату кальцію (ОК) у клітинах листка елодеї; в — ліпідні краплі (ЛК) у трахеїді ялини

У кожній клітині рослин, тварин, грибів у цитоплазмі існує єдина мембранна система клітини, з якої формується ціла низка органел: ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, включення та вакуолі.

Мембранні органели пов’язані між собою структурно й функціонально та мають спільне походження.

Основні функції мембранної системи клітини: 1) розмежування цитоплазми на функціональні відсіки, у яких відбуваються різні хімічні перетворення; 2) транспортування речовин з однієї частини клітини до іншої, яке здійснюється завдяки безперервному руху мембран. До складу цитоплазми також входять особливі органели, тіло яких не побудоване з плазматичної мембрани. Це рибосоми — особливі органоїди, що складаються з білків і рРНК; їх функція — синтез білків. Також до складу цитоплазми входять різноманітні включення: крапельки жирів, скупчення білків та зернятка полісахаридів, що є резервами клітини.

1. Що є структурною основою органел цитоплазми? 2. Чим відрізняються будова й функції гладенької та шорсткої ендоплазматичних сіток? 3. Як сполучаються між собою комплекс Гольджі та ендоплазматична сітка? 4. Чому клітинам потрібні травні ферменти? 5. За якого стану клітини збільшується кількість включень?

• У який спосіб клітина запобігає самоперетравленню?

Тема 2. СТРУКТУРА КЛІТИНИ

Терміни й поняття: цитоплазма, органели, ендоплазматична сітка, рибосома, комплекс Гольджі, лізосома, мікротільця, вакуолі, включення.

Цитоплазма — основна за об’ємом частина тваринної чи рослинної клітини, яка розташована між клітинною мембраною та оболонкою ядра і є безбарвною напіврідкою речовиною, що містить чимало різноманітних органел — структур клітини певного функціонального призначення (іл. 11.1). Насправді цитоплазма є складною системою відсіків, каналів, лабіринтів, утворених плазматичною мембраною, що занурені в щільну напіврідку речовину — матрикс цитоплазми.

Іл. 11.1. Схема будова тваринної клітини: 1 — гладенька ендоплазматична сітка;

2 — цитоплазма; 3 — лізосома; 4 — ядро; 5 — ядерце; 6 — центріолі; 7 — гранулярна ендоплазматична сітка; 8 — мітохондрія; 9 — зовнішня клітинна мембрана; 10 – комплекс Гольджі; 11 — рибосоми

Цитоплазма клітини перебуває в постійному русі.

Сучасні дані, отримані за допомогою електронного мікроскопа, довели, що цитоплазма має чітку структуру, основою якої є система зв’язаних одна з одною плазматичних мембран, які утворюють різноманітні відсіки. Що зумовлює таку будову цитоплазми еукаріотів?

У живій клітині щосекунди відбуваються тисячі хімічних реакцій. Причому часто перетворення тих самих речовин мають протилежний характер (зокрема — у клітинах рослин при фотосинтезі утворюється глюкоза, яка під час дихання розкладається). Це потребує розмежування біохімічних процесів у просторі.

Саме тому цитоплазма еукаріотної клітини — це не безформна протоплазма, а структурно впорядкована система. Необхідність чіткого поділу цитоплазми клітини на функціональні відсіки зумовлена ще й багатоступеневістю реакцій обміну речовин, що вимагає їх певної послідовності.

Продукт, отриманий у результаті першої ферментативної реакції, миттєво взаємодіє з іншим ферментом — вступає в наступну реакцію. Тому ферменти, що каталізують реакції того самого метаболічного циклу, зібрані у клітині в одному місці, а не розкидані по всій цитоплазмі. Для цього мембрани розділяють цитоплазму клітини на функціональні відсіки, у яких і міститься набір ферментів. Принцип поділу цитоплазми клітини на функціональні відсіки є обов’язковим для кожної клітини еукаріотів.

Організація цитоплазми прокаріотної клітини. На відміну від клітин грибів, рослин і тварин у бактеріальних клітин цитоплазма не поділяється на функціональні відсіки.

Це означає, що в прокаріотних клітинах відсутні такі органели, як ендоплазматична сітка, апарат Гольджі та його похідні, немає вакуоль. У результаті більшість біохімічних реакцій, що протікають у бактерії, відбуваються на внутрішній поверхні клітинної мембрани, а не в товщі цитоплазми. Це робить обмін речовин неефективним, порівняно з клітинами еукаріотних організмів, адже для цього останні використовують весь об’єм клітини.

Органели — складові цитоплазми.

Ендоплазматична сітка. Усі клітини рослин, грибів та тварин неодмінно містять складну систему переплетених мембран, які сполучаються між собою. Ці мембрани поділяють цитоплазму на функціональні відсіки, а також формують у цитоплазмі порожнини. Усе це разом називають ендоплазматичною сіткою (ЕС) (іл. 11.1, 11.2). Вона має різноманітну конфігурацію і може утворювати мішечки, трубочки та пухирці. Основна її функція — синтез і транспортування речовини в клітині, тому форма й розмір ЕС значною мірою визначаються функціональним станом клітини.

ЕС складається з одного шару клітинної мембрани, яка має таку ж будову, що й зовнішня клітинна мембрана. Вона є одночасно безпосереднім продовженням зовнішньої мембрани та ядерної оболонки. Таким чином, по каналах ЕС речовини, що синтезовані в ядрі, надходять до цитоплазми, а високомолекулярні сполуки цитоплазми можуть виводитись за межі клітини, наприклад, формуючи клітинну оболонку рослин чи глікокалікс тварин.

Іл. 11.2. Гладенька (а) та шорстка (б) ендоплазматична сітка; 1 —ядро; 2 — ядерна оболонка; 3 —рибосоми

Відповідно до того, чи має ЕС на зовнішній поверхні особливі органоїди рибосоми (від рибонуклеїнова кислота і грец. сома — тіло), її поділяють на два типи: гладеньку та шорстку, на якій помітно багато точок (це і є рибосоми) (іл. 11.2).

Рибосоми — це органели, що побудовані лише з рРНК і білків. Вони є обов’язковими для будь-яких клітин, у тому числі й прокаріотних. Найбільше рибосом, кількість яких може коливатися від 1 тис., у тих клітинах, де найбільш активно протікають життєві процеси. Їх біологічна функція полягає в синтезі білків. Рибосоми можна роздивитись лише в електронний мікроскоп. Кожна рибосома складається з двох різних за розміром частин (іл. 7.4). Окремі рибосоми можуть з’єднуватись у групи — полісоми (від грец. полі — багато і сома).

Шорстка ЕС розвинена у клітинах, у яких синтезується багато білка, тому було зроблено висновок, що вона безпосередньо пов’язана з процесом синтезу й транспортування білка. Гладенька ЕС побудована з трубочок і пухирців меншого діаметра, ніж шорстка, її функції у клітині різноманітніші. Зокрема, вона бере участь у синтезі ліпідів, які використовуються для утворення клітинної мембрани та їх транспортування. Крім того, гладенька ЕС здатна виконувати функцію насоса, наприклад, перекачувати з однієї частини клітин поперечносмугастих м’язів до іншої йони Са 2+ .

Отже, ЕС — дуже важлива органела, що міститься в кожній еукаріотній клітині; її функціональне призначення полягає в синтезі й транспортуванні речовин всередину клітини та за її межі. Це динамічна система мембран, котрі легко руйнуються й швидко відновлюються. Видозмінюючись, ЕС пристосовує клітину до виконання різноманітних функцій.

Комплекс Гольджі (КГ). Свою назву органела отримала на честь італійського вченого Камілло Еольджі (1843-1926), який її відкрив.

Комплекс Еольджі можна побачити у світловий мікроскоп. Це система елементарних мембран і невід’ємний компонент усіх еукаріотних клітин.

Установлено, що КЕ та ЕС пов’язані між собою. В електронний мікроскоп видно, що КЕ має вигляд купки розташованих паралельно одна до одної порожнин — цистерн, яких може бути від п’яти до десяти (іл. 11.3). Вони розміщуються на однаковій відстані одна від одної, найчастіше мають зігнуту форму й обмежені спільною оболонкою. У цистернах накопичуються білки та інші речовини, синтезовані у клітині. Крім того, КЕ є своєрідним «перевальним пунктом» для речовин, що надходять до клітини і, навпаки, виходять з неї.

Основні функції КЕ полягають у накопиченні білків і полісахаридів, їх укладанні й транспортуванні всередину клітини та за її межі, яке здійснюється завдяки постійному руху цитоплазми.

Іл. 11.3. Схема будови комплексу Гольджі

Лізосоми (від грец. лізис — розпад і сома — тіло) — це невеликі округлі тільця, розташовані у цитоплазмі клітини (іл. 11.1). Їх можна побачити лише в електронний мікроскоп. За походженням лізосоми — це ті самі пухирці, що відщепилися від комплексу Гольджі або ендоплазматичної сітки і є порожнинами, заповненими травними ферментами та обмеженими одним шаром клітинної мембрани. Лізосоми містять речовини, здатні розщепити й перетравити будь-які білки. Завдяки цим ферментам, зібраним в один органоїд, відбувається клітинне травлення, за якого клітина розкладає складні для засвоєння речовини. Для перетравлення піноцитозної або фагоцитозної частинки лізосома обволікає її, утворюючи вторинну лізосому. Крім того, за допомогою лізосом клітина захищається від вірусів та бактерій.

Мікротільця — це округлі органели, що походять від ендоплазматичної сітки. Це не що інше як різноманітні ферменти, що перебувають у сухому кристалічному стані й оточені одним шаром клітинної мембрани. Живуть ці органели недовго — не більше шести діб. Основна функція мікротілець полягає в чіткому просторовому розмежуванні реакцій, що відбуваються в клітині.

Особливе значення мають ферменти мікротілець, що руйнують молекули гідроген пероксиду (Н₂О₂) — речовини, яка у високій концентрації є отрутою для будь-якої клітини. Невипадково ці органоїди ще називають пероксисомами.

Вакуолі — органели, найбільш характерні для зрілих рослинних клітин. Це округлі порожнини цитоплазми, обмежені одним шаром клітинної мембрани, що заповнені спеціальним розчином. Їх оточує один шар клітинної мембрани. Вакуолі добре видно у світловий мікроскоп (іл. 11.4).

У деяких рослинних клітинах вакуоля займає 90 % об’єму цитоплазми.

Основне призначення вакуоль — підтримувати тургор і забезпечувати середовище для накопичення розчинних у воді речовин. До того ж вакуолі можуть бути місцем, де накопичуються кінцеві продукти хімічних реакцій.

В одноклітинних тварин типу Найпростіші є специфічні вакуолі — скоротлива й травна.

Клітинні включення. Це особливі компоненти клітини. Вони не є органелами та не належать до числа сталих структур цитоплазми клітини.

Відповідно до функціонального стану клітини включення то зникають, то з’являються знову. їх легко побачити у світловий мікроскоп. Зовні включення мають вигляд цупких зерняток, крапельок або кристаликів. Включення утворюються з речовин, отриманих у результаті біологічного синтезу. Ці речовини — крапельки жиру, зерна крохмалю і глікогену, кристалики білка — відкладаються у цитоплазмі про запас. Найбільше включень запасних речовин у клітинах людини зосереджено у печінці та підшкірній жировій клітковині, а в яйцеклітинах тварин відкладаються переважно білки. У рослинних клітинах також чимало включень, наприклад, у клітинах бульб картоплі накопичується значна кількість крохмалю (іл. 11.5).

Іл. 11.4. Мікрофотографія рослинної клітини: 1 — клітинна стінка; 2 — вакуоля; 3 — ядро; 4 — міжклітинний простір; 5 — хлоропласт

Іл. 11.5. Клітинні включення: а — складне крохмальне зерно (К) у клітині нектарника квітки огірка; б — кристали оксалату кальцію (ОК) у клітинах листка елодеї; в — ліпідні краплі (ЛК) у трахеїді ялини

У кожній клітині рослин, тварин, грибів у цитоплазмі існує єдина мембранна система клітини, з якої формується ціла низка органел: ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, включення та вакуолі.

Мембранні органели пов’язані між собою структурно й функціонально та мають спільне походження.

Основні функції мембранної системи клітини: 1) розмежування цитоплазми на функціональні відсіки, у яких відбуваються різні хімічні перетворення; 2) транспортування речовин з однієї частини клітини до іншої, яке здійснюється завдяки безперервному руху мембран. До складу цитоплазми також входять особливі органели, тіло яких не побудоване з плазматичної мембрани. Це рибосоми — особливі органоїди, що складаються з білків і рРНК; їх функція — синтез білків. Також до складу цитоплазми входять різноманітні включення: крапельки жирів, скупчення білків та зернятка полісахаридів, що є резервами клітини.

1. Що є структурною основою органел цитоплазми? 2. Чим відрізняються будова й функції гладенької та шорсткої ендоплазматичних сіток? 3. Як сполучаються між собою комплекс Гольджі та ендоплазматична сітка? 4. Чому клітинам потрібні травні ферменти? 5. За якого стану клітини збільшується кількість включень?

· У який спосіб клітина запобігає самоперетравленню?

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Роль цитоплазми в клітині

Цитоплазма складається з усього вмісту, що знаходиться поза ядром і міститься в клітинній мембрані клітини . Він прозорого кольору та має гелеподібний вигляд. Цитоплазма складається в основному з води, але також містить ферменти, солі, органели та різні органічні молекули.

Функції цитоплазми

• Цитоплазма функціонує для підтримки та призупинення органел і клітинних молекул.
• Багато клітинних процесів також відбуваються в цитоплазмі, наприклад синтез білка , перша стадія клітинного дихання (відома як гліколіз ), мітоз і мейоз .
• Цитоплазма допомагає переміщувати такі речовини, як гормони, навколо клітини, а також розчиняє клітинні відходи.

підрозділи

Цитоплазму можна розділити на дві основні частини: ендоплазму ( endo -,- plasm ) і ектоплазму ( ecto -,-plasm). Ендоплазма – це центральна ділянка цитоплазми, яка містить органели. Ектоплазма – це більш гелеподібна периферична частина цитоплазми клітини.

компоненти

Прокаріотичні клітини , такі як бактерії та археї , не мають пов’язаного з мембраною ядра. У цих клітинах цитоплазма складається з усього вмісту клітини всередині плазматичної мембрани. В еукаріотичних клітинах, таких як клітини рослин і тварин , цитоплазма складається з трьох основних компонентів. Вони являють собою цитозоль, органели та різні частинки та гранули, які називаються цитоплазматичними включеннями.

• Цитозоль: Цитозоль – це напіврідкий компонент або рідке середовище цитоплазми клітини. Він розташований поза ядром і всередині клітинної мембрани.
• Органели:Органели – це крихітні клітинні структури, які виконують певні функції в клітині. Прикладами органел є мітохондрії , рибосоми , ядро, лізосоми , хлоропласти , ендоплазматичний ретикулум і апарат Гольджі . У цитоплазмі також розташований цитоскелет , мережа волокон, які допомагають клітині підтримувати її форму та забезпечують підтримку органел.
• Цитоплазматичні включення: Цитоплазматичні включення – це частинки, які тимчасово зависли в цитоплазмі. Включення складаються з макромолекул і гранул. У цитоплазмі присутні три типи включень: секреторні включення, поживні включення та пігментні гранули. Прикладами секреторних включень є білки , ферменти та кислоти. Прикладами поживних включень є глікоген (молекула зберігання глюкози) і ліпіди . Меланін, що міститься в клітинах шкіри , є прикладом включення пігментних гранул.

Цитоплазматичний потік

Цитоплазматичний потік, або циклоз , — це процес, за допомогою якого речовини циркулюють усередині клітини. Цитоплазматичний потік відбувається в ряді типів клітин, включаючи рослинні клітини , амеби , найпростіші та гриби . Цитоплазматичний рух може залежати від кількох факторів, включаючи присутність певних хімічних речовин, гормонів або зміни світла чи температури.

Рослини використовують циклоз, щоб транспортувати хлоропласти до місць, які отримують найбільше сонячного світла. Хлоропласти – це органели рослин, що відповідають за фотосинтез , і для цього процесу потрібне світло. У протистів , таких як амеби та слизовики , цитоплазматичний потік використовується для пересування. Утворюються тимчасові розширення цитоплазми, відомі як псевдоподії , які є цінними для руху та захоплення їжі. Цитоплазматичний потік також необхідний для поділу клітин, оскільки цитоплазма повинна розподілятися між дочірніми клітинами, що утворюються в мітозі та мейозі.

Клітинна мембрана

Клітинна мембрана або плазматична мембрана – це структура, яка утримує цитоплазму від витікання з клітини. Ця мембрана складається з фосфоліпідів , які утворюють ліпідний подвійний шар, що відокремлює вміст клітини від позаклітинної рідини. Ліпідний подвійний шар є напівпроникним, тобто лише певні молекули здатні дифундувати через мембрану, щоб увійти або вийти з клітини. Позаклітинна рідина, білки , ліпіди та інші молекули можуть бути додані до цитоплазми клітини шляхом ендоцитозу. У цьому процесі молекули та позаклітинна рідина засвоюються, коли мембрана повертається всередину, утворюючи везикулу. Везикула містить рідину, молекули та відростає від клітинної мембрани, утворюючи ендосому. Ендосома рухається всередині клітини, щоб доставити її вміст до відповідних місць призначення. Речовини видаляються з цитоплазми шляхом екзоцитозу . У цьому процесі везикули, що брунькуються з тілець Гольджі, зливаються з клітинною мембраною, викидаючи їх вміст із клітини. Клітинна мембрана також забезпечує структурну підтримку клітини, слугуючи стабільною платформою для прикріплення цитоскелету та клітинної стінки (у рослин).

Джерела

• « Цитоплазматичні включення ». Безкоштовний словник , Farlex,
• « Ектоплазма ». Безкоштовний словник , Farlex,
• « Ендоплазма ». Безкоштовний словник , Farlex,.
• Гольдштейн, Раймонд Е. і Ян-Віллем ван де Меент. « Фізична перспектива цитоплазматичного потоку ». Інтерфейс Focus 5.4 (2015): 20150030.