Мускомед розчин для ін’єкцій (Muskomed Solution For Injections) Лікарські препарати

фармакодинаміка . Тіоколхікозид — це напівсинтетичний сульфідний похідний колхікозиду, який чинить міорелаксивну дію.
У дослідженнях in vitro тіоколхікозид зв’язується тільки з ГАМК- та стрихнінчутливими гліциновими рецепторами. Тіоколхікозид виявляє селективну афінність до ГАМК-рецепторів, спричиняє ефективний міорелаксивний ефект за допомогою регуляторних комплексних механізмів на різних рівнях нервової системи, проте його гліцинергічний механізм дії не може бути виключений.
Характеристики взаємодії тіоколхікозиду з ГАМК-рецепторами такі ж, як і для його глюкуронідного похідного, що є основним метаболітом (див. нижче).
У дослідженнях in vivo міорелаксивні властивості тіоколхікозиду та його основного метаболіту продемонстровані на різних експериментальних моделях.
Також ЕЕГ-дослідження показали, що тіоколхікозид та його головний метаболіт не спричиняють седативного ефекту.
Фармакокінетика
Абсорбція . Після в/м введення C_max у плазмі крові тіоколхікозиду відмічається через 30 хв, показники 113 нг/мл досягаються після введення дози 4 мг, а 175 нг/мл — після введення дози 8 мг. Відповідні показники AUC дорівнюють 283 та 417 нг∙г/мл.
Фармакологічно активний метаболіт SL18.0740 виявляють також при більш низьких концентраціях, при C_max 11,7 нг/мл, яка досягається через 5 год після введення дози, а AUC — 83 нг∙г/мл.
Дані щодо неактивного метаболіту SL59.0955 відсутні.
Розподіл . Уявний об’єм розподілу тіоколхікозиду становить близько 42,7 л після в/м введення 8 мг. Дані щодо обох метаболітів відсутні.
Виведення . Т_½ тіоколхікозиду становить 1,5 год, а плазмовий кліренс — 19,2 л/г.

Показання Мускомед розчин для ін’єкцій

додаткова терапія болісних м’язових контрактур у випадках гострої патології хребта у дорослих та підлітків віком від 16 років.

Застосування Мускомед розчин для ін’єкцій

препарат призначений для в/м введення.
Рекомендована максимальна добова доза становить 4 мг кожні 12 год (8 мг/добу).
Лікування не повинно перевищувати 5 днів поспіль.
Слід уникати перевищення рекомендованої дози або тривалості застосування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти . Лікарський засіб протипоказаний для застосування у дітей віком до 16 років.

Протипоказання

— підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
— в’ялий параліч, м’язова гіпотонія;
— вагітність;
— період годування грудьми;
— застосування жінкам репродуктивного віку, які не використовують належні засоби контрацепції.

Побічна дія

нижченаведені побічні реакції систематизовано відповідно до класів систем органів за MedDRA та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, З боку імунної системи : нечасто — свербіж; рідко — кропив’янка; дуже рідко — гіпотензія; невідомо — ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок.
З боку нервової системи : часто — сонливість; рідко — збудження або короткотривала сплутаність свідомості; невідомо — нездужання, що супроводжується або не супроводжується вазовагальною непритомністю впродовж перших декількох хвилин після в/м введення; судоми (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку травного тракту : часто — діарея, біль у шлунку; нечасто — нудота, блювання; рідко — печія.
З боку гепатобіліарної системи : частота невідома — ураження печінки (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку шкіри та підшкірних тканин : нечасто — алергічні шкірні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції , що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Особливості застосування

після в/м ін’єкції тіоколхікозиду повідомляли про вазовагальну непритомність, тому після введення лікарського засобу слід здійснювати моніторинг стану пацієнта (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
У постмаркетинговий період повідомляли про ураження печінки у зв’язку із застосуванням тіоколхікозиду. У пацієнтів, які одночасно застосовували НПЗП або парацетамол, зареєстровані тяжкі випадки (наприклад фульмінантний гепатит) ураження печінки. У разі розвитку під час застосування лікарського засобу ознак ураження печінки слід припинити лікування та звернутися до лікаря (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Під час застосування тіоколхікозиду можливий розвиток епілептичних нападів у пацієнтів з епілепсією або захворюваннями, які супроводжуються ризиком виникнення судом (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу тіоколхікозиду 8 мг на добу, яку слід розділити на 2 введення з 12-годинним інтервалом. У разі пропуску чергової дози наступну дозу слід вводити у звичайний час.
Згідно з даними доклінічних досліджень, один з метаболітів тіоколхікозиду SL59.0955 спричиняє анеуплоїдію (зміна кількості хромосом у клітинах, що діляться) у концентраціях, наближених до 8 мг 2 рази на добу при пероральному застосуванні, які впливали подібним чином на людину.
Анеуплоїдія вважається фактором ризику тератогенності, токсичності для ембріона/плода, викидня, зміни фертильності у чоловіків та потенційним фактором ризику виникнення раку. У якості профілактики слід уникати перевищення рекомендованої дози лікарського засобу або тривалого застосування (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Пацієнтів слід добре поінформувати щодо потенційних ризиків для можливої вагітності та щодо ефективних засобів контрацепції, які слід використовувати.
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність . Інформація щодо застосування тіоколхікозиду у вагітних обмежена, тому потенційний ризик для ембріона та плода невідомий. Дослідження на тваринах показали тератогенний вплив тіоколхікозиду. Лікарський засіб протипоказаний для застосування у період вагітності та для жінок репродуктивного віку, які не використовують належні заходи контрацепції (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Період годування грудьми . Тіоколхікозид проникає у грудне молоко. Лікарський засіб протипоказаний для застосування у період годування грудьми (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Фертильність . Дослідження фертильності, проведені на тваринах, не показали змін фертильності при дозуванні, що не перевищувало 12 мг/кг маси тіла, тобто на рівні доз, які не спричиняли клінічного ефекту. Тіоколхікозид та його метаболіти чинять анеугенну дію при різних рівнях концентрації, що є фактором ризику для фертильності людини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Дослідження впливу тіоколхікозиду на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами не проводили.
Під час застосування тіоколхікозиду можливий розвиток сонливості, що слід враховувати у разі керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

інформація щодо взаємодії відсутня.

Мідокалм та Диклофенак — сумісність і чи можна приймати одночасно?

Больовий синдром супроводжує захворювання та пошкодження зв’язок, суглобів, переважно виникає у вечірній або нічний час, коли немає можливості звернутися до лікарів. Застосування знеболювальних медикаментів “Мідокалм” або “Диклофенак” сприяє загальному покращенню самопочуття. Вибір препарату залежить не тільки від наявності в аптечних мережах, а й від протипоказань, показань та ефективності.

Препарат “Мідокалм”

Лікарський засіб є міорелаксантом прямого впливу , тобто. діюча речовина впливає не на проблемні суглоби та м’язи, а на елементи ЦНС, що підводять сигнали до них.

Основою препарату служить толпізерону гідрохлорид, що покращує процес передачі нервових імпульсів від м’язів до нервів та назад.

Додатково лікарський засіб включає лактозні сполуки, стеаринову кислоту, тальк, діоксид кремнію, що сприяють швидкому проникненню діючої речовини до осередку болю.

Показання до використання «Мідокалма»:

• Поразки ЦНС, що провокують м’язовий гіпертонус (різні форми мієлопатії)
• М’язова дистонія.
• Травми опорно-рухового апарату.
• Форми хандрозу, артрозу, що супроводжуються спазмами м’язів.

Лікарський засіб розслаблює поперечно-смугасту мускулатуру, внаслідок чого усувається відчуття болю. З протипоказань варто відзначити лише можливість прояву алергічної реакцію складові лікарського засобу. Можливе призначення для лікування дітей старше трьох років.

“Мідокалм” можна поєднувати з прийомом снодійних, протизапальних, знеболювальних засобів.

Випуск здійснюється у вигляді ін’єкцій або таблеток із різною концентрацією діючої речовини.

Лікар становить схему лікування індивідуально для пацієнта . При призначенні таблеток мінімальне дозування має становити не менше 150 мг/добу .

За відсутності терапевтичного ефекту дозування зростає, але обов’язково після консультації з лікарем.

Застосування «Мідокалма» в ін’єкціях внутрішньовенно дозування становить не більше 100 мг/добу , внутрішньом’язово – не більше 200 мг/добу . Внутрішньовенне введення здійснюється крапельним способом.

Швидкість впливу активної речовини на джерело болю при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні однакова. Дозування для дітей розраховується виходячи з ваги пацієнта: 5 мг/кг. Введення препарату рекомендується дітям за допомогою пігулок під час їжі.

Лікарський засіб «Мідокалм» дозволено до застосування у вагітних і жінок, що годують, але при врахуванні ризик/користу для плода (дитини), матері.

Передозування «Мідокалмом» виключається через високий терапевтичний поріг впливу на організм. Ефективність засобу не знижується прийому алкогольних напоїв.

Препарат «Диклофенак»

Лікарський засіб «Диклофенак» відноситься до нестероїдних медикаментів протизапальної дії. Препарат має широкий спектр ефектів:

Показання до застосування засобу:

1. Забиті місця, розтягнення зв’язок/м’язів.
2. Післяопераційний період (ортопедія та травматологія).
3. Ревматизм.
4. Артрит.
5. Остеохондроз.
6. Невралгія.
7. Подагра.
8. Післяопераційний період при травмах очних яблук, у т.ч. після закінчення лазерної корекції зору.

Препарат заборонено застосовувати, якщо виявлено захворювання шлунково-кишкового тракту, в т.ч. виразки, гастрит хронічної та гострої форми, ерозії слизових. Небезпечний «Диклофенак» для людей із захворюваннями кісткового мозку, алергією на компоненти медикаменту, вагітних/годуючих жінок. Дітям лікарський засіб допускається призначати не раніше, ніж із шестирічного віку.

Випуск здійснюється у вигляді ін’єкцій, мазей, крапель, свічок та пігулок з різною концентрацією діючої речовини.

Терапевтичний ефект краще досягається при внутрішньом’язовому введенні препарату. Дорослим людям рекомендоване дозування має бути не більше 150 мг/добу .

Ін’єкції можна робити як одноразово, так і за кілька сеансів на добу, головне не перевищувати дозування. Дітям дозування розраховується від ваги – не більше 2 мг/кг .

Тривалість лікування визначається виключно лікарем.

Диклофенак входить до складу інших препаратів, спрямованих на лікування запальних процесів: Вольтарена, Наклофела, Ультрафена.

Чим відрізняються між собою «Диклофенак» та «Мідокалм»?

Відповідно до описів препаратів підприємств-виробників існує кілька виражених відмінностей між «Мідокалмом» та «Диклофенаком»:

• Різні активні речовини, що безпосередньо впливають на вогнище болю.
• Різний рівень ефективності при захворюваннях та травмах.
• «Диклофенак» має більш довгий список протипоказань, ніж «Мідокалм».
• Різні вікові межі застосування препаратів.

Кому підходять лікарські засоби «Мідокалм» та «Диклофенак»?

Вибір препарату повинен робити лікар залежно від розташування вогнища больового синдрому. У разі коли біль локується в нервових закінченнях, рекомендується купувати «Мідокалм». За інших причин болю в суглобах і м’язах часто прописується “Диклофенак” за відсутності у пацієнта протипоказань.

Грунтуючись на відгуках тих, хто застосовував обидва препарати, слідує висновок, що «Мідокалм» не рекомендований до використання за наявності патологій серцево-судинної системи, а також схильності до різких змін артеріального тиску при застосуванні стероїдних медикаментів.

При лікуванні запалень у м’язах показаний одночасний прийом «Диклофенаку» та «Мідокалма». Наприклад, у боротьбі з остеохондрозами у шиї, грудях чи попереку за допомогою «Диклофенаку» усувається вогнище запалення, а «Мідокалм», у свою чергу, усуває спазм у м’язах. При цьому важливо вводити препарат різними шприцами у різні ділянки тіла.

Диклофенак або Мідокалм: що краще

При розвитку остеохондрозу, запальному процесі в суглобах, а також при проявах артрозу важливо підібрати ефективні та дієві засоби для усунення проявів захворювання. У цьому випадку рекомендується використовувати Диклофенак та Мідокалм. Щоб розібратися, який препарат краще, чи можуть використовуватися разом, варто ознайомитися з основними характеристиками кожного препарату.

Лікарський засіб належить до препаратів-міорелаксантів центральної дії, під час застосування розслаблює м’язи. Активний компонент ліків представлений толперизоном, він кумулюється в тканинах головного мозку, впливає безпосередньо на мозкові центри, при цьому уповільнює транспортування імпульсів усередині волокон рухових нервів, завдяки цьому усувається спазм м’язів.

При прийомі цих ліків досить добре знижується надмірна напруга в м’язах, усувається больовий синдром, підвищується рухова активність. Слід зазначити, що ЛЗ попереджає виникнення контрактур, і навіть значно полегшується догляд лежачими хворими.

Препарат випускається у таблетованій формі (дозування 50 мг та 100 мг), а також у вигляді розчину для встановлення ін’єкцій (1 амп. включає 100 мг активного компонента).

Диклофенак

ЛЗ входить до групи НПЗП, є похідною такої речовини як фенілоцтова кислота. Спочатку рекомендувався до застосування у разі діагностування ревматоїдних станів з метою знеболювання та зняття активного запального процесу.

На даний момент препарат знайшов широке застосування для лікування офтальмологічних, гінекологічних, неврологічних, урологічних патологій. Застосовується з метою комплексного лікування онкозахворювань, що використовується при травмах у післяопераційний період.

При використанні Диклофенаку вдається усунути болючі відчуття, а також запальний процес.

Випускається у кількох лікарських формах: супозиторії, пігулки, розчин, очні краплі, гель, мазь.

Який препарат краще

Мідокалм знижує тонус м’язів, а також бойові відчуття, пов’язані з ним. ЛЗ характеризується мембраностабілізуючою дією. Подібність із Диклофенаком – усунення больового синдрому. Мідокалм виявляє здатність до гальмування вивільнення запальних медіаторів. При регулярному використанні ліків знижується виразність порушень довільних активних рухів. Цей препарат використовується в основному для усунення болю та усунення спазму, він не сприяє повному усуненню запального процесу.

Якщо потрібний препарат для лікування артриту, артрозу, усунення запалення, варто використовувати Диклофенак. Він характеризується досить вираженою протизапальною дією. Слід зазначити, що ЛЗ не усуває причину захворювання, лише знімає негативні прояви. Мідокалм має незначний протизапальний ефект.

Також слід звернути увагу на перелік протипоказань. Мідокалм має більш м’яку дію на організм. Його призначають для застосування дітям з 3 років. Використання Диклофенаку можливе лише з шестирічного віку.

При пошуку кращих препаратів варто враховувати всі властивості ЛЗ, тільки тоді можна буде визначити, що краще.

Спільне застосування

Багатьох пацієнтів цікавить чи можна приймати одночасно (разом) Мідокалм та Диклофенак, яка їхня сумісність.

Використання цих ліків допускається, але після призначення лікаря. Принципи впливу лікарських засобів на організм різний, вони можуть доповнювати один одного.

Спільне застосування препаратів рекомендується на лікування остеохондрозу різної локалізації, і навіть патологій опорно-рухового апарату. Диклофенак усуває запалення, Мідокалм усуває спазм м’язів. Але варто враховувати, що робити ін’єкції ліків варто у різні ділянки.

У комплексі рекомендується проводити вітамінотерапію, призначаються такі препарати як Мільгамма та Комбіліпен. При проведенні лікування спостерігається виражений терапевтичний ефект, одужання настає набагато швидше.

У препаратах є вітаміни В-групи, які відновлюють провідність нервових імпульсів, що порушилася в результаті дегенеративних змін та активно протікаючого запального процесу.

Необхідно пам’ятати, що лікування призначається виключно лікарем за наявності повної клінічної картини захворювання та результатів проведеної лікувальної терапії раніше.

Диклофенак і Мільгамма: чи можна колоти одночасно

Лікування остеохондрозу, запальних процесів у нервових волокнах постійно потребує вдосконалених методів. Зараз терапевтичні маніпуляції спрямовані на усунення вираженого болючого синдрому.

Щоб лікування увінчалося успіхом, фахівці призначають комплексне застосування полівітамінних засобів та НПЗЗ.

Диклофенак і Мільгамма використовуються для усунення гострого болю найчастіше, причому колоти ліки можна як окремо, так і спільно.

Що краще і в чому різниця

Диклофенак вважається одним із найкращих нестероїдних протизапальних засобів у своєму роді. Він дієво купує гострий больовий синдром, надаючи протизапальну, жарознижувальну дію. Колоть Диклофенак рекомендується за таких проблем:

• поразка суглобів запальної етіології, остеохондроз;
• ревматизм;
• розтягнення зв’язок та м’язів;
• неврит, невралгія.

В аптечних мережах лікарський препарат реалізують у формі розчинів для уколів, свічок, а також у вигляді гелю чи мазі.

Мільгама – ретельно підібрана комбінація вітамінів групи B. Препарат призначають для лікування патологій у нервовій тканині та пригальмовування дегенеративних метаморфоз. До складу медикаменту також входить лідокаїн, що забезпечує безболісну ін’єкцію. За рахунок подібної комбінації Мільгамма має такі позитивні властивості:

• блокування передачі больового імпульсу;
• покращення роботи кровотворної системи;
• позитивний вплив на нервову систему.

Форма випуску вітамінізованого засобу ідентична: розчини, пігулки та свічки. Відмінність між Диклофенаком та Мільгаммою полягає у переліку протипоказань: у першого препарату їх значно більше. Мільгама ж практично не має протипоказань, але при цьому колоти її можна лише за призначенням кваліфікованого медика.

Спільний ефект

Спільне застосування двох лікарських засобів дозволяє досягти прискореного зняття больового синдрому. Протизапальний препарат Диклофенак швидко усуває запальні процеси і знімає гострий біль, Мільгамма насичує тканини вітамінами, сприяючи поліпшеному кровотворенню.

Два дані медикаменту застосовуються у комбінованій терапії протягом тривалого періоду. Це зумовлено високою ефективністю лікування: поліпшення спостерігаються вже першого дня застосування. Одночасно бити Диклофенак і Мільгамму можна, але з особливостей суміщення препаратів, призначення терапії можливе лише лікарем.

Чи можна приймати одночасно Диклофенак та Мільгамма

Одночасний прийом медикаментів дозволяє досягти значних поліпшень та забезпечує швидку знеболювальну дію. Крім того, полівітамінний засіб посилює ефект НПЗЗ, завдяки чому з’являється можливість звести до мінімуму кількість нестероїдних ін’єкцій.

Варто відзначити, що поєднання медикаментів доцільно тільки в перші 7 днів. При тривалішій терапії ефективність лікування знижується.

Показання до одночасного використання

Фахівці призначають спільне використання медикаментів при діагностиці таких захворювань:

• радикуліт, дистрофічні порушення у суглобових хрящах, ревматизм;
• запальні процеси нервових закінчень;
• травми м’язових тканин.

• Комплексну терапію призначають також за ортопедичних проблем, обумовлених запаленням спинного мозку.
• При гострому больовому синдромі використовують обидва препарати у вигляді ін’єкцій, але після усунення нападів рекомендується перейти на монотерапію Мільгаммою у вигляді драже.

Протипоказання

Обидва засоби мають список протипоказань. Так, приймати Диклофенак та Мільгамму небезпечно під час вагітності та в період лактації. Крім цього, заборонено бити ці ліки пацієнтам з підвищеною непереносимістю компонентів препаратів. Серед інших протипоказань фахівці виділяють:

• патології у роботі щитовидної залози;
• порушення згортання крові;
• виразкові ураження слизових оболонок органів травлення;
• дитячий вік до 18 років.

1. При недотриманні рекомендацій застосування медикаментів негативно позначиться на здоров’ї та організмі пацієнта.
2. Побічна дія

Спільний прийом медикаментів може спровокувати прояв побічних реакцій. Найчастіші з них: порушення з боку травної системи, набряк тканин, запаморочення, кропив’янка. У виняткових ситуаціях виникає нудота, блювання, анафілактичний шок.

Поєднання медикаментів ефективно справляється з гострими болями у спині. З’являється можливість скорочення дози Диклофенаку.

Другий засіб містить вітаміни, без яких неможливий нормальний метаболізм. Але колоти ліки одночасно рекомендується виключно в екстрених ситуаціях.

Після усунення запального процесу та болю необхідний перехід на один лікарський засіб у вигляді пігулок.

Сумісність Мідокалма та Диклофенаку. Порівняння Диклофенаку та Мідокалму

Мідокалм відноситься до міореляксантів центрального механізму дії, тобто здатний розслабляти мускулатуру. Діюча речовина Мідокалма – толперизон, накопичуючись у головному мозку, діє на мозкові центри і гальмує передачу імпульсів по волокнах рухових нервів, тим самим знімає спазм м’язів.

Міореляксанти та препарат Мідокалм, володіючи гарною здатністю знижувати надмірну м’язову напругу, усувають біль та допомагають покращити рухову активність пацієнта. Це попереджає розвиток контрактур та полегшує догляд за нерухомим пацієнтом.

Показання до застосування:

• підвищений тонус мускулатури внаслідок захворювань ЦНС;
• підвищений тонус мускулатури, внаслідок захворювань органів руху;
• після ортопедичних операцій під час відновлювального періоду;
• при станах, спричинених порушенням трофіки судин.

Лікарські форми:

• таблетки по 50 та 100 мг;
• ін’єкційний розчин у ампулах (уколи) – 100 мг толперизолу + 2.5 мг лідокаїну.

Диклофенак

Належить до групи НПЗП, похідне фенілоцтової кислоти. Диклофенак (diclofenac) – спочатку призначався для лікування ревматоїдних станів, як знеболюючий та протизапальний засіб.

Зараз Диклофенак широко використовують:

• Травматологія;
• Онкологія;
• Урологія;
• хірургія;
• гінекологія;
• Неврологія;
• спортивна медицина;
• Офтальмологія.

Лікарські форми представлені:

• пігулками;
• мазями та гелями;
• розчинами для внутрішньом’язових уколів;
• краплями очними;
• свічками ректальними.

Застосування Диклофенаку

Диклофенак допомагає швидко впоратися із запальним процесом та больовим синдромом середньої інтенсивності.

Спільне застосування Мідокалму та Диклофенаку

Для посилення ефекту при лікуванні запальних захворювань, що супроводжуються вираженим больовим синдромом, приймати одночасно Диклофенак та Мідокалм не протипоказано , але навіть рекомендується.

Водночас ліки призначаються найчастіше при боротьбі з остеохондрозом, будь-якої локалізації (шийним, грудним чи поперековим), а також інших патологій кісткового скелета. Диклофенак усуває запальний процес, а Мідокалм допомагає знизити або усунути м’язовий спазм. Але колоти Диклофенак і Мідокалм потрібно у різних шприцах та у різні місця.

Від чого допомагає Мідокалм? Показання, побічні дії, відгуки

Мідокалм – це лікарський засіб, який має властивість розслаблювати м’язи. Належить препарат до групи міорелаксантів центральної дії (ті речовини, які здатні розслаблювати мускулатуру, діючи на передачу імпульсів у головному та спинному мозку).

Механізм дії препарату остаточно не вивчений. Є докази того, що Мідокалм та його діюча речовина толперизон мають схильність до накопичення у центральній нервовій системі.

Там вони роблять свою дію безпосередньо на мозкові центри. Це призводить до гальмування рухових нервів, які відповідають за скорочення м’язів. Також Мідокалм має легку судиннорозширювальну дію.

Усі міорелаксанти застосовуються з такими цілями:

• для покращення рухової активності пацієнта (за рахунок зниження м’язового тонусу);
• для полегшення догляду за знерухомленим пацієнтом;
• для усунення хворобливих спазмів у м’язах;
• збільшення ефективності лікувальної фізкультури;
• для запобігання розвитку контрактур у м’язі.

Показання для застосування.

• Підвищений тонус у м’язах кінцівок, що спричинений захворюваннями центральної нервової системи (розсіяний склероз, спастичний церебральний параліч, інсульт, енцефалопатія, мієлопатія).
• М’язові спазми, контрактури, що супроводжують захворювання опорно-рухової системи (артроз, спондильоз, люмбаго з ішіасом, спондилоартроз).
• Відновлення рухової активності після ортопедичних чи хірургічних втручань.
• Захворювання, що супроводжуються спазмом периферичних судин (атеросклероз судин нижніх кінцівок, синдром Рейно, хвороба Бюргера, діабетична ангіопатія, дифузна склеродермія).
• Хвороба Літтля (дитячий мозковий параліч).

У яких випадках мідокалм не рекомендується?

• Якщо алергічна реакція організму на попередні прийоми препарату.
• Якщо є алергічна реакція чи непереносимість Лідокаїну.
• Міастенія Гравіс – аутоімунне захворювання, основним проявом якого є слабкість кістякових м’язів.
• Препарат не призначається дітям віком до 3 років.
• Не дозволено для дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні.
• Вагітність не є абсолютним протипоказанням. Але через недостатню кількість досліджень препарат не рекомендується при вагітності в перші 3 місяці.

Побічні дії Мідокалма

Мідокалм відноситься до одного з найбезпечніших препаратів серед міорелаксантів. Серйозних побічних дій та загрозливих для життя алергічних реакцій Мідокалм практично не викликає. Відгуки пацієнтів описують препарат як швидко діючий і добре переносимий. Побічні реакції якщо і трапляються, то рідко і проходять відразу після відміни препарату.

1. З боку органів кровотворення – анемія (зниження кількості еритроцитів та гемоглобіну в крові), лімфаденопатія (збільшення розмірів лімфатичних вузлів).
2. Травний тракт. Порушення харчування – анорексія (огида до їжі) виникає дуже рідко і вважається індивідуальною реакцією організму на препарат. Також можуть виникати нудота, сухість у роті або, навпаки, збільшення слиновиділення, запори, метеоризм, біль чи дискомфорт у животі.
3. Нервова система та психіка. Іноді після прийому Мідокалма може виникнути головний біль, запаморочення та безсоння. Дуже рідко трапляються слабкість, сплутаність свідомості та судоми.
4. З боку зору та слуху – зниження гостроти зору (незначне), поява шуму у вухах.
5. Алергічна реакція у вигляді шкірного висипу, свербежу та кропив’янки зустрічається дуже рідко. Анафілактичний шок зафіксовано у поодиноких випадках.

Що робити при передозуванні препарату?

Випадки передозування практично не зафіксовані. Є дані, коли незначне перевищення дози не викликало поганого самопочуття пацієнта. Симптоми передозування виникають лише у випадку, коли доза Мідокалму значно перевищує допустиму.

Тоді у пацієнта на тлі нормального тонусу м’язів може статися розлад узгодженості рухів, напади судом або утруднення дихання аж до його зупинки. Спеціальної речовини, яка є протиотрутою Мідокалму, немає.

Пацієнту при передозуванні промивають шлунок, призначають внутрішньовенні розчини.

Мідокалм чи Сірдалуд, що краще?

Обидва препарати відносяться до однієї і тієї ж групи лікарських засобів і мають ті самі властивості. Єдиною відмінністю Мідокалма є його більш виражена судинорозширювальна дія.

Тому має більш широкий список показань. Також він не чинить такої сонливості, як Сірдалуд, добре переноситься.

Тому Мідокалм лікарі частіше обирають для амбулаторного лікування та лікування літніх пацієнтів.

Мідокалм та Диклофенак. Спільне застосування

Ці препарати з різних лікарських груп, і разом вони застосовуються у випадках, коли спазм і біль у м’язах викликані запальним процесом. Наприклад, при остеохондрозі, коли через набряк тканин та запалення в них ущемляються коріння нервів, виникає біль та рефлекторний м’язовий спазм.

Потрібно враховувати, що Мідокалм посилює ефект нестероїдних протизапальних засобів, тому дозу останніх слід зменшувати. Кожні ліки слід вводити окремо, у різних шприцах. Як довго можна приймати обидва ці препарати, визначає лікар.

Але найчастіше зменшення запалення курс лікування уколами становить 5 – 7 днів, потім можна переходити на таблетки.

Мідокалм та алкоголь. Чи сумісні?

Незважаючи на те, що Мідокалм – препарат центральної дії, він не гальмує вплив на саму нервову систему. Сонливості чи сплутаності свідомості не виникає, а якщо така й трапляється, то лише як індивідуальна реакція організму.

Тому Мідокалм допускається при одночасному застосуванні зі снодійними та заспокійливими засобами. Те саме і з алкоголем. Прямої дії спиртовмісних речовин на Мідокалм і навпаки не відзначається.

Але лікарі все ж таки не рекомендують змішувати будь-які лікарські засоби, у тому числі і Мідокалм, з алкоголем.