Заповіт, договір довічного утримання (догляду) чи договір дарування?

На сьогоднішній день значна кількість людей, які бажають перевести своє майно у власність іншої особи замислюються над питанням “ А що ж краще – дарувати нерухоме майно, заповідати чи оформити договір довічного утримання?”. Щоб розвіяти всі сумніви та підкреслити переваги того чи іншого процесу оформлення необхідних паперів, пропонуємо ознайомитись з цікавою інформацією, повідомляє zr.su.court.gov.ua.

Беручи до уваги гірку статистику сьогодення, можна сказати, що з кожним днем все більше і більше людей залишаються без власного житла і змушені виживати в нелюдських умовах.

На виникнення такого стану речей впливає багато факторів і головним із них є юридична необізнаність фізичних осіб у випадках, коли вони виявляють бажання, з тих чи інших причин, розпорядитися належним їм нерухомим майном, шляхом його відчуження.

Трапляються випадки, коли самотніх літніх людей, які готові віддати своє житло взамін на турботу і увагу від знайомих, або сусідів, обманюють, і вони опиняються на вулиці.

Найуразливішою категорією громадян, які залишаються „на вулиці” в даному випадку є одинокі люди та особи похилого віку, які не спроможні самі забезпечувати власні потреби і змушені звертатися за допомогою до сторонніх осіб. Зазвичай, надання необхідної допомоги не є безкоштовним і, в більшості випадків, на користь так званих помічників, укладаються відповідні договори, в результаті чого вони стають власниками нерухомого майна.

Користуйтесь консультацією: Визнання заповіту недійсним

Спадкові справи досить популярні в українських судах, адже існує, принаймні, три причини, що цьому сприяють:

• повсюдна поширеність ситуації (зі вступом у спадок рано чи пізно стикається кожна людина);
• правова безграмотність населення, що часто має досить розмите уявлення про оформлення спадщини, необхідні документи і т.д.;
• складність самої процедури, пов’язаної з особливостями законодавства.

Так, протягом 2017 року та 1 півріччя 2018 року на розгляді в Зарічному районному суді м.Суми перебувало 11 цивільних справ щодо оскарження вищезазначених договорів. З них:

• 8 справ за позовом про визнання заповіту недійсним ;
• 2 справи за позовом про розірвання договору довічного утримання;
• 1 справа за позовом про розірвання договору дарування.

На сьогодні, в межах правового поля існує безліч видів договорів, у разі укладення яких здійснюється відчуження нерухомого майна. Однак, кожен із таких договорів має свою правову природу, особливості та правові наслідки укладення. У зв’язку з цим, хотілося б зробити порівняльну характеристику договорів таких як дарування, довічне утримання (догляд) та заповіт.

Для більш доступного розуміння суті договорів, про які буде йти мова, хотілося б спочатку дати їх визначення.

Так, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

За заповітом особа (заповідач) складає особисте розпорядження щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті.

Характерною ознакою цих договорів є те, що всі вони тягнуть за собою перехід права власності.

Однак, головною відмінністю між ними є момент коли особа, на користь якої укладається той чи інший договір, стає повноправним власником відповідного нерухомого майна.

Всі вищезазначені договори укладаються у письмовій формі та підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Окрім того, оскільки в даному випадку йде мова про укладання договорів, предметом яких є нерухоме майно, такі договори також підлягають державній реєстрації. За загальним правилом, право власності на майно, що отримане за договором, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації. Однак, таке правило містить свої виключення.

Якщо мова йде про договір дарування, то дійсно обдаровуваний стає повноправним власником нерухомого майна після прийняття дарунка та належного оформлення укладеного договору, і як наслідок, має право вчиняти щодо такого майна всі правомочності власника.

Ви вже не маєте відношення до цього майна і стаєте залежними від волі обдаровуваних.

У випадку укладення договору довічного утримання (догляду) набувач теж стає власником майна після належного оформлення договору, але на відміну від договору дарування він обмежений у діях, направлених на розпорядження таким майном на весь час чинності договору, тобто за життя відчужувача. Так, зокрема, набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами, відчужувати його, передавати у заставу. Також, протягом життя відчужувача, на це майно не може бути звернене стягнення.

Однією із відмінностей між договорами дарування, довічного утримання (догляду) та заповіту , на яку теж слід звернути увагу, є правові наслідки укладення таких договорів.

Договір дарування є безоплатним, і дарувальник відповідно не може вимагати від обдаровуваного вчиняти будь-які дії на свою користь.

В той же час, укладаючи договір довічного утримання, фізична особа навпаки, отримує можливість забезпечити собі довічний догляд, оскільки в самому договорі передбачаються конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання. Крім того, навіть випадкова втрата чи пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє останнього від взятих на себе обов’язків.

За заповітом спадкоємець набуває право на спадкове майно після смерті спадкодавця.

Деякі відмінності між вищезазначеними договорами є і в тому випадку, якщо особа, яка здійснила відчуження нерухомого майна вирішилася розірвати відповідний договір.

У випадку укладення договору дарування, в першу чергу хотілося б наголосити на тому, що позовна давність, протягом якої особа може звернутися до суду з позовом про розірвання цього договору, скорочена і становить лише один рік. Окрім того, перелік підстав, на основі яких такий договір може бути розірвано є вичерпним. І оскільки, як зазначалося вище, договір дарування є безоплатним, дарувальник не може вимагати повернення майна з тих причин, що обдарований не виконав дій, які були передбачені в усній домовленості.

У договорі довічного утримання (догляду), навпаки однією із основних умов є умова щодо можливості його розірвання у випадку неналежного виконання набувачем своїх обов’язків передбачених у договорі. У такому разі ризик залишитися без майна, у разі порушення умов договору, несе саме особа, на користь якої укладений договір, а не особа яка є відчужувачем майна.

При цьому, витрати здійснені набувачем майна до розірвання договору не відшкодовуються.

Що стосується заповіту, то заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Крім того, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Скасування заповіту, внесення до нього змін, провадяться заповідачем особисто.

Важливо, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Підводячи підсумок вищенаведеного, хотілося б зазначити, що особи мають різні причини, які спонукають їх укладати договори, направлені на відчуження нерухомого майна, і вільні самі вирішувати, який договір вони будуть укладати в тому чи іншому разі.

У випадку, коли обдаровуваним є близька та дорога людина найбільш поширеним варіантом є укладення саме договору дарування.

У тому ж разі, якщо основною метою укладення договору на користь сторонньої особи є отримання відповідної допомоги – оптимальним є укладення договору довічного утримання (догляду).

Свої переваги має також і заповіт. Важливо, щоб цей документ ні в кого не викликав запитань, не містив подвійних тлумачень, розпливчастих фраз і був оформлений у повній відповідності до вимог законодавства.

Своєчасно складений заповіт – це:

• можливість розпорядитися власним майном за своїм бажанням,
• спрощена процедура відкриття спадщини;
• можливість запобігти конфліктам між близькими людьми, які претендують на власність померлого.

Разом з тим, необхідно добре подумати, перш ніж надати перевагу тому чи іншому виду договору, а також особам, на користь яких вони укладаються, адже на перший погляд порядна людина може виявитися звичайним шахраєм ласим до чужого майна.

Автори консультації: голова суду Ганна Шелєхова та помічник судді Алла Рубаненко

Укладення договору довічного утримання (догляду), його правові наслідки та відмінність від спадкового договору

Начальник відділу організаційного
забезпечення та контролю за
діяльністю органів нотаріату
Департаменту нотаріату та реєстрації
адвокатських об’єднань
Наталя Коновал
%d% Укладення договору довічного утримання (догляду), його правові наслідки та відмінність від спадкового договору. %/d% Договір довічного утримання (догляду), як один із різновидів договору ренти, є альтернативою договору дарування у тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов, розпорядитись належним їй на праві власності майном. Саме за договором довічного утримання (догляду) відчужувач передає набувачеві у власність житловий будинок, квартиру або їх частину.

Договір довічного утримання (догляду), як один із різновидів договору ренти, є альтернативою договору дарування у тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов, розпорядитись належним їй на праві власності майном.

Саме за договором довічного утримання (догляду) відчужувач передає набувачеві у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо предметом договору є нерухоме майно, то і державній реєстрації.

Право власності на майно, передане по договору довічного утримання, виходячи з визначення поняття цього договору та, враховуючи встановлену законодавством форму, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації – з моменту такої реєстрації.

Однак, до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання (догляду) законодавчо обмежене. Так, до смерті відчужувача набувач позбавлений права продавати, дарувати, обмінювати чи передавати в заставу майно, отримане за цим договором. З метою дотримання набувачем зазначених обмежень, при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона відчуження такого майна.

Сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач, при цьому відчужувачем за цим договором може бути будь-яка фізична особа, незалежно від віку та стану здоров’я, а набувачем за цим договором може бути фізична особа, яка здатна надавати відчужувачеві обумовлене договором забезпечення, тобто повнолітня дієздатна фізична особа, а також юридична особа або ж кілька фізичних осіб, які отримують майно на праві спільної сумісної власності, а їх обов’язок по утриманню (догляду) відчужувача є солідарним, тобто таким, за яким у відчужувача є право вимагати виконання обов’язків за договором як від усіх набувачів, так і від кожного з них окремо.

Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений також на користь третьої особи. Факт перебування такої особи в родинних стосунках з відчужувачем юридичного значення не має. Укладення такого договору можливе у випадку відсутності у третьої особи, на користь якої укладається договір, коштів для проживання або ж її хворобливий стан, в зв’язку з яким вона потребує постійного догляду і, при цьому, відсутність у неї майна, яке може бути передане за договором довічного утримання.

При укладенні зазначеного договору з метою належного його виконання мають бути чітко встановлені права та обов’язки сторін. Так, набувач зобов’язний надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд, строки та види якого також визначаються договором та поховати відчужувача, навіть якщо такий обов’язок договором не передбачений.

За необхідності, та у разі, якщо такий обов’язок передбачений договором, набувач зобов’язаний забезпечити відчужувача житлом, при цьому в договорі конкретно визначається той об’єкт нерухомого майна (чи його частина), в якій відчужувач буде проживати.

Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, в разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.

Набувач по спадковому договору може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (наприклад, сплатити відчужувачу чи на користь третіх осіб частинами чи одноразово визначену грошову суму, виконати розпорядження щодо обряду та місця його поховання та інше)

Права відчужувача за договором полягають у тому, що він може робити певні розпорядження і вимагати їх виконання, а внаслідок укладення спадкового договору у нього виникають обов’язки не відчужувати майно, визначене у спадковому договорі, не заповідати його.

Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання (догляду) пов’язується з моменту набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством – з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.

Аналізуючи нотаріальну практику щодо укладення та посвідчення договорів довічного утримання (догляду) та спадкових договорів слід зазначити, що спадкові договори за час дії нового Цивільного кодексу України не стали поширеними, скоріше навпаки, їх укладення та посвідчення носить поодинокий характер, в той же час кількість укладених договорів довічного утримання (догляду) з року в рік зростає.

Начальник відділу організаційного
забезпечення та контролю за
діяльністю органів нотаріату
Департаменту нотаріату та реєстрації
адвокатських об’єднань
Наталя Коновал