Як вибрати відеокарту

Вибір відеокарти – завдання складне. Модельні ряди, покоління, можливості дискретної та інтегрованої графіки постійно вдосконалюються, випереджаючи за кількістю категорій інші пристрої. У цьому гіді покупця ми допоможемо знайти відповіді на всі питання і придбати найкращу модель.

Вибір відеокарти – завдання складне. Модельні ряди, покоління, можливості дискретної та інтегрованої графіки постійно вдосконалюються, випереджаючи за кількістю категорій інші пристрої. У цьому гіді покупця ми допоможемо знайти відповіді на всі питання і придбати найкращу модель.

• AMD Radeon або NVIDIA GeForce
• Інтегрована графіка
• Визначаємося з типом додатків
• Вибираємо карту відповідно до діагоналі монітора
• Процесор впливає на швидкодію відеопідсистеми
• Усереднений показник швидкості роботи в іграх
• Більше відеопам’яті – не завжди краще
• Пріоритет швидкодії? Будьте обережні з урізаною шиною
• Вибираємо дизайн відеокарти
• Заводський розгін буває різним
• Дотримуємося режиму живлення
• Рівень шуму має значення
• Виробник

AMD Radeon або NVIDIA GeForce

На ринку відеокарт панують два чипмейкери:

Скільки існує цей ринок, стільки й ведуться «священні війни» за темою «чиї відеокарти краще».

Складно сказати однозначно. Якщо порівнювати продукти, відповідні за рівнем і вартістю, все залежить від типу ігрових додатків і двигунів, на яких вони засновані.

Часом в 3D швидше рішення AMD, іноді NVIDIA бере реванш. Абсолютного паритету або перманентної переваги немає навіть в синтетичних бенчмарках.

«Священні війни» за темою «хто швидше» – далеко не найкращий путівник щодо вибору відеокарт

Інтегрована графіка

У сучасних процесорів Intel і APU AMD вбудована графіка. Її можливостей вистачить для офісних додатків, браузинга та перегляду мультимедіаконтенту.

Інтегровані GPU підтримують всі сучасні технології та дозволяють запускати (але не завжди грати з комфортом) практично будь-які ігри – все залежить від рівня налаштувань.

Якщо роздільна здатність 720p або 1080p для вас прийнятна, можна замахнутися на активацію більшості принад графіки в іграх минулих поколінь.

Для казуальних і старих відеоігор з низькими (за сучасними мірками) системними вимогами у вбудованого GPU більш ніж достатній ресурс.

При вищій роздільній здатності екрану доведеться знижувати якість графіки, але навіть в 1920 × 1080 топова інтегрована графіка Intel і AMD дає прийнятну продуктивність в не дуже важких режимах.

APU AMD Ryzen легко обходять базові дискретні відеокарти в графічних додатках

Інтегрована графіка особливо актуальна в бюджетному сегменті. Придбання сучасного ПК з дискретним адаптером не має сенсу, якщо він активно не використовується для ігор.

Ядра APU AMD у виконанні Socket AM4 або графіка Iris Pro від Intel виявляються швидше в роботі, ніж, наприклад, GeForce GT 7xx. Вони навіть складають гідну конкуренцію картам покоління GeForce GT 10xx.

Тому на ринку багато пропозицій недорогих карт NVIDIA і набагато менше – AMD Radeon.

Чіпмейкер справедливо вважає, що APU справляються з покладеним на них завданням.

Визначаємося з типом додатків

Обираючи відеокарту, краще виходити з того, в яких додатках вона буде частіше використовуватися.

Якщо мова йде про конкретні ігри – вивчайте результати тестових порівнянь саме в них. Тим, хто хоче оптимально використовувати наявний бюджет, без моніторингів оглядів складно обійтися.

Корисна порада: іноді краще придбати відеокарту вищого класу застарілого модельного ряду. Вона випереджатиме сучасну модель, яку можна порівняти за ціною.

Вибираємо карту виходячи з діагоналі монітора

Власникам моніторів зі скромною роздільною здатністю (17-19” 1280×1024, 18.5” 1366×768) немає сенсу витрачатися на відеокарти високого класу. Навіть бюджетні рішення добре впораються зі своїм завданням – роботою в офісних додатках і розвагах.

Середньорівневі адаптери актуальні для 21-24-дюймових діагоналей і вище (1920×1080).

Від діагоналі монітора і кількості дисплеїв залежить рівень відеокарти, здатної забезпечити комфортні показники швидкодії в 3D

У вас монітор ще більшого розміру, його роздільна здатність 2K або 4K, і ви не проти пограти при максимальній якості графіки?

Тоді за наявності достатньої кількості коштів дивіться на пропозиції у верхньому ціновому сегменті.

Процесор впливає на швидкодію відеопідсистеми

Навіть якщо у вас 32-дюймовий монітор, а в системному блоці працює посередній процесор позаминулого покоління (наприклад, у виконанні АМ3 + /LGA1150) – не поспішайте виділяти кошти на покупку графічного адаптера високого рівня.

Процесор також впливає на швидкодію в іграх, часом досить істотно, і заміна карти – не панацея. Цей ефект найкраще проявляється при менших роздільних здатностях і середніх налаштуваннях якості графіки.

Дотримуйтесь балансу компонентів і, за можливості, додайте в ПК оперативної пам’яті.

Усереднений показник швидкості роботи в іграх

У діаграмах тестових матеріалів вказують середній показник швидкості роботи відеокарт в іграх, виражений в кількості кадрів на секунду.

Однак в будь-якому 3D-додатку можливі провали продуктивності під час важких сцен, тому, якщо ви взяли за основу саме його – дивіться на мінімальні значення в улюблених іграх. Так вдасться уникнути «підвисань» і «пригальмовувань» під час роботи та відпочинку.

Умовно комфортними вважаються 30 кадрів на секунду і більше. Але все ж краще орієнтуватися на 60 кадрів на секунду – це дійсно той рівень продуктивності, який дозволяє не відволікатися на фризи та просадки кадрів у важких сценах.

Більше відеопам’яті – не завжди краще

Не варто оцінювати можливості відеокарти за обсягом пам’яті, розпаяному на платі. Користуючись цим прийомом, виробники розпаювали 2-4 ГБ повільної пам’яті на відеокартах початкового рівня, яким для роботи достатньо 1 ГБ.

2 ГБ вже не завжди достатньо навіть для режиму Full HD, а 3-6 ГБ – стандарт для ігрових відеокарт початкового та середнього рівнів.

Для дорогих моделей та високих налаштувань якості графіки при великих роздільних здатностях (Full HD і вище) доречними будуть 8 ГБ пам’яті та більше.

Якщо ви щасливий власник екрану з роздільною здатністю 4К, для комфортної гри в такому режимі знадобиться максимально швидкісна відеокарта мінімум з 11 ГБ пам’яті та більше.

Бюджетна карта з великим обсягом відеопам’яті – далеко не найкраще вкладення коштів. Швидкість роботи в 3D мало залежить від мегабайт і гігабайт

Якщо піде мова про тип відеопам’яті – при інших рівних звертайте увагу на моделі з GDDR5 і краще. Вона функціонує на набагато вищих частотах, ніж GDDR3, хоча ступінь впливу залежить від мікроархітектури карти пам’яті та ширини шини обміну даними з GPU.

Зустрічаються карти з пам’яттю DDR4 – це саме та пам’ять, яка використовується в ОЗП. Таке рішення виправдане тільки для базових відеоадаптерів під невимогливе використання в офісі чи вдома, адже пропускна здатність у такій пам’яті вкрай мала.

Цікавий нюанс: AMD використовує для своїх топових карт багатошарову пам’ять HBM2. Її переваги – дуже компактні мікросхеми та висока пропускна здатність. NVIDIA планує використовувати пам’ять HBM2 у своїх подальших масових продуктах.

Пріоритет швидкодії? Будьте обережні з урізаною шиною

Купуючи бюджетні рішення, не розраховуйте на стерпну ігрову продуктивність. 64 біти при інших рівних – це погано.

Хоча такі відеокарти все ще присутні на ринку, останнім часом їх активно витісняє інтегрована графіка.

Відеокарти старшого покоління з шиною на 128 біт обганяють «урізаних» представників нового модельного ряду, які займають одну цінову нішу.

Вибираємо дизайн відеокарти

Відеокарти діляться на дві великі групи незалежно від модельного ряду графічних адаптерів: референс і нереференс.

Референс, або еталонний дизайн – варіант РСВ, запропонований розробником як оптимальний для конкретного GPU. Референсною може бути як карта цілком, так і тільки плата, яку виробник оснащує кулером на свій розсуд.

Референс або нереференс? Однозначної відповіді не існує

Нереференсний дизайн був створений виробниками під свої потреби, щоб здешевити друковану плату, поліпшити її характеристики (заводський розгін) і підвищити навантажувальну здатність підсистеми живлення.

РСВ відмінні від еталонних, не завжди краще референсних, хоча це правило працює в сегменті високопродуктивних рішень, де швидкі, нехай навіть дорогі продукти значною мірою формують імідж компаній.

Для додаткового відводу тепла зі зворотного боку плати та захисту від механічних пошкоджень виробники почали використовувати так звані бекплейти. Це накладки на звороті друкованої плати, які через термоінтерфейс розсіюють додаткове тепло.

Обираючи відеокарту серед таких моделей будьте уважні, адже виробники не завжди бувають чесні та можуть встановлювати бекплейти тільки для краси. Знайти істину допоможуть огляди обраної моделі у незалежних джерел.

Корисна порада: для оригінальних версій адаптерів нерідко використовуються більш ефективні та менш гучні системи охолодження. Це варто враховувати шанувальникам тиші.

Заводський розгін буває різним

Доплата за заводський розгін виправдана, якщо виробники допрацьовують друковані плати, використовують поліпшені системи охолодження та істотно підвищують робочі частоти відеокарт.

В основному зростання цін на «прокачані» моделі в порівнянні з референсом незначне.

Самостійно покрутивши повзунки в програмі для розгону, можна домогтися більш вражаючих результатів, ніж пропонує виробник з заводу

Однак існує й зворотний бік медалі. Легке форсування базового адаптера на 10 МГц – теж заводський розгін.

Проте, домогтися таких і набагато кращих показників під силу навіть новачкам, і такі карти можна купувати, якщо їх ціна не відрізняється від вартості звичайних рішень на базі цього ж GPU.

На сучасних картах зустрічається кілька типів роз’ємів в різних комбінаціях

У більшості сучасних відеокарт є порти HDMI, DisplayPort і DVI.

Рідше зустрічаються D-Sub. Залежно від покоління графічних адаптерів і конкретної моделі цей набір може серйозно варіюватися, тому за наявності певних переваг звертайте увагу на планку з роз’ємами.

В останньому поколінні відеокарт, компанія NVIDIA додала в свої карти роз’єм USB Type-C. Він прийшов на зміну громіздкому роз’єму DVI-D для загальної уніфікації та роботи шоломів віртуальної реальності, які в майбутньому планується підключати саме через цей порт.

Важливий нюанс: починаючи з покоління NVIDIA GeForce 10xx і AMD Radeon RX4xx відеокарти оснащуються тільки цифровими відеовиходами. Тому власникам моніторів зі входами D-Sub і DVI-I варто задуматися про апгрейд або про придбання додаткового перетворювача сигналу.

Дотримуємося режиму живлення

Для кожного графічного адаптера існують показники максимального енергоспоживання в роботі та вимоги до блоку живлення. Ці дані вказуються в специфікаціях виробників, а також на сайтах чипмейкерів.

При самостійному розрахунку потужності БЖ майте на увазі, що крім дискретної графіки, активним споживачем електроенергії в комп’ютері є центральний процесор та накопичувачі, класичні жорсткі диски, материнські плати, оптичні приводи та вентилятори.

Основна кількість пристроїв підключається до 12-вольтних ліній, тому сумарна потужність БЖ може бути орієнтиром, тільки якщо береться з запасом.

Так при заявленому TDP для відеокарти на рівні 150 Вт знадобиться якісний блок живлення потужністю від 500 Вт.

Що стосується роз’ємів – у будь-якого сучасного БЖ (не ОЕМ) є досить конекторів, щоб під’єднати його мінімум до однієї карті з двома шести або восьмипіновими роз’ємами додаткового живлення.

Рівень шуму має значення

Сучасні відеокарти споживають десятки та сотні ватів електроенергії й виділяють багато тепла, яке необхідно розсіяти.

Як охолоджувач використовуються дві принципово різні категорії кулерів – активні (з вентиляторами) та пасивні (безшумні).

Відеокарта MSI GeForce RTX 2080 SEA HAWK X за замовчуванням оснащується рідинною системою охолодження

Водяне охолодження – швидше екзотика, для досвідчених користувачів, проте й тут бувають винятки.

Активні системи охолодження (СО) також відрізняються рівнем шуму в роботі. Цей показник залежить від конструкції кулера та швидкості обертання крильчатки вентилятора.

Перший параметр змінити не можна, а другий піддається регулюванню за допомогою програмного забезпечення.

Ще один варіант виконання – відеокарта водоблоком з фітингами для підключення до контуру системи водяного охолодження. Таке рішення однозначно знайде прихильників серед ентузіастів, які створюють ультимативні настільні ПК.

MSI GeForce GTX 1080 SEA HAWK EK X – представник відеокарт з встановленим водоблоком

Якщо тиша в роботі – один з ключових критеріїв, перегляньте пропозиції відеокарт з пасивним охолоджуванням. Їх багато в бюджетному сегменті, зустрічаються й в середньому.

Однак не забувайте про вентиляцію системного блоку – безшумні карти сильно нагріваються під час роботи, що часом веде до зниження терміну служби.

Високопродуктивні рішення, як правило, оснащуються виключно активними СО. Менш вдалі в плані акустичного комфорту референсні моделі (особливо продукція AMD) і карти з невеликими високочастотними «турбінами».

Краще вибирати адаптери з двохслотовими та трьохслотовими кулерами з одним-трьома вентиляторами з великим діаметром крильчатки.

Останнім часом дедалі популярнішими стають відеокарти з гібридною системою охолодження. У режимі спокою або навіть при невисокому навантаженні СО таких адаптерів працюють абсолютно безшумно в пасивному режимі.

Як тільки навантаження збільшується, а графічний процесор прогрівається до певної температури, кулер переходить в активний режим – вентилятори СО починають обертатися, обдуваючи радіаторний блок.

Виробник

Обираючи відеокарту, радимо оцінювати кожну окремо взяту модель, адже в асортименті будь-якого серйозного гравця ринку є цікаві рішення.

В цілому можна виділити лінійки Strix від ASUS, G1 Gaming від GIGABYTE і Gaming від MSI.

Хоча часто моделі та сімейства адаптерів інших виробників можуть змагатися з лідерами на рівних, маючи в активі великий плюс – більш демократичну ціну.

Сподіваємося, наш матеріал допоможе зробити правильний вибір, і бажаємо вигідних покупок з hotline.ua!

Автори: Олег Голубович, оверклокер, ІТ-журналіст; Олег Касич, редактор ITC.UA (комп’ютери, комплектуючі, платформи)

CPU або GPU: Зробіть правильний вибір

Ласкаво просимо в наш посібник з основних відмінностей між CPU і GPU. У компанії ІНТРОСЕРВ ми розуміємо, що обидва ці обчислювальні пристрої відіграють важливу роль у сучасних технологіях. Вони спільно виконують безліч завдань, як-от обробка даних, зображень і комп’ютерної графіки. У цій статті ми детально розглянемо особливості, обмеження та переваги, варіанти їх використання, а також те, чи необхідний графічний процесор для вашої системи. Отже, пристебніть ремені, і давайте зануримося у світ процессорів.

CPU проти GPU: Основні характеристики

Архітектура та функціональність

CPU або ЦП (Центральний процесор) — це “мозок” комп’ютера, що відповідає за виконання команд і обробку даних, необхідних для роботи комп’ютера та операційної системи. Він може мати кілька обчислювальних ядер, які можуть одночасно виконувати різні завдання. Центральний процесор необхідний для виконання різних робочих навантажень, особливо тих, які вимагають низької затримки або високої продуктивності кожного ядра. Наприклад, ЦП відповідає за роботу баз даних, веб-браузерів, текстових процесорів та інших додатків.

GPU або ГП (Графічний процесор) — це спеціалізований процесор, явно призначений для прискорення рендерингу графіки. Він має безліч дрібніших і спеціалізованих ядер, які можуть обробляти безліч даних паралельно. Це робить його ідеальним для завдань, які можна розділити й обробляти на багатьох ядрах, таких як рендеринг графіки та відео, машинне навчання та ігри. Завдяки передовим технологіям освітлення і створення тіней графічний процесор може створювати дуже реалістичні зображення.

Хоча CPU і GPU мають різні архітектури та ролі, вони працюють разом для забезпечення швидкої та плавної роботи. Перший взаємодіє з іншими компонентами комп’ютера, таких як пам’ять, пристрої введення та виведення, і надсилає інструкції на відеокарту. Графічний адаптер отримує інструкції від центрального процесора і відображає графіку на екрані. Вони обидва взаємодіють через шину або міст, який з’єднує їх, забезпечуючи безперебійну координацію між цими обчислювальними блоками.

Компоненти центральних процесорів та графічних процесорів

ЦП і ГП мають різні компоненти, які забезпечують їх функціонування. Головний процесор складається з блоку керування, арифметико-логічного блоку (ALU), регістрів і кеш-пам’яті.

• Блок керування регулює потік даних та інструкцій, отримуючи, декодуючи і виконуючи інструкції з пам’яті.
• Арифметико-логічний блок виконує арифметичні та логічні операції над інформацією, такі як додавання, віднімання, множення, ділення та порівняння.
• Регістри — це невеликі та швидкі блоки пам’яті, у яких тимчасово зберігаються дані та команди.
• Кеш-пам’ять — це невелика і швидка одиниця пам’яті, яка зберігає часто використовувані дані та команди, зменшуючи затримку доступу до даних з основної пам’яті.

Графічний процесор складається з ядер CUDA, текстурних блоків, растрових операторів (ROPs) і пам’яті.

• Ядра CUDA виконують паралельні обчислення над даними, подібно до ALU в CPU, але більш численні та прості.
• Текстурні блоки накладають текстури на 3D-моделі, відображаючи 2D-зображення на 3D-поверхні для створення реалістичних ефектів.
• Растрові оператори (ROPs) виконують растеризацію, перетворюючи 3D-моделі в пікселі на екрані. Вони також виконують інші функції, такі як змішування, згладжування і тестування глибини.
• Пам’ять зберігає дані та інструкції для графічного процесора. Вона може бути інтегрована у відеокарту або пропонуватися у вигляді дискретного апаратного блоку.

Основні відмінності між ЦП та ГП

Обмеження використання ЦП та ГП

Центральний та графічний процесори здатні забезпечити швидку та плавну роботу, але їх обмеження можуть вплинути на їх продуктивність у різних завданнях.

Обмеження центрального процесора

• Низький рівень паралельної обробки: Мікропроцесор може виконувати кілька завдань одночасно, але він не дуже ефективний при одночасному обробленні великої кількості даних. Це може вплинути на його продуктивність у завданнях, що потребують високої паралельності, таких як обробка зображень, редагування відео та машинне навчання.
• Висока затримка: ЦП взаємодіє з іншими компонентами комп’ютера, такими як пам’ять, пристрої введення та виведення та відеоадаптер. Це означає, що центральному процесору доводиться чекати на дані та інструкції від цих компонентів, що може викликати затримки або латентність. Це може вплинути на його продуктивність у завданнях, які потребують низької затримки або швидкого часу відгуку, наприклад, в іграх та додатках реального часу.

Обмеження графічного процесора

• Високе енергоспоживання: ГП споживає більше енергії ніж ЦП, оскільки має більше ядер і виконує більше обчислень. При цьому може виділятися більше тепла та шуму, що впливає на стабільність та термін служби. Також потрібно більше систем охолодження та вентиляції, що може збільшити вартість та розмір системи.
• Обмежені можливості вводу/виводу: Відеоприскорювач в першу чергу орієнтований на рендеринг графіки та не має багатьох можливостей вводу/виводу. Він не може безпосередньо взаємодіяти з іншими компонентами, такими як пам’ять, пристрої зберігання даних та мережні інтерфейси. Він змушений покладатися на процесор для відправлення та отримання даних та інструкцій, що може призвести до накладних витрат та неефективності.

Вузьке місце продуктивності між CPU-GPU

“Вузьке місце” – це неприємна ситуація, коли один компонент знижує продуктивність іншого компонента чи всієї системи. У світі комп’ютерних технологій вузьке місце відноситься до ліміту даних, що надсилаються на обробку, або ліміту даних, які можуть бути оброблені одночасно. Можна сказати, що кількість даних, які можуть бути оброблені, менша, ніж кількість даних, що очікують обробки. Ця умова може негативно вплинути на продуктивність системи та призвести до таких проблем, як зниження FPS (кількості кадрів за секунду), відставання, зависання чи збій.

Існує два основних типи вузьких місць ЦП-ГП:

• Зниження продуктивності центрального процесора виникає, коли центральний процесор занадто повільний для відеоадаптера. ЦП не може надати графічному процесору достатньо даних та інструкцій для рендерингу, внаслідок чого відеокарта простоює або недовикористовує свої ресурси.

• Падіння продуктивності графічного процесора виникає, коли графічний процесор надто повільний для центрального процесора. Відеоприскорювач не може обробити достатньо даних та інструкцій від центрального блоку управління для рендерингу, внаслідок чого ЦП простоює або надмірно використовує свої ресурси в очікуванні відеокарти.

Усунути або запобігти проблемі падіння продуктивності можна кількома способами, наприклад:

• Оновіть апаратне забезпечення. Найбільш ефективним вирішенням проблеми із вузьким місцем є оновлення апаратних компонентів. Ви можете модернізувати свій ЦП або ГП, щоб відповідати їхнім рівням продуктивності або збалансувати їхнє робоче навантаження. Ви також можете оновити пам’ять, пристрої зберігання, системи охолодження, блоки живлення або материнських плат, щоб підвищити продуктивність системи.
• Налаштуйте параметри: Ви можете знизити налаштування графіки, роздільну здатність, обмеження частоти кадрів або параметри згладжування, щоб зменшити навантаження. Ви також можете закрити непотрібні фонові програми або процеси, щоб зменшити навантаження на мікропроцесор.
• Розженіть ваше залізо: Розгін — це процес збільшення тактової частоти вашого центрального або графічного процесора, що змушує їх працювати швидше. Це може підвищити продуктивність вашої системи. Однак цим ви збільшуєте енергоспоживання, виділення тепла та ризик виходу з ладу вашого комп’ютера.

Чи потрібен вам відеоприскорювач?

Питання про те, чи потрібен вам графічний процесор для вашого комп’ютера, залежить від вашого використання та очікувань продуктивності. Давайте детальніше розглянемо ситуації, коли обов’язково потрібен ГП, і в яких випадках потужностей ЦП буде достатньо.

Коли потрібен графічний адаптер?

Відеоприскорювач необхідний для завдань, пов’язаних із графікою високої роздільної здатності, складними обчисленнями або взаємодією в реальному часі. До таких завдань належать:

• Відеоігри. Світ ігор висуває високі вимоги до графічних процесорів. Щоб насолоджуватися сучасними іграми з реалістичною графікою і плавною роботою, вам потрібна потужна відеокарта.
• Завдання з інтенсивним використанням графіки. Якщо ви працюєте з таким програмним забезпеченням, як Photoshop, Illustrator, Premiere Pro або After Effects, графічний процесор може прискорити рендеринг зображень, відео та анімації, знявши частину навантаження з центрального процесора.
• Машинне навчання: Для навчання комп’ютерів навчанню на основі даних і виконанню таких завдань, як розпізнавання зображень, обробка природної мови або системи рекомендацій, потрібна обчислювальна потужність графічного ядра.

Коли достатньо центрального процесора?

Центрального чіпа достатньо для завдань, які не вимагають графіки високої роздільної здатності, складних обчислень або взаємодії в реальному часі. До таких завдань належать:

• Основні офісні завдання: Якщо ви використовуєте комп’ютер переважно для обробки текстів, редагування електронних таблиць, створення презентацій або перевірки електронної пошти, відеоадаптер не потрібен.
• Введення даних: Такі завдання, як введення даних та бухгалтерський облік, не потребують високопродуктивної обробки графіки.
• Перегляд веб-сторінок: Якщо ваше основне використання комп’ютера пов’язане з переглядом веб-сторінок, онлайн-відео, потоковою музикою або подкастами.

Галузі, в яких переважно використовуються графічні процесори

Відеокарти не тільки знайшли місце в особистому та професійному житті людей, а й зробили революцію в різних сферах. Наступні приклади дадуть уявлення про галузі, які значною мірою залежать від ГП:

• Штучний інтелект. Здатність до паралельної обробки робить їх придатними для навчання нейронних мереж — фундаментального елемента ІІ, глибокого навчання та машинного навчання. Величезна потужність графічних процесорів дозволяє їм обробляти величезні обсяги даних із підвищеною ефективністю.
• Віртуальна реальність. Можливість швидкого рендерингу 3D-графіки в режимі реального часу необхідна для створення захоплюючої та чуйної віртуальної реальності. Без використання відеокарт обчислювальна потужність, необхідна для віртуальної реальності, була б надто великою для ЦП, що призводило б до затримки та зависання.
• Центри обробки даних. Центри обробки даних є об’єктами, які зберігають і обробляють величезні обсяги даних для різних цілей, таких як хмарні обчислення, веб-хостинг, онлайн-сервіси або аналіз великих даних. Використання відеоприскорювачів може скоротити час обробки масивів та зменшити затримку, що робить їх критично важливими для великомасштабних обчислювальних операцій.
• Розробка відеоігор. Ігрові розробники використовують візуальний процесор для забезпечення плавного ігрового процесу у своїх іграх на різних апаратних конфігураціях. 3D-моделювання та анімація, а також створення візуальних ефектів та освітлення також є завданнями, в яких використовуються графічні процесори.

Фактори, які слід враховувати при купівлі відеокарти

Якщо ви вирішили, що вам потрібен графічний процесор для вашого комп’ютера, ви можете поставити запитання, як вибрати найкращий варіант, що відповідає вашим потребам та бюджету. При покупці відеокарти необхідно враховувати декілька факторів, основні з яких:

• Бюджет: Вартість відеокарти сильно варіюється залежно від продуктивності, бренду, можливостей і доступності. Як правило, більш продуктивні карти мають більш високу ціну. Дуже важливо визначити, яку суму ви готові витратити і на яку продуктивність ви розраховуєте.
• Конкретні завдання: Різні завдання вимагають від відеокарти різного рівня обчислювальної потужності. Перед купівлею перевірте системні вимоги та рекомендовані налаштування ігор або застосунків, які ви використовуєте або плануєте використовувати. Це гарантує, що ви виберете графічний адаптер, який зможе задовольнити або перевершити ці вимоги.
• Майбутні оновлення: Подумайте, як довго ви хочете використовувати поточний комп’ютер і які майбутні оновлення ви, можливо, захочете зробити. Виберіть відеокарту, яка може прослужити розумну кількість часу і підтримувати оновлення без застарівання або несумісності.

Висновок

Графічний процесор може підвищити продуктивність комп’ютера під час виконання завдань, пов’язаних із графікою високої роздільної здатності, складними обчисленнями або взаємодією в режимі реального часу. Однак відеоприскорювач не потрібен для завдань, які не пов’язані з цими аспектами або з якими добре справляється тільки центральний процесор. Рішення інвестувати у відеокарту чи ні в кінцевому підсумку залежить від того, для чого ви використовуєте свій комп’ютер і якої продуктивності ви від нього очікуєте. Беручи до уваги такі фактори, як бюджет, конкретні завдання і майбутні оновлення, ви зможете вибрати ідеальну відеокарту, що відповідає вашим потребам і бюджету.