Сумісність Антифризів G11 G12 і G13 – чи можна їх змішувати

Антифриз є важливою робочою рідиною, основною функцією якої є охолодження двигуна та захист. Ця рідина не замерзає при низьких температурах і має високий поріг кипіння та замерзання, що оберігає ДВЗ від перегрівання та пошкодження внаслідок зміни об’єму при кипінні. Присадки, що входять до складу антифризу, мають багато властивостей, що захищають деталі охолоджуючої системи від корозії і знижують їх знос.

Які бувають антифризи за складом

Основою будь-якого охолоджуючого складу є гліколева основа (пропіленгліколь або етиленгліколь), її масова частка в середньому 90%. 3-5% загального обсягу концентрованої рідини займає дистильована вода, 5-7% – спеціальні присадки.

У кожній країні, що виробляє рідини для системи охолодження, існує власна класифікація, але для уникнення плутанини переважно застосовуються такі класифікації:

Групи G11, G12 та G13

Найбільш поширеною класифікацією охолодних складів стала класифікація, розроблена концерном VAG.

Градація за складом, розроблена Volkswagen:

G11 – охолодні рідини, створені за традиційною, але застарілою на даний момент, технологією. До складу антикорозійних присадок входять різноманітні неорганічні сполуки у різних комбінаціях (силікати, нітрати, борати, фосфати, нітрити, аміни).

Силікатні добавки утворюють на внутрішній поверхні системи охолодження спеціальний захисний шар, по товщині порівнянний з накипом на чайнику. Товщина шару зменшує тепловіддачу, знижуючи ефект, що охолоджує.

Під постійним впливом значних перепадів температур, вібрацій та часу шар присадок піддається руйнуванню і починає обсипатися, призводячи до погіршення циркуляції складу, що охолоджує, і викликаючи інші руйнування. Для уникнення згубного ефекту силікатний тосол слід міняти не рідше ніж кожні 2 роки.

G12 – Антифриз, до складу якого входять органічні добавки (карбонові кислоти). Особливістю карбоксилатних присадок є, що на поверхнях системи не утворюється захисний шар, а присадки утворюють найтонший шар, що захищає, товщиною менше мікрона тільки в місцях пошкоджень, у тому числі і корозії.

• високий рівень тепловіддачі;
• відсутність шару на внутрішній поверхні, що виключає засмічення та інші руйнування різних вузлів та деталей автомобіля;
• збільшений термін експлуатації (3-5 років), причому до 5 років можна використовувати таку рідину при повному очищенні системи до її затоки та використанні готового розчину антифризу.

Для усунення подібного мінусу було створено гібридний антифриз G12+, який поєднав у собі позитивні характеристики силікатних та карбоксилатних сумішей за рахунок використання органічних та неорганічних добавок.

У 2008 році з’явився новий клас – 12G++ (лобридні антифризи), до органічної основи якого входить незначна кількість неорганічних присадок.

G13 – екологічно чисті охолодні рідини на основі пропіленгліколю, який на відміну від отруйного етиленгліколю, нешкідливий як для людини, так і для навколишнього середовища. Єдиною його відмінністю від G12 є екологічна чистота, технічні параметри ідентичні.

Зелений

До складу охолодних рідин зеленого кольору входять неорганічні присадки. Такий антифриз відноситься до класу G11. Термін служби таких розчинів, що охолоджують, не більше 2-х років. Має невисоку ціну.

Рекомендований до застосування на старих автомобілях, у зв’язку з товщиною захисного шару, що запобігає утворенню мікротріщин та появі течі, в системах охолодження, радіатори яких є алюмінієвими або зі сплавів з алюмінієм.

Червоний

Червоний антифриз належить до класу G12, у тому числі G12+ та G12++. Має термін експлуатації не менше 3-х років, залежно від складу та підготовки системи перед заливанням. Переважно застосовувати в системах, радіатори яких мідні або латунні.

Синій

Охолодні рідини синього кольору відносяться до класу G11, найчастіше їх називають Тосолом. Здебільшого використовують у системах охолодження старих російських автомобілів.

Фіолетовий

Фіолетовий антифриз, як і рожевий, відноситься до класу G12 або G13. До його складу входить незначна кількість неорганічних (мінеральних) добавок. Мають високу екологічну безпеку.

При заливанні лобидного фіолетового антифризу новий двигун має практично необмежений термін експлуатації. Застосовується на сучасних автомобілях.

Чи можна змішувати зелений, червоний та синій антифриз між собою

У багатьох випадках фарбування розчину для охолодження ДВЗ відображає його склад та властивості. Можна змішувати антифризи різних відтінків лише у випадку, якщо вони відносяться до одного класу. В іншому випадку можливе виникнення хімічних реакцій, що рано чи пізно позначиться на стані автомобіля.

Тосол категорично забороняється змішувати з іншими типами рідин, що охолоджують.

Що буде якщо змішати групу G11 та G12

При змішуванні різних типів антифризу з часом можуть виникнути проблеми.

Основні наслідки змішування силікатних та карбоксилатних класів:

• корозія внутрішніх поверхонь системи охолодження;
• спінювання робочої рідини;
• перегрівання двигуна;
• збільшення витрати пального до 5%;
• блокування каналів ДВЗ;
• засмічення радіаторів та інших вузлів системи охолодження;
• заміна помпи;
• зменшення експлуатаційного ресурсу моторної олії;
• інші несправності.

Тільки у разі вкрай необхідності можна доливати різні типи.

При цьому необхідно враховувати такі фактори:

• змішувати охолодні розчини необхідно з однаковою основою (етиленгліколь тільки з етиленгліколем);
• безсилікатні суміші категорично заборонено змішувати з іншими;
• необхідно знайти підходящий до автомобіля антифриз і використовувати тільки його при доливках та заміні робочої рідини в охолодній системі.

При необхідності доливки незначного обсягу охолоджувальної рідини і відсутності підходящої, краще долити дистильовану воду, що трохи знизить охолоджувальні та захисні властивості, але не викличе небезпечні для автомобіля хімічні реакції, як у разі змішування силікатних і карбоксилатних складів.

Як перевірити сумісність антифризів

Для перевірки сумісності антифризів необхідно уважно вивчити склад, оскільки не всі виробники дотримуються класифікацій за кольорами або класами (G11, G12, G13), у деяких випадках можуть навіть не вказувати.

Таблиця 1. Сумісність при доливанні.

Тип рідини для доливання

Тип антифризу в охолодній системі

Обираємо антифриз: різниця між G11 та G12

Помилка з вибором антифризу дається взнаки не відразу – мотор неначе працює і якось охолоджується. Але все стає зрозумілим надто пізно, коли двигуну вже потрібен серйозний ремонт. Експерти Opet Lubricants розповідають читачам autocentre.ua відмінності основних типів сучасних антифризів.

За великим рахунком, відмінність між антифризами різних типів одна: присадки, які перешкоджають корозії в системі охолодження. Питання це справді серйозне, бо іржа за кілька років може непомітно «з’їсти» такі недешеві деталі, як блок циліндрів, його голівка, радіатори та численні патрубки. Окремо дістається помпі та гумовим деталям, хоча на них додатково впливають ще й інші чинники.

Нагадаємо, що корінь проблеми корозії в системі охолодження – в етиленгліколі, який є основою більшості сучасних антифризів. У гарячому стані він агресивний до металів, зокрема – до алюмінію та його сплавів, які широко використовуються у конструкції нинішніх силових агрегатів. Тому творці охолоджувальних рідин спрямовують свої зусилля на нейтралізацію цієї небажаної активності антифризів.

G11 та G12 – у чому різниця

Перш за все скажемо, що маркування антифризів за індексом з літерою G – насправді лише внутрішня класифікація концерну Volkswagen AG. Через простоту системи і повсюдне поширення автомобілів VAG вона стала загальновживаною, хоча при тому усі інші автовиробники спираються в першу чергу на свої стандарти (і власну кольорову гаму, до речі).

Отже, обидві рідини – цілком сучасні і відповідають вимогам більшості автомобілів виробництва від 1990-х років до наших днів, хоча після них були створені рідини G12+, G12++, G13.

Антифриз G11 відноситься до категорії гібридних антифризів. У марки Opet до цієї групи належить рідина Opet Super Antifreeze. Її антикорозійні присадки поєднують карбоксилатні та силікатні інгібітори, що відповідають особливостям систем охолодження усіх бензинових і дизельних двигунів. Ця охолоджувальна рідина сама створює суцільний захисний шар на усіх поверхнях системи охолодження, з якими контактує. Від кислотних руйнувань деталі двигуна захищає значний, як кажуть хіміки, буфер лужних властивостей антифризу (показник рН становить 8,6 одиниць у 50%-вій суміші). В результаті інгібітори Super Antifreeze зберігають свою ефективність тривалий термін, від 3 до 5 років.

Антифриз G12 – це вже суто карбоксилатна група антифризів. У компанії Opet до цієї групи належить охолоджувальна рідина Extended Life Antifreeze з покращеними властивостями на рівні G12+. Її антикорозійні властивості підвищує пакет присадок без силікатів, натомість алюмінієві деталі двигуна від корозії ефективно захищає найсучасніша технологія органічних кислот (ОАТ). Opet Extended Life Antifreeze не містить амінів, нітритів, фосфатів, силікатів та інших агресивних до металів речовин. Відповідно, принцип роботи інгібіторів інший: захисний шар G12 створює не на всіх металевих поверхнях, а лише у вогнищах корозії – тобто там, де це дійсно потрібно. Це дає змогу продовжити строк служби антифризу, він складає понад 5 років.

Антифриз чи концентрат?

Як правило, охолоджувальні рідини відомих марок надходять у торгівельну мережу та на СТО як у готовому вигляді, так і в якості концентратів. Якщо говорити про вищезгадані антифризи G11 і G12+ від Opet, то покупець Super Antifreeze та Extended Life Antifreeze може зекономити, купуючи саме концентрати. Обираючи варіант упаковки (1 л, 3 л, 16 кг, 205 л), потрібну кількість готової рідини та її бажану «міцність», власник може узгодити покупку з своїми фінансовими можливостями.

Колір антифризу: чи є різниця?

На це питання можна дати дві відповіді. По-перше, колір не важливий при підборі антифризу, бо виробники часто фарбують рідини на свій розсуд. По-друге, під час експлуатації колір може служити орієнтиром у певних питаннях. Наприклад, в охолоджувальній рідині Opet Super Antifreeze G11 він є індикатором стану антифризу. Блакитна від початку рідина з часом змінює колір спершу на зелений, відтоді її відтінок змінюється майже до чисто жовтого. Це свідчить про поступове спрацювання пакету присадок. При подальшій експлуатації можливе відносне знебарвлення антифризу, що говорить про втрату робочих якостей: якщо власник бажає і надалі зберігати свій двигун від внутрішньої корозії, рідину треба заміняти свіжою.

Якщо коротко

Одне слово, якщо виробник автомобіля не дає жорсткої вказівки щодо типу антифризу, можна використовувати і G11, і G12. Різниця буде у тому, що друга рідина зберігатиме свої захисні властивості протягом більшого строку. І не менш важливим чинником для пересічного автомобіліста буде вибір бренду антифризу – адже тільки шановані компанії можуть гарантувати, що хімічний склад їхнього продукту дійсно відповідає заявленому маркуванню.