Нанесення і читання розмірів на кресленнях деталей

Щоб раціонально наносити і правильно читати розміри, потрібно вивчити деякі умовності, встановлені ГОСТ 2.307-2011, враховувати технологію виготовлення деталей і їх конструктивні особливості.

Розміри на робочих кресленнях проставляються так, щоб ними зручно було користуватися в процесі виготовлення деталей і при їх контролі після виготовлення.

На доповнення до викладеного в п. 1.7 “Основні відомості про нанесення розмірів” тут наводяться деякі правила нанесення розмірів на кресленнях.

Коли деталь має кілька груп отворів, близьких за своїми розмірами, зображення кожної групи отворів необхідно позначити спеціальними знаками. В якості таких знаків застосовують зачернені сектори кіл, використовуючи різне їх число і розташування для кожної з груп отворів (рис. 6.27).

Рис. 6.27. Розміри, координуючі положення отворів і похилих поверхонь

Допускається розміри і кількість отворів кожної групи вказувати не на зображенні деталі, а в табличці.

Для деталей, що мають симетрично розташовані, однакові по конфігурації і величиною елементи, їх розміри на кресленні наносять один раз без зазначення їх кількості, групуючи, як правило, в одному місці всі розміри. Виняток становлять однакові отвори, кількість яких завжди вказують, а їх розмір наносять тільки один раз (рис. 6.28).

Рис. 6.28. Розміри, координуючі нерівномірно розташовані елементи

Деталь, зображена на рис. 6.27, має ряд отворів з однаковою відстанню між ними. У таких випадках замість розмірної ланцюжка, що повторює один і гот же розмір кілька разів, його наносять один раз (див. Розмір 23). Потім проводять виносні лінії між центрами крайніх отворів ланцюжка і наносять розмір у вигляді добутку, де перший співмножник – кількість проміжків між центрами сусідніх отворів, а другий – розмір цього проміжку (див. Розмір 7 × 23 = 161 на рис. 6.27). Такий спосіб нанесення розмірів рекомендується для креслень деталей з однаковим відстанню між однаковими елементами: отворами, вирізами, виступами і т.п.

Положення центрів отворів або інших однакових елементів, нерівномірно розташованих по колу, визначають кутовими розмірами (рис. 6.28, а). При рівномірному розподілі однакових елементів по окружності кутові розміри не завдають, а обмежуються зазначенням кількості цих елементів (рис. 6.28, б).

Розміри, які стосуються одному конструктивному елементу деталі (отвору, виступу, канавці і т.д.), слід наносити в одному місці, групуючи їх на тому зображенні, на якому цей елемент зображується найбільш ясно (рис. 6.29).

Рис. 6.29. Угруповання розмірів

Положення похилій поверхні може бути задано на кресленні розміром кута і двома (рис. 6.30, а) або трьома лінійними розмірами (рис. 6.30, б). Якщо похила поверхня не перетинається з іншого, як в перших двох випадках, а сполучається з криволінійною поверхнею (див. Рис. 6.17), прямолінійні ділянки контуру подовжують тонкою лінією до їхнього перетину і від точок перетину проводять виносні лінії для нанесення розмірів.

Рис. 6.30. Розміри, що визначають положення похилих поверхонь:

а – перший випадок; б – другий випадок

ГОСТ 2.307-68 встановив також правила зображення і нанесення розмірів отворів на видах при відсутності розрізів (перетинів) (рис. 6.31). Ці правила дозволяють зменшити число розрізів, які виявлятимуть форму цих отворів. Робиться це за рахунок того, що на видах, де отвори показують окружностями, після вказівки діаметра отвору наносять: розмір глибини отвору (рис. 6.31, б), розмір висоти фаски і кут (рис. 6.31, в), розмір діаметра фаски і кут (рис. 6.31, г), розмір діаметра і глибини цековкі (рис. 6.31Е). Якщо після вказівки діаметра отвору немає додаткових вказівок, то отвір вважається наскрізним (рис. 6.31, а).

Рис. 6.31. Нанесення розмірів отворів у розрізах і на видах (при відсутності розрізів)

При простановке розмірів беруть до уваги способи вимірювання деталей і особливості технологічного процесу їх виготовлення.

Наприклад, глибину відкритого шпоночно паза на зовнішній циліндричній поверхні зручно вимірювати з торця, тому на кресленні слід нанести розмір, даний на рис. 6.32, а.

Рис. 6.32. Нанесення розміру глибини паза шпони:

а – відкритого; б – закритого

Такий же розмір закритого паза легше перевірити, якщо завдано розмір, зазначений на рис. 6.32, б. Глибину паза шпони на внутрішньої циліндричної поверхні зручно контролювати за розміром, проставленим на рис. 6.33.

Рис. 6.33. Нанесення розміру глибини паза шпони, виконаного в отворі

Розміри потрібно проставляти так, щоб при виготовленні деталі не доводилося з’ясовувати що-небудь шляхом підрахунків. Тому розмір, проставлений на перетині по ширині лиски (рис. 6.34), слід вважати невдалим. Розмір, який визначає лиску, правильно показаний в правій частині рис. 6.34.

Рис. 6.34. Нанесення розміру, визначального величину лиски

На рис. 6.35 показані приклади простановки розмірів ланцюговим, координатним і комбінованим способами. При ланцюговому способі розміри розташовуються на ланцюжку розмірних ліній, як показано на рис. 6.35, а. При простановке загального (габаритного) розміру ланцюг вважається замкнутою. Замкнута розмірна ланцюг допускається в тому випадку, якщо один з її розмірів є довідковим, наприклад габаритний (рис. 6.35, а) або вхідний в ланцюг (рис. 6.35, б).

Довідковими називаються розміри, не підлягають виконанню за даним кресленням і які вказуються для більшої зручності користування кресленням. Довідкові розміри на кресленні відзначаються знаком у вигляді зірочки, який наноситься праворуч від розмірного числа. У технічних вимогах повторюють цей знак і записують: Розмір для довідок (рис. 6.35, а, б).

До довідкового розміром, що входить в замкнуту ланцюг, граничних відхилень не проставляють. Найбільше поширення мають незамкнуті ланцюга. У таких випадках один розмір, при виконанні якого допустима найменша точність, виключають з розмірної ланцюга або непроставляється габаритний розмір.

Постановку розмірів по координатного способу виробляють від заздалегідь обраної бази. Наприклад, на рис. 6.35, в цій базою служить правий торець валика.

Найбільш часто застосовують комбінований спосіб простановки розмірів, який являє собою поєднання ланцюгового і координатного способів (рис. 6.35, г).

Рис. 6.35. Способи нанесення розмірів довжини на кресленні вала:

а, б – ланцюгової; в – координатний; г – комбінований

На робочих кресленнях механічно оброблених деталей, у яких гострі кромки або ребра повинні бути заокруглені, вказують величину радіуса скруглення (зазвичай в технічних вимогах), наприклад: Радіуси заокруглень 4 мм або Незазначені радіуси 8 мм.

Розміри, що визначають положення шпонкових пазів, також проставляють з урахуванням технологічного процесу. На зображенні паза для сегментної шпонки (рис. 6.36, а) узятий розмір до центру дискової фрези, якої шпонковий паз будуть фрезерувати, а положення паза для призматичної шпонки встановлюють розміром до його краю (рис. 6.36, б), так як цей паз прорізають палацовий фрезою.

Рис. 6.36. Нанесення розмірів, що визначають положення шпонкових пазів:

а – для сегментної шпонки; 6 – для призматичної

Деякі елементи деталей залежать від форми різального інструменту. Наприклад, дно глухого циліндричного отвору виходить конічним, бо конічну форму має ріжучий кінець свердла. Розмір глибини таких отворів, за рідкісним винятком, проставляють за циліндричної частини (рис. 6.37).

Рис. 6.37. Нанесення розміру глибини отвору, отриманого свердлінням

На кресленнях деталей, що мають порожнини, внутрішні розміри, що відносяться до довжині (або висоті) деталі, наносять окремо від зовнішніх. Наприклад, на кресленні корпусу група розмірів, визначальна зовнішні поверхні, розміщена вище зображення, а внутрішні поверхні деталі визначає інша група розмірів, що знаходиться нижче зображення (рис. 6.38).

Рис. 6.38. Нанесення зовнішніх і внутрішніх розмірів деталі

Коли тільки частина поверхонь деталі підлягає механічній обробці, а інші повинні бути “чорними”, тобто такими, якими вони вийшли при лиття, кування, штампування і т.д., розміри проставляють за особливим правилом, також встановленим ГОСТ 2.307-2011. Група розмірів, що відносяться до оброблених поверхнях (тобто освічених зі зняттям шару матеріалу), повинна бути пов’язана з групою розмірів “чорних” поверхонь (тобто освічених без зняття шару матеріалу) не більше ніж одним розміром по кожному координатного напрямку.

У корпусу тільки дві поверхні повинні бути оброблені механічно. Розмір, зв’язуючий групи зовнішніх і внутрішніх розмірів, відзначений на кресленні корпусу буквою A.

Якби розміри порожнини корпусу були проставлені від площини лівого торця деталі, при його обробці потрібно було б витримувати граничні відхилення відразу декількох розмірів, що практично неможливо.

Технічне креслення

Тема 1. Загальні вимоги до виконання та оформлення креслень
Роль креслень у техніці і на виробництві. Поняття про стандарти на креслення. Єдиний стандарт конструкторської документації (ЄСКД). Формати креслень. Рамка, основний напис, його заповнення. Масштаби креслень, їх призначення. Лінії креслення, найменування, призначення. Нанесення розмірів і граничних відхилень на кресленнях. Послідовність читання креслень. Вправи Читання простих робочих креслень.

Тема 2. Геометричні побудови на кресленнях
Аналіз контурів плоских технічних деталей та виявлення їх геометричних елементів. Спряження, що застосовується при розмітці контурів технічних деталей. Уклін та конусність, їх визначення, побудова за заданою величиною та позначення на кресленнях.

Тема 3. Побудова та читання виглядів на кресленні
Послідовність побудови виглядів. Нанесення розмірів на виглядах. Аналіз форми предмета за кресленням.Елементи поверхні предмета.Проекції точок на поверхні предмета.Розгортки поверхонь.

Тема 4. Перерізи і розрізи
Розрізи. Класифікація розрізів: прості і складні (вертикальні, горизонтальні, похилі). Місцеві розрізи, їх застосування. Позначення розрізів. Поняття про складні розрізи, їх позначення. Відмінність перерізів від розрізів. Перерізи винесені і накладені. Позначення перерізів.

Тема 5. Зображення предметів на кресленнях
Визначення видів деталей, даних на кресленні. Визначення головного виду, форми деталі. Визначення на кресленні розмірів деталі та її елементів, шорсткості поверхонь.

Тема 6. Аксонометричні проекції, технічний рисунок
Утворення аксонометричних проекцій.
Побудова аксонометричних проекцій.Технічний рисунок.

Тема 7. Основні відомості про креслення деталей
Деталь та її елементи.Зміст робочих креслень.

Тема 8. Відомості необхідні для виконання та читання креслень
Зображення на робочих кресленнях деталей. Нанесення розмірів і граничних відхилень. Позначення шорсткості поверхонь. Зображення і позначення різьб.

Тема 9. Ескізи деталей
Загальні відомості про ескізи. Послідовність виконання ескізів. Прийоми обмірювання деталей.

Тема 10. Складальні креслення
Поняття про складальні креслення, їх призначення.
Нанесення розмірів і позначення посадок.
Розрізи на складальних кресленнях.
Зображення і умовне позначення з’єднань деталей. Роз’ємні з’єднання: різьбові, шпоночні, зубчасті, шліцові, сполучення, котрі виконуються із застосуванням шрифтів.
Передачі зубчасті, черв’ячні. Їх зображення.
З’єднання деталей: роз’ємні і нероз’ємні. Їх зображення на кресленнях. Нероз’ємні з’єднання: клепані, зварні, одержані паянням. Їх зображення на кресленнях

Тема 11. Схеми
Кінематичні, електричні, пневматичні і гідравлічні схеми. Їх призначення, порядок читання.
Поняття про кінематичні схеми. Умовне позначення деталей і вузлів на кінематичних схемах.
Вправи
Читання простих кінематичних схем машин і механізмів.