Рослини на І

Перелік рослин на літеру І, які вирощують в домашніх умовах, в саду і на городі.

Іберіс

Ця квітка отримала своє ім’я на честь Іберії – так раніше називалася територія Іспанії та Португалії. Саме на цьому півострові рослина здобула найбільшого поширення.

Популярність іберіса в культурі обумовлена не тільки його красою, але також невибагливістю до умов і простотою в догляді. Рослину вирощують в альпінаріях і рабатках в сусідстві з шилоподібними флоксами, обрієтою і алісумом. Прекрасно виглядає іберіс і на клумбі, і в балконному контейнері, і у вазоні, і у весільному букеті.

Прочитавши нашу статтю, ви зможете дізнатися, які види іберіса найбільш затребувані в культурі, як виростити цю квітку і як за нею доглядати.

Іксія

Іксія (лат. Ixia) – рід трав’янистих багаторічників родини Ірисові, котрий за різними даними об’єднує від сорока до понад шістдесят видів, що мешкають у Південній Африці, а точніше – в Капській області. Назва роду утворена від грецького слова, що означає «пташиний клей», і пояснює властивість соку іксії – липкість. У квітникарстві ця рослина з’явилась у XVIII столітті. Сьогодні іксія в саду представлена переважно сортами гібридного походження, відомими під загальною назвою іксія гібридна. Видові іксії в культурі зустрічаються все рідше.

Інкарвіллея

Інкарвіллея (лат. Incarvillea) – рід трав’янистих рослин родини Бігнонієві, що налічує за даними The Plant List 17 видів. Наукову назву рід отримав на честь французького місіонера П’єра Ніколя д’Інкарвілля, який зібрав у Китаї велику колекцію рослин, включаючи й представників роду інкарвіллея. У природі інкарвіллеї поширені в Гімалаях, Східній і Центральній Азії.

Іпомея

Іпомея. Цю ліану іпомею можна посіяти в саду тільки один раз, і після цього вона буде відроджуватися щороку по весні без будь-яких зусиль з вашого боку. Хтось вважає цю рослину примхливою, інші ж дивуються її невибагливості, але істина, як стверджують древні мудреці, десь посередині: просто потрібно правильно вибрати для неї місце в саду.

Це щедро квітуча рослина – справжня окраса двору. Вона створює затишок, роблячи привабливішими наші альтанки, балкони та паркани. А щоб іпомея не капризувала, потрібно лише.

Про всі цікаві факти і тонкощі у вирощуванні іпомеї ви дізнаєтеся зі статті на нашому сайті.

Ірга

Рослина ірга, або коринка (лат. Amelanchier) належить до роду триби Яблуневі родини Розові і є невеликим деревцем або листопадним чагарником. Латинська назва ірги має чи то провансальське, чи то кельтське походження і перекладається як «приносити мед». Англійці називають іргу тіньовим чагарником, червневою або корисною ягодою, а американці зберегли за нею ім’я, дане корінними жителями країни, індіанцями – «саскатун».

Ірезіне (Iresine)

До родини Амарантові належить 80 видів рослин із роду ірезіне (лат. Iresine), які живуть по всій Америці та Австралії, на Галапагосі й Антильських островах.

Іриси

Ірис у перекладі з грецької означає «веселка». На сьогоднішній день ця веселка налічує більше 700 відтінків та понад 35 тисяч сортів! Але не тільки строкатими та ніжними барвами підкорили нас півники: парфумери усього світу цінують іриси за неповторний яскравий аромат.

Чи знали ви, що бородаті іриси більш стійкі до засухи, ніж їх безбороді побратими? Що популярний серед народних цілителів, кондитерів та парфумерів фіалковий корінь насправді – корінь ірисів?

Про ці та інші секрети півників розповімо в нашій статті.

Чому деякі іриси не пахнуть? Як врятувати півники від слимаків без застосування хімії? Чи потрібно вкривати іриси на зиму? Як правильно та красиво обрізати кущі ірисів після цвітіння? Чому півники не хочуть цвісти навіть на «ідеальному» ґрунті та поливі?

Іфейон

Іфейон (лат. Ipheion) – рід трав’янистих багаторічників підродини Цибулеві родини Амарилісові, який за різними джерелами представлений 6-25 видами, що виростають у зонах із субтропічним і тропічним кліматом Америки. Походження наукової назви роду невідоме. У культурі вирощується вид іфейон уніфлорум, або іфейон одноквітковий (Ipheion uniflorum), що зустрічається в природному вигляді в Аргентині й Перу, а також сорти та гібриди цього виду.

Рослини на С

Перелік рослин на літеру С, які вирощують в домашніх умовах, в саду і на городі.

Савойська капуста

Савойська капуста – овочева культура, один із підвидів капусти городньої. Вона належить до сортової групи sabuada. Родом савойська капуста з Північної Африки із західної частини Середземномор’я. Назву культура отримала на честь італійського графства Савойя, в якому її вирощують здавна. У нашій країні савойська капуста не набула поширення через помилкове припущення, що вона примхлива, але в Європі, Центральній і Східній Азії цей підвид культивується широко.

Салат

Людям потрібні свіжі вітаміни круглий рік, і особлива потреба в них виникає взимку й напровесні, коли сад і город відпочивають. Але щоб наш організм не відчував дефіциту вітамінів, можна в зимовий час вирощувати культури, які мають найцінніші цілющі й харчові якості, наприклад, зелену цибулю, крес-салат і листовий салат, у теплицях або на підвіконні. Тим більше що це не так складно, як здається на перший погляд. А напровесні можна знову посіяти їх на городі.

Сальвія

Сальвія відома нам і під іншою назвою: шавлія. Цілющі властивості шавлії відомі здавна: в Стародавньому Єгипті після епідемій і війн жінок змушували пити відвар шавлії, щоб підвищити народжуваність. Римляни використовували шавлію як ліки від безпліддя, а греки зміцнювали водним настоєм цієї трави душевні сили, пам’ять і розум.

Однак сальвія затребувана не лише як лікарська, але й як високодекоративна садова рослина, і саме в цій якості її популярність останнім часом значно зросла.

Про те, якому сорту сальвії надати перевагу, як посіяти у себе в саду декоративну шавлію і як правильно за нею доглядати, ви зможете дізнатися, прочитавши статтю на нашому сайті.

Сальпіглосис

Сальпіглосис (лат. Salpiglossis) – рід однорічних, дворічних і багаторічних рослин родини Пасльонові, що налічує близько 20 видів. Родом сальпіглосис із Південної Америки, переважно з Чилі. Назва роду складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «труба» і «язик», і пояснює форму квітки. Через це його друга назва звучить як «язикотруб». У культуру цю рослину введено в 1820 році.

Самшит

Рослина самшит (лат. Buxus) – рід вічнозелених повільно зростаючих дерев і чагарників родини Самшитові, яких у природі за останніми даними налічується близько 100 видів. Вони ростуть у Вест-Індії, Східній Азії і у країнах Середземномор’я. Назва рослини «буксус» запозичена давніми греками з невідомої мови. У природі існує три великих ареали самшиту – африканський, центральноамериканський і євро-азійський. У культурі дерево самшит, одну з найдавніших декоративних рослин, вирощують як горщикову і садову культуру.

Санвіталія

Санвіталія (лат. Sanvitalia) – рід низькорослих трав’янистих однорічних і багаторічних рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, до складу якого входить 7 видів, що ростуть у природі в Північній і Центральній Америці. Назву рід отримав на честь італійського ботаніка Санвіталі.

Сансев’єрія

Тещин язик, щучий хвіст, зміїна коса, індійський меч, тигрова лілія, котячий хвіст та язик сатани – все це народні назви сансевієрії. От скільки яскравих асоціацій у нас викликала ця рослина самим лише своїм листям! (Стебла сансевієрія немає, цвіте дуже рідко.)

Незважаючи на такі колючі прізвиська, характер у сансевієрії м’який та поступливий. Це ідеальна рослина для тих, хто не любить часто заглядати до своїх кімнатних квітів та марудитися зі щорічними пересадками.

Чи справді сансевієрії достатньо одного підживлення на рік? Як обрати ідеальний горщик для цієї рослини? Як пов’язані добрива та вид розмноження з візерунком на листі сансевієрії? Читайте у нашій статті.

Сантоліна

Сантоліна (лат. Santolina) – рід вічнозелених запашних чагарників родини Складноцвіті, або Айстрові, які в дикій природі зустрічаються на півдні Європи. За різними джерелами рід складається з 5-24 видів. Компактність сантоліни дозволяє вирощувати її не тільки в саду, а й в умовах квартири, а листя деяких видів культури використовують у їжу як пряну добавку і як засіб проти молі.

Свербіжниця

Рослина свербіжниця (лат. Knautia arvensis) належить до трав’янистих багаторічників родини Черсакові. Родову назву утворено від імені німецького лікаря і натураліста Християна Кнаута, який розробив класифікацію рослин, засновану на властивостях квіткового віночка. Українська назва роду має спільний корінь зі словом «сверблячка» (короста). Називають рослину також скабіозою. Деякі види роду Свербіжниця вирощують у культурі як декоративні квітучі рослини, а вид свербіжниця польова є лікарською рослиною, що виростає в дикій природі на родючих ґрунтах лугів, на пустирях, лісових галявинах і вздовж доріг на території всієї Європи.

Селера

Рослина селера (лат. Apium) належить до роду трав’янистих рослин родини Зонтичні. Найпоширенішою овочевою культурою роду є селера пахуча (лат. Apium graveolens). Батьківщиною селери вважають Середземномор’я – там і сьогодні в природі можна зустріти дикі форми цієї рослини. Виростає селера також на півострові Індостан, в інших азійських країнах, а також в Африці і в Америках, вибираючи для життя вологі місця. Людство здавна використовувало цю культуру: в Давній Греції селеру вирощували особливим способом, вживаючи в їжу виключно черешки листя. У інших же країнах Стародавнього світу до селери ставилися як до священної рослини: у Єгипті й Римській імперії з селери робили прикраси для могил, а приготованою з неї їжею поминали померлих.

Сингоніум

Сингоніум – високодекоративна повзуча рослина з прекрасним листям, напівепіфіт, невимогливий ні до умов утримання, ні до догляду.

Сингоніум вміє передбачати погоду: перед дощем на кінчиках його листя збираються краплі вологи.

На жаль, в домашніх умовах сингоніум не цвіте, але в місцях його природного зростання плоди рослини використовуються жителями в їжу.

Сингоніуму приписують різні неприємні властивості, наявність яких не підтверджено наукою. Чи є сенс в них вірити?

Якщо ви хочете прикрасити свій будинок екзотичною вічнозеленою ліаною, прочитайте у цій статті про те, як потрібно вирощувати сингоніум.

Сідач

Сідач (лат. Eupatorium) – рід багаторічних рослин родини Айстрові, або Складноцвіті, що походять із Північної Америки та набули поширення в Азії, Європі та тропічних районах Африки. Рід налічує понад 120 описаних видів, але ще щонайменше 200 видів сідача мають невизначений статус.

Скумпія

Рослина скумпія (лат. Cotinus) належить до роду листопадних дерев або чагарників родини Сумахові, поширених у районах із помірним кліматом Євразії та сходу Північної Америки. У роді всього два види. Назву «cotinus» дав рослині французький лікар і ботанік Жозеф Турнефор – стародавні греки так називали дику оливу. У культурі дерево скумпія відоме ще з часів стародавнього світу, мабуть тому у нього так багато назв: жовтушник, венеціанський торбах, шкіряне дерево, перуковий кущ, димчасте дерево та інші.

Слива

Слива (лат. Prunus) – рід деревовидних рослин родини Розові, що налічує близько 250 видів, котрі зростають у північній півкулі. Слива – природний гібрид аличі і терну. Сливу культивували ще в Стародавньому Єгипті, в V-VI ст. до н. е. А сирійці задовго до нашої ери вміли готувати з неї чорнослив, яким торгували з іншими країнами. За легендою, в Європу сливу завіз із Дамаска римський полководець Помпей. У Римі найкращими сортами сливи вважалися горіхова і дамаська.

Смітіанта (Smithiantha)

До роду рослин смітіанта (лат. Smithiantha) відносять приблизно 8 видів рослин, що входять до родини Геснерієві. У деяких публікаціях рослина має назву Негелія. Рослина живе в горах Південної і Центральної Америки. Розводять смітіанту з 1840 року, а рід рослини названо на честь Матильди Сміт, яка була художницею в приватному ботанічному саду в Англії – «К’ю».

Смородина біла

Біла смородина (лат. Ribes niveum) – листопадний чагарник роду Смородина родини Аґрусових. У дикому вигляді вона поширена по берегах струмків і річок Євразії. Білим цей різновид порічок можна назвати з невеликою натяжкою – ягоди білої смородини можуть бути прозорими, а також кремового, жовтого або золотисто-жовтого відтінку.

Смородина чорна

Чорна смородина (лат. Ribes nigrum) – вид монотипного роду Смородина родини Аґрусові, що є листопадним ягідним чагарником. У дикій природі чорна смородина сьогодні росте по всій території Європи, на Уралі, в Сибіру до Єнісею і Байкалу, в Казахстані, Монголії та Китаї. Поширена вона і в Північній Америці.

Смородина

Смородина (лат. Ribes) – рід рослин родини Аґрусові, що включає до двохсот видів рослин, з яких близько п’ятдесяти поширені в Північній півкулі. В XI сторіччі смородина з’явилася в монастирських садах Русі, і тільки після цього перекочувала в країни Європи. Смородина – дуже популярна садова культура в нашій країні. Крім чорної і червоної смородини сьогодні культивують також білу і золотисту, але чорна смородина переважає над іншими видами і як найсмачніша ягода, і як найкорисніша.

Сніжноягідник

Рослина сніжноягідник (лат. Symphoricarpos), або снігова ягода, або вовча ягода – рід листопадних чагарників родини Жимолостеві. У культурі ця рослина прикрашає собою парки й сквери вже понад двісті років. У роду близько 15 видів, що ростуть у природі тільки на території Центральної та Північної Америки, крім виду Symphoricarpos sinensis, батьківщиною якого є Китай. Наукова назва рослини походить із двох грецьких слів, які перекладаються як «збирати разом» і «плід», і якщо ви розглянете щільно притиснуті одна до одної ягоди сніжноягідника, то зрозумієте, чому його так назвали.

Собача кропива

Собача кропива (лат. Leonurus), або глуха кропива, синдра, шандра – рід трав’янистих багаторічників або дворічників родини Глухокропивові, представники якого в дикій природі ростуть переважно в Євразії (Близький Схід, Сибір, Центральна Азія, Європа). Декілька видів роду натуралізувалося в Північній Америці. Росте собача кропива на луках, пустирях, сміттєвих місцях, залізничних насипах, в урвищах, кар’єрах, по берегах річок. Два види – собача кропива і собача кропива волохата (п’ятилопатева) – є лікарськими рослинами.

Сонцецвіт

Сонцецвіт (лат. Helianthemum), або геліантемум, або кам’яна квітка – рід рослин родини Чистові, розповсюджених у Європі, Північній Африці, Азії й Америці. У роду близько 80 видів, деякі з них вирощуються в культурі. Й українська, і латинська назва роду пов’язані з особливістю рослини розкривати квітки зі сходом сонця й обсипатися до полудня.

Соняшник

Соняшник (лат. Helianthus) – рід родини Складноцвіті, що налічує близько п’ятдесяти видів, які ростуть у природі в Північній, Центральній Америці та в Перу. Обробіток соняшника здійснювали ще індіанці, які використовували рослину для зняття болю в грудях і лікування лихоманки, пекли з неї хліб, а пилок і пелюстки рослини слугували в ті часи сировиною для пурпурно-фіолетової фарби, якою аборигени робили на тілі татуювання. Олією соняшника змащували волосся, а суцвіттями прикрашали вівтарі й храми.

Сосна

Сосна (лат. Pinus) – типовий рід хвойних чагарників, сланика або дерев родини Соснові, в який входить близько 120 видів. Сосни зростають по всій Північній півкулі від Заполяр’я до екватора. У субарктичному та помірному кліматі вони утворюють ліси і на рівнинах, і в гірських районах, а в субтропічному та тропічному поясі сосни ростуть переважно в горах.

Спараксис

Спараксис (лат. Sparaxis) – рід трав’янистих бульбоцибулинних багаторічників родини Ірисові, які ростуть у природі на півдні Африки, у Капській області. Один вид – спараксис триколірний – інтродукований у Каліфорнії. Розрізняють 6 різновидів спараксиса, які одними фахівцями розглядаються як варіанти одного виду, а іншими – як кілька різних видів.

Спаржа

Рослина спаржа (лат. Asparagus), або аспарагус, належить до роду рослин родини Спаржеві, яка налічує близько 200 видів, що зростають у сухому кліматі по всьому світу. Найбільш поширений вид спаржа лікарська. Спаржа може бути травою або напівчагарником із розвиненим кореневищем і гіллястими, часто повзучими стеблами. Делікатесними вважаються верхні частини паростків деяких видів спаржі лікарської, мільчастої і коротколистої.

Спатифілум

Спатифілум – тіньовитривала, але світлолюбна рослина з гарними смарагдовим листям і оригінальними суцвіттями в формі кукурудзяного качана. Ця квітка набула широкої популярності в кінці минулого століття.

Спатіфілуми не тільки красиві, але і корисні: вони очищають повітря в приміщенні від чадного газу, бензолу, формальдегіду, парів аміаку і ацетону. Не мириться спатифиллум і з цвіллю.

Кажуть, що спатифіллум приносить своїм господиням щастя в особистому житті, але тільки якщо він здоровий і всім задоволений. А щоб рослина була здоровою, необхідно чітко слідувати правилам догляду за нею, які описані в нашій статті.

Спірея Вангутта

Спірея Вангутта (лат. Spiraea x vanhouttei) – швидко зростаючий декоративний чагарник родини Розові, листопадний гібрид між спіреєю трилопатевою та спіреєю кантонською. У культурі спірея Вангутта з 1868 року.

Спірея сіра

Спірея сіра (лат. Spiraea x cinerea) – швидко зростаючий декоративний листопадний чагарник, гібрид між спіреєю білувато-сірою та спіреєю звіробоєлистою. Виведено спірею сіру норвезькими селекціонерами в 1949 році. Родова назва походить від грецького слова, що означає «вигин». У народі всі спіреї називають таволгами, хоча таволги є трав’янистими, а не чагарниковими рослинами.

Спірея японська

Спірея японська (лат. Spiraea japonica) – вид декоративних чагарників родини Розові, в природі ростуть у Китаї та Японії. У наших широтах ця декоративна протягом усього сезону рослина відома давно – з 1870 року. Використовують її для створення бордюрів, живоплотів і тривало квітучих груп, низькорослі форми вирощують у рокарії, альпінаріях, міксбордерах, вирощують їх також у якості ґрунтопокривної рослини.

Спірея

Підбираючи рослини для свого саду, вам хочеться знайти універсального зеленого солдата: щоб і цвів красиво, і до\після цвітіння теж прикрашав ділянку; щоб був невибагливий у догляді та ще й розростався сам по собі красиво?

Спірея (таволга) – ідеальний кандидат! А ще цей чагарник в зоні особливого інтересу селекціонерів, а значить, одного разу полюбивши спірею, ви зможете збирати цілу колекцію різних сортів у своєму саду.

Чому у одних садівників спірея не росте вище 15 см, а у інших «стріляє» вище 2 м? Чим корисна для таволги бита цегла? Як вибрати хороший саджанець таволги? Читайте далі.

Великі кімнатні квіти: список усіх видів з фото та назвами

Детальний огляд великих кімнатних кольорів. Інструкція з вирощування та догляду, багато фото, цікаві факти, пересадка та розмноження, а також рекомендації як і коли поливати великі кімнатні рослини.

Інтер’єр будь-якого приміщення виглядає неживим без озеленення. Порожнеча та незавершеність особливо відчутні у просторих залах, фойє та коридорах. На допомогу здатні прийти численні рослини. Але якщо в одних випадках кількох фіалок на підвіконні буде достатньо, то в інших буде потрібна висока кімнатна квітка з великим листям.

Особливості великих рослин

На фото великих кімнатних квітів у будь-якому інтер’єрі простежуються такі закономірності:

• рослину використовують як солітер, єдину квітку у своєму просторі;
• Розміщують на підлозі, в просторому міцному горщику або діжці; іноді допускається використання невисоких підставок;
• рослина має бути захищена від протягів, а також не стояти на шляху переміщення по квартирі;
• Залежно від потреби у освітленні можна підібрати варіант для будь-якого куточка кімнати.

Якщо в будинку є відкрита веранда або зимовий сад, кімнатна квітка може жити протягом року на свіжому повітрі, а частина – в приміщенні.

Різноманітність видів

Які ж рослини підходять для домашнього вирощування? Такі назви великих кімнатних квітів, як пальма, монстера, гібіскус, молочай у всіх на слуху. Не рідкісні й цитрусові дерева – мандаринові, лимонні. А ось із «рукою Будди» чи кубанолою знайомі далеко не всі.

Кожна з рослин наділена неповторною чарівністю, має особливості у догляді, часто несе в собі особливий символічний зміст або навіть овіяна легендами.

Пальми

Як називаються великі квіти? Пальми! Під цією назвою поєднують багатьох представників тропічної культури. Як правило, вони мають стовбур, що не гілкується, і ажурне, перисте або віялове листя. Іноді надземна частина стовбура відсутня і складається враження, що листя росте пучком із землі, як у чагарника.

Читайте також: Хризалідокарпус: догляд у домашніх умовах, як і коли поливати, пересадка, особливості кімнатної рослини

У природі пальми досягають 30 м, а в домашніх умовах ростуть до 2 м. Пам’ятаючи про своє тропічне минуле, будь-яка пальма потребує хорошого освітлення, але переносить і півтінь. Їх обов’язкова підвищена вологість, яку можна забезпечити або регулярним обприскуванням, або установкою зволожувача.

У магазинах можна придбати таких представників:

• Ховея;
• хамедорея;
• хамеропс;
• Брахея;
• Каріота;
• Вашингтонія.

А фінікову пальму можна спробувати виростити самостійно з кісточки. Це довго, але цілком реально.

Монстера

Чи є щось страшне у цій рослині? Чи пов’язане воно із монстрами?

Монстери – тропічні рослини. Розповіді про них у Європі випередили самих представників флори. Мандрівники, повертаючись із країн Південної Америки, ділилися історіями одна страшнішою за іншу. Нібито в тропіках водиться рослина-вбивця, яка нападає на людей та тварин. Цей монстр протикає свою жертву відростками, залишаючи від неї один скелет.

Реальні підстави цих оповідань такі. Монстера в природі випускає багато повітряних коренів, які здатні прорости через що завгодно, навіть через мандрівника, що загубився і помер.

Звичайно, монстера ні на кого напасти не може, але в листі її міститься отрута. Сік, потрапляючи на шкіру, викликає роздратування та набряки, а якщо пожувати листя, то цілком можна отруїтися.

У домашніх умовах монстри почуваються чудово. Їхнє соковите ажурне листя оживляє будь-який простір. Будучи по суті ліаною, монстера потребує вертикальних підпірок, інакше вона прагне розповзтися в ширину. Повітряне коріння бажано направляти в основний горщик або організувати для них додаткові горщики поряд.

Тропічний вихідець, монстера любить тепло та вологу. Взимку температура повітря повинна опускатися нижче 16 градусів. Обов’язково достатньо світла, але півтінь вона стерпить. Небажаними є прямі сонячні промені (будуть опіки на листі) і глибока тінь (листя подрібнюють і втратить свою ажурність).

Гібіскус

Гібіскуси – великі кімнатні квіти, фото та назви яких можна зустріти не лише у квіткових, а й продуктових магазинах. Люблять її за рясне цвітіння, яке при належному догляді можна продовжити цілий рік. У природі зустрічаються дерев’яні та чагарникові форми, по-різному можна сформувати рослину та будинки.

Читайте також: Трахікарпус: догляд у кімнатних умовах, пересадка, як і коли поливати рослину, вибір горщика

У країнах Азії гібіскус має і практичне застосування. З його квіток готують запашний чай каркаді. Також використовують для напоїв та кондитерських виробів барвистість пелюсток. З насіння роблять чорну фарбу, вживають їх замість кунжуту в їжу. Листя використовують у салатах.

Для гібіскусу будинку обов’язкова висока вологість, регулярний полив. Цвітіння можна регулювати підживленням.

Цитрусові

Саджанці цитрусових дерев дозволяють власникам випробувати радість від збору врожаю ні з чим не порівнянну. Справді, виростити самостійно і лимони, апельсини, і мандарини цілком реально.

Потрібно лише запастися терпінням та забезпечити саджанцю гарний догляд. Як і для всіх тропічних рослин, для цитрусів потрібні тепло, світло та регулярний полив.

Будь-яке цитрусове дерево потребує довгого світлового дня (10-12 годин), нестачу природного світла обов’язково потрібно компенсувати штучним. У зимовий період саджанцю забезпечується період спокою, коли і полив, і освітленість зменшується.

Крім відомих та популярних різновидів, можна здивувати родичів або гостей каламондином (це гібрид кумквату та мандарину) або цитроном сорту «рука Будди» з розгалуженим плодом, що утворює пучок відростків – «пальців».

Спатіфілум

Народна назва спатіфіллуму – “жіноче щастя” – легко пояснює, за що люблять цю кімнатну квітку. Велике листя, білі квіти його відомі та впізнавані. Хоча за умов природного проживання квіти бувають інших відтінків.

Легенд багато. Можна почути, що:

• завести спатифілум потрібно тим, хто ніяк не може вийти заміж або народити дитину;
• ця квітка була передана богинею кохання звичайним земним дівчатам;
• спатифіллум дарує радість і щастя тим, хто його доглядає з чистими помислами.

Як же його доглядати, щоб отримати щастя? Спатифілум любить яскраве сонячне світло, помірну температуру та вологе повітря. Обприскувати потрібно лише листя, не потрапляючи на бутони та квітки.