Росіяни наступають на Авдіївку та Куп’янськ. Що відбувається і чому це важливо

Російські війська ведуть наступ на Авдіївку, а також на Куп’янському напрямку.

З 10 жовтня росіяни спрямували значні сили на штурм міста Авдіївка на Донеччині: це місто постійно обстрілюють, в районі боїв помічені великі групи бронетехніки. Деякі експерти вважають, що російська армія розпочала у цьому районі одну з наймасштабніших наступальних операцій за час війни.

Згідно з повідомленнями, до атаки в районі Авдіївки залучили три російські батальйони чисельністю близько двох тисяч військовослужбовців, десятки одиниць бронетехніки та літаки.

Як повідомив Українському радіо голова Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш, у російської армії є завдання до 31 грудня вийти на адміністративні кордони Донецької області.

Також 14 жовтня командувач Сухопутних військ ЗСУ, генерал-полковник Олександр Сирський повідомив про спроби росіян прорватися на Куп’янському напрямку на Харківщині.

“Противник, після завданих йому втрат, за два місяці відновився та розпочав активні наступальні дії в районі Макіївки, а згодом і на Куп’янському напрямку. Тривають важкі бої”, – наголосив генерал-полковник Сирський, якого цитує Military Media Center.

За його словами, головною метою росіян є розгром українських військових на цьому напрямку, оточення Куп’янська і вихід на рубіж річки Оскіл. Щоденно росіяни здійснюють десятки атак силами штурмових груп за підтримки бронетехніки, ведуть щільний мінометний і артилерійський вогонь.

Командувач Сухопутних сил ЗСУ відзначив, що росіяни вже зазнали значних втрат та не досягнули суттєвих успіхів.

Автор фото, Military Media Center

Генерал-полковник Сирський відвідав українських військових на Куп’янському та Лиманському напрямку

Наступ на Авдіївку

Американський інститут вивчення війни (ISW) раніше констатував, що російські війська 10 жовтня одночасно атакували Авдіївку з північного заходу, заходу та півдня, використовували бронетанкові штурмові групи, гелікоптери та артилерію.

Збільшення кількості бронетехніки та літаків – поряд із постійними наземними атаками – вказує на те, що російські сили проводять наступальну операцію, більшу за масштабами та задумами, ніж раніше оцінював ISW, визнали експерти.

У суботу вранці Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що армія РФ не залишає спроб прорвати українську оборону біля Авдіївки, проте, на його думку, ці зусилля були марними.

“Вони розгорнули наступ широким фронтом, – розповів BBC офіцер 59-ї бригади ЗСУ Сергій Цеховський. – З початку вторгнення ми не мали такого інтенсивного обстрілу [в районі Авдіївки]. Використовують реактивні системи залпового вогню, артилерію, танки та піхоту – всі одночасно”.

Що відбувається в Авдіївці

Голова Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш розповів в ефірі українського телебачення, що штурми міста продовжуються, однак у ніч на 14 жовтня вперше за останні дні не було масованих ракетних та авіаційних обстрілів населеного пункту, лише вогонь з гарматних артилерійських знарядь.

“Сьогодні вже п’ята доба як ворог не припиняє ні штурмових дій, ні обстрілів. Намагаються все ж таки Авдіївку оточити, – сказав Барабаш Суспільному.- Дедалі більше сил кидають для реалізації своїх завдань”.

“Днем тиші у місті не буває взагалі. Б’ють з усього, що є. Щодо евакуації – вона продовжується. Не в тих обсягах, як би хотілося. Здебільшого через те, що люди не мають бажання. Станом на ранок у місті залишаються 1620 людей. Є гуманітарна допомога, медицина, продукти”, – розповів Барабаш.

Він також повідомив, що протягом тижня із Авдіївки виїхали семеро мешканців. При цьому злагоджених гуманітарних коридорів для евакуації населення немає.

“Кожна евакуація схожа на спецоперацію. Велика кількість людей задіяна, щоб вивести навіть одну людину. Складно вмовляти людей виїжджати, нас уже сто разів послали, а от до родичів ще часом прислухаються”, – зазначив Барабаш.

З 32 тисяч мешканців в Авдіївці лишилися лише 1620

Що відомо про перебіг бойових дій біля Авдіївки

Головні зусилля російських військ спрямовані на взяття Авдіївки в оточення – для цього намагаються захопити кілька сіл, розташованих на флангах, у тому числі Степове, Бердичі та Північне.

Станом на 12 жовтня експерти американського Інституту вивчення війни (ISW) зазначали, що російські війська не досягли якихось великих проривів біля Авдіївки і навряд чи зможуть одразу відрізати українські сили у місті.

За оцінками ISW, з 10 жовтня російські війська захопили 4,52 кв. км території з різних напрямків навколо Авдіївки, але заяви деяких російських джерел про більший прогрес Інститут вважає перебільшеними.

У черговому зведенні за 13 жовтня ISW пише про підтверджене незначне просування армії РФ в районі Красногорівки та Первомайського.

Російський провоєнний телеграм-канал “Рыбарь” стверджує, що армія РФ “веде бій за Бердичі” і повідомляє про “закріплення наших сил біля околиці населеного пункту”.

“Проглядається задум стиснути кільце по всіх напрямках навколо Авдіївського укріпрайону. Прогнозовано проблеми створюють потужні бетонні укріплення ЗСУ. Ворог перекидає резерви”, – пише “Рыбарь”.

За даними моніторингових акаунтів, у районі Авдіївки російська армія вже втратила значну кількість бронетехніки.

Анонімний український офіцер, який пише у соціальну мережу Х (твіттер) під ніком Tatarigami, стверджує, що під час атак на Авдіївку росіяни використали “незвичайно велику кількість бронемашин”.

13 жовтня автор цього акаунту написав, що зумів ідентифікувати в цьому районі щонайменше 45 російських машин, які були знищені, нерухомі або покинуті.

Дані про те, що російська армія не змогла досягти значних успіхів у районі Авдіївки, у п’ятницю підтвердили у Білому Домі.

Наступ російських військових на Донбасі під Авдіївкою не став сюрпризом і США впевнені, що ЗСУ відіб’ють ці атаки, заявив у п’ятницю представник ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі.

“Як це було і під час невдалого зимового наступу Росії минулого року, здається, російські військові використовують тактику атак хвилями, коли вони кидають маси погано навчених солдатів прямо на полі бою без належного екіпірування”, – цитує Кірбі “Голос Америки”.

За його твердженням, Росія не береже життя своїх військових, “добровільно жертвує ними заради досягнення своїх цілей”, тоді як Україна “ефективно та розумно воює”.

“Українці важко працюють, щоб відбити ці наступальні дії, – додав представник Білого дому. – Прогрес російських підрозділів навіть там, де він є, виглядає дуже мізерним”.

Авдіївський коксохімзавод раніше був одним з найбільших підприємств регіону

Російський “інформаційний вакуум”

Російське військове командування, мабуть, обмежує обговорення наступальних операцій навколо Авдіївки на Донеччині, щоб контролювати інформаційний простір, вважають експерти американського Інституту вивчення війни.

Два дні тому російський провоєнний блогер Борис Рожин писав: “Це перша за довгий час операція, де командування ЗС РФ постаралося створити інформаційний ковпак, мінімізуючи вихід інформації на публіку”. А телеграм-канал “Два майори” день тому сформулював так: “Новини з-під Авдіївки будуть. Ідуть важкі бої. Поки що просили не висвітлювати в деталях”.

“Так, беруть Авдіївку, але новин у нас немає, тому що військові не хочуть заздалегідь казати, і я їх у цьому категорично підтримую”, – коментував ситуацію військовий кореспондент російського ВДТРК Олександр Сладков.

Військове командування Росії, ймовірно, намагається винести уроки з минулих ситуацій та тримати під контролем сприйняття своїх дій в Україні в російському інформаційному просторі, коментує ISW. Тому деякі провоєнні блогери дотримуються вказівок Міноборони Росії. Однак, ця спроба контролю може спровокувати негативну реакцію з боку інших блогерів, вважають американські експерти.

“Кремль, ймовірно, намагається представити російські наступальні операції навколо Авдіївки та інші локальні дії як перехоплення російськими військами оперативної ініціативи в Україні”, – йдеться в огляді.

Як приклад, автори наводять заяву російського постійного представника в ООН — у п’ятницю Василь Небензя заявив, що український контрнаступ “можна вже формально вважати закінченим”, оскільки російські війська “перейшли до активних бойових дій практично по всій лінії фронту”.

На думку аналітиків ISW, Україна навряд чи завершить контрнаступ, як стверджує Небензя. Контрнаступальні операції, швидше за все, продовжаться і в зимові місяці, хоча, ймовірно, у сповільнених темпах та масштабах.

Українські військові біля Авдіївки обстрілюють російські позиції з гармати Гіацинт-Б, червень 2023 року

Чому важлива Авдіївка

Спроба російських військ просунутися в районі українського міста Авдіївка, яку в російських навколовоєнних соцмережах називають штурмом, є досить логічною з точки зору загальної ситуації на фронті, вважає воєнний кореспондент BBC Павло Аксьонов.

Це місто – центр великого виступу, який вдається у російську оборону, і зрізати його – велика спокуса для російського командування. Це б дозволило відсунути лінію фронту від Донецька. Але ще важливіше для російських сил відволікти українських військових від інших районів – від наступу у Запорізькій області та в районі Бахмута.

Саму Авдіївку та її околиці українські війська обороняють із 2014 року. Місто (або те, що від нього залишилося) зараз є досить сильно укріпленим районом. Авдіївка знаходиться лише за кілька кілометрів від Донецька, і взяти це промислове передмістя проросійські формування намагалися неодноразово. Одне із загострень трапилося у 2017 році.

З початку повномасштабного вторгнення місто стало місцем запеклих боїв. За роки бойових дій з артобстрілами та авіаційними бомбардуваннями Авдіївка зазнала великих руйнувань, місто практично лежить у руїнах, що ускладнює його штурм.

Ще один фактор – наявність великого заводу, коксохімічного комбінату, який може одночасно служити і базою, і укріпленим пунктом, який штурмувати дуже важко. Щоправда, російські війська до нього не прорвалися, тож про це і не йдеться.

Штурмувати в лоб саме місто російські війська очевидно і не намагаються – судячи з місць боїв, вони хотіли б взяти його хоча б в оперативне оточення, тобто тримати під обстрілом лінії постачання. Це дуже ускладнило б оборону. Це можна вважати класичною тактикою штурму міста – його обороноздатність дуже залежить від постачання.

Однак поки що, попри повідомлення проросійських військових блогерів, просування російських військ під Авдіївкою більш ніж скромне. Це укладається у спільну канву російсько-української війни на цьому етапі. Вона остаточно перейшла в позиційну, і жодна зі сторін не має настільки значної переваги в силі, щоб зробити прорив фронту з виходом на оперативний простір.

Як і на інших напрямках, де російські війська намагаються атакувати, російська армія не може зібрати чималий ударний кулак, щоб пробити українську оборону. Російській армії просто не вистачає на це сил та ресурсів.

Можливо, це незабаром призведе до чергового завмирання фронту – довго й повільно штурмувати укріплений район можна лише маючи великий запас снарядів для артилерії та достатню кількість артилерії. Однак і цього, згідно з повідомленнями, російська армія на цій ділянці не має.

Також на цю тему

Чому довелося залишити Авдіївку: сім причин відходу ЗСУ з потужного укріпрайону

На даний момент я не бачу особливої необхідності описувати перебіг подій, пов’язаний із проведенням оборонної операції СОУ в районі м. Авдіївка. Він всім добре відомий, тому детально заглиблюватись на тому — куди, як і хто наступав, хто й де оборонявся (контратакував) в той чи інший період часу — не бачу.

Всі ці події неодноразово описувались не тільки мною, а й іншими людьми. Тому, я буду звертатися по ходу формулювання своїх висновків та оцінок до хронології подій лише тоді, коли їх потрібно буде проілюструвати, або аргументувати.

Як на мене, у контексті загальної оцінки подій на Донецькому напрямку найголовнішим та найбільш доцільним варто зробити визначення відповідей на два ключових питання — чому противнику, кінець кінцем, вдалося досягнути виконання поставлених перед собою цілей на цьому напрямку, хоча й ціною, яка навіть не вкладається у термін “значна” (скоріше — “запредельная”) й як цьому можливо запобігти у майбутньому.

Звісно, що в силу цілком зрозумілих причин, я не можу повністю, як це належить, аргументувати ті чи інші свої висновки стосовно цих подій конкретними даними (наприклад, у сенсі оцінки реального співвідношення сторін, їх дислокації та розташування на місцевості, а також, коментувати рішення українського командування в тих чи інших ситуаціях, адже війна триває й давати ворогу якусь інформацію для оцінки — не варто), але, очевидно, що у двох сенсах — рішення командування противника, а також оцінка окремих факторів, які сприяли\заважали діям військ (сил) сторін — цілком можливо.

А друге зауваження буде торкатися розуміння масштабу подій, які оцінюються. Мова піде не тільки, власне, про події, які відбувалися безпосередньо в районі м. Авдіївка та навколо неї, а на сусідніх відтинках ЛБЗ. Тобто, всього того, що відбувалося на Авдіївському напрямку…

На перший погляд, причина цілком очевидна та зрозуміла переважній більшості людей, які слідкують за перебігом подій у війні. Противник не тільки зумів сконцентрувати на цьому напрямку переважаючи сили, а й спромігся реалізувати цю свою перевагу. Зокрема, зразу у декількох факторах:

Загальна чисельність військ

На цьому напрямку діяли поповнені та доукомплектовані основні сили зразу 3-х загальновійськових армій (ЗВА) противника — 2-ї, 8-ї (включаючи майже увесь 1-й армійський корпус\АК) та 41-ї + головні сили окремої танкової дивізії (90-а тд), не рахуючи цілого розсипу приданих сил та засобів, в тому числі з категорії “територіальні війська” чи “мобілізаційний резерв”.

За різними оцінками, загальна чисельності угрупування військ противника, яке діяло на цьому напрямку, у різні часові періоди оцінювалось від 60-65 тисяч в\сл до 80-82 тисяч. Причому, без врахування резервного компонента, розгорнутого на цьому напрямку й який сам по собі складав ще до 10-12 тисяч в\сл (до 3-х мотострілецьких полків\мсп, 10-и стрілецьких та мотострілецьких батальйонів, та 2-3-х зведених тактичних загонів типу БАРС).

Перевага противника у кількості основних типів озброєння та військової техніки (ОВТ),

сконцентрованих у його частинах та з’єднаннях, які діяли на цьому напрямку. Противник мав тут — до 450-460 танків, до 1300 — 1350 ББМ, до 1200 одиниць АС, біля 300 одиниць РСЗВ…

Для відновлення втрат противник спромігся створити й певний резерв ОВТ на цьому напрямку — до 100 одиниць танків, до 220-230 одиниць ББМ, до 60-и одиниць АС та 25-30 одиниць РСЗВ.

Перевага противника у повітрі

Авіаційне угрупування противника, сконцентроване на цьому оперативно-тактичному напрямку, складало — до 182-х одиниць бойових літаків, до 147-и одиниць вертольотів, з яких ударних (вогневої підтримки) було — 66 -70 одиниць. Також, противник спромігся розгорнути на цьому напрямку ешелоновану (по висоті та дальностям) систему вiйскової ППО, яка, у сенсі свої кількості, майже дублювала реально існуючи його потреби…

Ресурсна перевага противника

Очевидно, що у питаннях постачання військам предметів матеріально-технічного забезпечення, палива, боєприпасів, запасних частин, продовольства й т.д. противник мав у кількісному вимірі значно ширші можливості, ніж українське командування.

На момент початку Авдіївської наступальної операції противник спромігся збільшити темпи накопичення запасів цих предметів на 10-15%, а протягом її проведення забезпечував збільшення їхнього поточного довольства по окремим типам та видам до 20%.

Окрім цього, на користь противника “грав” ще цілий ряд факторів…

Зручний, у сенсі матеріально-технічного забезпечення дій військ район

(розгалужена система комунікацій, включаючи облаштовані рокади та транспортні вузли, чимала кількість зручних місць та об’єктів для розташування складів та сховищ).

Тобто, противник мав можливість до мінімуму скоротити так зване “плече подвозу” (як у сенсі часу, так й відстані) для постачання своїм військам, оперуючим на цьому напрямку, усього необхідного для “життя та бою”.

Окрім того, його маневр силами та засобами “по фронту”, а також переміщення підкріплень та резервів також мало чим був скований чи ускладнений…

Місцевість, на якій протікали бойові дії,

у сенсі танко-доступності чи можливості швидкого її подолання військами, в тому числі на техниці, також не становила собою особливої перешкоди, за виключенням, мабуть окремих ділянок місцевості із зруйнованою міською забудовою, особливо у самому місті Авдіївка.

Також, тут не було — ані широких водних перешкод, ані ділянок місцевості з широкими болотами чи вагомих лісових масивів…

Зручне накреслення ЛБЗ

Очевидно, що ще у період формулювання задуму (плану) на проведення цієї операції командування противника врахувало, той факт, що воно має можливість зайняти зручне (охоплюче) вихідне положення щодо українськиї військ, які оборонялися в Авдіївському районі оборони.

Цьому сприяло зайняття його військами раніше рубежу Водяне — Опитне та району с. Красногорівка.

Однак, безперечно, що для успішного проведення задуманої операції мало лише МАТИ всі ці переваги, треба ще вміти усім цим скористатися…

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

• Теги:
• ЗСУ
• Авдіївка
• російська армія
• російсько-українська війна
• війна рф проти україни

• Поширити:
• відправити у Telegram
• поділитись у Facebook
• твітнути
• відправити у Viber
• відправити у Whatsapp
• відправити у Messenger