Місцеві вибори 2020: головні етапи і календар кампанії

Початок, який Центральна виборча комісія оголосила за 50 днів до голосування, є символічним через особливості регулювання кампанії.

За попередній місяць створили вертикаль територіальних виборчих комісій від областей до сіл, а більшість партій провели передвиборчі з’їзди, як того вимагає закон.

Проте саме з 5 вересня виборча кампанія переходить у найгарячішу і помітну для всіх фазу. Невдовзі почнеться реєстрація кандидатів та офіційна агітація.

Найголовніші події кампанії

6 вересня – останній день, коли партії можуть подати до ЦВК копії рішень про участь місцевих осередків у виборах. Тому до суботи усі охочі партії мають провести свої з’їзди й ухвалити рішення про похід на вибори.

10 вересня – останній день зміни громадянами виборчої адреси. Українці вперше отримали можливість змінити місце голосування на виборах місцевих депутатів та мерів. Ми детально пояснювали, як це можна зробити.

До 10 вересня можна змінити виборчу адресу, послуга доступна в інтернеті

14 вересня – останній день для українських організацій для реєстрації офіційними спостерігачами.

15-24 вересня – десять днів мають партії для того, щоб висунути і подати до окружних комісій документи для реєстрації власних кандидатів. На цих виборах у містах, де більше 10 тисяч виборців, можна балотуватись у депутати тільки від партій. Люди голосуватимуть і за партійні списки, і за конкретного кандидата від партії в ньому.

У громадах з меншою кількістю виборців вибори проходитимуть за звичною мажоритарною системою.

Проводити офіційну агітацію кандидати мають право тільки після реєстрації.

30 вересня – дедлайн для подання кандидатами своїх представників до складу дільничних комісій. Саме вони будуть проводити голосування і рахувати бюлетені.

Їх мають сформувати до 9 жовтня.

5 жовтня – останній термін для кандидатів відмовитись від балотування.

14 жовтня – до цього дня включно іноземні організації можуть подавати документи для реєстрації міжнародними спостерігачами.

22 жовтня – останній день оприлюднення соціологічних опитувань та рейтингів.

23 жовтня – останній день передвиборчої агітації, а 24 жовтня є днем тиші.

25 жовтня – день виборів – з 8 години ранку до 20 години вечора.

6 листопада – останній термін встановлення результатів.

15 листопада – приблизна дата проведення другого туру виборів мерів у містах з понад 75 тисячами виборців. Якщо жоден кандидат 25 жовтня не набере понад 50% голосів, то до другого туру виходять два лідери.

Закон вимагає провести другий тур протягом трьох тижнів від встановлення результату першого.

У 2015 році, коли місцеві вибори також відбувались 25 жовтня, другий тур відбувся саме 15 листопада.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Виборг

Виборг – це російське місто з західноєвропейським обличчям. Воно розташовується на півночі Ленінградської області, в північно-східній частині Фінської затоки. Побувавши в складі Швеції і Фінляндії, Виборг зумів зберегти романтичну атмосферу середньовічних вуличок – рідкісне для Росії явище. Місту добре підходить епітет «унікальний»: тут стоїть єдиний в країні середньовічний лицарський замок; тут розташовані найбільші зберіганню фортифікації; тут найбільше прикладів чужих для Росії архітектурних стилів – фінського романтизму і функціоналізму, а на додаток до всіх міських споруд – рідкісної краси скельний пейзажний парк з гранітними валунами, покритими мохом, і карельськими соснами, що ростуть прямо на каменях.

Зрозуміти [ ред. ]

Виборг (від давньонорвезької «Свята фортеця») заснований в 1293 році шведським маршалом Торгільсом Кнутссоном як укріплений форпост на кордоні з карельськими племенами. Ця територія входила в зону інтересів Новгородської республіки: вже в 1294 році новгородські війська взяли в облогу Виборзький замок, але взяти його не змогли. Місцезнаходження виявилося вдалим: на півострові поруч з замком швидко виріс великий торговий порт. У другій половині XV століття навколо міста зводиться кріпосна стіна з вежами, дві з яких збереглися до нашого часу. У XVI столітті укріплення розширюються: два виступаючих вперед бастіони в плані нагадували виставлені роги, тому фортеця отримала назву Рогатий.

Після великої пожежі в 1639 році був розроблений генплан міста, і з середини XVII століття на місці хаотичної забудови кривих вулиць стали формуватися прямокутні квартали кам’яних будинків. Проте, в Виборзі збереглося близько десятка будівель, побудованих до появи першого міського генерального плану в 1639 році – вони відрізняються тим, що розташовані під кутом до сучасної сітки вулиць.

У 1710 році під час Північної війни Петро I взяв місто в облогу і взяв його без штурму – це було перше захоплення Виборзького замку за його 400-річну історію. За результатами Ніштадського миру, Виборг і весь Карельський перешийок входять до складу Російської Імперії. В середині XVIII століття російські військові інженери будують нові зміцнення – Анненкрон. До 500-річчя міста в 1793 році за розпорядженням Катерини II були побудовані два храми: православний Спасо-Преображенський собор і лютеранська церква Святих Петра і Павла.

У 1917 році Виборг опиняється в складі незалежної Фінляндії. Деякий економічний спад, викликаний розривом зв’язків з Радянською Росією, нівелюється до другої половини 1920-х років. У 1930-х роках новий вплив на міську архітектуру зроюив фінський функціоналізм. У цьому стилі забудовуються цілі квартали Нового міста, між вокзалом і Батарейною горою. У Виборзі збереглася найбільша в Росії і сама цілісна колекція будівель в цьому стилі (друга за значимістю знаходиться в Сортавалі). Його кращі зразки: художня школа з музеєм, окружний архів, ломбард за проектами Уно Ульберга, а бібліотека Алвара Аалто є шедевром функціоналізму світового рівня.

Виборг значно постраждав і під час Зимової війни, в результаті якої він був завойований Радянським Союзом, і потім під час Великої Вітчизняної. Відновлення міста йшло повільно, не в останню чергу через сильне скорочення населення: до довоєнних відміток воно дійшло тільки до 1980-х років. Однак через це історичний центр майже не зіпсований радянської забудовою.

Незважаючи на величезний туристичний потенціал Виборга, про послідовний розвиток відповідної інфраструктури годі й казати. Історичний центр міста знаходиться (за малим винятком) в досить-таки жалюгідному стані, будівлі не ремонтуються і горять, а кошти, які держава виділяє на реставрацію, йдуть невідомо куди. У середині 2013 року був по-варварськи знесений цілий квартал уздовж Фортечний вулиці, в 2015 році «посипався» Виборзький замок. Практично знищено одного з історичних парків – парк Папула, через який намагаються тягнути швидкісне шосе. У парку Монрепо – однієї з головних визначних пам’яток Виборга – в кінці 2017 під приводом реконструкції вирубано майже півтори тисячі дерев. У потворно засміченому стані перебувають Анненські укріплення. Все це (і багато іншого) призвело до того, що в 2015 році Всесвітній фонд пам’ятників включив Виборг в список 50 об’єктів історії та культури під загрозою знищення, а влітку 2016 року експертами був оголошений Heritage Alert – сигнал тривоги, який повідомляє про поступове знищення історичного вигляду Виборга. Однак місто настільки красиве, що навіть понесені втрати поки ще не заважають йому залишатися привабливим для мандрівників і гідним найпильнішої уваги.

Орієнтація [ ред. ]

Виборг розташований по обидва береги Виборзької затоки. Виборзький замок стоїть на маленькому Замковому острові в горловині затоки, з півдня до нього безпосередньо примикає безіменний півострів, на якому розташоване Старе місто. Від кварталів з більш пізньої забудовою його відокремлює ланцюг з трьох площ, розбитих на місці колишньої міської стіни: Ринкової, Піонерської та Соборної. Піонерську площу в пострадянський час перейменували в Театральну, хоча ні піонерів, ні театрів на ній давно немає.

Топоніміка Виборга являє собою химерну і часом цікаву суміш старовинних російськомовних, фінських і радянських назв. Так, в центрі міста є сусідами, наприклад, вулиці Вартової Башти, Водної Застави, Червоноармійська і Червонофлотська, а по березі бухти Салакка-Лахті пролягає набережна імені 40-річчя ВЛКСМ. Є певний суспільний запит на заміну радянських назв історичними (як мінімум фінськими), але він поки не знаходить підтримки у місцевої влади.

На південний схід від Ринкової площі відходить проспект Леніна з однойменним парком-еспланадою – головна артерія в забудові кінця XIX – першої половини XX століття. В її центрі розташована головна площа міста, яка називається не аби як, а Червона площа: тут знаходиться незвично м’язистий пам’ятник Леніну. Південно-східний кінець проспекту Леніна впирається в Батарейну гору – найвищу точку міста, де серед руїн форту XIX століття розбитий тихий парк.

На північ від Замкового острова розташований великий острів Твердиш. Історичних будівель тут не дуже багато, головні з них – Анненські укріплення. Втім, на Твердиш варто потрапити не заради укріплень, а заради парку Монрепо – одного з кращих ландшафтних парків Росії з чудовою карельською природою і видами на Виборзьку затоку.

• 60.714087 28.751679 1Інформаційно-туристичний центр , вул. Вокзальна,13 . Пн–Сб 9:00 – 17:00, Вс 10:00 – 16:00 . ( оновлено груд 2020 )

Як дістатись [ ред. ]

Можна з’їздити в Виборг на 1-2 дня з Санкт-Петербурга, або зробити тут проміжну зупинку по дорозі в Гельсінкі.

Літаком [ ред. ]

Потягом [ ред. ]

Виборг стоїть на лінії Санкт-Петербург – Гельсінкі. З Петербурга (Фінляндський вокзал) електрички ходять кожні 1-2 год. Половина з них – звичайні, що їдуть трохи більше двох годин, а решта – експреси «Ластівка», що долітають до Виборга за 1 год 15 хв. Оплата по приміському тарифу, ціна практично однакова, але на експреси потрібен окремий квиток. Між Фінляндським вокзалом і Виборгом «Ластівки» роблять всі три зупинки: Удельна (в межах міста), Зеленогорськ, Рощино.

Також через Виборг проходить нічний поїзд «Лев Толстой» Москва-Гельсінкі, на якому зручно їхати в Виборг з Москви без пересадки в Петербурзі. Ще в Виборзі зупиняються курсуючі між Гельсінкі і Петербургом швидкісні поїзди «Алегро». Купити на них квиток від Петербурга до Виборга не можна, зате з боку Фінляндії і з Виборга до Фінляндії – можна.

За іншими напрямками сполучення відбувається рідко: двічі в день на Приморськ (ранковий дизель їде потім у Петербург, що займає 4 ч – НЕ сядьте на нього помилково!) І двічі в день через Каменногорськ на Хійтолу, що на лінії, яка зв’язує Приозерськ з карельською Сортавалою.

• Залізничний вокзал , Вокзальна пл. 1 . Вокзал розташовується на північ від центру Виборга приблизно в кілометрі від замку і Старого міста. Простора повоєнна будівля сильно перегороджена турнікетами і прикордонниками. На першому поверсі розташовуються приміські каси, кіоск з пиріжками і чаєм, магазин солодощів, туалет і камера зберігання. Щоб скористатися камерою зберігання, вам знадобиться пластикова картка, яка продається у чергового по станції. Ціна залежить від тривалості зберігання багажу: за 1, 2 і 3 години доведеться віддати 120, 170 і 220 руб., Відповідно, такі градації – доба, два і три дні – обійдуться в 270, 540 і 810 рублів (2019). Піднявшись на другий поверх, ви виявите невелику кількість металевих крісел, сервіс-центр (він же каса далекого прямування) і двері, що ведуть до митниці. Прикордонний і митний контроль проходять на самому вокзалі і починають процес за півгодини до відправлення, тому, якщо ви їдете до Фінляндії, піднімайтеся на другий поверх заздалегідь. ( оновлено груд 2020 )

Автомобілем [ ред. ]

Від Санкт-Петербурга можна дістатися по трасі М10 E18, через Сестрорецьк, всього 120 км. Виїзд з Санкт-Петербурга по Приморському або Виборзькому шосе. З цієї ж трасі з території Фінляндії через автоперехід «Торфяновка», з Гельсінкі, Турку і інших міст; Виборг варто в 35 км від кордону. Місто розташоване лівіше від траси (потрібен з’їзд), якщо їхати з Пітера.

Автобусом [ ред. ]

З Петербурга автобус № 850 від 2 (Московсько-Петроградська) лінія Парнас, відправлення кожні 30-40 хв, в дорозі 2 год 20 хв. Також у Виборзі зупиняються автобуси, що їдуть на Каменногорск і Святогірськ з північного автовокзалу (1 (Кіровсько-Виборзька) лінія Дев’яткіна). Ходять вони нечасто, і орієнтуватися на них сенсу немає.

• 60.71478 28.74908 2Автовокзал , вул. Залізнична, 7 . 6:00 – 23:00 . Будівля значиться об’єктом культурної спадщини як пам’ятник фінського функціоналізму, це один з найстаріших автовокзалів Європи. Побудований він в 1932 році за проектом Вайне Кейнянена, автора багатьох виборзьких будівель 1930-х рр. Пізніше автовокзал надбудовувався і перебудовувався, так що зараз його поважний вік не надто помітний. Усередині довгий час працювало непогане кафе «Вокзал» – їдальня з роздачею, але в кінці 2017 року автовокзал знаходився на реконструкції. Тепер в його будинку розмістився ресторан швидкого харчування KFC. Перекусити або почекати автобуса також можна в цілодобовому кафе АЗС Neste по ліву руку від автовокзалу. Праворуч розташована інша АЗС, цікава як ще один пам’ятник фінської архітектури – це побудована в 1928 році автозаправна станція фірми Shell, на стінах досі висять впізнавані логотипи. ( оновлено груд 2020 )

Кораблем [ ред. ]

На території Виборга закінчується Сайменський канал, що з’єднує Виборзьку затоку і Сайменську систему озер у Фінляндії. Влітку організовуються круїзні тури з Лаппеенранта в Виборг і назад, тривалість – 6 годин на одну сторону.

Транспорт [ ред. ]

Регулярно, але з великими інтервалами, ходять автобуси (всього 13 міських маршрутів). На малих відстанях часто швидше переміщатися пішки. На практиці вам може стати в нагоді тільки автобус з центру до парку Монрепо з дивним номером 1/6, інтервал руху – приблизно 25 хвилин. Вартість проїзду – 33 рубля (2020).

Таксі: У Виборзі існує безліч служб таксі – «Гепард», «Сімка», «Візит», «Блюз», «Нічна зірка» та інші. Теоретично машину можна зловити на вулиці, або застати на уподобаних таксистами п’ятачках, але для надійності краще замовляти таксі по телефону, по номерам, які часто трапляються на плакатах в центральній частині міста. Вартість поїздки на таксі по місту (його материкової частини, крім колишніх селищ) стандартна і складає 120 рублів (2018). З 2019 року в Виборзі доступні також Яндекс.Таксі і Uber.

Що відвідати [ ред. ]

Виборг, безумовно, цікавий для мандрівників і багатий на пам’ятки. Якщо ви обмежені в часі, постарайтеся побачити хоча б Виборзький замок, бібліотеку Аалто і парк Монрепо.

60.71577 28.72896 1 Виборзький замок . На території Росії середньовічні замки європейського типу можна порахувати на пальцях, а Виборзький замок – єдиний, що повністю зберігся. Зведений в кінці XIII століття на невеликому острові (170 х 122 м) в Фінській затоці, замок є найдавнішим з виборзьких укріплень. Шведи оточили підвищену частину острова стіною, а в центрі звели триповерхову вежу, названу на честь хрестителя Скандинавії Святого Олафа. Укріплення вийшло настільки вдалим, що залишалося неприступним аж до петровських часів. В середині XVI століття за наказом шведського короля Густава Вази перебудовуються зовнішні стіни, а вежа надбудовується до 7 поверхів – цей вигляд в основному і зберігся до наших днів. Після Другої світової війни в замку організований музей. У різних приміщеннях замку розміщені малоцікаві виставки краєзнавчого плану і дещо несподівана, але повністю відповідає середньовічному замку, камера тортур. Найцікавіше ж місце – це оглядовий майданчик під куполом вежі Олафа з фантастичними видами на Фінську затоку і квартали Старого міста. На оглядовому майданчику будьте уважні: він не широкий і обгороджений не дуже високими поручнями. ( оновлено груд 2020 )

60.714171 28.730108 2 Площа Старої Ратуші . Головна площа Виборга з Середньовіччя до недавнього часу і його візитна картка. З вежі Св. Олафа відкривається найкращий вид саме на ратушну площу. Ліва будівля – будинок купця Векрута (1650), права – власне ратуша (1643). Перед ратушею стоїть пам’ятник засновнику Виборга Торгільсу Кнутссону. При в’їзді на площу з боку замку до середини XIX століття розташовувалися головні міські ворота. Після знесення стін і воріт на їх місці поставили дві алегоричні статуї: «Промисловість» і «Морська торгівля», що символізують перетворення фортеці в промисловий і торговий центр. ( оновлено груд 2020 )

60.7103 28.7348 3 Башта Ратуші . Одна з двох збережених бойових веж середньовічної Виборзької фортеці, спочатку квадратна в плані. Після втрати оборонного значення вежу переробили під дзвіницю розташованого поруч 60.7106 28.7336 4 Руїни домініканського монастиря . домініканського монастиря – наростили ще двома поверхами в формі восьмерика і увінчали шатровим верхом. ( оновлено груд 2020 )

60.713 28.7314 5 Часова башта та руїни Кафедрального собору , Кріпосна вул., 5 . Одна з домінант Старого міста – дзвіниця нині не існуючого Кафедрального собору. Готичний собор був побудований в середині XV століття і дожив до Північної війни, в яку був грунтовно зруйнований, потім частково відреставрований і остаточно зруйнований під час Зимової війни. Дзвіниця-четверик була побудована ще в XV столітті, через двісті років її надбудували другим ярусом, а в кінці XVIII століття додався третій ярус в стилі класицизму, після чого саму вежу стали використовувати як пожежну каланчу. Годинник на вежі довгий час були зламаний, поки їх раптово не відремонтував один Виборзький старшокласник. Кращий вид на вежу – в перспективі вулиці Водної Застави: піднімається в гору вулиця в середині XIX століття навіть отримала титул найкрасивішої вулиці Фінляндії. ( оновлено кві 2017 )

60.71296 28.73736 6 Кругла башта , Червоноармійська вул, 17 ( Риночна площа ). Вежа-рондель, призначена для розміщення артилерії, в середньовічній Виборзької фортеці стояла за межами міської стіни і захищала східні ворота. У різний час вежа використовувалася як склад, сховище вибухових речовин і навіть «бараняча в’язниця»: в вежу зганяли бездоглядну худобу, яка втікла від господарів. З 1970-х років в Круглої вежі знаходиться ресторан. ( оновлено кві 2017 )

60.713908 28.733009 7 Костел Св. Гіацинта ( Лицарський будинок ), вул. Водяної Застави, 4 . Будинок побудований як школа францисканського монастиря на початку XVI століття, через сто років будівля перебудована і передана міському дворянському зібранню – звідси назва «Лицарський будинок». На початку XIX століття будинок був переданий католицькому храму святого Гіацинта. Зверніть увагу на решітку огорожі: це оригінальна решітка старого кафедрального собору, перенесена до костелу після Другої світової війни. ( оновлено кві 2017 )

60.71345 28.7393 8 Будинок Банку Фінляндії («Суомен панкки») ( Риночна площа ). Червоний будинок належав не фінським панкам, а Банку Фінляндії і побудований не в стилі фінського романтизму, а в нехарактерному для Виборга ганзейському стилі. Зверніть увагу на барельєфи, вписані в трикутні фронтони над вікнами, і на фігурки путті в цих барельєфах. ( оновлено кві 2017 )

Бюргерські будинки [ ред. ]

Крім середньовічного замку і фортечних башт, в Виборзі збереглися і чотири маленьких «приватних фортеці» XIV – XVI століть: невисокі бюргерські будинки баштового типу з підвалом і товстими стінами, складеними з гранітних валунів. На території Росії такі будинки можна побачити тільки в Виборзі.

60.7136 28.7343 9 Садиба бюргера , вул. Прогонна, 7а . Найбільш ошатний з древніх цивільних будинків Виборга, з гострим щипцом і флюгером, побудований в кінці XVI або початку XVII століття. Перший поверх будинку-фортеці займали склад і майстерня, другий – кімната для переговорів і невелика кухня, а третій – спальні. У 1979 році садиба відреставрована, а інтер’єри стилізовані в середньовічному дусі: відтворені склепінні перекриття, відремонтовано камін. Зараз в садибі розміщується інформаційно-туристичний центр з магазином сувенірів, а в Каретний дворі – військовий музей Карельського перешийка.
На цій же ділянці розташований так званий 60.713919 28.733701 10 Будинок на скелі , вул. Прогонна, 5 . ( оновлено кві 2017 ) «Будинок на скелі» – побудований теж в XVI столітті, але повністю перебудований після Другої світової війни. Він дійсно стоїть на величезному уламку скельної породи. ( оновлено кві 2017 )

60.712326 28.733739 11 Будинок городянина , вул. Кріпосна, 13а ( у дворі, вхід з вул. Красіна ). Це не сама витончена з виборзьких старожитностей: двоповерховий житловий будинок поперек двору, оточений сучасними будівлями. Однак за однією з версій він побудований аж в 1583 році і всі ці роки залишався житловим – справжній старий фонд! Якщо датування вірне, це найстаріший житловий будинок в Росії. ( оновлено кві 2017 )

60.71184 28.7317 12 Будинок купецької гільдії Святого Духа , вул. Виборгська, 8 ( ріг вул. Нової Застави ). Невеликий будинок з коньковим черепичним дахом побудований приблизно в XIV столітті і спочатку служив підсобним приміщенням купецької садиби. У XVI столітті будинок придбала купецька гільдія Святого Духа, і він став використовуватися для торгових переговорів. ( оновлено кві 2017 )

Центр міста [ ред. ]

60.7112 28.7438 13 Парк . На місці знесених в середині XIX століття валів Рогатої фортеці був розбитий бульвар, який отримав назву Еспланада. У фінський період його перейменували в Торкельскій парк на честь засновника Виборга, а після Другої світової війни він його чекало ще одне перейменування. Парк цікавий поруч скульптурних композицій. ( оновлено січ 2018 )

60.709629 28.747168 14 Скульптура «Лось» . Скульптура була створена в 1928 році фінським скульптором Юссі Мянтюненом. Вважається одним із символів Виборга. Копії цієї скульптури є в Гельсінкі, Лахті і в Турку. Відповідно до сучасної прикмети, якщо потерти лосині копита, обов’язково повернешся в Виборг. ( оновлено січ 2018 )

60.710696 28.743579 15 Скульптура «Лісовий юнак» . Скульптура «Лісовий юнак» ( фін. Metsän poika ) , що зображає оголеного юнака з ведмежам на повідку, створена Юр’є Лііпола в 1932 році. За авторською ідеєю, вона символізує підкорення карельської природи людиною, хоча в фінських газетах попадалося й інше трактування: хлопчик уособлює молоду Фінляндію, а ведмідь, зрозуміло, Росію. ( оновлено січ 2018 )

60.711747 28.737964 16 Фонтан з ведмедем . Фонтан перед храмом св. Петра і Павла був споруджений в 1960-х роках, а гранітна фігура ведмедя, що п’є воду, раніше прикрашала довоєнний будинок Виборзького вокзалу. ( оновлено січ 2018 )

60.711885 28.738511 17 Пам’ятник Мікаелю Агріколу . Пам’ятник фінському просвітителю Мікаелю Агріколі, встановлений в 2009 році – це копія роботи Еміля Вікстрьома, загубленого під час радянсько-фінської війни. ( оновлено січ 2018 )

60.711741 28.736927 18 Трамвай-пам’ятник , Театральна площа . Встановлений в 2018 році в пам’ять про трамвайний рух, що був у Виборзі в 1912-1957 роках. Для пам’ятника було обрано місце, де в 1920 році сталася найбільша в Фінляндії трамвайна аварії, що коштувала життя п’ятьом пасажирам. Власне, сам пам’ятник – це всього лише трамвай, відтворений на основі експонатів Гельсінського міського музею, так як жодний місцевий вагон не вцілів. Трамвай поставлений на історичні рейки, маршрутні таблички всередині вагона імітують оригінальні, а композицію оживляє пара бронзових скульптур (автор Сергій Астапов). Усередині трамвая розташоване невелике кафе. ( оновлено груд 2019 )

60.709047 28.747047 19 Бібліотека Аалто , Суворовський пр., 4 . Пн–Пт 11:00 – 18:00, Сб 12:00 – 19:00 . Шедевр функціоналізму, одна з найвідоміших в світі будівель в цьому стилі і одна з кращих робіт фінського архітектора Алвара Аалто. Бібліотека побудована в 1933-1937 роках. Читальні зали спроектовані без вікон: уздовж стін повинні стояти книжкові шафи, а світло падає з 57 світлових ліхтарів в стелі. З вулиці ж добре видно лекційний зал бібліотеки: дерев’яна стеля в ньому має унікальну хвилеподібну форму, що додає кімнаті особливі акустичні властивості. Бібліотека знаходиться в будівлі по сей день. Якщо ви в неї не записувалися, оглянути інтер’єр можна з екскурсією (на початку кожної години). ( оновлено жов 2017 )

60.7082 28.738 20 Бастіонний комплекс Панчерлакс , вул. Ладанова, 1 ( кут Виборзької вулиці і Ленінградського проспекту ). 10:00—18:00 без виходніх . Бастіон зведений в 1579-1580 роках як найважливіший елемент системи фортечних споруд на узбережжі Виборзького затоки. Обороняв правий фланг Рогатий фортеці бастіон отримав назву Панцерлакс ( «Панцир затоки»). У 1782 році до кріпаком спорудам був прибудований новий пороховий льох. У 1930 році на вершині бастіону фінський архітектор Уно Ульберг побудував функционалистский музей витончених мистецтв (порівняйте цю будівлю з міським архівом роботи того ж автора). У 2010-х роках музей мистецтв став Виборзьким філією Ермітажу (на фасаді деякий час висіла недоречна в Виборзі вивіска «Ермітаж»), а внизу, в пороховому погребі, розмістився крихітний музей Виборзькій археології. ( оновлено січ 2018 )

60.708017 28.740622 21 Будівля заводу «заро» , Ленінградський пр., 5 . До бастіону Панцерлакс прилягає невелика промзона фінського періоду. Красиве краснокирпичное будівля – колишня будівля автомайстерень, зараз належить заводу металоконструкцій. ( оновлено кві 2017 )

60.712632 28.73717 22 Будівля Банку Північних країн , Піонерська вул., 4 ( на розі Театральної та Ринкової площі ). Масивна будівля в дусі флорентійського палаццо з боку Ринкової площі майже повністю затуляється Круглої вежею, тому розглядати її краще з Піонерській вулиці. Побудовано в 1900 році за проектом архітектора Вольдемара Аспеліна, який наполягав на знесенні Круглої башти, але, на щастя, безуспішно. Будівля багато декорована; сама примітна деталь – сидять на балконах грифони. Сусідню будівлю конкурентів – Фінляндського об’єднаного банку – вирішено в стилі венеціанського палаццо і теж має геральдичних звірів на балконах, у зв’язку з чим ці дві будівлі часто вважають одним цілим. Вхід в Фінляндський об’єднаний банк оформлений цікавим ліхтарним стовпом-колоною з рельєфами. ( оновлено січ 2018 )

60.7121 28.7384 23 Храм Св. Петра і Павла , Піонерська вул., 6 . Невеликий собор в центрі Театральній площі – єдиний збережений лютеранський храм Виборга. Після Другої світової війни тут був влаштований склад, потім клуб, і церковні інтер’єри були повністю втрачені.

60.7101 28.7392 24 Спасо-Преображенський собор , Соборна пл. . У Виборзі не дуже багато пам’ятників класицизму, і один з кращих – це невеличке собор, побудований в 1787 році за проектом Миколи Львова. Спочатку в якості дзвіниці використовувалася Годинникова вежа, але до кінця XVIII століття біля собору з’явилася і власна дзвіниця. З 1859 храм є кафедральним собором Виборга.

60.70473 28.74914 25 Церква Адвентистів Сьомого Дня , Садова вул., 17 ( на розі бульвару Кутузова ). При всьому багатстві функционалистских будівель Виборга, діючий храм в стилі функціоналізм – штука унікальна. Будинок побудований в 1935 році за проектом В. Раутіайнена.

60.710795 28.754407 26 Будинок страхової компанії «Кар’яла» , Ленінградське шосе, 7 . Найбільш помітний пам’ятник функціоналізму у Виборзі – одинадцятиповерхівки, перша висотна будівля міста, побудована архітектором Оллі П’юро в 1939-1943 роках. ( оновлено січ 2018 )

60.70648 28.764126 27 Батарейна гора . Природний пагорб в східній частині Виборга, на якому в 1863-1870 роках знаменитий військовий інженер Едуард Тотлебен, який побудував мало не все фортифікації Російської Імперії, звів комплекс оборонних споруд, відомих як Східно-Виборзьке зміцнення. Фортифікації вийшли настільки вдалими, що навіть через 70 років після будівлі, під час Зимової війни, радянські війська не змогли їх подолати. Зараз серед колишніх укріплень розбитий головний міський парк культури і відпочинку. З західного редуту (над Чорноморської вул.) відкривається гарний вид на центральну частину міста. ( оновлено кві 2017 )

60.70611 28.76389 28 Водонапірна вежа на Батарейної горі , улица Некрасова, дом 35 . Варто також пройти через парк до північного схилу гори, над яким височить похмурий цегляний паралелепіпед: це функционалістська водонапірна вежа 1930 року – навіть не вежа, а вертикальне водосховище, найбільше в Фінляндії на момент споруди, воно вміщувало більше мільйона тонн води.

60.7152 28.745 29 Виборзькі дракари . Два 24-метрових дракара (дерев’яних корабля вікінгів), побудованих за зразком історичного Гокстадського корабля з музею в Осло, використовувалися в 1984 році у фільмі «І на камінні ростуть дерева», знятому в околицях Виборга. Їх встановили на березі затоки Салакка-Лахті, і вони стали популярною міською визначною пам’яткою. До 2009 року дерев’яні корпуси прийшли в непридатність і були розібрані, а на Виборзькій верфі «Варяг» були побудовані їх дублікати. Таким чином, зараз у готелі «Дружба» стоять симулякри, копії копій стародавнього корабля. ( оновлено кві 2017 )

Архітектура фінського романтизму [ ред. ]

60.71259 28.75184 30 Будинок Лалуккі ( дом акционерного общества «Хякли, Лаллукка и К°» ), Вокзальна вул., 7 ( ріг вул. Маяковського ). Одна з найбільш колоритних будівель цього стилю побудована в 1906 році, облицьована червоно-коричневим гранітом і відрізняється різноформенними вікнами – напівкруглими, стрілчастими, щілиноподібними – і гротескними фасадними орнаментами. Декор абсолютно не впадає в очі: уважно дивіться на лиштви нижніх вікон і обрамлення балконів і ви знайдете саму різну живність: оленя, лисицю, сову, кажана, лебедів, пеліканів. ( оновлено січ 2018 )

60.70964 28.7496 31 Будинок Москвіна , пр. Суворова, 25 ( Червона площа ). Будинок Москвіна ( оновлено кві 2017 )

60.71253 28.7418 32 Будинок Маркелова . У народі будівля відома як «будинок з ведмедями», хоча ведмедів потрібно ще пошукати: це не барельєфи на фасаді, а невеликі скульптури з боків балконів. ( оновлено січ 2018 )

60.710979 28.74594 33 Будинок Конконена . Найвища будівля за авторством архітектора Пааво Уотіли по стилю ближче до петербурзького «північного модерну», ніж до фінського романтизму, і відомо насамперед гротекснимі рельєфами, що оформляють вхід. ( оновлено січ 2018 )

60.70875 28.7406 34 Будинок АТ «Пелікан» , Ленінградський пр., 2 . На фасаді – епонімічні білі пелікани. ( оновлено кві 2017 )

60.71417 28.74994 35 Будинок Піетінена , Ленинградский пр., 31 ( угол Треугольного пер. ). Будівля сильно постраждала під час війни і позбуася вежі, але в оформленні фасаду збереглися яскраві деталі в стилі національного романтизму. Найбільш помітні гранітні барельєфи, виконані відомим фінським скульптором Армасом Ліндгреном: уздовж фасаду розташовані вісім масок, що зображують героїв національного епосу, а арку парадного під’їзду прикрашають три потужні левові голови. ( оновлено кві 2017 )

60.71473 28.732038 36 Гранітний палац. ( Будівлю головної контори фірми «Хакман і К °» ), ул. Северный Вал, 5 ( угол Подгорной ул. ). Ділова будівля, побудована в 1907-1908 роках для сім’ї промисловців і меценатів Хакманов – вдалий творчий дебют майбутніх знаменитих архітекторів Уно Ульберга і Акселя Гюльдена. Облицьована темно-червоною і світло-сірою гранітною плиткою, рясно прикрашена різьбленням і рельєфами. Від розкішних, за словами краєзнавців, інтер’єрів після двох воєн залишилися лише спогади, а висока покрівля будівлі була втрачена в ході незграбної післявоєнної реставрації, однак будівля досі справляє дивне враження своєю масштабністю і практично середньовічним виглядом. ( оновлено січ 2018 )

Твердиш [ ред. ]

60.7201 28.723 37 Анненські укріплення ( Анненкрон, Корона Святої Анни ). Укріплення побудовані в першій половині XVIII століття незабаром після приєднання Виборга до Росії і названі на честь імператриці Анни Іоанівни. За формою напівкругла фортеця нагадує корону, звідки і пішла назва Аннекрон. Укріплення захищали місто з півночі – з самого ймовірного напрямку атаки, але, хоча підтримувалися в боєздатному стані майже 150 років, так жодного разу і не брали участі в бойових діях. Завдяки цьому укріплення чудово збереглися – це один з найбільш цілісних зразків фортифікацій XVIII – XIX століття в Росії. В середині XIX століття в південно-східній частині території колишніх укріплень був розбитий сад Святої Анни, згодом перейменований в Петровський парк. ( оновлено січ 2018 )

60.717009 28.72253 38 Пам’ятник Петру I , Петровсmкий парк . Стоїть на Петровській горі – височині, де під час облоги Виборга в ході Північної війни знаходилася ставка Петра I. Збереглися царський вензель і хрест, вибиті на скелі, за переказами, самим Петром. Пам’ятник споруджено в 1910 році, його установка була приурочена до 200-річчя взяття Виборга російськими військами. Якщо дивитися з висоти пташиного польоту (або як мінімум з вежі Олафа) на затоку, то видно, що пам’ятник Петру коштує рівно навпроти пам’ятника Торгільс Кнутссона, встановленого на площі Старої Ратуші двома роками раніше; при цьому обидва правителя дивляться на Виборзький замок і стискають в руці руків’я шпаги. Вийшло вкрай символічно. Тож не дивно, що коли Виборг переходив до Фінляндії – в 1918-му і в 1941 роках, – пам’ятник Петру негайно демонтували фінами, так що зараз він стоїть на своєму місці фактично вже в четвертий раз. У 2010 році, на честь 300-річчя відповідного події, на Петровській площі біля підніжжя Петровської гори був встановлений пам’ятник сподвижникові Петра, генералу Федору Апраксину, що, треба розуміти, візуально закріплює перевагу російської сторони в цьому старовинному протистоянні. ( оновлено жов 2019 )

60.715295 28.723916 39 Будівля провінційного архіву , вул. Штурма, 1 . Чудовий будинок в стилі фінського функціоналізму побудований на вершині скелі в 1933 році. На початку XX століття тут планували побудувати православний Петропавлівський собор і навіть звели частину стін, але незалежній лютеранській Фінляндії ще один православний собор не був потрібен, і на його фундаменті Уно Ульберг побудував будинок архіву. Крім сховища для документів, в будівлі розміщувалися кухня, пральня, читальний зал і навіть окремі квартири для двірника і кочегара.

Острів Людвигштайн в парку Монрепо Статуя Вяйнемейнена

60.7326 28.727 40 Пейзажний парк Монрепо ( Від залізничного вокзалу автобусом №1 / 6 або до зупинки «Центральна лікарня» і пройти ще 600 м до головного входу в парк, або до зупинки «Виборзьке селище», від якої всього 100 м до бокового входу ). 9:00 – 20:00 . Монрепо (від французького «мій спокій») – музей-заповідник, пейзажний парк в північній частині міста. Парк на цьому місці вперше був розбитий в 1760 році, а в 1788-му його придбав президент Санкт-Петербурзької Академії наук барон Людвіг Ніколаї і зробив своїм родовим маєтком. При ньому і його сині Паулі територія маєтку була розширена і прикрашена павільйонами і скульптурами. Незважаючи на перипетії ХХ століття, коли маєток побував і дитячим садом, і парком культури і відпочинку, до теперішнього часу збереглися парковий ландшафт, будівлі садибного комплексу і деякі споруди. 100 руб . ( оновлено кві 2017 )

60.7319 28.727 41 Головний садибний будинок . Побудований в 1798-1804 роках в палладіанському стилі за проектом Джузеппе Мартінеллі – друга барона Ніколаї, завідувача картинною галереєю Зимового палацу. ( оновлено кві 2017 )

60.7321 28.727 42 Бібліотека . Дерев’яний флігель з башточкою, побудований одночасно з садибним будинком і мало поступається йому за розміром – у баронів Ніколаї була одна з найбільших приватних книжкових колекцій Росії. ( оновлено кві 2017 )

60.73196 28.7309 43 Левкадійська скала ( В честь острова Левкада, де поетеса Сапфо кинулася в море ). На скелі раніше стояв храм Амура, а в 1827 році на його місці Пауль Ніколаї спорудив мармуровий обеліск в пам’ять про передчасно померлу дружину і її братів. Скеля – одна з кращих оглядових майданчиків парку. ( оновлено кві 2017 )

60.73383 28.7341 44 Остров колонни . На штучному острівці, з’єднаному з іншим парком витонченим китайським містком, стоїть мармурова колона двох імператорів. Такий монумент Людвіг Ніколаї спорудив в 1804 році на честь Павла I і Олександра I, завдяки яким він отримав Монрепо в приватне володіння. ( оновлено кві 2017 )

60.7352 28.725 45 Остров-некрополь Людвигштайн . З боку півострова Нептуна відкривається один з найцікавіших видів парку: маленький скельний острівець з неоготичною каплицею Людвігсбург. У 1820 році померли Людвіг Ніколаї та його дружина, а їх син, Пауль Ніколаї, побудував на острівці сімейний склеп з каплицею і перейменував острів в «камінь Людвіга». Офіційно відвідування острова заборонено, але взимку туди можна пройти по льоду, хоча дивитися там нічого: каплиця всередині абсолютно порожня. ( оновлено кві 2017 )

60.7369 28.72 46 Вяйнямейнен, що грає на кантеле . Статуя зображує Вяйнемейнена – головного героя карельського епосу Калевала – і з’явилася в парку в 1831 році, ще до першої публікації «Калевали». Спочатку Людвіг Ніколаї хотів розмістити тут скульптуру святого Миколая, покровителя роду, і навіть назвав місце установки ущелиною Святого Миколая, але при його житті до установки статуї справа не дійшла; син же господаря поставив не святого, а героя «Калевали». Пам’ятник два рази руйнувався, зараз в парку встановлена сучасна копія роботи 1873 року. ( оновлено кві 2017 )

День міста Київ

День міста Київ щорічно відзначають в останню неділю травня. Київ — одне з найкрасивіших і найдавніших міст світу. Нинішня столиця України колись була центром великої держави з територією від Балтики до Чорного моря й від Волги до Карпатських гір, відомої всім як Київська Русь. Біографія Києва нерозривно пов’язана з визначними історичними подіями, які залишили свій слід в безцінних архітектурних пам’ятках, музеях та навіть в назвах міських вулиць. Зберігаючи неповторну атмосферу старовини, Київ водночас є сучасним мегаполісом, політичним та духовним осередком української нації. Кожного року в останню неділю травня місто відзначає своє свято з масовими розвагами, ярмарками й концертами. .

У 2024 році День міста Київ відзначається 26 травня.

Підпишіться на наші канали у Viber чи Telegram і ми нагадаємо вам про всі актуальні свята та події на кожен день.

Як виникла ідея відзначати День міста Київ?

Київ має довгу й багату на події історію, витоки якої ховаються в глибокій давнині. Археологічні знахідки знарядь з каменю та кісток, залишки примітивних будівель вказують на те, що перші людські поселення в цих місцях належали до епохи пізнього палеоліту (приблизно 40 — 15 тисяч років тому).

Період з III по V тисячоліття до нашої ери був часом розквіту трипільської культури, також і на території сучасної місцевості Києва. Завдяки розкопкам там знайдено чимало артефактів мідної, бронзової та залізної доби, які свідчать про побут місцевих племен, а також про їхні торгові відносини зі скіфами, сарматами та грецькими колоніями, розташованими на узбережжі Чорного моря.

Заснування міста Київ

Традиційно визнаною датою заснування міста Київ вважається 482 рік, проте щодо цього досі ведуться суперечки — частина дослідників вважає, що місто з’явилося набагато раніше, інші дотримуються протилежної думки й називають часом заснування Києва VI – VII століття. Згідно з «Повістю минулих літ», яка є літописом XII століття, місто заснували вожді племені полян, три брати — Кий, Щек та Хорив разом зі своєю сестрою Либідь. Кожен з братів збудував своє поселення на окремому пагорбі, а разом вони утворили місто, яке було назване іменем старшого брата. Либіддю назвали річку — праву притоку Дніпра.

Місто мало вигідне положення на берегах Дніпра й сприятливий для сільського господарства клімат, тож для багатьох було бажаним трофеєм. В середині IX століття влада в Києві належала напівлегендарному князю Аскольду, який вважається мучеником у Православній церкві України. Деякі історики вважають його вихідцем із Швеції, а український історик Брайчевський припускав, що Аскольд належав до династії Кия. Після вбивства Аскольда Київ захопив князь Олег, який у 882 році проголосив його столицею своєї держави, яку в пізніших історичних працях назвали Київською Руссю.

Період розквіту

В часи правління князя Володимира Великого Київ економічно процвітав за рахунок торгового шляху уздовж Дніпра — так званої дороги «з варяг у греки», від країн Скандинавії до Візантійської імперії. Становленню міста як духовного центра держави сприяло запровадження християнства в 988 році — Київ прославився своїми церквами, вишуканим мистецтвом, численними ремеслами, а також дипломатичними відносинами з правителями Візантії, Франції, Англії та інших країн Європи.

При князюванні Ярослава Мудрого в Києві спорудили Софійський собор і відкрили першу бібліотеку, активно розвивалися писемність і культура, кількість міських церков перевищувала чотири сотні. Чисельність населення Києва в ті часи була вищою, ніж у найбільших містах Європи, таких як Гамбург чи Лондон — кількадесят тисяч, до того ж архітектурна забудова міста вигідно відрізнялася від інших естетичністю та нормами, утвердженими на законодавчому рівні.

Міжусобна боротьба князівств

На протязі своєї історії Київ ворогував з кочовими племенами хазарів, половців і печенігів, проте ще більшої шкоди йому завдавала міжусобна боротьба князівств, з яких складалася Русь. Місто кілька разів піддавалося розоренню, переходячи з рук в руки від одного князя до іншого, внаслідок чого не змогло протистояти Золотій Орді. В 1240 році монгольське військо Батия захопило Київ — від руйнування й вогню вціліло всього близько двохсот будинків, а більшу частину городян було вбито. Монголо-татари майже століття панували на українській землі, і цей час став періодом занепаду Києва та втрати ним ролі столиці.

Під владою іноземних держав

З 1362 року місто опинилося під владою Великого князівства Литовського і довгий час виконувало лише функції фортеці на нечіткому кордоні між Литвою та монголо-татарами. В 1569 році Київ перейшов під управління Речі Посполитої і став одним з центрів протистояння православ’я та римо-католицької експансії. Завдяки повстанню 1648 року на чолі з Богданом Хмельницьким місто, як і більшу частину України, було звільнено від польського панування, але формальний союз з Москвою, укладений Хмельницьким в 1654 році, надовго віддав Київ під владу Росії.

В XVIII – XIX століттях місто набуло значення великого транспортного й торговельного центру — розвинулося судноплавство Дніпром, в місті з’явилися перші електричні трамваї. Крім того, Київ вважався православним осередком всієї Російської імперії. Після жовтневого перевороту 1917 року влада в місті неодноразово змінювалася, зрештою Київ, як і вся Україна, увійшов до складу Радянського Союзу.

Друга світова війна була для Києва важким періодом з окупацією, руйнуваннями та масовими розстрілами мешканців міста в Бабиному Яру. Повоєнні роки відзначилися масштабною відбудовою, з 1960 року в Києві розпочав роботу перший український метрополітен, а кількість населення в місті перевищила мільйон. В 1991 році Київ вперше від часів Київської Русі повернув собі статус столиці незалежної держави і відтоді продовжує переживати нові події, які поповнюють його славетну історію.

Приєднуйтесь до 36000+ підписників в Телеграмі

Всі свята в Україні та цікаві факти про цей день прямо у вас в Телеграмі щодня. Наш контент на 100% безплатний.