Зміст:

Аполлон

Доброго времени суток, дорогие читатели. Сегодня мы продолжаем путешествие по древнегреческой мифологии, а остановиться мы хотим на Аполлоне (Фебе) – невероятно красивом боге, златокудром и сребролуким, который олицетворял собой мужскую красоту и делает это по сей день. В греческой мифологии Аполлон был покровителем искусств, предводителем Муз, предсказателем, врачевателем и покровителем переселенцев, а в более поздней мифологии – Аполлон был еще и богом солнца. Но как, столь юный бог, сумел получить столько ответственных «должностей»? Об этом вы и узнаете в нашей статье.

Рождение

К сожалению, рождение одного из величайших сыновей верховного бога Олимпа проходило отнюдь не так радужно, каким оно могло бы быть. История Аполлона начинается с того, что отец его – громовержец Зевс, полюбил прекрасную красавицу, богиню Лето. К сожалению, на тот момент он находился в официальном браке с богиней Герой. И когда она узнала, что Зевс ей в очередной раз изменил, и, более того, любовница собирается подарить ему сына, то верховная богиня невероятно разозлилась.

Против мужа, верховного бога, Гера физически не могла ничего предпринять, т.к. однажды подняв бунт, она была жестоко наказана своим мужем и давала ему клятву никогда не поднимать восстание против Зевса. А вот отомстить сопернице – пожалуйста. И мщение ее было страшным. Гера запретила земле принимать Лето, а точнее – предоставлять ей место для родов. Более того, она наслала не незадачливую любовницу грозного и ужасного змея Пифона, порождение Геи, который обитал вблизи горы Парнас.

Ни на минуту Лето не могла присесть и отдохнуть. Могучий змей, по наущению Геры, постоянно ее преследовал и всячески ей досаждал. Долго скиталась любовница Зевса. Она исходила всю Элладу, но ни один клочок земли не соглашался приютить незадачливую богиню, ибо месть Геры была страшна.

В конце концов, Лето сумела найти пристанище. Им стал плавучий остров Делос, который и землей-то назвать нельзя было. Однако мщение Геры на этом не закончилось. Она запретила своей дочери Илифии, отвечающей за роды, помогать Лето. Долгих девять дней мучилась Лето, ибо без Илифии на свет не появлялся ни один младенец, будь он хоть человеком, хоть богом.

И только спустя эти долгие девять дней, другие олимпийцы сумели убедить Илифию помочь Лето. Как только Илифия спустилась на Делос, едва только она прикоснулась к Лето, как последняя, в тот же момент, родила двух прекрасных близнецов, которые получили имена: Аполлон и Артемида. При этом, хмурый и неприветливый дотоле остров, мгновенно расцвел и засиял совершенно новыми красками.

Детство и юность

Лето и ее новорожденные дети продолжают укрываться на острове от мщения Геры и Пифона, преследовавшего богиню. Однако Лето действительно родила прекрасных детей, будущих богов. Мифология гласит, что росли они не по дням, а по часам. Так, на седьмые сутки, Аполлон покинул пеленки. Уже тогда он был невероятно красивым и даже великолепным, а главное – безумно сильным.

Зевс, видя, какого прекрасного сына подарила ему Лето, не сдерживает своего восхищения его могуществом и красотой. Отец дарит сыну семиструнную лиру, колесницу в которую, вместо коней, были запряжены два могучих лебедя, серебряный лук и стрелы, которые, специально для Аполлона, по указанию Зевса, изготовил сам Гефест.

Аполлон принимает подарки отца и сразу же отправляется в путь, на своей колеснице. Т.к. он был еще совсем юным, и даже маленьким, единственной его целью было доказать всем, что он не просто так пришел в этот мир. Но больше всего на свете он хочет постичь искусство прорицания, дабы открывать людям их путь. Для этого он направляет своих лебедей в прекрасную страну – Гиперборею, невероятно богатую и счастливую, где жители никогда не стареют и всегда ходят веселые и радостные. Там Аполлон и постигает искусство прорицания.

Жители Гипербореи обучают хорошо, а Аполлон – способный ученик. Он быстро добивается того, чего хотел, после чего задумывает вернуться на родину, дабы возвести собственный храм. Место для своего храма он находит очень быстро. Это площадка, около прекрасного источника, посреди лесной чащи. Однако в этих местах обитала нимфа Тельфуса. И ей совсем не понравилось то, что Аполлон нагрянул в ее владения.

Почему Гера не мстила Аполлону также, как и другим детям Зевса?

Мифология умалчивает об этом, но, скорее всего, она, как и другие олимпийцы, прониклась красотой и силой юного бога и признала в нем равного (как случилось и с Гераклом, впоследствии).

Победа над Пифоном

Однако противостоять сыну громовержца было не в ее власти, поэтому она решила действовать хитростью. Она убедила юного бога, что в этих местах слишком шумно, и что совсем рядом есть отличное тихое место, где он сможет возвести свой храм. Аполлон поверил нимфе, и отправился к подножью горы Парнас. Аполлон не ожидал подвоха, однако едва он уселся готовить чертежи, для собственного храма, как сзади него нависает огромная змеиная тень, тень Пифона.

По преданиям, Пифон был настолько огромным, что способен был обернуться вокруг горы Парнас 9 раз. Достаточно долго ждал он своего часа, часа мщения за то, что не сумел полноценно выполнить требование Геры, однако теперь у него есть полноценная возможность исправиться. Долго длилась битва, между божествами. Однако юный, прыткий и стреляющий без промаха сын Зевса сумел победить змея. Правда, для этого ему пришлось выпустить тысячу стрел. Так Аполлон сумел отомстить и за мать, и за себя, за то, что змей преследовал его, пока он еще находился в материнской утробе.

Гее, богине земли, совсем не понравилось, что ее дитя было убито. Смерть своего порождения она воспринимает как личное оскорбление и отправляется жаловаться самому Зевсу. Зевс, хоть он и покровительствовал Аполлону, все же выслушал жалобу Геи и предпринял меры. Он направил Аполлона в храм, дабы смыть со своих рук кровь убийства.

Аполлон выполняет просьбу отца, однако радость победы над столь грозным существом обуяло его, и в честь этой победы, Аполлон учреждает Пифийские игры – религиозные и спортивные состязания. Кроме того, он немного оскорбил Эрота, за что впоследствии поплатился, но об этом чуть позже.

Молодые годы

Аполлон построил свой храм, свое святилище. Но пока там не было жрецов, это было всего лишь здание. Долго сидел он на берегу моря и думал, где же ему достать жрецов, верных и честных. В этот момент, вдалеке на море, он увидел корабль, который вот-вот должен был затонуть. Не раздумывая, он превращается в дельфина и мигом доплывает до корабля.

На борту он обнаруживает голодных, усталых, ослабших и едва живых моряков, плывущих из Крита. Аполлон обещает спасти их, если они согласятся до конца жизни остаться жрецами в его храме. Моряки дают ему клятву, и Аполлон быстро приводит корабль к берегу. Так он получил жрецов, которых и обучил божественным таинствам.

Оставалось лишь дать месту имя. Моряки, помня, что Аполлон спас их, будучи в образе дельфина, прозвали святилище Дельфами, которое станет самым почитаемым святилищем Древней Греции. Именно тут простые смертные могли узнать свою судьбу, уготованную им богами. Жрецы же стали дельфийскими оракулами.

Аполлон на Олимпе

Достигнув совершеннолетия, Аполлон с триумфом попадает на Олимп, вместе с сестрой Артемидой и матерью Лето. Все поражены могуществом и красотой юного бога. Игрой на своей лире он услаждал слух бессмертных и смертных, но лук его – был грозным оружием, которое не щадило никого. Кроме того, Аполлон жестоко мстил тем, кто осмеливался оскорблять людей и божеств, находящихся под его покровительством. Стрелы его не знали пощады…

Месть за мать

По одной из легенд, Аполлон совершенствовал свое искусство прорицания, обучаясь у бога пастухов – Пана. Когда он в совершенстве овладел им, то пригласил к себе в храм Артемиду и Лето. К сожалению Лето, будучи в храме, была замечена великаном Титием. Мстительная Гера не забыла измены мужа, которая стала еще тяжелее из-за того, насколько блистательными оказались Аполлон и Афродита.

Месть Зевсу

У Аполлона был невероятно талантливый сын, Асклепий – великий врачеватель (подробнее о нем немного дальше). Он достиг настолько высоких успехов в медицине, что обрел способность возвращать людей к жизни, чем он и занимался без зазрения совести. Однако это безумное открытие, о котором мечтало все человечество, отнюдь не понравилось богам.

Взбешенный Аид, правитель царства мертвых, явился к Зевсу на Олимп и потребовал у него справедливости. Зевс также разделял мнение Аида, да и как могло быть иначе, когда Асклепий нарушал порядок, установленный между людьми и богами. Верховный бог принимает жалобу брата и поражает великого целителя молнией.

Аполлон был до предела поражен поступком отца. Он был в отчаянии, как же так, за что отец его поразил его сына? Почему нельзя было решить вопрос иначе? И Аполлон находит решение. И решение это – месть отцу. В качестве своей цели он выбирает тех самых циклопов, которых Зевс некогда освободил из Тартара, и которые ковали ему молнии. Аполлон перестрелял их всех до единого.

Сказать, что Зевс был в ярости – не сказать ничего. Аполлон совсем вышел из-под контроля и нужно было его как-то приструнить. В приступе безумной злобы, Зевс придумывает для Аполлона страшнейшее наказание. Он свергает его в Тартар. Но не долго был там прекрасный бог. Зевс позволил богине Лето уговорить себя и смягчил наказание сыну. За убийство циклопов тот должен был девять лет служить пастухом у простого смертного, у Адмета.

Служба у Адмета, знакомство с Гермесом

Отнюдь не суровым была служба Аполлона, однако и приятной ее не назовешь. Аполлон бы пастухов, и пас стада Адмета на берегу реки Амфис. Под началом Аполлона, коровы Адмета стали прекрасными, как и все, с чем сталкивался бог-красавец. Так продолжалось до тех пор, пока не родился маленький прохвост Гермес. В младенчестве он выбрался из колыбели, нашел место, где Аполлон пас стадо, и увел его к себе в пещеру.

С превеликим трудом Аполлону удалось выяснить личность похитителя. И несмотря на уверение малыша-Гермеса, он понял всю глубину его хитрости и вместе с ним отправился к Зевсу, дабы тот рассудил их. В этот раз верховный бог был на стороне Аполлона. Он приказал Гермесу вернуть брату коров.

Но когда они вернулись в пещеру с коровами, Гермес достал прекрасную лиру, которую он смастерил из панциря черепахи. Инструмент показался Аполлону настолько очаровательным, что он сам предложил Гермесу оставить коров себе, в обмен на эту прекрасную лиру. На этом они и расстались друзьями, а Гермес поклялся, что больше никогда ничего не украдет у брата.

Покровительство Адмету

Мифология об этом умалчивает, но, по всей видимости, Адмет не осмелился наказать Аполлона за пропавших коров. Кроме того, они были достаточно дружны. Можно даже сказать, что Аполлон любил Адмета, насколько мог любить эгоистичный бог одного из смертных.

Однажды Аполлон заметил, что Адмет чем-то опечален. Причина выяснилась достаточно скоро. Правитель Фер безумно влюбился в красавицу Алкесту, дочь царя Пелия. Девушка тоже любила Адмета, но вот отец ее не собирался просто так отдавать дочь кому попало. Он пообещал выдать дочь замуж за того, кто приедет на колеснице, запряженной львом и диким вепрем одновременно. Адмет был сильным и могучим, но поручение было просто невыполнимым.

Однако Аполлон решил помочь ему. По одной из легенд он наделил Адмета нечеловеческой силой (по другой – Аполлон уговорил Геракла помочь укротить диких животных). В любом случае Адмет выполнил требование Пелия, и тот сдержал обещание и женил его на своей дочери.

Помог Аполлон царю и на свадьбе, когда тот попросту забыл преподнести дары и жертвы сестре Аполлона – Артемиде. Возмущенная богиня собралась уже натравить на незадачливого царя огромного змея, однако Аполлон вступился за Адмета. Тот искупил вину, а Артемида настолько к нему прониклась, что обещала пощадить царя в день смерти, но при условии, если он найдет вместо себя человека, который отправится в Аид.

Через много лет спустя, неожиданно настал день смерти Адмета, причем настолько неожиданно, что он просто не успел подготовить вместо себя человека. Но и тут к нему на помощь пришел Аполлон. Он опоил Мойр, и те просто не успели обрезать нить жизни царя. Тот воспользовался полученным временем и побежал к своим старым родителям, дабы они согласились отправиться в Аид, вместо него. Но родители ему отказали. Тогда место Адмета в Аиде согласилась занять его любимая Алкеста. Позднее ее освободит Геракл (по другой легенде – Персефона, потрясенная ее смелостью).

Второе наказание

Аполлон был одним из тех богов, которые осмелились поднять восстание, против самого Зевса. Надо отдать ему должное, у него было множество причин быть недовольным властью отца. Тем не менее, если вы читали нашу статьи о Зевсе и Гере, то наверняка уже знаете, что попытка переворота была провальной.

Союзникам удалось сковать спящего Зевса цепями, и они уже собрались отправить его в Тартар, однако в дело вмешалась богиня Фетида, первая возлюбленная Зевса. Она призвала Бриарея, который освободил Зевса из оков. Разгневанный Зевс жестоко наказал Геру, которая организовала восстание, а Аполлона и Посейдона Зевс превратил в смертных и отправил на службу к Троянскому царю, строить знаменитые стены.

Жизнь после наказания

По-разному складывались у Аполлона отношения с другими богами. Однажды один из его сыновей, Эриманф, подглядел за обнаженной Афродитой, когда она купалась в источниках. Однако ему не хватило ловкости, чтобы остаться незамеченным. Возмущенная богиня навсегда ослепила юношу. В отместку, Аполлон превратил его в дикого вепря, который впоследствии убьет единственного счастливчика, кого по-настоящему любила прекрасная богиня любви – Адониса.

История Гиацинта

Мифология гласит, что существовал когда-то прекрасный принц Спарты, звали которого Гиацинтом. Но красота его мало ему послужила. В него влюбился Аполлон, а также Фамирид, известный певец того времени. Фамирид был искусным певцом, но и крайне самолюбивым. Возгордившись, он вызвал на состязание Муз, за что был лишен зрения. Таким образом, Аполлон избавился от первого соперника.

Почему Аполлон всегда убивал своих соперников. Ведь он доказывал, что лучше их?

Скорее всего за дерзость, за то, что они посмели бросить вызов самому богу. Мы уже сказали, что Аполлон был крайне самолюбивым, и даже простые попытки смертных превзойти его, жестоко карались.

Но не долго наслаждался он своей победой. К спартанскому принцу воспылал страстью один из богов ветра, Зефир. По легенде, Аполлон играл с Гиацинтом в диск. Они бросали его друг другу, и когда Аполлон делал бросок, Зефир усилил его при помощи ветра. Принц пытался поймать диск, но тот попросту его убил. Из крови юноши вырос одноименный цветок.

Соперники Аполлона

Как мы уже рассказывали ранее, Аполлон был крайне самолюбив. Любую критику в свою сторону, или в сторону своих близких, он принимал как личное оскорбление. Так и случилось с сатиром Марсием, который нашел авлос (что-то вроде старинной флейты), выброшенный Афиной и действительно достиг в игре на нем небывалых высот. Однако этого сатиру было мало. Он возгордился и вызвал на музыкальную дуэль самого Аполлона.

Рассудить соперников должны были музы. Аполлон играл на знаменитой лире, а Марсий – на авлосе. По началу они никак не могли определиться, кто же из них более искусный музыкант, тогда Аполлон предложил выход. Он заключался в том, что к игре добавлялось и пение. Марсий запротестовал, т.к. играя на духовом инструменте, он физически не мог петь. Но Музам идея понравилась.

Само собой, очаровательная игра на лире, в сочетании с приятным и мелодичным голосом Аполлона произвели на муз более глубокое впечатление, и они отдали победу ему. Аполлон, в наказание за дерзость Марсия, содрал с последнего шкуру и подвесил на дереве.

Подобные истории постигли и других выскочек, решивших посоревноваться с Аполлоном в том или ином виде искусства. Например, Лин, знаменитый певец, также возгордился и вызвал Аполлона на состязание по пению, за что и был наказан. Или Иврит, который вызвал Аполлона на состязание по стрельбе из лука, где также был побежден и убит. Не менее трагическая судьба постигла и Форбанта, который признал себя равным Аполлону в кулачном бою, но также был побежден и уничтожен.

Соперничество с Гераклом

Аполлон в Троянской Войне

Аполлону в Троянской Войне выделена значимая роль. Возможно, благодаря Гомеру, мы и узнали все эти подробности, о боге-красавце. Согласно легендам, именно потомок Аполлона создал Трою. Да и сам он, отбывая наказание, строил для нее стены, вместе с Посейдоном. Поговаривают, что знаменитый герой Трои – Гектор, был не сыном Приама, а сыном Аполлона.

Именно Аполлон спас Энея (будущего основателя Рима), во время битвы с Диомедом, именно он помогает троянцам отбивать атаки Патрокла (практически брата Ахилла), именно он направляет стрелу Париса, которая ранила неуязвимого Ахилла в его пяту.

Возлюбленные Аполлона

Аполлон был достаточно противоречив, в любовных связях. Он не брезговал ни женщинами, ни мужчинами. В этом он был крайне похож на своего отца. Однако настоящую любовь он познал только в юности, и все из-за глупого бахвальства. А вот та самая история с Эросом, о которой мы обещали вам рассказать в начале нашей статьи.

Дафна

Когда Аполлон победил Пифона, он заметил подле себя маленького Эроса, с его миниатюрным золотым луком и стрелами. Аполлон стал над ним насмехаться, издеваясь, что такой маленький лук ни на что не пригоден. Эрос не стал сильно спорить с Аполлоном. Вместо этого он достал 2 стрелы (одну – вызывающую любовь, другую – вызывающую отвращение).

Первую стрелу он пустил в сердце Аполлона, а вторую – в сердце речной нимфы Дафны. Долгое время они и не подозревали о существовании друг друга, однако Дафна, пораженная обратной стрелой Эроса, всегда отказывала своим ухажерам. Но вот однажды Аполлон повстречал прекрасную Дафну. Сердце его безжалостно ухнуло вниз, однако нимфа попросту начала от него убегать.

Аполлон, в порыве безумной страсти, погнался за ней. Нимфа, не в силах больше убегать, попросила отца, бога реки, Пенея, помочь ей. И отец услышал мольбы девушки. Он превратил ее в великолепное дерево лавр, и Аполлон не успел даже притронуться к красавице. Не в силах завладеть девушкой, Аполлон решил забрать себе дерево. Он сделал лавровый венок, который всегда в будущем украшал его лиру. Именно поэтому лавровый венок возлагался на голову победителям в Пифийских Играх, а также такой венок красовался на головах протекторов Рима, потомков троянцев.

Кипарис

Кипарис – это еще один возлюбленный Аполлона, мужского пола. Однажды ему удалось приручить оленя, невероятной красоты. Но случилось несчастье, и молодой человек смертельно ранил своего любимца. Не в силах побороть свои чувства, он упросил Аполлона превратить его в дерево. Так и появилось одноименное дерево.

Кассандра

Кассандра – дочь троянского царя Приама. Однажды она пообещала отдаться Аполлону, а он, в награду за это, научил ее искусству прорицания. Однако девушка обманула бога и не сдержала обещания. В отместку Аполлон сделал так, чтобы предсказаниям провидицы никто больше не верил. Именно поэтому никто не стал ее слушать, когда она предсказывала гибель Трои, если троянцы заведут на территорию царства знаменитого коня, оставленного греками.

Коронида

А вот еще одна возлюбленная Аполлона с историю, которую мы обещали закончить в середине статьи. Собственно, Коронида – мать Асклепия. Однако, будучи уже им беременной, она не удержалась и полюбила смертного, Исхия. Разгневанный и преданный Аполлон убил обоих любовников. На погребальном костре он разрезал живот Корониды и достал оттуда Асклепия, которого отдал на воспитание мудрому кентавру Хирону.

Позднее отец Корониды, Флегий, решил отомстить богу за смерть дочери и сжег один из его храмов. В отместку, Аполлон попросту его убил.

Много еще у Аполлона было возлюбленных, как среди божеств и магических существ, так и среди людей, как среди мужчин, так и среди женщин. Однако ни с кем более Аполлон не был счастлив. Вот такой он, бог солнца и света, целителя и пророка, архитектора и строителя, великолепного стрелка из лука и олицетворение мужской красоты.

Часто задаваемые вопросы

Почему безумно красивый Аполлон отвергал любовь и почему часто отвергали его?

Об этом мы можем только догадываться, но, возможно, раны, нанесенные Дафной и Коронидой слишком сильно задели красавца-бога. Видимо, непримечательное оружие Эроса более опасно, чем предполагал Аполлон в своей юности. А возможно, что это месть Афродиты, возлюбленный которой (Адонис) был убит сыном Аполлона.

Аполлон был невероятно могущественным и значимым персонажем, в греческом пантеоне богов. На Олимпе он был вторым, по силе, после самого Зевса, а значит превосходил по силе даже своих дядь: Аида и Посейдона. Не удивительно, что Зевс серьезно опасался необузданности и неподконтрольности своего сына и на полном серьезе собирался сослать его в Тартар.
Тем не менее, в Иллиаде Гомера есть момент, когда Посейдон вызывает Аполлона на бой, однако последний отказывается, считая сражение за смертных недостойным богов. Не меняет он своего мнения, даже когда Артемида называет его трусом.

Почему сильный, смелый и умелый Аполлон часто избегал серьезной опасности?

Это не совсем верное суждение. Аполлон никогда не уклонялся от опасности, если дело касалось лично его, его родных или близких. Все остальное он считал попросту недостойным себя. В качестве примера можно привести ту же битву с Пифоном, покушение на Зевса и его месть отцу, за смерть Асклепия. В противовес этому можно привести Троянскую Войну, где он отказался драться с Посейдоном и, направляя стрелу Париса, ранил Ахилла.

4.6 / 5. Количество оценок 15

Історія бога Аполлона та його атрибути

Завдяки цій статті ви зможете познайомитися з бог аполлон, одного з головних божеств грецької міфології та одного з олімпійських богів з найбільшим значенням для людини, про що свідчить велика кількість храмів, побудованих на його ім’я.

Про що звуть бога Аполлона?

Ім’я бога Аполлона в грецькій міфології записується так: Ἀπόλλων є одним із первісних божеств цієї міфології, а також одним із найважливіших олімпійських богів для людей.

Він був сином Зевса і від другорядного божества на ім’я Лето від цього народження народилися близнюки, які були богами Аполлоном і Артемідою.

Бог Аполлон був також відомий грекам як Аполлон або Апеллон. У римській міфології він був відомий як Аполлон, а етруски знали його як Апулу або Аплу.

Тому походження його назви невідомо, звідки воно походить, тому один із філософів на ім’я Гесікіо де Алехандрія пов’язує ім’я цього божества зі словом απελλα, яке відоме як apella, що перекладається на іспанську зі словом «Асамблея».

Завдяки цьому Бог Аполлон є богом життя на політичному рівні, окрім спостережень σηκος, що відноситься до стад, тому він є богом стад.

За піфагорійською думкою, Бог Аполлон означає один, звідти Плутарх взяв ідею асоціювати божественні імена з числами, так само як монаду прирівнювали до цього божества.

Апелай — це слово, яке пов’язане з стародавньою формою цього божества, відомим як Апаліунас бога Аполлона, тому грецьке суспільство пов’язувало його ім’я з дієсловом απολλυμι apollymi, яке асоціюється зі словом знищення.

Так само в хурритській і хеттській міфології він відомий під ім’ям Аплу Енліль, що перекладається як Син Енліля, що є титулом, який було присвоєно богу Нергалу, який поєднувався зі словом Шамаш, який був божеством справедливість у міфології Месопотамський як вавилонський бог сонця.

Як зародився культ бога Аполлона?

Ці походження бога Аполлона в грецькій міфології як версія етруської культури досягли Егейського регіону між роками ок. 1100 і 800 рр. до н.е. у так званому залізному віці з місцевості Анатолії. Що ж, Гомер екстерналізує це на троянському фронті проти ахейської групи.

Це також засвідчено в епосі ранньої бронзи, що датується 1700-1200 роками до нашої ери, а стосовно Aplu в хетській і хурритській культурі він ідентифікується як Аполлон Гомера.

Крім того, що він був богом мор, подібним до бога гризунів Аполлона Смінтея, він відповідав за ліквідацію всього, що впливало на життя людини.

Що ж, бога Аполлона попросили покінчити з чумою на додаток до приписування їй лікувальних ефектів, як це спостерігалося наприкінці бронзового століття, коли про Пеана говориться у творі Гомера під назвою «Іліада», де він зцілив рани інших людей. божеств, таких як Аїд і Арес.

Тому багато авторів використовують цей термін як кваліфікаційний прикметник для атрибутів бога Аполлона в одній з його граней у мистецтві зцілення, тоді як Гомер ілюстрував це божество своїми піснями про тріумф, хоча Гесіод розділив обидва терміни.

Хоча пісні все ще виконувались в ім’я бога Аполлона, а потім інших міфологічних божеств, таких як Асклепій, Діоніс і Геліос, які були пов’язані з нашим героєм у цій статті.

Приблизно в XNUMX столітті до нашої ери очевидно, що пеан став формою захоплення з наміром вимагати захисту у божеств, щоб уникнути нещастя в будинках, таких як хвороба або смерть, навіть щоб подякувати, що ці атрибути не прийшли в деякі будинки.

Тому, завдяки цим пісням, бог Аполлон уславився як бог музики, крім того, що покінчив із життям великого змія Пітона.

Для чого його ім’я асоціювалося з битвами, а також з перемогами, і звичай у римській культурі виражати пеан перед початком битви зі своїми арміями, коли вони були на флоті, коли була дарована перемога, очевидний.

Так само, зв’язок між богом Аполлоном і оракулом демонструється з наміром пізнати майбутнє щодо ситуації хвороби, це також божество музики.

Його улюблений інструмент — ліра, а що стосується здоров’я, то один із його синів Асклепій був божеством медицини.

Що стосується муз, то вони були частиною оточення цього міфологічного бога, оскільки музи музики, поезії, танцю, драми, театру, астрономії та історії належали богу Аполлону.

Місцевості, де поклоняються богу Аполлону

Через великий інтерес людей до цього міфологічного божества, бог Аполлон мав дві чітко визначені області для свого поклоніння, такі як регіони Делос і Дельфи.

Культи Аполлона Сінціо та Аполлона Пітіо також можна було спостерігати в різних регіонах, які могли без будь-яких незручностей мати святилища в обох місцях, у тому числі міста на честь цього божества з іменем Аполлонії в різних місцях грецького народу.

Оракулярні святині в ім’я цього божества

Що стосується найбільш відвідуваного оракула бога Аполлона, то він відповідає місту Дельфам, великому місту з величезними стінами та різноманітними джерелами води, у ньому також був театр для насолоди жителів, не забуваючи про велику кількість окремі спальні.

Які існували та були об’єднані іншими містами походження, і в цьому місці консультанти залишили свої цінні пропозиції, більшість з яких у різьбленому золоті, бронзі та різноманітних дорогоцінних каменях.

Через свою важливість це було одне із святилищ з найбільшим припливом парафіян, які їздили з метою порадитися про своє найближче майбутнє, куди приїжджали з різних куточків грецької території.

Крім різних частин Східного Середземномор’я, одним із найвидатніших відвідувачів в історії був великий Олександр Македонський.

Будучи ворожкою, яка передбачила Олександру Македонському, що він заволодіє світом, отже, цей оракул не піддав прогнозів, які давав своїм консультантам, але хоча він мав величезну пишність і розмір, були й інші храми, як-от у місті Кларос у місті Колофон.

У місті Бранхідас спостерігається ще один великий храм, розташований у тому, що тепер відомо як Мала Азія, є також храм Абаса в місті Фосіда, звідки Бог Аполлон отримав відповідний прикметник Абео і мав велике значення, оскільки цар У цьому святилищі Крез радився про своє майбутнє.

Ще одне з його святилищ було знайдено в місті Дідіма і те саме на анатолійському узбережжі, на південний захід від Сард, у місті Лідія. Там священики пили воду з джерела, яке народилося в цьому ж храмі, і надихало його на свої передбачення.

У сирійському народі існує ще одне святилище, відоме як храм сирійської богині, в інтер’єрі якого було зображення бородого Аполлона з бородою й одягненого в туніку, а консультації проводилися відповідно до рухів, які робилися спереду. цього зображення.

Тепер інше більше святилище, присвячене богу Аполлону, було розташоване в місті Делос, дуже близько від священного озера, яке вважається місцем, де народилося це божество.

Також в Коринфі був інший Оракул і прийшли люди з міста Тенея, кажуть, що його зробили полонені під час протистояння в місті Троя.

Інший храм, створений людьми для Бога Аполлона, розташований на горі Парнас поблизу міста Дельфи, а взимку оракул бога Аполлона спостерігають у місті Патара, в місті Лікія там був оракул в сезон зими в жіночому віці. версія.

Існує велика кількість храмів на честь бога Аполлона, як можна побачити в дослідженнях, проведених дослідниками в цих регіонах, таких як Фіви, один з найстаріших храмів, побудованих у XNUMX столітті до нашої ери, де приносили жертви Ісменський Аполлон із криволінійною структурою.

У сьомому столітті до нашої ери є зразки доричного храму, де, як припускають, кожні дев’ять років проводилися церемонії, пов’язані з німфою Дафною, щоб догодити згаданому ісменському Аполлону, і учасники цих церемоній несли на головах лаврові гілки, що є священним дерево Дафни.

Його листя використовував сам бог Аполлон і його оточення людей, які захоплюються ним, також використовували їх як знак поваги.

По відношенню до першої особи, яка очолювала процесію або церемонію, юнак, який представляв жерця бога Аполлона, ототожнювався з терміном Дафнефор.

У місті Римі було ще одне святилище, присвячене версії Аполлона Медичного, дуже близько від храму божества на ім’я Беллона.

Є також свідчення про інше святилище, присвячене богу Аполлону Акціо в XNUMX столітті до нашої ери, розташоване на мисі Акціум на тому, що відомо як узбережжя Акаманії, як і інший храм в Этолії в регіоні Термон.

Ще один з ознак, за допомогою якого це божество на ім’я Аполлон Агіео названо захисником вулиць у місті Аркадія, зокрема в Мегалополісі та Фігалії.

Інші міста, де спостерігаються храмові споруди в ім’я бога Аполлона, знаходяться в Аполлонії в місті Епір, а також на острові Ортігія в місті Сіракузи, що зараз відоме як Сицилія.

Так само в Коринфі, Делосі та в місті Дрерос на його ім’я було збудовано ще одне святилище, додавши кваліфікаційний опис Дельфініум, розташований на північний захід від міста Крит приблизно у XNUMX столітті до нашої ери, не забуваючи про святилище, яке знаходиться в місті. Ютіки на північ від Тунісу.

Показує в ім’я бога Аполлона

В історії спостерігається кілька свят, які були організовані в ім’я бога Аполлона, як у випадку Боедромія пов’язане з грецьким словом Βοηδρόμια — це церемонія, яка зазвичай проводиться в столиці Афін на Боедроміон 07 за грецьким календарем.

Через оракулів його вшановували як бойового божества, про його допомоги перед винятковою небезпекою битв. Стосовно до М’ясо Відповідно до його етимології грецькою мовою, τὰ Καρνεῖα — релігійне свято великого значення в місті Спарта для свого часу.

Навіть інші міста, такі як Доріас, відносять до великої рогатої худоби або стада, вони тривали дев’ять днів і були проведені, несучи статую бога Аполлона на плоті через ці території, щоб вгамувати його гнів.

Священика, який відповідав за здійснення жертвоприношень, називали Агетесом, тому це свято було також відоме під терміном Agetoria або Agetorerion. На цій церемонії було відібрано п’ять самотніх чоловіків, яким було менше тридцяти років.

Ті, хто представляв кожне з спартанських племен і були помічниками первосвященика чотири роки поспіль протягом цього періоду часу, повинні були залишатися неодруженими.

Ці види свят відповідали галузі сільського господарства, де проводилися перегони та обряди погонь, коли один із чоловіків ніс кілька стрічок, а решта чотирьох повинні були до нього дістатися, якщо комусь із них вдалося дістатися, урожай наступний рік був би чудово плідним.

У цих дев’ятиденних церемоніях навіть проводилися змагання з музичними інструментами, оскільки бог Аполлон є богом музики, а останній день цих релігійних свят має збігатися з сяйвом повного місяця.

Крім того, армія спартанського народу не могла покинути цю територію до завершення церемоній, а правителі не могли здійснювати жодної військової кампанії в цей період часу, оскільки це був час священного перемир’я.

Згідно з розповідями Геротодо, це сталося двічі в конфліктах перських воєн з 490 до н.е. до 4499 року нашої ери.

Потім свідчать церемонії карпі з яких все ще досліджується, щоб дати стислий і детальний висновок, хоча церемонії Дафнеторія Вони добре відомі, оскільки були створені беотійцями, які були містом, що знаходилося на околиці Греції.

Священик цього релігійного свята ототожнювався з іменем Дафнефора, це свято також було на честь бога Аполлона. Цей священик був дуже добре одягнений з точки зору свого одягу, а на голові він носив ефектну золоту корону.

А на ногах він використовував взуття, яке називається іфікратіді, він ніс в руках букет оливкових гілок, прикрашених лавровими гірляндами, що було священним деревом бога Аполлона, оскільки воно представляло німфу Дафну і закінчувалося бронзовим глобусом, який символізував до сонця.

З цієї бронзової кулі вийшов інший менший, що відповідав місяцю, та інші менші, що символізували зірки.Шістдесят п’ять корон також були навколо цих кулі, що символізували річний оберт Сонця.

За цим священиком йшов інший юнак, який ніс жезл або спис, прикрашений гірляндами, і свита дів, які, співаючи Богу Аполлону, несли в руках прекрасні букети квітів до святилища цього божества, відомого як Аполлон. Ісменіо.

Інші свята, які проводилися в ім’я бога Аполлона, це Деліас які щорічно святкували афіняни до божества Аполлона Делія.

Делос був одним із найменших островів, знайдених в Егейському морі, і туди відправили корабель, куди ходили дуже поважні громадяни суспільства, яких називали делістами.

На кормі човна лавровий вінок поклав сам жрець бога Аполлона, а також чотири інших жерців, відомих під такими іменами Антігоніс, Амоніс, Параліс і Плолемаїда, які несли необхідне для здійснення жертвоприношень на малих. острів .

Президента цього товариства називали Аркітеорком, деліасти несли на головах лаврові вінки, а коли вони прибули на Делос, вони відповідали за приношення і жертви для Бога Аполлона. Повернувшись на материк, афінський народ прийняв його із захопленням і різними схваленнями.

Під час цього періоду подорожі жодного в’язня не дозволили стратити, оскільки острів Делос мав залишатися чистим. Крім того, ті, хто захворів на цьому острові, повинні були переїхати на сусідній острів, щоб померти або для вагітних жінок. народити своїх дітей. Бо на цьому священному острові не можна ні народитися, ні померти.

Гіацинтія — ще одне з релігійних свят, які відзначалися в Спарті і відомі під грецьким терміном Ὑακίνθια Hyakínthia, яке було організовано в місті Аміклас, стародавньому місті Лакодія, яке влаштовували щорічно з травня по червень.

Це релігійне свято відзначали на честь юного Гіацинта, якого полюбив Бог Аполлон і випадково вбив його під час змагання з метання диска, а на могилі цієї улюбленої істоти він розпустив квітку Гіацинта, що є метафорою оновлення флори. і поклоніння Адонісу.

Ці церемонії тривали три дні і починалися з першого дня, присвяченого оплакуванню смерті молодої коханої людини, не було пеану, який були піснями, а тим більше бенкету, їли тільки хліб, приготований простим способом. , жертви приносили лише мертвим.

Щодо другого дня, то було навпаки: у місті було велике свято, лунали різноманітні музичні інструменти, крім співу Богу Аполлону, а також змагання з різних міст, що змагалися через танці та пісні.

Навіть у місті Аміклас був театр, і там проводилися паради з колісницями, прикрашеними юнаками і дівчатами Спарти.

Що стосується третього дня, то він описується не дуже добре, але натякається на те, що це був день поваги, оскільки жінки ткали туніку для бога Аполлона, дуже схожу на те, як вони робили з іншими божествами, такими як Афіна. , в місті Афіни під час панафінейських свят.

Ці релігійні свята мали надзвичайне значення в Спарті, навіть військові армії відкладали свої атаки, щоб приєднатися до цієї релігійної церемонії на користь бога Аполлона, наприклад, Павсаній розповідає, що дні перемир’я проводяться для відвідування цих великих свят.

Інші свята – Метагеїтнія, але ця церемонія все ще досліджується, потім є ще одна релігійна церемонія, відома як Піанепсії, яка відзначалася на честь бога Аполлона в місті Афіни щорічно 07 числа місяця Піанепсіон, який був би в наш час у жовтні.

Ця церемонія перекладається як тушкована квасоля і натякає на підношення, які були зроблені в цей період часу.

Що стосується цього варіння овочів, то воно було зроблено в горщику як приношення богу Аполлону з якістю бога Сонця, для чого він дозволяв їжі дозрівати, а Годин був богинею порядку в природа за те, що має привілей збирати врожай восени.

Говорили навіть про інше приношення на ім’я Ейресіоне від грецького терміна εἰρεσιώνη, який складався з оливкової або лаврової гілки, пов’язаної з вовною, пофарбованої в фіолетовий або залишений білим кольором, щоб позначати її чистоту.

Навколо нього розмістили стиглі плоди моменту, а також різноманітні тістечка, мед, олію та вино з наміром подякувати за ласки, отримані від цього міфологічного божества.

Піфія — ще одне з релігійних свят в ім’я бога Аполлона, як і Таргелія, яка в грецькій мові записується так θαργήλια, що є одним з головних свят в ім’я Аполлона та його сестри Артеміди.

У зв’язку з його днем народження, святкуючи його між шостим і сьомим днем місяця Таргеліон з 24 по 25 травня. Це свято пов’язане з сільськогосподарською діяльністю, де відбувається очищення та очищення, щоб люди приносили перші плоди землі Богу Аполлону.

Як форма подяки, щоб не допустити, щоб сильна спека не зіпсувала врожай або, у будь-якому випадку, прибула чума та вразила населення.

Цей акт очищення здійснюється перед подякою, тому на шостий день необхідно зробити приношення овець на честь Деметри в місті Акрополі.

Крім деяких свиней до Мойри, хоча один з найважливіших ритуалів цієї дати відповідав вибору двох чоловіків, один з них мав бути найпотворнішим, що тільки можна було знайти.

Обох розвезли в різні частини міста, наклали на шиї мотузки з інжирами, а їхні інтимні частини збили або поранили стрижками чи фіговиками.

Досягнувши берега, їх забивали камінням до тих пір, поки не залишалися побиті й бездиханні тіла, після чого спалювали, а попіл кидали в море або на землю з наміром, щоб він служив добривом.

Тому людські жертви приймалися в ім’я бога Аполлона, як це видно в місті Левка, де щорічно приносили в жертву в’язня і кидали його в море зі скелі.

Хоча нібито його падіння було послаблено завдяки живим птахам і пір’я цих тварин прилипли до тіла людини. Внизу були невеликі кораблі, де вони чекали на нього і відбили його, щоб відвезти його на край міста.

Він також був проведений в іншому містечку під назвою Массілія, де в один момент чума та голод вразили місто, один із найскромніших жителів району запропонував стати жертвою, за яку суспільство годувало його протягом року.

Крім того, що одягли його в священні шати і возили його містом, коли йому говорили образи та прокльони, щоб потім вигнати його за межі міста.

Що стосується церемонії сьомого дня, то вона виявилася цілком блискучою і радісною, оскільки велика кількість жертв було зроблено Богу Аполлону, а немовлята несли перев’язані вовною оливкові гілки.

Їх розміщували на дверях будинків, оскільки спочатку вони були амулетом процвітання та достатку, а пізніше стали частиною служби, щоб догодити міфологічному божеству.

Навіть під час цих релігійних урочистостей здійснювалися усиновлення людей, які були добре прийняті в товариствах гена та фратрії, а також музичні хорові змагання, в яких брали участь дорослі та діти.

Атрибути та символи, що представляють бога Аполлона

Бог Аполлон мав серед своїх найчастіших атрибутів лук і стріли, як музичний інструмент цитру, яка була більш сучасною версією ліри, на додаток до плектру та меча, жертовний триножник навіть коментується як ще один із його емблеми з наміром символізувати його велику силу пророцтва.

Тому лавр часто використовувався в різних спокутних жертвах, а також як елемент, щоб зробити вінець перемоги в різних іграх, які проводилися дуже схожими на Олімпійські ігри, які проводилися в місті Дельфи кожні чотири роки на честь Бог Аполлон.

Ще однією з рослин, що входили до атрибутів бога Аполлона, є пальма, оскільки вони народилися в тіні однієї з них на острові Делос. Що стосується видів, які були йому посвячені, то це вовки. , козулі, дельфіни, цикади, що символізували прекрасну музику, і лебедя-кликуна.

Були також яструби, змії через їх опису як бога, пов’язаного з пророцтвом, сіра ворона та ворон.

Інші тварини, які уособлювали цього міфологічного бога Аполлона, наприклад миші, на додаток до грифонів, які були гібридною міфологією між орлом і левом східного походження.

Інша атрибуція бога Аполлона відповідає колонізації в період її найбільшого розквіту, який засвідчує період між 750 і 550 роками до нашої ери, оскільки згідно з грецькою міфологією він відповідав за допомогу поселенцям Криту та Аркадії у заснуванні великого історичного міста Трої. .

Що стосується літератури, то це міфологічне божество уособлює порядок, гармонію та розум. Що контрастує з тими Діоніса, який був богом вина, що символізував екстаз і безлад, тому наступні кваліфікаційні прикметники відображаються в читанні цих божеств, таких як Аполлонієвий і Діонісійський.

Хоча для жителів Греції ці якості були необхідні для того, щоб обидва божества доповнювали одне одного в житті людей.

Що ж, вони вважалися братами, і в той час, коли бог Аполлон відійшов до того, що було відомо як Гіперборея, оракул Дельфі залишався в руках Діоніса, про що наочно свідчить ваза Боргезе.

Через це бог Аполлон вважається серединою грецької чесноти по відношенню до помірності і протистоїть обжерливості.

Атрибуція бога Аполлона в мистецтві

Будучи постачальником мистецтв і супроводжуваним дев’ятьма музами, Бог Аполлон мав велике значення у світі мистецтв у Греції, включаючи різні галузі, що є очевидними в цьому жанрі, такі як музика, театр, танець. , живопис. , поезія та ін.

Для греків музика була основоположною частиною їх різноманітних дій, тому її важливість проявляється в різних посудинах і картинах, де можна побачити безліч зображень, які грають на їхніх музичних інструментах.

Музичні теорії, створені в другому столітті до нашої ери, навіть представлені завдяки дослідженням, проведеним відомим Піфагором, зумівши знайти або встановити сім музичних нот на додаток до вивчення звукорядів.

І інші відомі на даний момент терміни, такі як ідеальний квінт і восьмий на додаток до трилогій I-IV і V, які зараз використовуються в різних музичних жанрах.

Що стосується театру, то це дозволило розквіт цієї галузі через жанри комедії, драми та трагедії, а також будівництво нових і великих театрів для здійснення цих мальовничих заходів на честь бога Аполлона.

Бог Аполлон в мистецтві символізується як молодий чоловік, який ще не має бороди, він дуже гарний, його зображують зі своїм улюбленим музичним інструментом, цитрою, в деяких випадках він також символізується з луком і стрілами. або з інших причин його бачать лежачим на дереві, яким є його кохана Дафна.

Один із гідних зразків цих художніх творів відповідає тому, який був заново відкритий у п’ятнадцятому столітті, відомий як Аполлон Бельдеверський, який є мармуровою скульптурою, і від культури Відродження до дев’ятнадцятого століття він був чудовим уявленням європейців.

Це елліністична чи, можливо, римська копія скульптури, виготовленої з бронзи руками великого грецького скульптора на ім’я Леохар між 350 і 325 роками до н.е.

Інший приклад можна побачити у зображенні бога Аполлона на мозаїці, знайденій на римській землі з кінця XNUMX-го століття в місті, відомому як Ель-Джем, де можна ідентифікувати Бога Аполлона або Аполлона Хейлса.

Через відображення світла великої інтенсивності, хоча він і голий, він прикривається тунікою на знак скромності в римській культурі.

Також були знайдені інші твори мистецтва, що натякають на бога Аполлона, знову з німбом і в його волоссі є золоті кучері на висоті його шиї з великими очима і злегка відкритими губами, які були дуже поширені в XNUMX столітті до нашої ери. .

З цією ж технікою був представлений імпозантний Олександр Македонський, через кілька століть вони використовували цю техніку для зображення божеств католицької доктрини.

У місцевості, відомому як критське місто Дрерос, була знайдена статуетка бога Аполлона, яка була розроблена за орієнталізованою моделлю через вплив народів східного походження, таких як Фінікія та Ассирія з кінця VIII століття до нашої ери.

Ця техніка відома під назвою сфірелатон, яка полягає в забиванні різних бронзових листів по дерев’яному центру, що дозволяє йому надати структуру, він коливається на 80 сантиметрів.

Помічено, що пекторалі були дуже помітними, сьогодні це зображення знаходиться в Археологічному музеї Іракліона.

І ті самі два зображення божества бога Аполлона, відомого як Аполлон Пьомбіно, а інша — зображення Великого Золотого Аполлона Ліллебонна, обидві роботи охороняються в музеї Лувра.

Бог Аполлон як зразок у мистецтві Відродження

Тисячі творів мистецтва, що посилаються на міфологічне божество бога Аполлона, свідчать у всьому світі, що можна підкреслити у роботах, які були вивішені всередині будинків міста Помпеї.

Як і в історії, як це спостерігалося в епоху Відродження, згідно з дослідженнями Мартена Ван Хемскерка та інших, його представництво було присуджено королям та іншим представникам знаті.

Є навіть свідчення про галерею, присвячену цій грецькій міфології, у музеї Лувру, яку спроектував художник Шарль Ле Брен після того, як цей художник продовжував удосконалювати її Делакруа, домігшись завершення створення цієї галереї для Бога Аполлона в Другій Імперії.

Так само, твори мистецтва бога Аполлона можна побачити в тронному залі або залі цього міфологічного божества, розташованому у Версальському замку, який раніше був місцем, присвяченим послам, і проводилися музичні та танцювальні шоу.

Іншим місцем, яке демонструє велику красу на цих картинах, є Версальські сади, де спостерігають Аполлона або сонячного бога, на додаток до ставка, який знаходиться дуже близько до Гранд-каналу, і в центрі цього прекрасного місця можна побачити центральну статую. Аполлона.

Який був розроблений художником Жаном Батистом Тюбі, де це божество виходить з води, керуючи колісницею, яку тягне пара прекрасних коней.

Крім того, бані Аполлона можна побачити в гаю, робота, яка була виконана в XNUMX столітті, де бог Аполлон символізується трохи втомленим, поки його оточують красиві німфи.

Ви також можете побачити прекрасну картину під назвою «Аполлон і Аврора», створену Жераром де Лерессом з 1671 року, яка знаходиться в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку.

Щодо міфології цього божества

Це можна спостерігати в літературі про бога Аполлона в Гомері, оскільки закладено основу грецької літератури, і це міфологічне божество цитується в універсальному творі, відомому як Одіссея, крім того, що він є одним із богів великої слави. Головний герой коли йдеться про «Іліаду».

З цієї причини, хоча документація до цих великих книг невідома щодо сьомого століття до нашої ери, вона була зведена, тому були розроблені знамениті гомерівські гімни Богу Аполлону, які були плідними в атрибутах і тому стали дещо складними. вміти організувати всі його якості

По відношенню до народження бога Аполлона

За розповіддю про бога Аполлона. Дружина Зевса, Гера дізнається, що Лето вагітна від свого чоловіка, для чого забороняє будь-яке місце на материку чи острові, де це божество принаймні може народити на її території.

Тож Лето довелося блукати з одного місця в інше, шукаючи притулку, коли він знайшов плавучий острів під назвою Делос, тож це був не справжній острів, а тим більше континент.

Там вона змогла виконати свою працю, цей плавучий острів був оточений великою кількістю лебедів. Після народження Зевс закріпив Делос на дні океану і був посвячений божеству бога Аполлона.

В іншому міфічному оповіді йдеться про те, що Гера викрала богиню, яка відповідала за пологи, на ім’я Ілітія, і таким чином перешкодила юному Лето народити через це інші боги задумали обдурити Геру.

Тому вони вирішили запропонувати їй красиве намисто довжиною близько восьми метрів з бурштину, яке буквально плаває по воді.

Стосовно народження, історія розповідає, що Артеміда народилася напередодні і з її допомогою народився її брат, бог Аполлон.За міфом, на острові Ортігія народилася богиня Артеміда, а немовля допомогло матері її перетнути море і досягти плавучого острова Делос, де народився Аполлон.

Отже, Бог Аполлон народився 7-го дня ἡβδομαγενης Таргеліона відповідно до традиції Деліан, що означає, що це було в місяці Bisio або місяці травні. Тому дні між 7º і 20º, коли на небі спостерігаються молодий і повний місяць, присвячені цьому міфологічному божеству.

свій музичний інструмент

Історія розповідає, що Бог Гермес народився на горі Кілена, другій за висотою в районі міста Аркадія, де це пояснюється в одному з гомерівських гімнів.

Як розповідає історія, це божество, крім злодіїв, керувало різними справами та подорожами, що стосується його матері, то саме Майя завагітніла після роману з Зевсом.

Легенда розповідає про те, що Майя все ще лежала до маленького Гермеса, і коли він побачив, що його мати заснула, він втік із дому й побіг до міста Фессалія.

Там він викрав кілька корів у бога Аполлона, який пас свою худобу в нагляді за божеством, маленьке немовля відповідало за переховування кількох корів у печері неподалік від міста Пілос.

Будучи фахівцем, юний Гермес стер сліди всередині печери, знайшов черепаху, убив її, очистив її панцир і нутрощі за допомогою кишок убитої ним корови, і почав створювати перший відомий музичний інструмент. як ліра..

Бог Аполлон підійшов до Майї і розповів їй, що зробив її син Гермес, але немовля якомога швидше повернулося до свого ліжка і загорнулося в ковдру, наче ще спить, а мати не повірила словам Аполлона.

Після чого Зевс, батько обох божеств, одночасно підтвердив свідчення Аполлона, Гермес, маленький пустотник, почав грати прекрасну пісню на винайденій ним лірі.

Оскільки бог Аполлон відповідає за музику, він був вражений цим інструментом, тому він погодився обміняти частину своєї худоби на цей музичний інструмент, ставши майстром у відтворенні цих мелодій.

Як виник Delphi?

Ця історія розповідає, що через чотири дні після народження бога Аполлона юнак відповідав за вбивство драконової змії з хтонічним ім’ям Пітон, яка була свого роду чудовиськом із підземного світу, що жив у Дельфах.

Який був оголошений об’єктом Всесвітньої спадщини з 1987 року, дуже близько від фонтану Касталії, який був святилищем, де паломники очищалися, перш ніж робити свої жертви.

У міфологічній історії коментується, що в цьому раніше згаданому джерелі вийшли деякі пари, які дозволили відкрити оракулу Дельфі пророцтва, які він передбачив.

Згідно з історією, богиня Гера послала цю велику змію переслідувати Лето, матір близнюків, щоб убити її в будь-якій точці світу.

Тому бог Аполлон благав Гефеста, бога вогню і кузні, щоб він зробив йому лук і стріли, отримавши їх, він пішов виконувати свою місію, тому що він загнав це величезне чудовисько в кут у священній печері Дельфі і там він убив її, але для цього було покараний, оскільки змія була дочкою богині Геї, яка була Землею.

Богиня Гера вирішила продовжити свій план вбивства Лето, тому вона послала велетня Тіціо, який був персонажем, який представляв пожадливість, виконати згадану дію, але її плани були відкладені завдяки Богу Аполлону та її сестрі-близнюкові Артеміді з намір захистити життя матері.

У цьому протистоянні з’явився Зевс і допоміг молодим братам, тому він кинув велетня Тіціо в Тартар, який є великою прірвою в підземному світі, а також був покараний щодня перевозити камінь, а на кожній зорі грифи їли його печінку. на цілу ніч.вічність.

Музичні проблеми, з якими стикається бог Аполлон

Міфологічна легенда розповідає, що Пан був напівбогом пастухів і стад великої рогатої худоби в грецькій міфології, а в римській міфології він був відомий під ім’ям Фавн. Одного разу він наважився порівняти свою чудову музику з тією, яку виконував Бог Аполлон, за що наважився кинути йому виклик.

Тому бог Аполлон прийняв виклик майстерності гри на музичних інструментах, для чого суддю цього дивовижного подвигу було обрано божество на ім’я Тмоло, який був богом гори.

Першим розпочав музичне протистояння Пан, який завдяки своїй подвійній флейті та сільській мелодії відчув себе вищим, а цар Мідас, присутній на цьому музичному поєдинку, вважав, що мелодія Пана гарна.

Тоді Бог Аполлон почав виконувати солодкі ноти на своєму музичному інструменті лірі, для якої той самий Тмоло, який був суддею, вирішив, що переможцем став великий Аполлон, а також усі учасники цього музичного протистояння з виняток царя Мідаса, який не погоджувався з вироком.

Тому бог Аполлон дарував йому пару ослячих вух, щоб відповідати музичному смаку царя Мідаса, звідси історія перукаря, який був єдиним, хто знав про існування цих незвичайних вух.

Він вигукнув таємницю в яму в землі, яку сам викопав, а потім засипав, але згодом там народилися рослини, які, рухаючись разом з повітрям, виражали ствердження ослячих вух.

Ще одна з легендарних дуелей, які можна віднести до історії бога Аполлона, згадується про Марсія, який був сатиром, який супроводжував Пана, і Діоніс наважився кинути виклик нашому провідному божеству в цій статті на музичний конкурс.

Важливо відзначити, що цей сатир знайшов флейту з двома трубками, відому під назвою авлос. Який був кинутий на землю богинею Афіною, яка кинула його, маючи на увазі, що винайдений ним музичний інструмент викликав у нього набряки.

Це музичне протистояння було оцінено музами після того, як кожен з двох конкурсантів грав на своєму музичному інструменті, і вони вважалися великою нічиєю завдяки своїй майстерності та здібностям. Але Бог Аполлон вирішив, що для того, щоб продовжити музичне протистояння, вони повинні співати на цій другій можливості, граючи на своєму інструменті для нашого міфологічного божества, цей виклик був дуже легким.

Ну, коли він грав на лірі, він міг інтерпретувати гарну пісню своїм голосом, тоді як для Марсія завдання було досить важким, тому що авлос – духовий інструмент. Легенда свідчить, що Марсій програв у цьому другому музичному матчі, який виграв бог Аполлон через його надмірну гордість у печері поблизу міста Калени.

У місті Фрігії з нього заживо здерли шкіру за те, що він наважився кинути виклик божеству, і кров, що пролилася з його тіла, породила річку Марсіяс. Існує ще одна версія, що Бог Аполлон вирішив зіграти на своєму інструменті догори ногами, але Марсія також не зміг цього зробити, тому він здер з нього шкіру, повісивши на дереві. Кажуть навіть, що він зіткнувся з одним із своїх синів на ім’я Сінісірас, який покінчив життя самогубством після того, як виграв дуель за свого батька.

Щодо Троянської війни

У міфологічній історії коментується, що великий Зевс просив кожного зі своїх синів не брати участі в Троянській війні, кожен з них порушив наказ батька і брав участь в обох сторонах битви. На боці Трої були бог Аполлон і Афродіта, які переконали Ареса брати участь на їхньому боці, а на протилежному боці були два сини міфологічного божества Аполлона, їх звали Гектор і Троїл.

Згідно з історією, яку розповідає нам «Іліада», Бог Аполлон погодився втрутитися через образу, яку Агамемнон умилостивив, брат Менелая, Криза, який був представником жреців самого Аполлона, а його дочку Крисеїду було викрадено.

Через це він пішов у відставку, щоб оплакувати свою агонію в печері, але в сльозах попросив допомоги у самого Аполлона в ситуації, що склалася дочки.

Бог Аполлон відповідав за наповнення табору ахейців великою кількістю отруєних стріл, щоб вимагати звільнення маленької дочки жерця, на що ахейці погодилися, викликаючи гнів Ахілла.

Отже, Бог Аполлон співпрацював з Парісом, щоб убити міфологічне божество Ахілла, направивши стрілу саме до його п’яти, що було його єдиною слабкістю, через гидоту великого Ахілла, який убив синів Аполлона, Троїла та Гектора.

Німфи або музи бога Аполлона

По відношенню до цих німф або муз, відомих грецькою як μοῦσαι, вони є натхненниками різних мистецтв, що існують у світі.

Крім знань, усі вони були дочками Зевса і всі належали до оточення бога Аполлона, який був насамперед богом музики і відповідальним за образотворче мистецтво.

Крім того, у грецькій міфології спостерігається, що бог Аполлон мав зв’язки з кожним із них, для яких його нащадки були досить багатими. Ці божества мистецтва відповідали за спуск на Землю і надихання людей, які просили цього своїми словами або молитвами.

В історії спостерігається, що протягом VII і VIII ст. c. У всьому регіоні Еллади боготворили дев’ять муз, імена цих прекрасних божеств – Кліо, Калліопа, Евтерпа, Ерато, Полімнія, Мельпомена, Талія, Уранія і Терпсихора.

Важливо знати, що слово музика походить від слова муза, і вони були життєво важливими для розвитку мистецтва Стародавньої Греції, як це спостерігалося в історії.

По відношенню до численних коханців, дружин і їх чудових нащадків

Згідно з різними легендами та розповідями, які були досліджені для виконання цієї статті, як можна свідчити в класичних джерелах, Аполлоній Родоський, Павсаній, Пліній Старший і Піндар, Бог Аполлон, прийшли, щоб народити близько сотні дітей, тому їх потомство досить численне.

Через його незліченну кількість романів на даний момент можна виділити імена наступних молодих жінок, які підпали під його любов.

Одна з перших леді отримує ім’я німфи Акакаліс, і від цієї любові народилося четверо дітей, які отримали імена Анфітеміда, Наксос, Філакідес, Філандро і дівчинка на ім’я Філасіс, яких вигодувала коза.

Потім з цих любовних стосунків народилася молода Аганіпа. Ще одна з дам — Анхіале, мати Оксес, крім Ареї, від цієї молодої жінки вона мала сина на ім’я Мілето.

Іншою з жінок, з якими він мав роман, є Арсіноя, дочка Фегея, царя Псофіди, яка була матір’ю Асклепія, який був божеством в медицині в грецькому суспільстві, і Еріопіса. Як і Астікома, і від неї народився ще один нащадок на ім’я Евмолпо.

Також у цьому списку є Бабіло, яка була матір’ю Арабуса. Одна з муз на ім’я Калліопа була музою поезії, а красномовство породила Орфея, Іалемо і Ліно. З Селеною він породив Дельфи.

Щодо молодої Хрисотеї, то з цих стосунків народився Короніс, який став царем Сікіону, а з Хризофемідою – Парфенос. Корісія, мати Лікоро, яка дала назву місту Лікорера.

Крім того, у молодої Креус, яка була дружиною Скорботи, і дочкою Ерехтея, який був першим царем Афін, народився син на ім’я Іон. Цю дитину покинула його власна мати в лісі, тому Аполлон попросив Гермеса врятувати дитину і відвезти його в Дельфійський оракул, де дитину виховувала одна із жриць.

Інша молода жінка на ім’я Сірена, яка була мисливцем, а пізніше її ім’я було внесено в місто, від цих стосунків народилися троє молодих людей, їх звали Арістео, Ідмон та Аутукіо.

По відношенню до Арістео він згодом став богом великої рогатої худоби і фруктових дерев, не нехтуючи полюванням, землеробством і бджільництвом, навчаючи людей техніці скотарства та використання пасток для полювання, навчив навіть садити маслини.

У молодої Данаї бог Аполлон породив куретів, тобто дев’ять божеств, а у молодої Діа народився син на ім’я Дріоп, який був вождем племені Фокідів. Як і молода Дріопа, єдина дочка короля з тим же ім’ям, від цих відносин народилася Амфісо, яка пізніше стала засновницею міста на ім’я Анфіса.

Згадується юна Ефтія, з якою він мав стосунки і народилося троє дітей, їх звуть Лорус, Леодоко та Поліпет. Муза Ератос відповідала за поезію кохання, тому що її корінням із еросом із цих стосунків було народження її сина Таміріса. І з маленькою Естільбою народилося троє дітей, їх звали Аено, Кентауро і Лапітес.

Ще однією з молодих жінок була Етуса, дочка Посейдона, і від цих відносин народилася Елейтер. Крім того, він був із сестрою Етуси на ім’я Евадне, яка була матір’ю Ямо.

З Евбеєю він породив Аргео. Він також був із Титаною на ім’я Геката, яка породила прекрасну німфу на ім’я Сцилла, і звідти народилася назва острова.

Ще однією з молодих жінок, з якими він мав стосунки, була Гекуба, цариця Трої, і від цього кохання народилося двоє синів, які були героями Троянської війни – Троїл і Гектор.

Згідно з пророцтвом оракула, було сказано, що Троя не буде переможена, поки Троїлу буде двадцять років, але через засідку він втратив життя і загинув від рук Ахілла, через цю смерть Троя впала.

Гіпермнестра, яка була найстаршою з п’ятдесяти дочок Данауса, також підпала під його чари, і з цих любовних стосунків народився Амфіаро, юна Ліція була матір’ю Евкадіо та Патаро.

Також у міфічній історії про бога Аполлона є провидець Манто, з яким у нього також були романи, і з цих стосунків народився Мопсос. Інша молода жінка на ім’я Хірія була матір’ю дочки на ім’я Цикно. Він також був з Левконо, дочкою Нептуна, його ім’я означає Білий Розум, від цих відносин народився Філамон.

Він навіть мав потомство від Мелії, однієї з німф меліад, дочки Урана, її дітей Ісмено та Тенеро. Є також ще одна німфа на ім’я Отрейс, яка мала роман і з Зевсом, і з богом Аполлоном, і від неї народився Фагеро, потім у нього був любовний зв’язок з Пармезією, і з цих стосунків народилася Сінея.

Ще один із його стосунків був з міфологічною сиреною на ім’я Парфенопа, яка породила назву міста, а зараз у цьому регіоні знаходиться Неаполь, від цих відносин народився Лікомед, який був королем Скіро.

Він також був коханцем Проклії, дочки Лаомедонта, царя Трої, і від цих стосунків народився син на ім’я Тенес. Псаматська дочка Кротопо була німфою-нереїдою, яка пізніше вийшла заміж за смертного, але перед тим у неї народився син від бога Аполлона на ім’я Ліно.

У цих пригодах також зустрічається юна Хіона, дочка Дедаліона, згідно з легендою, вона була дуже гарною жінкою, тому божества Аполлон і Гермес побажали її, побачивши її.

Бог Аполлон чекав настання ночі, щоб оволодіти нею, переодягненою під стару жінку, в той час як Гермес так хвилювався, що змусив її спати раніше, і заснула, так що молода жінка завагітніла обома, сином Гермеса на ім’я Автолік і сином Аполлона. , Філамон..

Ця молода жінка була настільки гарна, що наважилася зневажати богиню Артеміду, тому божество проткнуло їй язик влучною стрілою.

У розповіді коментується, що перед його чарами впав і молодий Роео, який уже був матір’ю Джейсона і мав сина на ім’я Аніо від бога Аполлона, який згодом стане жерцем цього міфологічного божества. Ще одна з молодих жінок на ім’я Родезія була матір’ю Кеоса, що пізніше стане назвою острова.

Сікон народився з молодим Родопом, який дасть назву племені, що очолювало, крім Силіс, німфу, яка була матір’ю Зевксіпо, який пізніше став королем Сіціона, і Сінопи, дочки Ареса.

Який викрав бога Аполлона під впливом Афродіти та Ерота, народив сина на ім’я Сіріус, ім’я якого породжує цей сирійський народ.

Німфа Талія була однією з двох муз театру і давала натхнення для комедії, вона навіть відповідала за пасторальну поезію, була дочкою Зевса і Мнемозини. Від їхніх стосунків народилися Корібанти, які були чудовими танцюристами і використовували на голові шоломи, крім гри на тамборілі.

Іншою з молодих жінок, яка була з богом Аполлоном, була Темісто, мати Галеота і Тельмесо. Терпсихора – одна з муз, яка надихнула танцювальну і легку поезію, була матір’ю Ліно. Тера була матір’ю Херона. Туя була дочкою Девкаліона і була матір’ю двох синів Зевса і разом з Аполлоном у них були Дельфи.

Уранія була наймолодшою з муз і керувала астrономія та астрологія була матір’ю Ліно, тоді як Урея була сестрою Посейдона, і від цих відносин народився Ллео.

Існують навіть інші діти в нащадках бога Аполлона, але невідомо про їхні матері, наступним є Акраефо, від якого з’явилося місто Акрефі.

Іншими синами були Еріманто, Сінірас, Фемоное, Марато, від цього сина народилося слово Марафон, Карісіо, Мегаро, Онсіо, Менелао, Пізон, який був засновником міста Пізи, Трофонія, а також три прекрасні дочки музи на ім’я Цефісо, Бористеніс і Аполлоніс.

Є й інші красиві жінки, з якими він мав роман, але з ними не було потомства, а саме: Аканта, яка після його смерті перетворилася на дерево Аканта, яке любить сонце. Алсіопа, Анфіса, була дочкою Макарео, і її ім’я породило місто. Боліна була німфою.

Каліпсо, дочка Титана Атласу після того, як сталася Титаномахія, великі титани були переможені олімпійськими божествами, тому вони засудили юну Каліпсо на острів Огігія згідно з оповіданням Гомера, ця молода жінка закохалася в Одіссея, але коли він повернувся зі своїм кохана дружина Пенелопея, молода Каліпсо помирає від смутку.

Кассандра була дочкою Гекуби і Пріано, які були царями Трої, а також була жричкою бога Аполлона і зведеною сестрою Троїла і Гектора в обмін на плотську зустріч дала цьому божеству дар пророцтва, але пізніше вона не погодилася мати секс з ним, тому він покарав її, змусивши нікого не вірити його словам.

Кажуть, що Касталія була дуже гарною молодою жінкою, але вона втекла від бога Аполлона, тому пірнула у фонтан Дельфі, і з цього моменту фонтан отримав її ім’я.

Короніда була дочкою Флегія, який, у свою чергу, був царем Лапіта, кажуть, що вона була вагітна Асклепієм і закохалася в смертного на ім’я Ісквіс, але ворон попередив Аполлона.

Спочатку бог Аполлон не повірив йому і змінив їх колір з білого на чорний і послав свою сестру Артеміду вбити Короніду за її невірність, хоча в інших легендах говориться, що її вбив сам Аполлон і коли він помітив, що вона вагітна. Він врятував дитину від нього, віддавши її кентавру Хірону, щоб він виховав його.

Коли цар Флегій дізнався, що сталося, він підпалив святилище Аполлона в місті Дельфи, через що сам Аполлон убив його.

Дафна була прекрасною деревною німфою, її ім’я означає Лорел, вона була дочкою річкового бога Ладона, якого переслідував Аполлон, оскільки Ерос випустив у неї золоту стрілу кохання, щоб шалено закохався в неї.

Бо бог Аполлон насміхався з Ероса щодо його вміння стріляти з луком і стрілами та щодо його способу співу, який дратував. Тому Ерос випустив у молоду Дафну стрілу зі свинцевим наконечником, що викликало презирство і відразу до фігури Аполлона.

Знущання Аполлона щодо фігури прекрасної Дафни було настільки великим, що вона попросила допомоги у свого батька, річкового бога Ладона, щоб перетворити її на дерево, одразу ставши лавром, і миттєво дерево стало священним для Бога. .

Інші дами, які були його коханками, – Деіона, Філоніс, Грине, велика амазонка, Гестія, яка представляла вогнище і вогонь, була мирною богинею, а її улюбленим племінником був Гермес.

Гіпсіпіла, Іссе, Леукотое була смертною принцесою, яку бог Аполлон обдурив, ставши фігурою своєї матері, щоб дістатися до кімнат молодої жінки.

Коли про це дізнався її батько Оркамо, він наказав поховати молоду жінку живою, тому з її тіла виросла рослина під назвою ладан. Марпеса була онукою бога Ареса і була викрадена Ідасом, для чого Зевс змусив її вибрати між двома, і вона погодилася залишитися з Ідасом, тому що, коли вона постаріє, Аполлон покине її.

Мелена була німфою, яку дуже любив бог Аполлон. Окіррое була німфою, яку Аполлон викрав, щоб заволодіти нею, а іншими жінками були Протоя та Ретія.

Любов Бога Аполлона з двома юнаками

Хоча спостерігається його великий список гетеросексуальних стосунків для бога Аполлона, історія також коментує любовні стосунки з двома лицарями, одним із них був Хасінто, який був сином музи на ім’я Кліо та П’єр.

Він був принцом Спарти і був під виховуванням бога Аполлона, коли справа доходить до образотворчого мистецтва та легкої атлетики. Під час одного з кидків диска, який запустив Бог Аполлон, його траєкторію змінив Кефіро, який був Богом Західного Вітру.

З цієї причини він вдарив диском голову Хасінто, миттєво померши.Біль, який відчув Аполо, був настільки сильний, що він перетворив Сефіро на вітер, щоб він більше ніколи з кимось не розмовляв і ніколи не торкався.

Що стосується крові юного Гіацинта, Бог Аполлон створив прекрасну квітку, що означає плач, і прекрасна квітка, про яку ми всі знаємо, народилася і відзначається релігійна церемонія на честь цього улюбленого юнака в спартанському народі.

Інший юнак був сином Геракла, напівбога, більш відомого як Геркулес на ім’я Сіпарісо, бог Аполлон дав йому прекрасного оленя, який вже був приручений, щоб складати йому компанію.

Але він випадково вбив його через пилум, який був мечем, а тварина спокійно спала в лісі.Це була дуже сумна втрата для Сіпарізо, який попросив самого Аполлона, щоб його сльози котилися вічно.

Через це прохання бог Аполлон перетворив свого коханого юнака на кипарис, який символізує вічний смуток, оскільки його сік схожий на краплі сліз людей.

Кваліфікаційні прикметники, які несе це міфологічне божество

Через палке захоплення смертних богом Аполлоном він отримав велику кількість кваліфікаційних прикметників для позначення цієї міфологічної істоти, оскільки він мав велику різноманітність функцій, оскільки серед своєї діяльності він виділявся як бог світла і Сонця. і завдяки цьому він ознайомився з такими термінами:

Еглете в якості сяючий, Phoebus, що означає сяяти або світитися і був однією з його якостей як охоронець світла і Сонця.Що стосується музичного поля, йому було присвоєно термін Citaredo.

Що стосується того, що він бог медицини та зцілення, йому приписували такі терміни, як Ancestor, що означає цілитель, Acesio, що схоже на цілитель, і використовувався в святилищі міста Еліда на Агорі.

Інші використовували термін Агіджео, що дозволяло йому бути захисником або охоронцем будинків і доріг, де ходили люди. Він також був відомий під словом Alexiaco, що означає, що він відповідав за відвертання нещастя.

Apotropeo, який усуває зло, і в латинській літературі він відомий як Averruncus, оскільки він прагне усунути зло. Термін latros відноситься до лікаря, а також термін médicus, який належить до латинської мови.

Крім того, бог Аполлон був відомий як бог чуми і був великим захисником від гризунів і страхітливих омарів, які здатні знищити всі види врожаю.

Серед кваліфікаційних прикметників, які були надані, були наступні Culicarius, що означає, що він здатний видаляти комарів або комарів. Термін Esminteo відноситься до мисливця на мишей і Parnopio, що відповідає коник.

Він також був богом стрільби та лука, для якого смертні використовували ряд кваліфікацій, щоб позначити це божество Бога Аполлона, наступного Афетора, як Бога лука.

Argurotoxos, що означає срібний лук, слово Arcitenens, яке є римським словом і згадує, що воно несе лук. Гекаергос означає, що він стріляє далеко, по відношенню до того, як далеко Бог Аполлон міг пустити стріли, або інший термін, який вони використовували, був Гекебол, що означає стріляти далеко.

Щодо його функції як пастирського бога, то він також мав інші кваліфікаційні характеристики: Ліціо, що посилалося на той факт, що він був прекрасним вбивцею вовків, або термін Лікеген, що перекладається як народжений від вовчиці, на додаток до термін Номіос, іменований мандрівником.

Інша його функція полягала в тому, щоб бути захисником поселенців, бога Аполлона, і через це він називав наступні слова Аркагетою, оскільки він був засновником міських стін, у даному випадку, Мегари, а також як Clario, що перекладається як наглядач за містами, заснованими містами та колоніями.

Він також мав атрибути з точки зору того, щоб бути богом оракулів, і з цієї причини бог Аполлон був відомий за такими прикметниками, які кваліфікували Cintio, оскільки острів Делос був на горі Цінто. Ще одним із термінів був Cirreo для місцевості з такою назвою, яка була близько до оракула в Дельфах.

Термін Кларіо також приписували богу Аполлону, оскільки святилище, яке знаходилося в регіоні Іонії, було оракулом Колофона, розташованим у Кларосі. Дельфініо — це ще одне слово, яке йому приписували за близькість до Дельфів, а також говорять про дельфінів, які є однією з його священних тварин.

Він був відомий згідно з гімнами Гомера з іменем Пітіо по відношенню до Дельфам і Тимбрео за святилище, яке було в регіоні з такою ж назвою.

Крім того, Бог Аполлон відповідав за дар пророцтва, і тому смертні істоти поставили наступні відповідні прикметники для позначення цього міфологічного божества Коеліспекса, тому що він спостерігав за небом, щоб передбачити, що може статися, і loxias, що означає нахилу до бути заплутаними оракулами. .

Він не тільки відповідав за все, про що повідомлялося в цій статті, а й бог Аполлон відповідав за муз і німф, за що він був відомий під словом Мусагета, що перекладається як Голова муз, а також Nymphageta, що відноситься до Вождя німф.

Були навіть ті, кого ви назвали Лескеноріо, оскільки він відповідав за різноманітні асамблеї, пов’язані з акціями поезії, музики та зібраннями, які проводили музи.

Що стосується міст і регіонів, то Бог Аполлон також мав інші імена, наступне Абео з міста Абас, де Бог Аполлон мав чудове святилище. Інший із термінів — Акрефія, що відповідає місту Акрефія, заснованому одним із його синів з однойменною назвою.

І Актіако, що відповідає Акціуму, де були знайдені інші його споконвічні культові святилища до цього міфологічного божества.

Що стосується персонажів, то смертні істоти називали бога Аполлона словом Ісменіо, яке було ім’ям сина Анфлона, який, у свою чергу, був також сином Зевса і царя Фів і його дружини Ніоби, яку вбив Аполлон. з однією зі своїх стріл.

Культ бога Аполлона в інших культурах

Далі ми опишемо бога Аполлона в різних культурах:

Римське товариство

Що стосується римської культури, то вони захоплювалися богом Аполлоном з грецької культури, хоча в пізній стані через Велику Грецію, яка була розташована на південь від італійського півострова, для якої вони спочатку розробили святилище цього міфологічного божества. місто Рим приблизно в XNUMX столітті до нашої ери

Будучи грецьким богом, він не мав прямого еквівалента в римській культурі, хоча вони використовували термін Феб згідно з традиціями, випущеними в оракулі в Дельфах.

З ним консультувалися римські королі під час мандата Тарквінія Гордого, який був сьомим і останнім числом цього ланцюга царів.

Це через велику чуму, яка спустошила частину населення в 430 р. до н.е., у Римі було побудовано перше римське святилище на честь бога Аполлона, а Аполлонічні ігри також називалися на честь цього міфологічного божества завдяки пророцтву, яке висловило чоловік на ім’я Марк.

Що стосується моменту правління Августа, йому приписували, що його особа перебувала під захистом великого Аполлона, з того моменту він став одним з найважливіших богів у римській культурі.

Прикладом цього було військове протистояння, що відбулося дуже поблизу храму бога Аполлона, переможцем якого, Авгусато сам доручив розширення святилища за рахунок прибутків, отриманих від битви, а також наказав побудувати храм. нове святилище на Палатинському пагорбі.

У цьому храмі приносили жертви богу Аполлону і Діані, які були еквівалентом Артеміди на розпалі профанних ігор, що проводилися в 17 році до нашої ери, щоб відсвяткувати нову еру.

Кельтське суспільство

Через римський вплив бог Аполлон також шанували на кельтських територіях, де його порівнювали з сонячним богом, а також приписували дар зцілення, за що його порівнювали з богами цієї кельтської культури, які мали дуже подібні якості.

Прикметники в цьому суспільстві для бога Аполлона

У кельтському суспільстві коні були пов’язані з Сонцем, тому Аполлон Атепомарус був прикметником, що означало, що він був чудовим вершником і мав чудового коня.

Ще одним із термінів був Аполлон Беленус, що відповідає дуже яскравому сонячному божеству і має дар зцілення.Цей епітет був дуже поширений у регіонах Галлії на північ від Італії та того, що зараз відоме як Австрія.

Йому також приписували термін Аполлона Куномаглуса, що перекладається як повелитель мисливських собак, що було дуже поширене в святилищі, присвяченому богу Аполлону у Вілтширі, і вони навіть дали йому дар зцілення. Аполлон Граннус посилався на весняне божество для лікування і був схожий на Аполлона.

В Англії були знайдені деякі написи з терміном Apollo Maponus, який є злиттям між Аполлоном і Maponus. Є навіть посилання на термін Аполлон Морістаг, що перекладається як морська вода і є атрибутом його дару медицини та зцілення в регіоні Алезії.

Іншим терміном, який використовувався для позначення цього міфологічного божества, був Аполлон Віндоннус, який відноситься до фрази чисте світло, що має святилище в регіоні Бургундії, і йому приписують дар лікування проблем, пов’язаних із зором.

Нарешті, ще одним з епітетів, з якими він був відомий, був Аполлон Віротутіс, що перекладається як захисник людства, поклоняючись йому в різних регіонах, про що свідчить Верхня Савойя та містечко Джублейн, розташованому між Меном і Луарою.

Інші легенди, що стосуються цього божества

Багато легенд оповідають про одіссеї бога Аполлона, ось деякі з них:

Адмет

Оповідається, що Зевс вбив громом Асклепія, сина бога Аполлона, за те, що він воскресив Іполіта, який уже перебував у підземному світі, і таким чином порушив правило, яке забороняло йти до Феміди та приводити підданих Аїда. З помсти Аполлон вирішив вбити циклопів за те, що вони створили громовержку Зевса.

Цією дією бог Аполлон мав бути вигнаний у безодню Тартару, але замість цього він був засуджений до року примусових робіт за заступництвом своєї матері Лето, за яку він служив пастухом у царя на ім’я Адмето де Ферес, який був розташований в регіоні Фессалія.

Завдяки гарному відношенню Адмета до фігури бога Аполлона, він отримав від цього величезну користь, зокрема завоювання кохання Алкестиди, дочки царя Пелія, а також переконання Мойри дозволити йому довго жити. довше, ніж йому належить..

Якщо хтось увірвався на його місце, але батьки не погодилися, то молода дружина, якщо Алкестіда зайняла місце Адменто плюс Геракл або Геракл, Танатос, бог смерті, переконався повернути молоду жінку у світ живих.

ніоба

Вона була царицею Фів, а також була дружиною Анфлона, сина Зевса і відповідала за викрикування своєї переваги перед матір’ю Аполлона та Артеміди, оскільки їй вдалося народити чотирнадцять дітей, сім жінок і сім. чоловіки, а Лето тільки народження, де народилися її діти-близнюки.

Таким чином, помстившись, бог Аполлон вбив шістьох синів, а Артеміда була відповідальна за вбивство шести жіночих дочок, використовуючи стріли з отрутою. Анфлон, спостерігаючи за своїми мертвими дітьми, покінчив з життям, і Ніоба пішла на гору Сіпілус, розташовану в Малій Азії, де він був перетворений на камінь, спустошено плачучи від сліз річки Ахелоос.

Інші міфи відповідають Оресту в оракулі в Дельфах, наказі вбити його матір на ім’я Клітемнестра та коханця на ім’я Егіст, до якого він дотримувався даних інструкцій і був покараний Ерінії, які переслідували його.

Аж до заступництва богині Афіни, яка погодилася, щоб юнака судили в суді смертних, але Орест попросив, щоб Аполлон був його захисником. Це також видно в романі «Одіссея», де хоробрий Одіссей зі своєю командою висадився на острів, який був присвячений богу Сонця Геліосу, і в цьому місці він зберігав свою дорогоцінну священну худобу, незважаючи на попередження Одіссея.

Інші чоловіки проігнорували попередження і продовжили вбивати худобу через те, що Геліос сказав Зевсу, і він відповідав за знищення корабля, залишивши живим тільки Одіссея.

В даний час як культура спостерігається до бога Аполлона

Є свідчення про відродження еллінізму, який є формою релігії, що відображає традиції Стародавньої Греції. Стосовно письменника Персі Бісші Шеллі було доручено скласти гімн на честь Аполлона в 1820 році.

У 1927 і 1928 роках відбулося реінвестування в сферу балету завдяки вторгненню Стравінського з його темою Аполлон Мусагента, де це божество навчає муз у їхній різноманітній діяльності.

В даний час ім’я бога Аполлона звучить у літературі та образотворчому мистецтві, де його ім’я символізують люди, різні компанії, підприємства, проекти художнього та наукового характеру, такі як NASA та Project Apollo.

Величезна кількість центрів, таких як театри та кінотеатри, згадують цю назву. Одним з найбільших прикладів є іспанська нація з Apolo de Madrid, місцями на європейському континенті, відомими як Opeth Apolo, Apolo Center, будинками, пов’язаними з музичною компанією, як у випадку Apolo Cítaras.

Рок-гурти з Латинської Америки, зокрема в Аргентині Apolo Rocks і в Уругваї Hijos de Apolo. Іншим прикладом є хор Аполлона в місті Лоретто, розташованому в італійській нації, також є храм, що датується римськими часами.

Він натхненний богом Аполлоном, у якого є двері до підземного світу, розташованого між Святим Генісом і Пуллі, тому люди продовжують досліджувати цю дуже цікаву тему грецької міфології.

Ну, Бог Аполлон є одним із найскладніших божеств, які можна знайти, оскільки він пов’язаний з красою, музикою, образотворчим мистецтвом, а також відповідальним за зцілення та пророцтво на додаток до своєї майстерності з луком і стрілами.

Ці легенди були настільки цінними, що він познайомився з Геліосом, богом Сонця, і його сестрою Артемідою в ролі Селени або навіть Діани, які є божествами римської культури.

Якщо вам була цікава ця стаття, я запрошую вас відвідати наступні посилання:

Повний шлях до статті: Postposm » Грецька » Історія бога Аполлона та його атрибути

Будьте першим, щоб коментувати

Кого називають АполлономКого називають Аполлоном