Грав у “шашки”: у центрі Москви на смерть розбився відомий автоблогер та його пасажир

У центрі Москви на Кутузовському проспекті в моторошній автомобільній аварії за участю трьох автомобілів загинув автоблогер Саїд Губденський та його пасажир, яким виявився президент федерації автомобільного та мотоциклетного спорту Дагестану Заур Ібрагімов.

За даними російських Telegram-каналів, трагічна ДТП сталася 20 листопада. За попередньою інформацією, водій BMW вилетів на зустрічну смугу, де протаранив Volvo і Mercedes. Внаслідок удару на місці загинула одна людина, ще одну госпіталізували, але в лікарні вона також померла.

Згодом стало відомо, що в аварії загинув блогер Саїд Губденський, який був за кермом. І його пасажир – Заур Ібрагімов.

Судячи з опублікованих у мережі кадрів, медики після аварії намагалися повернути до життя водія та пасажира BMW — для цього проводилися реанімаційні дії, проте блогеру Саїду Губденському це, на жаль, не допомогло, а його товариш помер у стінах лікарні.

Більше відео цієї аварії та її наслідків можете переглянути у Telegram-каналі “Телеграфа” .

Варто зазначити, що буквально 2 листопада у Youtube-каналі Саїда Губденського вийшло відео, в якому він розповідав про свій новий автомобіль. Блогер придбав одразу дві машини BMW – чорну M5 та синю M4. За іронією долі, на першій із них, яку Губденський купував для “нових рекордів”, блогер і розбився.

Варто зазначити, що в мережі з’явилася інформація, що автоблогер Саїд Губденський вирішив пограти на Кутузовському проспекті в “шашки” (їзда на великій швидкості з різкими перебудовами смугами в потоці транспорту). До речі, блогер і раніше грішив подібними порушеннями, проте на своїх сторінках у соцмережах затято закликав так не робити.

Раніше “Телеграф” повідомляв, що у квітні цього року в центрі Москви на Садовому кільці сталася резонансна ДТП: зіткнулися відразу п’ять автомобілів, за кермом одного з яких був скандальний російський блогер Едвард Біл. Внаслідок аварії серйозно постраждала жінка. Спочатку блогер не визнавав своєї провини, а після винесення попереднього вироку покаявся і погодився виплатити компенсацію всім постраждалим.

Фіналістка російського “Холостяка” Вікторія Короткова на смерть збила людину: відео аварії

Учасниця 6 сезону шоу “Холостяк” 25-річна Вікторія Короткова на смерть збила людину на Кутузовському проспекті в Москві. За кермом “гелендвагена” вона збила пішохода, який помер на місці аварії, а сама отримала струс мозку.

Про ДТП, яке сталось 5 жовтня близько півночі на Кутузовському проспекті, інформує “Комсомольська правда”. Так, автомобіль Mercedes Gelandewagen на смерть збив пішохода, який перебігав дорогу в забороненому місці. За кермом авто була фіналістка 6 сезону російської версії шоу “Холостяк” Вікторія Короткова.

Пішохід 39-річний Олександр Новиков від отриманих травм помер на місці аварії ще до приїзду швидкої. В авто Вікторії Короткової спрацювали подушки безпеки, а вона отримала струс мозку. Як повідомляють очевидці, спочатку дівчина не могла вимовити ні слова, а тоді в неї почалась істерика.

З місця ДТП Вікторію забрали медики. Всю ніч вона провела в лікарні, а на ранок її забрали правоохоронці. У пресі інформують, що за кермо “гелендвагена” дівчина сіла тверезою, а пішохода просто не помітила.

“Я бачила, як накривали труп і клали в мішок. Це жах! Живого місця від людини не залишилося”, – стверджували свідки ДТП.

Згідно з інформацією телеграм-каналу “Life Shot”, авто Mercedes Gelandewagen належить бойфренду Вікторії Короткової Рагіму Шамшилову – бізнесмену та гендиректору мережі аптек “Авиценна Фарма”. За останні 3 місяці на цьому автомобілі 59 штрафів за порушення ПДР. Більшість з них за перевищення швидкості.

Відео аварії з Вікторією Коротковою

Що відомо про Вікторію Короткову

25-річна дівчина народилась в Калінінграді та здобула освіту в Калінінградському державному технічному університеті. Відомою вона стала завдяки шоу “Холостяк”. У 6 сезоні проєкту вона боролась за серце співака Єгора Кріда, однак у фіналі він обрав Дарину Клюкіну.

Після зйомок в реаліті-шоу Вікторія Короткова живе в Москві, активно розвиває свій інстаграм-блог і має аудиторію у 875 тисяч підписників.

Чи могли тихоходи, які виживають будь-де, колонізувати Місяць?

П’ять років тому, 22 лютого 2019 року, безпілотний космічний зонд вийшов на орбіту навколо Місяця. Апарат Beresheet, побудований компаніями SpaceIL та Israel Aerospace Industries, мав стати першим приватним космічним апаратом, який здійснить м’яку посадку. Серед корисного навантаження були колонії тардиградів (тихоходи), відомі своєю здатністю виживати навіть у найсуворіших умовах.

Ця стаття за авторством Лорана Палка, старшого викладача Національного музею природничої історії опублікована на платформі The Conversation. 24 Канал переклав та публікує її в адаптованому вигляді.

Деталі місії

Місія Beresheet зіткнулася з проблемами з самого початку, коли вийшли з ладу камери “зоряного трекера”, призначені для визначення орієнтації космічного апарату і, таким чином, належного управління його двигунами. Бюджетні обмеження призвели до урізання проєкту, і хоча командний центр зміг обійти деякі проблеми, 11 квітня, в день посадки, ситуація стала ще складнішою.

На шляху до Місяця космічний корабель рухався на великій швидкості, і його потрібно було значно сповільнити, щоб здійснити м’яку посадку. На жаль, під час гальмування вийшов з ладу гіроскоп, який заблокував основний двигун. На висоті 150 метрів Beresheet все ще рухався зі швидкістю 500 км/год, занадто швидко, щоб його можна було вчасно зупинити.

Зіткнення було сильним – зонд розлетівся на друзки, а його уламки розлетілися на відстань близько сотні метрів. Ми знаємо це, тому що місце падіння було сфотографовано супутником NASA LRO (Lunar Reconnaissance Orbiter) 22 квітня.

Місце аварії апарата Beresheet / Фото NASA

Тварини, які можуть витримати (майже) все

Що ж сталося з тардиградами, які подорожували на зонді? Враховуючи їхню дивовижну здатність виживати в ситуаціях, які вбили б практично будь-яку іншу тварину, чи могли вони “забруднити” Місяць? Гірше того, чи могли вони розмножитись і колонізувати його?

Тардигради – це мікроскопічні тварини, довжина яких менше міліметра. Усі вони мають нейрони, рот, що відкривається на кінці висувного хоботка, кишечник, що містить мікробіоту, і чотири пари незчленованих ніг, що закінчуються кігтями, а більшість з них мають два ока. Попри свій маленький розмір, вони мають спільного предка з такими членистоногими, як комахи та павукоподібні.

Щоб бути активними, харчуватися мікроводоростями, такими як хлорела, а також рухатися, рости і розмножуватися, тардигради повинні бути оточені водяною плівкою. Вони розмножуються статевим або безстатевим шляхом через партеногенез (з незаплідненої яйцеклітини) або навіть гермафродитизм, коли особина (яка має як чоловічі, так і жіночі гамети) самозапліднюється. Після вилуплення з яйця активне життя тардигради триває від 3 до 30 місяців. Всього описано 1 265 видів, включаючи два викопних.

Тардигради відомі своєю стійкістю до умов, які не існують ні на Землі, ні на Місяці. Вони можуть зупиняти свій метаболізм, втрачаючи до 95% води в організмі. Деякі види синтезують цукор трегалозу, який діє як антифриз, тоді як інші синтезують білки, які, як вважається, об’єднують клітинні компоненти в аморфну “склоподібну” мережу, що забезпечує стійкість і захист кожної клітини.

Під час зневоднення тіло тардигради може зменшитися до половини свого нормального розміру. Ноги зникають, залишаються видимими лише кігті. Цей стан, відомий як криптобіоз, триває доти, доки умови для активного життя не стануть знову сприятливими.

Але вижити можуть не всі.

Залежно від виду тардигради, особинам потрібно більше або менше часу для зневоднення, і не всім екземплярам одного виду вдається повернутися до активного життя. Зневоднені дорослі особини виживають протягом декількох хвилин при температурі -272°C або 150°C, а також протягом тривалого часу при високих дозах гамма-випромінювання в 1000 або 4400 Грей (Гр).

Для порівняння, доза в 10 Гр є смертельною для людини, а 40-50 000 Гр стерилізує всі типи матеріалів. Однак, незалежно від дози, радіація вбиває пізні яйцеклітини. Щобільше, захист, який забезпечує криптобіоз, не завжди є чітким, як у випадку з Milnesium tardigradum, де радіація однаково впливає як на активних, так і на зневоднених тварин.

То що з колонізацією Місяця?

Що ж сталося з тардіградами після того, як вони розбилися на Місяці? Чи є серед них живі істоти, поховані під місячним реголітом, пилом, глибина якого коливається від кількох метрів до кількох десятків метрів?

Перш за все, вони повинні були пережити зіткнення. Лабораторні дослідження показали, що заморожені зразки виду Hypsibius dujardini, які подорожували зі швидкістю 3 000 км/год у вакуумі, були смертельно пошкоджені, коли врізалися в пісок. Однак вони пережили зіткнення зі швидкістю 2600 км/год або менше – і їхня “жорстка посадка” на Місяць, бажана чи ні, була набагато повільнішою.

Поверхня Місяця не захищена від сонячних частинок і космічних променів, особливо гамма-променів, але і тут тардігради змогли б встояти. Насправді Роберт Віммер-Швайнгрубер, професор Кільського університету в Німеччині, і його команда показали, що дози гамма-променів, які потрапляли на поверхню Місяця, були постійними, але низькими порівняно з дозами, згаданими вище – 10 років впливу місячного гамма-випромінювання відповідали б сумарній дозі близько 1 Гр.

Але тоді виникає питання про “життя” на Місяці. Тардиградам довелося б витримувати нестачу води, а також температури від -170 до -190°C протягом місячної ночі і від 100 до 120°C вдень. Місячний день або ніч триває довго, трохи менш як 15 земних діб. Сам зонд не був спроєктований таким чином, щоб витримувати такі екстремальні умови, і навіть якби він не розбився, то припинив би свою діяльність через кілька земних днів.

На жаль для тардиградів, вони не можуть подолати нестачу рідкої води, кисню та мікроводоростей – вони ніколи не змогли б відновитися, не кажучи вже про розмноження. Отже, їхня колонізація Місяця неможлива.

Проте неактивні екземпляри знаходяться на місячному ґрунті, і їхня присутність викликає етичні питання. Щобільше, в той час, коли дослідження космосу набирає обертів у всіх напрямках, забруднення інших планет може означати, що ми втратимо можливість виявити позаземне життя.