Виховувати дітей самотужки складно. Як це пояснює еволюція

Еволюційний біолог Нікола Райхані розповідає, як прадавні соціальні інстинкти формують наші сім’ї сьогодні. І чому у питаннях виховання потомства ми більше схожі на сурикатів і мурах, ніж на інших людиноподібних мавп.

Я відвоювала пульт від телевізора у своїх дітей і впала на диван, готуючись до наступної атаки. Йшов березень 2020 року, кількість хворих на новий і небезпечний коронавірус у Великій Британії швидко зростало.

Прем’єр-міністр збирався оголосити карантин. Школи та дитячі садки мали закритися.

Я мала фактично замінити вчителя своїм маленьким дітям. Ця ідея жахала.

Я була така не одна. Шкільну групу у WhatsApp розривало від повідомлень батьків, які думали, як їм поєднати свою роботу з відмінюванням іменників та діленням стовпчиком.

Протягом наступних місяців багато батьків відчули нищівний вплив на своє психічне та фізичне здоров’я. Почалися локдауни й закриття шкіл – стрес, тривога та депресія у батьків зростали. Багато хто запитував себе, чому це так важко.

Хіба ми не маємо від природи бути здатними до виховання своїх дітей без сторонньої допомоги? Як у минулому люди обходилися без шкіл і дитячих садків?

Як еволюційний біолог, я не маю відповідей на всі сімейні кризи, пов’язані з пандемією. Але я можу напевно сказати одне: люди, як вид, вкрай погано пристосовані до виховання дітей самотужки.

Людські сім’ї за своєю організацією схожі на сурикатів

З погляду еволюції не дивно, що так багато з нас відчували себе у відчаю.

Попри поширену думку про те, що сучасне сімейне життя складається з невеликих, незалежних одиниць, у вихованні потомства ми вкрай потребуємо допомоги інших.

Більшу частину історії людства таку допомогу надавали близькі й не дуже родичі. У сучасних індустріальних суспільствах, для яких характерним стали маленькі родини, цю роль виконують вчителі, няні та інші опікуни.

Спільний спосіб виховання дітей вирізняє нас серед інших мавп. “Кооперативним розмноженням” ми більш схожі на інших видів тварин, які здаються досить віддаленими від нас. Це – сурикати й навіть мурахи та бджоли.

Схоже, що такий спосіб виховання дітей дав нам вирішальні еволюційні переваги.

Види, які розмножуються кооперативно, живуть у великих сімейних групах, де особини співпрацюють, щоби виростити потомство.

Може здатися дивним, що інші людиноподібні мавпи, як-от шимпанзе, не виховують дітей таким чином.

Хоча й люди, й шимпанзе живуть у складних соціальних групах, як родичів, так і не родичів, уважніший погляд виявляє деякі суттєві відмінності.

Матері шимпанзе виховують своїх немовлят самотужки, без будь-якої допомоги когось іншого, навіть батька. Те саме стосується горил, орангутангів і бонобо.

До того ж самиці людиноподібних мавп не мають фізіологічної менопаузи, тобто вони залишаються плідними все своє життя. Як наслідок, досить часто мати й дочка одночасно виховують власне потомство. І отже, у мавп-бабусь просто немає часу допомагати своїм онукам.

Автор фото, Frank Bienewald/Getty Images

Люди, як і бджоли, еволюційно схильні співпрацювати

У нас все інакше. Більшу частину існування на Землі люди жили великими родинами, в яких матері отримували допомогу від багатьох родичів.

Чимало сучасних людських суспільств все ще існують за таким принципом. Чоловіки беруть участь у вихованні своїх дітей, хоча обсяг їхніх обов’язків помітно відрізняється у різних суспільствах.

Малюками опікуються багато інших родичів: старші брати й сестри, тітки й дядьки, двоюрідні брати і, звичайно, бабусі з дідусями. Навіть маленькі діти вміють підтримувати та захищати молодших. Таким чином тягар догляду за дитиною мало коли лягає виключно на одну людину.

Біологічний антрополог Еббі Пейдж, яка багато років досліджувала суспільство мисливців-збирачів із Філіппін агта, каже, що ми лише починаємо розуміти масштаб такої традиційної мережі підтримки. Наприклад, у агта діти вже з чотирьох років активно допомагають дорослим.

“Внесок дітей у господарство родини довго недооцінювали, – каже Пейдж. – Суворо розрізняючи роботу й гру, у минулому дослідники не помічали, що дитина може гратися в один момент, а в наступний збирати фрукти з куща”.

“Діти, безперечно, окупають себе у таких товариствах мисливців-збирачів”, – каже дослідниця.

Діти народності агта також оберігають своїх молодших братів і сестер від небезпеки. Пейдж розповідає, як одного разу вона сиділа в одній із хатинок родини агта з чотирирічним хлопчиком та його молодшою сестрою.

Усі троє сиділи на підлозі, коли у хату заповз скорпіон. Пейдж зізнається, що злякалась: “Допомоги від мене не варто було чекати”.

На щастя, хлопець знав, що треба робити: “Він одразу підхопився, дістав з вогню палицю і вдарив скорпіона, а потім кілька разів стрибнув на нього”. Цей вчинок врятував життя його сестрі.

Матері бонобо, на відміну від людей, виховують своїх дітей самотужки

Цей досвід спонукав Пейдж задуматися над тим, що є важливим у догляді за дітьми. На Заході піклуватися про дитину означає, що відповідальний дорослий не лише доглядає за нею, а й навчає її та всебічно розвиває.

Якщо батьки з цим не справляються, наприклад, через зайнятість, вони часто відчувають провину. Але дослідження Пейдж виявило, що є чимало інших ефективних способів виховання, які не обов’язково зосереджені на дорослих.

Насправді турбота про молодших братів і сестер є визначальною характеристикою видів, які розмножуються кооперативно. Сурикати діляться їжею зі своїми молодшими братами й сестрами і доглядають за дитинчатами у норах.

Вони вчать їх обережно поводитися із небезпечною здобиччю. У самок сурикатів навіть з’являється молоко, яким вони годують своїх молодших братів і сестер. Старші діти також оберігають молодших від хижаків та інших небезпек.

Кооперативне розмноження має важливу перевагу перед самостійним вихованням дітей. Воно робить вид стійкішим і допомагає вижити у складних умовах.

Кооперативне розмноження поширене у несприятливих кліматичних умовах, наприклад, серед суспільств, які населяють у найспекотніших і найпосушливіших регіонах планети.

Ранні люди також мешкали у суворих кліматичних зонах, де важко добувати їжу й співпраця була необхідною умовою для виживання.

Але усі наші двоюрідні брати мавпи живуть у відносно стабільному, сприятливому середовищі, де немає проблем із їжею.

Люди, мабуть, були єдиними людиноподібними мавпами, які могли вижити у таких складних умовах. Як свідчать скам’янілості у цих регіонах, великі людиноподібні мавпи там ніколи не жили.

Парадоксально, наша здатність до співпраці, яка дозволила нам виживати та процвітати так довго, ускладнила нинішню кризу з психологічної та практичної точки зору.

Наші інші близькі родичі, орангутанги, також зазвичай виховують дітей самотужки

Під час карантину батьки опинилися відрізаними від своїх мереж підтримки: бабусь і дідусів та інших родичів, а також шкіл, дитячих садків та ігрових груп, які імітували стародавні людські товариства.

Мало того, ми й не припускали, що повернення до вузького родинного кола стане такою проблемою. Адже наші західні уявлення про сім’ю акцентують на материнській турботі, забуваючи про внесок інших членів родини.

Ми очікували, що мам і тат, а іноді й самих лише мам буде цілком достатньо для виховання.

Проте, за словами Ребекки Сір, професорки еволюційної демографії Лондонської школи гігієни та тропічної медицини, ідея нуклеарної сім’ї не відбиває історичну реальність.

Концепція маленької родини, яку підтримує чоловік-годувальник, закріпилася у післявоєнний період. “Академічний світ тоді був сповнений білих чоловіків середнього класу, які дивилися на власні сім’ї й вважали, що так було завжди”, – каже дослідниця.

Термін “нуклеарна сім’я” з’явився лише у 1920-х роках. Тип родини, яка зосереджена на двох батьках і відносно невеликій кількості дітей, пов’язаний із промисловою революцією. Адже перехід від фермерства до виробництва дозволив вести більш незалежний спосіб життя.

Альтернативне пояснення полягає у тому, що політика західної церкви у Середньовіччя, яка забороняла шлюби між двоюрідними братами і сестрами та іншими родичами, спричинила звуження сім’ї.

Однак, попри те, що нуклеарна сім’я є поширеною у західних дослідженнях і у популярній культурі XX століття (у романах, фільмах і серіалах), Сір пояснює, що насправді це досить аномальна форма родини, навіть на Заході.

Наші родини за структурою мають більше спільного з мурахами, ніж з іншими мавпами

“Окреме проживання лише батьків і дітей є відносно рідкісним явищем у світі, – каже Сір. – Існує багато типів сімейних структур, але спільним для них усіх є те, що батьки отримують допомогу у вихованні потомства. І це справедливо навіть для західного середнього класу”.

Типова організація для людей – це не одна пара, яка виховує своїх дитинчат ізольовано, пояснює вона. Ідея жінки-матері й домогосподарки не є такою традиційною, як заведено вважати.

В історичних і сучасних натуральних суспільствах жінки відіграють значну роль у виробництві продукції для своїх сімей. Тобто годувальниками є не лише чоловіки.

Якби ми це усвідомлювали, наші очікування щодо батьківства під час пандемії були б іншими.

Ми би не стали вважати, що батьки, або навіть мами, повинні самотужки нести тягар догляду за дітьми. Розуміючи, як сильно нам потрібна допомога одне одного у вихованні потомства, ми б не судили так суворо інших та самих себе у моменти кризи.

Визнати, що ми потребуємо інших, – не ознака невдачі, а саме те, що робить нас людьми.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Назви домашніх тварин і їх дитинчат. Дитинчата тварин: як правильно називаються. Що для цього потрібно

, Їх дитинчат, Закріпити знання дітей про їх життя. Виховувати бажання якомога більше дізнатися про життя диких
тварин
. Розвивати логічне мислення.

Матеріал: картини із зображенням диких і домашніх тварин і птахів

, Їх
дитинчат
, картинки до гри
«Хто, де живе?»
(із зображенням хмари, водойми, ліси і сараю, фішки, призи, емблеми та мікрофон.

Вивчаємо дитинчат тварин з дитиною

Проводячи багато часу в квартирі, садку або школі, граючи в нескінченні гри за комп’ютером, дивлячись телевізор, наші діти все більше віддаляються від природи. Багато дітей вже не знають, що малюк корови називається теля, а дитина вівці – ягня.

Навіщо ж сучасному міському дитині взагалі потрібні ці знання?

Дитина розвиває пам’ять. У рідкісних випадках у людей буває від природи хороша пам’ять, але, в основному, вона розвивається тільки від постійних занять, в тому числі і від занять з картками.

Коли ви показуєте дитині картки і називаєте дітей тварин, ви розповідаєте про самих тварин, про їхніх дітей, про їхній спосіб життя. Це розширить у дитини уявлення про навколишній світ, трохи зблизить його з природою.

Зверніть увагу, яке широке поширення набула гра «дочки – матері». Діти з цікавістю дізнаються все про інших маленьких істот, навіть якщо це щеня або кошеня.

Ця система взаємовідносин «батько і малюк» той етап життя, який зараз викликає живий інтерес у вашої дитини тому, що він активно вчить соціальні ролі. Як бути дитиною? Як бути сином або дочкою? А що значить бути батьком? Дитина активно вбирає всю інформацію і, вже зараз, ще будучи дитиною, він вже починає вчитися бути батьком. Ці навички йому дуже сильно знадобляться в житті, можливо, набагато більше, ніж уміння віднімати стовпчиком або швидко читати.

Розкладаючи в перший раз картинки тварин, для дітей молодшого віку ми пояснюємо, що, як і у людей, у тварин є сім’ї, в кожній з яких поживають батько, мати і діти. Перемішуючи картки, просимо малюків самостійно розкласти звірів по їх сім’ям.

Потім пропонуємо дітям придумати розповіді про одну з тварин сімей. Це чудова вправа для розвитку мови.

З дітьми старшого віку вводимо поняття «самець», «самка», «дитинча». Вчимо назви тварин різної статі і віку. Починаємо з легких, однокореневих, назв: лев та левиця, левеня. Переходимо до наступної групи: наприклад, баран, вівця, ягня.

гібони

Гібон дуже трепетно ​​вибирає собі партнера, і може пройти кілька років, перш ніж він знайде свою другу половинку. Через це виникають певні складнощі при їх розведення в зоопарках: часто самки і самці просто один одного ігнорують. Пара зазвичай утворюється на багато років, і це дуже міцні відносини і, між іншим, рівноправні.

Картки з дитинчатами різних тварин

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ. Лексичні ТЕМА «ДИКІ ЗВІРІ НАШИХ ЛІСІВ ТА ЇХ дитинчат»
ДІТИ ПОВИННІ ЗНАТИ іменників: ведмідь, ведмедиця, ведмежа, вовк, вовчиця, вовченя, заєць, зайчиха, зайченя, лисиця, лисиця, лисиць, лисеня, нора, барліг, білка, бельчонок, дупло, лось, лосеня, лосеня, роги, їжак, їжачиха, ежонок, кабан, Кабана, кабанчик, борсук, барсучіха, барсучонок, ліс, галявина, шахрайка, лапа, шерсть, кігті, ніс, вуха, копита, хвіст. Морда, рило, паща, звірі, дитинчата, кущі, дерева, миша, рись, єнот, бобер, олень, куниця, ікла, соболь, норка, кріт, барліг, шатун.

Прикметники: бурий, клишоногий, хитра, хижий, сірий, невтомний, страшний, густа (шерсть), руда, дикі, пухнаста, спритна, обережний, швидка, білий, боягузливий, довговухий, капловухий, чуйні (вуха), косою, полохливий, оксамитова, колючий, вовча, смугастий.

Дієслова: бродить, лазить, реве, дере (лико), стрибає, скаче, гарчить, шкіриться. Полює, рятується, виє, гризе, риє, бігає, «дременув», збирає, запасає, хрюкає, нюхає, принюхується, прислухається, причаївся, колеться, крадеться, смокче, залягати, впадати.

ДІТИ ПОВИННІ ВМІТИ НАЗИВАТИ РОДИНУ: Ведмідь, ведмедиця, ведмежа. Заєць, зайчиха, зайченя …

Підбирати іменники до прикметника: Бурий, клишоногий, незграбний – … Сірий, зубастий, страшний – … Хитра, пухнаста, руда – …

НАЗИВАТИ МАМУ: Ведмедик у ведмедиці, лисеня у …, зайченя у …

ХТО ДЕ ЖИВЕ: У норі живе – лисиця. У барлозі – … В лігві – … В дуплі – …

КОМУ ЩО ДАМО: М’ясо – вовку, малину – …, мед – …, морквину – …, горіхи – …

Підбирати іменники до дієслова: Полює – … Крадеться – … Виє – … Кусається – … Скаче – … Хитрує – … перевалює – …

Підбирати ОЗНАКИ: Вовк (який?) – …. Лисиця (яка?) – … Їжак (який?) – …

Підбирати ДІЇ: Ведмідь (що робить?) – … Лиса (що робить?) – … Заєць (що робить?) – …

ПРАВИЛЬНО ВІДПОВІДАТИ НА ЗАПИТАННЯ: ЧИЙ? Чия? Чиє? ЧИЇ? Слід – вовчий, лисий, заячий … Вуха – ведмежі, заячі, білячі … Голова – лосина, ежіной, вовча, лисяча …

Утворювати нові СЛОВА ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИСТАВОК: Ходить – переходить, відходить, обходить, проходить, входить, заходить, сходить, знаходить, йде, підходить, доходить, приходить, виходить, переходить.

СКЛАДАТИ описових розповідей ПО ПЛАНУ. Як називається? Де живе? Яке у нього житло? Який зовнішній вигляд? Які звички? Чим харчується? Як добуває їжу? Які у нього вороги? Як захищається? Як звуть дитинча?

Лисиця – хижачка. В основному лисиця полює на мишей, ховрахів, рідше на зайців. Лиса хитро ловить їжаків. Вона котить їжака до води, він розправляє в воді свої колючки і пливе до берега. Тут – то лисиця його і чекає. Лисиця живе в норі, навесні у лисиці з’являються лисенята.

Білка – гризун. Вона харчується горіхами, ягодами, грибами, шишками. У білки гострі кігтики. Це допомагає їй швидко забиратися на дерево. Пухнастий хвіст служить білці парашутом. Білка живе в дуплі, утеплює своє гніздо пухом. Влітку білка руда, а взимку сіра. Взимку білка майже весь час спить і мало визирає з дупла. Білка запаслива господиня. Вона заготовлює на зиму горіхи, сушить гриби на гілках дерев. Навесні у білки з’являються білченята.

Вовк -хіщний звір. Вовки живуть зграєю. Зграя – це вовча сім’я. Полюють вовки майже завжди за хворими слабкими тваринами. Полюють вовки вночі. Живуть вовки в лігві, щоб виростити вовченят, вовченята з’являються навесні.

Ведмідь – всеїдна тварина. Він, любить їсти мед, ягоди, рибу, мурах, корінці, але може напасти і на людину. Ведмідь на вигляд незграбний, але легко лазить по деревах і швидко бігає. Ведмідь будує собі барліг з гілочок, повалених дерев, моху. Взимку у ведмедиці з’являються ведмежата. Якщо з осені ведмідь мало накопичив жиру, то прокидається взимку і ходить по лісі голодний. За це ведмедя прозвали шатуном.

Заєць – гризун. Харчується заєць травою, листям, корою чагарників, грибами, корінцями. Взимку гризе кору дерев. Заєць взимку – білий, а влітку – сірий. Це допомагає йому ховатися від хижаків. Ще від ворогів зайця рятують довгі, швидкі лапи. Заєць в гору біжить бігом, а з гори шкереберть. Живе заєць влітку під кущиком, а взимку викопує нірку в снігу. Навесні у зайчихи з’являються зайчата.

Вправа «ВІДГАДАЙ І РАССКАЖИ».

Цей звір живе в лісі, У стовбурів гризе кору. Влітку в шубці сірки, А зимою – в біленької. (Заєць)

Що навесні їсть заєць? (Траву, листочки).

Господар лісової Прокидається навесні, А взимку під хуртовинний виття Спить в хатинці сніговий. (Ведмідь)

Що їсть ведмідь? (Коріння, трави, жуків, мишей, зайців).

Звірка дізнаємося ми з тобою По двом таким прикметам: Він в шубці сіренької взимку, І в рудої шубці – влітку. (Білка)

Чим годується білка? (Шишками, горіхами).

Всю зиму між ялинками Проспав мішок з голками. «Ф-Ф.Ф. – годі спати, Пора вставати!» (Їжак)

Чим харчується їжачок? (Жуками, хробаками, мишами).

Сірий і зубастий. Виє в день непогожий: «У-у-у. » (Вовк)

Яку їжу їсть вовк? (М’ясо – ловить мишей, зайців, овець).

Хвіст пухнастий, Хутро золотистий, У лісі живе, В селі курей краде. (Лисиця)

Кого ще ловить лисиця? (мишей, зайців).
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ. Лексичні ТЕМА «ДОМАШНІ ТВАРИНИ ТА ЇХ дитинчат»
ДІТИ ПОВИННІ ЗНАТИ іменників: кішка, кіт, кошеня, собака, пес, щеня, корова, бик, теля, кінь, кінь, лоша, свиня, свиня, порося, коза, козел, козеня, вівця, баран, ягня, кролик, кролиця, кроленя, стадо, табун, свинарник, пастух, доярка, свинарка, роги, копита, хвіст, грива, шерстка – шерсть, щетина, кістка, лапки, ферма, колгосп, вим’я, ніздрі, стайня, бідон, колгоспник (ца), овес, пійло, сіно, морда, голова, пащу, кігті, копита, вуха, щелепа, шкіра, сідло, вуздечка, батіг, віз, буда, пасовище, крільчатник, конюх, чубчик, рило , п’ятак, тварини

Прикметники: короткий, довгий, м’який, пухнастий, сірий, рудий, гладкий, волохата, жорстка, густа, кучерява, домашні, гладкошерстий, сторожова, санітарна, прикордонна, пожежна, циркова, ласкава, добра, вусатий, незграбний, сильний, швидкі, слабкі, довговухий, вірний, смішний, кумедний, плямистий.

Дієслова: нявкає, мукає, гавкає, хрюкає, ірже, жує, бекає, гризе, муркоче, п’є, пасе, їсть, риє, запрягають, обгризає, брикатися, біжить, буцає, годувати, доглядати, стрибає, возить, дає молоко, ловить , сторожить, охороняє, гарцює, скаче, лиже, тяфкает, грає, дружити.

ДІТИ ПОВИННІ ВМІТИ ЗНАХОДИТИ дитинчат ТА ЇХ БАТЬКІВ І НАВПАКИ: У кішки – кошеня, у собаки – щеня, у кози – козеня …

Підбирати ОЗНАКИ: Щеня – маленький, довговухий, забавний, дурний, смішний .. Теля – …, Кішка – …, Кролик – …

ОПИСАТИ ТВАРИН ПО ПЛАНУ: Назва. Зовнішній вигляд. Чим харчується. Де живе. Як голос подає. Яку користь приносить.

Розкажіть дітям, яку користь приносять домашні тварини: – собака і пес охороняють будинок; – кішка і кіт ловлять мишей; – корова дає молоко і м’ясо, а бик тільки м’ясо; – кінь, кінь, осел, ослиця, верблюд і верблюдиця, перевозять вантажі або людей верхом; – свиня і хряк дають м’ясо і щетину; – вівця і баран – шерсть і м’ясо; – кролик і кролиця дають хутро; – козел дає шерсть, коза – шерсть і молоко. Поговоріть з дітьми про те, чим годують домашніх тварин, в яких помешканнях вони живуть, про кого дбають конюх, свинарка, доярка, скотар.

ПОРІВНЮВАТИ ДВОХ ТВАРИН ПО ПЛАНУ: Яке тіло? Чим покрито? Які вуха, ніс, очі, хвіст, морда …? Чим харчуються? Де живуть?

Гра: «Скажи, яка?» (Прикметники, що характеризують зовнішній вигляд). Велика, маленька, пухнаста, плямиста, породиста, велика,

Гра: «Назви повадки» (прикметники характеризують повадки тварини). Спритна, швидка, повільна, незграбна, рухлива грайлива, відважна,

Гра: «Скажи навпаки» (підбір антонімів) Велика – маленька, товста – тонка, довга – коротка.

Гра: «Як пересувається?» (Активізація дієслівного словника) Стрибає, бігає, лащиться, ходить, бреде, біжить, потягується.

Гра: «Один – багато (Освіта іменників множини від єдиного) Собака – собаки, щеня – щенки, пудель – пуделі, вівчарка – вівчарки.

Гра: «Порахуй» (Узгодження числівників з іменниками в роді і числі) Одна собака, дві собаки, три собаки, чотири собаки, п’ять собак і т.д.

Гра: «Чия, Чий, Чиї?» (Присвійні прикметники) Морда (чия?) Собача, лапи (чиї?) Собачі, хвіст (чий?) Собачий і т. Д.

Гра: «Складні слова» Довга шерсть – довгошерста, короткий хвіст – куцохвоста, обвислі вуха – висловуха.

Пудель – циркова собака: добре піддається дресируванню і, здається, до безкінечності готовиа демонструвати забавні трюки. А ще пуделі чудові плавці.

Шотландський скотч – тер’єр – сторожовий собака: не варто приймати його за маленьку, нешкідливу собачку. У нього добре розвинений сторожовий інстинкт.

Такса – мисливська собака, здатна завдяки своїм розмірам і будові тіла пробиратися в нори.

Вівчарка – охоронець, охороняє злочинців, служить на кордоні.

Коллі – собака – поводир, яка допомагає сліпим переходити вулицю, дійти до магазину і т.д.

Бобтейл – сторож овець, сторожить стада овець.

Лайка – їздовий собака, возить людей на санках.

Переказ розповіді Л. М. Толстого «ПОЖЕЖНІ СОБАКИ»

Спить під ґанком Хвостик колечком, Лает, кусає, В хату не пускає (собака).

Собака буває їздовий, циркова, службова, охоронець, сторожова, собака – поводир і т.д.

Дізнаємося ще про одне призначення наших найвідданіших помічників.

Буває часто, що в містах на пожежах залишаються в будинках діти і їх не можна витягти, бо від переляку сховаються і мовчать, а від диму їх не можна розглянути.

Для цього в Лондоні привчені собаки. Собаки ці живуть з пожежними, і коли загоряється будинок, то пожежні посилають собак витягувати дітей. Одна така собака врятувала дванадцять дітей.

Читаємо розповідь Л. Н. Толстого «Пожежні собаки», послідовно виставляючи відповідні опорні сигнали.

Один раз загорівся будинок. Пожежники приїхали до будинку, з ними була собака по кличці Боб. До них вибігла жінка. Вона плакала і говорила, що в будинку залишилася дворічна дівчинка. Пожежні послали Боба. Боб побіг по сходах і зник в диму. Через п’ять хвилин він вибіг з будинку, а в зубах за сорочку ніс дівчинку. Мати кинулася до дочки і плакала від радості, що дочка була жива.

Пожежні пестили собаку і оглядали її – НЕ обгоріла вона; але Боб рвався в будинок. Пожежні подумали, що в будинку ще є що – небудь живе, і пустили його. Собака побігла в будинок і скоро вибігла з чим – то в зубах. Коли народ розглянув те, що вона винесла, то все розреготалися: вона несла улюблену ляльку дівчинки.

Чи сподобався розповідь, ніж саме?

Задаємо детальні питання по тексту, домагаючись найповнішого і точної відповіді, а також правильності побудови речень:

Що сталося один раз? (Один раз загорівся будинок)

З ким приїхали до будинку пожежники? (Пожежні до будинку приїхали з собакою по кличці Боб)

Хто вибіг до пожежних, коли вони приїхали? (До них вибігла жінка)

Що робила жінка, про що говорила? (Вона плакала і говорила, що в будинку залишилася дворічна дівчинка)

Як Боб ніс дівчинку? (В зубах за сорочку ніс дівчинку).

Що зробила мати дівчинки? (Мати кинулася до дочки і плакала від радості, що дочка була жива)

Що робили пожежні після того, як собака винесла дівчинку? (Пожежні пестили собаку і оглядали її – НЕ обгоріла вона)

Куди рвався Боб? (Боб рвався в будинок)

Що подумали пожежники? (Пожежні подумали, що в будинку ще є що – небудь живе, і пустили його)

Коли народ розглянув те, що вона винесла, що вони стали робити? (Коли народ розглянув те, що вона винесла, то все розреготалися: вона несла улюблену ляльку дівчинки)

ПОВТОРНЕ ЧИТАННЯ РОЗПОВІДІ.

Доброго вечора дорогі друзі!

Пропоную Вам сьогодні пограти в дуже просту і цікаву абсолютно всім малюкам різного віку гру, в якій беруть участь тварини-мами і їх дитинчата. Гра спрямована на знайомство з навколишнім світом – тваринами, розвитком логіки і пам’яті, звуконаслідування малюків, крім того, дрібної моторики пальців рук. Тут дітей будуть супроводжувати мами і дитинчата тварин.

пінгвіни

Ці дивовижні птахи піклуються одне про одного в найсуворіших кліматичних умовах. Пару вони створюють на довгі роки, а пташенят висиджують по черзі. Так, наприклад, у імператорських пінгвінів перші місяці яйце оберігає самка, а потім вона йде на полювання і передає відповідальна справа батькові. Якщо ж мати не встигає повернутися до того, як вилупилося пташеня, то самець годує дитину: його шлунок для цього виробляє спеціальний живильний сік. Турботу про дитинча пінгвіни теж поділяють між собою: разом вони добувають йому їжу і годують.

Що для цього потрібно?

1. Роздрукувати картки «Дикі тварини та їх дитинчата», «Домашні тварини та їх дитинчата».
2. Обклеїти їх скотчем або заламинировать.
3. Розрізати на частини. Картки і картинки можна використовувати з 1 року і до 7 років. Гра може бути різноманітною.
4. За допомогою цих карток Ви можете знайомити Вашого малюка з мамами і їх дитинчатами, вчити дітей, як розмовляють ті чи інші тварини. Найменшим малюкам почніть показувати картинки і озвучувати назви тих чи інших тварин, і як вони розмовляють, пояснюйте, хто мама, а хто дитинча, як вони кажуть, візьмемо для прикладу корову, поясніть малюкові, що мама – корова і покажіть картку з коровою і каже вона: «му», до того ж скажіть му низьким голосом, а це її дитинча – теля і каже він: «му» – скажіть високим голосом. Повідомте малюкові, що саме корова годує нас молоком. Познайомте малюка з усіма картками, де є картинки тварин. Потім спробуйте показати, наприклад, маму – собаку і запропонуйте вибрати з двох варіантів – щеня і гусеня, наприклад, чия це мама або навпаки. Поступово додавайте все більше і більше тварин.
5. Зі старшими дітьми можна перевернути всі картки іншою стороною і запропонувати відкривати по дві картки по черзі, хто складе першим більше пар тварин і назве їх, той і виграв. А ось і самі картки:

вовки

Вовки – одні з найбільш сімейних тварин. Вони живуть в зграї, де практично всі родичі, а пари утворюють зазвичай на все життя. Вовк дуже трепетно ​​ставиться до вовчиці, доглядає за нею і заграє. Дуже уважно вони дбають і про своїх вовченят, навчають їх полюванні і правилам життя в зграї.

Відео ролики по темі

Зі звуками, які видають тварини

У форматі відео презентації

Для малюків від 1 року і молодше

Відео матеріали на сайті розповідаю про те, як мами тварин виховують своїх дитинчат, як вигодовують їх молоком. Тут же ви можете послухати цікаву розповідь про представників фауни, дізнатися їх назви. Відео являє фото тварин і їх зйомки, завдяки чому малюк може дізнатися, яке життя веде той чи інший звір.

Щоб зацікавити малюків, можете запитати, якої тварини діти найбільше люблять. Зазвичай малюки називають кішечок, собачок, зайчиків. Почніть заняття саме з них, покажіть дитинчат тварин на відео, складете про них невелику розповідь. Далі ваш розповідь може продовжити захоплююча гра з картинками і картками.

лебеді

Лебеді давно стали символом любові і вірності. Ці птахи створюють пари на все життя, і якщо один з них гине, то другого найчастіше чекає життя на самоті або швидка смерть від туги. Вони піклуються одне про одного і про своє потомство, а також всіляко один одного захищають, іноді навіть нападаючи на людей.

розповіді

Знайомство з тваринами допоможе зробити дітей добрішими і терпимими. Тим більше, коли поруч з мамою-звіром на зображенні з’являється малюк.

Дитинчата тварин – милі і забавні. Незважаючи на те, що вони ще зовсім крихітні, вони вже є маленькими копіями своїх мам і тат. З перших тижнів життя малюки тварин наслідують своїм дорослим родичам і намагаються у всьому повторювати їх повадки. Дивлячись на цих безневинних дітей, складно уявити щось деякі з них перетворяться в небезпечних хижаків, а хтось буде гігантом вагою в кілька тонн. Всі вони маленькі і зворушливі.

1.

Малюк песця кличе свою маму. Тварини знаходяться під загрозою, так як завдяки їх цінному хутру, тварини стають метою браконьєрів і мисливців.

2.

Сивка – це невелика пташка, яка живе на мілководді. Щоб зберегти своїх малюків від небезпек і неприємностей, вона ховає їх, дозволяючи сховатися в своєму оперенні.

3.

Лебеді вважаються одними з найбільш дбайливих і трепетних батьків. Вони оберігають своє потомство, і при необхідності переносять їх на спині.

4.

Дитинча лісової куниці. Цей миловидний малюк перетвориться в хитрого і підступного хижака, здатного пробиратися через найменші отвори.

5.

Цікавий лисеня. Цікаво, що лисиці, незважаючи на стереотипи про хитрощі і підлості, є дуже відданими тваринами. Утворюючи пару, вони зберігають вірність все життя.

6.

Грайливі мавпи, так само як і людські дитинчата здатні грати в групах, вигадуючи собі розваги.

7.

Дитинча носорога цілує маму. Кожен з п’яти видів цих унікальних тварин занесено до Червоної книги. Не дивлячись на те, що носороги здаються дуже незграбними і повільними, вони здатні розвивати швидкість понад 40 км / год, а в воді вони ще більш спритні, ніж на суші.

8.

Дитинчата крокодила відпочивають разом з мамою. Крокодили є одними з найдавніших тварин на Землі. Такий життєвої стійкістю ці тварини зобов’язані особливими механізмами організму. Так, наприклад, зуби крокодила можуть виростати на одному і тому ж місці до 100 разів, в крові тварини є антибіотики, які бережуть їх від інфекційних захворювань і т.д.

9.

Дитинчата білого ведмедя разом з мамою. При народженні ці крихти важили трохи більше 500 грам, хоча дорослі особини вважаються найбільшими наземними хижаками.

10.

Малюк бізона разом з мамою. Радує, що на сьогоднішній день чисельність цих тварин знову збільшується, і є припущення, що скоро їх буде стільки ж, скільки було до заселення Америки європейцями.

11.

Дитинча зебри зі своєю мамою. До речі, якщо ви ще не в курсі, то зебра біла в чорну смужку, а не навпаки.

12.

Милий дитинча кішки, цілющий свою маму. Незважаючи на те, що котики дуже зворушливі істоти, вони єдині домашні тварини, які не йдеться в Біблії.

13.

Малюк пінгвіна. Це єдині птахи, які плавають, але не вміють літати, хоча це абсолютно не заважає їм підстрибувати у висоту більше ніж півтора метра.

14.

Дитинча бегемота. Малюки цієї тварини народжуються під водою.

15.

Малюк кенгуру в сумці у мами. Цікаво те, що поки мама-кенгуру виховує дитинча, в сумці вона виношує другого, і в цей же час знаходиться в очікуванні третього.

16.

Видри потужні і сильні тварини, вони неймовірно розумні і охайні. Зверки завжди очищають ту територію, на якій збираються розташуватися.

17.

Багато хто помилково думають, що частота серцебиття тваринного залежить від його розмірів, але тим не менш, серце жирафа б’ється зі швидкістю 170 ударів в хвилину (для порівняння, у людини швидкість становить 60-80 ударів).

18.

Незважаючи на те, що сурикати дикі тварини, багато аборигенів тримають звірків будинку, щоб ті захищали їх господарства від мишей і змій.

19.

Цей крихітний лосеня виростить в більшу дорослу особину вагою до 400 кг. Незважаючи на великі габарити, ці тварини здатні розвивати швидкість до 55 км / год і плавати до 10 км / год.

20.

Маленький морж і його мама. Дорослі особини більшу частину життя проводять у воді, а під водою вони здатні затримувати дихання до 10 хвилин.

21.

У дикій природі залишилося лише близько 1600 панд, а вбивство цієї тварини в Китаї карається смертною карою, хоча неможливо уявити, як можна образити таке миле створіння.

22.

Дитинча гепарда вилизує маму. Цей малюк ще зовсім маленький, але пройде всього два роки і він зможе розвивати швидкість до 113 км / год.

23.

Малютка черепаха біжить до води. Дорослі самки залишають яйця в піску, і малюки, вилупившись, прагнуть до води. До речі, черепахи заселяють нашу планету більш 70 млн. Років.

24.

Цей малюк єнота, як і більшість його родичів, абсолютно не боїться людей. Єноти взагалі досить нахабні тварини, які в місцях рясного проживання можуть проникати в будинки і красти їжу.

25.

Баранці борються один з одним на спині у своєї мами. Барани та вівці дуже розумні і обережні тварини. Всі вони точно знають свого пастуха і відносяться до нього як до вожака. Так, взимку в холодну погоду стадо овець обступає пастуха щільним кільцем, таким чином гріючись, якщо ж пастух вирішить сісти або лягти, то тварини розійдуться і є ймовірність, що вони замерзнуть на холоді.

хом’яки

Існують також досить-таки маленькі домашні тварини. Список в такому випадку поповнюють хом’ячки і щурики. Для їх утримання потрібно буде придбати клітку. У їжі ці вихованці абсолютно невибагливі. Однак люблять тепло і ласку людини, так що їм доведеться приділяти певну увагу. Для такої живності також потрібно купити певні іграшки. Миші, наприклад, активніше, їм треба днями чимось займатися. Також потрібно пам’ятати, що термін життя таких вихованців маленький. Про це попередньо треба попередити діток.

лисиці

Лисиці теж протягом багатьох років живуть в парі, деякі все життя (особливо степові лисиці). Самці доглядають за вагітною, облаштовують нору і навіть ловлять в її вовни бліх – здається, це верх довіри! Коли на світ з’являються дитинчата, обоє батьків беруть участь в їх вихованні, утворюючи міцну сім’ю, поки малеча не виросте і не підуть на волю.

коти

Нерідко членами сім’ї стають саме ці домашні тварини. Список поповнюють в обов’язковому порядку коти і кішки. Так, вони мають величезну кількість переваг:

• Розмір. Вони невеликі, багато місця не займають.
• Ласкаві. Кішки можуть втішати господаря в хвилини горя. Вони завжди намагаються бути до людини ближче, тонко відчувають і настрій. А деякі люди кажуть, що коти також лікують одні своєю присутністю.
• Добре навчаються. Їх можна привчити до лотка, особливому режиму харчування і життя. З навченим котом ніколи не буває проблем.
• Кохання. Кішки дарують тепло, вони змушують господаря скоріше повернутися додому. Адже там на них чекає улюблений ласкавий звір.
• Живлення. Кішки їдять все, що і звичайні люди. Їм не потрібен особливий раціон.

Однак не все так добре і безхмарно. З котами також нерідко буває безліч проблем. В першу чергу ці тварини можуть переносити різні захворювання. До того ж їх шерсть нерідко – джерело алергій. І, звичайно ж, вона дуже важко забирається з килима і одягу. Коти можуть гадити по кутах, дряпати і рвати меблі (використовувати її в якості когтеточки). Деякі коти дуже перебірливі в їжі. Ну і вони можуть дряпатися і іншими способами наносити каліцтва людині.

«Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших»

Історія написання та публікації твору. Над текстом твору Орвелл працював у 1943-1944-х роках, тобто в розпал Другої світової війни. У повісті жорсткій критиці піддається не лише докорінно спотворене людожерськими законами суспільне життя, а й фальшування соціалістичного вчення та зрада соціалістичної революції. У подобі кнура Наполеона з незмінною люлькою в зубах Орвелл створив упізнаваний сатиричний образ самого Сталіна.

Коментар архіваріуса

Конкретних обрисів задум твору набув у свідомості автора, коли Орвелл став випадковим свідком маленької вуличної сценки. Десятирічний хлопчик гнав здоровенного тяглового коня, лупцюючи його за спроби звернути вбік з дороги. Тоді письменникові спало на думку: якби тварини усвідомили свою силу, то люди втратили б владу над ними.

Сміливий зміст твору виявився серйозною перепоною на його шляху до читача. Видавці відмовлялися його друкувати, оскільки боялися накликати на себе гнів «дядька Джо», як тоді називали Сталіна на Заході. До того ж вони побоювалися, що повість спровокує образу в СРСР, який на той час був союзником Британії й ніс на собі найважчий тягар війни проти гітлерівської Німеччини. Відтак письменникові довелося послідовно боротися проти самоцензури видавців. Нарешті, після виснажливих пошуків він знайшов маленьке анархістське видавництво, яке наважилося видрукувати повість невеличким накладом.

Коментар архіваріуса

Видавці мали рацію: публікація «Скотоферми» справді викликала обурення радянських ідеологів. Вони затаврували Орвеллову повість як «найогиднішу книжку про Радянський Союз за період з 1917 по 1944 рік» і внесли її до переліку забороненої літератури.

З. Демірчян. Ілюстрації до повісті «Скотоферма». 2013 р.

Українське відлуння

Відомо щонайменше п’ять варіантів «Скотоферми» українською. Цікава, однак, історія найранішого, який став узагалі першим перекладом цього твору іноземною мовою. Його надруковано в 1947 р. в мюнхенському видавництві «Прометей». У книжці зазначено ім’я перекладача Іван Чернятинський. Насправді це був перекладацький псевдонім українського філолога-початківця Ігоря Шевченка, який згодом став відомим ученим-візантиністом і професором Гарвардського університету.

Молодий Шевченко звернувся до Орвелла з проханням дати дозвіл на український переклад повісті. Письменник не лише дав згоду, але й написав спеціальну передмову до цього перекладу й навіть фінансово підтримав видання. Книжка вийшла друком під заголовком «Колгосп тварин», який чітко вказував читачеві на об’єкт критики — радянську дійсність.

М. Григоріїв. Обкладинка першого україномовного видання повісті

Особливості сюжету «Скотоферми». Місце дії повісті — ферма «Садиба» 1 , де мешкають різні свійські тварини: коні, корови, вівці, кури, качки та свині. Їм прищеплюється революційна теорія — «тваринизм». Цю теорію, заповідану старим кнуром Майором, розвивають на фермі кнури Сніжок і Наполеон, а також підсвинок Пищик. Натхнені Майором тварини здійснюють революцію: виганяють свого хазяїна Джонса з ферми, яку перейменовують на «Рай для тварин». Мешканці ферми проголошують свою владу, підкріплену гімном та прапором, ухвалюють принципи праці без людського примусу й установлюють життя за Сьома заповідями «тваринизму».

Р. Стедман. Ілюстрації до повісті «Скотоферма». 1995 р.

1 Тут і далі цитати, поняття та власні назви подаються за перекладом Ю. Шевчука «Ферма “Рай для тварин”».

Світові мотиви

Своєю інакомовною картиною «суспільства тварин» Орвелл продовжив англійську літературну традицію, представлену з-поміж інших авторів творчістю Джонатана Свіфта. У Свіфтових «Пригодах Гуллівера» головний герой потрапляє до країни гуїгнгнмів — коней, наділених людським розумом, але вільних від людських гріхів та вад. І якщо у Свіфта гуїгнгнми піднесені над здичавілим людством і втілюють утопію, то в Орвелла, навпаки, мешканці ферми — це інакомовний образ дегуманізованого людства, яке під владою фальшивих вождів повертається до тваринного існування.

Після перемоги революції на фермі розгортається боротьба між кнурами Сніжком та Наполеоном. Вона завершується вигнанням Сніжка і встановленням одноосібної, по суті, диктаторської, влади Наполеона. Тваринам доводиться й голодувати, і нести тягар виснажливої праці, і повністю підкорятися жорстокій владі, яка карає незгодних репресіями.

Філологічна консультація

Саме прізвисько кнура, Наполеон, містить натяк на ідею переродження. Історичний Наполеон, якого хвиля Французької революції посадила на імператорський трон, стає завойовником Європи. Так само і кнур Наполеон з ідейного натхненника перетворюється на тирана, який знищує всі досягнення революції. Так, з його волі до прогресивної заповіді «Всі тварини рівні» додається маленьке підступне уточнення: «але деякі тварини рівніші за інших», яке перекреслює сенс проголошуваного в ній принципу. У такий спосіб на фермі спотворюються всі заповіді «тваринизму».

Згодом свині, привілейована верства населення ферми, перебираються до будинку колишнього хазяїна, убираються в його одяг, навчаються ходити на двох ногах і навіть призвичаюються до шкідливих людських звичок. Зрештою кнур Наполеон не лише відмовляється від революційного прапора і звернення «товариш», а й повертає фермі дореволюційну назву «Садиба». Так зі свідомості тварин стираються останні сліди революції.

«Виступити проти радянського міфу». У повісті в інакомовній сатиричній формі зображуються ключові події та постаті історії Радянського Союзу від революцій 1917 р. до остаточної перемоги сталінської диктатури. Так, жорстке пригнічення тварин за часів хазяювання фермера Джонса означає період царської влади; повстання тварин і вигнання господаря ферми — Лютневу революцію та Жовтневий переворот 1917 р., що призвели до повалення монархічного ладу; битва за корівник — громадянську війну в післяреволюційній Росії; будівництво вітряка — сталінську індустріалізацію країни; протест курей проти вимоги кнура Наполеона віддавати всі яйця на продаж — спротив селян сталінській насильницькій колективізації; зміни заповідей «тваринизму» — перекручування сталінськими ідеологами концепції соціалізму тощо.

Кадри із мультфільму «Звіроферма» (режисери Дж. Хелас, Дж. Бетчелор, 1954 р.)

Філологічна консультація

Тварини — інакомовне втілення різних верств радянського суспільства. Скажімо, свині — це більшовики; коні — робітники; собаки — охоронці режиму, що несуть службу в сумнозвісних каральних органах (ВНК, ДПУ чи НКВС), вівці — неосвічений народ, який сліпо дослухається до пропаганди. Ворон Мойсей представляє релігію; кінь Боксер — стахановський рух «ентузіастів праці»; цинічний осел Бенджамін — інтелігенцію, яка скептично оцінює революцію, а коза Мюріел — радянських інтелектуалів, які «зникають» із суспільного життя. У тваринній подобі Орвелл змальовує й сумнозвісні історичні постаті: Сталіна — в образі кнура Наполеона, Троцького — в образі кнура Сніжка, а духовних батьків соціалістичної революції, Маркса і Леніна, — в узагальненому портреті «білого породистого» кнура Майора.

Повість завершується гротескною сценою сварки між свиньми та людьми: «Дванадцять лютих голосів волали, і всі вони злилися в один. Тепер стало зрозумілим, що трапилося з рилами свиней. Тварини надворі переводили погляд із свині на людину, з людини на свиню, а тоді знову із свині на людину. Але розібрати, де тепер людина, а де свиня, було годі». У цій сцені стираються відмінностями між свиньми, що репрезентують більшовицьку владу, та людьми, які уособлюють західне капіталістичне суспільство.

Перевірте себе

• 1. Які чинники вплинули на задум повісті «Скотоферма»?
• 2. З якими труднощами й чому Орвелл зіткнувся під час спроби надрукувати цей твір?
• 3. Схарактеризуйте основну проблематику повісті.
• 4. Розкрийте алегоричний зміст сюжету та образів твору.
• 5. Визначте ознаки жанру антиутопії у «Скотофермі».
• 6. Що, на вашу думку, спонукало Орвелла обрати для критики радянського міфу саме казкову форму?