Сорт озимої пшениці Олексійович: характеристика та правила вирощування

Сорти озимої пшениці, які здатні давати рекордні врожаї, цінуються у сільському господарстві. Розглянемо характеристики озимої пшениці сорту Олексійович, історію селекції, опис, які сорти мають переваги і недоліки. Як вирощувати культуру за правилами, як доглядати пшеницю. Як захищати від хвороб та шкідників. Коли проводити збір та зберігати врожай.

Історія селекції

Сорт Олексійович – це новий елітний сорт цінної пшениці, що відрізняється високою врожайністю. Середньостиглий різновид, виведений у 2014 р. селекціонерами в Краснодарському краї спеціально для культивування на Кубані та півдні.

Опис та характеристика пшениці Олексійович

Це короткостебельний інтенсивний сорт, який дає максимальну врожайність 132,7 ц/га. Призначений для вирощування в Центрально-Чорноземному та Північно-Кавказькому регіонах.

Висота рослин пшениці – 77-96 см, сорт стійкий до вилягання, до посухи в повітрі та на грунті, має високу морозостійкість. Термін посіву оптимальний для регіону, пшеницю можна висівати й у пізні терміни. У різновиду Олексійовича вегетація триває 286-307 днів. Вага тисячі насіння – 37-46 р.

Максимальна врожайність сорту Олексійович становить 132 ц з га, середня – 40 ц з га, зерно зберігає відмінний смак та поживні якості навіть тоді, коли пшениця вирощується на мінеральних добривах.

Плюси та мінуси

Серед позитивних якостей сорту можна назвати:

• стійкість до вилягання;
• стійкість до бурої іржі, стеблової та жовтої іржі, борошнистої роси, септоріозу.

Недоліки пшениці Олексійович: слабка стійкість до фузаріозу, сприйнятливість до твердої головні.

Правила вирощування культури

Хороші попередники для пшениці сорту Олексійович – багаторічні трави, ріпак, ділянки під пором, горох. На гектар висівають 5 млн. зерен чи 300-400 прим. на кв. м. Насіння має бути протруєне перед посівом, обробку фунгіцидами слід проводити протягом вегетації, достатньо 1-2 обприскування – профілактичного та в початковій стадії хвороби.

Щоб насіння правильно лягло в землю, потрібно, щоб грунт мав хорошу щільність і структуру, був вирівняний. Глибина посіву – 3-5 см.Сіють пшеницю звичайним рядковим способом із міжряддями в 15 см. Після висіву обов’язково прикотити насіння. Терміни посіву для цього сорту – 10-20 вересня. До початку холодів рослинам повинно бути 55-60 днів, бути по 2-4 розвинених паростка.

Як доглядати за сортом

Пшеницю Олексійович підгодовують добривами, враховуючи склад ґрунту та попередників. Зазвичай на гектар вносять по 20-30 тонн органіки. Забезпеченість ґрунту поживними речовинами позитивно впливає на стійкість до холоду, стимулює врожайність, знижує полеганість.

Якщо до сходів на полі з’явилася кірка, її потрібно розбити боронуванням. При цьому знищується не тільки ущільнення, а й бур’яни, що проростають.

Хвороби та шкідники

Пшениця сорту Олексійович нестійка до твердої сажки і фузаріозу колосу.Ознаки сажки проявляються у фазі воскової стиглості зерна. Визначити поразку можна за розкритими колосковими плівками, з яких показується голівковий мішечок. Якщо роздавити уражений колосок, на руках залишиться сірувата або сажіста маса.

Хворі на головну колосся легкі, не поникають, до звичайного забарвлення додається сірувато-фіолетовий відтінок. Маса видає неприємний запах. Під час збирання пшениці сажка руйнується, суперечки розпорошуються, осідають на ґрунті, стерні та обмолоченому зерні.

Головним джерелом інфекції вважається насіння, на яке потрапляють суперечки під час збирання. У регіонах із посушливим кліматом сажка зберігається і в ґрунті. У північних регіонах ґрунт на глибині посіву насіння у травні, у 2-й та 3-й декадах, прогрівається до 15-20 °С і вище, пшениця швидко та дружно проростає, проростки не встигають заразитися патогеном.

Зараження твердої головної пшениці Олексійович відбувається при проростанні зернівки. Рослини захищають препаратами: “Максим” , “Інтеграл” , “Селест Макс” , “Вайбранс Тріо” , “Максим Форте” .

Фузаріоз колоса проявляється раннім пожовтінням окремо взятих колосків, а потім пожовтіння переходить і на ділянки колоска. На таких ділянках з’являється помаранчевий наліт, у якому містяться суперечки. Заражаються рослини в період цвітіння за сприятливих умов для зараження – при температурі 12-18 °С та дощовій погоді.

Джерело зараження фузаріозом сорту Олексійович – рослинні залишки злакових трав, зернових і кукурудзи, що не розклалися.

Уражені фузаріозом зерна стають худими, втрачають життєздатність, проростки, отримані з них, уражаються гниллю. Продуктове зерно, уражене мікотоксинами, непридатне для вживання.

Боротися із захворюванням необхідно дотриманням сівозміни, протруюванням насіння фунгіцидними препаратами “Селект Макс” , “Вайбранс Інтеграл” , “Максим Форте” , “Амістар Тріо” , “Менара” , “Магнелло” , “Максим” .

Збір врожаю та його зберігання

Збиральні роботи можна починати, коли зерно досягло повної стиглості, його вологість не більше 20%. Забрати пшеницю Олексійович бажано за 3-4 дні, бо зерно почне обсипатися. Осипатися може до 40-60% врожаю.

Від ступеня стиглості злаку, погоди, ступеня засміченості бур’янами та наявності техніки залежить спосіб збирання. Пряме комбайнування застосовують, якщо колосся дозріває рівномірно, а посіви майже не забруднені бур’янами. Це стандартний спосіб, який застосовується за вологості зерна до 15 %. Сухе зерно дозволяє проводити відразу 3 операції: скошування, обмолот та просіювання.

При сильній засміченості пшениці Олексійович бур’янами, загущеності злаків та при неоднорідному дозріванні колосків збирання зерна проводять роздільним способом. Скошування проводять у фазі воскової стиглості, коли вологість зерна сягає 30-35%. Роздільний спосіб підвищує хлібопекарські якості зерна, його корисні властивості підвищуються.

Спочатку пшеницю скошують на висоті 15-25 см, складають у валки та залишають для просушування в полі. За 2-3 дні просушування вологість зерна знижується до 17-20%, після чого його підбирають та обмолочують. При такому способі збирання важливе дотримання термінів просушування і подальшого обмолоту, щоб зерно, що обсипалося, не залишилося на полі.

Переваги роздільного способу збирання: зерно з високими пекарськими якостями, майже немає зерна, що обсипалося, можна почати збирання раніше, ніж зазвичай. У той же час є залежність від погоди, необхідність задіяти різні види техніки, зростає собівартість урожаю.

Пшениця нового сорту Олексійович культивується всього кілька років, але має потенціал, чому сорт, безсумнівно, буде затребуваним. Вона вийшла врожайною, стійкою до вилягання, основним грибковим захворюванням. Рекомендована до вирощування в Краснодарському краї та південних областях.

Озима пшениця олексійович

Озима пшениця з групи зернових досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1-2°С. Сходи при цьому з’являються пізно і недружно. Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12-20°С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи за такої температури з’являються на 5-6-й день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14-17°С.

Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до мінус 19-20°С. Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть у разі зниження температури до мінус 35-40°С.

Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть за 30°С морозу (табл. 5). Це зона безпечних значень температури. У табл. 5 виділено зону ризику, тобто температури, за яких рослини можуть загинути. За наявності шару снігу тільки 2 см озима пшениця здатна витримувати зниження температури повітря до мінус 20-26°С. Температура в зоні вузла кущіння при цьому буде становити мінус 15,2-19,9°С.

І нарешті, сильні морози (25-30°С) за відсутності снігового покриву чи мінімальній його товщині (1-4 см) спричинять заги­бель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так звана температурна зона вимерзання.

Перерослі рослини, на яких сформувалося по 5-6 пагонів, нестійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких температур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періодичного відтавання-замерзання грунту і розгартування рослин. В цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів (мінус 6-8°С). Незагартовані восени рослини у разі різкого похолодання (приморозки -6-10°С) теж можуть пошкоджуватися. Восени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її за температури повітря 3-5°С.

Впродовж усіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно за температури повітря 20-25°С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35-40°С, при достатніх запасах вологи, не завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40°С.

Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55-60% води від своєї ваги. За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність. Найбільш негативно впливає на врожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку – колосіння, а також наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. Оптимальні умови для росту і розвитку створюються за вологості ґрунту не менше 75-80% від польової його вологоємкості. За період вегетації озима пшениця залежно від умов вирощування витрачає 2500-4000 м 2 води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300-500.

Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не знижують темпів росту. Тривале перезволоження сповільнює ріст, можливе загнивання кореневої системи, листки набувають блідо-зеленого кольору. Надлишок вологи легше переноситься рослинами молодого віку. Осіннє перезволоження зменшує морозостійкість і зимостійкість.

Велика кількість опадів у весняно-літній період сприяє сильному росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослин, погіршення фітосанітарного стану посівів і зниження врожайності.

Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зерна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.

Сонячне світло – основне джерело енергії всіх фотосинтезуючих рослин. Приплив сонячної енергії на поверхню землі дуже великий. Проте лише незначна частина енергії, так звана фотосинтетично активна радіація (ФАР), використовується у процесі фотосинтезу. У формуванні врожаю задіяно близько 1-3% сонячної радіації. Високоврожайні посіви зернових, що реалізують біологічні і фізико-хімічні можливості за сприятливих умов росту і розвитку, можуть нагромаджувати у врожаї сухої біомаси близько 5% ФАР, що відповідає 300 ц сухої маси. Якщо прийняти співвідношення зерна і соломи рівним 1,0:1,0- 1,0:1,5, то врожайність зерна досягатиме 150 ц/га. Таким чином, сонячна радіація не належить до чинників, що обмежують урожайність культури на сучасному етапі розвитку рослинництва.

Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.

На сильно загущених посівах через травостій проникає не більше 10% сонячного проміння. У зв’язку з великим затіненням рослин, нижні міжвузля стебла дуже витягуються. Такі посіви можуть вилягати навіть у роки, коли на початку фази виходу в трубку були сонячні дні. Вилягання призводить до великого недобору врожаю.

Озима пшениця має підвищені вимоги до ґрунту, реакція якого повинна бути нейтральною (рН 6,0-7,5). Найвищі врожаї дає на чорноземах, темно-каштанових, перегнійно-карбонатних, темно-сірих та сірих опідзолених ґрунтах, чистих від бур’янів та добре забезпечених вологою і поживними речовинами. На легких піщаних та супіщаних ґрунтах пшениця менш врожайна, ніж жито.

Урожай пшениці залежить не тільки від типу ґрунту, а й від його родючості. Так, підвищення родючості ґрунту застосуванням зеленого добрива, внесенням достатньої кількості органічних і мінеральних добрив, сприяє одержанню високих урожаїв і на супіщаних ґрунтах.