Тема 19. Стихія музики бароко

Стиль бароко з його поривом і неспокоєм набув значного розвитку в музиці, він став закономірним продовженням Ренесансу і передував стилю класицизм. Найвищим досягненням цього періоду стала творчість німецьких композиторів Й.-С. Баха і Г.-Ф. Генделя. Водночас ціла плеяда інших обдарованих митців цього часу зробила помітний внесок у розвиток європейської музики.

У культурі бароко з-поміж музичних інструментів почала домінувати скрипка. Її дзвінкий і сильний «голос» порівняно з приглушеним звучанням популярної в попередні часи віоли зумовив її вихід на перший план у творчості й виконавстві. Скрипка мала широкі можливості для вираження людських емоцій. Віртуози-скрипалі знаходили нові ефектні прийоми виконавської техніки.

У творчості представників бароко композиторів і скрипалів-віртуозів Арканджело Кореллі, Джузеппе Тартіні, Антоніо Вівальді досягли досконалості жанри сонати й концерту. Вони потребували від виконавців технічної майстерності. Італійські композитори стали засновниками програмності в цих жанрах. Наприклад, Дж. Тартіні, який захоплювався поезією Петрарки, знаходив у його віршах епіграфи для своїх сонат.

Пригадайте назву програмного циклу концертів А. Вівальді. Яка роль віршованих епіграфів у цьому циклі?

У спадщині Антоніо Вівальді (1678-1741) налічують 450 сольних концертів, зокрема понад двісті для скрипки та ще й для багатьох інших інструментів: віолончелі, флейти, гобоя, мандоліни, валторни, органа та різних мішаних складів (див. додаток 4). З-поміж них є програмні твори: пейзажні замальовки («Буря на морі»), втілення душевного стану людини («Тривожність») тощо. Два концерти «Ніч» стали першими симфонічними ноктюрнами у світовій музиці, у яких оркестровими засобами втілено різні стани природи — спокій і тривогу (відповідно в мажорі й мінорі).

Франсуа Морелон де ля Каве. Портрет Антоніо Вівальді

Зазвичай концерти А. Вівальді написані у формі тричастинного циклу, де перша і третя частини швидкі, а друга повільна. Головна тема-рефрен (туті) чергується із сольними епізодами в улюбленій композитором формі рондо. Контрасти досягнуто й іншими музичними засобами, насамперед динамічними протиставленнями, тембровими нюансами. Яскрава емоційність, мелодична фантазія та оркестрова палітра А. Вівальді співзвучні з пишністю барокових храмів, щедрим декором палаців і буянням фарб розписів.

А. Вівальді. Цикл «Пори року». Концерт на вибір.

Які особливості жанру концерту? Як відбувається розвиток музики у прослуханому творі? Доберіть поетичний епіграф і картину-ілюстрацію до музики.

З історії шедевра

Розквіту скрипкової музики та виконавства сприяли італійські династії знаменитих скрипкових майстрів Андреа Аматі, Джузеппе Гварнері і Антоніо Страдіварі. Вони виготовляли струнно-смичкові інструменти (переважно скрипки, альти й віолончелі) з красивим звучанням, що було наближене до виразності людського голосу. Страдіварі також виготовляв гітари, арфи, цитри.

Секрети технології неперевершених за досконалістю інструментів ще й досі не розгадані. Хоча час від часу висувають різні версії: особлива деревина, її форма, обробка, лакування тощо.

У Північній Італії в рідному місті Страдіварі Кремоні, де він творив шедеври, відкрито Музей скрипки. У цьому музеї можна почути, як музиканти різних країн грають на інструментах Страдіварі, Аматі, Гварнері.

Дізнайтеся більше про Музей скрипки

http://www.museodelviolino.org/

Елтон Тобі. Портрет Антоніо Страдіварі

Пригадайте, які твори Йоганна Себастьяна Баха ви слухали в попередні роки? У яких жанрах і для яких інструментів вони написані?

Світовою вершиною музики й кульмінацією музичного бароко є творчість Йоганна Себастьяна Баха (1685-1750). Спадщина композитора охоплює найрізноманітніші жанри світської і духовної музики, вокально-хорову й інструментальну сфери. Німецький геній створив цикл «Добре темперований клавір» — 48 прелюдій і фуг, які написані у 12 мажорних і 12 мінорних тональностях. Вони стали справжнім відкриттям у музичній культурі.

Еліас Хауссманн. Портрет Йоганна Себастьяна Баха

Тобі Едвард Розенталь. Родина Баха

Улюбленим інструментом Баха був орган, у майстерності гри й головне імпровізації на ньому він був справжнім віртуозом.

Орган називають королем музичних інструментів, адже він найбільший і один з найдавніших. Він може звучати голосами будь-якого іншого інструмента, адже численні органні труби мають різноманітні тембри (див. додаток 4). Кількість труб сучасних органів досягає десятків тисяч. Мистецтво гри на органі потребує від виконавця складних технічних умінь, зокрема координації роботи рук і ніг.

Найбільший орган у світі в соборі Святого Стефана, м. Пассау, Німеччина

У західно-християнських храмах органи вбудовували у внутрішній простір, їхнє урочисте й могутнє звучання гармоніювало з архітектурою і внутрішнім оздобленням релігійних споруд. Найкращі музиканти того часу служили церковними органістами. Вони створювали музику для цього інструмента. У період бароко це була поліфонічна музика, а найдосконалішим її жанром стала фуга. Зазвичай виконанню складної фуги передує прелюдія або токата чи фантазія імпровізаційного складу. Разом вони утворюють цикл.

Токата і фуга для органа ре мінор Й.-С. Баха набула надзвичайного поширення, зокрема і в різному аранжуванні (для фортепіано, баяна, електрогітари, для струнного, естрадно-симфонічного і джазового оркестрів, навіть для хорового виконання а капела).

Й.-С. Бах. Токата і фуга для органа ре мінор.

Схарактеризуйте темброву палітру органа. Простежте за появою теми фуги в різних голосах. На скільки голосів написана фуга? Визначте кульмінацію в її розвитку.

Сучасник Баха німецький композитор і органіст Георг Фрідріх Гендель (1685-1759) близько півстоліття працював у Лондоні. В історію музики він увійшов як блискучий майстер монументальної ораторії, переважно на біблійні сюжети (32 твори, зокрема найвідоміша у світі «Месія»). Також він автор понад 40 опер та багатьох інструментальних творів. Композитор створив новий тип ораторії, грандіозної за масштабами й демократичної за музичною мовою. Ораторії Генделя, сповнені енергії та світла, репрезентують музику бароко.

Бальтазар Деннер. Портрет Георга Фрідріха Генделя

«Якщо музика Баха — це храм, то музика Генделя — палац», — зауважував композитор і піаніст Антон Рубінштейн. Бах умів, як ніхто інший, виразити скорботу, глибокий смуток, адже його, як творця, насамперед вабили складні душевні переживання. Генделя цікавили герої-переможці, він тяжів до вираження життєстверджуючих почуттів.

Г.-Ф. Гендель. Ораторії (фрагменти на вибір).

Мистецька скарбничка

Аранжування (з фр. arranger — упорядковувати) — перекладання музичного твору для іншого складу виконавців, обробка мелодії для виконання на музичному інструменті або для голосу із супроводом.

Фуга (з лат. «біг») — жанр поліфонічної музики, у якому основою розвитку теми є імітація, яка звучить послідовно в різних голосах.

• 1. Які жанри музики набули поширення в епоху бароко?
• 2. Поясніть, як відбувається поліфонічний розвиток у музиці.
• 3. Що є основою розвитку жанру концерту? Для яких інструментів композитори писали концерти в епоху бароко?
• 4. Самостійно дослідіть історію виникнення і поширення органа.

У вільний час послухайте оригінали й аранжування органних творів Й.-С. Баха та іншої музики епохи бароко. Поміркуйте, чому ця музика «не старіє» впродовж кількох століть.

НАРОДНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

Знайомство з народною музичною культурою було б неповним без опису самих музичних інструментів. Нині важко встановити, які музичні інструменти виникли раніше, а які пізніше. Хоча, на думку багатьох дослідників, найстарішими є ударні інструменти, згодом з’явилися духові й струнні.

В Україні маємо унікальну пам’ятку музичної культури, якій близько двадцяти тисяч років — цілий ансамбль із шести ударних інструментів досить складної форми, виготовлених зі щелеп та лопаткових кісток тварин, “колотушки” із бивнів мамонта тощо. Знайдені всі ці інструменти в с. Мізин на Чернігівщині.

З давніх писемних пам’яток дізнаємося про бубни, труби, гуслі, сопелі, пищалі, свирілі та інші малодосліджені інструменти. Залежно від роду мистецької діяльності виконавці називалися: гудець (музикант і співак), плясець (танцюрист), півець (співак). Були й назви музикантів залежно від музичних інструментів: свирець (свирільник), сопільник, трубник, гусляр.

Із поширенням християнства народні музики стали переслідуватися церковниками, проте не втрачали популярності в народі. Писемні пам’ятки рясніють негативними описами народних ігрищ та застереженнями типу: “Гудця й свирця не вводи в дім глуму ради”, “Як плясці, або гудці, або хто інший закличе на ігрище, або на яке зборище ідольське, то всі туди біжать, радуючись”. Суворі проповідники так висловлювали свої догани тим, хто полюбляв подібні веселощі: “Диявол обдурює такими й іншими звичаями, всякими хитрощами переваб-лює нас від Бога; трубами й скоморохами, гуслями і русаліями”8. Церковний спів почав поширюватися в Україні під впливом візантійського і болгарського богослужінь.

На фресках Софії Київської зображено цілий музичний ансамбль з одинадцяти чоловік. Тут видно вісім музичних інструментів: орган, флейту, литаври, труби, лютню, щипкову ліру, дзвони та парні барабанчики.

Народні музичні інструменти широко використовувалися запорізькими козаками. Дмитро Яворницький зазначав: “. грали на кобзах, скрипках, ваганах, лірах (“релях”), басах, цимбалах, козах, свистіли на сопілках, свистунах, — на всьому можливому для гри, й відразу танцювали”9.

Сопілка – один із найдавніших інструментів (рід флейти ). її різновидами с гуцульська теленка, денцівка, зубівка, флояра. Трембіта — духовим музичний інструмент. Довжина її до-сягас чотирьох метрів. Цей інструмент подає найсидьні-шіій звук, який чути далеко в горах. Вона поширена переважно на Закарпатті. Буковині. Гуцульщині.

Кобза – щипковий інструмент, подібний до лютні, яка з’явилася у пізньому середньовіччі іі була поширена серед багатьох народів Європи та Азії. Кобзо-подібні інструменти були відомі вже в Київській Русі: зображення подібного інструмента ( на фресці в Софійському соборі. Вважаюся, що кобза вигадана самим Богом, а грають на ній святі люди. Бандура відома з XV ст. і використовувалася одночасно з кобзою до XVIII ст., аж доки не витіснила кобзу майже зовсім. Із того часу її іноді також звуть кобзою. Принцип звукоряду в бандурі подібний до стародавніх гус дім.

Ліра в Україні поширилася переважно в XVII ст., хоча в Європі існувала близько тисячі років тому. Своєрідність побудови ліри сприяє легкому освоєнню цьего інструмента сліпими лірниками: клавіші допомагають вкорочувані струну, а ручка, яку обертас музикант, механічно видобувас звуки.

Волинка — народний духовнії інструмент, виготовлений із міха (мішка зі шкіри) або міхура тварин із встановленими в нього трубками. Звук видобувай ьси шляхом надування і натискання на міх. Назва волинки походить від місцевості, де вона побутувала (Волинь). Існують інші назви цього інструмента: коза, дуда. Волинка була поширена переважно в місцевостях, де було розвинуте тваринництво, серед чабанів у всіх європейських народів, особливо шанувалася шотландцями.

Ріжок невеличкий конічний інструмент, що виготовлявся з рогу тварин або дерева. Використовувався він як пастухами, так і мисливцями. Навіть російській”! цар Петро І полюбляв слухати українські іі польські пісні – він тримав при собі музиканта, який грав на ріжку під час занять царя (за А. Терешенком).

Цимбали — струнний інструмент, звук на якому видобувається за допомогою ударних паличок. Входив до складу троїстих музик.

Троїсті музики – це своєрідні ансамблі з трьох інструментів. Склад троїстих музик часто варіювався: скрипка, бубон (або великий барабан) з басолею (басом) або з цимбалами, гармошкою.

Історія виникнення музики та перших музичних інструментів

Неможливо визначити напевно час, коли з’явилася музика, але дослідники та філософи вважають, що це відбулося водночас з появою людини, як такої. Деякі йдуть далі та стверджують, що людина також є й першим музичним інструментом, бо має «ударні» у вигляді рук та ніг і та «духові» у якості яких виступає голос. Але, якщо називати приблизні дати, то вчені пропонують цифру у п’ятдесят тисяч років – це час, коли людство ще жило у Африці та не встигло розселитися по інших континентах.

Первісна музика

Головне для первісної людини – ритм. Ця елементрана складова музики була найзручнішою, вона не потребувала складних інструментів, та черпала натхнення в прямому сенсі із самої людини.

Справа в тім, що серце – інструмент не гірший, скажемо, за перкусію. До цього ритму, усвідомлено чи ні, прислухалася людина. Не менш важливим є вплив праці – обробка каменю деревини, розведення вогню потребували розмірених рухів. Витримуючи ритм, прислухаючись до нього, людина досягала бажаної концентріції і, водночас, відволікалася від монотонної праці.

Музику взагалі складно досліджувати через її нематеріальну сутність. Що й казати про ті часи, коли не було ані нот, ані музичних інструментів. В доісторичний період людина могла задавати ритм плесканням у долоні або тупотом ногами. Трохи згодом на зміну власним кінцівкам прийшли підручні предмети – гілки, каміння, мушлі, тобто усе, що було під рукою. Пізніше до протоударних інструментів додалися примітивні духові – кістки, очерет, бамбук стали основою для перших сопілок.

Щодо струнної групи, то все також досить просто – першим подібним приладом був звичайний… лук. Звук тятиви надихнув прадавніх мисливців на те щоб створити окремий та більш вдосконалений з музичної точки зору інструмент.

Поступово кожна з цих груп поповнювалась різноманітними винаходами, що з’являлися самі по собі водночас на території сучасної Греції та у Месопотамії. Більш-менш прийнятні для вивчення знахідки належать до епохи мезоліту та пізнішого часу. Крім безпосередньо музичних інструментів дозволяють відстежити їх генезис художні зображення – малюнки, статуетки, барельєфи.

Проблеми вивчення історії музики

Але, не дивлячись на матеріальні знахідки, музикознавці не можуть зі впевненістю стверджувати що саме і як само виконувалося на цих інструментах, бо в цей час музика була повністю імпровізованою.

Завдяки протонотам – невмам – реконструюють твори часів Середньовіччя або епохи Відродження, проте зануритися далі, в тисячорічний простір доісторичної музики, неможливо. У корені змінила цей стан поява можливості записувати музику – винахід нотного стану. Але відбулося це по історичним міркам досить недавно – у сімнадцятому сторіччі, а нас цікавлять значно давніші часи.

У первісному суспільстві кожен мав працювати заради виживання. Не було не тільки потреби, але й можливості звільнити від обов’язків окрему людину аби та могла вдосконалювати свої навички музиканта.

З’явилась така можливість під час переходу від патріальхано-родового побуту до державної форми устрою, коли майновий надлишок дозволив заможним людям – правителям, торговцям, представникам релігійних культів – найняти «професійного» музиканта. Цей процес відбувався, наприклад, одночасно у Древньому Єгипті, стародавніх Китаї та Індії.

Хоча ми не можемо напевно дізнатися які мелодії були до вподоби стародавнім грекам, та саме завдяки ним музика зробила досить значній крок уперед.

Піфагор, що схрестив математику з музикою, підштовхнув музикантів до визначення гармонії, обчислюючи відповідні за благозвучність інтервали. А завдяки поету Піндару, що почав покладати вірші на музику, згодом з’являться лади, що стануть основою для вчення про систему тональностей. З цього часу музика вже буде впевнено та поступово розвиватися, щоб нарешті стати такою, якою ми знаємо її тепер.