Хто батьки Рока Лі?

Рок Лі — персонаж аніме та манги. Він шинобі рівня чунін і член команди з Конохагакуре. Він син померлих батьків, про яких мало що відомо.

Аніме припускає, що Рок Лі залишився сиротою, коли був дитиною.

Рок Лі – один з найпопулярніших персонажів Наруто. Він відомий своєю наполегливою працею та тим, що ніколи не здається, навіть коли шанси проти нього. Хто батьки Рока Лі?

Ми нічого не знаємо про родину Рока Лі. Батько Рока Лі був шинобі, але він помер, коли Рок Лі ще не був підлітком. Рок Лі залишився сиротою, коли незабаром померла його мати.

Його виростив Гай Сенсей. Гай Сенсей є батьком Рока Лі, хоча ми мало знаємо про його біологічних батьків. Він навчив його всьому, що знав, і завжди вірив у Рока Лі, навіть коли інші сумнівалися в ньому.

Гай Сенсей — батько, на якого Рок Лі найбільше схожий.

Що сталося з батьками Рока Лі?

Батьки Рока Лі померли, коли він був зовсім маленьким хлопчиком. Його батько Майт Гай був великим ніндзя, який загинув, захищаючи своє село. Рідна мати Рока Лі померла незабаром після того, як подарувала йому життя.

Тоді Рока Лі виховувала його бабуся, яка померла, коли йому виповнилося шість років. Він пішов жити по сусідству з другом Майта Гая, Ебісу, товаришем-ніндзя.

Рок Лі — батько Метала Лі.

Рок Лі не є батьком Метала Лі. Метал Лі — учень Рока Лі, Майт Гай.

Хто така мати Рока Лі?

Рок Лі — шинобі для клану Лі Конохагакуре. Він також є членом Team Guy. Його навчав Майт Гай, який, незважаючи на те, що він не міг навчити його ніндзюцу та тайдзюцу традиційно, наголошував на важливості наполегливої ​​праці, відданості та наполегливості. Рок Лі не вміє використовувати ніндзюцу, гендзюцу чи інші техніки, пов’язані з ніндзюцу. Однак він став майстром тайдзюцу.

Він ніндзя без навичок ніндзя, але він намагається наслідувати могутні здібності ніндзя свого батька, а також обожнює Неджі Хіугу. Щоб компенсувати відсутність чакри та ніндзюцу, він носить важкий одяг, щоб збільшити силу та швидкість. Також він щодня тренується. Мама Рока Лі не згадується в серії Наруто.

Хто батьки Метала Лі?

Метал Лі — син Рока Лі з його дружиною Ханабі Хьюгою. Metal Bat був могутнім героєм, який надихнув Рока Лі в дитинстві.

Хто батько Рока Лі?

Що сталося з батьками Рока Лі?

Багато шанувальників аніме про Наруто протягом багатьох років задавалися питанням, що сталося з Роком Лі та його батьками. Шоу не розкриває їхню долю, але є докази того, що вони загинули в бою. У перших епізодах Рок Лі був дуже схвильований тим, що хоче стати могутнім ніндзя, як і його кумир Гай Сенсей.

Його постійно висміюють товариші по команді, тому що він занадто слабкий і незграбний. Тоді Гай Сенсей розповідає своїм учням, що батько Рока Лі був одним із них. Після цієї короткої згадки батьків Рока Лі більше ніхто не бачив і не чув.

Вони згадуються лише ще раз у сцені з минулого, коли Гай Сенсей каже Року Лі, що його батько пишається ним. Цілком ймовірно, що, враховуючи те, як мало уваги вони приділяють у сюжетній лінії, вони померли до або під час подій шоу. Це може пояснити, чому Рок Лі хоче бути достатньо сильним, щоб захистити тих, кого любить.

Він пережив біль втрати близької людини і не хоче, щоб через це пережили інші. Відсутність Рока Лі сильно вплинула на нього. Можливо, ми ніколи не дізнаємося, що сталося з його батьками.

Підсумок статті:

Рок Лі – один з найпопулярніших персонажів Наруто. Рок Лі відомий своєю відданістю наполегливій роботі та відмовою здаватися, незважаючи на переважні шанси. Батьки Рока Лі, хоч і не такі відомі, як інші персонажі цього серіалу, все ж є важливою частиною його історії.

Батька Рока Лі звуть Майт Гай, і він колись був могутнім ніндзя. Гай був відомий як безтурботна людина, яка завжди прагнула бути кращим. Рок Лі взяв ці якості та використав їх, щоб стати найсильнішим ніндзя Конохи (Село Прихованого Листя).

Мама Рока Лі — Майто Гай, і в молодості вона була вправним ніндзя. Гай була відома як серйозна людина, яка завжди ставила свою місію понад усе. Вона навчила Рока Лі цим цінностям, і він виявився одним із найнадійніших ніндзя Конохи.

Хто такі батьки-вихователі у ДБСТ?

За інформацією Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, станом на 1 жовтня 2023 року в Україні працює 1302 дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ), в яких виховується 8983 дитини.

Хто може стати батьками-вихователями? Які вимоги до цих людей? Та чи взагалі які переваги та недоліки цієї роботи – розповіла Світлана Забава, експертка із захисту дитини та супервізій ГС «Українська мережа за права дитини».

Хто такі батьки-вихователі?

Це ті люди, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони не заміняють рідних батьків, а беруть дітей на певний час – до 18, чи максимум до 23 років (наприклад, якщо підліток вчиться). Разом з тим батьки-вихователі мають створити сімейне середовище, де дитина могла б отримати приклад родини, підтримку та турботу.

«З мого досвіду, більшість ДБСТ створюють люди старше 30 років, які вже мають певний і професійний досвід і реалізацію, – розповідає Світлана Забава, – Часом такі батьки мають педагогічну освіту, але це не обов’язково. Є батьки-вихователі, які працювали соціальними працівниками, слюсарями, директорами різних підприємств, лікарями – професія не важлива».

Хто може стати батьками-вихователями?

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 564 «Положення про дитячий будинок сімейного типу», батьками-вихователями можуть стати:

• повнолітні та працездатні особи;
• мають загальний дохід на одну особу не менше 2684 грн (розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб) за останні 6 місяців до дати заяви про утворення ДБСТ;

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

«Знаю одну пару, у них однокімнатна квартира, у їх попередніх подружжях у кожного були діти, а спільних дітей не було. Готові були подарувати свою любов дитині, а може і не одній, шукали можливість і познайомились з такою формою як прийомне виховання. Наразі вони вже близько 10 років працюють як батьки-вихователі, живуть у державному будинку та доглядають дітей. Загалом 23 дитини вже виховали, когось усиновили, хтось виріс і пішов у самостійне життя, а зараз у них сімейна група з п’ятьох дітей, – розповідає Світлана, – Ці батьки готують дітей до усиновлення в інші родини. І їм вдається влаштувати в сім’ї навіть дітей старшого віку».

Хто НЕ може стати батьками-вихователями?

Згідно з законом, батьками-вихователями не можуть бути особи, які:

• визнані недієздатними або обмежено дієздатними;
• позбавлені батьківських прав;
• були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
• за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (люди з інвалідністю I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
• перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
• зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
• страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Наприклад, туберкульоз, шизофренія, хвороба Альцгеймера чи онкологічні захворювання четвертої стадії;
• були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України (2341-14), або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
• не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

«Діти, які виховуються у ДБСТ мають бачити життя звичайної родини, де батьки мають справи. Бажано, щоб у дорослих було якесь захоплення, хобі, щоб вони вміли приділяти час собі. Наприклад, одна з мам в’яже, а один з тат ДБСТ – співає пісні та займається спортом. Можна запропонувати дітям займатись разом. Тоді буде більше шансів зацікавити дитину, ніж просто відправити її на гурток. Та й самим батькам хобі допомагає зняти стрес», – додає Світлана.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Як підтримують батьків-вихователів?

Від держави таким батькам виділяється соціальна допомога. З 2019 року збільшили розмір грошового забезпечення батьків-вихователів ДБСТ. Загалом, розмір допомоги залежить від віку дитини. На місяць сума соціальних виплат на дітей складає:

• 2,5 неоподаткованих прожиткових мінімумів визначених законодавством для даного віку:
• для дітей з інвалідністю – 3,5 прожиткові мінімуми.

Станом на 1 січня 2023 року, на місяць виплата на одну прийомну дитину до 6 років становить 5680 гривень (7952 на дитину з інвалідністю), віком від 6 до 18 років 7082,50 гривень (9915,50 гривень на дитину з інвалідністю).

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Також з 10 травня 2022 року ця сума виплат враховується при призначенні пенсії патронатним вихователям, батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам. Після набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 566, єдиний соціальний внесок (ЄСВ) держава виплачує за усіх батьків, незалежно від того працюють вони чи ні. До прийняття змін багато батьків-вихователів, коли виходили на пенсію, отримували мінімальну ставку за віком.

«Батьки-вихователі – це професійні батьки, які фактично працюють 24 години на добу. Але поки цю професію не додали у класифікатор (професій), – розповідає Світлана, – в Києві для батьків-вихователів проводять курси підвищення кваліфікації, в різний спосіб: проводяться тренінги для батьків, супервізії, навчають ресурсних практик, щоб вони навчились піклуватись про себе. Також, намагаються організовувати для них виїзні семінари, щоб і батьки і діти мали змогу відпочити.

Проводять тренінги, організовують відпочинок та інші заходи й члени ГС «Українська мережа за права дитини». Наприклад, різноманітні сімейні табори підтримує Міжнародна організація «Благодійний фонд «СОС Дитячі Містечка». А для батьків-вихователів Харківської області БО «БФ “Волонтери: Дорослі – дітям”» проводять заняття з фінансової грамотності, безпеки в інтернеті, арттерапії та надають іншу підтримку.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

«Батьки також можуть оформити субсидії на комунальні послуги, дитина один раз на рік може відпочити за державний кошт – розповідає Світлана, – Крім цього дітей-сиріт, якими опікуються в ДБСТ, мають безоплатно годувати у школах. Але подібні програми фінансуються з місцевого бюджету, тому потрібно уточнювати у місцевій територіальній громаді».

П’ять порад тим, хто хоче стати батьками-вихователями

Щоб батьки не відчували розчарування від невиправданих очікувань, Світлана Забава радить:

Головною мотивацією має стати прагнення допомогти дитині. Таке рішення потрібно приймати виважено.

«Людям, які готові йти на цей шлях, я кажу: “Хочу, щоб ви були з гарячим серцем, але з холодним розумом”. Потрібно зрозуміти, що це історія не на один день. Та і питання не про вас тільки, а про дітей, у яких буде проходити адаптаційний період, які мали досвід переміщення. Діти, які потрапляють в будинки сімейного типу і прийомні сім’ї – це ті діти, які мінімум один раз (а деякі багато разів) зазнали зради від дорослих», – розповідає Світлана.

Чудово, якщо у батьків-вихователів велика родина – вони можуть осягнути весь масштаб роботи та задачі з організації щоденних справ. З новими членами родини може змінитись розпорядок дня, сума витрат, кількість вільного часу тощо.

Світлана зазначає, що ДБСТ – це проміжний період для дитини, тимчасова форма влаштування (але може тривати доки дитині не виповниться 23 роки).

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

«Завдання батьків-вихователів – показати модель сім’ї, адаптувати дитину та підготувати її до дорослого життя, та створити зв’язок, що буде тривати усе життя. Якщо останнє вдасться – це дуже круто. Іноді буває, що батьки прив’язуються до дітей та усиновлюють їх. Бувають різні ситуації», – розповідає Світлана..

Світлана пригадує випадок з мамою-вихователькою у Києві. Вона прийняла у ДБСТ дівчинку та підтримувала зв’язок з її мамою, яку позбавили батьківських прав. Якщо судом не заборонено, то батьки-вихователі мають підтримувати зв’язок з біологічними батьками.

Коли дівчинці виповнилось 18 років, вона вступила до професійного коледжу. Але у закладі не було гуртожитку, тому вона вирішила покинути ДБСТ та поїхала жити до своєї матері. Загалом, діти після повноліття з ДБСТ мають повернутися жити туди, де вони були зареєстровані. Якщо тільки вони не вступили кудись на навчання – тоді можуть перебувати в ДБСТ до 23 років. Проте тільки у разі добровільного рішення підлітка.

«Батькам-вихователям не варто очікувати вдячності від дітей за свою роботу. Дівчина вважала, що у ДБСТ дуже жорстка дисципліна, що до неї суворо ставляться. Тому після повноліття вирішила почати самостійне життя, написавши відмову від проживання з батьками-опікунами. Але підтримки від рідної матері вона не отримала, – розповідає Світлана, – Історія закінчилась добре. Через два роки дівчина вийшла заміж і покликала на весілля не біологічну матір, а саме маму-виховательку. І як народились онуки теж саме її запрошували на сімейні свята. Стосунки з біологічною мамою були напружені, і зі своїми проблемами дівчина зверталась до матері-виховательки. Проте подібний зв’язок між дітьми та батьками-вихователями зберігається не завжди».

Батьки-вихователі переживають стресові ситуації щодня, що зараз ще й посилюється трагедіями воєнного часу.

«Одна з мам жартувала: “Я прокидаюсь і вже на роботі. Класна в мене робота”. Але за цими словами важка реальність, адже батьки-вихователі працюють без лікарняних, відпусток – як усі інші батьки, – зазначає Світлана, – Тому так важливо отримувати підтримку ззовні, спілкуватись з психологом чи просто займатись творчістю або спортом…».

Переглянути контакти організацій, що надають психологічну підтримку онлайн можна у статті УМПД.

Читайте також історії батьків, які створили ДБСТ на сайті УМПД та у соціальних мережах Facebook та Instagram.

Матеріал підготовлено громадською спілкою «Українська мережа за права дитини» в рамках проєкту Дитячого фонду ООН «ЮНІСЕФ» в Україні «Турботливі родини для 1000 дітей», що впроваджується за підтримки Міністерства соціальної політики України, Національної соціальної сервісної служби України.

Ініціатива реалізується в рамках програми ЮНІСЕФ з розбудови системи кращого догляду за дітьми в Україні «Родина для кожної дитини». Програма включає, зокрема, роботу з: (1) посилення превентивних заходів, щоб запобігти потраплянню дітей в інституційні заклади (2) розширення можливостей альтернативних сімейних форм виховання; (3) підтримки сімей, які перебувають у групі ризику.