Чому закрилося шоу Гра

Телеканал ТНТ объявил о приостановке съемок самого скандального проекта нынешнего телесезона – шоу «Игра». Передачу сняли с эфира в ближайшее воскресенье, 7 ноября, под предлогом локдауна и обострившейся ситуации с коронавирусом в Москве. «Здоровье создателей шоу и его зрителей – приоритет для продюсеров телеканала и проекта «Игра». Съемочный процесс шоу подразумевает присутствие большого количества людей, их живую реакцию на происходящее на сцене и полную заполняемость зала, что противоречит текущим санитарным нормам и предписаниям. Поэтому съемки переносятся до стабилизации эпидемиологической обстановки в Москве» – так звучит официальное заявление ТНТ.

Решение остановить трансляцию отснятых эпизодов объясняют тем, что у зрителей не должно быть длительного перерыва между показами, чтобы сохранить целостность восприятия шоу. Однако таблоид Super.ru, ссылаясь на источники среди создателей «Игры», сообщает, что шоу закрыли окончательно и их уже предупредили о финише проекта.

Эпизоды «Игры» снимаются загодя, последний выпуск от 31 октября был отснят еще в первых числах сентября. То есть готового материала с лихвой хватило бы до нового года, и поверить в срыв телепрограммы посреди недели из-за эпидемиологической обстановки просто невозможно. Активно следящие за судьбой «Игры» зрители называют причиной закрытия шоу его провокационность. Скандал вокруг поцелуя двух мужчин, ставшего частью одного из номеров, прогремел на всю страну. Денис Дорохов из «Камызяк» по полной вкусил федеральную славу – только ленивый не обвинил «Игру» в пропаганде ЛБГТ. Параллельно по той же причине песочат «Муз-ТВ» за премию, которая прошла еще в июне. Если причина действительно кроется в порицании вещей, которые не вписываются в пуританские нормы, то отечественный телек ждут не лучшие времена – хороший юмор не рождается в среде, где зритель обижается на все подряд.

Вторая потенциальная причина, которую обсуждают в сети – обиделся Масляков. Ведущий КВН уже жаловался, что «Игра» копирует деятельность клуба веселых и находчивых, берет лучших из его выпускников и нещадно монетизирует, чем оскорбляет тысячи поклонников КВН. Александр Васильевич давно и надежно приватизировал бренд КВН, поэтому любые попытки потягаться с ним на поле командного юмора встречают серьезное сопротивление. Так, по информации Ксении Собчак, Масляков ходил в Кремль и просил запретить «Игру» из-за плагиата его шоу.

Собственно, на эту причину намекает и Super.ru. Источники таблоида прокомментировали закрытие фразой: «Нужные люди нашли выход на нужных людей»

Будем надеяться, что шумиха уляжется и создатели шоу смогут показать зрителям хотя бы уже отснятый материал, поскольку неведомо, сколько придется ждать следующий качественный и современный юмористический проект в такой атмосфере.

Гра закінчилась: чому реаліті-шоу за «Грою в кальмара» нудніше за серіал

У чому суть шоу, до чого тут капіталізм і чому єдиний спосіб виграти — не дивитися.

Перший показ серіалу «Гра в кальмара» відбувся 17 вересня 2021 року. Реаліті-шоу на його основі вийшло аж через 2 роки. З того часу в Україні сталося все, що люди могли й не могли уявити, сам світ змінився, проте до декого це досі не дійшло.

Через таку велику перерву між серіалом та реаліті прем’єра здається запізнілою та відірваною від реальності. Ми розібралися, чому серіал вистрілив, а шоу — ні, чи є цей формат жорстоким та як він вписується в капіталізм і slow entertainment — повільне споживання контенту.

Феномен «Гри в кальмара»

Серіал у дев’яти епізодах розповідає про людей, яким потрібні гроші. Вони отримують запрошення взяти участь у дитячих іграх (і заробити на цьому 45,6 млрд вон — $38,5 млн).

Трилер вийшов настільки давно, що про нього знає ChatGPT. Продукт швидко став найуспішнішим південнокорейським серіалом на Netflix, а менш ніж за місяць — найпопулярнішим серіалом серед усіх, які коли-небудь були на цій платформі.

Драма стала популярною, бо мала напружену сюжетну лінію. А ще — порушувала важливі соціальні та етичні теми, будувала моральні дилеми та показувала людську природу в критичних ситуаціях. Авдиторія серіалу принесла Netflix $891 млн доходу (і це тільки за два тижні жовтня 2021). Завдяки «Грі в кальмара» кількість підписників Netflix того сезону зросла до 4,38 млн (а це майже на мільйон більше, ніж очікували виробники).

Серіал вийшов напередодні президентських виборів 2022 року в Південній Кореї. Деякі кандидати використали образи з «Гри в кальмара» під час передвиборчих кампаній. А ще — звернули більшу увагу на тему економічної нерівності у своїй політичній риториці.

Під час одного з випробувань учасники працюють із корейським печивом «далґона». Коли відбулася прем’єра серіалу, провідні видання по всьому світу писали про те, як приготувати це печиво вдома. Виробник цукерок був настільки завантажений замовленнями, що буквально жив на роботі тиждень.

Кадр із серіалу «Гра в кальмара», де головний герой вирізає фігурку з печива далґона. Джерело: businessinsider.com

Крім того, зелені спортивні костюми, червоні комбінезони та маски, як у персонажів серіалу, продавалися на 7800% краще, ніж до прем’єри. Білі сліпони (легке спортивне взуття без шнурівки, яке взувають герої серіалу) теж отримали високий попит. «Гра в кальмара» здобула широку популярність в інтернет-культурі. І, як це буває, інтерес до проєкту з часом минув, тож він почав віддавати вайбом крінжі.

Сутність шоу «Гра в кальмара. Випробування»

456 учасників (як і в серіалі) змагаються, щоб виграти $4,56 млн — найбільший грошовий приз в історії реаліті-шоу (попередній становив $2,6 млн у шоу The Million Second Quiz). Тут, на відміну від серіалу, не вбивають людей, а лише стріляють у них фарбою. За кожного фіктивно вбитого гравця до призового банку, як і у драмі, додають $10 тис.

Реаліті складається з 10 серій. Перші п’ять вийшли 22 листопада 2023 року, епізоди 6–9 з’являться 29 листопада, а фінал можна буде побачити 6 грудня. Персонажі в шоу схожі за архетипами на героїв серіалу (тут є запеклі лиходії, депресивні інтроверти та емпатичні люди старшого віку). Учасники мали бути старшими за 21 рік. А ще в шоу не брали тих, хто працював в All3 Media Group (телекомпанії, що виробляла шоу) та Netflix (і їхніх родичів)

Під час зйомок учасникам дали чіткі вказівки не спілкуватися з конкурентами поза камерами. У всіх забрали телефони, тож люди не могли перевірити повідомлення від рідних і навіть дізнатися, котра зараз година.

Чому це реаліті-шоу треба було знімати у Південній Кореї

«Гру в кальмара» (ту, що серіал) створили у Південній Кореї. Через це пригодницький бойовик має впізнавану естетику, яскраве освітлення та суперечливих персонажів. Для південнокорейської культури такі явища питомі.

А от реаліті-шоу створили у Великій Британії. Для культури, яка дала світу «Доктора Хто» та «Шерлока», абсурдні реаліті-шоу невластиві. Британський продакшн не має стільки досвіду у зйомках таких продуктів, як південнокорейський. Тому під час перегляду здається, що форму натягують на зміст.

Проте Британія може похвалитися кількома абсурдними реаліті, серед яких:

#1. Mums Make Porn («Мами знімають порно», 2019). У програмі беруть участь мами — вони знімають власний порнофільм. Учасниці порушують питання згоди, сексуального здоров’я, комунікації та рівності. Мета проєкту — поширити ідею про те, що сучасний порнографічний контент впливає на уявлення про секс та інтимні стосунки, особливо для молодших поколінь.

#2. Restaurant That Makes Mistakes («Ресторан, який помиляється», 2019). Учасники шоу — люди з деменцією, вони працюють у ресторані як кухарі, офіціанти й прибиральники. Мета реаліті полягає в тому, щоб допомогти цим людям відчути себе корисними, попри втрату пам’яті. Цей формат Велика Британія запозичила в Нідерландів і адаптувала для свого телевізійного ринку.

Жорстокість формату

Учасники проєкту «Гра в кальмара. Випробування» запевняють, що під час зйомок із ними поводилися жорстоко. Деяким навіть довелося викликати швидку допомогу. Представники Netflix заперечують такі звинувачення. А ще заявляють, що травми, які отримали учасники, були легкими, а знімальна група піклується про здоров’я та безпеку акторів. Права анонімних учасників у цій справі представляє юридична компанія Express Solicitors. Станом на листопад 2023 ситуація має такий вигляд:

Аргументи на користь Netflix:

#1. На майданчик не викликали швидку. Місцева служба швидкої допомоги підтвердила, що її не викликали на студію, а отже — не було зафіксовано випадків, коли стан учасників різко погіршився.

#2. Перевірка від Управління охорони здоров’я та безпеки Британії. Ця установа оцінила обстановку на зйомках і не знайшла жодних порушень.

Аргументи на користь учасників:

#1. Лист від Express Solicitors до співпродюсера шоу Studio Lambert. Учасники реаліті стверджують, що мали «стояти нерухомо за низької температури під час зйомок» (це тривало аж до 30 хвилин). А ще вони не очікували такого рівня стресу під час гри «Червоне світло, зелене світло».

#2. Свідчення учасників. Люди, які брали участь у шоу, кажуть про умови на зйомках таке:

«Ми не підписувалися на Survivor або Naked and Afraid (реаліті-шоу на виживання). Умови були абсолютно нелюдськими й взагалі не нагадували гру».

«Коли пісня прозвучала вдруге, я помітила периферичним зором, що одній дівчині недобре. Потім почула, як вона вдарилася головою об землю. Хтось підійшов до [мікрофону] і сказав стояти на своїх місцях, тому що гра не припинена. Після цього люди падали як мухи». За оцінками Марлен (учасниця шоу, ім’я змінено), близько чотирьох людей знепритомніли.

«Я ніколи не мерзла так довго у своєму житті. Ми не відчували ні ніг, ні пальців на ногах».

Знімальний майданчик реаліті-шоу «Гра в кальмара. Випробування». Джерело: variety.com

Чому entertainment має бути slow

Реаліті-шоу «Гра в кальмара. Випробування» належить до формату slow entertainment. Це підхід до розважальних програм, де з’являється медитативність, а динамічний темп чергується з розслабленим. Slow entertainment поділяється на різні формати:

#1. Slow living («повільне життя»). Це реаліті-шоу, присвячені повсякденному життю людей. Тут учасники приділяють увагу буденним аспектам: готуванню їжі, розвитку, догляду за рослинами та подорожам.

#2. Slow Renovation («повільний ремонт»). Програми про ремонт чи переобладнання приміщень показують деталі, процеси та роздуми стосовно дизайну і внутрішнього оздоблення житла.

#3. Slow Social Experiment («повільний соціальний експеримент»). Цей формат пропонує соціальні експерименти й спостереження за навколишнім середовищем. У таких програмах групу людей ізолюють від решти суспільства протягом тривалого часу.

Учасники проходять випробування в різних соціальних сценаріях, а глядач бачить їхню реакцію на стрес, конфлікти та співпрацю. Саме до такого формату належить реаліті-шоу «Гра в кальмара. Випробування».

Капіталізм як частина шоу

Це реаліті-шоу — гра на гроші, тож такий формат можливий тільки в капіталістичному світі. Зараз вестерни багато скаржаться на late-stage capitalism (пізній капіталізм), бо в ньому економіка — технологічна та глобалізована, а платити треба за все, навіть за товари першої необхідності.

Через це люди у країнах першого світу часто (дарма) романтизують соціалізм. Робити це доволі легко, якщо ти не жив у СРСР чи КНДР і не знаєш, як це — стояти годинами в черзі за хлібом.

Хван Дон Хек (сценарист серіалу) написав «Гру в кальмара» на основі спостережень за капіталізмом і класовою боротьбою в Південній Кореї. Корейська конфедерація профспілок (KCTU) використала костюми з «Гри в кальмара» для створення рекламних плакатів на підтримку проведення багатотисячних демонстрацій, учасники яких вимагали поліпшення умов праці.

Північнокорейський державний сайт висміяв «Гру в кальмара». У повідомленні йшлося, що серіал розкриває «звірячу» сутність «південнокорейського капіталістичного суспільства, де людство самознищується в умовах екстремальної конкуренції», і схарактеризував Південну Корею як «країну, де корупція та негідники є звичайним явищем».

Держдепартамент США стверджує, що «в основі похмурої історії серіалу лежить розчарування, яке відчуває звичайний кореєць, а особливо — корейська молодь, яка щосили намагається знайти роботу, укласти шлюб або досягти соціальної рівності; це доводить, що похмурі економічні перспективи справді перебувають у центрі бід корейського суспільства».

У капіталізму є переваги — не лише приватна власність, адекватний розподіл ресурсів і саморегулювання ринку. Такі шоу, як «Гра в кальмара. Випробування» можуть існувати лише в сетингу капіталізму, де присутні:

#1. Ринкова економіка. У країнах, де вона є, панує велика конкуренція та підприємництво. А реаліті-шоу, де можна виграти гроші, заохочують до участі та перегляду.

#2. Споживацьке суспільство. У капіталістичних країнах споживчий підхід до життя є більш поширеним, ніж у соціалістичних державах (бо в комунізмі просто немає чого споживати). Отже, програми, які обіцяють грошові призи, зазвичай викликають більший інтерес авдиторії.

#3. Шоубізнес. У країнах, де розвинені телебачення та шоубізнес, реаліті-шоу на грошових засадах вигідні з комерційної точки зору, оскільки залучають авдиторію та рекламодавців.

Чому “Гра в кальмара” назавжди змінила кіно і телебачення

Коли 2020 року Пон Джун-хо здобув “Оскара” за “Паразитів”, він звернувся у своїй промові до західної аудиторії.

“Щойно ви подолаєте бар’єр субтитрів, ви зможете подивитися таку кількість дивовижних фільмів”, – сказав він, натякаючи на те, що західний глядач зазвичай надає перевагу англомовним фільмам та чекає американських римейків.

Режисеру не довелося чекати довго, доки його бажання почне здійснюватися.

Якщо тільки ви не провели останні кілька місяців на віддаленому острові без інтернету, ви абсолютно точно чули про “Гру в кальмара”.

Серіал, який подивилися понад 140 мільйонів людей, став найпопулярнішим за всю історію Netflix. Він, вочевидь, вхопив дух часу так, як не вдалося зробити жодному іншому шоу.

На гелловінських вечірках цього року ви могли помітити характерні спортивні костюми героїв серіалу. Майже на кожному шкільному майданчику у Британії та інших країнах діти грали в ігри із серіалу, попри те, що його рейтинг 15+.

“Гра в кальмара” охопила світ від Сеула до Суррея – безпрецедентна популярність для неангломовного шоу.

Неангломовні фільми “Паразити”, “Лабіринт Фавна” Гільєрмо Дель Торо та “Амелі” й “Тигр підкрадається, дракон ховається” 2000-х років, також завойовували західне визнання й нагороди. (Це, звісно, не є маркером їхньої цінності, адже ці фільми – шедеври хоч зі схваленням Заходу, хоч без нього).

Але такої глобальної популярності, якої вдалося досягти “Грі в кальмара”, не було у жодного неангломовного фільму чи серіалу.

Але чому? Що було такого у “Грі в кальмара”, що похитнуло західне упередження щодо фільмів, знятих іншими мовами? І що означає це явище для кіно й телебачення майбутніх років? Це аномалія попкультури на тлі виснажливої пандемії чи таки початок нової доби неангломовного кіно й телебачення у всьому світі?

Бар’єр субтитрів

Десять-двадцять років тому такий серіал, як “Гра в кальмара” просто не міг бути доступним широкій західній аудиторії.

До появи потокових сервісів більшість телеканалів не ризикнули б транслювати неангломовне шоу.

Стрічка “Паразити” південнокорейського режисера Пон Джун-хо стала першим неангломовним фільмом, який здобув “Оскара”

Основним побоюванням було те, що глядач не захоче читати субтитри.

“Студії та дистриб’ютори стверджували, що людям не подобаються субтитри, тому що це втомлює та відриває від дії на екрані, але ми цілий день читаємо тексти на своїх смартфонах, тому цей аргумент здається мені смішним”, – каже Дарсі Паке, сеульський письменник і кінокритик, який переклав субтитри для “Паразитів” англійською мовою.

Крім того, традиційне телебачення обмежене 24 годинами на добу. Проте сервери таких гігантів потокової трансляції, як Netflix, мають нескінченний простір.

І отже, вони не сумніваються, чи варто запускати шоу на різних міжнародних ринках, а потім замовляти субтитри чи дубляж для них різними мовами.

З моменту запуску у Південній Кореї в 2016 році Netflix випустив 80 серіалів у співробітництві з корейськими шоуранерами. Кожен із них можна подивитися з субтитрами або дубляжем різними мовами з будь-якої точки світу.

“Я з нетерпінням чекаю, коли наступні “Дивні речі” вийдуть за межами США, – сказав у 2018 році директор із контенту компанії Тед Сарандос. – Наразі ніхто, крім Голлівуду, ще не випускав шоу такого масштабу”.

Вочевидь, це були не просто розмови. Netflix поступово створював можливості на своїй платформі для появи такого глобального феномену, як “Гра в кальмара”.

Сервіс випустив іспаномовний серіал “Паперовий будинок” (Money Heist) та німецькомовну “Темряву” (Dark), а потім оздобив їх усіма елементами, необхідними для міжнародного ринку.

“Паперовий будинок” (Money Heist) спочатку планувався як мінісеріал, але згодом його продовжили до трьох сезонів

“Вони дійсно доклали багато зусиль, щоби зробити ці шоу надзвичайно доступними для іншої аудиторії”, – каже американський оглядач Девід Чен.

Тепер, коли “Гра в кальмара” довела, що “що для того, щоби стати хітом в англомовній країні історію не обов’язково розповідати англійською”, конкуренти Netflix прискорять інвестиції у просування неангломовного контенту.

Наприклад, Apple TV+ рекламує британській аудиторії новий південнокорейський серіал “Доктор Мозок” (з актором “Паразитів” Лі Сунь Гюном).

“Ще пів року тому вони, мабуть, не просували б це шоу так інтенсивно”, – розповідає джерело BBC Culture. – Після “Гри в кальмара” розклад в індустрії вже геть інший”.

Південнокорейський контент

Найочевидніший ефект успіху “Гри в кальмара” – збільшення південнокорейського контенту на екранах в усьому світі. Наприкінці жовтня The Guardian радив, які ще корейські драми варто подивитися, якщо вам сподобалася “Гра в кальмара”.

Стаття увійшла в топ-10 популярних матеріалів сайту, обійшовши новину про можливість нового локдауну у Великій Британії.

“Глядач почав відкривати для себе корейський контент ще два десятиліття тому з культового “Олдбоя” Пак Чхан Ука”, – каже Паке.

“Однак за останній рік-два корейські драми зробили гігантський стрибок, і майже напевно так буде й далі”.

Поки Голлівуд все ще оговтується від пандемії, стримери можуть почати ліцензувати й інші південнокорейські серіали. Це – спроба заробити на успіху “Гри в кальмара”, а також наповнити свої платформи новим контентом.

“Кожен мріє випустити свою “Гру в кальмара” і починає активно інвестувати у південнокорейських творців. А щоби наповнити вакуум до того моменту, сервіси почали скупати вже наявні корейські серіали, яких поки що не було на західних ринках”, – пояснює співрозмовник BBC Culture.

Південнокорейський горор 2016 року “Потяг до Пусана” отримав суперечливий американський римейк під назвою “Останній потяг до Нью-Йорка”

У листопаді фантастичний серіал південнокорейського режисера Ена Сан Хо “Поклик пекла” (Hellbound) очолив чарти 80 різних країн протягом 24 годин після прем’єри. Навряд чи він був таким же успішним, якби “Гра в кальмара” не сподобалась глядачу.

“Поклик пекла” навіть обігнав “Гру в кальмара”, як найпопулярніше шоу Netflix за місяць.

Утім, підйом у південнокорейському кіно й телебаченні розпочався задовго до “Гри в кальмара”.

Ще одним хітом у західного глядача став горор 2016 року “Потяг до Пусана”. 2020 року вийшов його сиквел і незабаром вийде американський римейк.

У нещодавньому інтерв’ю журналу Time режисер “Поклику пекла” Ен Сан Хо сказав, що “корейський контент поступово завойовував довіру світової аудиторії в останні 10-15 років. Здається, що це миттєвий успіх, однак насправді багато корейських творців завоювали довіру на глобальному ринку завдяки високоякісному контенту, який вони створюють”.

Психологічний трилер Лі Чхан Дона “Спалення” став першим корейським фільмом, який потрапив до короткого списку “Оскара” у номінації “Найкращий міжнародний повнометражний фільм” у 2019 році.

А лише за рік “Паразити” перемогли в основній категорії “Найкращий фільм”. Цього року низку престижних нагород, зокрема “Оскара” за найкращу жіночу роль другого плану, отримав фільм “Мінарі” режисера Лі Айзека Чуна.

Технічно це – американський фільм, але він створений режисером й акторами південнокорейського походження й оповідає історію південнокорейських мігрантів.

Тим часом цьогорічний Фестиваль корейського кіно у Лондоні, на якому показали 60 сучасних і старих фільмів, привернув рекордну кількість глядачів.

П’ять синглів південнокорейського гурту BTS очолили американські хітпаради у рекордний строк. Швидше це вдалося зробити лише Майклу Джексону

На думку Паке, бум південнокорейського кіно у світі є частиною ширшого культурного відродження. Протягом десятиліть репутацію країни визначали автомобілі й смартфони компаній Hyundai та LG.

Тепер її культурний експорт – кінофільми, як “Паразити”, серіали, як “Гра в кальмара” та музичні гурти, як BTS і Blackpink, – дивляться й слухають в усьому світі на їхніх телефонах і в їхніх авто.

“Кей-поп, безумовно, краще познайомив людей із Південною Кореєю, і цей успіх вплинув на інші сфери, як-от кіно та телебачення”, – зазначає Паке.

Кожен успішний експорт приносить більше інвестицій у південнокорейське мистецтво та розваги, додає він. “Гра в кальмара”, найуспішніший корейський експорт наразі, в рази прискорить інвестиції у південнокорейську попкультуру.

Перекладацька криза

Вплив “Гри в кальмара” навряд чи обмежиться південнокорейськими серіалами та шоу.

Стрічка про супергероїв Marvel “Шан-Чі та легенда десяти кілець”, яку нещодавно показували у мультиплексах, першою за часи пандемії зібрала понад 400 млн дол. у світовому прокаті. 100 млн вона заробила лише за п’ять перших днів показу у США. І це пропри те, що значна частина фільму лунає китайською мовою з англійськими субтитрами.

Успішною виявилася й екранізація мюзиклу Лін-Мануеля Міранди “На висотах Нью-Йорка”, діалоги й тексти в якій часто переходять на іспанську. Нова версія “Вестсайдської історії” також містить діалоги іспанською без англійських субтитрів.

На думку аналітиків галузі, це відбиває більш глобалізований ландшафт попкультури.

Увімкніть сьогодні радіо, й ви почуєте зірку латиноамериканської попмузики Bad Bunny або вищезгаданих південних корейців BTS, які лідирують у хіт-парадах і на музичних ринках англомовних країн, попри те, що співають своїми рідними мовами.

“Це – загальна тенденція, аудиторія, яка зросла в інтернеті, не відчуває географічних кордонів, як це було раніше”, – зазначають фахівці.

Цей розвиток прискорюють платформи соцмереж, як-от TikTok, в якому челендж з приготування печива дальгона з “Гри в кальмара” зібрав понад 58 млн переглядів і сприяв популярності шоу серед дітей і підлітків.

Раніше цього місяця компанії, які надають послуги з субтитрів для фільмів і серіалів, почали скаржитися на “брак перекладачів”.

“У нас немає кому перекладати, робити дубляж та міксувати, в індустрії просто не вистачає ресурсів для цього”, – розповів Девід Лі, генеральний директор Iyuno-SDI, одного з найбільших постачальників субтитрів і дубляжу, технологічному сайту Rest of World.

Південнокорейські глядачі вказували на численні неточності в перекладі англійських субтитрів “Гри в кальмара”

У вересні корейсько-американський блогер Юнгмі Маєр зняв вірусне відео, в якому він вказує на неточності в англійському перекладі “Гри в кальмара”. Помилки втрачають важливий культурний контекст або перекручують деякі описи.

Ці недоліки, ймовірно, можуть бути пов’язані з кризою в індустрії перекладів, основною причиною якої є низька оплата праці та високі вимоги.

Наприклад, Netflix платить лише “13 доларів США за хвилину перекладу аудіо корейською мовою на англійську, з цієї суми лише частина потрапляє прямо перекладачу”. Ці ставки – показові для індустрії.

Успіх “Гри в кальмара” може змінити ці норми, вважає Дарсі Паке. Серіал вже приніс компанії Netflix майже 900 млн дол.

“Нюанси корейської мови непросто передати в коротких субтитрах, але якщо приділити цьому достатньо часу і ресурсів, цілком можливо”, – каже письменник.

Смерть римейку

“Лише кілька років тому “Гра в кальмара” була б цікавою західній індустрії тільки як основа для сильного американського римейку”, – написав у твіттері впливовий діяч кіноіндустрії США та засновник сайту The Blacklist Франклін Леонард.

Успіх “Гри в кальмара” може змінити цю тенденцію. Якщо є попит на оригінал і він доступний глядачу, навіщо переробляти його з британськими чи американськими акторами?

Римейки з’являтимуться, коли інший культурний контекст може зробити істотний внесок у фільм, вважає культурний оглядач Девід Чен. Він наводить як приклад “Відступників” Мартіна Скорсезе, що є переосмисленням гонконзької мафіозної драми “Подвійна рокіровка” (Infernal Affairs).

Римейк гонконзького бойовику, “Відступники” Мартіна Скорсезе, додали історії інший культурний контекст

“Утім, ситуацій, коли римейк є фінансово вигідним стає все менше”, – додає Чен.

Чи стане “Гра в кальмара” початком кінця римейків – питання. Проте наразі Netflix займається корейським римейком трилера “Паперовий будинок”.

А Тільда Свінтон і Марк Руффало ведуть переговори про зйомки у телевізійному спін-оффі “Паразитів”, який планує випустити HBO Max.

Утім, безперечно, центральна тема “Гри в кальмара” й надалі обговорюватиметься у фільмах і серіалах усього світу – незалежно від мови чи країни створення.

“Цей серіал – про капіталізм, так само як й історія про медіамагнатів “Спадкоємці”, – зазначає Девід Чен.

“У світі, який бореться з пандемією, нерівність і проблеми охорони здоров’я погіршилися. Тому є вагомі причини, чому ці історії викликали резонанс у людей. Тема капіталізму є величезним чинником популярності цих телешоу”.

“Гра в кальмара” запустила процеси, які ми помітимо ще через певний час, але за цим буде цікаво спостерігати.

Як каже герой Пака Хе Су в “Грі в кальмара” в останньому епізоді шоу: “Ми зайшли надто далеко, щоб кинути це зараз”.

Те саме можна сказати про серіал, який вже продовжили на другий сезон, а також його вплив на індустрію кіно та телебачення у 2022 році й далі.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!