1. И — І в словах іншомовного походження
З часом в українську мову увійшла велика кількість іншомовних слів . Правопис деяких із них відрізняється від правопису власне українських слів.
Щоб правильно написати запозичені слова загальної назви, треба запам’ятати так зване «правило дев’ятки».
Дев’ять літер, після яких перед літерами, які позначають приголосний звук (окрім « Й »), у словах іншомовного походження пишемо « И ».
Ч..пси — літера Ч входить до правила «дев’ятки», після пропущеної літери бачимо літеру П. Вона позначає приголосний звук [п], тому правильно писати чИпси.
У низці слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою , після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и : вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера ,
а також у словах, запозичених зі східних мов, переважно тюркських : башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
И пишемо також у запозичених словах, що є географічною назвою:
• які закінчуються на -иди, -ика — Атлантида, Корсика, Мексика ;
• після ж, ч, ш, щ, ц — Чилі, Алжир, Вашингтон, Чикаго, Лейпциг ;
• зі сполученням -ри – перед буквою на позначення приголосного — Крит, Париж, Мадрид, але Австрія ;
• у деяких назвах після д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою — Аргентина, Бразилія, Ватикан, Сирія, Сицилія, Братислава.
Букву і пишемо:
• на початку слів — ідея, Іліада;
• у кінці невідмінюваних слів — журі, таксі;
• перед буквами на позначення голосних звуків та [й] — геніальний, аудієнція;
• після букв, що не входять до «дев’ятки» — бізнес, фініш;
• у власних назвах після букв на позначення приголосних, крім шиплячих — Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Грімм.
Чому в слові довелося пишеться буква І
Написання і та и в сумнівних випадках наголосом не перевіряється. Потрібно знати правила вживання цих букв.
У написанні і та и треба чітко розрізняти українські і іншомовні слова, бо ці букви в них пишуться за зовсім різними правилами. І в самих іншомовних словах їх треба писати інакше в загальних назвах, інакше у власних географічних назвах і ще інакше у власних особових назвах.
| Пишемо і | Пишемо и |
|---|---|
| Правопис і та и в незапозичених словах (загальні правила) | |
| Пишемо і, якщо [і] чергується з [о] або [e] (див. Чергування і з іншими голосними): вечір — вечра, прірва — прривати, шість — шсти, камінь — камня, гірський — гра, кіт — кта, але: кущик — кущика, кит — кита, хибний — хиба (чергування нема). | Треба пам’ятати про чергування в кількох дієслівних коренях [е] з [и] (див. Чергування е з и). Увага! В деяких іменниках, утворених від цих коренів, з’являється все-таки [і], наприклад: дти — роздти, але дірка, діра; підпти — підпти, але підпірка, бо підпора; тти — затти, але затірка, бо затерта. |
| Якщо сумнівний звук не чергується з [о] або [е], то орієнтуємося на вимову слова: | |
| Приголосні перед [і] вимовляються м’яко або пом’якшено: літо [лˊіто], ріка [рˊіка], вітер [в’ітер], чітко [ч’ітко]. | Приголосні перед [и] вимовляються твердо: лист, дитина, читати, широкий, щиголь. |
| Пишемо и у відкритих складах -ри-, -ли- у словах гриміти, дрижати, тривога, крихітний та ін. (див. Правопис ненаголошених е та и (загальні правила)). | |
| після шиплячих ш, ч, ж, дж (“ще їжджу”) звичайно пишемо і: гроші, свічі, площі, межі, дріжджі, двічі, уночі. | але пишемо и: 1) у дієслівних формах (у наказовому способі і в дієприслівниках): пиши, мовчи, кажи, не свищи, пишучи, написавши; 2) у прислівниках на зразок: по-вовчи, по-ведмежи. |
| після задньоротових г, к, х, ґ (“хуґа гука”) пишемо і: 1) в називному-знахідному відмінках множини в прикметниках і займенниках (відповідають на питання які?): довгі, тонкі, сухі, такі, всякі; 2) в незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі. | після задньоротових г, к, х, ґ (“хуґа гука”) : дороги, руки, шляхи, дзиґи, навкруги, тільки, трохи, залюбки. |
| Уживання і та и на початку слова (згідно з правилами правопису 2019 року) | |
| На початку слова звичайно пишемо і відповідно до вимови: Іва́н, і́грашка, і́дол, і́кати (‘вимовляти і замість и ’), іко́на, іменува́ти, ім’я́ , інди́к, і́ноді, іржа́ , існува́ти, і́стина, іти́. | И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток ( ич який хитрий), дієслова и́кати (‘вимовляти и замість і’) та похідного від нього іменника и́кання. |
| И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбе́н — народне ополчення в середньовічній Кореї; ир — загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів; Ич-оба́ — скіфський курган поблизу Керчі; Кім Чен Ин — особова назва. | |
| Деякі слова мають варіанти з голосними і та и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (‘дуже жорстока людина’), але: цар Ірод). | |
| Правопис і та и в основах іншомовних слів | |
| У більшості випадків пишеться і, а саме: а) на початку слова: історія, інерція; б) у кінці незмінних слів: таксі, мерсі, попурі; в) перед та й: клінт, раді, чемпін; г) після букв, що не входять до “дев’ятки”: ітаін, іно; ґ) у кінці слів перед я: конфесі, теорі, аудієнці, алергі. | В основах іншомовних загальних назв після дев’яти букв (“правило дев’ятки”) д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (”де ти з’їси цю чашу жиру”) перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: иектор, інсиут, поиія, такит, ик, иара, иер, реи, коиор. Як виняток буква и пишеться після інших букв: а) у словах: бинт, вимпел, графин, кипарис, кит, литаври, мигдаль, миля, скипидар, спирт, шпиталь, диякон, єпископ, християнин; б) у словах, : башкир, калмик, киргиз, кизил, кинджал, кисет, кишлак, кишмиш, ярлик. |
| Букву і пишемо у перед буквами на позначення приголосних, крім шиплячих: Ліабон, Місііі, Діро, Арітотель, Фрірі, Зіберт, Леонардо да Вічі, Грі, Гельсікі, Сіней, Занзіар. | В основах іншомовних після семи букв д, т, ц, ч, ш, ж, р (”де ти… цю чашу жиру”) перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: Сканиавія, сканиавський, Кориєри, иет, Ваиан, Лейпи, иаго, Ваигтон, Ки, иулі, Мади. Крім того, як виняток, букву и пишемо в таких географічних назвах: Єгипет, Єрусалим, Вифлеєм, Вавилон, Сирія, Сицилія, Мексика, Корсика, Бразилія, Пакистан, Колхида, Китай, Киргизія, Узбекистан. |