§ 14. ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО. ХОТИНСЬКА ВІЙНА 1621 р.

Чому Петра Конашевича-Сагайдачного вважають видатним діячем української історії?

Із середини першого десятиліття XVII ст. майже всі великі морські та суходільні походи козаків очолював Петро Конашевич-Сагайдачний.

Петро Конашевич-Сагайдачний (бл. 1582—1622) — гетьман Війська Запорозького

Петро Конашевич-Сагайдачний походив з родини дрібного українського шляхтича із Самбора. Навчався в Острозькій академії. Наприкінці XVI ст. вирушив із Самбора на Запорожжя, де брав участь у численних походах козаків. Прозвисько Сагайдачний походить від слова «сагайдак», що означає «шкіряна торба, або дерев’яний футляр для стріл».

Він швидко здобув на Січі високий авторитет: став обозним і керував усією артилерією, згодом очолив січове товариство, ставши кошовим отаманом, а потім гетьманом Війська Запорозького. Упродовж 1616—1622 рр. чотири рази обирався гетьманом Війська Запорозького.

Помер від важкої рани, яку дістав у битві під Хотином, і похований у Києво-Братському монастирі. Перед смертю Сагайдачний заповів своє майно на освітні, благодійні і релігійні цілі, зокрема Києвському братству і Львівській братській школі.

За гетьманування Сагайдачного остаточно визначилися особливості устрою Війська Запорозького. Склалися такі органи козацького самоврядування: військова рада, рада старшини. Відбувся поділ товариства на полки та сотні на чолі з полковниками і сотниками.

Як ви вважаєте, яке значення мала така діяльність гетьмана? До яких наслідків це привело?

Діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного щодо зміцнення війська

— систематично проводив його реорганізацію;

— звільняв порушників дисципліни;

— дбав про озброєння козаків;

— домігся, щоб кожен козак мав коня;

— проводив тренування й навчання війська;

— збільшив кількість чайок до 300

Сагайдачний відомий і діяльністю щодо захисту православ’я. Він з усім Військом Запорозьким був уписаний до Київського братства, з яким підтримував тісні стосунки і якому надавав значну матеріальну допомогу.

Відзначався Сагайдачний і дипломатичними здібностями. За його гетьманування Військо Запорозьке ввійшло до Європейської ліги боротьби проти Порти. Задля створення могутньої антитурецької коаліції, провідна роль у якій мала належати козацькій республіці, Сагайдачний установив дипломатичні зв’язки з Московською державою, Грузією, Іраном.

С. Васильківський. Гетьман Конашевич-Сагайдачний

Чи пов’язана подія, зображена на малюнку, з участю козацтва в антитурецькій коаліції? Чому? Якій державі належало місто Кафа?

Л. і С. Голембовські, С. Білостоцький. Штурм козаками Сагайдачного Кафи 1616 р.

Сагайдачний розумів, що в політиці не все вирішують силою зброї. За це його поважали при королівському дворі, адже вперше поляки мали справу з ватажком, із яким можна вести переговори і який мав авторитет у козацькому середовищі. При цьому, залишаючись зовні вірним королю, гетьман неухильно відстоював козацькі права. Так, усупереч численним домовленостям із польським урядом, які забороняли козакам здійснювати походи проти Туреччини, Сагайдачний вдавався до нових і нових атак, що загострило відносини між Османською імперією та Польщею аж до стану війни. Такий стан справ був на користь козацтву: за умов постійної загрози з боку Туреччини Польща не наважувалася ліквідувати козацтво — свого союзника в боротьбі проти турків.

Діяльність Сагайдачного як козацького лідера та захисника православ’я неможливо переоцінити. Завдяки його діяльності Київ відновив своє значення релігійного, а відтак і духовного центру України. Гучні звитяги козаків у походах та війнах сприяли зростанню міжнародного авторитету козацтва.

2. ЯКОЮ БУЛА РОЛЬ КОЗАКІВ У МОСКОВСЬКОМУ ПОХОДІ

За текстом складіть 2—3 запитання, серед яких можуть бути відкриті й закриті. Попрацюйте над запитаннями в парах. Найцікавіші запитання представте класові.

Закриті запитання — ті, відповіді на які можна знайти у тексті. Відкриті — ті, на які може бути кілька відповідей, зокрема і на основі додаткової інформації.

Одна з найвизначніших подій у житті Сагайдачного — так званий Московський похід 1618 р. У 1617 р. Польща розпочала війну з Московською державою, щоб здобути обіцяну боярами королевичу Владиславу царську корону. Король запросив козаків до участі у поході. Петро Сагайдачний в обмін на участь 20 тис. війська домігся від короля обіцянки про збільшення козацького реєстру. У поході були зацікавлені й козаки, адже вони ніколи не відмовлялися від можливості захопити військову здобич.

За інформацією козацької розвідки, більшість московських військ зосереджувалася на смоленському напрямі, тому Сагайдачний обрав шлях від Путивля відразу на Москву. У червні 1618 р. козацьке військо на чолі з Сагайдачним виступило в похід із берегів Росі. Захопивши низку московських міст, воно отаборилося неподалік від столиці царства. Повідомляючи королевича про свої військові успіхи, Сагайдачний у листі зазначав: «Козаки багато міст, містечок, замків знесли, де Москва військо збирала, почувши, розгромили і майже всі їхні сили рязанські, яких велику кількість звідти до столиці сподівалися, скупчуватися не допускали. ». Козацькі загони блокували шляхи, що поєднували столицю з південними територіями держави.

На початку жовтня запорозькі полки під командуванням Сагайдачного рушили на Москву. Поблизу Донського монастиря (нині — Донська площа в Москві) московське військо спробувало зупинити козаків. Польський дипломат Якуб Собєський описав герць — змагання перед боєм — між козацьким гетьманом і московським воєводою Бутурліним: «Сам Сагайдачний вирвав списа в Бутурліна та, під’їжджаючи, ударив його тим пірначем, що його він отримав від королевича, і звалив з коня. Бо той Сагайдачний у цьому поході засвідчив свою видатну мужність». На інших московських воєвод «найшов жах великий», і вони відступили за мури Кремля.

Заохочені успіхом, запорожці вирушили під Тушино, щоб об’єднатися із посполитим військом. На військовій раді вирішили розпочати штурм Москви вночі напередодні свята Покрови. Але про час штурму повідомили московському командуванню, що змусило козаків відмовитися від нього. Сагайдачний відійшов від Москви, проте продовжував успішні воєнні дії.

Унаслідок військових невдач московський уряд погодився на перемир’я. Мирну угоду між Московією та Річчю Посполитою було підписано 1 грудня 1618 р. в с. Деуліно. Річ Посполита отримала білоруські й українські землі (Смоленську, Чернігівську та Новгород-Сіверську), які до того були під владою Москви. Окрім того, король офіційно утвердив за собою право претендувати на московський престол.

3. ЧОМУ ПАМ’ЯТАЙМО ХОТИНСЬКУ ВІЙНУ

Завдяки чому козакам вдалося отри мати перемогу під Хотином?

На початку XVII ст. загострився конфлікт між Османською імперією та Річчю Посполитою. Турки прагнули захопити частину польських та українських земель і покласти край козацьким походам. Випробуванням сил ворогуючих держав стала Цецорська битва (назва походить від села, поруч з яким розгорталися бої), що відбулася на початку осені 1620 р. Битва завершилася розгромом війська Речі Посполитої та значними втратами збройних сил. Очільники польського війська недооцінили значення Війська Запорозького, і тому в битві брав участь лише невеликий загін запорожців. Сотнею козаків командував Михайло Хмельницький — батько майбутнього великого гетьмана. Він загинув у бою.

Наступного року османці вирішили закріпити свій успіх.

Який момент битви відображено на картині? Чому ви так вважаєте?

В. Півніцкі. Цецорська битва 1620 р.

Чому і як розпочалася війна? Чому запорозьке військо вирішило взяти у ній участь?

Історик Ігор Підкова про початок Хотинської війни

Навесні 1621 р. султан Осман II, зібравши 150-тисячну армію з 60 гарматами і 4 бойовими слонами, рушив на Молдову. До турецького війська приєдналася 60-тисячна кримська орда. Опинившисьу катастрофічному становищі, польський уряд звернувся по допомогу до козаків, обіцяючи їм розширити права і привілеї. Сейм ухвалив козацький реєстр у 20 тис. чол. з платнею 100 тис. злотих на рік. Козацька рада ухвалила виступити спільно з поляками за умови виконання польським урядом низки вимог, зокрема визнання прав козацтва, розширення реєстру, дотримання релігійної рівноправності, підтримки відновленої церковної ієрархії. Ці умови мало повідомити королю козацьке посольство, очолене Сагайдачним. Командувати козацьким військом у понад 40 тисяч осіб рада доручила Яцьку Нероді («Бородавці»).

Козацтво відразу включилося в активні бойові дії проти турків. Навесні 1621 р. на Чорному морі запорозький флот розпочав напад на турецькі судна, що прямували до майбутнього місця сухопутних воєнних дій. Запорожці потопили кілька десятків суден, зокрема 9 галер, які перевозили важкі штурмові гармати. Дії козаків значно ускладнили становище сухопутних османських сил.

Війна на суходолі розпочалася з просування військ Речі Посполитої Лівобережною Наддністрянщиною, де вони зазнавали нападів татарських загонів. Оскільки основні події розгорталися поблизу міста Хотин (у вересні 1621 р.), то ця війна відома в історії як Хотинська.

Військо Речі Посполитої розташувалося під Хотином, де одразу почало споруджувати польові укріплення. Згодом сюди підійшли й козаки, основні сили яких отаборилися на березі Дністра, а окремі загони розпочали рейди територією Молдови. До козацького табору повернувся Петро Сагайдачний, якого запорожці відразу обрали гетьманом.

Із підходом війська султана Османа II і між протиборчими сторонами розпочалися бойові дії. Турки запекло атакували 40 тис. козаків і 35 тис. польських військ.

Під керівництвом Сагайдачного козаки відбили дев’ять штурмів, здійснили серію нічних атак, які, за винятком однієї, були успішними. Козацька тактика суттєво відрізнялася від військ Речі Посполитої, які переважно оборонялись. Козаки ж під Хотином прагнули діяти наступально. Саме тому основний тягар війни випав на них. Більшість турецьких атак була спрямована проти козацького табору. А знищення війська козаків султан уважав найголовнішим своїм завданням.

Наприкінці вересня турецько-татарське військо розпочало генеральний наступ на позиції війська Речі Посполитої, але ударами козацьких полків його було зупинено. Подальше протистояння для османців виявлялося безперспективним, особливо через нічні вилазки запорожців, які завдавали ворогу значних втрат та підривали його бойовий дух.

Утративши майже 80 тис. вояків, Осман II був змушений розпочати мирні переговори. Зрештою, Османська імперія та Річ Посполита уклали мирний договір, який поклав край Хотинській війні. Перемога союзних військ ліквідувала загрозу турецького поневолення українського, білоруського, польського та литовського народів і зупинила агресію Османської імперії у Східну Європу.

Розкажіть, спираючись на текст і ілюстрації, про хід і наслідки Хотинської війни.

П. Татарников. Хотинська битва 1621 р.

Меч, подарований Сагайдачному польським королем

Вирішальну роль у перемозі посполитих військ відіграло українське козацтво, очолюване Петром Конашевичем-Сагайдачним. На жаль, під час Хотинської війни 1621 р. гетьман отримав тяжке поранення і помер у Києві 1622 р.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Чим уславився гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний?

2. Чому козаки взяли участь у військових походах Речі Посполитої у 1618 та 1621 рр?

3. У чому полягало значення Московського походу козаків?

4. Як розгортались події Хотинської війни?

5. Яку роль відігравав Петро Конашевич-Сагайдачний в історії українського козацтва першої чверті XVII ст.?

6. За ілюстраціями поясніть, як і чому в сучасній Україні вшановують пам’ять Петра Сагайдачного.

1 — О. Штанко. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний;

2 — пам’ятник Петру Конашевичу-Сагайдачному (встановлений 2008 р. в Севастополі, демонтований окупаційною владою 2014 р. і встановлений у м. Харкові);

3 — пам’ятник Петру Конашевичу-Сагайдачному в Києві

7. У чому полягає значення Хотинської війни?

8. Як в першій чверті XVII cт. змінилася роль козацтва в українському суспільстві?

Домашнє завдання

1. Складіть історичний портрет Петра Конашевича-Сагайдачного.

2. Висловіть власне ставлення до діяльності гетьмана Петра Сагайдачного. Свою думку аргументуйте.

Історичний калейдоскоп

Гордість українського флоту

Ім’ям «Гетьман Сагайдачний» названо флагманський фрегат — корабель BMC України. Корабель включено у бойовий склад BMC України 2 квітня 1993 року. 4 липня 1993 року на на ньому було урочисто піднято військово-морський прапор.

Екіпаж «Гетьмана Сагайдачного» брав участь в антипіратських операціях «Океанський щит» та «Аталанта». Повертаючись на базу і проходячи протоку Босфор, екіпаж корабля незвичним способом підтвердив вірність українському народу. Моряки вишикувались на палубі у вигляді міжнародного розпізнавального знака України — «UA».

1. Чим уславилися руські князі

У \(ІХ\) ст. на території України постала велична держава Київська Русь, яка була однією з найбільших країн середньовічної Європи. Князями, які уславили цю державу були: Олег, Ігор, Ольга, Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий. Осередком держави стала Наддніпрянщина.

Кілька століть у Києві з прилеглими землями — Київському князівстві — правили князі-нащадки Кия. У літописах згадуються імена — Діра та Аскольда. Князь Аскольд, який змусив Візантію визнати свою державу, був християнином. Дехто серед воєначальників-язичників з його дружини вчинили проти князя заколот, унаслідок якого \(882\) року став княжити Олег.

Олег прибув з Новгорода \(882\) року. За свідченням літопису \(907\) року, руська дружина на \(2000\) човнах, на чолі з Олегом вирушила в похід на Константинополь. Руси переволочили човни суходолом. Місто, що потрапило в облогу здалося, і Олег на знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота міста. Наслідком цього походу стало підписання угоди про пільги для руських купців з візантійцями \(911\) року.

Після смерті Олега київським князем став Ігор, син Рюрика. Не корилися Києву деревляни, тому Ігор здійснив похід і наклав на них данину. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх. Восени \(945\) року Ігор пішов збирати данину з деревлян, які зі своїм князем Малом прив’язали Ігоря до двох нахилених дерев, а потім випростали дерева і розiрвали його. Древляни убили Ігоря і поховали «в Деревах, і донині є його могила біля Іскоростеня».

Після Ігоря на великокнязівському столі були його дружина Ольга і син Святослав. Княгиня Ольга правила в Києві з \(945\) р. Ольга вирішила встановити чіткі розміри данини для підлеглих земель. Княгиня відмовилася від воєн, усі справи з державами-сусідами вирішувала мирними засобами, піклувалася про поширення освіти. Саме тому літопис назвав її «наймудрішою серед усіх людей». Згодом Ольгу, одну з перших християнок Русі, було проголошено Святою.

Святослав, син Ігоря та Ольги, став княжити \(964\) р. Він дбав про зміцнення Київської держави. Але князь-воїн здобував визнання мечем. Усе життя він провів у походах. Бився зі степовими кочівниками, воював із Візантією, бо аж під її мури хотів посунути кордони власної держави.
Коли Святослав йшов битися з ворогом, то говорив слова: «Хочу на вас іти».

Князь Володимир постав як видатний дипломат, адміністратор і реформатор. Найголовнішим досягненням Володимира є запровадження на Русі християнства. Південні кордони були укріплені «Змієвими Валами».

Змієвими валами називали оборонні лінії, які захищали Київ із півдня, сходу й заходу, протягаючись майже на тисячу кілометрів уздовж проток Дніпра .

Період князювання Ярослава, який отримав назву Мудрий, час розквіту і найвищого піднесення Київської Русі. У державотворчій справі він постав гідним наслідувачем свого батька, князя Володимира. Він як і його батько зміцнював південні кордони своєї держави і «ставив міста по Росі». Князь звів собор Святої Софії, уклав збірку законів «Руська Правда», звів золоті ворота у Києві. За свідченням Літопису, Ярослава назвали Мудрим, оскільки він створив найбільшу на Русі бібліотеку.