Зміст:

П’явки: шкода чи користь

П’явки (лат. Hirudinea ) – назва класу безхребетних тварин, який належить до надкласу Пояскові черви (лат. Clitellata ) типу Кільчасті черви (лат. Annelida ). Переважна їх більшість заселяє прісноводні водойми зі стоячою або слабо проточною водою, й лише близько 20% живуть у морському й солонуватому середовищі, а також на суші .

Згідно з результатами молекулярних досліджень останніх років, п’явки є нащадками малощетинкових червів або олігохетів (лат. Oligochaeta ), що донедавна вважались окремим класом. На сьогодні, за оновленим варіантом класифікації, обидві групи цих тварин належать до класу Clitellata . За іншою системою – це окремі класи в типі кільчастих червів.

Остаточне вирішення питань систематики ще попереду, та сучасні п’явки вочевидь істотно відрізняються від своїх найближчих родичів – олігохетів, типовими представниками яких є дощові черв’яки. Зокрема це стосується їхнього способу життя, оскільки п’явки – це хижаки або паразити, тоді як дощові черв’яки – сапротрофи, а саме детритофаги.

Хоча п’явки живуть переважно в прісній воді, їх можна зустріти і в морських біотопах (наприклад, рибні паразити роду Pontobdella ). Існують і суто наземні види, розповсюджені на Шрі-Ланці. Наземні й деревні п’явоки зустрічаються також у тропічних лісах Південно-Східної Азії та Південної Америки.

Більшу частину життя п’явка перебуває в напівпасивному стані, вона чатує на водних молюсків, дрібних личинок і черв’яків, а також на теплокровних та інших хребетних тварин, зокрема на риб, жаб і водоплавних птахів. П’явка надзвичайно життєздатна і цілком прийнятно почувається навіть у воді з чималим рівнем забрудненості.

Проте це стосується не всіх її видів. Наприклад у Європі медична п’явка в наш час зустрічається дуже рідко, а в деяких місцях вона зникла повністю. Це пов’язують з масовим їх виловом для лікувальних цілей з часів ХІХ століття, з активним проведенням дренажних робіт задля збільшення площ сільськогосподарського призначення, а також зі скороченням поголів’я коней та великої рогатої худоби, які слугували основними донорами для цього виду. Не менш значущою причиною вважається й забруднення водойм.

Щоб дістати кров, п’явка прикріплюється до жертви за допомогою присоску. За відсутності живої здобичі деякі види цих червів здатні присмоктуватися до мертвих тварин.

Нині створено описи близько 680 видів п’явок, з яких близько 100 – морські, 480 – прісноводні, а решта – наземні. Клас Hirudinea складається з трьох рядів.

♦ Безхоботні п’явки (лат. Arhynchobdellida )

♦ Стародавні п’явки (лат. Acanthobdellidea )

♦ Хоботні п’явки (лат. Rhynchobdellida )

Більшість п’явок є тимчасовими ектопаразитами, які живляться кров’ю господаря, допоки перебувають на його тілі. Однак існує частина видів, які за своєю природою є ендопаразитами, оселяючись, наприклад, у дихальних органах теплокровних тварин.

Зустрічаються в природі й хижі види щелепних п’явок, ротовий апарат яких здатен повністю захоплювати здобич (дрібних комах, молюсків, черв’яків).

Звільнитися від п’явки, що присмокталася до тіла, досить непросто. П роте ніколи не слід відривати її із застосуванням сили, інакше в тілі жертви можуть залишитися щелепи паразита.

Позбутися від п’явки допоможе дрібка звичайної харчової солі, яку слід насипати на присосок. Можна також скористатися оцтом, внаслідок дії якого паразит, що присмоктався, відпаде сам по собі.

Якщо процес живлення п’явки не перервати, вона самостійно залишить жертву тільки після повного насичення, причому цей період може тривати від 40 хвилин до декількох годин.

Опис п’явки

Українське слово «п’явка» походить від праслав’янського pьjavka (чеш. pijavka, польськ. pijawka), яке утворилось від дієслова piti «пити».

Як і в дощового черв’яка, тіло п’явки має кільчасту будову, проте воно більш сплющене зверху, дуже щільне, веретеноподібної форми, звужене на кінцях. Спинка більш опукла, а черевце пласке, хоча зустрічаються види, що мають циліндричну форму. Стінка тіла складається з кутикули, епідермісу й товстого шару волокнистої сполучної тканини, в якій містяться кругові, діагональні та потужні поздовжні м’язи. Тулуб розділений чіткими поперечними « насічками » на дрібні кільця, неоднакові за кількістю як між різними видами, так і між різними частинами тіла. Однак кількість сегментів (сомітів) у всіх п’явок однакова й зазвичай дорівнює 33, включно з переднім і заднім присосками.

З цих сегментів перші п’ять позначаються як голова й включають передній мозок, кілька очок (очних плям) на дорсальній стороні та вентральний присосок. Кожен наступний 21 сегмент середньої частини тіла містить нервовий вузол, а між ними знаходяться два репродуктивних органи. Останні сім сегментів містять задній мозок і завершуються хвостовим присоском п’явки.

Шкірний покрив п’явки пронизаний численними залозами, які активно виділяють зничну кількість слизу. Кутикула міцна, без значниз зусиль не піддається розриву.

Параподії (м’язові вирости, властиві багатощетинковим червам), а також щупальця й зябра у п’явок відсутні. Винятком є лише кілька видів морських п’явок, на тілі яких можна виявити розгалужені зовнішні зябра.

Газообмін у п’явок зазвичай відбувається через шкіру, на поверхні якої зосереджена значна кількість кровоносних судин.

Розмір цих організмів повністю залежить від їх виду й становить до 20 сантиметрів завдовжки.

На головній частині п’явки, що не відокремлюється від решти тіла, перші кілька кілець утворюють бокалоподібний присосок чималого розміру. Він слугує тварині водночас і органом дотику, і ротом. Ротовий апарат зазвичай знаходиться в глибині присоску.

Центральна нервова система п’явки складається з головних вузлів, навкологлоточних тяжів і черевного ланцюжка. Крім чутливої присоски, на її шкірі розташовано багато нервових закінчень, що допомагає п’явці легко знаходити здобич, а також отримувати сигнали в разі виникнення небезпеки.

У представників родини щелепних п’явок (лат. Gnathobdellidae ) з ряду безхоботних п’явок (лат. Arhynchobdellidae ) рот здебільшого має три хітинових пластинки, які служать для підрізання шкіри та слизової оболонки жертв. Глотка виконує функцію насоса й призначена для всмоктування крові під час її надходження до рани.

Хоботні п’явки (лат. Rhynchobdellidae ) озброєні витягнутим вперед м’язистим хоботком і мають ротові слинні залози, що виділяють токсичні речовини.

Задній кінець тіла у п’явок зазвичай утворює серпоподібну площину (ногу), яка відокремлена від решти тіла перетяжкою. За допомогою заднього присоску п’явка здатна надійно прикріплятися до різних об’єктів, зберігаючи водночас можливість тілу вільно повертатися в усі сторони.

Шкірно-м’язовий мішок складається з одношарового епітелію й потужної тришарової мускулатури: кільцевих, діагональних та поздовжніх м’язів. Крім того, у п’явки є дорзовентральна (спинно-черевна) мускулатура. Завдяки такому унікальному набору м’язів п’явка наділена значною міццю й перевершує за силою представників усіх інших класів червів.

До прикладу, на відміну від дощових черв’яків, мускулатура яких складає 29,7% об’єму тіла, у п’явок м’язова маса сягає до 65,5%.

Травна система п’явки добре розвинена й складається з передньої, середньої та задньої кишок. Шлунок має до 11 пар бічних відростків у вигляді розтяжних мішечків (кишень), які відіграють роль резервуарів.

Наскрізний к ишківник закінчується анальним отвором.

На передній частині тіла розміщені також від однієї до п’яти пар очей, які у різних видів можуть розташовуватися як попарно, так і послідовно один за одним і зовні нагадують чорні блискучі точки.

Кровоносна система добре розвинена. Вона замкнута й складається з пульсуючих спинної та черевної судин, які з’єднані одна з одною спеціальними каналами. Завдяки цим судинам і відбувається процес переміщення поживних речовин. У щелепних п’явок завдяки гемоглобіну кров має червоний колір, а у представників хоботних вона практично безбарвна.

Секрет слинних залоз п’явки містить особливу білкову речовину гірудин, який не дозволяє згортатися поглиненій крові протягом тривалого періоду. Завдяки гірудину кров жертви може зберігатись у шлунку п’явки протягом декількох місяців. Вона залишається в рідкому стані, не псується і не закисає.

Щоб переміститись по ґрунту, п’явка спочатку витягує своє тіло вперед і присмоктується до його поверхні передньою частиною голови. Потім вона відриває й піднімає свою задню частину. Згинаючись в дугу, п’явка переносить тіло разом із задньою ногою ближче до передньої. Після присмоктування п’явка знову відриває головний присосок, витягаючи тіло на всю довжину, і таким чином просувається далі.

Щоб плавати у воді, п’явкам, які мешкають у водному середовищі, доводиться хвилеподібно звиватися всім тілом.

Розмноження

Статевої зрілості п’явки досягають у 5 років, при цьому тривалість їхнього життя складає 20 років. Розмножуються вони шляхом відкладання яєць.

П’явки є гермафродитами (у кажної дорослої особини одночасно формуються чоловічі та жіночі статеві органи). Так само як у малощетинкових червів, на черевці п’явок утворюється своєрідний пояс, де знаходяться два статевих отвори (передній – чоловічий, задній – жіночий).

У процесі спарювання беруть участь дві особини. Запліднення, тобто злиття сперматозоїдів і яйцеклітин, відбувається всередині організму.

Представники більшості видів п’явок розмножуються на суші. З настанням весни п’явка починає активний пошук місця для відкладання яєць, для чого обирає ділянку з вологим і пухким ґрунтом, що розташована вище рівня води. Як тільки таке місце знайдене, п’явка залишається там аж до червня. Протягом цього часу вона ретельно пронизує ділянку численними ходами, після чого розпочинає формування кокона, який виконує функцію захисної капсули. Капсула містить всередині яйця, і за формою й розмірами нагадує жолудь.

Деякі види п’явок, що розмножуються у воді, прикріплюють кладку до водних рослин. Вони розташовують її на зворотній стороні листя.

Кокон утворюється зі слизу, виділеного залозами на тілі п’явки, які знаходяться в області статевих отворів. Після відкладання яєць п’явка виповзає з кільця слизу, який згодом поступово підсихає й набуває вигляду губчастої субстанції.

Після того як п’явка залишає кокон, вона щільно закриває отвір капсули.

Покоління молодих п’явок у більшості видів виходить з капсули лише через 2– 3 або навіть через 4 місяці.

У декотрих видів хоботних п’явок, наприклад Clepsine , молоді особини, що вийшли з кокону, одразу ж прикріплюються до черевця матері й тримаються там досить довго.

Молодь п’явок зростає дуже повільно. Зовні малі п’явки нагадують тоненькі, прозорі ниточки. Вони пасивні та малорухомі.

Небезпека укусу п’явки

П’явки здатні викликати таке небезпечне інвазивне захворювання як гірудиноз . Воно виникає, коли ці черв’яки присмоктуються до тіла людини чи тварини або проникають у їхні порожнини. Внаслідок діяльності цих паразитів, в організмі жертви виникають кровотечі, анемія, а в разі потрапляння п’явок у дихальні шляхи можлива навіть асфіксія.

П’явки можуть присмоктатися до людини або тварини під час їх купання в заболочених водоймах зі стоячою водою або знаходження на заливних луках. Іноді паразити потрапляють в організм навіть разом із вживаною водою з таких водойм.

Залежно від того, куди проник черв, розрізняють дві форми захворювання: внутрішню й зовнішню. Зазвичай, якщо п’явка опиняється всередині організму, потрібне хірургічне втручання, щоб її позбутися.

Серед ускладнень, спричинених гірудинозом, окрім ранової інфекції, можуть бути некроз скелетних м’язів і сепсис, викликаний бактерією Aeromonas hydrophila , яка живе в глотці п’явки.

Гірудотерапія (лікування п’явками)

Здатність п’явки під час присмоктування викликати капілярну кровотечу, внаслідок чого в судинах відновлюється та покращується кровопостачання, активно використовується в медицині для ліквідації венозних застоїв і для лікування тромбозів.

П’явка під час укусу випускає в кров разом зі слиною речовини, що надають протизапальну та знеболюючу дію. Вони також знімають набряклість і мають рефлексогенний вплив.

Медична п’явка, а саме європейська медична п’явка (лат. Нirudo medicinalis ) , є одним з декількох видів, офіційно визнаних як лікарські.

Інші види п’явок, що також іноді використовуються з цією метою, включають: п’явку східну (лат. H. orientalis ), H. troctina та аптекарську медичну п’явку (лат. H. verbana ). Відомі ще азійська лікарська п’явка (лат. Hirudinaria manillensis ) та північноамериканська лікарська п’явка (лат. Macrobdella decora ).

Hirudo medicinalis досягає до 10 сантиметрів завдовжки, ширина її складає близько 2 сантиметрів. Вона має темно-коричневе або темно-зеленувате забарвлення й світло-сірий колір черевця. На спині медичної п’явки є добре помітний поздовжній малюнок червонястого відтінку.

Зазвичай для лікування відбирають п’явок середнього розміру, віком від 3 до 6 років.

Гірудотерапія є одним з найдавніших та ефективних методів лікування.

П’явки занесені до фармакопейних статей у багатьох країнах світу й офіційно визнані лікарським засобом. Вони цілеспрямовано вирощуються в штучних умовах, у спеціальних лабораторіях, під ретельним контролем біологів.

Укус п’явки

Весь контент iLive перевіряється медичними експертами, щоб забезпечити максимально можливу точність і відповідність фактам.

У нас є строгі правила щодо вибору джерел інформації та ми посилаємося тільки на авторитетні сайти, академічні дослідницькі інститути і, по можливості, доведені медичні дослідження. Зверніть увагу, що цифри в дужках ([1], [2] і т. д.) є інтерактивними посиланнями на такі дослідження.

Якщо ви вважаєте, що який-небудь з наших матеріалів є неточним, застарілим або іншим чином сумнівним, виберіть його і натисніть Ctrl + Enter.

П’явки – всім відомі кільчасті черв’яки, яких запросто можна зустріти практично в будь-якій прісній водоймі, особливо в місцях з водою, що застоялася. І діти, і дорослі знають також і те, що такі хробаки досить неприємно кусаються, висмоктуючи при цьому відносно велику кількість крові. Що ж є укус п’явки, наскільки він небезпечний, і що робити в такому разі?

Чи небезпечний укус п’явки?

Будь-який терапевт зможе розповісти про користь укусів п’явок. Однак така користь дійсно присутня, якщо маються на увазі лікувальні черв’яки, які спеціально вирощуються для медичного застосування.

Якщо ж черв’як живе у дикій природі, його укус може бути по-своєму небезпечний: його краще уникати. [1]

В цілому, п’явки є паразитами, які шкодять тваринам, рибі, і можуть нашкодити і людині – наприклад, заразивши будь-якою хворобою, що продається через кров. Крім цього, після укусу часто розвиваються досить сильні кровотечі, що знесилюють живий організм. У природі кровососні черв’яки зазвичай вражають парнокопитних тварин, що підходять до водойм для пиття води. При цьому значна товщина шкірних покривів, які потрібно прокусити, п’явок зовсім не лякає. А людську шкіру вони прокушують і того легше.

У чому полягає небезпека для людей? Дикі кільчасті представники здатні викликати розвиток хвороби, що називається гірудинозом. Це порушення виникає внаслідок негативного впливу біоактивних слинних компонентів на тлі втрати певної кількості крові потерпілого. Відразу можна заспокоїти: таке захворювання трапляється рідко і не розвивається від одиничного укусу п’явки. Найчастіше страждають люди, які намагаються самостійно та безграмотно займатися гірудотерапією, з використанням не спеціальних, а звичайних хробаків.

Іншою можливою причиною гірудинозу може стати п’явкове паразитування. Однак на території нашої країни п’явок, що паразитують, не виявляється: вразити людину такі шкідливі черв’яки можуть, наприклад, після поїздки за кордон. [2]

Епідеміологія

П’явки належать до підкласу «кільчасті хробаки». Базове місце їх проживання – прісні водоймища, переважно зі стоячою водою.

Світова фауна налічує понад півтисячі різновидів п’явок: серед них понад 60 видів можна зустріти у Росії, та 25 видів – в Україні. Яка саме кількість диких п’явок живе на території нашої країни – невідомо, оскільки йдеться про десятки тонн, і цей підрахунок ніколи не проводився.

Найнебезпечніші види п’явок водяться в південних країнах – наприклад, на Цейлоні, Малайзії, Суматрі, Борнео, Новій Гвінеї, Шрі-Ланці. [3]

Причини Укус п’явки

П’явки віднесені вченими до розряду гематофагів – це означає, що вони не вживають нічого, крім крові. В принципі, підходить кров будь-якої хребетної тварини, проте перевага надається великим ссавцям, у тому числі і людям. [4]

Травна система черв’яка відкрита ротовим отвором, розташованим у передньому кінцевому сегменті. Якщо заглянути всередину рота, то можна помітити невеликі світлі утворення, які представляють щелепний п’явний апарат. Тут присутні три щелепи: дві з них – бічні, а одна – спинна. Зуби дрібні та гострі, ними без проблем прокушується навіть досить товста шкіра.

Після глотки слідує стравохід, а далі – багатокамерна шлункова кишка, в якій накопичується вжита кров. Завдяки цьому накопиченню хробак здатний існувати без їжі протягом кількох місяців. Цікаво, що кров у п’явочному шлунку не згортається, не уражається бактеріями і не псується.

Кишечник п’явок випорожнюється кілька разів на день.

На особливу увагу заслуговує слинний апарат, висновки якого розташовані по колу глотки. Слинний секрет містить велику кількість біоактивних компонентів, які проникають у прокушені хробаком тканини. Слина виділяється у процесі всього смоктального акта.

У п’явок значно розвинені смакові, дотикові та нюхові здібності, що дуже допомагає у пошуку джерела їжі. Насамперед черв’як реагує на запах: саме тому п’явка ніколи не вкусить людини, від якої виходить яскравий запах миючого засоби, духів або дезодоранту. Якщо дратівливого аромату немає, атака відбувається практично відразу. Найбільш улюбленим п’явним ароматом вважається запах крові, який спостерігається буквально миттєва реакція.

Додатковими факторами, що сприяють нападу, є коливання води, спровоковані великими тваринами або людиною. Шум від наближення жертви вловлюється хробаками дуже швидко, після чого вони прямують прямо до звукового джерела.

Після присмоктування до шкірних покривів укус слід не відразу: для початку п’явці необхідно знайти найбільш теплу зону з інтенсивнішою циркуляцією капілярної крові. Тому часто місцем вибору стають запальні елементи на шкірі.

Отже, якщо людина заходить у стоячу воду без відповідного захисту, не має дратівливих запахів (тим більше, якщо на шкірі присутні подряпини, запалення та порізи з ароматом крові), то вона цілком може стати потенційною жертвою атаки п’явки. [5]

Фактори ризику

Опинившись поблизу з ссавцем – і, зокрема, з людиною, п’явки кусають не всіх поспіль. На зразок радара, їхня система нюху «налаштовується» не лише на пошук, а й на сортування джерел кров’яної їжі. Оптимальний для себе аромат вони здатні відчути за кілька десятків метрів. При цьому запахом, що відлякує для них, є аромат миючих і чистячих засобів, туалетної води, парфумів, одеколону, дезодоранту, тютюнового диму. [6]

В цілому, на небезпеку бути покусаним наражаються такі категорії населення:

мандрівники, туристи;
жителі вологих та болотистих місцевостей;
любителі купань у природних водоймах, на стихійних пляжах;
рибалки, мисливці.

Патогенез

На кінцевих частинах тіла п’явки є своєрідні присоски. Передня з них сформована з чотирьох-п’яти сегментів, а задня – із семи сегментів, що робить її більш потужною. Після присмоктування черв’як прокушує шкірні покриви: прокус може проникати на глибину від півтора до двох міліметрів, при цьому в тканину потрапляє слинний секрет, до складу якого, крім іншого, входить ферментна речовина гірудин, що гальмує процеси кровозгортання. Одна п’явка протягом одного укусу зазвичай висмоктує до п’яти мілілітрів крові. Після «атаки» на шкірі залишається невелике пошкодження, з якої може протягом кількох годин сочитися кров та лімфатична рідина. Загалом, після відпадання «кровососу» додатково з ранки витікає 5-30 мл крові. [7]

До складу слинного п’явочного секрету зазвичай входять такі ферментні речовини:

гіалуронідаза – речовина, що покращує тканинну проникність;
гірудин – компонент, що уповільнює кровозгортання та блокує тромбін;
гістаміноподібний компонент – забезпечує розвиток місцевого запалення для покращення припливу крові до тканин у зоні укусу;
речовини, інгібітори протеолітичних ферментів – знижують загальну запальну відповідь організму;
дестабілізаційний комплекс – має антитромботичну дію шляхом блокування тромбоцитної агрегації.

Інші складові секрету мають менш виражене дію, чи ефект їх нині повністю вивчений. [8]

Симптоми Укус п’явки

Безпосередньо момент укусу п’явки супроводжується відчуттям печіння, інтенсивність якого варіюється за схожістю від опіку кропивою до мурашиного або комариного укусу. Такі відчуття можуть періодично повторюватися в ході всього періоду, доки черв’як не відпаде. Середня тривалість смоктального акта у нього становить 20-40 хвилин, а після відпадання кров продовжує виділятися ще деякий час. Постпиявочную кровоточивість можна зупинити шляхом накладання ранку тугої пов’язки. [9]

Як виглядає укус п’явки? Зазвичай це ранка глибиною близько півтора міліметра, з якої сочиться кров. Постраждалий у своїй може відчувати жар, загальний дискомфорт протягом кількох годин. На шкірі в пошкодженій зоні може сформуватися гематома, що вказує на попадання крові в тканини: спочатку пляма синювата, потім колір змінюється на жовтий і зникає повністю протягом декількох тижнів.

На місці прокусу формується специфічний рубець трикутної форми, поступово він блідне і зникає.

Виділення крові після відпадання хробака зазвичай продовжується ще протягом декількох годин, і залежить від індивідуальних показників згортання. Люди з надмірною чутливістю можуть відзначати появу набряків, почервоніння, сверблячки.

Сверблячка зазвичай обмежується місцем прокусу, проте буває і загальним. І в першому, і в другому випадку він повністю зникає протягом 3-4 діб. Головна умова для успішного затягування ранки – уникати її розчісування та пошкоджень, не допускати приєднання інфекції.

Перші ознаки п’явної атаки помітити нескладно, адже на різке відчуття печіння важко звернути увагу. Зазвичай людина хапається за уражене місце і виявляє там «непроханого гостя». Про те, що потрібно зробити в цей момент, а чого робити категорично не можна, ми поговоримо нижче.

У деяких випадках – наприклад, якщо людина перебуває у взутті, укус річкової п’явки дійсно залишається проігнорованим. Таке часто зустрічається у рибалок, коли «кровосос» заповзає у гумові чоботи та присмоктується до шкіри на нозі. У такій ситуації проблема виявляється вже в момент зміни взуття. Головне – не панікувати та не відривати паразита від тіла. Під час відривання в ранці можуть залишитися його щелепи, після чого спочатку невинний укус дикої п’явки призведе до подразнення та інфікування тканин – підвищиться ймовірність розвитку ускладнень. [10]

Ускладнення і наслідки

На щастя, найчастіше поодинокі покуси приносять лише нетривалі неприємні відчуття. При найгіршому розвитку подій можна «заробити» алергічні реакції на укус п’явки: вони виявляються інтенсивним свербінням, почервонінням, набряком ураженої ділянки шкіри. Усі ці симптоми є звичайним проявом алергії. Хоча і ці симптоми виражаються по-різному: наприклад, у одних людей просто трохи свербить укус п’явки, а в інших реакція набагато сильніша, аж до анафілактичного шоку. [11]

Щоб зрозуміти, наскільки серйозними можуть бути наслідки, слід уважно прислухатися до свого організму. Незначне свербіння або просто дискомфорт, без доповнення іншими болючими ознаками, швидше за все, не супроводжуватиметься ускладненнями. Якщо ж значно набрякло, набрякло місце укусу п’явки, спостерігається підвищення температури, з’являється загальна слабкість і нездужання, то рекомендується відвідати лікаря для консультації. Можливо, йдеться про реакцію гіперчутливості або про алергію.

Несильне свербіння від укусу п’явок зазвичай тримається 3-4 дні, після чого поступово сходить на «ні». Якщо сверблячі відчуття не проходять, а навпаки, наростають, то відвідування лікаря має бути обов’язково, і якнайшвидше. [12]

Самі ранки після укусу п’явки можуть затягуватися трохи довше, ніж звичайно. Однак протягом усього періоду загоєння вони не повинні кровоточити, червоніти, набрякати, запалюватися, і тим більше не повинні виділятися сукровиця і гній. Зазначені ознаки найчастіше говорять про приєднання інфекції – тобто про те, що розвивається запалення від укусу п’явки. Подібне часто трапляється, якщо людина купається у брудній водоймі, або знаходиться в зараженій стоячій воді. Лікування запалення має проводитися в стаціонарі, а в занедбаних випадках доводиться вдаватися навіть за допомогою хірурга.

Щоб не допустити розвитку ускладнень, навіть невелике почервоніння після укусу п’явки слід обов’язково обробити будь-яким дезінфікуючим засобом спиртом, розчином марганцівки, фурациліном, фукорцином, хлоргексидином і т.п.

Ще один тип ускладнення – це кровотеча після укусу п’явки, яка може бути як невеликою і короткочасною, так і значною і тривалою. Невелика кровоточивість вважається одним із варіантів норми. А ось багата і тривала крововтрата, яка зазвичай властива людям з поганою згортанням крові, здатна призвести до різних несприятливих наслідків. Тому, якщо кров продовжує сочитися з ранки через певний час після укусу, то краще здатися лікарю і вжити заходів щодо зупинки кровотечі. [13]

Синці після укусу п’явки свідчать про те, що кров просочилася в тканини: необхідно стежити за цією ділянкою, а при збільшенні синця в розмірах терміново звернутися до лікаря.

Як довго минає укус п’явки? Кров може сочитися з пошкодженого місця протягом 2-5 годин, а ось сама ранка гоїться набагато довше – від декількох днів до декількох тижнів. Слід від п’явкової «атаки» може зберігатися на шкірі протягом півроку, що залежить від індивідуальних особливостей людини. [14]

Діагностика Укус п’явки

Для початку лікар відправить потерпілого для здавання аналізів:

загальний аналіз крові;
коагулограма (перевірка якості згортання крові);
визначення рівня цукру на крові.

При неясній клінічній картині стандартно пропонується проведення допоміжної діагностики:

ультразвукове дослідження;
гормональні аналізи;
залучення та консультація профільних фахівців.

Лікарю важливо знати показники артеріального тиску пацієнта, визначити наявність у нього анемії. [15]

Диференціальна діагностика найчастіше проводиться з механічними травмами, захворюваннями судин, укусами комах, гризунів, ракоподібних.

Лікування Укус п’явки

Лікувальні процедури при укусі дикою п’явкою зазвичай зводяться до зупинки кровотечі та попередження алергічної реакції та інфікування.

Зупинка кровотечі здійснюється за допомогою накладання тугої пов’язки часто цього цілком достатньо. Кровоспинні препарати застосовують тільки у тяжких випадках.

Для запобігання розвитку алергічного процесу пацієнту призначають антигістамінні засоби Супрастин, Тавегіл, Зіртек, Феністіл.

Для того, щоб запобігти вторинному інфікуванню, ранку обробляють такими препаратами (на вибір), як розчин діамантової зелені, йод, фукорцин, слабкий розчин марганцево-кислого калію, розчин фурациліну, перекис водню. Також можна використовувати спиртові розчини: підійде настоянка прополісу, календули, коров’яку та ін. Питання необхідності прийому антибіотиків вирішується лікарем в індивідуальному порядку. [16]

Перша допомога при укусі п’явки

Перше, що потрібно зробити при виявленні п’явки на тілі – це видалити її. Намагатися відірвати хробака не потрібно, оскільки елементи його тіла можуть залишитись у тканинах і призвести до розвитку запального процесу.

Не можна розрізати паразита ножем та іншими ріжучими предметами.

Не можна присипати ранову поверхню землею, замазувати болотом, небажано навіть поливати водою з водоймища, оскільки це може викликати вторинне інфікування.

І все-таки, що робити після укусу п’явки?

Потрібно змусити черв’яка відпустити вас добровільно, посипавши його сіллю, подрібненим тютюном, або полив спиртом, горілкою, будь-яким спиртовим розчином (можна навіть одеколоном), столовим оцтом.
Для профілактики проникнення інфекції у тканини ранку необхідно обробити, використовуючи перекис водню, йод, зеленку, фукорцин, або спиртовий розчин.
Для зупинки кровотечі слід накласти тугу пов’язку. Якщо виділення крові рясна, то важливо негайно звернутися за медичною допомогою.

Якщо паразит потрапив усередину організму – в стравохід, дихальні шляхи, статеві шляхи, – то потрібно якнайшвидше звернутися до фахівця, оскільки самостійно дістати хробака точно не вдасться. Напившись крові, він збільшиться в розмірах і зможе перекрити життєво важливі канали, тому видалити його потрібно чим швидше, тим краще. [17]

Ліки, які можуть стати в нагоді при укусі п’явки

Протиалергічний препарат на основі хлоропіраміну. Таблетки приймають з їжею, по 3-4 на добу (не більше 4-х штук на добу). При появі сильного седативного ефекту, запаморочення, падіння артеріального тиску прийом Супрастину припиняють.

Антигістамінний препарат на основі цетиризину. Приймають внутрішньо по 20 крапель один раз на добу. Зіртек має незначну побічну дію на ЦНС, тому лікування зазвичай не супроводжується сонливістю, підвищеною стомлюваністю, запамороченням та головними болями.

Системний протиалергічний препарат на базі диметиндену малеату, добре усуває свербіж та набряк після укусів. Добова кількість препарату становить 3-6 мг (за три прийоми). Стандартно приймають по 30 крапель тричі на добу. Початок лікування часто супроводжується сонливістю, яка поступово минає.

Рослинна кровоспинна засіб, дія якої обумовлена присутністю в препараті біофлавоноїдів. Настойка знижує капілярну проникність, нормалізує структуру стінок судин, усуває запалення, прискорює згортання крові. Зазвичай приймають 30-40 крапель препарату до 4-х разів на добу, між їдою. Можливі побічні реакції: біль голови, нудота.

Препарат менадіону натрію бісульфіту відноситься до гемостатичних засобам. Вікасол вводять внутрішньом’язово, в разовій дозі 10 мг при граничній добовій дозі 30 мг. Можливі побічні прояви: жовтяниця, тахікардія, гіперчутливі реакції.

Як зупинити кров у місці укусу п’явки?

Нерідко трапляється, що після покусів на шкірі залишаються набряки, червоні плями, та якщо з ранок виділяється кров. Невелике виділення крові можна назвати природним процесом, адже під час укусу активізується ферментна функція, яка перешкоджає кровозгортанню. Втрачати власну кров зовсім не хочеться, тому необхідно вжити заходів щодо зупинки кровотечі. Потрібно приготувати якесь із цих засобів:

розчин діамантового зеленого, фукорцин, йод або спиртовий розчин;
медичний клей;
настій дубової кори, або розведений оцет;
мазь Рятувальник, реп’яхову олію, вазелін або гліцерин.

Ранку обробляють одним із зазначених засобів, після чого накладають тугу пов’язку на укушене місце. Додатково зверху можна прикласти крижану грілку. Якщо кровотеча не зупиняється протягом більше 10-12 годин, незважаючи на вжиті заходи, слід звернутися за медичною допомогою. [18]

Чим мазати укуси п’явок?

Чим мазати місця покусів, щоб прискорити загоєння і позбутися неприємних симптомів свербежу та набряку? Є ряд дієвих засобів, які продаються в будь-якій аптек:

мазь Рятувальник – є універсальним бальзамом з розсмоктуючою, антимікробною, регенеруючою дією, прискорює загоєння, у тому числі запалених місць укусів;
мазь Боро Плюс – антисептик, що швидко загоює ранки у дітей та дорослих;
Феністил-гель – протиалергічний засіб у вигляді гелю (існує також у краплях та капсулах), допомагає уникнути побічних проявів після укусів п’явок (зокрема, усуває свербіж);
Бепантен – універсальна засіб з активною загоювальною, зволожуючою та регенеруючою дією;
Епідел – протизапальний крем, який зупиняє місцевий розвиток запалення, що зменшує прояви сверблячки та печіння шкірних покривів;
Гідрокортизонова мазь – гормональне засіб зовнішнього використання, що виявляє імуносупресивну, антиалергічну, антизапальну та антиексудативну дію; не підходить для тривалого застосування.

Альтернативне лікування

Рецептів альтернативної медицини, які можна успішно застосовувати при укусах п’явок, зібрано багато, причому із різних місць. Тому слід орієнтуватися на такі види рослин, які є у вашій місцевості. Якщо засіб допомагає, але слабко, то краще змінити його та поміняти на інше.

При сильній кровоточивості ранки готують відвар кори або кореневища барбарису: заливають окропом (200 мл) 30 г сировини, настоюють 15-17 хвилин, фільтрують і приймають внутрішньо по 1 ст. Л. Через кожну годину, до повної зупинки кровоточивості.
Прикладають примочки з відваром дубової кори: однією склянкою окропу заливають 10 г кори, кип’ятять протягом 20 хвилин і фільтрують.
Їдять ягоди суниці на порожній шлунок (необхідно з’їсти разово не менше 4-8 столових ложок ягід).
Прикладають до укушеного місця жовану або подрібнену чисту траву деревію.
Протягом дня п’ють чай на основі листя кропиви або деревію.

Лікування травами

Для прискорення загоєння прикладають до ранки промитий лист кропиви або кровохлібки.
Готують настій деревію: заливають 250 мл окропу 1 ст. Л. Подрібненої рослини, настоюють протягом півгодини, фільтрують і застосовують для промивань та примочок.
Додають у всі страви петрушку, їдять її до повної нормалізації стану.
Готують порошок на основі кори верби. Приймають перед сном по 1 г, запиваючи водою.
Готують настій суничного листя: 1 ст. Л. Листя заливають 200 мл окропу, настоюють до остигання, фільтрують. Використовують для промивання та протирання ранок.
Прикладають до місць укусів свіже вишневе листя.

Завдяки наявності великої кількості дубильних речовин для зупинки кровотечі успішно застосовується календула. Настій рослини готують так: 2 ст. Л. Квіток заливають склянкою окропу, накривають кришкою та настоюють до охолодження. Приймають по 2 ст. Л. Засоби тричі на добу до їди. Крім цього, настій можна використовувати для промивання ушкоджених укусами місць.

З|із| календули можна приготувати і настоянку: 1 ст. Л. Квіток заливають 100 мл горілки, витримують у теплому місці протягом 10 днів, фільтрують, віджимають. Приймають по 30 крапель настойки тричі на день до їди. Для приготування розчину для промивання розводять 1 частину настойки у 10 частинах прохолодної води.

Гомеопатія

Різні укуси комах та паразитів найчастіше проходять без наслідків та специфічної терапії, але в окремих випадках доводиться звертатися і за кваліфікованою допомогою. Особливо небезпечно, коли укус п’явки припадає на область шиї і лиця– насамперед через високий ризик набряку м’яких тканин та розвитку алергії. Якщо допомога дійсно необхідна, то виграти час допоможуть гомеопатичні перевірені засоби. Але слід пам’ятати, що ці препарати не здатні замінити екстрену медичну допомогу.

Апис меліфіка – це засіб на основі бджолиної отрути, особливо ефективне при появі набряків.
Арніка монтана – дієвий препарат, краплю якого капають у ранку, після чого неприємні симптоми мають зникнути.
Кантаріс – це засіб зняття запальної реакції у зоні укусу.
Карболікум ацидум – застосовується у разі приєднання деяких загальних симптомів, таких як загальна слабкість, свербіж у всьому тілі, висипання, порушення дихання.
Лахезис – допомагає при болісному укусі, з фарбуванням ураженого місця в темно-червоний колір.
Ледум палюстре – вважається одним з основних гомеопатичних засобів для лікування будь-яких укусів взагалі. Може використовуватися як першочерговий препарат першої допомоги.
Тарентула кубенсис – засіб для лікування болючих інфікованих укусів.

Чим можуть бути небезпечні пявкиЧим можуть бути небезпечні пявки