Рексетин – инструкция, применение, аналоги препарата

Рексетин – это препарат для лечения депрессии и психических расстройств.

Применение Рексетина

Депрессия.Лечение депрессии любого типа, включая реактивную и тяжелую депрессию, а также депрессию, сопровождающуюся тревогой. В случае удовлетворительного ответа на лечение продолжение терапии является эффективным для профилактики рецидивов депрессии.

Обсессивно-компульсивное расстройство.Лечение симптомов и профилактика рецидивов обсессивно-компульсивного расстройства.

Паническое расстройство. Лечение симптомов и профилактика рецидивов панического расстройства с сопутствующей агорафобией или без нее.

Социальные фобии/социально-тревожные расстройства. Лечение социальных фобий/социально-тревожных состояний.

Генерализованное тревожное расстройство.Лечение симптомов и профилактика рецидивов генерализованного тревожного расстройства.

Посттравматическое стрессовое расстройство.Лечение посттравматического стрессового расстройства.

Рексетин – состав и форма выпуска

Действующее вещество. пароксетин;

1 таблетка содержит 20мг пароксетина (в виде 22,76 мг пароксетина гидрохлорида гемигидрата);

состав ядра таблетки: магния стеарат, натрия крахмалгликолят (тип А), гипромеллоза, кальция гидрофосфат дигидрат;

состав оболочки: полисорбат 80; макрогол 400; макрогол 6000; титана диоксид (Е 171); гипромеллоза.

Лекарственная форма. Покрытые пленочной оболочкой таблетки.

Рексетин – как принимать препарат

Препарат предназначен для перорального применения, рекомендуется принимать 1 раз в сутки утром во время еды. Таблетку следует глотать, не разжевывая.

Как и для всех других антидепрессивных средств, дозу необходимо тщательно подбирать индивидуально в течение первых 2-3 недель лечения, а затем корректировать ее в зависимости от клинических проявлений.

Курс лечения должен быть достаточно длительным, достаточным для того, чтобы обеспечить устранение симптомов. Этот период может длиться несколько месяцев при лечении депрессии, а при обсессивно-компульсивному и паническом расстройствах – еще дольше. Как и при применении других средств для лечения психических расстройств, следует избегать внезапной отмены препарата.

Рекомендуемая суточная доза ‒ 20 мг. Обычно состояние начинает улучшаться через неделю, но иногда улучшение проявляется только на второй неделе лечения.

Для лечения некоторых больных может потребоваться увеличение дозы. Это следует делать постепенно, увеличивая дозу на 10 мг (максимально до 50 мг в сутки) в зависимости от клинической эффективности лечения.

Обсессивно-компульсивное расстройство (ОКР)

Рекомендуемая суточная доза составляет 40 мг. Лечение следует начинать с дозы 20 мг/сут и затем постепенно по 10 мг в сутки увеличивать до рекомендуемой. Если после нескольких недель лечения ответ недостаточна, некоторым пациентам может потребоваться постепенное увеличение дозы до максимальной (60 мг).

Рекомендуемая суточная доза составляет 40 мг. Лечение необходимо начинать с дозы 10 мг в сутки, а затем еженедельно увеличивать ее на 10 мг, в зависимости от клинического эффекта. Для уменьшения риска возможного усиления симптоматики панического расстройства, что часто наблюдается в начале лечения этого заболевания, рекомендуется начинать лечение с невысокой дозы препарата.

У некоторых больных улучшение состояния наблюдается только при применении максимальной дозы 60 мг в сутки.

Рекомендуемая суточная доза составляет 20 мг. Для некоторых больных дозу можно постепенно увеличивать на 10 мг в сутки – в зависимости от клинического эффекта лечения, вплоть до 50 мг в сутки. Интервал между увеличением доз должен быть не менее 1 недели.

Генерализованное тревожное расстройство

Рекомендуемая суточная доза составляет 20 мг. Для некоторых больных с недостаточной эффективностью при приеме 20 мг дозу можно постепенно увеличивать на 10 мг в сутки в зависимости от клинического эффекта, до 50 мг в сутки.

Посттравматическое стрессовое расстройство

Рекомендуемая суточная доза составляет 20 мг. Для некоторых больных с недостаточной эффективностью при приеме 20 мг дозу можно постепенно увеличивать на 10 мг в сутки в зависимости от клинического эффекта, до 50 мг в сутки.

Как и при применении других препаратов, для лечения психических заболеваний следует избегать внезапной отмены препарата. Во время клинических исследований использовался режим постепенного уменьшения дозы препарата, который включал уменьшение суточной дозы на 10 мг в сутки с интервалом в 1 неделю. После достижения режима дозирования в 20 мг в сутки больные еще неделю принимали препарат в такой дозе перед полной его отменой. В случае появления сильно выраженных симптомов при уменьшении дозы или после отмены лечения необходимо решать вопрос о возобновлении лечения в предыдущей дозе. Позже можно продолжать уменьшать дозу, но в более медленном темпе.

Пациенты пожилого возраста

Лечение следует начинать с применения обычной начальной дозы для взрослых пациентов, которую затем можно будет постепенно увеличить до 40 мг в сутки. Зафиксированы случаи повышенных концентраций пароксетина в плазме крови пациентов пожилого возраста, но диапазон концентраций у этой группы пациентов совпадает с соответствующим диапазоном у пациентов младшего возраста.

Почечная и печеночная недостаточность.У больных с выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина – менее 30 мл/мин) или печеночной недостаточностью наблюдается повышение концентрации пароксетина в плазме крови. Поэтому для таких больных дозу необходимо снижать до нижней границы диапазона дозирования.

Дети. Препарат не показан для лечения детей.

Рексетин – противопоказания, побочные эффекты

Гиперчувствительность к действующему веществу или любой вспомогательного вещества.

Препарат не следует назначать одновременно с ингибиторами моноаминоксидазы (МАО), включая линезолид – антибиотик, который является обратным неселективным ингибитором моноаминоксидазы и метилтионина хлорида (метиленового синего), и раньше чем через 2 недели после прекращения лечения ингибиторами МАО. Аналогично ингибиторы МАО можно применять не ранее чем через 2 недели после прекращения лечения Рексетином (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Препарат нельзя применять в сочетании с тиоридазином, поскольку, как и другие препараты, подавляющие печеночный фермент CYP450 2D6, Рексетин может повышать уровни тиоридазина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). Применение тиоридазина может вызывать удлинение интервала QT с ассоциированной тяжелой желудочковой аритмией (например, torsades de pointes) и внезапным летальным исходом. Рексетин нельзя назначать в комбинации с пимозидом (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Нежелательные явления указаны по системами органов и частоте, которая определяется следующим образом: очень часто (> 1/10), часто (> 1/100, 1/1000, но 1/10000, но

Со стороны крови и лимфатической системы

Нечасто: повышенная кровоточивость, преимущественно кровоизлияние в кожу и слизистые оболочки (включая экхимозы и гинекологические кровотечения).

Очень редко: тромбоцитопения.

Со стороны иммунной системы

Очень редко: тяжелые и потенциально летальные аллергические реакции (включая анафилактоидные реакции и ангионевротический отек).

Со стороны эндокринной системы

Очень редко: синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона.

Метаболические нарушения и нарушения питания

Часто: повышение концентрации холестерина, снижение аппетита.

Нечасто: нарушения гликемического контроля сообщалось у пациентов с сахарным диабетом (см. раздел «Особенности применения»).

О гипонатриемию сообщалось в основном у пациентов пожилого возраста, иногда она обусловлена синдромом неадекатной секреции антидиуретического гормона.

Часто: сонливость, бессонница, ажитация, аномальные сны (в т.ч. ночные кошмарные сновидения).

Нечасто: спутанность сознания, галлюцинации.

Редко: маниакальные реакции, беспокойство, деперсонализация, панические атаки, акатизия (см. раздел «Особенности применения»).

Частота неизвестна: суицидальные идеи, суицидальное поведение, агрессия.

Со стороны нервной системы

Часто: головокружение, тремор, головная боль.

Редко: экстрапирамидные расстройства.

Редко: судороги, акатизия, синдром беспокойных ног (СНН).

Очень редко: серотониновый синдром (возможны симптомы: ажитация, спутанность сознания, диафорез, галлюцинации, гиперрефлексию, миоклонус, озноб, тахикардия и тремор).

Сообщалось о экстрапирамидные расстройства, включая орофациальную дистонию, у пациентов с двигательными нарушениями или принимающих нейролептики.

Со стороны органов зрения

Часто: нечеткость зрения.

Нечасто: мидриаз (см. раздел «Особенности применения»).

Очень редко: острая глаукома.

Со стороны органов слуха и лабиринта

Частота неизвестна: звон в ушах.

Со стороны сердечно-сосудистой системы

Нечасто: синусовая тахикардия, постуральная гипотензия, транзиторное повышение или снижение артериального давления.

Со стороны дыхательной системы

Со стороны желудочно-кишечного тракта

Очень часто: тошнота.

Часто: запор, диарея, рвота, сухость во рту.

Очень редко: желудочно-кишечное кровотечение.

Со стороны печени и желчевыводящих путей

Редко: повышение активности печеночных ферментов.

Очень редко: расстройства со стороны печени (гепатиты, иногда с желтухой и/или печеночной недостаточностью).

Со стороны кожи и подкожной ткани

Часто: повышенное потоотделение.

Нечасто: кожные высыпания, зуд.

Очень редко: тяжелые кожные нежелательные реакции (включая мультиформную эритему, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз), крапивница, реакции фоточувствительности.

Со стороны мочевыделительной системы

Нечасто: задержка мочи, недержание мочи.

Со стороны репродуктивной системы

Очень часто: половая дисфункция.

Редко: гиперпролактинемия/галакторея, менструальные нарушения (включая меноррагии, метроррагии, аменореи, отсроченные и нерегулярные менструации).

Очень редко: приапизм.

Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани

Редко: артралгия, миалгия.

Часто: астения, увеличение массы тела.

Очень редко: периферические отеки.

Симптомы отмены при прекращении приема пароксетина

Часто: головокружение, сенсорные нарушения, нарушения сна, тревожность, головная боль.

Нечасто: ажитация, тошнота, тремор, спутанность сознания, потливость, эмоциональная нестабильность, нарушение зрения, ощущение сердцебиения, диарея, раздражительность.

Как и при применении других препаратов для лечения психических расстройств, отмена пароксетина (особенно внезапная) может привести к возникновению таких симптомов как головокружение, расстройства чувствительности (включая парестезии, ощущение электрошока и звон в ушах), нарушения сна (включая интенсивные сновидения), ажитация или тревожность, тошнота, головная боль, тремор, спутанность сознания, диарея, потливость, усиленное сердцебиение, возбудимость, эмоциональная лабильность, расстройства зрения. У большинства пациентов эти симптомы являются легкой или умеренной степени и проходят без лечения. Особой группы риска по возникновению этих симптомов не существует, поэтому в случае необходимости отмены лечения пароксетином дозу следует уменьшать постепенно (см. разделы «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»).

Побочные действия, полученные при проведении клинических исследований относительно применения препарата детям.

При проведении клинических исследований относительно применения препарата препарата детям были получены такие побочные эффекты (с частотой не менее чем у 2 % пациентов и с частотой возникновения в два раза выше по сравнению с плацебо-группой): эмоциональная лабильность (включая причинение себе вреда, суицидальные мысли, плач с угрозами самоубийства и изменения настроения), враждебность, снижение аппетита, тремор, повышенное потоотделение, гиперкинезия и ажитация. Суицидальные мысли и попытки самоубийства наблюдались главным образом в клинических исследованиях при лечении подростков с депрессивными расстройствами. Враждебность наблюдалась преимущественно у детей с обсессивно-компульсивными расстройствами, особенно у детей в возрасте до 12 лет.

При проведении исследований с использованием режима постепенного уменьшения дозы (уменьшение суточной дозы на 10 мг/в сутки с интервалом в неделю до дозы в 10 мг/сутки в течение недели) или после отмены препарата наблюдались такие симптомы (с частотой не менее чем у 2 % пациентов, и с частотой возникновения в два раза выше по сравнению с плацебо-группой): эмоциональная лабильность, нервозность, головокружение, тошнота и боль в животе (см. раздел «Особенности применения»).

Аналоги Рексетина

Источник: Государственный реестр лекарственных средств Украины. Инструкция публикуется с сокращениями исключительно для ознакомления. Перед применением проконсультируйтесь с врачом и внимательно ознакомьтесь с инструкцией. Самолечение может быть вредным для вашего здоровья.

Препарати для розрідження крові – чи можна припиняти прийом або чим їх замінити?

Під час війни важко знайти ліки навіть для подолання ургентних станів, тож часто пацієнти нехтують хронічними хворобами, мовляв, можна й почекати. Чи варто сподіватися на те, що організм впорається самостійно, наприклад, із згортанням крові, яке загрожує інфарктами та інсультами?

Хто ризикує найбільше і як уникнути небезпеки? Про це розповів доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України Василь НЕТЯЖЕНКО.

Кому потрібен аспірин

Кому обов’язково показані препарати, які розріджують кров?

– Це всі пацієнти, які мають ті чи інші прояви або передвісники інфарктів та ішемічного інсульту або ж після згаданих захворювань (довічно). Також це ті хворі, які свого часу перенесли нестабільну стенокардію (за сучасними класифікаціями її відносять до інфаркту), або важку форму звичайної стенокардії. Після перенесеного геморагічного інсульту також можна приймати аспірин, через 3-6 місяців, але на фоні постійного контролю артеріального тиску. Зазвичай згаданим пацієнтам призначають аспірин-кардіо чи кардіомагніл, які є стандартизованими препаратами ацетилсаліцилової кислоти.

Читайте також

Що робити, якщо таких ліків сьогодні не знайти в аптеках?

– Їх цілком можна замінити звичайним аспірином (маю на увазі ацетилсаліцилову кислоту в таблетках). Єдина незручність, що таку пігулку доведеться ділити з метою рекомендованого дозування. Натомість згадані препарати вже випускаються у рекомендованих пацієнтам дозах. Однак звичайний аспірин не поступається їм за ефективністю, до того ж він значно дешевший, що нині важливо для багатьох людей.

Усі форми аспірину виявляють позитивний ефект, починаючи з дози 75 мг. Із підвищенням дози препарату його антитромботична дія не збільшується, на відміну від протизапальної. Тому якщо вам не вдасться поділити таблетку ацетилсаліцилової кислоти з точністю до 75 мг і доза буде дещо вищою, жодних небажаних ефектів не виникне.

Показання до застосування антикоагулянтів:

• ішемічний (кардіоемболічний) інсульт;
• атеросклероз;
• гострий тромбоз;
• тромбофлебіт;
• варикозна хвороба нижніх кінцівок;
• ТЕЛА;
• фібриляція передсердь;
• ДВЗ-синдром;
• септичні стани.

Як уникнути небажаних наслідків

Які застереження щодо вживання аспірину існують в цілому?

– У всіх сучасних рекомендаціях вказано, що пацієнтам після інфаркту міокарда, нестабільної чи важкої форми звичайної стенокардії аспірин призначають як засіб першої лінії. Однак при цьому потрібно зважати на те, який у пацієнта артеріальний тиск – якщо показники дуже високі, то передусім їх слід знизити хоча б до рівня верхньої позначки 140-150 мм рт. ст. На тлі тиску 170-180 мм рт. ст. аспірин краще не приймати.

Також в усіх рекомендаціях вказано: якщо у пацієнта не верифіковано ішемічну хворобу серця, з аспірином також слід бути дуже обережним. На жаль, у нас таких пацієнтів дуже багато, особливо після 50 років. Тому перш ніж призначати аспірин, лікар має добре обстежити пацієнта.

Читайте також

Чи можна вживати цей препарат з профілактичною метою?

– Аби аспірин не викликав шлункових кровотеч, то його можна б було призначати людям середнього віку з метою профілактики тромбоутворення. Зокрема, й тим, хто мало рухається.

Кому загрожують такі кровотечі?

– Пацієнтам, які мають певні проблеми зі шлунком та кишківником, наприклад, має насторожити наявність виразок, ерозій, навіть печії. Останнім лікар має призначити омепразол. Кишковорозчинні форми аспірину можуть спричиняти ураження кишківника. Втім, останнім часом вдалося виявити й позитивні «побічні дії» аспірину. Було помічено, що люди, які приймають цей препарат на постійній основі, на 25% менше хворіють на ковід. А якщо й хворіють, то ризик виникнення тяжких ускладнень у них знижується на 40%.

Призначення і застосування антикоагулянтів заборонено при:

• активній кровотечі;
• виразці шлунка і 12-палої кишки в активній стадії;
• недостатності нирок і печінки (оцінка співвідношення користь / шкода);
• дефіциті вітаміну K;
• геморагічному інсульті (у початковій стадії);
• вагітності (за показаннями призначають, оцінюючи доцільність / ризик);
• індивідуальній непереносимості.

Складний діагноз потребує індивідуального лікування

Окрім аспірину існують інші, більш сучасні препарати, яких сьогодні також немає в аптеках. Чи можна їх замінити?

– Якщо хворому встановили стенти в коронарні судини, то він змушений щонайменше отримувати два препарати — аспірин та тікагрелор. Якщо останнього немає, його можна замінити на клопідогрель (його форм – десятки, тож щось в аптеках та знайдеться), який останнім часом добре себе зарекомендував. Після ішемічного інсульту його рекомендовано вживати через 2-3 тижні, після геморагічного – через 3-6 місяців (разом з аспірином). Бо монотерапія цими препаратами не завжди ефективна, особливо для хворих зі стентуванням. Тому останнім часом і рекомендується подвійна антитромбоцитарна терапія.

Ще одна категорія — пацієнти з миготливою аритмією, їм додатково призначають прямі чи непрямі антикоагулянти (варфарин, ривароксабан або інші інгібітори Ха фактора). Але ці препарати повинен підбирати лікар і лише після визначення показників МНО.

Читайте також

Чи потрібно контролювати цей показник тим, хто постійно приймає лише аспірин?

— Ні. Для таких пацієнтів ці показники не мають істотного значення. Якщо тільки у хворого немає вираженої анемії. Навіть помірно знижена загальна кількість тромбоцитів у крові не є підставою для відміни аспірину, окрім випадків, коли цей показник менше ніж 50 тис. (тобто менший за норму у 4 рази).

Важливі деталі

Який питний режим рекомендований при вживанні аспірину?

— Зазвичай він стандартний – 1,5 — 2 л рідини на день. Але якщо хворий, який має серцеву патологію, крім всього іншого приймає діуретики – слід трохи обмежувати рекомендовану кількість рідини. Також не заборонено вживати 3-4 чашки кави на добу. І чай, краще чорний, бо зелений має значно потужнішу тонізуючу дію і не зовсім добре впливає на печінку.

Чи є міфом твердження, що постійне вживання аспірину не можна призупиняти й навіть робити тривалу перерву?

— Це не зовсім міф. Певне підґрунтя для такого твердження існує. Аспірин зменшує агрегацію тромбоцитів, «відштовхуючи» їх на певну відстань один від одного, тому не бажано, щоб ця дія блокувалася.

Що ще окрім ліків може позитивно вплинути на процес розрідження крові – трави, вправи?

— Рекомендацій з фітотерапії давати не буду, на сьогодні вони не мають доказової бази. Натомість достеменно відомо, фізична активність певною мірою сприяє цьому процесу. Якщо, наприклад, пацієнт ходитиме 5 км на добу, відповідні фізіологічні процеси в організмі сприятимуть зменшенню агрегації тромбоцитів. Хоча аспірин такими прогулянками замінити не вдасться, але додатковий ефект буде.

Читайте також

Болить серце чи біля серця?

Наскільки аргументована порада випити аспірин у разі будь-якого серцевого болю?

— Передусім слід розібратися, що саме у вас болить – серце чи, наприклад, защемлено нерв. При стенокардії ж дійсно слід прийняти аспірин (під язик). Як і при серцевому нападі. Це перша допомога в усіх рекомендаціях щодо тамування болю у серці, особливо коли він дуже сильний, нетиповий, віддає в руку, в живіт тощо. Також якщо у пацієнта виникає порушення гемодинаміки або серцевого ритму. Це ознака гострого коронарного синдрому, при якому аспірин слід обов’язково прийняти. Дехто одразу хапається за валокордин. Але він на серце не впливає, лише зменшує процеси збудження. Валідол, корвалмент також не врятують від серцевого нападу, лише подіють як відволікаюча терапія.

Як самостійно визначити, «прихопило» серце чи справа в іншому?

— Найперше, що має привернути увагу – з’явився біль, якого раніше не виникало чи він уже пацієнту знайомий.

Далі – визначити, що допомагає, наприклад, біль не зник після нітрогліцерину, але допоміг анальгін чи німесил. Тоді це однозначно наслідок защемлення нерва у грудному відділі хребта.

Наступний крок – виміряти тиск. Якщо показники в нормі чи незначно підвищені, можна прийняти аспірин – він не зашкодить.