Акваріумні тритони: особливості догляду за симпатичними амфібіями

Тритони можуть жити як у воді, так і на суші. Але ведуть переважно водяний спосіб життя. Тритони – це група хвостатих земноводних із родини Саламандрових. Поширені у Європі та Азії.

Окремі види є ендеміками територій, наприклад, японський вогняно-черевний тритон, який зустрічається виключно у Японії.

Живуть амфібії у ставках, озерах та річках.

У природі вони практично не залишають водойм, у яких мешкають. Зрідка ненадовго можуть обсушуватись на камінні. Однак вони мають легеневе дихання, тому мусять періодично підніматися до поверхні, щоб наповнити легені повітрям. Віддають перевагу місцям з густими заростями водяних рослин.

Це доволі витривалі тваринки – добре переносять як низькі температури, так і тимчасове пересихання водойми, зариваючись у мокрий мул. Важливо, щоб шкіра залишалася вологою, інакше настає швидка загибель.

Тритони мають здатність до регенерації втрачених частин тіла. Вони можуть повністю відновити втрачені кінцівки, очі й навіть деякі внутрішні органи.

Відіграють важливу роль у ланцюгах харчування.

Через діяльність людини деякі види тритонів довелось занести до Міжнародної Червоної книги.

У домашніх акваріумах їх можна зустріти не так часто. За цими тваринками цікаво спостерігати.

Зовнішній вигляд

Зовні тритони щільне тіло із загостреною мордочкою. Хвіст має приплющену форму і може становити половину довжини тіла.

Плавальні перетинки на кінцівках відсутні.

Розмір акваріумних тритонів коливається від 7 до 30 см залежно від різновиду.

Мають переважно буре чи сіре забарвлення. Бувають невеликі плями.

Черевце зазвичай світле, забарвлене у жовтий або помаранчевий кольори.

У шлюбний період самки стають яскравішими, а у самців взагалі може з’являтись специфічний гребінь.

У домашніх акваріумах можна зустріти кілька найбільших поширених різновидів: звичайний тритон (Lissotriton vulgaris); гребінчастий тритон (Triturus cristatus); голчастий тритон (Pleurodeles waltl) та іспанський тритон (Lissotriton boscai).

Звичайний тритон

Це найпоширеніший вид із роду малих тритонів. Має розміри від 7 до 11 см, половина з яких припадає на хвіст. Самці більші за самок.Шкіра у звичайного тритона гладенька чи злегка зерниста. Спинка забарвлена у коричнево-бурий чи оливковий колір із помітними округлими плямами. Черевце жовте чи світло-помаранчеве, але плями є й тут. Через очі проходять темні смужки, що є характерною ознакою виду.

Занесений до Червоних книг у різних країнах.

Гребінчастий тритон

Виростає до 18 см у довжину. Назву отримав за характерний гребінь, який утворюється у самців у період розмноження. На тілі має яскраво виражену зубчастість, на хвості – гладкіший.

Забарвлення гребінчастого тритона – темно-коричневе з великими плямами. Може здаватись абсолютно чорним. Черевце – яскраво-жовтого чи помаранчевого кольору з темними плямами. Уздовж хвоста має сріблясто-сіру смугу. Шкіра – груба і шорстка на спинці та гладка на черевці.

Ці тритони подекуди видають різні звуки – пищання, скрипіння чи глухий свист.

Голчастий тритон

Ці тритони найбільші з акваріумних – довжина тіла у дорослих до 30 см. Хвіст короткий відносно тіла, сплющений і закруглений на кінці.

Забарвлення – темно-буре з плямами, шкіра шорстка. Черевце світле. Уздовж тіла мають смужку з червоних або жовтих плям. У цих місцях розташовані особливі вирости ребер, на кінці яких є отруйні залози. Якщо хижак схопить голчастого тритона, то відчує печіння у пащі й одразу кине його.

Іспанський тритон

Іспанський тритон має ще одну назву – тритон Боска. Є ендеміком Піренейського півострова.

При продажу часто його можуть продати під виглядом більш поширеного голчастого.

Розмір дорослих амфібій не перевищує 10 см, самці дрібніші за самок. Тіло щільне, у поперечному перерізі квадратне завдяки особливим залозистим виступам у районі спини. Хвіст займає майже половину тіла, сплощений із боків. У сезон розмноження у самців на хвості з’являється невисокий гребінь.

Шкіра іспанського тритона гладенька протягом усієї водяної фази життя. У період проживання на суші шкіра стає грубою та шорсткою. Забарвлення – від оливкового до брудно-жовтого. Черевце має жовтувате чи рожеве.

Догляд і утримання тритонів

Тритонів бажано утримувати не поодинці, а групами, вони так почуваються більш комфортно. Акваріум варто підбирати залежно від різновиду тритонів, бо вони мають різні розміри

Для виживання тритонам не потрібні острівці чи можливість вилазити на поверхню, тому вони можуть жити у загальному акваріумі. Звичайно, можна передбачити таку можливість, Періодично тритони виповзатимуть на поверхню. Для цього можна організувати акватераріум або палюдаріум. Його можна або купити, або самому облаштувати можливість виходу на поверхню за допомогою каміння, корчів чи рослин, які мають листки над водою. Також це можуть бути плаваючі острівці.

Важливим є покривне скло, бо вони можуть вилізти зі свого житла і загинути. Бо, як ми згадували, смертельним для тритонів є пересихання шкіри.

Ґрунт бажано брати такої фракції, щоб він не міг поміститися тритону до рота.

Тритони полохливі, тому варто передбачити велику кількість укриттів гротів, кокосових горіхів, корчів чи каміння.

Також бажано побільше живих рослин. Вони слугуватимуть не лише укриттям, й місцем для відкладання ікри у період розмноження.

Потрібна хороша фільтрація і щотижневі підміни 20% води.

Хоч тритони можуть жити у загальному акваріумі, та вони прихильники холоднішої води, ніж більшість тропічних риб. Комфортно їм при 18-22 °С. Якщо у вас вдома постійно більша температура, то доведеться придбати спеціальні кулери або придумати інший спосіб охолодження води.

Діапазон інших параметрів ширший: pH=5.5-7.8, GH=5-15.

Періодично тритони линяють. Їх старий покрив лопається біля голови і поступово відходить з усього тіла. Вони його повністю з’їдають.

У природі тритони харчуються дрібними рибками, черв’яками, комахами та різними личинками.

Вдома їх можна годувати спеціальними кормами для рептилій. У продажу вони є різних фірм.

Час від часу тритонів можна підгодовувати кормовими комахами, креветками або шматочками нежирної риби.

Молодь варто годувати щодня, а дорослих особин можна і кілька разів на тиждень.

На відміну від риб тритонів варто годувати, поки тварина не відмовиться від їжі.

За хороших умов можуть жити до 20 років.

Розмноження та розведення тритонів

Розмноження тритонів вдома можливе. У природі шлюбний сезон розпочинається у них навесні, тож починати розмноження найкраще після сплячки.

Запліднення у тритонів внутрішнє: самець залишає на дні чи рослині свій сперматофор, який підбирається клоакою самки.

Після спарювання самку необхідно посадити до акваріума з великою кількістю рослин, на які вона й метає ікру.

Інкубація ікри триває близько місяця, після чого на світ з’являються личинки, які найчастіше мають зовнішні зябра. Вони ховаються серед рослин.

На дорослу особину вони перетворюються до місяця часу.

Сумісність тритонів

Як ми згадували, вони можуть жити у загальному акваріумі з рибами, але є кілька застережень.

Дрібних рибок до них можна підсаджувати хіба у якості корму.

Також вони люблять холоднішу воду за більшість акваріумних риб, тому варто підбирати холодноводних.

Якщо дозволяють об’єми акваріума, то найкращими сусідами можуть стати золоті рибки, які також не потребують теплої води.

Менші різновиди тритонів уживаються з кардиналами, даніо і гуппі.

Related Posts:

Тритон іспанський – рідкісна амфібія родом із Піренеїв

Любителі водяних тварин в усьому світі утримують не лише рибок і ракоподібних. Досить широкого розповсюдження набули і земноводні. У нашій статті ми розповімо вам про те, як правильно утримувати іспанського тритона – привабливу амфібію родом із Піренейського півострова.

Загальні відомості

Іспанський тритон (Lissotriton boscai) – земноводне із загону Хвостатих амфібій. Екзотичний і цікавий домашній вихованець, якого іноді можна зустріти в акваріумах любителів. Інша назва виду – тритон Боска, отримав він її на честь іспанського зоолога Едуарда Боска, який відкрив цей вид.

Варто зазначити, що у нашому регіоні справжні іспанські тритони зустрічаються у продажу вкрай рідко. Найчастіше під такою назвою продають ребристого (голчастого) тритона – Pleurodeles walt. Іспанський тритон включений до міжнародної Червоної книги. Природні популяції амфібії скорочуються через діяльність людини, – перш за все, осушування боліт і розростання міст.

Іспанський тритон занесений до міжнародної Червоної книги

Іспанські тритони ведуть переважно водяний спосіб життя, проте можуть знаходитись на суші чи зариватись у вологий мул при необхідності.

Цікавою здатністю тритонів Боска є можливість регенерації. Наприклад, земноводні легко відновлюють втрачені кінцівки.

Зовнішній вигляд

Дорослі іспанські тритони виростають до 10 см, майже половину довжини їх тіла складає хвіст. Самки більші за самців, але вони мають коротші кінцівки. Тіло у поперечному перерізі має практично квадратну форму через особливі спинні залози.

Хвіст амфібії сплощений. У період нересту у самців з’являється характерний гребінь, весь інший час він відсутній.

Тритон іспанський. Зовнішній вигляд

На дотик шкіра іспанського тритона гладенька за умови проживання у воді. Основне забарвлення тіла варіюється від зеленого до брудно-жовтого, нерідко з цятками. Черевце світліше за спинку, зазвичай воно забарвлене у рожеве, помаранчеве чи жовте. Особливість іспанських тритонів – з віком колір їх шкіри світлішає. У періоди, коли амфібія перебуває на суші, її шкіра стає грубою і шорсткою, та й колір змінюється практично на чорний. Це – пристосування для збереження життєво необхідної земноводним вологи. Очі у іспанського тритона невеликі, опуклі. Райдужка має золотистий колір, а посередині кожного ока проходить добре виражена темна горизонтальна смужка. Рот широкий.

У сезон розмноження у самця також з’являються поздовжні сріблясті смужки на боках тіла.

Тривалість життя у домашніх умовах складає 7-8 років.

Ареал проживання

Іспанський тритон є ендеміком західній частині Піренейського півострова. Вид мешкає на всій території Португалії та частково в Іспанії.

Амфібія зустрічається у різноманітних біотопах переважно недалеко від водойм – річок, озер, боліт і ставків. Іноді мешкає на сухих гірських і лісових ґрунтах.

Іспанський тритон у природному середовищі проживання

Догляд і утримання

В утриманні іспанський тритон не відрізняється особливими складнощами. У тераріум можна запустити як одну особину, так і цілу групу: тритони добре уживаються з родичами. Бажано, щоб на одну амфібію припадало не менше 20 літрів води. На дно тераріума можна вкласти шар ґрунту, що підходить для живих рослин, яких, слід зауважити, тритони зовсім не псують. Дуже важливо забезпечити велику кількість укриттів. Іспанські тритони не особливо «публічні», вони люблять ховатися в гротах, під корчами, у половинках кокоса тощо. Можна влаштувати й невеликий острівець суші з пологим спуском, але це зовсім не обов’язково, адже іспанські тритони можуть провести все життя, не вилазячи з води.

У тераріум необхідно встановити фільтр для підтримки чистоти води, а ось у компресорі необхідності немає, адже дихають тритони переважно легенями, для чого періодично спливають на поверхню. Терморегулятор також не знадобиться, бо ці амфібії холодноводні й люблять температуру 15-20°С. Якраз навпаки, у теплу пору року гостріше постає проблема охолодження води до комфортної, для чого використовуються пляшки з льодом або спеціальні акваріумні вентилятори.

Більшу частину життя іспанські тритони проводять у воді, але іноді виповзають на сушу

Іспанські тритони не люблять високих концентрацій аміаку та нітритів у воді, це може призвести до подразнення на шкірі й інших захворювань. Тому не можна забувати про щотижневі підміни не менше 20% об’єму води акваріума. Не можна допускати, щоб вода містила хлор і його похідні, тому перед підміною воду з-під крана обов’язково необхідно готувати за допомогою кондиціонера Tetra AquaSafe, який не лише миттєво нейтралізує хлор і важкі метали, а й збагачує воду корисними вітамінами й мікроелементами. Та й проблем з відстоюванням можна буде уникнути.

З параметрів води важливо підтримувати лише потрібну температуру, інші не грають особливої ​​ролі.

Іспанські тритони періодично линяють і поїдають свою стару оболонку. Не забувайте також, що температура тіла тритона не перевищує 20°С, тому амфібій не можна часто брати на руки і тримати довгий час, це може призвести до перегріву і навіть опіків на тілі. Не варто дражнити своїх вихованців, це підвищує агресію у майбутньому. Після контакту з тритоном рекомендується помити руки, нерідкі випадки, коли слиз, що виділило земноводне, спричиняв алергічні реакції.

Сумісність

Іспанські тритони – миролюбні сусіди і добре сумісні з акваріумними рибками, правда, доти, доки залишаються ситі. Якщо влаштувати земноводним голодування, то вся їхня доброта швидко випарується, і вони запросто можуть напасти на рибок і інших сусідів. Тому не слід забувати про регулярне та повноцінне годування іспанських тритонів. Але й коло можливих співмешканців також досить обмежене, адже для більшості тропічних риб температура нижче 22°С є дуже низькою. Можна звернути увагу на золотих рибок, кардиналів, гамбузій.

Годування іспанського тритона

Іспанські тритони харчуються у природі комахами, личинками та дощовими хробаками. У домашніх умовах краще звернути увагу на спеціалізовані сухі корми для амфібій, наприклад, Tetra ReptoFrog Granules. Це повністю збалансований корм невеликого розміру, він зручний для ковтання і містить високий відсоток білка, що забезпечує оптимальний ріст тритонів.

Іспанські тритони ведуть хижацький спосіб життя

Урізноманітнити раціон можна за допомогою ласощів Tetra FreshDelica Bloodworms (мотиль у поживному желе).

Щоденного годування вимагають лише молоді особини, тритони старші двох років можуть харчуватися 2-3 рази на тиждень. Не бійтесь перегодувати іспанського тритона, земноводне не з’їсть понад свою норму.

Розмноження та розведення

Статевої зрілості тритони досягають у віці близько року. Стимулом до нересту є невелике зниження температури і масивні підміни води. Для тритонів характерні складні шлюбні ігри, які відбуваються у воді: самець розташовується навпроти самки, робить хвилеподібні рухи хвостом, темп яких поступово прискорюється. Все закінчується тим, що самець викидає у воду сперматофор, який самка захоплює своєю клоакою. Під час спарювання тритони нерідко видають звуки, схожі на квакання жаби.

Уже за кілька днів жіноча особина відкладає овальні ікринки довжиною близько 2 мм. Їх кількість може досягати кількох сотень штук. Після завершення процесу ікрометання виробників слід прибрати з акваріума, адже вони можуть з’їсти власну ікру.

Іспанські тритони можуть розмножуватись у домашніх умовах

Інкубація триває близько 10 днів, після чого на світ з’являються личинки розміром менше сантиметра із зовнішніми зябрами. Через кілька днів після вилуплення вони переходять до самостійного харчування планктоном. Поступово відбувається метаморфоз, амфібії збільшуються у розмірах, втрачають зябра і переходять до легеневого дихання. Метаморфоз завершується до другого місяця після народження.